Завдання до вивчення твору "Убити пересмішника" Гарпер Лі 9 клас

Про матеріал

Завдання до твору "Убити прермішника " Гарпер Лі 9 клас , Работа базується на технології проведення уроків з мультимедійною підтримкою, принципах особисто зорієнтованого навчання, диференціації, компетентісного навчання. та допоможе системно і творче організувати роботу учнів на уроці зарубіжної літератури, сформувати у них навички аналізу тексту, самостійності мислення, творчі здібності.


Перегляд файлу

 

 

 

Навчальний посібник

 

із зарубіжної літератури

 

 

«Навчатися легко»

 

 

9 клас

 

 

 

Автор: Гудим Г.І. вчитель зарубіжої літератури вищої категорії, вчитель-методист, переможець конкурсу «Презентація к уроку» в рамках фестивалю «Відкритий урок»,  лауреат II премії Міжнародного фонду М. та І.Рогачів, переможець конкурсу інноваційних розробок і досягнень установ і закладів освіти області у рамках виставки-презентації «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини - 2015», учасник Восьмого міжнародного форуму "Інноватика в сучасній освіті", лауреата  I  ступеня у номінації «Інноваційні підходи до впровадження медіа освітніх технологій для підвищення якості освітньої діяльності».

 

Навчальний посібник «Навчатися легко»:  Робочий  зошит  зі  зарубіжної   літератури 9 клас   (фрагмент).

Гарпер Лі   «Убити пересмішника».

Проблема входження молоді в дорослий світ, зіткнення із жорстокістю.

Моральні ідеали у творі.

 

 

Завдання  складено  відповідно  вимогам  Державного стандарту базової і повної  загальної  середньої  школи  та  Програми із зарубіжної літератури  (від  07.06.2017  № 804)  та відповідно до положень «Концепції Нової української школи» (2016 р.).

 

Завдання базуються на технології проведення уроків з мультимедійною підтримкою, принципах особисто зорієнтованого навчання, диференціації, компетентісного  навчання.

Завдання дають можливість:

  • системно і творче організувати роботу учнів на уроці зарубіжної літератури; 
  • сприяти соціалізації особистості учня, формуванню дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок
  • формувати   навички аналізу тексту, критичного  мислення, творчі здібності.

 

 

2017 рік.

 

 

Умовні позначки:

 

Вивчаємо теорію літератури    

Працюємо з текстом

Дослідницька робота

Позакласне читання

Повторюємо

  Це цікаво

 

  Творче завдання

Завдання з базового рівня  знань

  

Обміркуй питання у групі

 

 

 

 

 

 

Гарпер Лі (19262016).

Твір Герпер Лі дає надію,

що справедливість  і рівність

переможе над злом,

яке панує зараз у суспільстві .

Шамі Чакрабарті,

член журі премії «Bailays».

Знайомимось з письменником.

 

Ознайомся з біографією  Герпер Лі за посиланням https://uk.wikipedia.org/

www.people.su//ua/ Лі          та ін.

Завдання №1

 

  • Заповни анкету письменника

 

Анкета письменника

  1.      

Ім’я при народженні

 

  1.      

Дата народження

 

  1.      

Місце народження

 

  1.      

Дата смерті

 

  1.      

Місце смерті

 

  1.      

Громадянство

 

  1.      

Рід діяльності

 

  1.      

Роки творчості

 

  1.      

Жанр

 

  1.  

Мова твору

 

  1.  

Премії

 

  1.  

Нагороди

 

 

 

 

 

Завдання №2

 

Лі стверджувала, що сюжет роману є повною вигадкою та не має ніякого відношення до історії її власного  «нудного» дитинства.

 

  • Досліди за текстом, чи можна погодитися з цією думкою письменниці ?

 

Підсумки дослідження занотуй у таблиці

 

 

Біографічні факти

Факти  з роману

  1.                

Народилась в маленькому містечку в південній частині штату Алабама.

 

  1.                

Батько, в минулому власник і редактор газети, за освітою юрист. Працював на державної службі адвокатом.

 

  1.                

Отець Лі , будучи адвокатом, захищав афроамериканців, яки були звинувачувані  в убивстві, але програв справу.

 

  1.                

Дівоче прізвище  матері Гарпер Ді – Фінч.

 

  1.                

В дитинстві Лі була жвавою дитиною, любила зручні комбінезони більше , ніж плаття з корсетом.

 

  1.                

Рано навчилась читати.

 

  1.                

Мала трьох братів, з якими товаришувала. Один з них був на чотири роки старший за неї.

 

  1.                

Мала друга дитинства Трумена Капоте (американський письменник), який мешкав у сусідньому будинку.

 

  1.                

Лі було п’ять років, коли відбулись перші суди в справах чорношкірих  чоловіків,. звинувачених в зґвалтуванні двох білих жінок. Не дивлячись на докази того, суд присяжних приговорив до смертного вироку усіх, крім наймолодшого, тринадцятилітнього.

 

  1.           

Зі слів Капоте, на їхньої вулиці жив чоловік (Сон Булвар), який також залишав дітям  даруночки у дуплі  дерева.

 

 

  Завдання  3

 

  •  Використовуючи зображення героїв, побудуйте  систему  образів відповідно до головної героїні.

 

                

  • Вкажіть  ім’я героїв  та  їхні  зв’язки  (за зразком).

 

Страхолюд

(Артур Редлі)

сусід

 

                                                   

  Джім                                    Аттікус

                                                     (Всевидько)                      (батько)

 

 

 

 

 

  • Дайте усну характеристику героїв (за текстом).

АБО

 

Завдання  №4

 

Читацький батл.

  • Учень зачитує характеристики героїв, не називаючи імен.

(Ім’я  називає інший, доповнюючи власними записами).

 

 

Завдання  №5  (робота по групах).

 

  •  Добери до опису героїв роману  «Убити пересмішника» відповідні зображення героїв з наведених нижче. У кольорові  чотирикутники допиши ім’я героя та вкажи його зв'язок з головними героями.

 

           

  • Знайди у тексті та зачитай описи   героїв роману, які не ввійшли  у запропоновану схему.

 

Завдання  №6

 

Деякі літературознавці стверджують, що   роман «Убити пересмішника» має дві провідні темі: роман про виховання та роман про соціальну нерівність. Чи не здається тобі, що коло проблем  у романі значно ширше?

  • Із запропонованого переліку можливих тем літературного твору  оберіть  ті, що, на Вашу думку, порушені у романі Лі Харпер.
  • Доведіть свій вибір епізодами з тексту.
  • За підсумками дослідження заповніть схему.

 

  1.   Людина та природа
  2.   Родинні стосунки
  3.   Освіта дитини
  4.   Детективне розслідування злочину
  5.   Людина та натовп
  6.   Людина та суспільство
  7.   Різноманітність навколишнього світу
  8.   Расизм
  9.   Людина та війна
  10.  Тема кохання

 

  •     Сама Харпер Лі писала, що її книга  – «історія чистої та простої любові».

