ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ  У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Просто зроби це

Nike

Здоров'я нації – суттєвий показник суспільного та економічного розвитку держави. Здоров'я дітей – її майбутнє. Адже більшість хвороб у дорослому віці є наслідком умов та способу життя в дитинстві та юності. Людина могла б жити значно довше, якби не її недбале поводження з власним організмом. Потрібні ґрунтовні знання, велике бажання та сила волі, щоб бути і залишатися здоровим.

Проблема здорового способу життя молоді набула такої актуальності, що сьогодні ми говоримо про неї, як про глобальну загрозу всієї нації. Для вирішення її насамперед слід усвідомити для кожного з нас значущість самого поняття «здоровий спосіб життя». Поступове усвідомлення на державному рівні значущості профілактики, збереження, підтримки та відновлення здоров'я нації передбачає знаходження шляхів підвищення у молодого покоління усвідомлення цінності здоров'я, здорового способу життя.

Пріоритетним завданням системи освіти є формування в особистості відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я свого оточення як найвищих суспільних та індивідуальних цінностей. На сьогодні, в умовах розбудови українського суспільства, проблема стану фізичного, психічного здоров'я підростаючого покоління набуває особливої гостроти, оскільки сучасна ситуація обтяжується високими показниками захворюваності молоді, зниженням якості медичного обслуговування, погіршенням екологічної ситуації, морально-духовною кризою.

Затвердження здорового способу життя підростаючого покоління сьогодні розглядається нами в практиці роботи ЗНЗ, як один з пріоритетних напрямів гуманізації освіти. Значущість формування ціннісних орієнтацій в аспекті даної проблеми обумовлена необхідністю збереження і вдосконалення їх фізичного, психічного і соціального благополуччя. Здоров'я і фізична дієздатність є умовою і базисом для розкриття потенціалу особи. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити валеологічні орієнтації і навики здорового способу життя у підлітковому віці, залежить в подальшому реальний спосіб життя людини.

Протягом останніх років проведено чимало дослідження, присвячені вивченню проблеми вдосконалення змісту фізичного виховання (Безверхня Г.В., Качан О.А., Кібальнік О.Ю., Круцевич Т.Ю., Москаленко Н.В., Пристинський В.М., Ротерс Т.Т., Шиян Б.М.,) Однією з таких проблем фахівці називають падіння інтересу до традиційних уроків фізичної культури. Зокрема, вони зазначають, що причиною низької мотивації учнів до уроків фізичної культури є відсутність можливості вибору форми занять, невдоволення традиційним змістом шкільної фізкультури [15, 21, 20, 16, 14, 17, 18, 30, 33, 32, 41, 46, 52].

Науковці шукають нові підходи до складання фізкультурно-оздоровчих програм (Булатова М.М., Григорьев В.И., Давидов В.Ю., Иващенко Л.Я., Краснова Г.О., Шамардін А.И.) [4, 8, 9, 11], опрацьовують питання оптимізації дозування фізичних навантажень з урахуванням типологічних, психофізіологічних і соціальних особливостей учнів (Эдвард Т. Сущенко Л.П., Хоули Э.Г. Френкс Б.Д.) [53, 49, 50], визначають результативні форми організації діяльності школярів та методичні прийоми і засоби, що активізують інтерес учнів до уроків фізичної культури (Безверхняя Г.В., Кашуба Е.В., Круцевич Т.Ю., Омельченко С.О. [20, 34, 36]).

Використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій в процесі фізичного виховання дає змогу дитині швидше і якісніше оволодіти новими вміннями та навичками, які сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості та фізичної працездатності школярів. Підвищити інтерес учнів до уроку фізичної культури і залучення їх до систематичних занять фізичними вправами, сприяє оптимізації навчально-виховного процесу та підвищенню рівня фізичної підготовленості. Призводить до оптимізації функціонального стану серцево-судинної системи та всього організму в цілому.

