Застосування інноваційних технологій при викладанні навчальної дисципліни "Основи правознавства"

 

«Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Лише в самому собі, тільки в усвідомленні величі своєї справи», – так писав про вчителя відомий письменник Симон Соловейчик.

 

Перебудова в системі освіти настільки важлива, що багато учених висловлюють думку: не буде перебудови в системі освіти, не буде її в суспільстві.

 Існуючою системою освіти незадоволені усі. У ній, як у фокусі, відбилися всі застійні явища – адміністрування, командно-наказові методи керування, формалізм, показуха.

І, в той же час, від неї, від нинішньої системи освіти, наші лиха – і в економіці, і в суспільному розвитку.

Наша задача - діяти сміливо, швидше відійти від бездумного зубріння загальних положень. Час вимагає ініціативи, творчості у всіх сферах життя. Він висунув безпрецедентні по своїй новизні і масштабах задачі, що повинні бути вирішені в самі стислі строки.

Педагогічні інновації стали предметом прискіпливої уваги наших західно-європейских колег ще в 50-х роках минулого сторіччя, а наприкінці сторіччя стали активним компонентом всіх процесів, що відбувалися в вітчизняній системі освіти.

Педагогічні інновації зачепили і правову освіту, в тому числі, методи і засоби навчання.

Насамперед, вони стали асоціюватися з різними формами інтерактивного навчання.

На сьогодні вже доведено, що домінування виключно інтерактивних методів навчання та різноваріантних форм активного навчання так саме шкідливо для вітчизняної системи правової освіти, як і повна їх відсутність.

Модернізація вітчизняної освіти показала, що, використовуючи якісь інновації, викладач не завжди сприяє прогресивному розвитку. Треба не забувати правило: прогресивно лише те, що ефективно.

Інновації у навчанні праву можна поділити на інновації в технології навчання, створення нових методичних засобів та інновації в виховній позааудиторній правовій роботі.

Правове виховання є важливим процесом впливу на особистість з метою формування в неї позитивних людських якостей. Правове виховання сприяє становленню особистості, яка поважає права людини, закони держави і виконує правові норми.

Фахівці розрізняють локальні, модульні і системні інновації.

Стосовно правового навчання це можна пояснити так.

Викладач в курсі "Основи правознавства" застосовує інновації, які мають локальний характер. Але пройде час, і ці зміни потягнуть за собою комплекс інших змін, виникне необхідність перебудувати весь курс, і це вже можна вважати модульними інноваціями.

Інноваційне правове навчання - це сукупність дій та операцій навчальної діяльності, які дозволяють швидко та ефективно досягнути бажаного результату.

Новизна в правовому навчанні має відносний характер.

Інколи ті новітні методики, що пропонуються, зовсім не є новими, а добре забуті старі, що мали успіх у минулому, або такі, що ефективно використовуються в інших науках або за кордоном.

Традиційними технологіями правового навчання вважають сукупність педагогічних технологій, які існують в правовій освіті вже багато років.

Традиційне навчання має репродуктивний характер. Знання та способи дій передаються студентам в готовому виді. Але не треба думати, що засвоєння студентами поданого ним готового матеріалу має однозначно негативний характер.

Якраз в праві багато такого матеріалу, якій необхідно просто запам’ятати і пригадати у потрібний час. Але динаміка суспільного життя диктує зміни навіть універсальних форм вивчення юридичних наук.

Фахівці наполягають на неприпустимості одноманітності навчання, на необхідності застосування нових методів і засобів засвоєння нового матеріалу. Тому в сучасній педагогічній практиці необхідно поєднувати традиційні та інноваційні технології навчання.

 Такий підхід дозволяє викладачу досягнути запланованого результату в правовому навчанні студентів.

Сучасна система педагогічних технологій правового навчання характеризується відмовою від авторитарної педагогіки на користь особисто орієнтованої.

Головна мета диверсифікації правового навчання полягає у створенні умов для засвоєння знань, навичок, вмінь кожним студентом з урахуванням рівневої диференціації та індивідуальних здібностей і особливостей.

Вже доведено, що засвоєння студентами зовнішньої інформації здійснюється багатоканально з суттєвим домінуванням одного із каналів, і викладач повинен задіяти по можливості різні канали (аудіо, відео тощо).

Фахівці підказують, що викладачу необхідно кожні 20 хвилин змінювати методичні засоби засвоєння юридичної інформації, тобто так організувати заняття, щоб студенти переключалися на інший від роботи, щоб затримати інтерес студентів, щоб не згасла внутрішня мотивація навчання.

На відміну від традиційних технологій, де превалюють лекції та семінари, в інноваційних домінують активні та інтерактивні технології.