Питання:     кого до кого? _____________________________________________

_____________________________________________

_____________________________________________


 

Афоризм – короткий влучний оригінальний  вислів,  що зробився усталенням; узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній формі, легкій для запам’ятовування формі.

В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення і того контексту, в якому думка сприймається читачем

 

Завдання №7

 

          На перший погляд незрозуміло,  яке ставлення має вбивство птаха до подій у романі.

Тільки у 10 розділі  Аттікус Фінч  торкається цієї теми:

« — Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх.                                                                                                                                                           Я вперше почула, щоб Аттікус сказав: це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх.                      — Твій батько має слушність,— відповіла вона.— Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника.»

Пізніше у розділі 25  після  судового процесу  над чорношкірим Томом Робінсоном автор повертається до цієї  темі:

«Містер Андервуд не говорив про хиби судового процесу, він писав так, що його могла зрозуміти навіть дитина. Він просто сказав, що вбивати калік — не має значення, стоять вони, сидять чи тікають,— гріх. Він порівнював смерть Тома Робінсона з безглуздим убивством співочих птахів, яких винищують мисливці та діти».

 

У 30 розділі вже Джин знов згадує про пересмішника:

«— Звичайно, розумію,— заспокоїла я його.— Містер Тейт сказав усе правильно.    Аттікус звільнився і глянув на мене.                                                                                                                         — Що ти маєш на увазі?                                                                                                                                                                   — Ну, це було б усе одно, що вбити пересмішника, так же?»

В вустах маленької дівчинки ця думка набуває афористичного змісту.

 

  • Який саме зміст вкладено у цю фразу  - «вбити пересмішника» ?
  • Кого  у цьому романі ми можемо назвати «пересмішником»?
  • Що саме змушує нас думати таким чином?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання №8

 

Перечитай Розділ 8  від слів «Міс Моді застали на задвірках, вона стояла і дивилася на замерзлі обвуглені азалії.» до  слів «Дивачка ця міс Моді, та й годі».

 

  • Які слова міс  Моді в цьому діалозі з дітьми є , на  твою думку, ключовими?
  • Яке ставлення людини до життя вони демонструють?
  • Пригадай, героїня якого твору, вивченого раніше,  також відноситься до життєвих проблем з оптимізмом? Розкажи  більш докладно,  у  чому сутність грі, в яку грала ця дівчинка.

Завдання №9 (робота по групах).

 

Обміркуй з друзями:

 

  • Як ви розумієте, що таке “сімейні цінності”?
  • Що цінує сім’я Редлі ?
  • Що, на вашу думку, є справжніми сімейними цінностями? Чи можна говорити про справжні сімейні цінності у сім’ї дітей Фінч?
  • Чим  Фінчі відрізняються від інших у містечку?
  • Чи можна скласти якусь думку про інші сім’ї?

 

Завдання №10 (робота по групах).

 

Візьми  участь в обговоренні  запропонованих учителем цитат.

  • Визнач ключові фрази у цих цитатах.
  • Побудуй  «ланцюжок»  моральних якостей «справжнього джентльмена».

 

 

  • Чи можна Аттікуса Фінча  назвати справжнім джентльменом?
  • Які риси справжнього джентльмена демонстрував саме він?   Доповни побудований  «ланцюжок».
  • За підсумками роботи складі усну розповідь «Як стати джентльменом».
  •  

Завдання №11

 

  • Розташуй ілюстрації у послідовності відповідно до тексту.
  • Перекажи один з епізодів від імені   Джин або Джема.
  • Зверни  увагу  на думки, почуття, враження героя.
  • Сформулюй провідну думку обраного тобою епізоду.

 

1      4        7         

2       5      8 

 

 

                               

 

3        6       9

 

 

 

 

 

Завдання №12

 

Ситуація, яку описує Лі Харпер, у своєму романі «Убити пересмішника»   типова для  півдня Америки першої треті минулого сторіччя. Інша культура,  інша епоха,  інша країна.

 

  • Чи дуже різняться теми літературних творів в залежності від континенту, на якому живе автор твору?
  • Чи  сучасні   питання, які загострює  американська письменниця?
  • Чи можливо співвіднести проблеми, порушені у романі,   з сьогоденням нашої країни?
  • Чи дійсно  роман «Вбити пересмішника» є цікавим для сучасного читача   України?

 

Аргументуйте свою відповідь.

 

Завдання №13

 

 Напиши есе за темою   «PS».

 

  • Що для себе нового ти зрозумів після знайомства з життям родини Джін та Джема  Фінч? 
  •          Які порад ти дав би собі на подальше життя?
  •          Що б ти порадив своїм батькам?

 

 

Завдання №14

 

Можливість написати свій твір Гарпер Лі отримала як подарунок на Різдво. Друзі, знаючи про мрію письменниці, подарували їй річну оплачену відпустку для змоги працювати над книгою. І вона написала.  Роман Гарпер Лі “Вбити пересмішника” був опублікований у 1960 році. Отримав Пулітцерівську премію, приніс автору визнання в Америці і в світі, багато почесних звань і нагород. За підсумками опитування читачів Великої Британії, проведеного в 1999 році  роман «Вбити пересмішника» було визнано найкращою книгою 20 століття.  Уже продано понад 30 мільйонів примірників, перекладено його більш як на 40 мов світу. Український читач також має змогу читати  “Вбити пересмішника” рідною мовою.

У 1975 році книга видавалась у перекладі Михайла Харенка. Він назвав головну героїню Всевидько. Дивного сусіда, якого боялись діти – Страхолюдом.

У 2015 року у видавництві  “Країна Мрій”   вийшов роман у перекладі кандидата філологічних наук, доцента кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови та викладача Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Тетяни Некряч.   У цьому варіанті перекладу дівчинку названо Скаутом, самітника Редлі – Примарою. Відрізняється дещо і написання імен інших героїв: Атикус , Джемі , Ділл та ін..

 

  • Дізнайся та підготуй  доповідь: про екранізацію роману «Убити пересмішника»:
  • Коли відбулася екранізація  роману?
  • Хто є  автором  сценарію?
  • Якими преміями та  в яких номінаціях  відзначена  ця кінострічка?

 

 

 

Для учителя 

 

Завдання №7

 

В вустах маленької дівчинки ця думка набуває афористичного змісту:

 

 бути людиною — означає вміти відрізнити крик дикої птахи від наслідування пересмішника цьому крику; бути людиною — це збагнути, що «майже всі люди хороші, якщо їх, зрештою, зрозумієш».

 

 

Завдання №9   (додатково)

 

 

Цікаво дослідити  тему стосунків брата  і сестри Фінчів , після чого обговорити стосунки братів та сестер у родинах учнів.

 

 

 

Завдання №10 (робота по групах).

 

Візьми  участь в обговоренні  запропонованих учителем цитат.

 

  1. — Ти знаєш, що таке компроміс? — запитав він.                          — Це коли обминають закон?                                                                                                                                       — Ні, це коли досягають угоди при взаємних поступках. Приміром, так: ти погоджуєшся ходити до школи, і ми з тобою читаємо щовечора, як робили раніше. Домовились?
  2. Не можу зрозуміти, чому помірковані люди просто божеволіють, зачувши, що до справи має якесь відношення негр. Сподіватимуся, що Джем і Всевидько з усіма питаннями прийдуть до мене, а не прислухатимуться до всяких пліток... Гадаю, вони вірять мені...