Тривале використання командно-стройових методів і засобів фізичного виховання в закладах освіти, яке було орієнтоване переважно на виконання певних нормативів фізичної підготовки, призвело до несприйняття учнями існуючих форм фізичного виховання, які мають свій науково - практичний зміст, поняття, принципи, закономірності, методи, правила і способи діяльності, до ототожнення занять фізичними вправами з фізичною працею.

Останні 40-45 років можна характеризувати бурхливим розвитком у світі новітніх технологій фізичного виховання фізкультурно-оздоровчого напряму. На жаль, багато чого із надбань у цій галузі не знайшло належного місця у практиці фізичного виховання в сучасній Україні. Впровадження у школі технологій рівнів «держава – учень» потребує модернізації всіх проміжних ланок. (Рис.1)

Рис. 1. Упровадження фізкультурно-оздоровчих технологій рівнів «держава-учень»

Розглянемо еволюцію фізкультурно-оздоровчих технологій, починаючи з популярних у нашій країні ще у 70-ті роки минулого століття ритмічної гімнастики (Рис.2), а також наведемо їх характеристики.

Рис. 2. Еволюція фізкультурно-оздоровчих технологій.

Ритмічна гімнастика – це вправи для покращення здоров'я та підвищення працездатності. Вона загальнодоступна, високоефективна і емоційна. У ритмічній гімнастиці безмежний вибір рухів, які діють на всі частини тіла, на розвиток всіх фізичних якостей, таких, як спритність, гнучкість, пластичність, витривалість. Музичний ритм організовує рухи, підвищує настрій. Позитивні емоції викликають бажання виконувати рухи енергійніше, що посилює їх дію на організм. Ці заняття несуть високі емоційні навантаження, сприяють зміцненню серцево-судинної і дихальної систем, розвивають гнучкість і рухомість у суглобах. Проте ритмічна гімнастика не має цілеспрямованого впливу на розвиток частин тіла, що потребують корекції, її засоби важко використовувати для вибіркового розвитку окремих м'язових груп. З огляду на груповий характер занять вона обмежує індивідуальну роботу.

Ритмічна гімнастика згодом змінила назву на аеробіку. Поняття аеробіки спочатку включало в себе оздоровчу систему фізичних вправ для людей різного віку. Спочатку до цієї системи  були включені традиційні, винятково аеробні, циклічні рухи – ходьба, біг, плавання, лижі, ковзани, гребля, велосипед.  Пізніше список було розширено спортивними іграми, стрибками зі скакалкою, верховою їздою, тенісом, танцювальною аеробікою. Окрім фізичних аеробних тренувань, до системи додаються раціональне харчування та психічна гармонія.

Сучасна аеробіка – це система оздоровчих занять, що базується на використанні танцювальних та гімнастичних вправ в аеробному режимі за участю великих груп м’язів. Заняття спрямовані на розвиток аеробної витривалості, координаційних, силових здібностей та гнучкості. Вправи виконуються групою учнів під музичний супровід, що забезпечує позитивний емоційний фон занять та сприяє підвищенню мотивації до занять фізичними вправами.

Сучасний розвиток сфери оздоровчої фізичної культури супроводжується появою нових термінів і понять. Одним з таких понять є фітнес. Фітнес за останні роки набуває все більшого розголосу, стає популярним поміж різноманітних видів оздоровлення населення, відображається в назвах оздоровчих закладів та оздоровчих програм. Проте це поняття має досить різноманітне тлумачення і застосування, що спричиняє термінологічні та методичні розходження в поглядах різних фахівців.

Слово «фітнес» існує у всіх країнах світу без перекладу, а походить воно від англійського виразу «to be fit», що означає «бути у формі», і передбачає гарний фізичний та психічній стан. 

Фітнес – це популярна методика оздоровлення організму, що дозволяє знизити вагу, придбати бажані форми, і надовго закріпити результат, поєднуючи як активні тренування, так і правильне харчування. І дієта і активні навантаження підбираються для кожного індивідуально з урахуванням рівня фізичної підготовки, протипоказань, будови організму і наявних протипоказань, а згодом з’явилось і нове поняття фітнес-технологія.

