Застосування нових технологій і методик навчання української мови

Застосування нових технологій і методик  навчання  української мови             

 

  Програмні вимоги на початковому етапі навчання

      української мови      

 

 Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він не тільки є окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основна його мета – забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати; сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію навчання рідної мови.

 У процесі початкового навчання української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення; здійснюється патріотичне, морально- етичне, естетичне виховання учнів.

 Навчання української мови має бути спрямоване на розвиток у дітей, окрім загальномовленнєвих, таких загальнонавчальних умінь: організаційних, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних. Важливо формувати у школярів почуття відповідальності за виконуване завдання, готовність самостійно працювати з новим, доступним за трудністю матеріалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обгрунтовувати її.

 Вивчення рідної мови уже в початкових классах створює значні можливості для розвитку соціальних навичок учнів, насамперед уміння спільно працювати в парах, у невеликих группах. Необхідно виховувати у дітей самоповагу і повагу до інших, уміння дати оцінку роботі інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи.

 Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти навчальний предмет українська мова будується за трьома зиістовими лініями: комунікативною, лінгвістичною (мовною), лінгвоукраїнознавчою.

 

 Комунікативна змістова лінія, яка є основною , передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвої діяльності, якими учні певною мірою оволоділи у дошкільному віці (слухання-розуміння; діалогічне, монологічне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнєвої діяльності, які пов’язані з писемним мовленням (читання вголос і мовчки, письмо).

 Лінгвістична (мовна) змістова лінія, маючи спрямованість на засвоєння школярами знань про мову, мовні уміння, розробляється з урахуванням того, що в початковому курсі формування в учнів знань про мову, умінь виконувати певні види мовного аналізу, має пропедевтичний характер. Цю роботу слід підпорядковувати розвитку в учнів орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних умінь.

 Лінгвоукраїнознавча змістова лінія передбачає розширення уявлень учнів про культуру українського народу, про її особливості в різних регіонах України. Ця робота має органічно поєднуватися з іншими аспектами навчання і реалізовуватись за допомогою дібраних текстів, використання тематичних груп слів, стійких виразів, у яких відображуються особливості матеріальної і духовної культури народу, національного характеру. Назва цієї змістової лінії акцентує необхідність приділяти особливу увагу мовним аспектам проблеми: тлумаченню значення, особливостей використання слів, фразеологізмів, прислів’їв, приказок; розвитку уміння доречного використання їх у мовленні; роботі над текстами; написанню творчих робіт з використанням етнографічних елементів змісту тощо.

 Зазначені три основні лінії пронизуються діяльнісною лінією, яка забезпечує практичні уміння й навички, передбачені програмою з мови і мовлення.                                       

 

 

 Стратегія сучасної педагогічної діяльності

 Педагогічний пошук учителів- практиків завжди спирається на досягнення психолого-педагогічної науки, яка потребує, щоб методи навчання забезпечували оволодіння школярами змістом освіти. Тому в Україні впроваджуються новітні технології, що спрямовують навчально-виховний процес на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

 Як зазначено в концепції розвитку загальної середньої освіти : «Освіта XXI століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвивальна, культурологічна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.»

 Розглянемо суть найпопулярніших педагогічних технологій, що використовуються учителями початкових класів, зокрема у викладанні державної мови.

 

Особистісно орієнтоване навчання

 Вимоги до проектування особистісно орієнтованої системи навчання:

- особистісно орієнтоване навчання повинно забезпечити розвиток та саморозвиток особистості учня, виходячи з виявлення його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності;

          - зміст освіти, його засоби й методи добирають і організовують так, щоб учень міг                            виявити вибірковість до навчального предмета, його виду та форми;

          - особистісно орієнтоване навчання будують на принципі варіативності, тобто  визнанні різноманітності змісту і форм навчального процесу, вибір яких повинен               здійснювати вчитель з урахуванням розвитку кожної дитини, її педагогічної               підтримки в пізнавальному процесі, скрутних життєвих обставинах.

 

   Мета і ключові завдання особистісно орієнтованої системи навчання

 Мета – успішне виявлення та максимальний розвиток індивідуально значущих позитивних задатків кожного школяра на підставі надбаного ним до школи і в процесі шкільного навчання досвіду, а також формування інтересу до пізнання, бажання та вміння навчатися. Надання можливості підростаючій особистості визначитися та реалізуватися у тій галузі діяльності, яка найбільш відповідає її потенціальним здібностям.

 Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на рішення ключових завдань гуманізації загальної середньої освіти в умовах глобалізації знань (інформаційні потоки, Internet тощо). А саме:

• подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;
• підвищення престижу шкільної освіти, формування у дітей стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно навчатися;
• виховання в кожного учня звичок неусвідомленої соціально-моральної поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично, екологічно та фізично здорового способу життя; тобто тих рис особистості, яких не можна набути тільки на уроках.

 

   Принципи особистісно орієнтованого навчання

 1 Індивідуалізація навчання.(Дозволити засвоювати знання в тому темпі, який визначається пізнавальними здібностями учня; забезпечити засвоєння всіма учнями без винятку обов’язкового мінімуму знань (на рівні державних стандартів); дати можливість здібним або особливо обдарованим дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні або утилітарні інтереси.)

2 Спіралеподібна побудова навчального матеріалу програм.

3 Щоденна самооцінка школярами в своїх індивідуальних щоденниках динаміки і якості просування до успіху.

4 Формування у школярів не тільки відчуття успіху, віри в свої пізнавальні сили і здібності до навчання, а й створення умов для самооцінки, змагання «з самим собою», знаходження причин невдачі в самому собі, щоб таким чином формувати почуття відповідальності.

5 Проблемна постановка питань у навчальних програмах, яка надає навчанню дослідницького характеру.

6 Формування в уяві школярів цілісності навколишнього духовного та матеріального світу, єдності його тісно взаємопов’язаних і взаємодіючих основних сторін: соціальної, природної, художньо-культурної, науково-технічної, інформаційної, економічної, виробничої тощо.

7 Реалізація цілісного навчально-виховного процесу.

 

                            Засоби досягнення мети

 Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

 Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути:

• використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб’єктний досвід учнів;
• створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;
• стимулювання учнів до висловлювань, використання різних завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;
• використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;
• оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;
• заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;
• створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

 

   Критерії аналізу діяльності учителя на уроці з особистісно

                     орієнтованою спрямованістю:

• наявність плану проведення уроку, в залежності від підготовки класу;
• використання проблемних творчих завдань;
• застосування завдань, які дозволяють учневі самому вибирати тип, вид та форму матеріалу, який він вивчатиме (мовну, графічну, умовно-символічну);
• створення позитивного емоційного настрою на роботу всіх учнів протягом уроку;
• повідомлення не тільки теми, а й етапів організації навчальної діяльності протягом уроку;
• обговорення з учнями наприкінці уроку не тільки нового, що пізнали, чим оволоділи, а й того, що сподобалося (не сподобалося) та чому; що бажали б виконати ще раз, а що зробили б по-іншому;
• стимулювання учнів до вибору та самостійного використання різних способів виконання завдань;
• оцінка (заохочення) під час опитування не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз міркувань учня, використаного способу, чому і в чому помилився;
• глибока аргументація поточної оцінки навчальних досягнень, у разі її виставлення, наприкінці уроку за рядом параметрів: правильність, самостійність, оригінальність;
• завдання додому вимагає від учителя не тільки визначення його теми та обсягу, а й докладного роз’яснення, як учневі раціонально організувати навчальну роботу, виконуючи домашнє завдання.

 

 

Інтерактивні технології

 Суть інтерактивних технологій (ІТ) полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів-навчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб’єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

• Інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку).
• Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
• Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
• Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
• Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
• Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання  учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

 Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

 - дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

 - відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

 - під час самих інтеактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

 - на одному занятті можна використовувати одну (максимум – дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

 - дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

 - проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

 Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:

 - глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

 - старанно планувати і розробляти заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

 - мотивувати учнів до навчаня шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати заняття й критерії оцінки роботи учнів;

 - передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому ,зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо.

 

                                    Інтерактивні методи на уроках

 

1 Робота в малих групах.

 Робота в малих групах дає учням змогу набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

 

2 Робота в парах.

 Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах.

 

3 «Мозковий штурм».

 Ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

 

4 Розв’язання проблем.

 Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод рзв’язання проблем, що складається з кількох етапів:

 - Аналіз проблеми. Що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв’язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?

 - Пошук розв’язання проблеми. Які способи її розв’язання? У чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

 - Вибір розв’язання. Яке розв’язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад, справедливості, а також інших критеріїв, наприклад, низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з’явитися в процесі його реалізації? Якими будуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників?