 

  1. —. Аттікус, ти, певно, помиляєшся.                 — Як це?                                                                                                                                                                              — Майже всі вважають, що ти робиш не так, як треба...                                                                              по совісті з іншими людьми, я повинен жиги в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості.
  2. І все-таки вона була жінкою благородною. Хоча її погляди на речі й не збігалися з моїми... це так, сину. Проте, я тобі вже казав, якби ти навіть проявив стриманість того вечора, я все одно послав би тебе до місіс Дюбоз, щоб ти почитав їй уголос. Я хотів, щоб ти уважніше придивився до неї, хотів, щоб ти побачив справжню мужність, щоб переконався, що не обов'язково мати в руках рушницю. Справжня мужність — це коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш, а все-таки часом перемагаєш.
  3. .— Твій батько передусім людина благородної душі. Вміння влучно стріляти — дар божий, талант, але щоб досягти вершини майстерності, треба ще багато працювати. Розумієш, стрільба — це не гра на піаніно чи щось таке. А може, вій облишив рушницю, бо зрозумів, що бог наділив його несправедливою перевагою над живими істотами. Я так думаю, що він вирішив не брати в руки рушницю без крайньої потреби, а сьогодні така потреба випала.                                   — Здається, він міг би пишатися,— сказала я.                                                                                                                  — Нормальні люди ніколи не пишаються своїм талантом,— зауважила міс Моді.
  4. У мене було своє уявлення про те, що таке благородні люди: це люди, які повністю віддають свій розум і здібності, щоб усім було добре. Тітка Олександра думала інакше, хоч відкрито про це і не говорила: благородніша сім’я та, яка довше живе на одному місці.

 

Діти  аналізують поведінку, вичинки, слова  героя,  риси занотовують до «ланцюжку». Цікаво  додати елемент змагання (хто більше).

За підсумками роботи  можливо задати письмовий міні-твір «Як стати джентльменом».

 

Питання для обговорення

Р7, ст. 32  Чому Джем плакав?

Р8, ст. 36 Чому Джем після пожежі  розповів батьку все про Страхолюда Редлі?

Р8, ст. 37 Чи дійсно міс Моді не шкодувала за домом?

    Р9, ст. 45-46  Чи дійсно батько хотів, щоб Джін його почула? Чому?

    Р10, ст.48  Як епізод з собакою характеризує Джема?

    Р10, ст.51  Чи згодні ви зі словами міс Моді:  «Нормальні люди ніколи не пишаються своїм талантом»? Обґрунтуй свою думку.

    Р10, ст.51 Як ви розумієте  слова Джема про батька?

  Р.10. Як розкривається образ Джема  під час подій, які описані  у цьому розділі?

 Р.11, ст. 55. Чи потрібно було дівчинці ходити разом з братом до міс Дюбоз?

 Р14, ст.70. Чому батько   змусив доньку просити пробачення у тітоньки? Не    здається вам, що Джин  була правою?

 Р15, ст.  79  Чому чоловіки пішли від в’язниці? Чи вони злякалися дівчинки?

 Р23. ст. 117 Як ти розумієш вислів «люди не нашого кола»? Чи стикався ти коли-небудь з подібними думками? Що саме ти думаєш з цього приводу?

 Р24, ст. 123 Чи співпадають погляди тітки Олександри  та міс Моді на «благородне походження» та «порядну сім’ю»?  У чому сутність їхніх протиріч?

 Р25, Чи можна стверджувати, що Аттікус був один проти всього містечка у справі Тома?

Р26. Диктатура Гітлера панувала на Європейському континенті. Чи доречно було згадувати про нього американської письменниці?

Р27. Про що свідчать вчинки Лінка Діза відносно Гелен? Як вони характеризують цю людину.

На допомогу учителю

цитати та епізоди

Тема

 

Розд.

Стор.

Про батька

Ми з Джемом були цілком задоволені своїм батьком: він брав участь у наших забавах, читав нам, був з нами ввічливий і справедливий

1

2

 

Джем думав, що містер Редлі тримає сина здебільшого прикутим до ліжка. Аттікус твердив, що є інші способи перетворити людину в привид.

 

5

Компроміс

— Ти знаєш, що таке компроміс? — запитав він.

    — Це коли обминають закон?

    — Ні, це коли досягають угоди при взаємних поступках. Приміром, так: ти погоджуєшся ходити до школи, і ми з тобою читаємо щовечора, як робили раніше. Домовились?

3

15

 

 

 

 

 

Насамперед, Всевидько, ти повинна засвоїти один нехитрий фокус,— промовив він,— і тобі легше буде жити в злагоді з людьми, хто б вони не були. Ти ніколи не зрозумієш людину, поки не подивишся на речі її очима.

    — Як це?

    — ...поки не влізеш у її шкуру і не походиш у ній.

3

14

 

Аттікус сказав, що того дня я багато дечого навчилась і міс Кароліна теж. Вона зрозуміла, що Канінгему не треба було подавати милостиню. Але якби ми з Уолтером поставили себе на її місце, то зрозуміли б, що вона не навмисне скривдила його, міс Кароліна помилилася. Вона ж не може вивчити всі мейкомбські звички за один день, а тому не треба звинувачувати її, коли вона чогось не знає.

3

14

 

Крім того, батька стільки років обирали до законодавчого органу штату, і щоразу одноголосно, хоч він нічого не знав про нововведення, без яких, на думку наших учителів, неможливо виховати порядного громадянина

 

16

 

 

 

 

Про закон  (коли не хоче йти до  школи)

Ти Всевидько Фінч, така ж, як і всі. І повинна коритися законові.

 

 

 

Як розмовляє з дітьми

я хочу сказати тобі одну річ, сказати і більше не повторювати

5

23

Епізод зі штанами (про  «гру на роздягання»)

нічого серйозного... всі вони проходять через це, міс Рейчел...

 

6

28

 

 

 

 

Батько  про людину

Що б містер Редлі не робив — це його діло. Захоче він вийти — вийде. Захоче лишатися вдома, у своєму власному будинку,— це його право, і він обійдеться без турбот таких, м'яко кажучи, цікавих, як ми. Чи сподобалося б нам, якби Аттікус вдерся ввечері, не постукавши, в нашу кімнату? А ми саме так чинимо щодо містера Редлі. Нам здається, що містер Редлі поводиться трохи дивно, а йому його поведінка не здається дивною. До того ж чи не спадало нам на думку, що коли хочеш з людиною поговорити, то ввічливіше заходити через двері, а не лізти у вікно? Нарешті, ми повинні триматися якнайдалі від цього будинку, поки нас туди не запросять, не слід більше грати в нерозумну гру, за якою нас застав Аттікус, або глузувати з будь-кого на нашій вулиці чи взагалі в нашому місті...

 

 

На пожежі

    Серед сусідів, засунувши руки в кишені, стояв Аттікус. Можна було подумати, що він дивиться футбольний матч. Міс Моді стояла поруч.

