Заняття з батьками першокласників

 

 

 

 

 

 

 

«Заняття для батьків першокласників»

підготувала практичний психолог

Денишівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В.Г. Бондарчука

Гринчишин Аріанна

 

 

 

Заняття № 1

Тема. Вимоги сім’ї та школи. (Ділова гра для батьків першокласників)

Мета.

• Познайомити батьків і вчителя один з одним;
• Визначити відношення батьків до вимог школи;
• Вивчити очікування батьків.

 

Сьогодні ми будемо багато спілкуватися один з одним, тому я прошу всіх учасників представитись (по колу) і повідомити: як до вас можна звертатись під час гри, чий ви тато (чи мама), чого ви чекаєте від нашої зустрічі.

Прошу всіх встати в коло. Зараз ми з вами проведемо невелику ігрову розминку, яка допоможе нам налаштуватись на спільну роботу. (Вправа з психогімнастики «Рахунок по колу»)

А зараз я прошу всіх сісти на стільці і подумати, як би ви закінчили наступне речення: «Коли я думаю про норми та вимоги я відчуваю…» (Учасники говорять свої варіанти, а ведучий фіксує їх відповіді на дошці. Потім узагальнює висловлення учасників.)

Щойно ми з вами зуміли побачити, які почуття виникають у дорослих, коли мова йде про норми та вимоги. Дехто з вас спробували пояснити, чому у них виникали ці почуття. При цьому ви спирались на свій життєвий досвід. А тепер давайте перейдемо до нашої основної роботи. Зараз кожен з вас отримає опитувальник, в якому перераховані вміння дитини. Ваше завдання - відмітити на ваших листочках, чи є це вміння у вашої дитини, і оцінити їх за 5-бальною шкалою.

1.Прибирати, застеляти ліжко.

2.Самостійно одягатися.

3.Прибирати свій одяг.

4.Додержуватися гігієнічних вимог(чистити зуби, мити руки).

5.Сервірувати стіл.

6.Прибирати за собою посуд.

7.Прибирати за собою іграшки.

8.Підготувати стіл для виконання домашніх завдань.

9.Складати свій портфель.

10.Виконівати дане доручення повністю.

11.Зайняти себе у вільний час.

12.Отримувати поразку (в іграх).

13.Просити допомоги у дорослих (у складних ситуаціях).

В підготовці цього опитування брали активну участь вчитель та вихователь вашого класу. Ми оцінили уміння ваших дітей за такою ж шкалою, та заповнили такі ж опитувальники на кожну дитину. Давайте познайомимося з отриманими результатами. В першій колонці додаються індивідуальні оцінки, а в другій – середні по класу. Порівняйте їх. А тепер порівняйте ваші оцінки з нашими оцінками. Спробуйте відповісти на наступне запитання:

- Де вашій дитині вдається краще реалізувати свої вміння – в школі чи вдома?

Батьки висловлюються по бажанню. Вчитель фіксує результати на дошці, яка розділена на 2 частини: «Школа», «Дім».

Крім цього, йдучи до школи дитина повинна володіти ще деякими вміннями, які перевіряються під час тестування на визначення готовності дитини до школи. Це вміння слухати запитання, формувати відповідь, вміння виконувати вправи за зразком та за вимогою вчителя. Недавно я діагностувала ваших дітей з цього приводу.

Рекомендації: Я рекомендую вам корекційні вправи посильні для кожної дитини. Вони не потребують особливого обладнання чи спеціальної педагогічної підготовки. Єдине, що треба – серйозно поставитися до вказівок, відвести час для занять, набратися терпіння й такту. У цій роботі недопустимі поспіх і надмірне навантаження. Все робити граючись.

Вправи на зорово-моторну координацію:

- Диктуються візерунки (ми робили за зразком). Покажіть дитині звідки починається малюнок і диктуйте: 1 клітинка вгору, 1 клітинка вправо, 1 клітинка до низу, 1 клітинка вправо, 1 клітинка вгору, 1 клітинка до низу, 1 клітинка вправо…, а тепер продовж далі візерунок, який у тебе вийшов. Перемальовування будь - яких нескладних малюнків.

 

Вправи на розвиток дозвільної уваги:

- За фіксований проміжок часу ( починаючи з 1 хвилини і в міру тренування, доводячи до 5 хвилин) викреслювати, не пропускаючи жодної, одну й ту саму букву з тексту.

