Зарубіжна література. О.Вайлд "Хлопчик-Зірка". Відомості про автора.

Вчимось самостійно працювати в зошитіНаписати дату уроку, ПІБ автора, роки життя, назву твору (завжди в лапках), який вивчаємо.

https://www.youtube.com/watch?v=Ev. Ep6 Et. L-t. U Біографія

18 .10.185430 .11.1900 Народився в Дубліні, у протестантській родині хірурга-офтальмолога сера Вільяма Уайльда. Мати Оскара – леді Джейн Франческа Уайльд – світська дама, яка писала вірші. Від батька Оскар успадкував рідкісну працездатність і допитливість, від матері – мрійливий і дещо екзальтований розум, інтерес до таємничого та фантастичного, схильність вигадувати та розповідати незвичайні історії. Величезний вплив мала атмосфера літературного салону матері, яка обожнювала театральні ефекти. Пристрасть до прози, підкреслений аристократизм, виховані в ньому з дитинства. Уайльд вивчав класичну літературу в Трініті коледжі (коледжі Св. Трійці) у Дубліні, після чого отримав стипендію на навчання в Оксфордському університеті. У 1978 році закінчив Оксфорд з відзнакою, і там отримав престижну премію Ньюдігейт за поему «Равенна» (1878).

Що ми бачимо про автора у підручнику?

Коли ми бачимо портрет або фото людини, в нас складається власна думка про неї. Що ви можете сказати про автора, побачив фото?Пам'ятник в Дубліні

Вівіан (1886)Сиріл (1885)30 січня 1900 р. Париж, Франція«Все можна пережити, крім смерті».

«...в будинку, де крижане серце, ніколи не буде тепло»Чудова казка Оскара Уайльда про маленького хлопчика з холодним серцем, у якому не було жодної жалості. Історія про те, як важливо навчитися любити і жертвувати собою заради близької людини. Тому що тільки кохання здатне перетворити шматочок льоду на гаряче людське серце. «Хлопчик-Зірка» (англ. Тне Star-Child) — казка ірландського письменника Оскара Уайлда (Вайлда), написана у 1888 році. Українською мовою переклав Ілько Корунець.

Давним-давно два бідні Дроворуби прокладали собі шлях додому через великий сосновий ліс. Стояла зимова морозна ніч. Земля та дерева були заметені снігом, маленькі гілочки потріскували від морозу, коли Дроворуби проходили повз них. І ось вони дійшли до гірської річки, яка нерухомо зависла в повітрі водоспадом, бо її поцілував Льодяний Король. Було так холодно, що навіть звірі й птахи не знали, як цьому зарадити.

Прокоментуйте ілюстрації. Подумайте, що вони допомагають зрозуміти?

— Еге-ге! — прогарчав Вовк, шкутильгаючи через зарослі, підібгавши хвоста. — Це просто жахлива погода.— Піть! Піть! Піть! — щебетали зелені Коноплянки. — Стара. Земля померла, і її загорнули в білий саван.— Земля виходить заміж, а це її весільна сукня, — прошепотілиодна одній Горлиці. Їхні маленькі рожеві ніжки зовсім змерзли, алепташки відчували, що мають дотримуватися романтичного поглядуна цю ситуацію. (...)— Як на мене, — сказав Дятел, котрий був природженим філософом, — я не схильний вдаватися до теорії атому для пояснень. Якщоріч є такою, то вона такою і є, а зараз страшенно холодно.