8

36

Про  судову справу Тома

Аттікус обіцяв відлупцювати мене, якщо хоч раз почує, що я з кимось билася: мовляв, я уже занадто доросла, досить пустувати, і чим швидше я навчуся стримуватися, тим краще буде для всіх. Я про це забула.

Найголовніше — якщо я не стану його захищати, то не зможу дивитися людям у вічі, не зможу представляти наш округ на законодавчих зборах, не зможу навіть сказати тобі або Джемові, щоб ви робили так, а не інакше.

    — Ти хочеш сказати, що якби ти відмовився захищати цю людину, ми з Джемом могли б тебе не слухатися?

    — Майже так.

    — Чого?

    — Бо я не зміг би вимагати од вас, щоб ви слухалися. Розумієш, Всевидько, робота наша така, що кожному адвокату, принаймні раз у житті, доводиться стикатися з судовою справою, яка торкається його особисто. Саме така справа у мене тепер. Можливо, в школі ти почуєш різні нісенітниці з цього приводу. Єдине, про що я хочу тебе просити,— тримай вище голову і не давай волі кулакам. Що б там не казали, ти не повинна втрачати самовладання. Для різноманітності намагайся боротися не кулаками, а головою, вона в тебе непогана, хоч і не дуже хоче вчитись.

9

38

Ворожнеча через різність поглядів

    «Тепер не ті часи, Ми воюємо вже не з янкі, а з своїми друзями. Але пам'ятай, хоч як скрутно доводилося б у цій боротьбі, вони залишаються нашими друзями і це наш рідний край».

9

39

Прислухалась до батька (вчинила благородно)

Виходило так, що якби я побилася з Сесілом, то підвела б Аттікуса. А він так рідко звертався з проханням до нас із Джемом, що заради нього я готова була стерпіти навіть образливе «боягузка». Я відчула, що повелася благородно, згадавши прохання Аттікуса

9

39

Про батька

За весь час тільки один раз я почула від батька різкі слова — тоді він розмовляв з сестрою:

    — Сестро, я виховую їх як можу!

 

9

41

Щирість з дітьми

Джек, коли дитина щось питає, ради бога, поясни їй. Не треба викручуватися. Діти це діти, вони швидше, ніж дорослі, помічають, коли ми починаємо ухилятися, це їх тільки збиває з пантелику. Ні, — задумливо вів далі батько,— ти маєш слушність, її треба було сьогодні покарати, але не за те. Всі діти — рано чи пізно — захоплюються лайливими словами, а потім, коли бачать, що на них не зважають, це захоплення минає. Не минає запальність. Дівчина повинна навчитися тримати себе в руках, і навчитися якомога швидше, адже попереду — кілька місяців нелегкого випробування. А втім, вона поступово розумнішає. Джем стає доросліший, а вона бере в усьому з нього приклад. Їй тільки іноді треба допомагати…… суть в іншому: дівчина розуміє, що я знаю, як вона старається. І це важливо.

9

45

 

Не можу зрозуміти, чому помірковані люди просто божеволіють, зачувши, що до справи має якесь відношення негр. Сподіватимуся, що Джем і Всевидько з усіма питаннями прийдуть до мене, а не прислухатимуться до всяких пліток... Гадаю, вони вірять мені... Джін Луїзо!

    Я так і підскочила. Потім заглянула в двері.

    — Я тут.

    — Іди спати.

    Я побігла до своєї кімнати і шмигнула в ліжко. Який же молодець дядечко Джек, що не підвів мене. Але я не могла збагнути, як батько догадався, що я підслухувала. І тільки через багато років по тому я зрозуміла: він хотів, щоб я почула кожне його слово.

9

45-46

Як сприймали батька

Аттікус був чоловік кволий — як-не-як, йому було вже під п'ятдесят. Коли ми з Джемом питали його, чому він такий старий, він казав, що пізно почав, і ми відчували, що саме це й стало причиною його кволості. Він був набагато старший від батьків наших однокласників, і коли інші діти починали хвалитися: «А мій батько...», ми з Джемом мовчали.

    Джем захоплювався футболом. Та й Аттікус при нагоді міг годинами стежити за м'ячем, та коли Джем намагався втягти його в гру, звичайно відказував:

    — Ні, я вже старий, сину.

    Наш батько не мав справжнього діла. Він працював у конторі, а не в аптеці. Він не вивозив сміття на звалище нашого округу, не був і шерифом, не працював ні на фермі, ні в гаражі — словом, не робив нічого такого, чим можна було б похвалитися перед іншими.

    До того ж батько ще носив окуляри. На ліве око він майже нічого не бачив і казав, що ліве око — це прокляття роду Фінчів. Коли він хотів щось добре побачити, то повертав голову і дивився правим оком.

    Наш батько не робив нічого такого, що робили батьки наших однокласників: ніколи не ходив на полювання, не грав у покер, не ловив рибу, не пив, не курив. Він сидів у вітальні і читав.

10

46

Чому гріх?

Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх.

    Я вперше почула, щоб Аттікус сказав: це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх.

    — Твій батько має слушність,— відповіла вона.— Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника.

10

46

 

    Поступово, хоч і невпевнено, Джем починав розмовляти.

    — ...бачила його, Всевидько? ...бачила, як він стояв?.. Спокійний, ніби злився з рушницею... як швидко все у нього вийшло... а я десять хвилин цілюся, поки влучу...

    Міс Моді злорадно посміхнулася.

    — Ну, то як воно, міс Джін Луїзо, все ще думаєте, що ваш батько нічого не вміє? Все ще соромно за нього?

    — Hi-i,— відповіла я покірно.

    — Забула ще тобі сказати, що Аттікус не тільки грав на варгані, свого часу він був найкращий стрілець округу Мейкомб.

    — Найкращий стрілець...— повторив Джем, ніби луна відгукнулася.

10

50

Бути джентельменом

.— Вона стара жінка, до того ж хвора. Вище голову, і будь джентльменом. Що б вона тобі не казала, будь спокійний.

    Джем відповідав, що хвора людина кричати не стане. А коли, бувало, ми підходили до її будинку втрьох, Аттікус знімав капелюх, чемно кланявся і казав:

    — Добрий вечір, місіс Дюбоз! У вас сьогодні чудовий вигляд, ви як картинка.

    Але він ніколи не казав, яка картинка. Аттікус звичайно розповідав їй про судові новини і на закінчення щиро запевняв: завтра місіс Дюбоз почуватиме себе чудово. Після цього надівав капелюх, брав мене на плечі — вона це бачила,— і, огорнені вечірніми сутінками, ми простували додому. У такі вечори я думала: хоч батько і не любить рушниці, не був на війні, а проте він — найхоробріша людина в світі.