Окремі правознавці вважають, що достатньо результативні на заняттях з права дискусії, коли студент висловлює певну позицію, пояснює, в чому полягає його точка зору, доводить її правильність посиланням на конкретну статтю закону. Виступ студента займає одну-дві хвилини. Проблеми для обговорювання пропонує викладач або самі студенти ініціюють дискусію раптовим запитанням. Дискусію не можна затягувати, тому у викладача повинен бути напоготові алгоритм відповіді.

В правовому навчанні дуже популярна методика діалогу з аудиторією.

Діалог, а не монолог – от що є необхідним елементом дійсно творчого процесу освіти і виховання молоді. Занадто довго в суспільстві і в системі освіти звучав монолог, і тому нам, насамперед, необхідно вчитися мистецтву діалогу самим викладачам, і, у той же час, вчити цьому студентів. Задача складна. Але діалог потрібний.

По-перше, він змушує мислити самостійно, розвиває здатність вільно розмовляти, створює атмосферу творчості, пошуку істини.

По-друге, вчить не тільки уважно слухати опонента, але також висловлювати і відстоювати свої погляди в суперечках і дискусіях.

По-третє, діалог, в остаточному підсумку, через міркування, через зіставлення різних точок зору, веде до формування переконань, світогляду, що є для нас найважливішим, самим головним в процесі навчання.

 Право є дисципліною надзвичайно благодатною для застосування такої форми активізації аудиторії як ділова гра. Багато написано вчителями і викладачами про різні ділові ігри. Творчість викладачів безмежна, і тому не будемо навіть намагатися їх перелічити. Наведемо лише один варіант застосування ділової гри.

Важливим розділом курсу «Основи права» є розділ «Кримінальне право».

Надзвичайно важливо, щоб студенти засвоїли основні положення Кримінального права України. Особистість формується у певному суспільстві і перебуває у безпосередньому зв’язку з ним. Кожен злочин є викликом суспільству. Отож людина, яка знехтувала інтересами суспільства , не має морального права нарікати на те, що її держава у відповідь на таку поведінку вживатиме до неї примусові заходи, які іноді можуть буди досить жорстокими.

Розділ «Кримінальне право» містить нову для студентів правову термінологію, нові поняття і категорії, великий обсяг нової для них інформації.

Навчальний матеріал, який студенти засвоїли на лекціях і самостійно, необхідно повторити, закріпити, узагальнити, систематизувати та проконтролювати на семінарському занятті. Протягом семінарського заняття використовуються різні форми і методи активізації аудиторії з метою розвивати вміння аргументовано висловлювати свою думку, володіти елементарною правовою термінологією, розвивати юридичне мислення, застосовувати правові знання для пояснення фактів навколишнього життя, розвивати вміння користуватися джерелами права та з їх допомогою самим здобувати знання, розвивати вміння співпрацювати в групі.

   Семінарське заняття несе велике виховне навантаження: виховує такі якості громадянина, як законослухняність, відповідальність, почуття обов’язку. Нехай кожний зробить для себе висновки про те, що потрібно узгоджувати з законом кожний свій крок.

    Змінюючи форми роботи студентів в ході семінарського заняття, викладач має можливість активізувати аудиторію, примусити студентів працювати на повну силу і таким чином досягти дидактичну і методичну мету семінарського заняття.

 Навчальна група поділяється на три підгрупи: підгрупа, котра "здійснює державне обвинувачення» по даній »кримінальній справі», умовно звуться »прокурори» і розміщується в правому ряді аудиторії.

 Друга підгрупа, яка "здійснює захист обвинуваченого", умовно називається «адвокати» і розміщується в лівому ряді аудиторії.

В середньому ряді розміщується третя підгрупа, яку умовно називаємо "судді".

Всі студенти мають в руках Кримінальний Кодекс України, а на столі з- бірку задач з кримінального права.

Викладач дає деякий час на підготовку. За цей час всі учасники ділової гри знайомляться з умовою задачі і знаходять потрібні для їх ролі статті Кодексу.

Спочатку викладач надає слово "прокурорам", і хтось з цієї підгрупи виступає і, посилаючись на конкретні статті Кодексу "обвинувачує" злочинця, про якого всі прочитали в умові задачі.

Далі виступають "адвокати", а остаточний "вирок" виносить "суд".

Таким чином, кожна команда працювала колективно, спільними зусиллями знаходячи свою позицію, обґрунтовуючи свою думку посиланнями на статті Кодексу.

