Заняття з елементами тренінгу "КОНФЛІКТ ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ"

КОНФЛІКТ ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

Конфлікт - це психічний стан обумовлений суперечностями розв'язання проблем, що виникають між людьми у зв'язку з вирішенням тих чи інших питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативними емоційними переживаннями його учасників. Конфлікт, що виявляється у свідомості окремо взятої людини - це внутрішньоособистісний конфлікт. Конфлікти існують у міжособистісних взаємодіях і на рівні групових відносин.

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ

Можна виділити кілька основних причин конфліктів у групах:

• Взаємозалежність завдань. Якщо одна людина (чи група) залежить від іншої людини (або групи) у виконанні завдання, то це завжди привід для конфліктів.

•  Відмінності в цілях.

•  Відмінності в способах досягнення цілей. Люди можуть мати різні погляди на шляхи і способи досягнення загальних цілей навіть при відсутності суперечливих інтересів. При цьому кожен щиро вважає, що його рішення найкраще, і це стає основою для конфлікту.

• Неефективна комунікація. Неповна або неточна інформація чи відсутність її може стати причиною конфлікту.

Різниця у психологічних особливостях учасників конфлікту. Кожна людина має певні особистісні якості: темперамент, характер, потреби, установки, звички. Однак часом психологічні відмінності учасників спільної діяльності бувають настільки великі, що заважають її здійсненню і підвищують вірогідність виникнення всіх типів конфліктів. Стратегії управління конфліктами

ВИДІЛЯЮТЬ П'ЯТЬ ОСНОВНИХ СТРАТЕГІЙ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ :

1.   Суперництво - учасник конфлікту намагається примусити прийняти свою точку зору, його не цікавлять думки та інтереси інших. Дана стратегія призводить до погіршення відносин між конфліктуючими сторонами, але може бути ефективною, якщо вона використовується в ситуації, що загрожує існуванню організації або перешкоджає досягненню цілей.

2.   Уникання - людина прагне уникнути конфлікту. Така поведінка може бути доречною, якщо предмет розбіжностей не представляє великої цінності або якщо зараз немає умов для продуктивного вирішення конфлікту, а також тоді, коли конфлікт є нереалістичним.

3.   Пристосування - людина повністю відмовляється від власних інтересів, готова принести їх в жертву іншому, піти йому назустріч. Така стратегія може бути доцільною, коли предмет розбіжностей має для людини меншу цінність, ніж взаємини з протилежною стороною.

Однак якщо ця стратегія стане для керівника домінуючою, то він швидше за все не зможе ефективно керувати підлеглими.

4.   Компроміс - одна сторона приймає точку зору іншої, але не в повній мірі. При цьому пошук прийнятного рішення здійснюється за рахунок взаємних поступок. Здатність до компромісу в управлінських ситуаціях високо цінується, оскільки зменшує недоброзичливість і дозволяє відносно швидко вирішити конфлікт. Однак компромісне рішення може згодом призвести до незадоволеності потреб через свою неповноту і стати причиною нових конфліктів.

5.    Співпраця - учасники визнають право один одного на власну думку і готові до порозуміння. Це дає можливість проаналізувати суть розбіжностей і знайти прийнятний для всіх вихід. Ця стратегія заснована на переконаності учасників у тому, що розбіжність в поглядах - це неминучий результат того, що у розумних людей є свої уявлення про те, що правильно, а що ні. При цьому установку на співпрацю зазвичай формулюють так: «Не ти проти мене, а ми разом проти проблеми»

АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНО-ОСОБИСТІСНИХ ПРОБЛЕМ УЧАСНИКІВ КОНФЛІКТУ

Найважливішою технікою арт-терапевтичного впливу є техніка активної уяви, спрямована на те, щоби зіштовхнути й у такий спосіб примирити між собою свідоме й несвідоме засобом їх афективної взаємодії.

Основою психологічного корекційного впливу арт-терапії є те, що, по-перше, мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травмуючу ситуацію та знайти її розв’язання через її переструктурування на основі креативних здібностей людини, і по-друге, воно завдяки природі естетичної реакції сприяє зміні дії «афекту від того, що мучить, до того, що приносить насолоду» (Л.С. Виготський).

Завданнями арт-терапії є:

• Дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним почуттям у процесі роботи над малюнками, картинами, скульптурами, створення яких знижує психологічну напругу й знімає негативні емоції.
• Виявити думки й почуття, які людина звикла придушувати в конфлікті.
• Розвинути відчуття внутрішнього контролю через упорядкування кольору й форм при роботі з малюнками, картинами, у процесі ліплення.
• Сконцентрувати увагу на своїх відчуттях і почуттях у процесі занять мистецтвом.
• Розвинути художні здібності й у такий спосіб підвищити власну самооцінку.
• Стимулювання уяви, що допомагає розв’язувати конфлікти й налагоджувати стосунки між їх учасниками.

Гармонізація внутрішнього стану, адже мистецтво приносить радість, що є важливим само пособі, незалежно від того, чи народжується ця радість у глибинах підсвідомості, чи вона є результатом усвідомлення можливостей розважитися.