11

52

Реакція на вчинок сина

    Аттікус узяв газету і сів у крісло-гойдалку, в якому щойно сидів Джем. Присягаюсь життям, я не розуміла, як він міг спокійно сидіти й читати газету тоді, як іржава реліквія часів громадянської війни могла щохвилини обірвати життя його єдиного сина. Звичайно, Джем інколи і мене доводив до того, що я ладна була його вбити, але, коли розібратись, у мене, крім нього, нікого нема. Аттікус, певно, цього не розумів. Або розумів, та йому було байдуже

11

54

Ставлення до справи

Я розумію, що це несправедливо, що вам дістається, але інколи настає час, коли треба мобілізуватись, і від того, як ми поводимось у важку для нас годину... словом, можу сказати, що коли ви станете дорослі і все згадаєте, то зрозумієте, що я вас не зрадив. Судова справа Тома Робінсона — це випробування нашої совісті... Всевидько, я не зможу ходити до церкви, я перестану вірити в бога, коли не спробую допомогти цій людині

11

54

Про совість

Це їхнє право, і їхню думку треба поважати,— сказав Аттікус.— Але для того, щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жити в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості.

11

54

 

Якщо не вважаєш себе винним, нічого було вибачатися,— сказав Аттікус.— Джем, вона стара і хвора. Ти не повинен зважати на її слова і вчинки. Звичайно, було б краще, якби все це вона сказала мені, а не вам, але в житті не завжди виходить так, як ми того хочемо.

11

54

Пояснює лайливі слова

Всевидько, розумієш, слово чорнолюб так само, як і шмаркач, беззмістовне. Як би тобі це пояснити... Невігласи і непорядні люди вдаються до цього слова, коли, на їхню думку, хтось добре ставиться до негрів, краще, ніж до них. Так називають людей таких, як ми з тобою, коли хочуть приклеїти брудний, образливий ярлик.

    — Але насправді ж ти не чорнолюб?

    — Звичайно, я чорнолюб. Я намагаюся любити всіх... Інколи про мене погано говорять... Розумієш, дівчинко, це не образа, коли тебе називають словом, яке комусь здається образливим. Це тільки свідчить, яка жалюгідна душа у людини, що так каже. Отже, не бери близько до серця слова місіс Дюбоз. Їй самій не солодко живеться.

11

56

Справжня мужність

І все-таки вона була жінкою благородною. Хоча її погляди на речі й не збігалися з моїми... це так, сину. Проте, я тобі вже казав, якби ти навіть проявив стриманість того вечора, я все одно послав би тебе до місіс Дюбоз, щоб ти почитав їй уголос. Я хотів, щоб ти уважніше придивився до неї, хотів, щоб ти побачив справжню мужність, щоб переконався, що не обов'язково мати в руках рушницю. Справжня мужність — це коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш, а все-таки часом перемагаєш.

11

58

Натовп

Натовп — це люди, незалежно від того, які вони. Вчора ввечері містер Канінгем був часткою цього натовпу, проте все одно він лишався людиною. Будь-який натовп у будь-якому містечку нашого Півдня складається з людей, яких ми знаємо, і це не на їхню користь, розумієш?

16

81

Промова в суді

…Але ми знаємо, що не всі люди народжуються рівними в тому розумінні, як дехто хоче нас переконати: один вирізняється своїм розумом, у другого з незалежних від нього причин більше можливостей, третій може більше заробити, одні жінки вміють краще пекти пироги — словом, є люди, від народження набагато обдарованіші, ніж інші.

    Та є в нашій країні установа, перед якою всі люди рівні — жебрак і Рокфеллер, тупоголовий і Ейнштейн, невіглас і ректор університету. Ця установа, панове,— суд

20

 

Негри встали после суда

    Я обернулася. Люди навкруги стояли. Вздовж усієї галереї — і на нашому і на протилежному боці — негри підводились. Голос преподобного Сайкса теж, здавалося, долинав здалека, як і голос судді Тейлора кілька хвилин тому:

    — Встаньте, Джін Луїзо, ваш батько йде.

20

110

Аттікус после суда

Батько стояв під ліхтарем, у нього був такий вигляд, ніби нічого особливого не сталося, жилетка застебнута, комірець і галстук на місці, ланцюжок від годинника блищав. Перед нами знову був спокійний, поміркований Аттікус

21

110

 

Аттікус вважає, що носити при собі зброю означає напрошуватися на постріл.

23

113

Про суд стосунки білі – чорні

Суд — найперша установа, де з людиною повинні поводитися по справедливості, якого б кольору не була її шкіра, але не всі присяжні лишають свої упередження за порогом суду. Коли ти виростеш, то побачиш, як білі на кожному кроці ошукують чорних. Але я тобі ось що скажу, і ти ніколи про це не забувай: якщо білий обдурює чорного, то цей білий, незалежно від того, хто він, багатий чи бідний, хоч яка порядна була б його родина, а він все одно покидьок.

23

115

Не любить плетки

містер Юел відкрито звинуватив Аттікуса в тому, що той відібрав у нього роботу. Прикро вражена цими словами, вона пішла навіть до Аттікуса контору і про все йому розповіла. Аттікус заспокоїв міс Рут, сказав, що коли Боб Юел захоче з’ясувати все до кінця, то він знає стежку до його контори.

27

128

 

 

 

 

Келпурнія

Келпурнія мала звичку кликати мене додому саме тоді, коли мені цього зовсім не хотілося. Наші сутички були гострі і завжди кінчалися однаково. Келпурнія перемагала — здебільшого тому, що Аттікус заступався за неї. Вона жила в нашій сім'ї відтоді, як народився Джем, і, скільки пам'ятаю себе, я завжди відчувала її владу

1

2

 

Кожен, хто переступить поріг твого дому,— твій гість. І якщо я ще раз почую таке або побачу, що ти задираєш носа,— начувайся! Твоя рідня, може, й краща за Канінгемів, але ти її ганьбиш. Не вмієш пристойно поводитися за столом — їж у кухні.

3

12

Ставлення до дітей

— Я не хочу, щоб казали, ніби я погано доглядаю своїх дітей,— пробуркотіла вона

12

60

 

Мені ніколи не спадало на думку, що Келпурнія жила подвійним життям. У неї було ще одне життя крім того, яке минало на наших очах. Це було відкриттям для мене. Не кажучи вже про те, що вона знала дві мови!

12

64

 

Необов’язково виставляти напоказ людям усе, що знаєш. Жінці це не личить, крім того, людям не завжди подобається, коли хтось знає більше, ніж вони. Це їх дратує. Такі люди не стануть іншими тільки через те, що хтось розмовлятиме з ними грамотно. Для цього їм треба самим учитись, а коли у людей нема бажання, нічого не вдієш: або мовчи, або розмовляй так, як вони

12

64

Спор про Кел

Келпурнія залишить цей дім тоді, коли захоче сама. Ти можеш зі мною не погодитись, але без неї всі ці роки я не міг би управитися. Вона відданий член нашої сім’ї, і тобі доведеться з цим примиритися. Крім того, сестро, я не хотів би, щоб ти заради нас вибивалася з сил, у цьому немає потреби. Кел потрібна нам тепер, як і раніше.

    — Але, Аттікус...

    — До того ж я не думаю, що, виховуючи моїх дітей, вона завдала їм якоїсь шкоди. Кел вимогливіша, ніж могла б бути рідна мати... Вона ніколи і нічого не пропустить, не догоджає їм у всьому, як це часто трапляється з кольоровими нянями. Кел виховувала їх в міру своїх здібностей і вміння, а вона має і те, й друге... І ще одне: діти її люблять.