- Прослуховування казки, яку потім потрібно переказати.

- Знаходження відмінностей між подібними малюнками.

Сьогодні ми говорили про вміння ваших дітей. Якщо сім’я та школа будуть підтримувати одна одну і допомагатимуть дітям оволодівати життєвими та навчальними вміннями, це допоможе їм успішно адаптуватися в новому середовищі.

І на завершення нашої зустрічі я попрошу вас висловити ваші відчуття та думки з приводу нашого сьогоднішнього зібрання.

(Висловлювання батьків).

А щоб ми всі сьогодні розійшлися в гарному, піднесеному настрої, я пропоную зіграти в гру «Подарунок». Дарувати ми будемо уявні подарунки за допомогою міміки та жестів. Виберіть, кому з учасників ви будете дарувати подарунок. Отже, починаємо дарувати.

Заняття № 2

Тема. Я і моя дитина – пошуки взаєморозуміння. Підтримка, як  стратегія конструктивної взаємодії з дітьми.

Мета:

•   Створити емоційний настрій на спільну роботу, атмосферу взаємної довіри;
•   Вибрати підтримку, як стратегію поведінки, що формує у дитини повагу до себе.

 

Теоретична частина

Психологічний зміст підтримки іншої людини заклечається в тому, щоб спілкуючись з нею, давати їй зрозуміти, що ви бачите в ній позитивні сторони її особистості, на які вона може спертись при помилках та невдачах. Оволодіти навиком підтримки – це навчитись бачити сильні сторони особистості дитини і говорити їй про це.

Щоб засвоїти навичку підтримки, батьки повинні знати про такий принцип спілкування – безумовне сприйняття дитини. Це означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, відмінниця, помічниця, а просто так, просто за те, що вона є!

Завдання

Закрийте на хвилинку очі і уявіть, що ви зустрічаєте найкращого свого друга ( подругу ). Як ви показуєте йому, що раді, що він вам дорогий?

Тепер уявіть, що це ваша дитина – ось вона повертається зі школи і ви показуєте що раді її бачити.

Уявили? В чому різниця? Чи завжди ми показуємо дітям свої почуття?

 

Ми допоможемо нашим дітям спілкуватися з нами, якщо наше відношення до них буде включати: (можна дати під запис)

•     сприймання;
•     увагу;
•     визнання (повагу);
•     похвалу;
•     теплі почуття;

Моделюючи своє відношення до дітей у відповідності з вказаними принципами, ми навчимось встановлювати добрі відносини з ровесниками, іншими людьми. Сприймання дуже потрібне людині. Покажіть своїй дитині, що ви її поважаєте. Допомагають тільки висловлені вголос компліменти, а не ті, що ви маєте на увазі, але не говорите.

Використовуйте принцип «тут і тепер», визнання повинно виражатись в теперішньому часі і описувати події теперішнього моменту. Приклади помилкових висловлювань: «Так чого ж ти раніше так не прибирав у своїй кімнаті?», або «Я сподіваюсь ти тепер завжди будеш так прибирати, як сьогодні!»

 

Гра «Комплімент»

Комплімент – це приємне слово. Зауваження на чиюсь адресу, похвала. Чи часто ви чуєте слова похвали на свою адресу? Подумайте, чи є у вас привід похвалити товаришів, знайти гарні слова для кожного з них. Отже, спробуємо ощасливити іншого.

Візьмемо в руки м’ячика і кинемо його – лови! – тому, для кого ми заготували компліменти, приємні слова. Про зовнішність: «Яке у тебе чудове волосся!,

«Твої очі, як небо голубі!», «У тебе дуже мила усмішка!» Продовжуйте самі, знайдіть приємні слова про людину, супроводжуйте їх привітною інтонацією, теплим поглядом. Тільки не зачепіть ненароком уразливе місце.

Тільки будьте щирі! Брехливої похвали не кажіть! Краще придивіться до друзів і ви побачите: у кожного є чому навчитися! Отже, починайте!