                                      

Головною фігурою навчального процесу був, є і буде викладач. Ніщо не зможе замінити його слово, фахову підготовку і педагогічну майстерність. Але умови, в яких працює викладач, суттєво змінилися. Сьогодні в аудиторіях сидять студенти, які дуже важко сприймають інформацію в усному викладі. Вони вже звикли сприймати інформацію з екрану, тому викладач повинен адаптувати інформацію для сприйняття і засвоєння сучасними студентами.

 Як це зробити?

 Деякі автори стверджують, що з почутого студенти засвоюють лише 8%-10%, а з того, що вони побачили засвоюється біля 50% від поданого.

І тут на допомогу викладачеві приходять аудіо-візуальні засоби подання інформації, які можуть зробити навчальний процес яскравішим і виразнішим.

Процес пізнання завжди починається з емоцій. Зорово-слухові враження формують уявлення і поняття. Саме екранна інформація б’є на емоції студентів, запускає механізм сприйняття і засвоєння інформації мобілізує увагу студентів. Необхідно пам’ятати, що студенти щоденно отримують безліч інформації, і щоб в таких умовах бути почутим, викладач повинен знайти ефективні засоби впливу на увагу і свідомість студентів.

Візуальне подання інформації активізує розумову діяльність студентів, забезпечує перехід від елементарного пізнання до аналізу, порівнянь, висновків. Те, що студенти побачили з екрану, вони запам’ятовують швидко і надовго, і навіть на іспитах частіше пригадують не те, що вони почули, а те, що побачили.

 А це головний показник ефективності засвоєння знань.

Телебачення пропонує різні програми, які імітують судовий розгляд цивільних і кримінальних справ. Це справжній подарунок для викладачів «Основ правознавства». Доведеться витратити багато часу, щоб зробити свою відеотеку записів, які можна використовувати на заняттях «Основ правознавства». Відеосюжети таких справ можна влучно застосувати на лекціях або семінарах до відповідних тем.

 Під час перегляду відеоматеріалів судової практики студенти не лише засвоюють певний навчальний матеріал. Вони бачать, як необхідно поводитися в суді, як доводити свою правову позицію, які документи подавати суду, бачать судовий процес в цілому, його етапи, діяльність усіх учасників судового процесу тощо.

 Для дисципліни «Основи правознавства» це дуже важливо, адже невеликий обсяг часу на вивчення дисципліни не дозволяє викладачеві водити студентів на судові засідання. А за допомогою відеоматеріалів суд сам «з’являється» в аудиторії.

Використання аудіо-візуальних засобів подання інформації на лекціях та семінарах необхідно певним чином дозувати, не зловживаючи навчальним часом.

 Вважають методично неправильною практику, коли перегляд відеозаписів охоплює заняття повністю. Відеоматеріали можна застосовувати лише як невеличкі фрагменти, влучно вставлені в хід заняття.

Ще більш цікаво можна використати відеоматеріали судової практики в процесі семінарських занять. Одразу така форма занять, як семінар, яка не подобається студентам, перетворюється на активний процес розумової діяльності, суперечок опонентів, аналізу ситуації, в яких народжується істина.

Відеозаписи судової практики можна застосувати лише на семінарах з цивільного, сімейного і трудового права. Саме з цих галузей права є короткі справи (10-12 хвилин), і протягом одного семінарського заняття можна переглянути і обговорити 5-6 справ.

 Після перегляду відеосюжету, який фактично є лише основою для подальшого обговорювання, як правило, починається жвава дискусія, обмін думками. Виступаючі намагаються довести свою точку зору і обґрунтувати її законом.

 Необхідно з’ясувати, якою має бути роль викладача на семінарському занятті з використанням відеозаписів судової практики.

     1. До перегляду викладач подає коротке вступне слово (настанову). В настанові не потрібно переказувати сюжет, а лише подати загальну ідею і спрямувати увагу студентів певному напрямку. Інколи навіть настанова потрібна, щоб не послабити гостроту сприймання, вплинути на емоції глядачів.

     2. Викладач може використовувати стоп-кадр, зупиняючи відеозапис у певному місці, щоб подати необхідні коментарі.

     3. Викладач організує обговорювання після перегляду з метою вивести дискусію на правильне рішення.

     4. Викладач підводить підсумки дискусії з кожного перегляду відеосюжетів судової практики.

Маючи певний досвід використання відеозаписів судової практики, можна зробити певні висновки.

 Для дисципліни «Основи правознавства» використання відеоматеріалів судової практики є надзвичайно важливими, тому що:

     1) поліпшує і прискорює засвоєння навчального матеріалу студентами;

     2) наближає навчальний процес до реальної судової практики;

     3) посилює практичну спрямованість дисципліни;

     4) підвищує рівень та ефективність викладання дисципліни.