Фітнес-технології – передусім технології, що забезпечують результативність в заняттях фітнесом. Більш точно їх можна визначити як сукупність наукових методів, кроків, прийомів, сформованих в певний алгоритм дій, який реалізується певним чином в інтересах підвищення ефективності оздоровчого процесу, що забезпечує гарантоване досягнення результату, на основі вільного мотивованого вибору занять фізичними вправами з використанням інноваційних засобів, методів, організаційних форм занять фітнесу, сучасного інвентарю та обладнання.

Сьогодні найбільш їх  їх з'являється в фітнес-індустрії, яка, розвиваючись швидкими темпами, бере для вирішення своїх завдань все найцінніше, напрацьоване за багато років в оздоровчій фізичній культурі (основою є як традиційні, так і інноваційні методики, програми, технології тощо) Внаслідок  модернізації цих надбань і створюються фітнес-технології, опис яких зустрічається як в наукових дослідженнях, методичних розробках, освітніх програмах, вони з успіхом застосовуються в різних видах фізичної культури.

Грамотне і цілеспрямоване впровадження фітнес-технологій в систему безперервного фізкультурного освіти, в заняття фізичною культурою для оздоровлення, розвитку і виховання дітей і підлітків, учнівської молоді є в даний час однією з основних і актуальних завдань модернізації навчальних планів та програм навчальних закладів.

Останнім часом фітнес-технології набули значної популярності і займають міцні позиції в зміненому соціокультурному запиті – потребі суспільства у здорових та фізично розвинених людях.

Розвиток фітнес індустрії сприяє його розширенню і вимагає класифікації та визначення методичних особливостей, які обумовлюють використання відповідних засобів в фітнес-програмах.

Таке різноманіття фітнес-програм визначається прагненням задовольнити різні фізкультурно-спортивні та оздоровчі інтереси широких верств населення. Враховуючи, що в зміст поняття фітнес входять багатофакторні компоненти (фізична підготовленість, раціональне харчування, профілактика захворювань, соціальна активність, в тому числі боротьба зі стресами і інші фактори здорового способу життя), кількість створюваних фітнес-програм практично не обмежена.

Сьогодні фітнес-програми задовольняють різним потребам – сприяють корекції постави і тілобудови, усувають надмірну масу тіла, відновлюють психоемоційний стан і т. п. У заняття включають засоби з різних видів спорту, які можуть бути цікавими для певних верств населення. Разом із цим, відмінність у завданнях спортивних і фітнес-тренувань обумовлює і особливості засобів, які в них використовуються.

Унаслідок різноманітності фітнес-програм та потребу оновлення і варіативності тренувань, виникає новий напрямок – фітнес-гібриди.

Змішання стилів актуально не тільки в моді, але і в фітнесі. Фітнес-гібриди виходять і веселіше і, можливо, ефективніше «чистих» продуктів. Ідея полягає в здоровому людському бажанні зробити тренування ефективніше і веселіше.

Змішання фітнес-дисциплін розпочалося ще у 80-х роках  і на наш час набуває дедалі більшої популярності та поширення. Сьогодні налічується понад дві сотні фітнес-гібридів. Тому виникає необхідність класифікації, в основу яких покладено різні типи тренувань (Рис.3).

Рис.3. Класифікація фітнес-гібридів

Розглянемо їх.

1. Кардіотренування – найбільш розроблений, стійкий фітнес-гібрид, із чітко регламентованою системою, змістом якої є загальнорозвивальні й гімнастичні вправи, спеціальні елементи аеробіки та їх модифікацій. Основне призначення – розвиток витривалості, підвищення можливостей кардіо-респіраторної системи. До цього виду фітнес-гібридів відносять наступні фітнес-системи:

аеробіка – система вправ з циклічних видів спорту, що пов'язана з проявом витривалості, спрямована на підвищення функціональних можливостей серцево- судинної та дихальної систем;

аеробна гімнастика – поєднання засобів гімнастики і танців з музикою, без пауз для відпочинку;

аерофітнес – система, яка заснована на елементах аеробіки, каланетики, стретчингу, шейпінгу;

