Тема 5. Засоби навчання мови
Джерела:
Підручник – спеціальна книга для школярів, що містить систематичний виклад навчального матеріалу на рівні сучасних досягнень науки й культури відповідно до освітніх стандартів і програм та є джерелом одержання знань та формування практичних умінь і навичок учнів [1, с.42].
Зміст і структура підручника базуються на принципах розвивального й виховуючого навчання та таких пiдходах як:
Підручник з української мови реалізує принципи
загальнодидактичні |
специфічні методичні |
– єдності навчання, виховання й розвитку особистості; – науковості, систематичності й послідовності; – наступності й перспективності; – зв’язку теорії з практикою; – усвідомленості й доступності; – наочності; – застосування різних типів уроків і форм навчальної діяльності; – оптимального вибору й поєднання різних методів і прийомів навчання. |
– комплексності (взаємопов’язане навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо); – мовленнєво-мисленнєвої активності та мов# леннєвої індивідуалізації при провідній ролі її особистісного аспекту; – функціональності (передбачає опору на сис# тему мовленнєвих засобів, що функціонує в процесі спілкування, і потребує виділення мовленнєвих одиниць, які підлягають засвоєнню та відмежуванню їх від мовних); - модельованого оволодіння мовою (орієнтація навчального процесу на поступове формування узагальненої абстрактної, керованої правилами моделі оволодіння мовою); – ситуативності; – новизни [1, с. 43]. |
Функції підручника (За К. Плиско)
Інформаційна – репрезентує теоретичні мовознавчі відомості.
Систематизувальна – подає знання в певній системі, відповідно до чинної програми.
Трансформувальна – трансформує знання учнів в уміння й навички.
Виховна – сприяє вихованню свідомої мовної особистості [1, с. 43].
Модель структури сучасного пiдручника [2, с. 76]
Підручник «Українська мова» для 6 класу О. В. Заболотного, В. В. Заболотного –
спрямований на розвиток творчих здібностей, навичок самоосвіти, інтересу школярів до предмета.
І. Структура змісту.
Відповідно до програми, навчальний матеріал розподілено за такими розділами: «Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого», «Лексикологія. Фразеологія», «Словотвір. Орфографія», «Морфологія» («Іменник», «Прикметник», «Числівник», «Займенник»).
На початку кожного розділу подається перелік основних понять, умінь і навичок, які здобудуть учні в процесі роботи над темою ( рубрики «Ви знатимете», «Ви вмітимете» ).
Кожний параграф містить, крім назви теми, ще й невеличкі підзаголовки, у яких коротко окреслюється, про що йдеться в кожному з параграфів. Наприклад, параграф 7 має назву: «Групи слів за їх походженням» та підзаголовок: «Про власне українські слова та слова, які запозичені з інших мов, а також про культуру мовлення». Такий авторський підхід ще раз акцентує увагу учнів на головних поняттях теми та посилює етап мотивації навчальної діяльності.
Кожний розділ містить окремий параграф «Узагальнення вивченого з теми», який складається з системи узагальнюючих вправ, а також тестових завдань під рубрикою «Готуємося до контрольного оцінювання», що дає змогу учневі якісніше підготуватися до контрольної роботи.
Цікавим підсумком вивчення теми в підручнику Заболотного є проектні завдання, які зорієнтовані на групову форму роботи, та завдання рефлексійного характеру (рубрика «Самооцінка»: Продовжте усно фрази:
1 Під час вивчення теми я дізнався багато нового. Наприклад…
2 Найлегшим під час опрацювання матеріалу для мене було…
3 Свої знання з теми я б оцінив би на…
Завершує вивчення розділу в підручнику Заболотного рубрика «Моя сторінка», яка містить цікаві факти з мови, завдання «На дозвіллі», «Усміхнімося».
ІІ. Зміст теоретичних понять.
У цілому зміст підручника відповідає вимогам державної програми з української мови.
ІІІ. Система вправ.
Підручник Заболотного містить:
Підручник зорієнтовано на різні види роботи — індивідуальну, у парах і групах, під керівництвом учителя й самостійну.
Окремі вправи надають шестикласникам можливість вибору того чи іншого варіанта, способу виконання, мовних одиниць, теми висловлювання залежно від своїх здібностей і вподобань.
Окремо слід звернути увагу на сторінку відповідей до деяких вправ, які містяться в підручнику Заболотного під рубрикою «Перевір себе», що не завжди є доречними. Наприклад: у вправі 19 пропонується списати текст, розставивши розділові знаки. Підказка до вправи така: «Треба поставити 7 ком». Можна погодитися, що такий спосіб самоперевірки цього завдання є прийнятним. А у вправі 41 учням пропонується дібрати синоніми до виділених слів. У підказках до вправи наведені всі синоніми до поданих слів. Такий спосіб «самоперевірки» може призвести до того, що учні будуть просто списувати відповіді з підручника.