 

В умовах постійної зміни законодавства постає проблема, якої не має жодна інша дисципліна. Для дисципліни «Основи правознавства» необхідно кожен рік поновлювати фонд правової літератури.

 Обласний огляд кабінетів «Основ правознавства» виявив, що лічені кабінети в області мають сучасну юридичну літературу. У більшості кабінетів література дуже застаріла або є у дуже обмеженій кількості.

 Якісно вивчати дисципліну «Основи правознавства» можна лише тоді, коли студент безпосередньо працює з чинним законодавством. А інакше це буде теж саме, що вивчати інформатику без комп’ютерів.

Справа не лише в тому, щоб забезпечити дисципліну сучасними українськими підручниками, а насамперед - новими кодексами тощо.

Дисципліна «Основи правознавства» складна і проблемна, тісно пов’язана з життям суспільства. Для підвищення якості її засвоєння вдало було би використовувати на лекціях і семінарських заняттях фрагменти відеофільмів, відеозаписів судових засідань тощо. І тут постає питання забезпечення дисципліни сучасними технічними засобами.

Успішне засвоєння студентами курсу «Основи правознавства» значною мірою залежить від методичного забезпечення дисципліни, яке може створити лише викладач.

Раніше вважалося, що студент тим більше знатиме, чим триваліші будуть лекції.  Перебудова освіти в Україні перекреслює такий підхід тому, що обсяг годин на вивчення дисципліни постійно зменшується.

Сьогодні перевага повинна надаватися самостійній роботі студентів.

Самостійна робота студентів – це одна з найважливіших складових навчального процесу, яка в умовах постійного скорочення аудиторних занять набуває першочергового значення.

Отже, ключовою проблемою є підготовка студентів до самостійної навчальної праці. І тут вирішальна роль належить викладачеві. Лише викладач може налаштувати студентів на самостійне засвоєння знань, переконати їх в необхідності самостійної роботи. Для цього на першому занятті викладач повинен приділити час для короткої бесіди зі студентами, основна задача якої - психологічно підготувати студентів до самостійного вивчення дисципліни. З цією ж метою на стенді «До уваги студентів» можна запропонувати короткі методичні рекомендації для самостійної роботи студентів.

Подаємо у повному обсязі рекомендації до самостійної роботи студентів, які запропоновані викладачем на стенді «До уваги студентів» в кабінеті «Основи правознавства» Одеського коледжу транспортних технологій.

 

Як працювати самостійно?

Самостійно працювати теж необхідно вчитися.

Насамперед, самостійна робота може приносити справжнє задоволення.

      1. Працюючи самостійно, ви поступово починаєте почувати себе впевненою, розумною людиною, здатною виконувати складні творчі завдання.

      2. Ви працюєте в зручному для вас робочому ритмі. Ніхто не «давить» на вас, не нав’язує вам свій ритм роботи.

      3. Самостійна робота розвиває людину набагато більше, ніж робота під керівництвом викладача.

Починаючи працювати самостійно, пам’ятайте такі поради:

     1. Необхідно поділити текст, підготовлений для опрацювання, на логічні частини, тому що важко охопити увагою великий матеріал і набагато легше це зробити з окремою частиною тексту.

     2. Кожну частину тексту уважно прочитайте, намагаючись виділити головне і відкинути другорядне.

     3. Випишіть в зошит лише головне. Це можуть бути поняття, характерні риси явищ, дати, терміни тощо.

     4. Спробуйте переказати собі те, що ви написали.

     5. Сумлінно виконайте тестові завдання, вправи, задачі – все, що вказано викладачем для самостійної роботи студентів.

Багато чому необхідно вчитися в юності. Для майбутнього життя найголовніше навчитися бути самостійною, творчою людиною.

 

Коли викладач психологічно підготував студентів до самостійного вивчення дисципліни, тоді постає друга задача: навчити студентів працювати самостійно.

Аналіз наукової та методичної літератури свідчить про те, що більшість авторів виділяють два види самостійної роботи студентів:

1) Аудиторна самостійна робота (робота з підручником, робочим зошитом, дидактичними посібниками, картками, додатковою літературою, відеоінформацією та ін.)

2) Позаудиторна самостійна робота (читання навчальних посібників і додаткової літератури, підготовка до семінарів, іспитів і заліків, написання контрольних і курсових робіт і т.ін.).