бодітонінг – тренування локальних м'язових груп у режимі на витривалість;

джогінг – це одна з форм бігу в повільному неквапливому темпі; 

експрес-фітнес – складається з базових вправ аеробіки та фітнесу [27];

кенгуру-аеробіка – поєднання ходьби та бігу у спеціальному взутті XO‑Lopers з прикріпленими пружними пластинами до підошви черевика; 

кросробіка – заняття циклічною аеробікою на бігових доріжках;

крос-фіт – це своєрідний інтервальний високоінтенсивний тренінг;

сайкл (сайклінг спінінг, RPM) – високоінтенсивне кардіотренування на велотренажері;

скіппінг, роуп-скіппінг – комбінація стрибків, акробатичних та танцювальних елементів з однією або двома скакалками;

слайд-аеробіка – всебічна фізична підготовка на основі рухів ніг ковзанярського спорту;

слім-джим – система вправ, що об'єднує елементи аеробіки, хореографії, каланетики і бодібілдингу;

спінбайк-аеробіка (спіннінг, сайклінг) – з використанням спеціального велотренажеру;

степ-аеробіка – виконання нескладних за координацією рухів руками і ногами з використанням степ-платформи;

хай-імпакт – використовуються прості рухи, стрибки, біг на місці;

хай-лоу-імпакт – змішаний напрямок хай- і лоу-імпакт;

фіт мікс – поєднує у собі і дихальні вправи з йоги, і елементи з аеробіки та пілатесу, і навіть інтенсивні рухи з фіт-боксу;

флексислім – складається з функціонального тренінгу і пілатесу. [23].

функціональний тренінг – комплекс вправ для опрацювання всіх груп м’язів, спалювання жирів, розвитку сили та силової витривалості.

2. Силові тренування – в основу покладено синтез використання засобів силового тренування: кондиційної гімнастики, атлетичної гімнастики та бодібілдингу. Спрямована на покращення форм будови тіла, тобто корекцію фігури. На заняттях широко застосовують різне обладнання: гантелі, штанги, еспандери, метболи та інше. До цього фітнес-гібриду відносять фітнес-системи:

боді-бар – із застосуванням штанги помірної ваги у вигляді гімнастичної палиці;

боді-блейд – силова аеробіка із використанням гнучких мечів;

боді-денс – синтезує силову та танцювальну аеробіку;

боді-контрол – силове тренування із використанням ручного інвентарю; 

боді-памп, памп-аеробіка – це силова аеробіка атлетичної спрямованості з використанням штанги різної ваги;

інтервальне тренування – силове тренування з чергуванням навантаження та відпочинку;

каланетика – основу становить вправи статичного характеру та в подальшому на розтягнення різних груп м’язів;

ловер-боді, аппер-боді – спрямоване на розвиток верхньої частини тіла;

петлі TRX – функціональне тренування, побудоване на роботі з власною вагою, з застосуванням TRX петель;

слім-джим, бодістайлінг, бодіформінг – це система вправ, що поєднує елементи класичної аеробіки, шейпінгу, каланетики, бодібілдингу та  хореографії; 

супер-стронг – силова аеробіка, заснована на використанні важких палиць – бодібар, а також різного інвентарю (амортизаторів, гантелей);

терра-аеробіка (тераробіка) – силова аеробіка з використанням гумового джгута (терабанда), яка впливає на розвиток усіх груп м’язів тулуба, рук  та ніг. Варіацією є заняття з еспандером або гумовою стрічкою. 

фіт-прес – для розвитку м’язів живота;

флексі – бар – із використанням гнучкої штанги для балансування та вібрації рухів;

хелсі-бек – заняття для корекції постави, укріплення м’язів спини та профілактики захворювань хребта; 

шейпінг, боді-шейпінг– система, що є сполученням засобів аеробіки та атлетичної гімнастики і бодібілдингу;

шейпінг-тренінг – сполучення класичного шейпінгу із елементами хореографії.