Безсумнівно, був лютий холод. Маленькі Білки, які жили у високій ялині, все терли одна одній носики, щоб зігрітися, а Зайці скрутилися клубком у своїх норах і не наважувалися навіть визирнути задвері. Єдині істоти, які, здавалося, насолоджувалися цим, були великі рогаті Сови. Їхнє пір’я вкрилося інеєм, але їм було байдуже, і вони крутили великими жовтими очима й перегукувались через ліс:— Пу-гу! Пу-гу! Пу-гу! Яка чудова погода

Два Дроворуби все йшли та йшли, сильніше дмухаючи на свої пальці й ступаючи своїми величезними підкованими чоботями по затверділому снігу. Одного разу вони провалилися в глибокий замет, а вибралися звідти білі, наче мірошники, коли перемелюють зерно на борошно; а іншого разу вони послизнулися на твердому гладенькому льоду, де замерзла болотна вода, їхні оберемки хмизу випали з в’язки, тож їм довелося знову збирати й зв’язувати їх. Раптом їм здалося, що вони загубилися, їх охопив жах, бо вони знали, що Метелиця жорстока з тими, хто спить в її обіймах....трапилася дивна річ. З небес упала дуже яскрава й красива зірка. Вона зісковзнула з неба, оминаючи інші зірки на своєму шляху, іколи Дроворуби здивовано дивилися на неї, вона, здавалося, опустилася за верби, біля невеличкої кошари на відстані не більше кинутого каменя. — Та це ж горщик золота для того, хто його знайде! — вигукнули вони і побігли, бо їм дуже хотілося золота

Один із них біг швидше, ніж його товариш, і випередив його, продираючись через верби, він вийшов на інший бік. Там справді щось золоте лежало на білому снігу. Тому він поспішив туди і, нахиляючись, простяг до нього руки — це був плащ із золотого полотна, розшитий зорями, згорнутий у багато разів. Він закричав своєму товаришеві, що знайшов скарб, який упав з неба, і коли товариш підійшов, вони сіли на сніг, розгорнули складки плаща, у яких могло бути золото. Проте там було не золото, і не срібло, і не будь-які інші коштовності, там спала маленька дитина. Один із них сказав:— Наші сподівання не справдилися, жодному з нас не усміхнулася доля, тож яка користь від дитини? Давай залишимо її тут і підемо своєю дорогою, бо ми бідні люди, і в нас є свої діти, чий хліб ми не можемо віддати іншим.

Але його супутник відповів:— Ні, це було б великим злом залишити дитину гинути тут, у снігу, і, незважаючи на те, що я бідний, як і ти, і мені потрібно годувати багато ротів, я заберу його з собою додому, і моя дружина буде піклуватися про нього. Тому він ніжно взяв дитину, загорнув її в плащ, щоб захистити від суворого холоду, і пішов через пагорб до села, поки його товариш дивувався з його дурості й м’якості серця.І коли вони дійшли до села, його товариш сказав:— Ти взяв собі дитину, тоді віддай мені плащ, бо ми повинні чесно поділитися знахідкою. Але той відповів:— Ні, плащ не належить ані тобі, ані мені, а тільки дитині. Тож він побажав йому щасливої дороги, пішов до свого будинку йпостукав у двері.

Треба подумати!До якої родини потрапляє хлопчик?До доброї, працьовитої, турботливої, люблячої. Якою мала вирости дитина в такій сім'ї?Доброю, схожою на батьків, які виховують. Якою зовнішністю всіх вражав Хлопчик-зірка?Він був красивий ангельською красою. Співпадає зовнішня краса з внутрішньою?Ні! Він виріс жорстокою людиною по відношенню до всіх, хто оточує. Моя думка: це так вийшло, тому що….

Ідея автора? Навіщо він про це розповідає?Отож Хлопчик-Зірка виховувався разом із дітьми Дроворуба, їв із ними й грався. Щороку він ставав усе гарнішим. Односельці дивувалися, бо всі вони були смагляві й темноволосі, а він був білим і витонченим, як слонова кістка, а його кучері були подібні на пелюстки золотого нарцису. Його губи були як червона квітка, а очі — як фіалки біля річечки з чистою водою, а його тіло було таким, як білосніжний нарцис у полі, де ще не ступала нога косаря. Проте його краса обернулася злом для нього.