14

70

Звички

У нашого батька були свої дивацтва: по-перше, він не любив солодкого, по-друге, ходити пішки для нього завжди було насолодою. Скільки я себе пам’ятаю, в гаражі завжди виблискував чистенький шевроле, Аттікус користувався ним коли йому треба було виїжджати в справах за межі міста, а в Мейкомбі ходив пішки — щодня два рази до своєї контори і назад, майже дві милі. Він казав, що це єдиний вид спорту. В Мейкомбі вважається, що коли людина йде пішки, аби тільки пройтися, без певної мети, значить, вона взагалі ні до чого не прагне і ні на що не здатна

15

77

Про Аттікуса Мді та Олександра

Не можу сказати, щоб я схвалювала все, що він робить, Моді, але ж він мій брат, і я хочу знати, коли все це скінчиться.— Вона підвищила голос.— Як він страждає! Хоч він і не показує цього, але серце його розривається. Побачили б ви його, коли він... Чого їм від нього треба, Моді? Чого їм ще треба?

    — Кому це «їм», Олександро? — запитала міс Моді.

    — Цьому місту. Їх задовольняє, що він робить те, чого вони самі бояться робити, бо на цьому можна втратити якихось п’ять пенсів. Їх влаштовує, щоб він підірвав своє здоров’я на тій роботі, яку мають виконувати і якої так бояться вони самі..

    — Тихше, Олександро, а то почують,— сказала міс Моді.— А сама ти давно почала так мислити? Усвідомлюють це в Мейкомбі чи ні, але ми платимо йому найбільшу данину, яку може заслужити людина. Ми довіряємо йому відстоювати справедливість. От і все.

24

123

 

 

 

 

Брат

Джем був природжений герой.

4

19

Соромно перед батьком

(епізод зі штанами)

Джем через силу глибоко зітхнув.

    — Розумієш, Всевидько,— промимрив він,— скільки я себе пам'ятаю, Аттікус ніколи не бив мене, хочеться, щоб так було й надалі.

    Це правда. Аттікус тільки погрожував нам майже щодня.

    — Ти хочеш сказати, що Аттікус ніколи не ловив тебе на гарячому.

    — Можливо, але... мені хочеться, щоб нічого не змінилося. Даремно ми сьогодні туди полізли.

    Мені здається, що саме з цього часу ми почали віддалятися одне від одного. Раніше теж бувало, що я в чомусь не розуміла його, але то тривало недовго. Цього разу я його зовсім не розуміла.

6

28

Епізод з дуплом

( Не встигли покласти листа з подякою за подарунки )          Так він стояв, поки не стемніло, а я чекала на нього. Коли ми зайшли в будинок, я побачила, що Джем плакав: на обличчі були розмазані бруднуваті плями. Дивно тільки, як це я нічого не чула.

7

32

Робив снеговика

Я не зовсім собі уявляю, як ти все це зробив,— мовив Аттікус,— але віднині, сину, можу не турбуватися за твоє майбутнє — ти знайдеш вихід із становища.

8

34

Гордість за батька

Але Джем відразу попередив:

    — Всевидько, ти тільки не вихваляйся в школі.

    — Що? А чому й ні? А чий ще батько стріляє так, як наш? На весь округ він один!

    — Я думаю, коли б він хотів, аби ми про це знали, то розповів би нам. Якби він цим пишався, то не таївся б від нас.

    — Може, він просто забув,— сказала я.

    — Ні, Всевидько, тут інше, і ти цього не розумієш. Аттікус і справді вже старий, але мені байдуже, якщо він чогось і не вмів зробити, байдуже навіть, коли б він зовсім, зовсім нічого не вмів робити.

10

51

Ставлення до сестри

    На другий день після того, як Джемові сповнилося дванадцять, ми подалися до міста: братові не давали спокою подаровані йому гроші. Він гадав, що їх вистачить на малесенький паровий двигун для нього і на жезл тамбурмажора для мене.

11

52

 

Джем підводив голову, втуплював погляд у місіс Дюбоз, обличчя спокійне — ніяких ознак роздратування. Останнім часом Джем навчився бути ввічливим і підкреслено уважним навіть тоді, коли доводилося вислухувати її жахливі вигадки.

11

57

Портрет

Джем успадкував від матері каштанове волосся, карі очі, овал обличчя, вуха щільно прилягали до голови; у батька волосся було чорне з сивиною, риси обличчя — прямі. І все-таки вони чимось схожі. Можливо, небажанням поступитися.

 

15

 

Рівність людей

Але ж ніхто не народжується письменним, усі повинні вчитися. Уолтер — здібний хлопець, правда, він трохи відстає, але це тому, що йому треба лишатися вдома і допомагати батькові. Він такий, як і всі. Ні, Джем, я думаю, що всі люди однакові. Люди, та й годі.

    Джем одвернувся і поправив подушку, вдаривши по ній кулаком. А коли нарешті влігся, я помітила, що обличчя його аж почорніло. Знову з ним щось діялось. У такі хвилини з ним треба бути обережною. Брови насуплені, губи як нитка. Він довго мовчав.

    — У твої роки я теж так міркував,— вимовив нарешті.— Якщо всі люди однакові, чому ж вони не можуть жити у злагоді між собою? Якщо всі люди однакові, звідки ж стільки презирства, чому вони зневажають так одне одного? Знаєш, Всевидько, я, здається, починаю дещо розуміти. Починаю розуміти, чому Страхолюд Редлі ніколи не буває серед людей... просто він не хоче їх бачити.

23

119

Про гусеницю

— А чому не можна її розчавити? — запитала я.

    — Бо вона тобі не заважає,— долинув з темряви голос Джема. Він загасив свою лампу.

25

124

 

 

 

 

учитель

Вона скидалася на м'ятну цукерку, і пахло від неї цукеркою

2

7

 

Якби вона не поставилася до мене так суворо, я б пожаліла її. Вона була така гарненька

 

 

Про навчання

Перекажи батькові, щоб він тебе більше не вчив. Учитися читати краще в школі. Скажеш йому, що тепер я візьмуся за тебе і спробую виправити помилку...

2

10

Про навчання

та коли подумаєш, що дев'ять місяців не доведеться ні читати, ні писати, то від такої школи хочеться тікати світ за очі.

3

14

 

.

 

 

 

ущемлення прав  містер Канінгем воліє голодувати, але зберегти землю і голосувати за кого хоче

 

 

Характеризуєт Джема

Джем запросив Уолтера Канінгема

Уолтер   розмовляв з Аттікусом як рівний.

3

12

 

 

 

 

 

А ти не помічала, що завдаєш їй удвічі більше мороки, ніж Джем? — суворо запитав Аттікус.— Я не маю наміру розлучатися з Келпурнією ні тепер, ні в майбутньому. Без Кел ми й дня не проживемо, ти думала про де? Скільки вона тобі добра робить, ти повинна слухатися її, чуєш?