3. Танцювальні тренування – змістом є танцювальні рухи на основі базових кроків. Специфічна риса цього напрямку – використання засобів, які відповідають певному жанру. Важливою особливістю її є застосування під час занять великої кількості музичних інтерпретацій у поєднанні з використанням специфічних рухів, які відрізняються за технікою. Танцювальні технології фітнесу розвиваються і змінюються дуже стрімко, що обумовлено модою на музичні стилі (латина, східні танці, джаз, рагга, хаус та ін.), які власне і служать основою для творчості при створенні цих гібридів.  Найбільш такі фітнес-системи:

аероданс – використання елементів хореографії класичного танцю та балету;

афро-джаз, афро-аеробіка – з елементами народних африканських танців;

бейлі денс, орієнтел – у основу якого покладено варіації східних танців;

боді-балет – характеризується поєднанням елементів базової аеробіки та класичного танцю (балетного екзерсису);

джаз-модерн – передбачає виконання амплітудних пластичних рухів, які повністю відображають характер джаз-музики; 

латина, сальса, самба, зумба – з елементами латиноамериканських танців;

леді-денс – поєднання джазу, східних танців, модерну, латини, балету та акробатики;

памп-аеробіка –використання спортивних снарядів (перекладина, міні‑штанги, гантелі);

рівер-денс – з використанням елементів ірландських танців;

рок-н-рол – енергійний, розважальний клас танцювальної аеробіки, який передає стрибковими швидкими рухами стиль рок-н ролу;

сіті-джем, стріт-джем – складні хореографічні сполучення танцювального характеру, у процесі вивчення вони об’єднуються в композиції за типом довільних вправ;

стрип-пластика – поєднує класичну, джазову і сучасну хореографію розтяжками та пластикою;

танго-аеробіка – застосовуються варіації основних рухів та па латиноамериканського танцю танго;

фанк, хіп-хоп, кардіо-фанк, стріт-денс, модерн-денс – запозичує рухи з суперпопулярних танців (хіп-хоп, реп, хаус, свінг, фанк), пов'язаних з певним музичним чи руховим стилем.

4. Тренування з елементами бойових мистецтв – цей фітнес-гібрид є ефективним засобом тренування усіх частин тіла, кардіо-респіраторної системи, що сприяє розвитку витривалості, сили, координації та швидкості рухів. Програми занять розроблено на основі найефективніших технік цілої низки протиборств: карате, кікбоксінгу, тайчі, таеквандо, боксу та інших. Основні переваги, які дають підстави вважати ці заняття чудовим засобом оздоровчих тренувань: новий стиль виконання аеробних вправ, а також використання різних варіацій рухів та їх комбінацій; можливість для людини здобути, окрім оздоровлення, ще й навички самозахисту. Найвідоміші такі фітнес-системи:

а-бокс, бокс-аеробіка – будується на використанні серії рухів з постійною зміною позиції і різноманітними переміщеннями, що імітують дії боксера на рингу;

аеробоксинг – виконання суміші вправ (аеробіки, боксу, кікбоксу) під динамічну музику («бій з тінню»);

бодікомбат – розроблено на основі найефективніших технік цілої низки протиборств: карате, кікбоксінга, тайчі та таеквондо;

капоейро – афробразильське бойове мистецтво з елементами танцю, музики і акробатики;

кара-Т-робика – застосування в середньо інтенсивних заняттях характерних для карате прийомів;

кендо – японське фехтування на бамбукових мечах;

кікс-аеробіка – синтез рухів боксера та каратиста;

пілокс – поєднання пілатесу і кікбоксингу;

тай-бо, кі-бо, фіт-бо – заснований на східних єдиноборствах, боксі, кікбоксингу [28].

тай Чі – це різновид стародавніх китайських бойових мистецтв.

5. Тренування у водному середовищі із використанням спеціального обладнання. Це безпечний вид для здорових і з відхиленнями у здоров’ї учнів. Досягнутий у процесі водного тренування позитивний результат залежить від подолання опору води при виконанні рухів, що призводять до комплексної дії на зміцнення м’язів та зв'язок, тренування швидкісно-силових можливостей, розвиток витривалості і гнучкості, збільшення та рухливості грудної клітини, формування правильної постави й загалом стрункої фігури. 

