Захід "Схаменіться, люди, ще не пізно!!!"

ЗОШ І – ІІІ ст. смт.Торчин

 

 

 

 

 

 

Напрям

«Краю мій лелечий»

 

Схаменіться, люди, ще не пізно!!!

 

 

 

 

Куратор

Єпішко Тетяна Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018 рік

 

 

 Тема. Схаменіться, люди, ще не пізно!!!

Мета: формувати в учнів уявлення про цінність та значення води в житті людини, про шляхи її забруднення та способи охорони від забруднень; заохочувати брати участь в охороні та збереженні води; виховувати відповідальне ставлення до природних багатств, розширювати знання про ріки України. Вносити свою часточку для збереження навколишнього середовища.

22 березня — Всесвітній День води
Світ повинен усвідомити проблему стрімкого вичерпання питної води.

Гасло:

Бережімо ріки, бережімо воду,
Як матусю рідну, бережім природу

 

Вступне слово вчителя

-  Є у нашого народу таке прислів’я: «Добра мати до своїх дітей, а земля до всіх людей».
Це прислів’я про те, що для всі х нас однаково світить сонечко, співають пташки, ростуть дерева, розцвітають квіти. Для нас біжать річки, для нас у блакитній воді озер відбиваються хмарки. Для нас всіх. Але ж усі ми не однакові: хто помилується квіткою і запам’ятає її, а хто зірве й кине під ноги. Хто заслухається печальним журавлиним курликанням, а комусь закортить вистрілити в цих птахів. Бо одні люди добрі, а інші – лихі. Сила доброти в тому, що одна добра людина може зробити добрими і щасливими багатьох людей, а лиха ніколи.

  Краса природи допомагає людині стати  добрішою, а доброта людини допомагає природі стати красивішою.

1. Я на річку в день погожий

Надивитися не можу.

Сонце гріє, аж пече,

Річка швидко так тече.

Бистрі хвилі, як подружки,

Мчать униз все дужче й дужче...

 

2.Розляглась земля неозора.

А найкраща вода —прозора,

На Землі — калинове намисто,

А найкраща вода — чиста.

Тут діброва шумить невмируща,

А найкраща вода — найцілюща.

 

3. Вода! У тебе немає ані смаку, ані кольору, ані запаху. Ти необхідна для життя, ти — саме життя.

4.  Цілющу силу несуть нашій землі її численні ріки, озера й моря, очищують та напувають ґрунти, живлять флору, забезпечують існування людям.

5. Багато річок є на Землі. У кожної своя назва, своя вдача, своя дорога.

 

У ч и т е л ь. Вода... Це океан, по якому пливуть великі кораблі, де річечка, котра у спеку дарує прохолоду, це життєдайний дощик, якого чекає все живе, це велика грізна повінь, що забирає людське життя.

Вода може бути доброю і злою, вона може врятувати і занапастити. Але життя без неї неможливе. На землі — вона головна. Та й саме життя зародилося і вийшло з води.

На превеликий жаль, на землі стає все менше чистої води. Останніми роками стан води в Україні погіршився. За запасами водних ресурсів Україна належить до маловодних країн. Не в усіх її регіонах вода відповідає санітарним нормам. А чому? Хто забруднює поверхневі та підземні води?

 

Звучить тихенька музика. Заходять мати і хлопчик.

Мати. Ніби скрізь діаманти коштовні!

А навколо така первозданна краса...

Он джерельця водичкою повні,

Он прокинувсь метелик і в небо зліта.

Хочуть квіти пелюстки розкрити.

А Земля, кажуть люди, і справді свята,

І не можна її не любити.

Зрозумій, мій синочку, хоч ти ще дитя,

 Що Земля- це колиска і мати.

Бо вона всім-усім нам дарує життя,

То ж не можна її не кохати...

Хлопчик. Мамо, я й не знав, що ранки бувають такі гарні, так пахне травою , росою і ще чимось таким, що я не знаю... Так бадьоро на серці, так радісно, правда?