Ідея автора? Навіщо він про це розповідає?Проте його краса обернулася злом для нього. Бо він ріс гордим, жорстоким і егоїстичним. Дітей Дроворуба та дітей односельців він зневажав через їхнє низьке походження, він говорив, що сам мав благородне походження, адже прилетів із зірки. І Хлопчик-Зірка став господарем над ними, називав їх своїми слугами. Ніякого жалю не було в нього до бідних, сліпих, покалічених і нужденних. Він кидав у них каміння, гнав їх із вулиць, наказував їм просити хліба десь в іншому місці, так що ніхто більше, крім злочинців, не приходив двічі в те село просити милостиню. Насправді Хлопчик-Зірка був ніби зачарований своєю красою й знущався над тими, хто був слабкий і хворий. Він любив лише себе, і влітку, коли не було вітру, лежав біля колодязя в саду священика, дивився на відображення власного обличчя у воді й сміявся від задоволення, милуючись собою.

Чому Хлопчика-зірку порівнюють з героєм міфу про Нарциса?

Про що розповідають ілюстрації?…він підсміювався, потім повертався до своїх товаришів і знову командував ними. Вони ж корилися йому, бо він був вродливим, хорошим бігуном, міг танцювати, грати на дудці й складати гарні мелодії. І де б не з’являвся Хлопчик-Зірка, вони йшли за ним, і що б він не наказав їм робити, вони все виконували. І коли він гострою тростинкою виколов очі кротові, вони сміялися, і коли він кидав камінням у прокаженого, вони теж сміялися. У всьому він направляв їх, і в них також затверділи серця, як і в нього…

Про що розповідають ілюстрації?Одного дня через село проходила бідна жінка-жебрачка. Її одяг був подертий, ноги були поранені камінням на дорозі, бо велика біда спіткала її. Стомившись, вона сіла перепочити під каштаном. Але коли Хлопчик-Зірка побачив її, він сказав товаришам:— Дивіться! Під тим гарним зеленим деревом сидить брудна жебрачка. Ходімо, виженемо її звідси, бо вона потворна і хвора. Отож він пішов і кидав у неї каміння, знущався з неї, їй було страшно, але вона не зводила з нього очей. І коли Дроворуб, який колов дрова і був дуже виснажений, побачив, що робив Хлопчик-Зірка, він підбіг і насварив його:— Ти дійсно безсердечний і не знаєш жалю. Яке зло зробила тобі ця бідна жінка, що ти так до неї ставишся?Хлопчик-Зірка почервонів від гніву, тупнув ногою і сказав:— Хто ти такий, аби питати мене, що я роблю? Я не твій син, щоб слухатися тебе.— Твоя правда, — відповів Дроворуб, — але я пожалів тебе, коли знайшов у лісі.

Читаємо по ролях. Згадайте правила!…коли врешті-решт жінка отямилася, вони поставили перед нею їжу й воду й просили її почуватися як удома. Але вона не їла й не пила, а спитала Дроворуба:— Чи не ти сказав, що знайшов дитину в лісі? Це було десять років тому?І Дроворуб відповів:— Так, я знайшов його в лісі, це було десять років тому.— А що ти знайшов біля нього? — вигукнула вона. — Чи був унього на шиї бурштиновий ланцюжок? Чи був він загорнутий у золотий плащ, гаптований зірками?— Твоя правда, — відповів Дроворуб, — усе було так, як ти кажеш. І він витяг плащ і бурштиновий ланцюжок зі скрині й показав їхжінці. Коли та їх побачила, то заплакала від радості і сказала:— Він — мій маленький син, якого я загубила в лісі. Я молю вас: швидко покличте сина, я шукала його по всьому світу.