Широко використовується різне обладнання та інвентар: жилети, пояси, манжети, весла, циліндри, гантелі, планки, диски, м’ячі, рукавиці, ласти та інше. Залежно від застосування різних засобів тренувань, тобто спеціального інвентарю та техніки виконання вправ розрізняють наступні види: 

аква-байк – вправи, що імітують їзду на велосипеді;

аква-боксинг - заняття з елементами боксу, карате і кікбоксінгу;

аква-джим – використання спеціальних водних тренажерів;

аква-джогінг – імітація бігу у воді;

аква для початківців – мінімальні навантаження, всі рухи представлені у простих комбінаціях;

аква-інтервал – для розвитку серцево-судинної системи; 

аква-команда- заняття в парах;

аква-опір – використання опору води з використанням спеціального обладнання: гантелей, перчаток, аква-поясу тощо; 

аква-релакс – вправи на розтяжку і розслаблення різних груп м'язів;

аква-сила – силовий клас для опрацювання м’язів пресу та спини;  

аква-стретчинг – вправи для гнучкості, що дозволяє максимально швидко та ефективно скорегувати контури тіла;

аква-флиппер – різні варіанти дистанційного та підводного плавання;

аква-формінг – загальноукріплююча та оздоровча гімнастика.

6. Психорегулювальні тренування – фітнес-гібрид, призначене для розвитку окремих функцій організму й концентрації уваги. Будується на основі вправ, що розвивають гнучкість та рухомість суглобів, координацію рухів, також застосовуються дихальні вправи, прийоми релаксації і медитацій. Вправи можуть носити статичний, динамічний, активний та пасивний характер. В зарубіжній літературі має назву Body & mind – тіло та розум. До них належать такі фітнес-системи:

аеро-йога – класична хатха-йога з використанням гамака;

бодіслім – поєднання аеробіки, степ і дабл-степ-аеробіки, силової та танцювальної аеробіки, шейпінгу і фітбол-тренінгу, стретчингу, дихальної гімнастики, елементів різних танцювальних стилів, пілатесу і йоги; 

бодітонік – елементи йоги, пілатесу, силових і аеробних тренувань;

бодіфлекс – це дихальна гімнастика;

гімнастика для суглобів – поєднання вправ йоги, пілатеса, стретчингу та виробничої гімнастики;

йога - це гармонійний розвиток тіла, духа і розуму;

йога-аеробіка – поєднання статичних та динамічних асан, дихальних вправ, релаксації та стретчингу;

йогалатес – поєднання йоги і пілатеса;

кундаліні-йо́га – система вправ, метою якої є примусити енергію кундаліні підніматися з нижньої частини хребта;

пілатес – розвиток гнучкості всіх м'язів тіла та поєднання йоги, балету та ізометричних вправ;

стретчинг – система положень певних частин тіла, що спеціально фіксуються для покращення еластичності м’язів та розвитку рухливості в суглобах;

фітбол – це великий гімнастичний м'яч для поліпшення постави, укріплення м'язів спини і черевного преса;

фітнес-йога – комбінація елементів йоги, хатха-йоги з традиційними вправами класичної хореографії, вправами для розтяжки м'язів; [26].

флекс – розвиток гнучкості у поєднанні з засобами психоемоційної регуляції;

хатха-йога – поєднання поз фізичного тіла, дихальних практик і вправ по керуванню внутрішньою енергією;

цигун – стародавнє китайське мистецтво саморегуляції енергії ци.

Походження більшості цих систем наділило їх спільною зі східними філософськими системами рисами, які полягають в тому, що в них організм людини розглядається як єдине ціле. У зв’язку з цим, тренування спрямовується не на вдосконалення окремих сторін фізичної підготовленості, чи тренування локальних груп м’язів або певних систем організму, а на розвиток вміння інтегрувати весь його наявний руховий і ментальний потенціал для максимально точного і ефективного виконання вправи. Вправи, що складають зміст даних занять сприяють удосконаленню координаційних можливостей, покращують відчуття власного тіла.