 

5 Симуляційні ігри.

 Це створення учителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному та політичному житті. В симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу.

 

6 Займи особисту позицію.

 Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

 

7 Прес-метод.

 Прес-метод слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми. Прес-метод має чотири етапи:

 - позиція

  Я вважаю, що _________________

 (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору)

 - обгрунтування

 ___________тому, що _______________

 (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому грунтуються докази на  підтримку вашої позиції)

 - приклад

 наприклад _______________

 (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)

 -висновки

 _____________ тому ________________

 (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити;  тобто, це заклик прийняти вашу позицію).

 

8 «Мікрофон».

 Метод «Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

 

9 Розігрування ситуації за ролями.

 Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації , в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття. В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.

 

10 Аналіз ситуації.

 Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, випадку з життя. Для розгляду певної ситуації необхідно звертати увагу на основні моменти:

 1 Факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо?                                 Які факти є важливими? Які є другорядними?

 2 Проблеми: Які закони, норми регулюють ситуацію? Яке питання треба                     вирішити, розв’язуючи ситуацію?

 3 Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (обов’язково з                                          використанням доказів на захист кожної зі сторін справи?

 4 Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме таким? Якими можуть                               бути наслідки такого рішення?

 

11 Дискусія.

 Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.

 Орієнтовні правила:

 1 Говорити по черзі, а не всім одночасно.

 2 Не перебивати того, хто говорить.

 3 Критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила.

 4 Поважати всі висловлені думки.

 5 Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком жартів.

 6 Не змінювати тему дискусії.

 7 Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.

 

12 Стратегії для заохочення (без похвали і нагороди).

 Більшість людей любить похвалу і нагороди. В помірних дозах похвала і нагорода можуть заохочувати нас робити все якнайкраще і допомагають нам стати впевненими в собі людьми. Хоча можуть спричинити й небажані наслідки: звикання, несправедливість, маніпулювання, перебільшення. Застосовуючи наступні стратегії (запропоновані Мерріллом Гарміном у книзі «Навчання активних методів. Посібник для вчителів.»), можна підтримувати й заохочувати учнів без згаданих наслідків.

 Стратегія 1.

 Вислів «Мені подобається».

 Як можна висловити щире захоплення учнем? Ось декілька прикладів:

 - дякую;

 - дуже добре;

 - мені подобається, як ти це висловив;

 - добре, що ти ризикнув;

 - дякую, що ти спробував.

 Стратегія 2.

 Вислів «Я також...»

 Вислів «Я теж...» говорить учневі: «Ти не сам. Я з тобою». Ось декілька  прикладів:

 - я б міг зробити таку ж помилку;

 - багато людей відчувають те саме;

 - я розумію, що ти хвилюєшся через цей реферат;

 - я розумію, чому ти так зробив;

 - я думаю, що розумію, що ти відчуваєш;

 - я б теж пишався на твоєму місці;

 - я розумію, чому ти сумуєш;

 - здається, в тебе сьогодні вдалий день.

 Стратегія 3.

 Увага без похвали.

 Щоб показати учням, що ви не байдужі, помічайте кожного з них. Приділити  учневі увагу допоможуть:

 - фізичний дотик;

 - погляд у вічі;

 - стимулюючі запитання;

 - час для учня;

 - привітання після відсутності;

 - вияви турботи.

 Стратегія 4.

 Вислів «Правильно».

 Перебільшену похвалу мають замінити прості підтвердження правильності  відповіді. Це можуть бути такі фрази:

 - так, це правильно;

 - добре;

 - так, саме це я хотів почути;

 - саме так;

 - правильно;

 - так, дякую.

 Стратегія 5.

 Вислів «Неправильно».

 Повідомити учневі, що його відповідь неправильна, не відвертаючи при   цьому уваги учня від роботи, можна так:

 - ні, правильна відповідь – ...;

 - ні, я не це хотів почути. Будь ласка, напиши подібні прикметники на дошці;

 - ім’я ти написав правильно. Правильна відповідь – Богдан Хмельницький.

 Стратегія 6.

 Похвала і нагорода для всіх.

 - Ваша група робить успіхи! Мені приємно працювати з вами.

 - Поаплодуймо собі за те, як ми провели сьогоднішній урок.

 - Ми всі так гарно разом працюємо!

 - Ми якраз усе встигли! Ви молодці!