Мати. Правда. Дуже гарно у нас тут. Тому цю навколишню красу треба берегти. Не можна бездумно нищити, ламати, зривати, бо щоб виросло дерево, треба багато десятків років, а знищити можна за одну мить. І тоді не шумітиме ліс, не зеленітиме травичка, не буде стільки чарівних квітів у луках.

Усе приходить у цей світ, щоб жити і радіти. І пташечка, і жучок, і кожна билинка, і люди.

Хлопчик. А людина- найголовніша! Правда, мамо?

Мати. Ні, моя дитино. Людина- це теж частинка природи. Ми без природи-  ніхто. Нам без неї не обійтись. Людина не зможе і п’яти хвилин прожити без повітря, не може і трьох днів прожити без води, не може довго обходитися без їжі. А уяви собі, що раптом вся ця краса зникла. Без краси теж не можна жити.

Хлопчик. Без цього неба, без пісні, квітів? Ні, так не можна...А хіба це все може пропасти?

Мати. Може, якщо не берегти свою землю, не любити її всім серцем. Не думати про майбутнє свого краю.

6. Буває, часом сліпну від краси,

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво.

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є - дорога, явори.

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори...

7.  Але чи справді все так чудово? Чи дійсно наша Земля щаслива? Чи легко їй?

Виходить дівчинка - Земля

Ой, тяжко, тяжко, діточки мої!

Болить серденько в мене Не тільки за ліси, поля і води,

За птахів, риб і за усю природу.

Деревце, травичка, птахи, квіти Не зуміють себе захистити.

Якщо будуть знищені вони,

На планеті ви залишитесь одні.

8. 3 давніх-давен українці шанобливо ставилися до криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода - це життя на Землі.

 

9. Біжить з-під каменя
Чарівна вода,
Прозора і чиста,
Мов скельце.
Всіх втомлених,спраглих
Вона напува,
Бо то є звичайне джерельце.

 

 10. Течуть джерела в майбуття,
А в них вода — саме життя,
Бо без води не можна жити,
Водою треба дорожити.

 

11. І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона кричить: «Людино, захисти, врятуй мене від самої себе!»

12. Нашу   голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить по просторах Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля.

13. І лунає сьогодні звідусіль: Тривога на космічному кораблі Земля! Наше майбутнє в небезпеці!

14.  Земле рідна - природи ім’я,

Понівечена скрипко моя.

Як могла в цім світі жити?

         Як могла благоденствувати?

 

 

Звучить мелодія пісні ”Волинь моя”

15.Волинський край… Поліський край…

Де безліч рік, озер, полів,

Боліт торфових небокрай

І журавлини тихий рай,

Й лісів зелених ніжний спів.

 

16. Де Торчин, наче та перлина

Серед розкішних цих гаїв,

Неначе пісня солов’їна,

Немов історії краплина

Стоїть на стикові віків.

17. Йому природа завжди дарувала

Свої багатства: ліс, поля, ґрунти.

Й джерел водою щедро напувала

Й маленьку річку, що тече сюди.

 

18. Сама-собою річка ця пливе

Маленька річечка, вузенька мов долоня.

Вона – Дніпра маленька тиха доня,

Маленька донечка, а з іменем уже.

 

19. Ця річечка тече для нас, для тебе

ЇЇ тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку у полі, що під кленом,

Понад усе, як неньку я люблю.

 

20. Це – наша Сарна, річка-невеличка,

Що через Торчин тихо протіка.

ЇЇ хвиляста синя стрічка

Несе життя з минулого в віка.

 

Річка  Беру початок я з села Юнівка,

Неподалік  Затурець ці місця.

Далі – на схід: Окорськ, потім Сарнівка,

Й дорога в Торчин йде моя здаля.

Потім Буяни і Усичі, і Шепель,

Все ближче до кінця мій шлях, до гирла.

Ось і Рокині – фініш.

Я – тепер

Частинка Стиру, що тече на північ мирно.

