ВІДДІЛ ОСВІТИ НОВОСЕЛИЦЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
БУДИНОК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ
/Бісероплетіння/(початковий рівень)
Підготувала
керівник гуртка
«Бісероплетіння»
ПРОЦЮК І.І.
м. НОВОСЕЛИЦЯ
Мета:
Навчальна – ознайомити гуртківців з українським національним жіночим костюмом та його деталями; викликати інтерес до українських традицій, до минулого нашого народу та його звичаїв; ознайомити з видами українського намиста, матеріалами та інструментами, необхідними для бісерного плетіння; дати короткі відомості про техніки виготовлення намиста та прикрас з бісеру; навчити виготовляти найпростіші прикраси з бісеру.
Розвивальна – розвивати у гуртківців вміння аналізувати, пояснювати, порівнювати; розвивати художній смак; розвивати пізнавальний інтерес до бісероплетіння.
Виховна – виховувати у гуртківців повагу до традицій українського народу; виховувати вміння відчувати і розуміти прекрасне; формувати свідоме дотримання правил безпечної праці та санітарно гігієнічних вимог. .
Тип заняття: комбіноване
Обладнання:
ХІД ЗАНЯТТЯ:
І. Організаційна частина
Привітання
Добрий день!
-- Який у Вас сьогодні настрій?
--Поділіться гарним настроєм із друзями, посміхніться один одному!
Сьогодні в нас буде цікаве пізнавальне заняття з бісероплетіння, на якому трішки попрацюємо, а потім відпочинемо.
(Організація робочого місця)
ІІ. Ознайомлення з новою темою, метою та завданням «Через поле, через гай,
Через наш зелений край,
Попри хатку біленьку
Іде дівчинка маленька.
І зовуть її Оленка»
Діти, до нас у гості завітала лялька Оленка в українському національному костюмі. Та яка ж гарна в нас Оленка! Давайте розглянемо уважно її одяг. З яких елементів складається жіночий національний костюм? (Діти відповідають)
( Білої вишитої сорочки,спідниці,запаски або фартуха, кептарика або лейбика, віночка та чобітків тощо). Традиційний жіночий костюм в Україні складався з сорочки , спідниці чи плахти, очіпка, віночка, хустки. Отож, якого основного яскравого доповнення до одягу нашої ляльки нам не вистачає?
(діти відповідають). Так намиста.
Тема нашого сьогоднішнього заняття дуже цікава. Ми розглянемо різні види традиційних українських прикрас і виготовимо намисто з бісеру «під коралі» для Оленки та намисто для себе.
ІІІ. Пояснення нового матеріалу
Обов’язковим додатком до жіночого одягу було гарне намисто, яке прикрашало шию. Кожної історичної епохи люди оздоблювали своє вбрання різноманітними прикрасами. (слайд) Наші бабусі не почувалися красунями без прикрас на шиї. З давніх-давен оздоби на шию були насамперед оберегом. Що пишнішим, барвистішим, із більшою кількістю разків було намисто, тим магічнішим вважалося воно. Водночас намисто мало й естетичне призначення. Це чітко простежується на давніх фотографіях та художніх полотнах, де відтворені типажі українського жіноцтва. Відтак люди почувалися без них незахищеними перед стихіями, лихими духами, злими чарами (поганого ока). В жодного народу не було такої величезної пошани й любові до жіночої прикраси – намиста, як в українок. Як тільки народжувалася дівчинка, для неї з першого ж дня батьки готували "іменний амулет". Він передавався в спадок від матерів і бабусь, і що давнішим був, то магічнішим, а відтак і ціннішим. Образ українки в чужинців асоціювався з двома найголовнішими ознаками: намистом і барвистою вишиванкою.
Намисто - найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України, і виготовляли його не тільки з дорогоцінних перлів, а й з природного матеріалу, на який так багата українська природа. Це і гарні овочеві коробочки, зерна, кісточки ягід або й самі ягоди. Але найбільш цінним вважались намиста із гранату, перлин та коралів.(Додаток слайд)
Не було в Україні дівчини, котра хоч б в якій скруті жила, не мала власного «доброго намиста», «мудрого намиста» - так називали коралі .
Вони складалися з разків від 1 до 25: найбідніші мали по 2-3 разки коралів, а багаті - 10 чи 15, а то і 25 разків. За намисто в давні часи господарі віддавали крамареві пару волів чи десятку землі. З намистом пов'язано чимало вірувань: розсипаний разок чи загублений- це віщувало лиху долю або нещастя. Тому кожна власниця постійно стежила за намистом, зберігала його в найпочеснішому місці, як найдорожчий скарб.
Намисто було призначене для персонального користування (за традицією, його не можна позичати), то відповідно воно виконувало індивідуальну тотемічну роль
Носили коралі і в будень і в свято. По всій Україні справжні коралі ще і тепер під назвою «доброго намиста» вважаються великою цінністю
Види намиста (Додаток№2 )(Слайди).
Серед традиційних прикрас використовували і монети. Їх скріплювали між собою і носили разом із намистом. Називали їх дукатами. Дукачі, самби, згарди -- ці металеві прикраси були найпоширеніші на Західнії Україні.
На околицях Києва на Волині, у Прикарпатті жінки полюбляли носити намисто з «щирого» бурштину. Носіння такого намиста мало приносити здоров’я і щастя. Частіше носили одну довгу масивну низку бурштину у сполученні з кораловим намистом. Кожна дівчина мріяла про «писані пацьорки» - розписані вручну намистини привозили із далекої Вінеції.
Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру, особливо на території Західної України. Їх називали – ґердани,силянки,кризи тощо. Гердани – шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент.Силянки або плетінки-рівні різнокольорові смужки із бісеру. Кризи - широкі округлі комірці. Кожна жінка чи дівчина могли дозволити собі одягнути «цятки» - так намисто з бісеру називали на Буковині.
Минали десятиліття, століття, але намисто змінюючи форму, колір,коштовний матеріал, і тепер служить оздобою для дівчат і жінок.
Які жіночі прикраси ви знаєте сучасні?…З яких матеріалів їх виготовляють, ( Діти відповідають). Молодці.
ІV. Формування умінь і навичок.Технологія виготовлення виробу
Сучані бісерні прикраси є модним доповненням до нашого одягу. Бісер уявляє собою декоративний елемент, який Має наскрізний отвір, що дає можливість нанизувати його на волосінь, нитку або тоненький дріт. Більш дрібні елементи називають бісеринами, а ті, що більші, - намистинами.
Раніше бісер робили з дерева, каменю, бурштину. Пізніше з'явилося скло, і саме цей матеріал дозволив справжнім майстрам робити бісеріни різного кольору і форми.
Сучасний бісер роблять з пластику, кераміки і металу. На нашому занятті ми будемо виготовляти прикраси з намистинок зроблених з сучаснихьматеріалів. Зробити намисто власноруч, зовсім не складно. Однією з основних технік виконання бісерних прикрас є нанизування.
Для виготовлення намиста нам потрібні такі матеріали та інстркументи: Червоний бісер, намистини та металеве оздоблення овальної форми(4шт);
Серветка, тарілочка;
Нитка червона (еластична), 1 метр;
Ножиці.(мал.№1)
Насамперед, визначаємо якої довжини повинно бути намисто, до відповідного розміру додаємо ще 10см ( для з’єднання намиста). Нанизуємо на нитку першу намистину, закріплюємо її.
Далі працюємо за схемою, в відповідній послідовності нанизуємо намистини та декоративне металеве оздоблення (спіральки). Коли закінчите нанизувати намистини, то потрібно з’єднати першу з останньою. Для цього зав’яжіть декілька разів вузлики, щільно затягуючи намистини, враховуючи те, що ми працювали еластичною ниткою(резинка). Кінці нитки протягніть через декілька намистинок назад. Готове намисто виглядає, ось так (слайди послідовності виконання).
V.Практична робота
Ви вже дізналися про особливості виготовлення прикрас і я пропоную вам зробити намисто власноруч.
Усі необхідні матеріали у вас є, тож ми приступаємо до роботи, але потрібно нагадати правила техніки безпеки.
Повторення техніки безпеки під час роботи з ножицями та бісером.
Гра «Так чи ні»
на серветці?(Так).
Наша Оленка одягнена в українськиї одяг, зовсім засумувала, вона без намиста. Я пропоную вам виконати колективну роботу «Намисто для ляльки».
