Стаття "Залучення обдарованих дітей до написання МАНівських робіт"

Ревнюк С.М.,

учитель хімії, учитель-методист,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Великоолександрівської ЗОШ І – ІІІ ст.

Пристоличної ОТГ Бориспільського району

Київської області, Україна

r.sergij@i.ua

ЗАЛУЧЕННЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ДО НАПИСАННЯ

НАУКОВИХ РОБІТ У МАЛІЙ АКАДЕМІЇ НАУК

Анотація: У статті представлено матеріали щодо залучення обдарованих учнів до написання наукових робіт у Малій академії наук. Тут представлено зразки написання таких робіт в галузі “Природничі науки”, зокрема хімії.

Також стаття містить відомості про такий розділ хімічної науки як “Зелена хімія”. У ній йдеться мова про добуті нами речовини хітин, хітозан, кверцетин, дигідрокверцетин, полілактид, які відповідають засадам Зеленої хімії та покликані звести до мінімуму використання штучних полімерів, що є забруднювачами навколишнього середовища.

Ключові слова: риванольний метод, магнітокеровані функціональні композиційні матеріали, золь-гель метод, феромагнітні порошки, наночастинки, гематит, гетит, хітин, хітозан, полілактид, дигідрокверцетин, кверцетин, мікоризація, мікрофлора, біологізація, гіф, гломулін, грибокорінь, арбускули.

Annotation: The article presents materials on the involvement of gifted students in writing scientific papers at the Small Academy of Sciences. Here are examples of writing such works in the field of "Natural Sciences", in particular chemistry.

The article also contains information about such a section of chemical science as "Green Chemistry". It deals with the substances we have obtained chitin, chitosan, quercetin, dihydroquercetin, polylactide, which comply with the principles of Green Chemistry and are designed to minimize the use of artificial polymers that are pollutants.

Keywords: rivanol method, magnetically controlled functional composite materials, sol-gel method, ferromagnetic powders, nanoparticles, hematite, goethite, chitin, chitosan, polylactide, dihydroquercetin and quercetin, mycorrhization, microflora, biologization, gif, glomulin, mushroom roots, arbusculi.

 

Вивчення хімії не можливе без експерименту, тому не можна також забувати про такий вид активної роботи учнів, як написання науково-дослідницьких робіт, що стимулює інтерес до вивчення хімії, допомагає доторкнутися до світу, хоч і маленьких, а все-таки відкриттів.

Така робота дає можливість дитині самій попрацювати над обраною темою, провести експерименти, дізнатися багато нового і цікавого.

Зокрема мої учні із задоволенням працювали над такими темами, як ““Хімія” в продовольчому кошику”, “Хітин та хітозан – біополімери майбутнього”, “Хімія минулого та майбутнього: молочна кислота та полілактиди”, “Магнітокеровані функціональні композиційні матеріали на основі металів родини Феруму”, “Хітин, хітозан, полілактид, кверцетин та дигідрокверцетин як сучасні, перспективні та актуальні об’єкти дослідження Зеленої хімії”, “Мікоризація як засіб створення умов для високої продуктивності рослин”.

Першою моєю ученицею, з якою була написана робота, стала Перекрестенко Оля.

Почалося все із екологічного проекту, який потім переріс у МАНівську роботу ““Хімія” в продовольчому кошику”. Під час її написання Оля з великим ентузіазмом і цікавістю перевірила овочі (картоплю, огірки та капусту) із супермаркетів Сільпо та Fozzy і домашні (з огороду) на наявність нітратів риванольним методом, а також якість меду, взятого із різних місць.

Нами було знайдено незначні домішки нітратів у капусті та деякі сторонні домішки у меді, а також було зроблено рекомендації, щодо ретельнішої перевірки якості вказаної продукції згаданим супермаркетам.

Серед новітніх напрямів хімії, які з’явились як відгук на глобальні екологічні проблеми, особливе місце займає “Зелена хімія”. Мабуть, найважливіше тактичне завдання Зеленої хімії – використання відновлюваних ресурсів сировини, зокрема біомаси та біодеградація отриманих матеріалів.

Я зі своїм учнем, Морозом Миколою, 3 роки працював над проблемами екологічного характеру. Велику допомогу у вирішенні цього питання нам надавали на кафедрі хімії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, зокрема кандидатка хімічних наук, доцентка та завідувачка кафедри хімії Толмачова Валентина Сергіївна та доцентка кафедри хімії Ковтун Олена Миколаївна, під керівництвом якої проходила наша робота.

Наше перше дослідження стосувалося хітину і його тема звучала: “Хітин і хітозан – біополімери майбутнього”.

Хітин та хітозан відповідають основним принципам Зеленої хімії, бо біополімери виділяють із відновлюваної сировини й вони безпечні для людини та навколишнього середовища (повністю біодеградують).

Сировиною для отримання хітину та хітозану може служити підмор бджіл. (щорічно може складати 600-1000 т. хітину). Тому підмор бджіл – нове перспективне джерело хітину комах.

У організмі хітин здатний відокремлювати негативно заряджені жирними кислоти та перешкоджати їх всмоктуванню в кишечнику, і виводити з організму. Його волокна активізують перистальтику та зв’язують жирні кислоти і холестерин, перешкоджаючи їх всмоктуванню в кров. Також забезпечує зв’язування і виведення з організму шкідливих продуктів життєдіяльності.

Хітозан активізує діяльність клітин організму, налагоджує нервову саморегуляцію та гормональну секрецію. Він знижує рівень цукру в сечі у хворих з надмірною вагою, підвищує рівень імунітету шляхом регулювання рН тканин організму, має здатність адсорбувати і виводити з організму солі важких металів, мінеральні добрива, синтетичні барвники, лікарські засоби та радіонукліди, прискорюють загоєння ран, штучна шкіра, штучний кришталик ока не викликають реакції відторгнення, хірургічні шовні матеріали з хітином саморозсмоктуються. Застосовується у складі протизаплідних апаратів як засіб, що сповільнює діяльність статевих залоз. Відомі препарати для лікування захворювання кісток. Запропоновано використання хітину для фіксації знімних протезів, як наповнювачі для лунок після видалення зубів.

Рідке добриво “Нарцис” дозволяє збільшити врожайність на 25-30%. Препарат повністю захищає рослини від грибкових захворювань, не викликає звикання і дає можливість заощадити на гербіцидах, так як сходи, оброблені “Нарцисом”, не дозволяють розвинутися бур’янам. Хітозан також застосовується як засіб обробки насіння з метою підвищення врожайності.

Метою роботи було дослідження історії відкриття, будови, властивостей та методів виділення біополімерів хітину та хітозану та їх добування.

Об’єктом дослідження були природні полісахариди хітин і хітозан.

Предметом роботи – дослідження властивостей і методів виділення хітину та хітозану з підмору бджіл.

Завдання дослідження: проаналізувати літературні джерела про будову, властивості та методи виділення хітину та хітозану; експериментально перевірити та удосконалити відому методику виділення хітину та хітозану з підмору бджіл.

Новизна роботи полягає в удосконаленні методики виділення хітину та хітозану з підмору бджіл.

Практичне значення дослідження визначається можливістю впровадження результатів дослідження у виробництво.

Методи дослідження. У роботі використані такі теоретичні методи дослідження: аналіз та узагальнення відповідної літератури і результатів діяльності щодо вивчення даної проблеми; хімічні методи виділення органічних речовин із природної сировини.

Результати дослідження. Нами було одержано хітин та хітозан із підмору бджіл та удосконалено методику їх добування.

Тема нашого другого дослідження звучала: “Хімія минулого та майбутнього: молочна кислота та полілактиди”.

Із багатьох запропонованих біодеградуючих пластмас полілактати (ПЛ) є найбільш перспективним замінником традиційних пластмас, так як мають чудові фізико-механічні властивості й легко піддаються обробці.

За своїми властивостями високомолекулярний ПЛ подібний до поліетилентерефталату (ПЕТ) і відповідає усім технічним вимогам, що стосуються пакувальних матеріалів. На сьогодні, крім використання ПЛ, полісахаридів і деяких інших біодеградуючих полімерів.

Із PLA у медицині виготовляють кісткові протези, кісткові гвинти та імплантати для кісткових тканин. Також виготовляють гіпоалергенні комфортну білизну, модний одяг, занавіски, драпірувальні матеріали. Велике значення полілактид має також і при виготовленні сміттєвих пакетів, що біодеградують.