 - Який ви гарний клас. Хоч матеріал був складним, ви намагалися його  засвоїти.

 - Я пишаюся тим, що Юрко, один з ваших однокласників, виграв першу  премію. І я пишаюся тим, як ви всі його підтримували.

 

 

 

 

    Технологія читання та письма для розвитку                                                                             критичного мислення

 Освітня технологія розвитку критичного мислення в процесі навчання дитини – це сукупність різноманітних педагогічних прийомів, які спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань. Ця технологія допомагає вчити дітей розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. В її основу покладені інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення.

 Методична система розвитку критичного мислення дає можливість:

 - активізувати мислення;

 - формулювати цілі навчання;

 - залучати учнів до плідного обговорення;

 - мотивувати навчання учнів;

 - активно залучати учнів до навчального процесу;

 - стимулювати зміни;

 - стимулювати міркування про здійснену роботу;

 - розкрити різні точки зору;

 - допомагати учням ставити власні запитання;

 - заохочувати самовираження;

 - забезпечити обробку інформації;

 - заохочувати прояви критичного мислення.

 Умови, які необхідно враховувати, щоб стимулювати критичне мислення:

 - виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного  мислення;

 - дозволити учням вільно розмірковувати;

 - приймати різноманітні ідеї та думки;

 - сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;

 - забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від негативної  оцінки;

 - підтримувати віру у кожного учня в його здатність породжувати критичні  судження;

 - цінувати критичні міркування учнів.

    Базова модель уроку для розвитку критичного мислення.

1-ий етап – актуалізація (заохочення, викликання).

 На цьому етапі учнів треба зацікавити, схвилювати, спровокувати. Він допомагає встановити рівень власного знання, до якого можна додати щось нове, доповнити; сприяє виявленню поверховості, неточності, неправильності у знаннях; активізує мислення учнів; створює зацікавленість, спрямовує на вивчення, дослідження проблеми.

2-ий етап – усвідомлення.

 На цьому етапі учнів необхідно ознайомити зі змістом нової інформації (читання, розповідь, лекція, експеримент). Школярі активно перевіряють власне розуміння того, що читають, чують або досліджують.

3-ій етап – міркування (рефлексія) – найкритичніший етап уроку.

 Утворюється розмаїття думок, серед яких діти можуть вибрати правильну. Учні на цьому етапі перетворюють нові знання на власні.

   Організаційна схема методик у межах програми

Актуалізація        (викликання)	Усвідомлення змісту	Міркування       (рефлексія)
1 Читання в парах, групах. 2 «Мозкова атака». 3 Огляд за категоріями. 4 Дискусія в групах. 5 Гронування. 6 Кубування. 7 Питання – відповідь. 8 Запис ідей, що виникли    під впливом картини або    відомої теми. 9 Мислення (в парах) –    обговорення. 10 порушена послідовність. 11 Вільне письмо. 12 Аналіз семантичних      особливостей. 13 Передбачення. 14 Дискусійна сітка.	1 Система позначок «Поміч». 2 Багатовимірне опитування. 3 Джигсоу. 4 Взаємонавчання. 5 Реакція читача. 6 Передбачення за    ключовими виразами. 7 Кероване читання. 8 Гронування. 9 Порушена послідовність. 10 Понятійна таблиця. 11 Написання звіту за      різними джерелами.	1 Дискусія у парах,    групах («Кутки»). 2 Огляд за категоріями. 3 Сенкан. 4 Кубування. 5 Гронування. 6 Запис наприкінці    уроку кількох рішень    про найважливішу або    найцікавішу ідею. 7 Запитання – відповідь. 8 Речення з відкритим    кінцем. 9 Вільне письмо. 10 Дискусійна сітка. 11 Діаграма Венна. 12 Шкала цінностей.

 

   

    Методики розвитку критичного мислення

Методика «Мозкова атака» та система позначок «Поміч»

I Актуалізація (обговорення перед читанням чи вивченням матеріалу).

  Групова «мозкова атака» з теми.

  - Згадати все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте чи думаєте, що спаде вам на думку з теми; немає значення, чи правильне те, що згадали, чи ні). Виникають несхожі точки зору, які не обговорюються на цьому етапі.

  - Записати всі думки на дошці.

  - Класифікувати інформацію.

II Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення)

1 Ознайомлення з позначками

 «v» - прочитане підтверджує те, що ви знаєте чи думаєте, що знаєте;

 «–» - прочитане відрізняється від того, що ви знаєте чи думаєте, що знаєте,  суперечить вашим уявленням;

 «+» - прочитане несе нову інформацію;

 «?» - ви натрапили на інформацію, яка вас бентежить,чи ви хочете знати щось               більше про це.

2 Читання тексту і позначки на полях.

III Міркування (після обговорення та читання)

1 Індивідуально чи разом діти складають таблицю.

«v»	«–»	«+»	«?»
_	_	_	_
_	_	_	_

2 Обговорення інформації (що саме учні думають про вивчене)

 - Що підтвердилось,що ні?

 - Що нового дізналися?

 - Що схвилювало, збентежило, зацікавило?

 Саме зараз обговорюються, з’ясовуються всі питання, які виникли під час  «мозкової атаки» (учням пропонується дискусія).

3 Діти можуть написати чи намалювати історії з теми та поділитися ними з іншими.

 

Метод «Вільне письмо». Методика «Гронування»

 Методика «Гронування» є методикою навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно певної теми. Вона націлена передусім на стимулювання мислення про зв’язки з окремими поняттями. Це нелінійна форма мислення, яка функціонує подібно до принципу роботи нашого мозку. Гронування може бути використано як на етапі актуалізації, так і на стадії усвідомлення.

 Етапи гронування:

1 Написати центральне слово (словосполучення чи фразу посередині аркуша, на дошці).

2 Записати слова та фрази, які спадають на думку учням з обраної теми. Записати стільки ідей, скільки дозволить час, або доти, доки вони не будуть вичерпані.

3 Коли всі ідеї записані, встановити,там де це можливо, зв’язки між поняттями.

 Правила, яких слід дотримуватися:

 - записуйте все, що спаде на думку;

 - не зупиняйтеся, доки є час чи ідеї;

 - встановіть якомога більше зв’язків.

 

Методика «Сенкан» (п’ятиряддя)

 Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами,є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей.

 Сенкан – це вірш, який складається з п’яти рядків.

 Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

 Форма сенкану:

 1-й рядок – тема (іменник);

 2-й рядок – опис (прикметник);

 3-й рядок – дія (дієслово), пов’язане з темою;

 4-й рядок – ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного;

 5-й рядок – перефразування сутності (синоніми, узагальнення, підсумок).

 Наприклад:

 1) 1 Читання.

    2 Мінливе, активне.

     3 Залучає, спілкується, навчає.

    4 Промінь світла в темряві.

    5 Просвіта.

 2) 1 Рушник

    2 Гарний, полотняний, різнобарвний.

    3 Зацікавлює, дивує, зворушує, нагадує.

    4 Бережемо, пишаємося, даруємо, використовуємо.

    5 Оберіг, зв’язок із минулим.

 

 

 

 

Методика «Кубування»

 Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написанням на кожній грані вказівки щодо напряму мислення або письма.

 Наприклад, можливі такі вказівки на гранях:

1 Описати це (колір, форму, розміри).

2 Порівняти це (На що це схоже? Від чого це відрізняється?).

3 Встановити асоціації (Прощо це вас змушує думати? Що спадає на думку у           зв’язку з цим?).

4 Проаналізувати це (Скажіть, яким чином це зроблено? Ви це знаєте? Ви можете це вигадати?).

5 Знайти застосування цьому (Яким чином це може бути застосовано?).

6 Запропонувати аргументи «за» або «проти» цього (Займіть певну позицію, використовуйте повний діапазон аргументів від логічних до безглуздих).

 

Методика «Кероване читання з передбаченням»

1 Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставимо дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, працюючи у парах чи групах).

2 Текст розподіляється на частини, і далі читати його учні будуть частинами (треба заздалегідь попередити учнів, щоб вони не читали весь текст наперед). Зупинки бажано робити на найбільш цікавих місцях, щоб створити інтригуючу ситуацію очікування.

3 Після читання кожної частини учням ставляться запитання, причому бажано уникати буквальних. Також пропонується спробувати зробити прогноз (передбачення) стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується.

Результати застосування цієї методики звичайно залежать саме від системи питань, що учитель пропонує учням.

 

 Сандерсівська схема систематизації питань Блума

На уроці є етап, який передбачає опитування учнів учителем, націлене на стимулювання критичного мислення, тобто використання засобу спрямування критичних міркувань над текстом. Ці запитання спонукають тлумачити факти, синтезувати думку, аналізувати інформацію, породжувати й трансформувати образи, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій в оповіданні.