 

Особливо хотілося б сказати про роль теплої емоційної атмосфери у вашому домі. ЇЇ головна умова – дружелюбний тон спілкування. Крім того, потрібно мати запас великих та маленьких свят. Придумайте кілька занять, сімейних справ, традицій, які будуть створювати атмосферу радості. Зробіть деякі з цих занять чи справ регулярними, щоб дитина чекала на них і знала, що вони обов’язково наступлять, якщо вона не зробить щось погане. Відміняйте їх тільки в тому випадку, якщо вона відчутно порушить дисципліну і ви насправді засмучені. Однак не погрожуйте відміною радісних справ через дрібниці.

Зона радості – це «золотий фонд» вашого життя з дитиною. Можливо у вас вже давно існує ця «зона радості», є якісь традиції, неписані сімейні правила.

 

 Практична частина

1.Кожен по колу продовжує фразу:

«Зона радості в моїй сім’ї - це…»

Вчитель підводить учасників до висновку, що зона радості – це основа безконфліктної ситуації в сім’ї.

2.Обговорення проблемних ситуацій, в яких необхідне впровадження навичок підтримки з боку батьків:

- образив молодшу сестру (брата);

- не схотів(ла) заходити в кабінет лікаря;

- боїться заходити до темної кімнати;

- не включили в спортивну команду;

- боїться запізнитись до школи та інші.

Після обговорення проблемних ситуацій аналізується, який саме вид підтримки був наданий в кожному випадку. Таким чином, підтримка може бути різною – з одного боку, це вміння миттєво реагувати на актуальні перешкоди у дитини, з іншого боку вміння створювати підтримуючу, доброзичливу атмосферу в сім’ї.

Рефлексія - продовжте фразу: «Сьогодні було корисно дізнатись (відчути)…»

В кінці зустрічі батькам пропонується короткий конспект, в якому викладені методи підтримки у дитини нормальної самооцінки.

 

Анкетування батьків

•     За що я хвалю свою дитину?
•     За що я лаю свою дитину?

Дане анкетування раніше проводиться з дітьми. На наступний раз ми дамо порівняльну характеристику.

 

Для підтримки у дитини нормальної самооцінки важливо:

 

1. Приймати дитину такою, якою вона є.

2. Активно слухати її.

3. Читати, гратися, займатися з дитиною.

4. Не вмішуватися в заняття, з якими вона справляється добре сама.

5. Допомагати коли дитина цього просить.

6. Підтримувати дитину.

7. Довіряти, ділитися з нею своїми почуттями.

8. Обіймати дитину не менше 4 разів на день (а краще 8 )

9. Використовуйте в повсякденному спілкуванні привітні фрази:

 

«Мені добре з тобою», «Як добре, що ти у мене є»,

 

«Давай зробимо що – небудь разом»

Заняття № 3

Тема. Типи сімейного виховання.

 

Мета:

• Розглянути типи виховання;
• З’ясувати психологічні причини відхилень в сімейному вихованні;
• Показати можливості зміни стилю батьківського відношення до дітей.

 

Вправи з психогімнастики

Учасники сидять колом. «Зараз у кожного з вас буде 1,5 хвилини для того, щоб звернутися до групи. Мета звернення: допомогти кожному відволіктись від проблем, які не відносяться до нашої роботи, зосередитись на ситуації «тут тепер», повністю включитись в роботу.

В кінці обговорення: «Чиє звернення подіяло на вас найсильніше, допомогло включитись в ситуацію «тут і тепер», відволіктись від проблем, які не відносяться до того, чого ми тут зібрались?»

 

Вступ

Сьогодні ми з вами познайомимося з різними типами сімейного виховання, та розглянемо їх вплив на відносини з дітьми.

А на початку, я вам пропоную тест «Добрі батьки», за допомогою якого ви визначите свій тип сімейного виховання, і тоді все що я розповідатиму вам буде ближче і зрозуміліше.

 

Характеристика типів

Я зараз вам прочитаю стислу характеристику чотирьох (типів) стилів батьківської поведінки, визначених з огляду на відношення двох параметрів – рівня батьківського контролю та характеристику взаємин. Можливо ви впізнаєте себе.

Я б ще хотіла познайомити Вас і з індивідуальною класифікацією стилів виховання, яка доповнює цю і зустрічається в сім’ях нашого класу.

Підвищена моральна відповідальність

Поєднання високих вимог до дитини з низькою увагою до її потреб. Інколи дитина росте як помічник матері. Наприклад вона «нянька» для молодших дітей, доки мама на роботі. Так дається установка на самопожертву, але така жертва нікому не потрібна! В результаті формується тривожно – вразлива особистість.