 

 

читання

Ніколи не намагалась я вчитися читати, але якось так виходило, що я кожен день порпалася в газетах. А може, я навчилася читати за ті довгі години, коли була в церкві? Не пам'ятаю, чи був такий час, коли я не вміла читати псалми. Тепер я зважую все це, і мені здається, що вміння читати прийшло до мене так, як і вміння застебнути, не повертаючись, ззаду комбінезон або зав'язати подвійним бантом шнурки черевиків. Не можу пригадати, коли рядки, під якими рухалися пальці Аттікуса, стали перетворюватися на слова, але скільки пам'ятаю себе, я щовечора вдивлялася в них, сидячи у нього на колінах і слухаючи останні новини, проекти нових законів, щоденники Лоренцо Доу — все, що читав Аттікус. Я не любила читати, аж поки не злякалася думки, що все це може скінчитися. Припустімо, вам не подобається дихати, а спробуйте-но не дихати...

2

7

 

 

 

 

Юел молодший

Він недобра людина, справжній негідник. Чого доброго, може накоїти лиха, а в класі є малюки.

3

13

 

 

 

 

Мейєла

Том Робінсон давав свої свідчення, а я чомусь подумала, що на світі немає людини самотнішої, ніж ця Мейєла Юел. Вона ще самотніша, ніж Страхолюд Редлі, який ось уже двадцять п’ять років не виходить з дому. Коли Аттікус запитав Мейєлу, чи є у неї друзі, вона навіть не зрозуміла запитання і вирішила, що з неї насміхаються. Її життя було сумне, безрадісне, як у мулатів, що про них розповідав Джем: білі цураються її, бо вона живе між свиньми, негри — через те, що вона біла. А жити так, як містер Дольфус Реймонд, котрий водився з неграми, вона не могла, бо не мала своєї землі біля річки і не належала до знатного роду. Ніхто про Юелів не скаже: «Так у них в роду заведено». Мейкомб подає їм допомогу, на Різдво їм приносять подарунки — і одвертаються.

 

 

 

 

 

 

Джем про щастя

Розумієш, на них індіанська голова, отже, вони походять від індіанців. Це чарівні монети, вони дають щастя, І не якийсь там дріб'язок, як-от смажене курча на обід,— ні, це щось більше. Наприклад, довге життя, добре здоров'я, успіх на контрольній і таке інше... Це справжній скарб для когось. Поки що я заховаю їх у свою скриньку.

4

17

міс Моді

 вона була для мене просто сусідка — не більше, хіба що трохи добріша за інших.

5

20

 

Міс Моді ненавиділа свій дім, і проведений у ньому час вона вважала втраченим. Міс Моді була вдова, до того ж жінка-хамелеон: коли працювала в саду, то надівала старий бриль і чоловічий комбінезон, а коли, прийнявши о п'ятій вечора ванну, виходила на веранду, то вже була королева вулиці — красива, гарно вбрана, велична. Вона милувалася всім, що росте на землі, навіть бур'яном.

 

21

 

    Розмовляла міс Моді жваво і рішуче — манера, не властива жителям Мейкомба. Кожного з нас вона називала повним іменем;

Доброта міс Моді поширювалась і на Джема та Діла в ті хвилини, коли вони відривались од своїх таємничих справ; ми пожинали плоди невідомого нам раніше таланту міс Моді. Ніхто в околиці не міг спекти смачніших пиріжків, ніж вона.

 

 

 

Звичайно, у неї злий язик і добра вона робить людям мало ,

у порядності міс Моді ми з Джемом ніскільки не сумнівалися. Вона ніколи не сказала про нас лихого слова, була щира з нами, не втручалася в наше особисте життя. Вона була нашим другом. І я зовсім не розуміла, за що таку помірковану людину можна приректи на вічні муки!

 

21

м . Моді про людей

Трапляються люди, які... які надміру дбають про потойбічний світ і не можуть навчитися жити на цьому

 

22

 

Міс Моді обернулася, тінь звичної усмішки майнула на її обличчі.

    — Я завжди хотіла мати менший будинок, Джем. Тепер стане двір просторіший. Уявляєш, скільки буде місця для азалій?

    — Міс Моді, хіба вам не шкода? — здивувалась я.

    Аттікус казав, що, крім цього будинку, у неї нічого не було.

    — А чого шкодувати? Мені набрид цей старий хлів. Скільки разів я сама хотіла його підпалити, тільки боялася — могли б посадити до божевільні.

    — Але ж...

    — Не турбуйся про мене, Джін Луїзо. Є речі, яких ти ще не розумієш

8

37

 

    Я слухала міс Моді і дивувалася. Все в людини пішло димом, улюблена садиба скидалася на поле недавнього бою, а її цікавили наші з Джемом справи.

 

Вона підняла руки. Долоні, бурі від глини, вкрилися тонким плетивом ліній-тріщин, у яких запеклася кров.

    — Ви ж понівечили свої руки,— сказав Джем.— Чому не покликали якогось негра? — І цілком щиро додав: — Або нас із Всевидьком, ми допомогли б.

    — Дякую,— відповіла міс Моді.— У вас і без мене роботи досить

8

37

Ставлення до свого таланту

сказала міс Моді.— Твій батько передусім людина благородної душі. Вміння влучно стріляти — дар божий, талант, але щоб досягти вершини майстерності, треба ще багато працювати. Розумієш, стрільба — це не гра на піаніно чи щось таке. А може, вій облишив рушницю, бо зрозумів, що бог наділив його несправедливою перевагою над живими істотами. Я так думаю, що він вирішив не брати в руки рушницю без крайньої потреби, а сьогодні така потреба випала.

    — Здається, він міг би пишатися,— сказала я.

    — Нормальні люди ніколи не пишаються своїм талантом,— зауважила міс Моді.

10

51

Після суду про людей про Аттікуса

    Ми їли пиріг і розуміли, що, пригощаючи нас, міс Моді: хотіла сказати: її ставлення до нас не змінилося. Вона сиділа мовчки на стільці і все дивилася на нас.

    Потім раптом сказала:

    — Не журися, Джем. Насправді у житті не все так погано, як здається.

    Коли міс Моді, сидячи вдома, збиралася виголосити довгу промову, то починала з того, що клала долоні на коліна і поправляла язиком вставні зуби. Так вона зробила і тепер; ми сиділи і ждали.

    — Ось що я хотіла вам сказати: є на світі люди, які ніби для того й народжуються, щоб виконувати найневдячнішу роботу. Ваш батько — один із таких людей.

 

— Ми, жителі Мейкомба, як ніхто інший почуваємо себе в цілковитій безпеці,— вела далі міс Моді.— Не часто обов’язок закликає нас показати, що ми справжні християни, та коли вже закличе, то у нас є такі люди, як Аттікус, вони не осоромлять нас.

