Зародження опозиційного руху.

Зародження опозиційного руху. Підготувала: Нєдова В. В.

План1. Шістдесятництво. Клуб творчої молоді «Сучасник».2. Зародження в Україні дисидентського руху та його течії.3. Спроби опозиційної діяльності: підпільні групи та організації. Робітничі виступи

З´ясуймо. У чому сутність стилю «соціалістичний реалізм»?Чому 1956 рік був знаковим в історії Радянського Союзу та України?Назвіть особливості українського визвольного руху в 1945–1950-х роках.

Відродження української культури та дисидентський рух. Лібералізація суспільно-політичного життя в другій половині 1950-х років створила сприятливі умови для духовного відродження українців. Повернення репресованих, реабілітація незаконно засуджених, розвінчання культу особи – усе це сприяло формуванню критичного ставлення до дійсності, несприйняття канонів «соціалістичного реалізму», що насаджувала радянська влада. Сигналом до пошуку нових творчих можливостей для української інтелігенції стала стаття Олександра Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» у «Літературній газеті» (червень 1955 року). У публікації автор стверджував, що «мистецтво не може розвиватися за приписаними еталонами», та закликав «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму». Відтак плеяда творчої молоді виступила за припинення ідеологічних утисків у галузі культури, а свою мету вбачала в національно-культурному відродженні України.

Шістдесятники: Нове покоління української інтелігенції1 Поява шістдесятників. Нове покоління української інтелігенції увійшло в культуру в другій половині 1950-х років, але найповніше творчо проявило себе на початку й у середині 1960-х років, тому представників тієї генерації назвали шістдесятниками.2 Творчість шістдесятниківЇхній творчості притаманні глибокий самоаналіз, щирість почуттів, звернення до внутрішнього світу людини, намагання відобразити головні проблеми сучасності. Своєю діяльністю вони утверджували право української мови на існування.3 Вплив шістдесятників. Найпопулярнішими серед читачів були твори Ліни Костенко, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Ірини Жиленко, Миколи Вінграновського, Валерія Шевчука. Літературну критику представляли Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Валентин Мороз. Нову хвилю в кіномистецтві започаткували Сергій Параджанов, Леонід Осика, Юрій Іллєнко. Художниками-новаторами були Алла Горська, Віктор Зарецький, Тетяна Яблонська, Опанас Заливаха. Нові форми вираження в театральному мистецтві шукав режисер Лесь Танюк.

Історична постать. Народився 10 вересня 1894 року в селі В’юнище на Чернігівщині. У сім’ї було 14 дітей, але вижили лише він і сестра Поліна. Четверо братів померли в один день від хвороби. Вчився в Глухівському вчительському інституті та Київському комерційному інституті. Почав свою творчу кар’єру як художник-карикатурист. Зняв 14 фільмів, написав 15 сценаріїв і кіноповістей, понад 20 новел та оповідань. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля” визнані шедеврами кіномистецтва. Про свою творчість Довженко говорив: “Я не зовсім люблю свої картини. Я їх жалію, як дітей незграбних і не досить вродливих, але моїх рідних.”Олександр Довженко залишив незабутні сліди в історії українського кінематографу

Клуби творчої молоді: Осередки національного відродження1 Клуб «Сучасник»Протягом 1960—1964 років у Києві діяв Клуб творчої молоді «Сучасник», який очолював Лесь Танюк. При Клубі працювали секції за інтересами: письменницька, театральна, художня, кіно, музична. До речі, при музичній секції виник перший у Києві джазовий ансамбль.2 Діяльність клубів. Клуб організовував вечори авторської поезії, де часто виступали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч; зустрічі з істориками Оленою Апанович та Михайлом Брайчевським; виставки картин, які були написані поза стилем «соціалістичного реалізму»; театральні постановки напівзаборонених п’єс Миколи Куліша, Бертольда Брехта, режисером-постановником яких був Лесь Танюк; літературні лекції Івана Дзюби, Євгена Сверстюка; вечори пам’яті Лесі Українки, Тараса Шевченка, Леся Курбаса та інших.3 Поширення клубів. Такіж клуби діяли у Львові («Пролісок»), Одесі, Харкові. Вони шукали оригінальні форми художнього самовираження, використовували у своїй роботі національні культурні традиції та здобутки.