Метою роботи було дослідження історії відкриття, будови, властивостей та методів виділення молочної кислоти та біополімеру полілактиду та їх добування.

Об’єктом дослідження були природні молочна кислота та полілактид.

Предметом роботи – дослідження властивостей і методів виділення молочної кислоти та полілактиду.

Завдання дослідження: проаналізувати літературні джерела про будову, властивості молочної кислоти та полілактиду, створити методику виділення 2-гідроксипропіонової кислоти із молочної сироватки та синтезувати полілактид.

Новизна роботи полягає в створенні методики виділення 2-гідроксипро-піонової кислоти із молочної сироватки.

Методи дослідження. У роботі використані такі теоретичні методи дослідження: аналіз та узагальнення відповідної літератури і результатів діяльності щодо вивчення даної проблеми; хімічні методи виділення органічних речовин із природної сировини.

Результати дослідження. Нами було одержано молочну кислоту і полілактид та удосконалено методику їх добування.

Практичне значення дослідження визначається можливістю впровадження результатів дослідження у виробництво.

Тема останньої роботи: “Хітин, полілактати та дигідрокверцетин як сучасні, перспективні та актуальні об’єкти дослідження Зеленої хімії”.

Кверцетин (С₁₅H₁₀O₇) є сильним антиоксидантом, проявляє антиалергічну та імуностимулюючу дію, блокує дію деяких ферментів, має протинабрякову, спазмолітичну, антигістамінну, протизапальну, антиоксидантну дію, реактивує вітамін С, запобігає переходу адреналіну в токсичний адренохром, перешкоджає шкідливій дії вільних радикалів, гальмує процеси пероксидного окиснення ліпідів клітинних мембран і ліпопротеїдів сироватки крові, покращує внутрішньотканинне дихання застосовується як засіб для профілактики захворювань серця і судин. Також він викликає апоптоз (загибель) ракових клітин за рахунок реабілітації “антиракового” гена.

Дигідрокверцетин гальмує дію гіалуронідази (ферменту, що порушує цілісність судинної стінки), зменшує проникність і ламкість капілярів, покращує мікроциркуляцію й коронарний відтік, сприяє нормалізації збудливості й провідності серцевого м’яза, нейтралізує канцерогенні нітрозаміни, має гепатопротекторну дію, захищаючи печінку від тетрацикліну, тетрахлоретану, етанолу, гальмує передчасне старіння клітин і розвиток різних захворювань, розвиток дистрофічних і склеротичних процесів у очах, підвищує гостроту зору, нормалізує рівень холестерину і тригліцеридів у крові.

Дигідрокверцетин включений до Державного Реєстру лікарських засобів, відноситься до 6 класу безпеки, що означає його абсолютну нетоксичність.

Метою роботи є дослідження історії відкриття, будови, властивостей і методів виділення біополімерів хітину та хітозану, молочної кислоти, біополімеру полілактиду, кверцетину та дигідрокверцетину та їх добування.

Об’єктом дослідження є природні полісахариди хітин і хітозан, молочна кислота та полілактид, кверцетин та дигідрокверцетин.

Предмет роботи – дослідження властивостей і методів виділення хітину та хітозану з підмору бджіл, молочної кислоти та полілактиду, кверцетину та дигідрокверцетину із деревини модрини сибірської та сосни звичайної.

Завдання дослідження: проаналізувати літературні джерела про будову, властивості та методи виділення хітину та хітозану, молочної кислоти і полілактиду, кверцетину та дигідрокверцетину, експериментально перевірити та удосконалити відому методику виділення хітину та хітозану з підмору бджіл, створити методику виділення 2-гідроксипропіонової кислоти із молочної сироватки, синтезувати полілактид, добути кверцетин та дигідрокверцетин із деревини модрини сибірської та сосни звичайної.

Новизна роботи полягає в удосконаленні методики виділення хітину та хітозану з підмору бджіл, у створенні методики виділення 2-гідроксипропіонової кислоти із молочної сироватки та у виділенні кверцетину та дигідрокверцетину з кори та деревини модрини сибірської.

Методи дослідження. У роботі використані такі теоретичні методи дослідження: аналіз та узагальнення відповідної літератури і результатів діяльності щодо вивчення даної проблеми; хімічні методи виділення органічних речовин із природної сировини.