 Багаторівневе опитування передбачає такі складові:

 - Буквальні запитання – вимагають відтворення фактичної інформації. Вони, як  правило, розраховані на механічне пригадування. Відповіді на такі питання легко знайти в тексті. Вони полягають лише у відтворенні того, що було повідомлено.

 - Запитання на переформулювання – вимагаюь від учня подати інформацію в іншій формі. Ці запитання стимулюють учнів до реконструювання та трансформування інформації у нові форми.

 - Запитання на витлумачення – розраховані на пошук зв’язків між ідеями, фактами, визначеннями та цінностями. Учням пропонується подумати, як певні ідеї та концепції можуть поєднуватися між собою.

 - Запитання на застосування існуючих знань – надають учням можливість вирішувати або досліджувати далі логічні задачі.

 - Аналітичні запитання – з’ясовують мотиви, плани, логіку викладання.

 - Запитання на синтез – спонукають до творчого вирішення питань та неординарного мислення.

 - Запитання на оцінку – вимагають вироблення суджень: добре чи погано, правильно чи неправильно.

 Отже, виходячи за межі буквальних запитань, учитель демонструє повагу до мислення учнів.

 

Методика «Передбачення» 

 Можна пропонувати передбачення:

 - за прислів’ями;

 - за загадками;

 - за твердженням, догмою;

 - за ключовими словами, тощо.

 

Методика «Реакція читача»

 До даних методик належать «Думайте – працюйте в парах – обмінюйтесь думками», «Щоденник подвійних нотаток», «Порушена послідовність», «Взаємні запитання».

 Використання цих методик надає можливість співвіднести власний досвід читача із набутками своїх колег, націлює учнів на роздуми над тим, яке значення для них має виучуваний матеріал, як він впливає на їхні почуття, світосприйняття.

 Алгоритм методики «Думайте – працюйте в парах – обмінюйтесь думками»

1 Поділ на пари.

2 Постановка вчителем питання, на яке партнери готують відповіді, потім обмінюються своїми думками.

 Загальна форма питань стосовно реакції читача така:

 - Що ви помітили особливого, цікавого?

 - До яких роздумів це вас спонукало?

 - Які почуття це у вас викликало?

 Алгоритм методики «Щоденник подвійних нотаток»

1 Провести вертикальну лінію посередині аркуша паперу.

2 Зліва треба записати епізод або якийсь образ із тексту, або слово, яке вразило        найбільше, можливо, нагадало щось із власного досвіду,може, здивувало.

3 Праворуч від лінії потрібно прокоментувати цей запис: що примусило його виписати? Які виникли питання? На які думки наштовхнуло? (Читання йде паралельно із нотуванням.)

4 Після читання слід запропонувати учням зробити коментарі.

5 Постановка кількох «загальних» питань:

 - Що запам’ятали?

 - Про що думали під час читання?

 - Яке найважливіше повідомлення в цьому матеріалі?

 - На які питання цей матеріал не дав відповіді?

 - Якщо б це писали ви, що б ви змінили?

 - Чи є цей матеріал унікальним? Чому?

 - Чим саме автор утримав вашу увагу?

 - Яким чином автор виділив серйозну інформацію?

 Алгоритм методики «Порушена послідовність»

1 Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.

2 Учнів об’єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується або на дошці, або на окремих аркушах паперу.

3 Читання тексту і перевірка результатів попередньої роботи.

4 Обговорення.

 Алгоритм методики «Взаємні запитання»

1 Текст або матеріал для вивчення поділити на логічно завершені частини.

2 Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

 - одне одному в групі;

 - одне одному в парі;

 - одна пара (група) іншій.

 

Методика «Взаємного навчання»

1 Учні виступають у ролі учителя.

2 Керують процесом навчання.

3 Працюють у групах.

4 Читають текст частинами.

5 Виконують п’ять основних завдань (учитель – учень пропонує товаришу або товаришам):

 - зробити висновок із прочитаного;

 - поставити 2-3 питання і вислухати відповіді на них;

 - пояснити незрозуміле;

 - скласти передбачення до наступної частини;

 - прочитати наступну частину.

 

Методика «Збережи останнє слово за мною»

 Ця методика особливо корисна в ситуації, коли треба сором’язливим та неохочим до висловлювання учням взяти участь у дискусії в класі.