Досліджуємо.

Жовтневий палац культури, також відомий як Міжнародний центр культури і мистецтв, має цікаву історію та різноманітне використання протягом років. Давайте розглянемо деякі ключові моменти: Будівництво та архітектура: Палац був спроектований відомим архітектором Вікентієм Беретті і побудований у 1843 році. Його архітектурний стиль — ампір з елементами класицизму. З боку вулиці Банкової, палац схожий на величний фрегат, який завмер у своєму величному зачаруванні.Інститут шляхетниць: З 1843 до 1918 року в будівлі діяв Київський інститут шляхетних дівчат.Інститут був першим такого роду учбовим закладом у Києві. Тут навчалися дівчата з різних соціальних верств, і вони отримували освіту та виховання. Після війни: Після Другої світової війни палац був відреставрований. З 1957 року він відкрився як культурно-мистецький центр. Тут проводяться різноманітні концерти, театральні постановки, зустрічі з письменниками та громадськими діячами. Жовтневий палац культури — це не лише архітектурна пам’ятка, але й важливий культурний центр у серці Києва.

Жовтневий палац культури, також відомий як Міжнародний центр культури і мистецтв, має цікаву історію та різноманітне використання протягом років. Давайте розглянемо деякі ключові моменти: Будівництво та архітектура: Палац був спроектований відомим архітектором Вікентієм Беретті і побудований у 1843 році. Його архітектурний стиль — ампір з елементами класицизму. З боку вулиці Банкової, палац схожий на величний фрегат, який завмер у своєму величному зачаруванні.Інститут шляхетниць: З 1843 до 1918 року в будівлі діяв Київський інститут шляхетних дівчат.Інститут був першим такого роду учбовим закладом у Києві. Тут навчалися дівчата з різних соціальних верств, і вони отримували освіту та виховання. Після війни: Після Другої світової війни палац був відреставрований. З 1957 року він відкрився як культурно-мистецький центр. Тут проводяться різноманітні концерти, театральні постановки, зустрічі з письменниками та громадськими діячами. Жовтневий палац культури — це не лише архітектурна пам’ятка, але й важливий культурний центр у серці Києва.

Ідеологічний наступ на шістдесятників. Причини переслідування. Тоталітарний режим відчував загрозу у вільній творчості шістдесятників, які не були скуті рамками «соціалістичного реалізму». Така творчість змушувала українців задуматися над болючими національними проблемами. Початок переслідуванняІдеологічний наступ шістдесятники відчули вже наприкінці 1950-х років, коли збірку поезій Дмитра Павличка «Правда кличе» зняли з друку. Сигналом до погрому покоління шістдесятників став виступ у квітні 1963 року секретаря ЦК КПУ з ідеології Андрія Скаби на ідеологічній нараді. Наслідки переслідування. Під час виступу він зазначив: «Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів Миколи Вінграновського, Івана Драча, Ліни Костенко». Клуби творчої молоді закрили. Частина творчої інтелігенції відійшла від громадської діяльності, ті ж, які не зреклися своєї громадянської позиції, потрапили під жорна радянської репресивної машини. Як стаття Олександра Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» вплинула на діяльність української творчої інтелігенції?Стисло охарактеризуйте діяльність Клубу творчої молоді «Сучасник». Яка офіційна і реальна причина згортання руху шістдесятників? 

Дисидентський рух: Опозиція тоталітарному режиму. Причини виникнення. Лібералізація суспільно-політичного життя в другій половині 1950-х років сприяла пом’якшенню цензури, виданню багатьох раніше заборонених творів та появі когорти людей, котрі не погоджувалися з панівною ідеологією, а відстоювали свої права і свободи. Їх називали дисидентами – людьми, політичні погляди яких істотно розходилися з офіційною ідеологією в державі; політичними інакодумцями. Передумови дисидентського руху. Відсутність власної державності України, знищення української культурної та історичної спадщини, політика зросійщення в усіх сферах життя, монополія Комуністичної партії, домінування тоталітарної системи, ігнорування прав і свобод людини – усе це привело до зростання опозиційних настроїв у суспільстві. Зовнішні чинники. Крім внутрішніх передумов, були також зовнішні чинники, що спричинили виникнення в Україні дисидентського руху. Це насамперед прийняття Організацією Об’єднаних Націй у 1948 році Загальної декларації прав людини, руйнування світової колоніальної системи та зростання антикомуністичних настроїв у країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Східній Німеччині).