IV. Графічне та кольорове оформлення.
Перевагою підручника є те, що поруч із номерами вправ є рубрики («Поспілкуйтеся», «Попрацюйте в парах», «Чому так?», «Пригадайте»), які дуже швидко зорієнтовують вчителя й учнів у характері виконання вправ.
V. Наявність довідкових матеріалів.
У підручнику Заболотного є словнички фразеологізмів та наголосів [3, с. 4-8]
2. Засоби унаочнення на уроках мови, їх види
Наочні засоби навчання – це не лише джерело інформації. Вони допомагають керувати пізнавальною діяльністю учнів, забезпечують нові способи подання інформації, дозволяють чергувати різноманітні види робіт (колективні, індивідуальні, усні, письмові).
Види:
1. Засоби зорової наочності (друковані: таблиці, картки, репродукції картин,
ілюстрації, роздатковий матеріал; екранні: транспаранти, діафільми,
кінофрагменти).
2. Засоби слухової наочності (звукозаписи, радіопередачі).
3. Засоби зорово-слухової наочності (кінофільми і кінофрагменти).
4. Комп’ютерна техніка [1, с.69]
3. Інформаційні технології та мультимедійні засоби навчання мови
Нові інформаційні технології навчання – це методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання й у першу чергу ЕОМ.
Мультимедіа-технології дозволяють інтенсифікувати навчально-виховний процес, стимулювати розвиток мислення та уяви учнів, збільшувати обсяг навчального матеріалу для творчого засвоєння і використання його учнями, формувати дослідницькі, пошукові уміння, уміння приймати оптимальні рішення, викликати зацікавленість та позитивне ставлення до навчання.
Можна виділити наступні особливості даної технології:
-якість зображення – яскраве, чітке і кольорове зображення на екрані;
-зручне пояснення виду роботи з різним приладдям;
-легке усунення недоліків і помилок у слайдах;
-детальне пояснення матеріалу або розгляд лише базових питань теми залежно від підготовленості учнів;
-коригування темпу й об'єму навчального матеріалу;
-достатньо добре освітлення під час демонстрації презентації робочого місця учнів;
-значне підвищення рівня використання наочності на уроці;
-зростання продуктивності уроку;
-встановлення інтеграції;
-можливість організації проектної діяльності під керуванням викладачів;
-зміна ставлення до ПК: учні починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій області людської діяльності, а не лише як засіб для гри.
Види мультимедійних засобів навчання
Засоби зберігання і відтворення навчальної інформації |
забезпечують потрібну наочність у навчанні, а також можливість багаторазового відтворення спеціально переробленої навчальної інформації, яка відбиває сутність об’єктів, процесів і явищ, що вивчаються. |
Засоби моделювання (геометричні, фізичні й математичні моделі) |
дають можливість не тільки демонструвати об’єкти й процеси, що вивчаються, а й досліджувати їх. Особливе значення фізичні й математичні моделі мають для вивчення динамічних систем і процесів. |
Засоби контролю (самоконтролю) |
забезпечують автоматизацію процесу перевірки ступеня засвоєння навчальної інформації й оцінювання знань, що дає викладачу можливість оперативно виявляти рівень сприймання матеріалу одночасно кожним окремим учнем, зробити контроль масовим і об’єктивним, відтворювати його багато разів у стандартних умовах навчальної дійсності. |
Засоби самонавчання |
забезпечується сприймання навчальної інформації, контроль і самоконтроль за правильним засвоєнням її, а також опосередковане керування пізнавальною діяльністю учнів. |
Аудіо-комунікативні засоби |
використання аудіоматеріалів є необхідним і досить цікавим; комунікативне навчання – це залучення особи до духовних цінностей інших культур через безпосереднє спілкування і аудіювання (читання). |
Візуально-спостережні засоби |
складаються з об’єктів, моделей, діаграм, таблиць, графіків, анімації та постерів, карт, глобусів і таблиць, що посилаються на ілюстративні топографічні вказівки, малюнків, слайдів, фільмів, рухливих малюнків та телебачення. Такі заходи, як демонстрація, експеримент та творчі вправи є частиною візуально-спостережних засобів. Малюнки та діаграми, експерименти та спостереження – все це використовується для конкретних цілей: узагальнення, абстрагування і пояснення, що є основними критеріями навчання [4]. |
4.Комп'ютер як засіб оптимізації навчального процесу
Комп’ютер як засіб навчання завдяки своїй універсальності:
-допомагає розв’язати проблему розвитку особистості учня: збільшується швидкість
оволодіння навчальним матеріалом;
-виконує більш якісний поопераційний самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань;
-поліпшує загальний рівень грамотності, зростає рівень орфографічних умінь (зменшується кількість орфоепічних, орфографічних помилок);
-модельне варіативне навчання створює позитивний емоційний фон;
-пiдвищує мотивацію навчальної діяльності [1, с. 69-70].
Г. Шелехова стверджує, що комп'ютеризація викладання української мови – це "забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо" [5, с. 159].