Тож Дроворуб і його дружина вийшли на вулицю, покликали Хлопчика-Зірку й сказали йому:— Іди до будинку, там ти знайдеш свою матір, яка чекає на тебе. Тоді він побіг у дім, його переповнювала цікавість і велика радість. Але коли він побачив, хто там на нього чекав, він лише зневажливо розсміявся і сказав:— Що, де моя мати? Я тут нікого не бачу, крім цієї нікчемної жебрачки. А жінка відповіла йому:— Я твоя мати.— Ти божевільна, якщо таке кажеш, — сердито вигукнув Хлопчик-Зірка. — Я не твій син, бо ти жебрачка, потворна і одягнена в лахміття. Тому вимітайся звідси, і щоб я більше не бачив твого брудного обличчя.— Ні, але ж ти насправді мій маленький син, якого я народила в лісі, — плакала вона, і впала на коліна, і простягнула до нього руки. — Грабіжники вкрали тебе в мене і залишили помирати, — шепотіла вона. — Але я впізнала тебе, коли лиш побачила, і твої речі я також впізнала: золотий плащ і бурштиновий ланцюжок. Тому я прошу тебе піти зі мною, бо я блукала по всьому світу, шукаючи тебе. Ходімо зі мною, сину, адже мені потрібна твоя любов.

Але Хлопчик-Зірка не зрушив з місця і не впустив її до свого серця. Не було чутно жодного звуку, крім ридання жінки. Нарешті він заговорив до неї, його голос був твердим і суворим.— Якщо ти справді моя матір, — сказав він, — було б краще, якби ти трималася подалі, а не приходила сюди, щоб соромити мене. Зрозумій, я вважав себе сином Зірки, а не жебрачки, як це ти мені зараз кажеш. Тому йди звідси, щоб я тебе більше не бачив.— Але, сину мій! — вигукнула вона. — Ти навіть не поцілуєш мене перед тим, як я піду? Я так багато страждала, щоб знайти тебе.— Ні, — сказав Хлопчик-Зірка, — ти така огидна, що я б краще поцілував гадюку або жабу, ніж тебе. Тоді жінка підвелася та пішла в ліс, гірко плачучи і коли Хлопчик-Зірка побачив, що вона пішла, то зрадів і побіг назад гратися зі своїми товаришами…Прокоментуйте читання по ролях: якою ми бачимо жінку-жебрачку? Яким ми бачимо в цьому діалозі Хлопчика – Зірку?

Але коли товариші побачили, що він іде, то відразу почали дражнити його й промовляли: — Ти такий гидкий, як жаба, і бридкий, як гадюка. Забирайся звідси, бо ми не стерпимо, якщо ти будеш гратися з нами, — і вони вигнали його з саду. Хлопчик-Зірка спохмурнів і сказав про себе: «Про що вони говорять мені? Я піду до колодязя і подивлюся, і він покаже мені мою вроду». Отож він пішов до колодязя та подивився в нього. І що ж?! Його обличчя було як у жаби, а його тіло було в лусці, як у гадюки. Він упав на траву і плакав, і казав собі: «Певно, мене спіткало це лихо через мій гріх. Бо я зрікся своєї матері й прогнав її, я був гордим і жорстоким до неї. Тому я піду й шукатиму її по всьому світу, і не знатиму відпочинку, допоки не знайду її». Тут до нього прийшла маленька донька Дроворуба, вона поклала руку йому на плече і сказала: — Що з того, що ти втратив свою вроду? Залишайся з нами, я не буду з тебе глузувати. Але він сказав їй: — Ні, я був жорстоким до своєї матері, і за це зло я понесу покарання. Я повинен піти звідси й обійти весь світ, аж поки знайду її і вимолю в неї пробачення. Якими виявилися наслідки вчинку Хлопчика-Зірки для нього самого? Чи було це справедливо? *

Домашнє завдання: Опрацювати презентацію (прочитати уважно зміст кожного слайду)В зошиті написати дату уроку, ПІБ автора, роки життя, назву твору, який вивчаємо. Усно відповісти на запитання слайда 13 "Треба подумати!"Дочитати казку "Хлопчик - Зірка"