Пропоную методичний матеріал для роботи з текстом твору дитячого письменника, що допомагає удосконалювати знання, уміння й навички з тем: "Орфографія", "Синтаксис", "Пунктуація".
Уривок із казки Уласа Самчука «Панна квітів»
(1)Ця дівчинка, що про неї поведемо мову, жила, може, не в нашому часі і, може, не на нашій землі, як і всі, хто живе в казковому світі. (2)Носила вона зелене платтячко, таке старе, що мусила щоранку зашивати його травою. (3)На голові в неї була хустина, схожа на пелюстку, і світилася та хустина між травами, як голуба квітка.
(4)Мала та дівчинка ледь-ледь кирпатий носик, від чого обличчя її здавалося трохи здивоване, і назвали б її люди простою, коли б не її очі. (5)Були вони величезні й зелені, і коли хто придивлявся до них, то здавалося, що то не очі, а зірки якісь особливі світяться. (6)Щось там таке промінилось у них і тріпотіло, таке щось цікаве й славне світилося й жевріло, що годі було не всміхнутися до тої дівчинки й не захотіти погладити її ніжно по голові.
(7)І ще та дівчинка не мала власної хати, не знала ні тата, ні мами, а все кудись ішла, без кінця мандруючи по світі. (7)І це не тому, що була вона така походяча і не могла всидіти на місці, а через химерну свою вдачу. (8)Отже, ходячи отак по світі, спинялася Зеленоочка в якогось господаря, ставала в нього на службу. (9)Спершу той жалів дівчинку і був до неї лагідний, але згодом звикав і до неї, і до її дивних очей. (10)А люди здебільшого тим і химерні, що, як звикнуть до чогось, перестають помічати диво, на яке колись невимірно чудувалися, — хіба ж можна, щоб диво та й жило побіч? (11)Тому й на чудові дівчинчині очі переставали дивуватися, і вже менше усміхалися до неї, і переставали ніжно гладити її по голові. (12)Більше того, дехто навіть починав на неї кричати й лаяти, а дехто й руку підіймав, хоч дівчинка зовсім не була ледача. (13)Вона працювала й працювала, але не так, як дорослі, а всього лиш як дитина.
Завдання для роботи з текстом: