Застосування різноманітного арсеналу методів і засобів навчання для успішної соціалізації учнів на уроках української мови та літератури

Застосування різноманітного арсеналу методів і засобів навчання для успішної соціалізації учнів на уроках української мови та літератури

Школа вже протягом тривалого історичного часу є провідним чинником соціалізації особистості. Відповідно до викликів часу і проблем соціального становлення особистості пошук нових моделей розвитку освітнього простору, спрямованого на забезпечення соціально-педагогічних умов успішної соціалізації дитини, тривав завжди. Суспільству потрібна комунікативна особистість . У нашу добу, коли доля кожної людини дедалі більше залежить від неї самої, від її особистісних якостей, чимало учителів задумується не лише над тим, „що вивчати”, а й над тим, „як вивчати”. Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним  „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”. Ось чому навчальний процес потрібно максимально наблизити до життєвих реалій.

Одним зі шляхів удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання української мови та літератури є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття й розуміння теоретичного матеріалу. Традиційні методи навчання замінюються інноваційними, що передбачають зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованій на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Підхід, у якому акцент перенесено на самостійну активну діяльність учнів, можна назвати «навчанням, у центрі якого перебуває учень». В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв'язання проблем, формування здібностей виділяти важливе, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значимих результатів.

В українській педагогіці такий підхід пов'язано з використанням проблемного та проектного методів навчання, активізацію пізнавальної діяльності учнів на уроках у яких навчальну діяльність спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства.

Результатом навчання стає вже не засвоєння знань, вмінь і навичок, а формування основних компетентностей, які забезпечують успіх практичної діяльності. Важливою ознакою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня.

Найбільш прийнятною для навчання української мови видається класифікація методів за способом взаємодії вчителя й учнів на уроці, обґрунтована О. М. Біляєвим. Способи такої взаємодії можуть бути різними:

1. Учитель викладає мовний матеріал − учні слухають (розповідь, пояснення).

2. Учні й учитель обмінюються думками з питань, що вивчалися на уроках мови, завдяки чому доходять потрібних висновків, узагальнень, формулюють визначення, правила.

3. Учитель організовує спостереження учнів над фактами, що вивчаються і явищами мови з подальшим колективним обговоренням його результатів.

4. Учні під керівництвом учителя самостійно добувають знання з мови за підручником.

5. Учні шляхом виконання практичних завдань і вправ набувають потрібні знання.

Виходячи з цього, виділяють відповідні методи навчання мови в школі.

Усний виклад учителем матеріалу (розповідь, пояснення).

Мета цього методу – подати учням навчальну інформацію і забезпечити її сприйняття, осмислення, запам'ятовування. Саме завдяки розповіді, поясненню є можливість послідовно викладати матеріал, виділяти головне, найістотніше у виучуваній темі, зосереджуючи на цьому увагу учнів.

Бесіда вчителя з учнями.

У теорії і практиці навчання мови використовуються такі види бесіди: евристична, репродуктивна, узагальнююча, аналітико-синтетична, підготовча, повторювальна, контрольно-корекційна.

Метод бесіди на кожному етапі навчання має різне призначення:

1) готує учнів до сприйняття нового матеріалу;

2) сприяє засвоєнню нового;

3) допомагає застосовувати набуті знання в процесі виконання практичних завдань, вправ.

Спостереження учнів над мовою.

Цей метод доцільно застосовувати тоді, коли факти і явища, що вивчаються на уроках мови є складними або специфічними, вимагають того, щоб у них спочатку розібратися шляхом аналізу прикладів, перш ніж вдаватися до відповідного теоретичного положення, граматичного визначення чи правила.

Робота з підручником.

Мета цього методу – привчати учнів самостійно або за допомогою вчителя набувати знання, вміння та навички і вдосконалювати їх.

Одним із ефективних шляхів практичного вивчення мови і розвитку мовлення учнів є метод вправ.

Поширеною на сьогодні є класифікація вправ, розроблена В.О.Онищуком відповідно до навчальної мети, ступеня самостійності і творчості учнів: підготовчі, вступні, тренувальні, завершальні.

