Комунальний позашкільний навчальний заклад
«Центр позашкільної освіти «Зміна» Криворізької міської ради
Конспект заняття
Пришивання ґудзиків
Автор: Башта Ірина Леонідівна, керівник гуртка «Конструювання та моделювання одягу»
КПНЗ «ЦПО «Зміна» КМР
Кривий Ріг
2020
Тема: Пришивання ґудзиків
Мета заняття. Навчити пришивати ґудзики. Ознайомити гуртківців з інструментами та матеріалами для роботи, правилами безпечної праці з голкою та ножицями. Згадати прийоми зав’язування вузлика на пальці й тканині, шов «вперед голку» та петельний стібок. Виховувати точність і акуратність під час виконання практичної роботи. Заохочувати прояви дружби, взаємоповаги та взаємодопомоги в групі.
Наочність: зразки виробів на манекенах, ілюстрації з журналів, інструкційні карти.
Інструменти та матеріали: голки, ножиці, ґудзики, нитки, клаптики тканини, наперстки, шпильки.
Тип заняття: комбіноване
Форма заняття: змагання-подорож до Країни ґудзиків.
Задачі заняття
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь гуртківців.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
ІV. Підсумок заняття.
Хід заняття
Повідомлення теми та мети заняття.
Керівник гуртка з’ясовує підготовленість гуртківців до заняття, забезпечує необхідним тих гуртківців, у яких відсутній окремий матеріал чи інструмент.
У формі бесіди проводиться інструктаж з техніки безпеки.
Бесіда.
Інформацію надає керівник гуртка з використанням зразків моделей на манекенах та репродукцій картин.
Одяг якимось чином повинен утримуватися на тілі людини. Однією силою тертя тут не зарадиш. Отже, потрібні якісь спеціальні пристосування. Для одягу це — ґудзики. Хоча, слід сказати, у давнину їхні функції виконували застібки, фібули. Під час археологічних розкопок знаходять найрізноманітніші фібули: бронзові, золоті, візерунчасті, карбовані. Звичайно, простим людям доводилося задовольнятися звичайними, примітивними застібками. За конструкцією вони нагадують сучасну англійську шпильку.
І все-таки коли з'явилися справжні ґудзики? Легенда приписує винайдення ґудзика датчанину Кноббе. Саме того ґудзика, який вимагає петельки — спеціального прорізу у тканині. Чи саме Кноббе маємо ми дякувати за цей винахід, достоту невідомо, але факт, що ґудзики увійшли у вжиток саме у XIV столітті.
З прадавніх часів застібки були водночас прикрасами. Те саме можна сказати і про справжні ґудзики. Щоправда, і тут не обходилося без пере хльостів. Ось яке повідомлення знаходимо у богемській хрониці: «У 1367 році у Богемії знову з'явилися нові костюми. На них уміщається 500 і більше ґудзиків».
Змінювалася не тільки кількість, але і якість ґудзиків, їх форма, розмір.
Ґудзики для багатих, робили до ХVII століття інколи з перлин, і чепуруни відрізнялися тим, що кожен ґудзик був з цілої великої перлини; золоті і срібні ґудзики мали різні назви у залежності від типу роботи або за своєю формою: грушоподібні, шпилясті, прорізні, сітчасті, клинчасті, половинчасті, жолобчасті. Бувало, пришивали замість металевих ґудзиків плетені з канителі і трунцала або кришталеві. Бідні люди носили олов'яні ґудзики такої самої форми, як багачі. За величиною вони були дуже різні — інколи як куряче яйце.
У польському місті Іновроцлаві є музей ґудзиків. Чого там тільки не побачиш! Золоті ґудзики на парадному камзолі герцога орлеанського нашиті так, що можна прочитати його девіз: «Праведний путь». Генріх І, людина похмура і відлюдькувата, заглиблена у думки про свою смертну годину, залишив після себе набір великих срібних ґудзиків у формі черепів. На замовлення вельможних осіб видатні живописці перетворювали ґудзики на справжні шедеври мініатюри.
Музей ґудзиків і сьогодні поповнюється цікавими експонатами. По суті вони мало чим відрізняються від зразків минулих епох. Хіба що з'явилися такі, що складаються з двох половинок: коли треба, вони стискаються за допомогою механічного або магнітного замка.
Ґудзики бувають на готовій «ніжці», з вдома або чотирма дірочками.
Функціонально ґудзики виконують дві ролі:
Ґудзики для краси пришиваються щільно до тканини.
Ґудзики для застібання повинні мати «ніжку». Якщо цієї «ніжки» немає готової на ґудзику, тоді її необхідно зробити з ниток при пришиванні ґудзика до тканини (див.мал.1).
Нагадування правил з техніки безпеки.
Керівник гуртка пропонує гуртківцям зробити технологічні зразки пришивання ґудзиків до тканини різними способами (для краси та для застібання) та прийняти участь у змаганні-подорожі до Країни ґудзиків.
Гуртківці розподіляються на дві команди: «Маки» та «Волошки».
На стенді розташована карта Країни ґудзиків з різними способами пришивання ґудзиків.
Гуртківці поетапно шиють зразки на червоних та синіх клаптиках тканини у вигляді квіточок.
Керівник гуртка додатково демонструє зразки виконання кожного етапу, контролює роботу гуртківців, слідкує за додержанням правил безпеки.
По ходу роз’яснення нової теми керівник гуртка проводить фронтальне опитування знання учнями попереднього матеріалу.
Квіточка–зразок, до якої вірно пришили ґудзик, прикріплюється до стенду «Країна ґудзиків».
Після першого етапу змагання гуртківці проводять фізкультхвилинку, виконуючи пальчикові вправи, наклони та повороти.
Команда переможець нагороджується знаком «Почесний громадянин Країни ґудзиків».
Керівник гуртка підкреслює: «Зовнішній вигляд технологічно вірно пошитого манжета, коміра і взагалі всього вироба з застібкою буде зіпсовано, якщо неправильно пришити ґудзики.»
Мал.1
Література
1. Григорій Філановський. Олександра Супрун. «Костюм ХХ століття»
Київ «Веселка»- 1990
2. Солнцева Г.В. «Сучасні моделі жіночих суконь.» - Донецьк.. ТОВ ВКФ «БАО», 2006. -448 с.
3. Т.М. Фіалко «Учимось кроїти та шити»/Мінськ «Полымя» - 1996 р.
4. «Школа шиття»/пер. О.Озерової ЗАО Видавництво «ЄКСМО-Пресс» -
2002
1