Течії дисидентського руху. Правозахисники. Вимагали дотримання конституції і законів, відстоювали ідеї демократії та гуманізму, права людини. Національно-культурницька течія. Чинили спротив зросійщенню, засуджували знищення історичних і культурних пам’яток, критикували твори «соціалістичного реалізму». Самостійницька течія. Мріяли про відродження української державності. Релігійна течія. Відстоювали свободу совісті, тобто можливість вільно сповідувати будь-яку релігію. Їх обурювало руйнування радянською владою храмів, переслідування за релігійними переконаннями.

Методи діяльності дисидентів. Поширення ідей. Свої ідеї дисиденти поширювали в книгах, журналах, брошурах. Хоча цензуру в СРСР пом’якшили – відкрито свої твори дисиденти не друкували. Формою поширення ідей дисидентів став «самвидав», тобто твори друкували власноруч і на друкарських машинках. Масові акціїЩоб привернути увагу громадськості до проблеми зросійщення, неправдивого відображення історії, грубого порушення прав людини, дисиденти здійснювали масові акції. Так, 22 травня 1961 року було започатковано традицію вшанування пам’яті Великого Кобзаря в день перепоховання його праху. Громадські організаціїОдним із методів діяльності дисидентів стало створення громадських організацій. 1956 року в місті Сталіно (нині – Донецьк) організували Реалістичний робітничий гурток демократів.

Кого називали дисидентами? Які внутрішні й зовнішні передумови їхньої появи?Назвіть течії дисидентського руху та їхні основні прагнення. Як дисиденти поширювали свої ідеї? Які масові акції проводили? 

Приклади дисидентських організацій. Реалістичний робітничий гурток демократів. Гуртківці поширювали листівки «Не вірте чекістам!», «Не вірте комуністам!», «Слава Ісусу Христу!». Написали протестний лист до Президії Верховної Ради СРСР, у якому вимагали звільнити політичних в’язнів. Члени гуртка планували створити на Донбасі демократичну партію, яка б стала альтернативою КПРС. У 1957 році активісти були заарештовані. Об’єднана партія визволення України. Протягом 1957—1958 років у Станіславі (нині – Івано-Франківськ) діяла Об’єднана партія визволення України. До неї належали переважно робітнича молодь і студенти. Ця підпільна організація займалася суто агітаційною роботою, маючи на меті підготувати українське суспільство до боротьби за суверенну національну державу – Українську Народну Республіку. Український національний комітет. Активно діяв у Львові в 1956—1959 роках Український національний комітет, створений з ініціативи молодих робітників Богдана Грицини та Івана Коваля. До нього належали понад 50 осіб. Усі вони мріяли про повну національну незалежність України, запорукою якої мала стати національна армія. Українська робітничо-селянська спілка (УРСС)У 1959 році в Львові було створено Українську робітничо-селянську спілку (УРСС). Ця організація об’єднувала близько 30 учасників. Її засновником та ідейним натхненником був юрист за освітою Левко Лук’яненко.

Які громадські організації антирадянської спрямованості діяли в Україні у другій половині 1950-х років?Коли діяла Українська робітничо-селянська спілка? Які злочини радянської влади вона викривала?Що зумовило робітничі виступи в Україні на початку 1960-х років?

Узагальнюємо та систематизуємо. Поясніть значення понять: шістдесятники, дисиденти, «самвидав». Підготуйте історичну довідку про дисидентський рух за критеріями: причини й передумови виникнення, течії, активні учасники, вимоги, територія поширення, соціальний склад, форми донесення своїх ідей. Розгляньте зображення. Участь у якій організації об’єднує історичні постаті, зображені на світлинах? Напишіть твір-есе «За них говорили і вчинки, і творчість…» про діяльність організації, учасниками якої були історичні постаті, зображені на світлинах.