1 Під час читання уривку тексту учнів просять знайти одну чи більше цитат, які вони вважають особливо цікавими,або ті, що слід прокоментувати.

2 Учні виписують їх на картку, зазначаючи сторінку.

3 На зворотному боці аркуша учень пише коментар до цього уривку, питання.

4 На наступному уроці учитель викликає когось прочитати коментар.

5 Після цього учитель спонукає учнів прокоментувати почуте та висловити власну реакцію.

6 Останнім висловлюється учень, що складав цей коментар.

7 Потім можна запропонувати застосування цього ж алгоритму при роботі з іншою цитатою.

 

Методика «Доповідач – респондент»

1 Прочитати текст, запам’ятати його.

2 Два учні виходять до дошки. Один переказує зміст прочитаного. Другий уважно слухає. Потім все, що було пропущено, показує за допомогою рухів, жестів, міміки. А перший учень намагається доповнити розповідь тим, про що не було сказано.

 

Методика «Джигсоу – 1» (мозаїка)

1 Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів у групі залежить від кількості частин у тексті). Кожен учень має певний номер.

2 Текст поділяється учителем на логічно завершені частини.

3 Кожна частина тексту буде вивчатися певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками тощо.

4 Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі. Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст у цілому.

5 Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.

6 Перевірка засвоєння змісту в цілому всіма учнями ( питання ставляться всьому класу або ж номери учнів змінюються та їм пропонується розповісти про те, чого саме їх навчили).

 

Методика «Джигсоу – 2»

 У цьому випадку текст не поділяється учителем на частини.

 Кожна експертна група одержує низку питань, готує відповіді на них.

Потім учні повертаються до своїх  постійних груп та ознайомлюють товаришів із відповідями на свої питання.

 Отже, текст сприймається в цілому, але робота йде за частинами.

 

Методика «Інтерв’ю»

1 Читання тексту та фронтальна робота над ним.

2 Далі працюють два учні – кореспондент та респондент.

 Тема інтерв’ю може бути різноманітною. Вона може буквально повторювати зміст тексту або привносити власне сприйняття кожної дитини прочитаного матеріалу.

 

Методика «Дискусія»

Академічна

 - Визначаємо «за» і «проти»;

 - наводимо аргументи;

 - кожна група після цього залишається на своїй позиції.

Конструктивна

 - Позиція визначена;

 - групи шукають аргументи «за» і «проти»;

 - визначають 5 найбільш вагомих аргументів;

 - підбиваючи підсумок, акцентують, чому саме ці аргументи найбільш вагомі.

 

Графічні методики

«Т – схема»

Аргументи «за»	Аргументи «проти»
...	...

 

 Учні кожної колонки вносять свої аргументи з проблеми, яку запропонував учитель.

 

«Діаграма Вена»

 

 

 

 

 

 

Особливості, характерні тільки                                 Спільні риси поняття, об’єкта.

для цього об’єкта, поняття.

 

«Понятійна таблиця»

Учні складають та заповнюють таку таблицю:

	Місце проживання			Спосіб пересування			Живлення			На кого схожі
Кит	небо	земля	вода	літає	плаває	бігає	риба	м’ясо	все
Кінь
Орел

 

Методика «Вільне письмо»

- Учні одержують одне питання, що стосується суті всієї теми, проблеми, тексту. Діти записують відповідь на це питання.

- Записати епізод, який найбільш запам’ятався, вказати, чим саме.

- Описати питання, яке виникло при роботі над матеріалом, але не з’ясувалося.

- Описати власне розуміння теми, поняття, об’єкта.

«Письмо в малюнках»

 Учні намагаються намалювати те, що хотіли сказати при роботі над матеріалом.

«Речення з відкритим кінцем»

 Учням пропонується будь-який сюжетний малюнок і кілька речень до нього. Завдання – закінчити речення.

«Запиши текст своїми словами»

 Учням пропонується текст. Вони читають його, а потім передають його зміст своїми словами.

«Письмо для себе»

 Обирається найбільш цікава тема для дітей або матеріал, який потрібний у подальшій роботі для вирішення проблем.

«Письмо в різних формах»

 Вибирається тема і по-різному описується залежно від вибору адресата (листи в газету, ООН, друзям тощо).