Арт-терапія дає вихід внутрішнім конфліктам та сильним емоціям, допомагає при інтерпретації витіснених переживань, сприяє підвищенню самооцінки та емоційного тонусу людини.

ВПРАВА «НАМАЛЮЙ КОНФЛІКТ»

 Інструкція. Намалювати картину або будь-який малюнок, який асоціюється з поняттям «конфлікт». Після завершення роботи кожен презентує її, обґрунтовуючи, що саме значить цей малюнок і чим він асоціюється з конфліктом.

Питання для обговорення:

▪ Що спільного мають ваші асоціації з поняттям «конфлікт»?

▪ Чому слово «конфлікт» набуває переважно негативного значення?

▪ Чому Ви асоціюєте конфлікт з позитивним поняттям?

РОЗУМІННЯ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТУ.

Вправа «Історія, розказана Вовком»

Інструкція. Хтось із близьких буде Вовком, а хтось Червоною Шапочкою. Розкажіть казку зі сторони вашого героя.

Висловіть свої думки про головних героїв, почувши інший варіант казки.

Інформація для ролі Вовка

«Історія, розказана Вовком»

Ліс був моєю домівкою. Я тут мешкав, тому я дбав про нього. Намагався тримати його в чистоті.

І ось одного сонячного дня, коли я прибирав сміття після туристів, то почув за спиною чиїсь кроки. Я сховався за деревом і побачив маленьк дівчисько, що самовпевнено спускалося по стежці, тримаючи в руці кошик. Я зразу ж запідозрив щось недобре, тому що вона була вдягнута якось чудернацьки — вся в червоному, на голові щось незрозуміле, начебто вона не хотіла, щоб її впізнали.  Звичайно я зупинив її, щоб поставити кілька запитань. Я запитав, хто вона така, звідки і куди прямує. Вона почала щось базікати про те, що йде до своєї бабусі та несе їй сніданок у кошику. Власне кажучи, вона здалася мені щирою дівчинкою, але вона була в моєму лісі, до того ж вона виглядала досить підозріло з тим дивним червоним клобуком на голові. Ось я й вирішив дати їй науку, наскільки це серйозна справа вештатись по моєму лісі без попереднього запрошення та ще й в такому кумедному вбранні.

Я дозволив їй продовжувати свій шлях, а сам випередив її і дістався хатинки її бабці раніше. Мені відкрила порядна стара жіночка. Я розповів їй про свою проблему, і вона погодилася, що її онука заслуговує на добру прочуханку. Ми домовилися, що бабця сховається і не буде показуватися, доки я її не покличу.

Як ви вже, мабуть, здогадуєтеся, вона сховалася під ліжком. Коли дівчисько дісталося до хатинки, я запросив її до спальні, де я лежав у ліжку, одягнутий як її бабуся. Дівчисько швиденько зайшла до спальні, така собі розрум’янена, і почала плести щось зовсім нечемне про мої великі вуха. Мені це дуже не сподобалося, але я стримався і сказав, що маю такі великі вуха, щоб краще її чути. Я просто мав на увазі, що хотів більш уважно почути, що вона верзе. Але вона знову почала нести образливу нісенітницю — на цей раз про мої банькуваті очі. Тепер ви маєте зрозуміти, як я ставився до цієї дівчинки, котра попри свою пришелепкувату зовнішність, виявилася такою уїдливою. Але ж я свого часу поклявся завше підставляти щоку, тому нагадав їй, що маю такі великі очі, щоб краще її бачити. Те, що вона сказала після цього, мене дійсно дістало. Розумієте, я маю дуже проблемні великі зуби. І коли це дівчисько знову-таки нечемно про них відізвалася, я втратив контроль над собою. Я скочив з того ліжка і гримнув на неї, що, мовляв, маю такі великі зуби, щоб краще її було їсти.

Тепер, давайте подивимося правді в очі: чи чули ви колись, щоб який небудь вовк, що поважає себе, з’їв хоч одну маленьку дівчинку. Відповідь буде «ні» — це всім відомо! Але те дівчисько немов з глузду з’їхало: воно почало бігати по всій хатинці і репетувати немов її ріжуть! А я був змушений ганятися за нею, щоб якось її угамувати. Мені довелося скинути бабцин одяг, але це все тільки ускладнило. Раптом двері з тріском відчинилися — на порозі стояв дроворуб з великою сокирою в руці. Я подивився на нього і негайно зрозумів, що маю ВЕЛИКІ проблеми. Вікно за моєю спиною було відчинено, і я прожогом вискочив в нього. Цим все і закінчилося. Але, на жаль, бабця ніколи нікому не розповідала мою версію того, що сталося. Через це пішов поголос, що я дуже злий і страшний звір. Всі почали мене обминати десятою дорогою. Не знаю, що сталося з тим дівчиськом у пришелепкуватому червоному клобуку, але мені з тих пір живеться не дуже солодко.