Завдання для державної підсумкової атестації 4 клас

___________________________________

ВАРІАНТ 1

Прочитай уважно текст.

ДИВНІ ХИМЕРИКИ, АБО ТАЄМНИЦЯ СТАРОВИННОЇ СКРИНЬКИ

 

Наступного дня тато з мамою до міста поїхали. А Ляля, як і зазвичай, залишилася у бабці на Різдвяні свята.

Протягом дня бабусю навідували сусіди, а ввечері Ляля з бабусею пішли на вечерю до родини Колодіїв.

Ляля витьохкувала колядку біля порогу хати Коло­діїв. Співала якомога старанніше, але кутиком ока до вітальні поглядала, бо там її найкращі друзі: Славко, Костик та мала Натуся реготали з неї, за животи трима­ючись. А чого його реготати?

Хлопці були справжніми бешкетниками, тож Ляля, приїжджаючи на канікули, бралася за їхнє виховання. Проте козаки не дуже піддавалися.

Ляля, отримавши від вусатого дядька Юрка за коляд­ку повну пригорщу цукерок, побігла до вітальні. Ото радості! У вітальні на всіх уже чекав святково накритий стіл. Чого там тільки не було: і вареники з різноманіт­ними начинками, і пиріжки, і пампушки, і риба, і юшка, й узвар.

За мить у вітальні з’явилася тітка Олеся з великою глиняною мискою в руках. Тітка поставила миску на святковий стіл, котрий за традицією вистелила соло­мою та накрила накрохмаленою білою скатертиною. Усі сіли до столу. Дядько Юрко сказав молитву, потім узяв свою улюблену дерев’яну ложку, набрав запашної куті й - підкинув до стелі. Хлопці зареготали.

    - Цитьте! От невиховані! Вчиш вас, вчиш... - тихо зупинила їх тітка Олеся. - То ж на урожай!

      У Колодіїв вірили, що коли кутя прилипне  до сте­лі, то урожай буде щедрим і багатим.

• Ух! - вигукнув дядько Юрко, милуючися прилиплою до стелі пшеницею.

 - Матимемо, що збирати восени!

        Господарі радо всміхнулися.

• Налітай, командо, - глянув дядько Юрко на хлоп­ців і, перевівши погляд на Лялю та бабусю Марію, додав: - І вас, гості дорогі, прошу до вечері!

      Діти наминали смакоту за обидві щоки, а дорослі, куштуючи святкових страв, провадили між собою роз­мову: про врожаї, традиції та сімейний затишок. Ляля хоч і смакувала варениками та пампушками, а все ж і до розмови дорослих дослухалася. Усе їй було цікаво. Почула Ляля, як тітка Олеся кутю за родинною тради­цією готувала (виймала з печі готову пшеницю, знімала з неї  пропечену шкірочку й курей нею годувала, аби яйця несли та добробут приносили). Бабця Марія розпові­дала, що було б дуже гарно худобу пшеницею пригостити, а самому до хати йти, бо тварини під час Різдва мовою людською говорять. Але те заборонено підслуховувати.

     Слухала Ляля, і така її цікавість узяла, що вже й про смаколики вона забула та ложку покинула (390 сл.).

Оксана Лущевська

 

 

 

Виконай завдання.

1.Познач, як колядувала Ляля біля порогу хати Колодіїв.

         А) голосно співала

         Б) витьохкувала колядку

         В) дзвінко промовляла слова колядки

 

2.Вибери, чому Ляля забула про смачну їжу під час святкової вечері й

   навіть ложку покинула.

       А) Вона вже посмакувала варениками і пампуш­ками.

       Б) Ляля заслухалася розповіддю дорослих про народні традиції.

       В) Вона не могла одночасно їсти смаколики й слу­хати розмови дорослих.

 

3.Запиши, як ти розумієш ужиті в тексті вислови: «витьохкувала колядку», «наминали смакоту за обидві щоки».

 

4. Пронумеруй  послідовність подій, які відбулися на  початку святкової вечері в сім’ї Колодіїв?

O Усі сіли до столу.

O Вона поставила миску з кутею на святковий стіл, вистелений соломою та

     накритий  накрохмаленою білою скатертиною.

O Пшениця прилипла до стелі - на щедрий урожай.

O Дядько Юрко сказав молитву.