Отже разом з вами нанизуємо на нитки по одному разку червоного намиста, збираємо разом ваші разки, закріпляємо червоною стрічкою і одягаємо Оленочці з гарними побажаннями, адже наше намисто з бісеру ( стилізоване «під коралі») є оберегом. Причепурили Оленочку. Молодці!
Фізкультхвилинка
А зараз трішечки відпочинемо зробити цікаві вправи:
«Розминка для пальчиків»
І на цій руці 5 і на цій руці 5
Вийшли пальчики гуляти
Погуляли , погуляли ,
Потім в м’ячика пограли
Потім квіточки зривали,
І віночки їх сплітали.
На гойдалку сіли, погойдались (вгору, вниз, вправо,вліво)
Тут став дощик накрапати,
Стали пальчики тікати,
Бігли і втомились, в кулачки всі попросились.
Потім знову розпрямились, і на колінцях примостились.
Пальчики спочили. От чудово !
А тепер до праці знову.
VI.Продовження практичної роботи.
Намисто для ляльки ми зробили, а зараз ми зробимо намисто для себе користуючись інструкційною карткою та схемою (послідовність виготовлення намиста)(Додаток№2). Під спокійну музику діти самостійно працюють. Здійснюється індивідуальний підхід до гуртківців.
VII. Підсумок заняття. Рефлексія.
Сьогодні на занятті ми творчо працювали і маємо гарні результати . Ви всі молодці, кожен досягнув поставлених на початку заняття мети і завдання. За даною схемою ви дома, самостійно, можете зробити собі браслет. І у вас буде чудовий комплект прикрас.
1.Вихід на «подіум». (Одягаємо намисто та робимо колективне фото..)Демонстрація готових виробів.
2.Вправа «Мікрофон». (керівник бере інтерв’ю)
На цьому наше заняття завершується. Дякую за увагу! До побачення!
Додаток №2
Інструкційна картка. Послідовність виготовлення намиста. МАТЕРІАЛИ ТА ІНСТРУМЕНТИ:
Крок 1 Нанизуємо на нитку намистину та закріплюємо її
Крок 2 За схемою у відповідній послідовності нанизуємо намистини та декоративне металеве оздоблення
Крок3 Закінчивши нанизування, зав’язуємо кілька разів вузлики, кінці нитки протягуємо через кілька намистинок назад.
Схема «Послідовність нанизування намиста»
Чи не найпоширенішим на всій Україні було коралове намисто. Червоні коралі на тлі української вишиванки - це неймовірна краса і вишуканість. Традиція носити коралі, пройшовши крізь віки, збереглася й донині, а тому цей вид прикрас нашию ми можемо уявити найкраще. Рожеві з сірим чи червоним відтінком намистини однакової форми, але різного розміру нанизувалися на шовковий шнурок у певному порядку: великі всередині, а менші - по краях. Червоне коралове намисто, як вірили наші пращури, було наділене магічними властивостями: яскраво червоні намистини на жінці означали, що вона здорова, а тьмяні і сіруваті попереджали про хворобу.
Коралі — намисто з коралових намистинок у формі циліндрів або бочонків, нанизаних на нитку — разок. Кількість разків в коралях може бути від одного і до 25.
Металеві прикраси
Давні варіанти жіночого намиста робилися з латуні. Вони мали вигляд спіральних трубочок, на які були нанизані монети (для заможніших пань) чи хрестики (мали назву «хрестові згарди»). Крім цього, існували такі різновиди металевого намиста:
салба - нагрудник з тканини, розшитий монетами, на зразок турецьких, татарських та молдовських прикрас. Їх носили на Буковині;
За традицією, салби дівчині дарував хрещений батько, коли їй виповнювався 1 рік. Подібні прикраси є частиною національних костюмів багатьох слов’янських та тюркських народностей
Згарди — металеве оберегове намисто, що складається з двох-трьох ниток нанизаних на червону або металеву основу хрестиків. Ззаду на шиї згарди з’єднуються двома дисками - чепрагамі, які за розміром більше самих хрестів на намисті. На чепрагах намальована солярна символіка: колесо з вісьма, шістьма або чотирма спицями (останній варіант і є, власне, хрест), розетта або концентричні круги.