Результати дослідження. Нами було одержано хітин та хітозан із підмору бджіл, молочну кислоту і полілактид, кверцетин та дигідрокверцетин та удосконалено методику їх добування.

Практичне значення дослідження визначається можливістю впровадження результатів дослідження у виробництво.

Паралельно із останньою роботою Мороза Миколи, нами разом із Решетник Анною в цьому ж закладі під керівництвом Богатиренко Вікторії Альфредівни, кандидатки хімічних наук, доцентки кафедри хімії, була написана робота на тему “Магнітокеровані функціональні композиційні матеріали на основі металів родини Феруму”.

Метою роботи було узагальнення та систематизація відомостей про фізичні та хімічні властивості Феруму, вивчення колоїдно-хімічних закономірностей синтезу магнітних оксидів Феруму та їх застосування у сучасних технологіях, синтез магнітокерованого композиту.

Об’єктом дослідження були синтезовані порошки на основі оксидів Феруму, які виявляли магнітні властивості.

Предмет роботи – колоїдно-хімічні методи золь-гель синтезу феромагнітних порошків на основі оксидів Феруму для створення магнітних рідин і матеріалів на їх основі.

Новизна роботи полягала в апробації та модифікації відомих методик одержання магнітних матеріалів (порошків) з метою створення біомагнітокерованих речовин.

Завдання дослідження: з’ясувати роль металів родини Феруму у створенні сучасних магнітних матеріалів та їх застосування у медицині та біології; узагальнити історичні відомості про створення магнітних матеріалів на основі металів родини Феруму; використати основні закономірності колоїдно-хімічного методу золь-гель синтезу нанопорошків, для синтезу магнітних оксидних феропорошків; синтезувати магнітокерований композит.

Методи дослідження. У роботі представлені аналіз та узагальнення літературних джерел щодо результатів вивчення даної проблематики; використані хімічні методи синтезу магнітних матеріалів (порошків) на основі елементів групи Феруму.

Результати дослідження. Одержано порошки заліза та кобальту з використанням методів термічного розкладу та електрохімії.

Практичне значення дослідження визначається можливістю впровадження результатів дослідження у виробництво. Також цю роботу можна використати для підвищення зацікавленості учнів у вивченні хімії, поглиблення їх світогляду у галузі споріднених з хімією наук природничого напрямку і ознайомлення з сучасними досягненнями науки.

У сучасній медицині магнітні лікарські препарати на основі магнетиту широко використовуються у якості рентгеноконтрастних засобів. До перспективних напрямів використання магнітних матеріалів з розвиненою поверхнею відноситься створення сорбентів, магніточутливих нанокомпозитів для спрямованого транспорту лікарських засобів. Магнетит характеризується низькою токсичністю, високим рівнем мутагенної безпеки, відсутністю негативних реакцій організму при внутрішньовенних, внутрішньоартеріальних і внутрішньом’язових уведеннях магніточутливого колоїду.

Серед магнітних лікарських препаратів можна виділити рідини, мікрокапсули, пластирі, супозиторії, мазі. У сучасній медицині магнітні лікарські препарати на основі магнетиту широко використовуються у якості рентгеноконтрастних засобів.

Однак існує ряд проблеми синтезу порошків на основі Феруму: магнітні порошки Феруму пірофорні; магнітні порошки, як металічного Феруму так і його оксидів потребують стабілізації поверхні; для створення матеріалів на їх основі потрібна функціоналізація (модифікація) поверхні частинок.

Для синтезу феропорошків було використано золь-гель метод, основні стадії якого показано на даному слайді.

На першому етапі синтезу методом гідролізу одержали колоїдний розчин – золь ферум (ІІІ) гідроксиду впродовж 30 хвилин при температурі 80°С. Ядро міцели золю складається з нанокристалів Fe(OH)₃, стабілізованих, а потенціалвизначальними – йони FeO⁺, які утворюються тільки при нагріванні розчину FeCl₃ до температури не менше 80°С. До одержаного золю ферум (ІІІ) гідроксиду при інтенсивному помішуванні додали заздалегідь приготований силіційоксигеновмісний стабілізатор (алюмосилікат). Далі до золю додали краплями розчин амоніаку з масовою часткою 10% до повного осадження йонів Феруму, контролюючи рН (6,5). Хімічні процеси, що відбуваються під час синтезу та дозрівання наночастинок гематиту відображені рівняннями хімічних реакцій на слайді.