Отже, викладач не має іншої можливості навчити студентів працювати самостійно, як зробити це під час аудиторних занять. Протягом лекцій або семінарських занять можна відвести певний час на самостійну роботу студентів. Для цього необхідно чітко поставити конкретну мету, до якої студенти повинні прагнути. Не можна давати завдання для самостійної роботи в загальній формі, типу «прочитайте, опрацюйте». В такому разі студенти не бачать конкретної цілі своєї діяльності. Наприклад, у межах курсу «Основи правознавства» можна розповісти студентам умови цікавої юридичної задачі і запропонувати опрацювати певний обсяг тексту закону або навчального матеріалу з метою знайти рішення цієї задачі. При цьому можна врахувати рівень підготовки студентів до самостійної роботи. Виділивши низький, проміжний та високий рівень запропонувати студентам задачі відповідної складності.

Самостійну роботу студентів в аудиторії необхідно обов’язково перевіряти за допомогою обговорення проблеми, тестування, розв’язання задач тощо.

Якщо викладачеві вдалося навчити студентів самостійно працювати в аудиторії, це буде запорукою їх самостійної роботи позааудиторно (в бібліотеці, вдома).

Огляд відповідної літератури і практика викладання свідчить про те, що існує два рівні самостійної роботи студентів:

     1. репродуктивний, який у студентів часто-густо зводиться до механічного переписування окремих статей, глав, розділів законодавства або параграфів підручника;

     2. творчий, який полягає у розв’язанні юридичних задач, юридичних рівнянь, розкритті проблемних питань тощо.

Проведені науковцями дослідження шляхом анкетування студентів виявили, що студенти, які навчаються успішно, витрачають на позааудиторну самостійну роботу щоденно 4-5 годин.

Таким чином, завдання вузу – навчити студентів раціонально витрачати свій час, цінувати його, прищепити їм навички наукової організації праці.

 

Курс «Основи правознавства» надзвичайно складний, і вивчати його студентам самостійно дуже важко. Лише викладач може допомогти студентам, створивши цілий комплекс методичних матеріалів для самостійної роботи студентів.

 Для кожної теми, яка має вивчатися студентами самостійно, пропонуємо створити папку, яка містить:

      1) навчальні цілі;

      2) план роботи;

      3) матеріали для самостійного вивчення теми;

      4) завдання для закріплення і самоперевірки знань (тестові завдання, проблемні питання, юридичні рівняння, кросворди, юридичні задачі тощо).

Працювати з такою папкою студентам набагато легше, ніж шукати у різних підручниках необхідний навчальний матеріал.

Курс «Основи правознавства» відкриває великі перспективи для творчості.  Якщо викладач - творча особистість, він зможе підготувати цікаві різноманітні завдання для самостійної роботи студентів.

Особливість самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи правознавства» полягає ще і в тому, що законодавство України швидко змінюється. В таких умовах викладачі правознавчих дисциплін не можуть створити один раз і назавжди комплекс для самостійної роботи студентів. Кожен рік комплекс з курсу «Основи правознавства» необхідно змінювати, доопрацьовувати відповідно до чинного законодавства, покладаючи багато зусиль.

Підводячи підсумки написаному вище, можна відзначити, що перед викладачами «Основ правознавства» постає дуже відповідальна задача, яка складається з трьох етапів виконання:

    1. Психологічно підготувати студентів до самостійного вивчення значної частини дисципліни.

    2. Навчити студентів працювати самостійно, сформувати в них уміння та навички самостійного здобування знань, навчити їх орієнтуватися у поточному законодавстві з метою постійного поновлення правових знань і підвищення правової культури протягом життя.

    3. Створити навчально-методичний комплекс, який складається з тем, передбачених для самостійного вивчення студентами.

  Методика проведення занять постійно удосконалюється. Існує велике різноманіття методичних засобів проведення лекцій та семінарських занять. Для кожного окремого заняття викладач повинен вибрати найбільш придатні.

   Професія педагога наближена до професії актора, вченого, письменника. Урок інколи називають “театром одного актора”. Однак для актора сценарист пише сценарій, режисер допомагає під час репетицій, інші працівники – в оформленні сцени, освітленні, музичному супроводі. А викладач одночасно і сценарист, і режисер, і постановник, і актор, який щодня ставить не один, а кілька спектаклів.

Які викладачі імпонують студентам?

Звісно, красиві й охайні, дотепні й ро­зумні, з витонченим смаком та почуттям гумору. До такого викладача студентам хочеться йти на лекції, хочеться вчити його предмет.

Як результат — саме з цього предмета знання учнів є найглибшими й найґрунтовнішими, а оцінки — найвищими.

Студентські роки – невід’ємна частина нашого життєвого досвіду. Хтось згадує навчання із ностальгією, а комусь ці роки нагадували тортури.  Втім, саме там студенти здобувають професію і моральні уроки, які пам’ятатимуть усе життя.