Проблемне навчання передбачає використання проблемних ситуацій, завдань і запитань, спрямованих на розвиток пізнавальної активності учнів під час опанування мови та розвитку мовлення.

Окреме місце серед дидактичних методів займає програмоване навчання, що

 дозволяє чітко визначити послідовність навчальних завдань, які повинні розв'язати учні для оволодіння змістом теми;

 привчає до самостійності у виконанні завдань;

 допомагає учням контролювати і корегувати кожний крок своєї діяльності;

 забезпечує зворотний зв'язок у навчальному процесі.

Важливий елемент програмованого навчання – алгоритм. Це чітка, логічна послідовність розумових дій, операцій, що неминуче приводить до правильних результатів.

Для підвищення ефективності кожного з методів навчання існує система допоміжних засобів: дидактичний матеріал, наочність, ТЗН. Вдало дібраний дидактичний матеріал сприяє успішному розвитку мовних і мовленнєвих умінь, навичок, підвищує інтелектуальний та емоційний рівні учня, викликає інтерес до предмета.

Наочність на уроках мови допомагає розкрити певну граматичну, орфографічну, пунктуаційну закономірність, подати своєрідну модель поняття, правила. Найпоширенішими видами наочності на уроках мови є таблиці, схеми, опорні конспекти.

Технічні засоби навчання (магнітофон, програвач, графопроектор, радіоприймач, телебачення) на заняттях з мови виступають джерелом нової інформації, матеріалом для спостережень і висновків, сприяють виробленню пізнавальних інтересів, свідомому засвоєнню знань, розвитку мовлення.

Змінює зміст навчання та роль учителя в навчально-виховному процесі впровадження комп’ютеризованого навчання, яке передбачає активне сприйняття інформації, яка досі була можлива лише в індивідуальному навчанні або групових формах навчальної діяльності.

Мультимедійне навчання – це система комп’ютеризованого навчання, де використовуються засоби мультимедіа. Мультимедіа, за визначенням А.Довгалло, Т. Коваль та ін., – це технічний засіб, що дозволяє об’єднати в комп’ютерному середовищі текст, звук, графіку, мультиплікацію та відео-зображення, що дозволяє забезпечити комплексний вплив вправ на учня, різноманітної інформації у вигляді друкованого тексту, живої мови, статичної і динамічної наочності при підтримці взаємодії учня з комп’ютером.

Віддалене (дистантне) навчання – це нова форма навчання, в якій учень фізично віддалений від викладача, але може активно спілкуватися з ним за допомогою комп’ютера через систему телекомунікаційних мереж.

Інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу сприяють інтерактивні методи, які полегшують процес засвоєння програмованого матеріалу; активізують навчальну діяльність учнів; формують навички аналізу навчальної інформації, творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу; допомагають формулювати власну думку, правильно її висловлювати, додавати свою точку зору, аргументувати й дискутувати.

Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано «знаннєві» уміння і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку. Щоденна робота по формуванню життєвих компетентностей спрямована на реалізацію такої моделі випускника школи:

Випускник – це гармонійно розвинена особистість:

- має високий рівень загальнолюдської культури;

- може приймати рішення й нести відповідальність за нього, упевнений у собі;

- уміє жити в суспільстві, співпрацювати в колективі;

- здатний розв'язувати життєві проблеми;

- усвідомлює необхідність учитися впродовж всього життя.

Рекомендації :

1. Використовувати проблемні та проектні методи навчання, активізувати пізнавальну діяльность учнів на уроках, у яких навчальну діяльність спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства.

2. Формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку.

3. Застосовувати мультимедійне та дистанційне навчання, щоб забезпечити комплексний вплив вправ на учня, різноманітної інформації у вигляді друкованого тексту, живої мови, статичної і динамічної наочності при підтримці взаємодії учня з комп’ютером, а також для активного спілкування  з викладачем за допомогою комп’ютера через систему телекомунікаційних мереж.