Закономірності соціологічного компонента навчання

Закономірності соціологічного компонента навчання

          Соціологічний компонент структури на­вчання охоплює всі напрямки, пов'язані з кому­нікативними зв'язками у навчанні, їх спрямовані­стю, зумовленістю, причинністю, соціальною значущістю тощо. Закономірності цього компо­нента визначають оптимальні умови функціону­вання учнівського колективу, вказують шляхи по­долання бар'єрів у взаєминах між учителями і уч­нями, міжособистісних стосунках, розкривають умови створення мікроклімату тощо.

Найвищу ефективність навчання забезпечує по­єднання колективної та індивідуальної праці учнів (А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін.).

Членство в групі зумовлює позицію, яку займає індивід уній, а також комплекс його прав і обов'язків.

Позиція індивіда в групі визначає форму та норму його поведінки, на які та чи інша група чекає від цьо­го індивіда (Я Л.Коломийський, Г.В.Осипова).

Престиж індивіда в групі визначається як його індивідуальними якостями (індивідуальний пре­стиж), так і роллю, яку виконує (рольовий пре­стиж) (Г.В.Осипова, Я.Л.Коломийський та ін.).

Серед прийомів, що суттєво підвищують якість навчання фізиці, особливе місце займає органі­зація групової навчальної діяльності учнів.

У дидактиці [1, С. 35] під груповою формою навчання розуміють таку організацію навчальних занять, при якій група школярів отримує єдине пізнавальне завдання, а для розв'язання необхід­но об'єднати зусилля всіх її членів, її особливість у тому, що слабовстигаючі учні одержують необ­хідну їм допомогу від своїх товаришів (без зни­ження спільних вимог), тобто «навчаючу» роботу проводить не тільки учитель, але і учні.

Найкращі умови для групової роботи — дру­желюбні, доброзичливі чи нейтральні стосунки; розв'язання поставленого навчального завдання повинне здійснюватися не шляхом складання «ха­отичних» зусиль окремих членів групи, а в резуль­таті створення діалогових ситуацій, які включа­ють постановку запитання і відповіді, вислухову­вання думок — погодження чи заперечення.

При груповій роботі педагог залишається цент­ральною фігурою, яка організовує навчальний процес. Головна функція — створення атмосфе­ри співпраці учнів. Він формулює мету уроку, роз­поділяє завдання між групами, допомагає нала­годити роботу в них, регулює хід виконання зав­дань, підбиває підсумки.

Навчання в групах реалізує діяльнісний підхід до викладання і цим підвищує інтерес до занять, сприяє розвитку творчих здібностей і пізнаваль­ної активності школярів, інтенсифікує процес на­вчання фізиці.

Дуже важливо в роботі учителя фізики забез­печити однаковий початковий мінімум знань у всіх школярів і одночасно виявити групи учнів різної ступені навченості. З цією метою необхід­но проводити суворий облік засвоєння кожним учнем окремих елементів: визначень, формул, одиниць вимірювання тощо, а також умінь: роз­в'язувати типову задачу, дати зв'язну усну відповідь і т.д. Таким чином, створюється модель знань класу. На цьому етапі окремим учням за відповіді виставляються високі оцінки, а всім іншим вка­зуються прогалини в знаннях, і вони можуть відпо­вісти іншим разом (такий підхід до оцінювання знань дозволяє і слабким учням повірити у мож­ливість добре встигати з фізики і прагнути не відставати від інших).

Багатолітня робота показала, що, спираючись на закони і закономірності на­вчання фізиці, вчителі отримують можливість пе­редбачити хід навчально-виховного процесу, його результати. Учитель, озброєний знанням науко­вих положень, може скерувати розвиток подій у потрібне русло, він застрахований від непередба­ченого перебігу навчального процесу. Такий учи­тель стає майстром педагогічної справи. Якість знань учнів підвищується, створюються умови для всебічного розвитку особистості дитини