На думку Н. Семенів, на уроках рідної мови "найдоцільніше ввести якісно новий засіб навчання (електронні підручники), який, у свою чергу, буде найглибше реалізовувати у собі принципи особистісно зорієнтованого навчання", "щоб учні не втрачали інтерес..., прагнули до вдосконалення вже здобутих знань" [5, с. 159].
Активізація навчальної діяльності реально виявляється в забезпеченні умов, за яких активізується психічна сфера учня, насамперед — його пізнавальні процеси (увага, відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення).
Серед прийомів та засобів активізації уваги для ефективності управління навчанням пропонують:
- голосний звук (голосне звернення до аудиторії, стук ручкою по парті з проханням уваги, сплеск у долоні, голосне зачинення дверей та інше — чим більший гомін в аудиторії, тим гучнішим має бути звук);
- німа пауза (раптово замовкнути й уважно подивитися на тих, хто найбільше заважає);
- пересування аудиторією, жестикуляція, виразність міміки (приверне увагу на тлі загальної нерухомості);
- використання особливостей предмета, що демонструється (величина, яскравість, різкість, новизна, незвичайність, змінність, цікавість для тих, хто навчається);
- презентація навчального матеріалу (чітке формування цілей і завдань надання інформації, повідомлення теми і плану заняття);
- застосування актуалізаційних, спонукальних висловів: («Послухайте!» «Це цікаво!»);
- конспектування інформації (з обов’язковим виокремленням того, що потрібно записати: «Запишіть, будь-ласка!»);
- структурування навчальної інформації (кількість вузлових питань, що обговорюються, якщо їх більше трьох; матеріал, що викладається, розкладається на смислові компоненти);
- використання активізаційних властивостей навчального матеріалу (новизна наукових відомостей, оригінальність висновків, своєрідний підхід до розкриття уявлень, що склалися, зацікавленість новим у відомому (цілком нове і цілком відоме — не цікаве), глибоке занурення в сутність явищ;
- інтонаційне виокремлення викладачем логічно важливих моментів викладу (зміна голосності, тембру голосу, темпу, тону мови, виразніший повтор основних моментів повідомлення, пауза перед значущою інформацією, повторне, стисле повторення навчального матеріалу);
- чергування різних методів викладу;
- завершеність викладу: докладне резюмування викладачем кожного окремого завершеного етапу викладу, узагальнення інформації, що надається, її систематизація з обов’язковим рекламуванням: «Зробимо висновки!», «Повторимо основні поняття!», підбиття підсумків, висновки насамкінець [6].
У посібнику Г.Щукіної “Активізація пізнавальної діяльності учнів у навчальному процесі” вказані такі прийоми активізації діяльності школярів:
- створення ситуацій, які стимулювали б учнів ставити запитання вчителеві, з’ясовувати незрозуміле;
- рецензування відповідей;
- пояснення незрозумілого в навчальному матеріалі;
- вільний вибір завдань пошукового характеру;
- створення ситуацій самоперевірки, аналізу власних дій [1, с. 156]
6. Інтерактивні методи навчання професійного мовлення.
Iнтерактивні методи навчання професійного мовлення мають ґрунтуватися на вирішенні комунікативних завдань і сприяти інтелектуально-мовленнєвої активності студентів.
Освітні вимоги для реалізації інтерактивних методiв:
Дискусія |
Ігрові методи |
Метод проектів |
Основним призначенням цього методу є виявлення відмінностей у тлумаченні наукової проблеми і встановлення спільної думки. Цей метод є важливим засобом пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання професійного та науково-навчального мовлення. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, виробленню самостійної позиції, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати власну думку, добирати аргументи та оперувати ними, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. |
Виступають способом самостійного використання сформованих професійних комунікативних умінь. Виокремлюють ігри-вправи (виконання кросвордів, ребусів, лінгвістичні естафети тощо), ігрові дискусії, рольові та ділові навчальні ігри. Необхідною умовою гри є проблемна ситуація, проблемне завдання. За такої умови ділова гра сприятиме розвитку теоретичного та практичного мислення (здатності аналізувати складні ситуації спілкування, вирішувати професійні завдання). Тоді буде досягнута основна мета інтерактивного навчання – породження знань та формування мовленнєвих умінь і навичок у спільній діяльності й діалогічному спілкуванні учасників гри. |
Цей інтерактивний метод передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійної діяльності студентів з обов’язковою презентацією цих результатів. Метод проектів і навчання у співробітництві знаходять усе більшого поширення в системі освіти. Причин цьому декілька: необхідність навчити студентів здобувати знання самостійно та використовувати їх для вирішення нових теоретичних та практичних завдань; актуальність набуття комунікативних навичок та вмінь, зокрема вмінь працювати в колективі; значущість формування наукової діяльності студентів, тобто вмінь користуватися дослідницькими методами: збирати потрібну інформацію, факти, уміти їх аналізувати, висувати гіпотези, робити висновки. [7] |