Співає пісню на мелодію ”Марічка”

1. Я – маленька річка в берегах зелених

Плину через Торчин й Сарною зовуся.   (2 рази)

Я беру початок із джерел підземних

Із малих струмочків водами живлюся.  ( 2 рази)

2. Землі і століття пропливають близько

Річка на спіткнеться – шлях без вороття.  (2 рази)

Я – життя початок, я – життя колиска,

Без води немає на землі життя.  ( 2 рази)

3. Я люблю дивитись небу в сині очі,

Хвилею гойдати сонце осяйне.  (2 рази)

Я – маленька річка, плину через Торчин

Хочу, щоб любили й берегли мене.  (2. рази)

 

21.Так тихо, повільно, немов таємниче

Поміж очерету й плакучих вербиць.

Тече наша Сарна й з собою нас кличе

Природи пізнати всю суть таємниць.

 

22. Осіння, зимова, весняна – чудова

Й велична її неповторна краса.

В воді, синій стрічці, як в дзеркалі знову

Красуються в ній голубі небеса.

 

23. Джерел чисті води, що б’ють так невпинно

Й несуть з надр земних і тепло, і життя.

Все річка приймає й тече тихоплинно

До Стиру й немає тому вороття.

 

24. Незайману тишу ріки полюбили

Бобри і ондатри, лелеки й качки.

Жили тут віками і горя не знали,

Ніхто не тривожив їх довгі віки.

 

25.Окрасою Сарни були і тендітні

Ці лебідь з лебідкою, що з року в рік

Летіли з чужини до нас, щоб зігріти

Своєю красою й любов’ю весь світ.

РІЧКА   (звучать звуки природи) (річка танцює)

 ( Голос за сценою)По широкій, порослій густою травою і пахучим аіром, жорсткою чемерицею, а місцями і густим очеретом, долині спокійно несе свої води через старовинний Торчин невеличка річка Сарна. Вона – окраса селища і його околиць. Оксамитова зелень річки в теплу пору року, покрита білим килимом зими – її долина завжди вабить око всіх жителів старовинного містечка і багаточисельних його гостей. Одні хочуть помилуватись неповторною красою околиць Торчина, зробити знімок на згадку, інші – рано-вранці, задовго до сходу сонця, коли сонна річка ще оповита молочним туманом, або ввечері, коли він уже стелить своє сизе покривало по долині, люблять посидіти з вудочкою коло плеса… Так… Було…

Селянин

Колись у сиву давнини віків

Наш пращур, що в долині річки жив,

Ніколи її скривдить не посмів,

Бо знав, що річка – це життя для його нив.

І для худоби, й для сім’ї, і ремесла.

Ця річка – безкоштовнеє багатство,

Що берегти потрібно – це він добре знав,

Бо був частиною природи, її царства.

А що ж тепер? Поглянь! Все пропаде!

Що наробили ми навкруг себе!

 

26. А чи є у нас сміливці,

Що скажуть, яка вода у річці?

 

 27. А, риболов,

Ну, як улов?

 

 Риболов :Не клює, нехай їй грець!

Геть незрушний поплавець!

А учора я рибачив на Дніпрі,

Ти ж мене бачив,

От там я мав удачу!

Щойно кинув перший раз —

Зразу кинув керогаз...

Кинув в третє — мов вугра,

Витяг дужку від відра!

Далі більше! Що не кину,

То тягну якусь «рибину»,

То від ліжка гнуту ніжку,

То діряву ржаву діжку,

То каструлю, то тазок,

То поламаний візок.

Більш рибалити не можу,
То ж не річка, а калюжа.

 

28.Вірно, вірно кажеш, друже.
Наша річка щось нездужа!

 

29 . Я у річки запитала:
Що з тобою, сестро, стало?
Чому рибки засмутились,
Чому верби похилились?
Чом журавка перестала
Воду пити з тебе й з ставу?
Чом ти невесела стала?
І ріка мені сказала...

 

 

Річка: Мене люди занедбали,
В мене сміття поскидали,
Рибки дихати не можуть.
Хто, скажи, мені поможе?
Як же стануть пити люди,
Як вода брудною буде?

 

 

 30. Кличе річка, щоб про неї подбали,
І схлипує, неначе немовля...
Щоб храм природи ми не зруйнували,
Щоденно закликає нас Земля.

 

 

31. Щоб могли ми із джерельця
Чисту воду пити,
Берегти водойми слід
Й, звісно, не смітити.
Щоб цілющою була
Й чистою водиця,
Бережи ріку і став,
Джерело й криницю.