Одержаний порошок гетиту не виявляв магнітних властивостей. Тому він був далі підданий термообробці при температурі 800^◦С, але перед тим його розділили на два зразки. До першого зразка додатково додавали як відновник – залізо, кількість якого розраховували на основі рівнянь реакцій, що зображені на слайді. У результаті випалювання за звичайних умов вже при температурі 200 – 300^◦С відбувається поступова кристалізація зразка, пов’язана із втратою води ферум (ІІІ) гідроксидом, і формування суміші фаз альфа- і гама-гематиту. Підвищення температури відпалу до 500^◦С веде до значного збільшення вмісту більш стабільної фази альфа-гематиту. За результатами експерименту тільки для першого зразка одержали магнітний порошок, який додатково містив як відновник – залізо. Другий зразок не виявив магнітних властивостей, очевидно в результаті утворення альфа-гематиту.

У зв'язку з тим, що магнітні лікарські препарати на основі магнетиту використовуються: у якості рентгеноконтрастних засобів, для створення сорбентів, магніточутливих композитів, для спрямованого транспорту лікарських засобів, для внутрішньовенних, внутрішньоартеріальних і внутрішньом'язових уведень магніточутливого колоїду запровадження виробництва та використання цих речовин на практиці має стати одним із пріоритетних завдань для хімічної науки в ХХІ столітті.

Крайньою на сьогодні роботою є робота, написана із Недорубко Ольгою, на тему “Мікоризація як засіб створення умов для високої продуктивності рослин”.

Інтенсивні агротехнології ХХ-ХХІ ст., направлені на досягнення високих урожаїв, виснажили ґрунти, знищили їхню корисну мікрофлору, тому сьогодні важливо вивчати і вводити в практику рослинництва методи і засоби, які мінімізують негативний вплив антропогенних факторів. При цьому вони призведуть до підвищення адаптивних та конкурентних властивостей рослин, а, отже, – до збільшення врожайності, зниження собівартості продукції, біологізації технології вирощування тощо.

Предмет дослідження: ефективність застосування мікоризних препаратів у рослинництві.

Об’єкт дослідження: симбіотична взаємодія між рослинами та грибами.

При роботі над проектом ми поставили перед собою наступну мету:

•              з’ясувати можливості застосування мікоризних препаратів в умовах сучасного рівня розвитку сільського господарства України;
•              продемонструвати на конкретних прикладах ефективність використання мікоризних препаратів;
•              показати перспективи подальшого вивчення питання мікоризації та його застосування в практиці агровиробництва та домашнього садівництва та городництва.

Практичне значення дослідження визначається можливістю застосування результатів дослідження на практиці.

Мікориза – це явище природи, яке притаманне наземним рослинам з моменту їх створення і є найбільш давньою формою симбіозу рослин з мікроорганізмами. Мікотрофними вважають до 98% видів рослин на планеті. Яке ж значення відіграє мікориза в житті рослин?

Крім збільшення контактної площі поверхні грибокореня з ґрунтом, мікориза:

•                   у сотні разів підвищує здатність рослини на всіх етапах розвитку перетворювати і вибірково поглинати поживні речовини і воду, тим самим покращуючи проростання, цвітіння, утворення зав’язі та плодів, здоров’я і продуктивність рослин;
•                   постійно забезпечує структурність та шпаруватість ґрунту. Окрім того, виділений гіфами міцелію білок гломулін забезпечує акумулювання вуглецю і біологічну активність у ґрунті. Таким чином наявність мікоризи сприяє підвищенню родючості ґрунтів.

Найпоширеніший тип мікоризи – ендотрофний, характерний для більшості рослин, зокрема сільськогосподарських культур. 84,4% мікоризних рослин утворюють мікоризу саме цього типу.

Нерідко утворюються деревовидні розгалуження (арбускули), через що таку мікоризу називають ще арбускулярною. То ж, коли ми говоримо про мікоризацію сільськогосподарських рослин, маємо на увазі саме арбускулярну мікоризу.