«Скласти резюме»

«Поділись думками»

«Найцікавіша ідея дня(уроку, тексту, теми)»

 

Технологія «Письмо як процес»

«Написання чернетки»

1 Запропонувати учням 5 різноманітних тем.

2 Вибір теми та обговорення з партнером свого вибору.

3 Виклад думок на папері. Ми записуємо наші ідеї, щоб побачити , що ми можемо сказати з цієї теми. Пишемо через рядок.

4 Перевірка. Вона полягає у тому,щоб зробити чорновий варіант кращим. Це робиться у два етапи. Ми аналізуємо те, що написали, і вирішуємо, яким чином це зробити краще (обговорення в парах).

5 Редагування – додавання або вилучення слів або речень:

 - звертання уваги на те, чи правильно виконана робота;

 - усвідомлення помилок;

 - визначення шляхів їх усунення.

6 Запис тексту в чистовому варіанті.

 

Типи письма

«Керована уява»

Багато ідей, які ми записуємо, випливають з глибини нашої уяви.

1 «Покладіть голови на парти, заплющіть очі, розслабтеся», - пропонує учитель.

2 Учитель скеровує увагу учнів, пропонуючи загальні ідеї, які допомогли б кожному викликати в уяві образи, перейти від одного образу до іншого або від однієї частини пригаданого чи уявленого до іншої. Робіть довгі паузи між вашими пропозиціями, щоб учні мали досить часу для створення образів, нагадуйте їм, щоб вони не відповідали вголос, а давали відповіді в уяві, «про себе».

3 Після того, як учні виконають це завдання, вчитель пропонує їм описати образи, які вони бачили у своїй уяві (можна запропонувати дітям під час процесу створення образів записувати слова чи фрази; ці фрази допоможуть, коли треба буде писати).

«Написання звіту з використанням різних джерел»

 Ця вправа допомагає учням скласти звіт таким чином, щоб дослідження починалося з власних питань, відповіді на які шукаються в декількох джерелах. Вправа дуже доцільна для самостійної діяльності.

1 Пропонується тема.

2 Готується таблиця.

 

 

Питання	Підручник 1	Підручник 2	Журнали,газети, енциклопедії, довідники тощо	Інтерв’ю

 

3 Зліва в рядках зазначаються певні твердження або питання, на які треба знайти відповідь (учні спочатку повинні визначити питання, а потім шукати відповіді на них; питання можна формулювати як індивідуально, так і в парах і групах, у початкових класах вони можуть бути запропоновані і вчителем).

4 Коли таблиця заповнена, можна буде писати звіт (якщо, користуючись різними джерелами, учні помітять розбіжність думок стосовно одного і того ж питання, вони повинні пристати на чиюсь позицію або запропонувати свою точку зору).

5 Писати можна і навіть бажано, користуючись методом «чернетки».

«Аргументоване письмо»

 Ця вправа ідеальна для етапу міркування після проведеної класної дискусії.

 

Формування вдумливих читачів

«Читацький діалог ,,учитель – учень”»

- Чому ви обрали цю книгу?

- Як йде читання?

- Розкажи мені про книжку. Прочитай найбільш захоплюючий фрагмент.

- Які частини книги вам незрозумілі?

- Що ви відчули, коли це прочитали?

- Яким чином ви можете більше дізнатися про свою тему?

- Чого ви навчилися з цієї книги?

- Які проблеми маєте? Які мали?

- Як ставитесь до цієї книжки?

- Що б хотіли запитати у мене? Як я можу допомогти вам?

- Яка проблема покладена в основу сюжету цієї книги? Як вона вирішується?

- Чи знаєте ви інші книги цього автора?

- Чи були у тексті незнайомі слова? Як ви впоралися з ними?

«Відгуки»

 Відгуки, реагування на прочитане є частиною процесу читання, про що часто забувають, проте саме така форма роботи формує вдумливого читача.

«Літературні листки»

«Розповідь про книгу, складання анотації»

«Питання автору»

 Діалог з автором можна використовувати під час читання влітку.

«Літературні кола»

Базується на методиці «Джигсоу».

Кожне коло може пропонувати свої думки, але діти розподіляють ролі за таким принципом:

- шукачі цитат;

- дослідники (проблема, яка поставлена);

- спостерігач за лінією сюжету;

- посередник (між змістом та дійсністю);

- той, хто писав;

- шукач слів (словникова робота, синоніми, багатозначні слова);

- ілюстратор;

- протоколіст.