 

Пісня на мелодію ”Тече вода каламутна”

Тече вода каламутна

Чого ж річка така смутна.

”Я не смутна, а сердита,

Брудна вода була злита.  ( 2 рази)

І сміттям ще й цим забита,

Наші люди забувають,

Що природу убивають”.

 

32.І що ж, не змогла ця природи перлина

Змагатись із цим, що твориться в наш час

З навколишнім світом. В цім винна людина

І гине краса, що оточує нас.

Бруднуля

  О, подумаєш, проблема – річка там якась тече

        От у мене, то дилема – ці відходи!

        Є і є в мене їх. Куди ж дівати?

        Як не в річку – раз і все!     (сміється)

Річка

Як ти можеш так казати?!

Я ж для всіх, як рідна мати!

І плювать у цю криницю,

Де була жива водиця,

Риба, птахи, чистота –

Це ж безглуздя!

Глянуть страшно!!!

Бруднуля

От й не треба! Й не дивись!

Ти течеш там помаленьку

У пониззі поміж верб.

Ну, а я буду тихенько

Все робить тобі в ущерб.

Річка (майже криком)

Людоньки! То ж схаменіться!

Що ж ви робите навкруг?

Де ж ваш розум? Зупиніться!

Я ж не ворог! Я ж ваш друг!

 

33.  Як не чула моя душа,

Що здригаєшся ти від ножа?

Як дивитись природі у вічі,

Перед нею ми винні утричі.

 Щоб від спеки десь сховатись,

Ми до річки йшли купатись.

Заходить дівчинка - річка, сумно опустила голову

 

Дівчинка. Що це з річкою?

Вона Непривітна і сумна.

Ти ж була колись глибока,

Швидкоплинна, світлоока.

Чом же стала каламутна?

Чом плюскочуться хвилі смутно?

 

Річка. - Як мені не сумувати?

Всі отрутохімікати

Постікали в мою воду,

Зіпсували чисту вроду.

Вже течу між болотами

Заросла очеретами.

Зникла риба, навіть раки 

Поховались, небораки.

Закриває обличчя руками. Плаче.

Дівчинка.         Ой ти, річко синьоока,

Ти ж була колись глибока.

Сумуємо ми з тобою                     

Під плакучою вербою.

Річка. - Чуєте, хтось плаче?

Виходить рибка

-         Хто ти?

Рибка. -  Я - рибка.

-         А чого ти плачеш, рибко?

Рибка. - Ой біда! Люди, що це за вода? Може вам і добре жити- Хімікати у ній всі,

А мені в ній важко жити

 І на дні , і на воді.

 А вода ж була колись!

Рибка. - Люди, звідки ви взялись?

Люди, трохи совість майте! Бідну річечку спасайте!

 

34. Є давня приказка в мого народу,

Що має мораль нашій темі близьку.

Хто може понівечити рідну природу,

Той здатний спаплюжити й душу людську.

35. Та годі нам терпіти це!

Пора всім схаменутись вже!

36. Людино, схаменися! Може досить!

Чи до душі нам річки каламуть?

Земля твоя пощади в тебе просить

Бо ж хімія, і стронцій, і нітрати -

В продуктах, що на стіл нам подають!

37. Сади вишневі похилились,

Хрущі давно вже не гудуть.

Лише жуки ті колорадські                              

 Картоплю день і ніч гризуть.

38. Жайворонки над полями                              

 Більше не співають,

Тільки одні хімікати                                                

Вітри розганяють.              

Вже в бабусиних городах                                         

Огірки не родять.

Бо ядучі жовті хмари                                           

Понад ними ходять.

Входять дівчата і співають пісню

Тече річка, невеличка,

Поміж осокою,

Взяла дівка нові відра,

Пішла за водою.

Дівчина 1. І тую воду, що вона набрала, можна було пити?

Дівчина 2. Так. Ти ж знаєш, якими чистими були колись річки.

Дівчина 3. Так то колись! А тепер у наших річках і купатися не можна. Там уже давно і риба вся пропала.

Верби були біля річки.

(Разом) А ЯКА БУЛА ВОДИЧКА!