У співпраці з агрономом підприємства ТОВ “Агро-Холдинг” (розташоване в с. Чубинське Бориспільського району Київської області), Колотушею Сергієм Миколайовичем, ми проаналізували вітчизняний ринок мікоризоутворюючих засобів. Для ознайомлення відібрали кілька найвідоміших і найбільш розрекламованих.

У 2017 році підприємство ТОВ “Агро-Холдинг” впровадило в практику вирощування кукурудзи використання певного мікоризоутворюючого препарату.

Використання препарату мало позитивний вплив на формування листкової поверхні рослин кукурудзи та сприяло зростанню основних показників продуктивності кукурудзи.

Збільшення елементів продуктивності кукурудзи на варіантах з обробкою насіння мікоризним препаратом відповідно впливало на отриманий приріст урожайності.

Позитивна тенденція спостерігалася і при аналізі показників елементів структури сої залежно від обробки насіння. У одному варіанті обробка насіння проводилася концентратом життєздатних клітин бульбочкових бактерій, а в другому його поєднували з мікоризним препаратом.

З представлених результатів видно, що для максимальної реалізації генетичного потенціалу кукурудзи та сої, і, як наслідок, збільшення отриманого прибутку, обробка насіння мікоризними препаратами є досить ефективною.

Навесні нами було закладено дослід.

Ми обробили препаратом “Міковітал” 2 кг картоплі з розрахунку 25 мл препарату на 2л води та 2 десятки помідорів із розрахунку 10 мл препарату на 0,5 л води.

В результаті помічено, що рослини, оброблені препаратом, були краще розвинені, почали раніше квітнути та плодоносити і дали кращий урожай.

З 2 кг необробленої картоплі ми зібрали 3 кг, а з обробленої – 5 кг, що становить 67% приросту. З 2 десятків кущів необроблених помідорів ми отримали 2 корзини томатів, а з оброблених – 4 корзини, що становить 100% приросту.

Такі дані свідчать про ефективність мікоризоутворюючих препаратів.

Навіть невелика практика застосування препаратів арбускулярно-мікоризних грибів довела, що дані засоби мають ряд переваг:

•                   економлять потреби води рослиною до 50%;
•                   сприяють накопиченню рослиною поживних речовини;
•                   збільшують ріст і покращують якість рослин;
•                   здатні ефективно протидіяти процесам опустелення;
•                   підвищують стресостійкість (морозостійкість) і загальний імунітет рослин;
•                   запобігають потраплянню інфекцій у коріння та листки;
•                   прискорюють приживлюваність рослин;
•                   сприяють інтродукції рослин;
•                   збільшують врожайність й накопичення зеленої маси рослин;
•                   пришвидшують цвітіння та розвиток кореневої системи на 3-4 тижні;
•                   не накопичуються в ґрунті;
•                   не токсичні для людини і тварин.

Отже, мікоризація – шлях до відновлення ґрунту та підвищення врожайності сільськогосподарських рослин.

Тож мій досвід показує, що виконання наукових робіт учнями сприяє розвитку інтересу до хімії, прагненню відкривати нове, до цього часу їм невідоме, формуванню нового екологічного мислення, нового бачення процесів, що відбуваються на Землі. Тому пробуйте та дерзайте! Творчих успіхів вам і нових відкриттів!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурашитов С.Ф., Волкогон В.В. Влив способів застосування мікоризних грибів на продуктивність поживної сої. [Електронний ресурс] // Екологічний менеджмент. – 2015. – Випуск 3. – Режим доступу: http://natureus.org.ua/repec/archive/ 3_2015/10.pdf.

2. Баранов Д.А., Губин С. П. Магнитные наночастицы: достижения и проблемы химического синтеза / Д.А. Баранов, С.П. Губин – Наносистемы, 2009, т.1, № 1-2. – С. 129 – 147.

3. Быкова В.М., Немцев С.В. Сырьевые источники и способы получения хитина и хитозана // Хитин и хитозан: Получение, свойства и применение. – М.: Наука. – 2002. – С.7-22.

4. Горбик П.П., Петрановська А.Л., Сторожук Л.П., та ін. Медико-біологічні нанокомпозити на основі магнетиту: синтез, модифікація, функціоналізація поверхні для застосування in vitro // Хімія, фізика та технологія поверхні. − 2006.− Вип. 11−12. – С. 374−397.