Дукач (лічман) - нагрудна прикраса у вигляді великої медалеобразной монети з металевим бантом, прикраше-ним каменями. Займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас: кріпився посередині на найбільшому ряду «намиста». Зазвичай на лицьовій стороні найстаріших дукачей був «патрет» того, хто наймав козака на службу, а на оборотній стороні - сцена битви, на честь якої людина нагороджувалася.
Дуже популярними в народі були також дукачи з біблейським сюжетом.
Дукати це монети, нанизані на нитку та скріпленні між собою у вигляді намиста. Зазвичай, переплітались з бісером або коралями та виготовлялись зі справжніх золотих монет.
Бурштинове намисто – янтар
В околицях Києва, на Волині, у Прикарпатті жінки носили намисто зі «щи-рого» (тобто справжньо-го) бурштину, оскільки на цих територіях його видобували. Вважалося, що бурштин приносить здоров'я і покращує колір жіночого обличчя. Великі круглі намистини вирі-залися ножем і нанизувалися на довгу нитку. Найчастіше таку масивну низку бурштину носили разом з коралами.
Пацьорки — намисто із скла.
Кожна дівчина мріяла про «писані пацьорки».
Саме так називалось скляне намисто, яке було адзвичайно дорогим, адже розписані вручну намистини привозили із далекої Венеції. Муранське скло і донині не втратило своєї слави та цінності, а майстри надійно зберігають таємницю його виготовлення. Так само дорого коштувало і намисто із перлів, адже мушлі теж привозили із заморських країв. Скляні та перляні прикраси були привілеєю лише найзаможніших панянок.
Намисто з бісеру
Досить популярними серед українських жінок були плетені стрічки на шию з бісеру Спочатку він був теж дорогим, адже його привозили з острова Мурано, але коли Чехія почала його масове виробництво, кожна жінка чи дівчина могла дозволити собі одягнути «цятки» (так намисто з бісеру називали на Буковині).
Гердани — нагрудні бісерні прикраси у вигляді петлі з двох смужок, з`єднаних медальйоном в місці сонячного сплетіння. Їх носили переважно чоловіки, але надівали й жінки. На Буковині кінці стрічок гердана з’єднувалися підвішеним до них люстерком.
Силянки, або плетінки - рівні смужки з бісеру, які зав’язують ззаду на шиї.
Назва походить від способу виготовлення таких прикрас («силяння» - спосіб нанизу-вання бісеру на нитку.
Неширокі (два-три сантиметри) силянки жінки носили щодня як оберіг (сила силян-ки як оберега завжди визначалася орнаментом).
Для більшої сили оберега гуцули, нап-риклад, бісерну стрічку із захисним орна-ментом нашивали на червону смужку по-лотна.
Традиційним орнаментом бісерних прикрас був геометричний ромб з простими або ускладненими контурами, трикутник з ріжками-відгалуженнями по кутах, зигзаги і крівуль-кисимволом нескінченності.
Кризи - широкі (до 20 см) круглі коміри з бісеру, що вкривали шию, плечі і грудь жінки.
Їх носили у свята лемки і бойки. На свята надівали відразу декілька різноколірних комірів різної довжини й ширини, які спускалися аж до поясу. Для того, щоб сплести один такий комір, треба витратити приблизно 200 годин.
Список використаної літератури:
1. Боже, все вказує велич твою.-Івано-Франківськ.- 992.
2. Заверуха Б.В. Квіти 12 місяців.-К.: Урожай.
3. Смик Г.К. Посади калину.-К.: Реклама, 1978.
4. Стельмашук Т. Магічне коло. Вінок як символ і оберіг // Літопис червоної калини.-1993.
5. На щастя, на долю, на чорнії брови // Освіта.-1992.
6. Скуратівський. Ой зав'ю вінки... // Молодь України.-1991.
7. Шевчук. Люби мене не покинь... // Зелений світ.-1993.
8. Тернопільський енциклопедичний словник / редкол. : Г. Яворський та ін.
9. Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010.
10. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник / Гол.ред. A. Пономарьов. - К. , 2003.
11. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. - К., 2006.
12. Н. Король, М. Семенюк.Віночки, обручі, заколки. Видавництво: «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2015
13. К. Беннер, Квіти букети і композиції з бісеру. Видавництво: «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2015