 

Емоційне відторгнення

Це виховання за типом «Попелюшки». Небажана дитина, наприклад. Дитина в цій ситуації нерідко почуває себе зайвою для батьків. (« Я їм заважаю»). Цей стиль виховання веде до формування невротичних розладів у дитини.

 

Виховання в культі хвороби

Фіксована увага на будь – якій недузі ( на нездужанні); батьки формують образ «хворого»; проявляють особливу турботу. В результаті дитина робить висновок: «Мене люблять тоді, коли я хворію» Такий стиль виховання формує у дитини егоїзм, завищений рівень домагань (егоцентризм).

 

Протирічне виховання

Різка зміна прийомів виховання. Наприклад: різкий перехід від авторитарного стилю виховання до ліберального – і навпаки. Або різні стилі виховання у обох батьків. В результаті тривожність, нестійка самооцінка.

 

Стилі батьківської поведінки

Авторитетний – високий рівень контролю. Теплі взаємини.

Визнають та заохочують самостійність власних дітей. Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; допускають зміну своїх вимог у розумних межах.

Діти дуже добре адаптовані; упевнені в собі, у них розвинено самоконтроль і соціальні навички, вони добре навчаються у школі та мають високе само оцінювання.

Авторитарний - високий рівень контролю. Холодні взаємини.

Віддають накази, сподіваючись беззастережного виховання. Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорстокі вимоги та правила, не допускають їх обговорення; дозволяють дітям лише мінімальну незалежність.

Їхні діти, як правило, відлюдкуваті, боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі; дівчатка найчастіше залишаються пасивними та залежними у підлітковому та юнацькому віці; хлопчики можуть стати некерованими та агресивними.

Ліберальний – низький рівень контролю. Теплі взаємини.

Недостатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини; беззастережна батьківська любов. Відкриті для спілкування з дітьми, але домінантна спрямованість комунікації – від дитини до батьків; дітям надають необмежену свободу ( за незначного керівництва ); не встановлюють будь - яких обмежень.

Діти схильні до неслухняності та агресивності, у присутності сторонніх поводять себе неадекватно та імпульсивно, невимогливі до себе; іноді стають активними, рішучими і творчими людьми.

Індиферентний – низький рівень контролю. Холодні взаємини.

Не встановлюють жодних обмежень; байдужі до власних дітей. Закриті для спілкування; обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей.

Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю(як у батьків, що нехтують власними дітьми), дитину ніщо не втримує від впливу найруйнівніших імпульсів та схильності до асоціальної поведінки.

 

 

Практична частина

Вправа «Який я батько (мати)?» ( за бажанням ).

За бажанням хтось із батьків встає перед групою, а всі мовчки намагаються сформулювати враження про нього(неї): як він(вона) виховує свою дитину, карає та заохочує її. Потім цей батько ( мати ) виходить на дві три хвилини, відбувається обговорення, вчитель записує його висновки. Батько ( мати ) повертається і намагається вгадати, який психологічний портрет дала група.

 

Вправа «Мої сильні сторони»

Учасники діляться на пари (або групи по 3-4 чоловіки ), партнери розповідають один одному про свої проблеми у взаємовідносинах з дитиною. Інші співрозмовники, вислухавши партнера ( колегу ), мають проаналізувати ситуацію і знайти сильні сторони в поведінці батька (матері ). Потім співрозмовники міняються ролями. Обговорення в колі.

Висновок

Обговорення «Що саме було корисним для Вас на сьогоднішньому занятті»

 

Вправа з психокорекції «Добре - погано»

«Подумайте про власну проблему (проблемну ситуацію ), в якій ви знаходитесь в даний період. Аркуш паперу необхідно розділити на дві половинки. Зліва потрібно написати приблизно десять позицій – аспектів життєвої проблеми, які мають негативні наслідки для вас. Потім з правого боку записуються десять позицій, в яких відмічаються позитивні сторони даної проблемної ситуації.

Наприклад: Розлучення.

Права половинка Ліва половинка

(Тепер я абсолютно вільна Ми розлучилися з чоловіком )

 

Висновок: в кожній навіть у самій складній життєвій ситуації необхідно вміти знаходити її позитивні сторони і за рахунок цього зберігати рівновагу та душевний спокій.