O Господиня принесла кутю в глиняній мисці.

O Потім у дерев’яну ложку набрав запашної куті й - підкинув до стелі.

 

5.Вибери одного персонажа з прочитаної частини твору й напиши про нього (4-5 речень): який він (вона), вік, характер, поведінка тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

______________________________________

ВАРІАНТ 2

Прочитай уважно текст.

                                       ДРУГ                                  ( Скорочено )

На день народження Андрійкові подарували велоси­пед. Ну точнісінько такий самий, який вони з батьком напередодні розглядали в універмазі. Тільки тоді Андрій­ко й гадки не мав, що то вони насправді вибирали. Після оглядин він неохоче притулив велосипед до купи інших, зітхнув і всю дорогу мовчав - так шкода було розлучатися зі срібнорогим красенем.

І ось велосипед став перед своїм господарем.

Як мухи на мед, злетілись у дворі дітлахи подивити­ся на новий Андрійків велосипед. Нарешті він неква­пливо вмостився на сидінні й закружляв по подвір’ю. Під’їхав до хлопців і пружно зіскочив.

Першим до нього підійшов Бориско і по-хазяйськи поклав руки на руль.

•   Дай пробіжуся.

Андрійко знав Бориска давно. Той був грубуватий, задирливий - ні перед ким не спасує. А ще він краще за всіх ходив на лижах. І тому кожен із хлопчаків хотів потрапити в коло його друзів. І Андрійко теж.

•   На, катайся, - із якоюсь прихованою радістю випус­тив Андрійко з рук велосипед.

Відтоді вони подружили. Бориско їздив напрочуд спритно. Андрійко щиро пишався своїм ( новим другом.

Якось надвечір, коли вони каталися у дворі, Бориско несподівано сказав:

•     Не подобається мені у дворі... Тут і розвернутися немає де. Гайда на дорогу, до пустиря.
•    Далеко, - ухильно відповів Андрійко і крадькома поглянув на свої вікна.
•    Хіба то далеко.

     Бориско так поблажливо глянув на друга, що той не міг більше опиратися.

їдь ти, а потім я, - запропонував Бориско. - Доїдеш до пустиря і назад.

     Андрійко вже відкатався і йшов вулицею, а Бориско їхав. І раптом пронизливий вереск машини... Від жаху Андрійко ввібрав голову в плечі. Ще мить і машина вда­рила у заднє колесо велосипеда, який саме робив стрім­кий поворот, а Бориско від поштовху полетів на асфальт.

     Що було потім - Андрійко згадував, наче сон. Вони стояли посеред вулиці, звідкілясь позбігалися люди, вимахували руками, галасували. Коли минувся пере­ляк, Андрійко почав розглядати свого понівеченого вело­сипеда. Він стримував сльози, але вони по-зрадницькому наверталися на очі.

    -Думаєш мені не страшно? - тихо вимовив Борис­ко. - Знаєш, як коліно болить...

     Андрійко співчутливо закивав головою.

     Батькові  Андрійко сказав, що з гірки впав. На тиждень йому заборонили гуляти у дворі.

    Час минав повільно...

     І ось, нарешті, він побачив Бориска в гурті хлопців. Щиро всміхаючись, попрямував до нього. Але Бориско якось коротко кивнув йому й одвернувся.

    Одного дня Андрійко побачив із свого вікна, як Бориско надував нового футбольного м’яча малого Кузьми.

     Кузьма був щасливий, що придбав собі друга... Андрійко відійшов од вікна

(390 сл.).                                                                                          За Олегом Буценем

Виконай завдання.

1. Познач жанр прочитаного твору.

     А) казка

     Б) оповідання

     В) повість

 

2. Познач, як названо у творі велосипед.

    А) золоторогий красень

    Б) срібний красень

    В) срібнорогий красень

 

3.Запиши, як ти розумієш ужиті в тексті вислови: «злетілись, як мухи на мед», «і гадки не мав».

 

 

 

4.З’єднай стрілочками персонажа та його ставлення до друга.

Андрійко • • був щасливий, що придбав собі   друга.

 

Бориско • • щиро пишався своїм новим    другом.

 

Кузьма • • кивнув і одвернувся.

 

5.Яким був Андрійко? Чи був він справжнім другом Борискові? Запиши свої думки з цього приводу, поясни їх (4-5 речень).