Впровадження у навчальний процес фітнес-гібридів доцільно поєднувати з використанням фотокомплексів. Фотокомплекс – це навчальний плакат, невеличкий стенд бо цифрове зображення на якому поєднано декілька груп зображень покрокового виконання окремих вправ. Фотокомплекси допомагають учителю пояснити, а учню зрозуміти правильність виконання основних елементів вправ (Рис.4.) [26, 27, 23, 25, 28].

Рис. 4. Фотокомплекс вправ фіт-бо

Необмеженої кількості фітнес-гібридів дає вчителю змогу застосувати їх як додаткові засоби рекреативної та психорегулятивної направленості.

Сьогодні постає проблема психологічної підготовленості до тих непростих кризових ситуацій, з якими доводиться стикатися кожному учню у повсякденному житті. Психологи стверджують, що в нашому суспільстві панують психологічна депресія, неврівноваженість, відчай і нерідко – агресія.

Поряд із освітою одним із важливих завдань школи є підготовка учнів до подолання труднощів життя, навчання протидії стресовим станам, регуляції власних емоційних перенавантажень. Для підвищення ефективності навчальної діяльності учням необхідно вміти об'єктивно оцінювати свої емоційні стани, навчитися ними керувати та звільнятися від емоційного напруження. Не секрет, що фізичні та емоційні навантаження на дітей в останній час зросли. Учні, пристосовуючись до них, повинні бути не тільки в гарній фізичній формі, здоровими, щоб зберігати свою працездатність, але й мати душевні сили, щоб просуватися вперед.

Збереження психологічного здоров'я учня є безперервний профілактичний процес, який передбачає своєчасне попередження психоемоційного перенавантаження. Для цього існує необхідний набір технік чи прийомів, які дозволяють володіти собою в критичних ситуаціях, вміння звільнятись від  негативних емоцій (Рис. 5).

Рис. 5. Класифікація засобів психоемоційної регуляції.

Ці техніки та методики сприяють зняттю стресу, фізичної та психічної втоми, нервового напруження, відновленню психічної рівноваги та підвищення працездатності. Системи організму починають працювати в режимах, найбільш близьких до нормальних, тому відбувається відновлення багатьох важливих для організму функцій. Учні в подальшому будуть більш пристосовані до змін в навколишньому середовищі.

Наступним етапом розвитку фізкультурно-оздоровчих технологій стає ве́лнес – похідне від англійських слів «fitness» та «well-being», що перекладається як «добре самопочуття». Це поняття означає систему оздоровлення, що дозволяє досягти емоційної і фізичної рівноваги, помірне і комфортне фізичне навантаження, здорове харчування, комплексний догляд за шкірою, хороший відпочинок, оптимізм і позитивне мислення. Слово «велнес» увійшло в нашу мову порівняно недавно і зустрічається в різних варіантах написання (веллнесс, велнесс, веллнес, веллнес, веллнесс), однак рекомендуються використовувати написання велнес за аналогією з більш сталим словом фітнес.

Головне завдання велнесу – запобігання та профілактика хвороб, а також ознак старіння, як зовнішніх, так і внутрішніх. Велнес – це філософія благополуччя людини в усіх сферах її буття: духовної, соціальної і фізичної. Той, хто живе згідно з філософією велнес – вдалий, повний енергії, оптимістичний і бадьорий незалежно від віку. Він приділяє увагу зовнішньому вигляду свого тіла, принципам здорового харчування, помірно використовує фізичні навантаження.

Велнес включає в себе поняття фітнесу, так як є поняттям більш широкого плану. Велнес передбачає комплексне використання методик оздоровлення, що складаються з дієтології, реабілітаційних програм, психологічного оздоровлення, функціонального тренінгу, СПА-процедур тощо. Таке поєднання помірної фізичної активності, розслаблюючих процедур і здорового харчування дає оздоровчий ефект. Слідом за цим відбувається і відновлення душевної рівноваги.