5. Горбик П.П. Нанокомпозити з функціями медико-біологічних нанороботів: синтез, властивості, застосування // Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології. – 2013, т. 11, № 2, ‒ С. 323 – 436.

6. Горовой Л.Ф. Косяков В.Н. Сорбционные свойства хитина и его производных // Хитин и хитозан: Получение, свойства и применение. – М.: Наука. – 2002. – С.217-240.

7. Каргин В.А. Структура целлюлозы и ее место среди других полимеров // Высокомолекулярные соединения. – 1960. – Т.2. - №2. – С.466-468.

8. Куприна Е.Э. Водолажская С.В. Способы получения и активации хитина и хитозана // Хитин и хитозан: Получение, свойства и применение. – М.: Наука. – 2002. – С.44-61.

9. Курдиш І. К. Інтродукція мікроорганізмів у агроекосистеми / І. К. Курдиш. – К.: Наукова думка, 2010. – 255 с.

10. Лабутова Н. М. Методы исследования арбускулярных микоризных грибов / Н. М. Лабутова – СПб.: Инновационный центр защиты растений ВИЗР, 2000. – 24 с.

11. Магнитные наночастицы: методы получения, строение и свойства / Губин С.П., Кокшаров Ю.А., Хомутов Г.Б., Юрков Г.Ю. – Успехи химии: 2005. – Т.74. – вып. 6. – С. 539 – 574.

12. Магнітокеровані наноструктурні матеріали та їхня взаємодія з нуклеїновими кислотами / Л.С. Семко, С.В. Хуторний, Л.П. Сторожук, П.П. Горбик, Н.В. Абрамов // Наноструктурное материаловедение. ‒ 2010. ‒ № 3. ‒ С. 29-37.

13. Мікробні препарати у землеробстві. Теорія і практика: Монографія / [В. В. Волкогон, О. В. Надкернична, Т. М. Ковалевська та ін.]; За ред. B. B. Волкогона. – К.: Аграрна наука, 2006. – 312 с.

14. Немцов С.В., Зуева О.Ю., Хисматуллин Р.Г. и др. // Пчеловодство. – 2001. − №5.

15. Нудьга Л.А. Производные хитина и хитозана и их свойства // Хитин и хитозан: Получение, свойства и применение. – М.: Наука. – 2002. – С.141-177.

16. Попов А.В. // Тара и упаковка. 2007. №3.

17. Синтез магнітокерованих поліфункціональних нанокомпозитів та дослідження їхньої біологічної активності // Петрановська А.Л., Турелик М.П., Горбик П.П., Лук’янова Н.Ю., Чехун В.Ф. – Хімія, фізика та технологія поверхні. 2010. Т. 1. № 4. С. 473–478.

18. Синтез ферромагнитных наноразмерных порошков Fe-Co-Ni. Сообщение ІІІ. Особенности кристаллической структуры и фазового состава / Кущевская Н.Ф., Перекос А.Е., Войнаш В.З., Залуцкий В.П. и др., ‒ Наноструктурное материаловедение: 2008, № 1. – С. 27 – 32.

19. Хитин и хитозан: Получение, свойства и применение / Под ред. К.Г Скрябина, Г.А. Вихоревой, В.П. Варламова. – М.: Наука. – 2002. – 368с.: ил.

20. Чирков С.Н. Противовирусные свойства хитозана // Хитин и хитозан: Получение, свойства и применение. – М.: Наука. – 2002. – С.327-336.

21. Чайковська Л. О. Використання ендомікоризних грибів при сільськогосподарський рекультивації / Л. О. Чайковська, М. М. Харитов, М. Д. Горобець, М.О. Багарко // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. – 2000. – Вип. 1. – С. 100-105.

22. Шморгун О. М. Ефективність мікоризних препаратів під час вирощування зернових культур на прикладі кукурудзи. [Електронний ресурс] / Олександр Миколайович Шморгун // Агробізнес сьогодні. – 2018. – Випуск 3. – Режим доступу: http://agro-business.com.ua/2017-09-29-05-56-43/item/10141-efektyvnist-mikoryznykh-preparativ-pid-chas-vyroshchuvannia-zernovykh-kultur-na-prykladi-kukurudzy.html.