39. Що ж це сталося із нами , люди?

Це ж як так , то нічого не буде.

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць,

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей. Хоч тепер вже повірте!

40.3упинімось. Останній є шанс.

Оглянімось! Благаємо вас!

41. Все задумано мудро в природі                                                    

42. Річка хай куди хоче тече.

Пташеняті підставимо плече!

43 . Зупинімось, останній є шанс.

Ця планета - не тільки для нас!

Пісня на мотив «Дивлюсь я на небо…»

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,

Що ми після себе на світі лишаєм?

Ліси наші в’януть, нема більше рік,

Пташки покидають край рідний навік.

Нечисте повітря, у грунті нітрати,

І слово Чорнобиль нам страшно згадати.

І щоби на світі не сталось біди,

Шануйте природу усюди й завжди.

44. Природа рідна - наша втіха.

То ж хай вона не знає лиха!

45. Про добро треба нагадувати на кожному кроці. Ми повинні бути милосердними і до людей, і до природи

46.  Послухайте звернення природи до нас.

Звучить голос за сценою

Людино, розумна істото,

Ти можеш усе на землі!

Відсунути можеш потопи , будуєш цілі кораблі,

Та знову і знову, людино,

До тебе звертаємось ми.

Ми гинемо, гинемо, гинем!

Будь ласка, ти нас збережи!

Хай будуть в нас цілі дерева,

Рослини, тварини, птахи.

Людино, людино, людино!

Ми просимо нас зберегти!

                                (Виконується пісня «Природа просить порятунку»)

1 . Природа просить порятунку

Зеленим шепотом лісів,

Тривожним лебединим криком

Змілілим плесом рік, морів

Вона до нас із щемом в серці

Зболілі руки простягає,

Надіючись на крашу долю,

Про милосердя всіх благає

Приспів:

Не ламайте, не знущайтесь, не руйнуйте

Не губіть, пожалійте, приголубте

Нагодуйте, оживіть.

     2. Від споживацького безглуздя

Довкілля треба берегти

То ж маємо навчитись жити

Лише за законами краси

Ми сюди, а тому повинні

Розумне й вічне в світ нести

У серці кожної людини

Зростайте пагін доброти.

Приспів:

Не ламати, не вбивати

Не рубати, не губити

Пожаліти, захистити

Напоїти, оживити.

 

Заключне слово

 

Вчитель-Дорогі друзі! Природа просить прислухатись до її прохання. І від того як ми себе поведемо, залежатиме і наше життя, і життя майбутніх поколінь.

Житель Торчина

Ну а жителям Торчина теж є наказ:

Не губіть ви цю річку – єдину у нас.

Про порядок всі дбайте не лиш в своїм домі

Будьте чемні з природою! Будьте свідомі!

Річка

І тоді, мабуть, встану з колін я і буду

Жити далі й добро ваше вік не забуду

Шум вербиць і тополь, і лілей білі квіти –

Все відновиться! Знаю! І буде тут жити!

ФІНАЛ    (Звучить оптимістична музика)

1 учень     Любі друзі! Дійдемо ж до згоди,

                   Станем разом на захист природи..

                   Будем правила всі добре знати

                   Як природу оцю зберігати.

2 учень      Не забруднюй ти річку – це РАЗ,   (всі)

                   Бо другої немає у нас.

                   Зрозумій ці слова, а це ДВА,  (всі)

                   Наша Сарна одна в нас, одна.

3 учень      І в майбутнє іди, а це ТРИ   (всі)

                   І  не створюй природі біди.

                   А ЧОТИРИ – будь вірним Вкраїні

                   Рідній ненці – своїй Батьківщині!

4 учень      Не рубай ти дерев – а це П’ЯТЬ   (всі)

                   Хай від подиху вітру шумлять

                   Знищуй сміття і бруд – а це ШІСТЬ  (всі)

                   Ти ж є друг для природи! Не гість!

1 учень      Хай всі села буяють садами

                   Й мирне небо ясніє над нами.

                   І тоді наша славна країна

                   Зацвіте, як червона калина!  

Фінальна пісня ”Ми бажаєм щастя вам”.