Велнес-обладнання поділяють на дві групи: призначене для активних тренувань (тонусні столи, вакуумні тренажери, іппотренажери, баланс-платформи, віброплатформи) і призначене для пасивних процедур (пресотерапія, магнітотерапія, термотерапія інфрачервоним випромінюванням, масажні ліжка). Відмінні риси велнес-обладнання – комплексність, багатофункціональність, простота в обігу і використання останніх наукових розробок. Велнес-обладнання дозволяє поліпшити зовнішність і загальний стан організму без важких фізичних навантажень і жорстких дієт.

На жаль, в нашій країні велнес досить невідомий термін, на відміну від країн США та Європи, де він як світовий тренд розвитку фізкультурно-оздоровчих технологій набуває шаленої популярності.

Система нашої освіти суттєво відстає від світових тенденцій та трендів фізкультурно-оздоровчих технологій, їх сучасних вимог і тому потребує глибокої модернізації. На даний момент, коли ситуація у країні втратила певну стабільність, модернізація, не тільки у питаннях освіти, стає можливою, а головне необхідною. Вона повинна перемогти нинішній стан нашої освітньої системи, яка потребує перегляду змісту фізичного виховання в частині відірваності від реальних потреб життя.

Відповідно до Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки, розпорядження Адміністрації Президента України від 26.10.2015. № 46/01-3505 та плану роботи Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, з метою аналізу і надання теоретико‑методичної та практичної  допомоги і рекомендацій щодо покращення фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, в Донецькій області був проведений моніторинг стану викладання предмету «Фізична культура».  Він відбувся в Бахмуті, Дружківці, Костянтинівці, Краматорську, Лимані, Слов’янську та Бахмутському, Костянтинівському, Слов’янському районах.

У моніторингових дослідженням було задіяно 149 начальних закладів, 312 вчителів фізичної культури, 399 вчителів початкових класів, які викладають предмет фізична культура та безпосередньо було відвідано 48 навчальних закладів та 20 уроків з фізичної культури.

Проведений аналіз рівню стану викладання виявив ряд недоліків у методиці проведення уроків:

- технології, які використовуються при викладанні цих предметів, не забезпечують у достатньому обсязі виявлення прагнення в учнів ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності;

-           потребує нових підходів до якості викладання предметів, а в перспективі стимулювати потребу в самоосвітній діяльності, вдосконаленні фахової компетентності, підтримці та супроводу власних новацій;

-           добір засобів і методів здійснюється за розсудом вчителя без урахування потреб учнів;

-           неспроможність навчальних закладів забезпечити матеріально-технічну базу для проведення занять у відповідності до сучасних вимог сьогодення;

-           незабезпечення постійної адаптації навчальних закладів до змінних зовнішніх умов і контингенту учнів.

Враховуючи вищенаведене, закономірним результатом пошуку ефективних шляхів вирішення виявлених проблем стає впровадження та ефектичне використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій. Широкий вибір їх засобів дозволить не тільки оновити зміст фізичного виховання, мотивувати учнів до ведення здорового способу життя, а й зняти додаткове фінансове навантаження освітніх закладів, оскільки більшість технологій не потребують дороговартісного інвентаря та обладнання.

Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології стали закономірним результатом пошуку ефективних шляхів, які б давали змогу комплексно використовувати сучасні види фізкультурно-оздоровчих технологій у процесі фізкультурно-оздоровчих занять з учнями залежно від вікових особливостей, фізичної підготовленості, статевих відмінностей у формуванні мотиваційних пріоритетів, які сприяли б розвитку позитивної мотивації до занять фізичною культурою, формували основи самостійної оздоровчої діяльності та прагнення до здорового способу життя.

Аналіз світового досвіду та результатів низки наукових досліджень переконує, що ефективним напрямом підвищення рівня рухової активності різних груп населення в Україні може стати створення та впровадження у систему фізичного виховання молоді і дорослого населення різноманітних популярних фітнес-гібридів оздоровчого, кондиційного та спортивного напрямів, як найбільш універсального виду фізичних навантажень.