22

112

 

 

 

 

Про місто

Мейкомб — старе місто, печать старечої втоми вже лежала на ньому, коли я вперше його побачила. Під час дощу на вулицях утворювалося червоне місиво; тротуари позаростали травою, будинок суду, що містився на площі, ніби вгруз у землю. Раніше, здавалося, тут і спека була більша: важко тоді доводилося чорним собакам в літню годину. Спека дошкуляла навіть у затінку під віргінськими дубами, де стояли запряжені кістляві мули, відмахуючись хвостами од мух. Не було ще й дев'ятої години ранку, як накрохмалені комірці у чоловіків розм'якали від поту. Дами приймали ванну і до полудня, і після обіду та відпочинку, годині о третій, та це небагато помагало — надвечір вони були схожі на здобні булочки, покриті глазур'ю з поту і пудри.

    Люди в ті часи жили неквапом. Ходили собі по площі, заглядали у крамниці, статечно, без поспіху. І хоч доба мала, як звичайно, двадцять чотири години, вона видавалася довшою. Ніхто не поспішав — нікуди було йти, нічого купувати, та й грошей не було. Ніщо не приваблювало і за межами округу Мейкомб. Але для декого це була пора невиразних сподівань: незадовго перед тим округу Мейкомб пояснили, що йому нічого боятися, крім страху.

1

2

клановість

В Мейкомбі жителі ділилися на касти — явище закономірне, і суть місцевої кастової системи, на мій погляд, полягала в тому, що сучасне покоління, дорослі люди, які багато років жили поряд, добре знали одне одного: зовнішність, особливості характеру, навіть жести сприймалися як звичайна річ, що переходила з покоління в покоління і відточувалася часом.

13

67

 

 

 

 

Тітка Олександра

Тітка Олександра — рідна сестра Аттікуса, проте коли Джем розповів мені про годованців і про дітей, яких підмінюють, я вирішила, що її підмінили після народження, що, можливо, моїм дідові та бабі підсунули когось із Крофордів замість Фінчів. Якби я справді вірила в казку про те, що суддів і адвокатів переслідують гори, тітку Олександру можна було б вважати Еверестом: скільки я себе пам'ятаю, вона завжди тут як тут — холодна і велична.

9

40

 

На думку тітки Олександри, мені годилося гратися плиткою, чайним сервізом, носити намисто із штучних перлин, яке вона подарувала мені, коли я народилася; крім того, я повинна осявати, як сонечко, самітнє життя мого батька. Я сказала, що можна ходити в штанях і в той же час сяяти, а тітка відповіла, що я повинна бути світла, як промінь сонця, що я народилась гарною дівчинкою, а тепер з кожним роком гіршаю. Вона постійно ображала і сердила мене; я не могла цього зрозуміти і звернулася до батька; він одказав, що в нашій родині й без мене досить сонячних променів, велів займатися своїми справами, що в основному я йому подобаюсь така, як є.

9

42

Ставлення до чорних

Бабуся каже, що ви у нього здичавіли, а тепер, коли всі знають, що він приятелює з чорномазими, нам на вулицях Мейкомба хоч не показуйся. Всю рідню осоромив — ось що.  (Френсіс)

9

42

 

Тітка стала своєю людиною у вищих колах округу, жодна більш-менш важлива подія не відбувалася без неї; люди, такі як вона, трапляються рідко: витончені манери, яких навчають хіба що у спеціальних пансіонах, авторитет у питаннях моралі; вона вміла майстерно говорити наздогад, а щодо пліток і пересудів — не знала собі рівних. Коли тітка Олександра навчалася в школі, в жодному підручнику не торкалися внутрішніх сумнівів, тож не дивно, що вона про це не мала ніякісінького уявлення. Не знала також, що таке нудьга, і не пропускала випадку, аби виконати високі повноваження: наводила лад, радила, застерігала, попереджала.

13

66

 

У мене було своє уявлення про те, що таке благородні люди: це люди, які повністю віддають свій розум і здібності, щоб усім було добре. Тітка Олександра думала інакше, хоч відкрито про це і не говорила: благородніша сім’я та, яка довше живе на одному місці.

13

66

 

Тітка Олександра відразу стала своєю людиною в Мейкомбі, але для нас з Джемом вона була чужа.

13

67

 

 

 

 

Дядечко Джек

    Він був одним із небагатьох учених людей, яких я зовсім не боялася, можливо тому, що він ніколи не поводився як лікар. А коли йому і траплялося зробити якусь невеличку послугу Джемові або мені — витягти скабку з п'яти, чи що, то він завжди пояснював, що саме робитиме, чи буде боляче, які щипці і для чого йому потрібні.

9

40

Вміння вислухати

Ви можете мене вислухати? Я буду ввічлива. Я просто хочу сказати, що думаю.

    Дядечко Джек сів на ліжко, нахмурив брови і знову подивився на мене.

    — Ну, кажи.

    Я глибоко вдихнула.

    — По-перше, ви ніколи не даєте слова сказати, не вислухаєте, а відразу накидаєтеся. Коли ми, буває, посваримось з Джемом, Аттікус завжди вислухає не тільки Джема, а й мене; по-друге, ви казали, щоб я ніколи не вживала тих слів без крайньої потреби, але Френсіс змусив мене, йому мало було голову одірвати...

    Дядечко Джек почухав потилицю.

    — А далі?

    — Френсіс образив Аттікуса, а я не стерпіла.

    — Як він його образив?

    — Назвав чорнолюбом. Я не дуже розумію, що то означає, але, дядечку, почули б ви, як він це сказав. Присягаюся, я ніколи не дозволю йому говорити щось погане про Аттікуса…..

……Сьогодні я дістав перший урок від твоєї доньки. Вона сказала, що я не розумію дітей, і пояснила чому. І це правда. Аттікус, вона розтлумачила мені, як я мав поводитися з нею. Тепер я так шкодую, що побив її.

9

44 -45

 

 

 

 

Страхолюд Редлі.

Подарунки

Штани

Ковдра

Зустріч

7

6

8

31

 

Опис

Коли я на нього показала, він опустив руки і притиснув їх долонями до стіни. Руки у нього були білі, ніби він ніколи не бував на сонці, і їх білизна чітко вирізнялася на тлі кремової стіни в напівтемній кімнаті.

    Я перевела погляд з рук на його штани кольору хакі, вони були в піску, на роздерту сорочку. Він був худий, обличчя таке ж біле, як і руки, тільки гостре підборіддя трохи темніше. Худі, запалі щоки, великий рот, западини на скронях, а сірі очі такі невиразні — мені навіть здалося, що він сліпий. На маківці ріденьке волосся, наче пух.

29

141

 

 

 

 

Місіс Дюбоз

Місіс Дюбоз жила самотньо з прислугою — молодою негритянкою — недалеко від нас, у будинку з терасою, до якої вели круті східці. Вона була вже стара і сиділа день у ліжку або в кріслі на колесах. Ходили чутки, що серед численних шалей і ковдр вона переховувала старовинний пістолет, ще з часів громадянської війни

Ну й сердита ця місіс Дюбоз. Коли вона почула, що Джем звертається до батька, називаючи його на ім'я, її всю аж затіпало. Зроду не бачила таких невихованих нахаб, заявила вона, і дуже шкода, що наш батько не одружився вдруге після смерті матері. Світ не знав кращої жінки, ніж наша мати, казала місіс Дюбоз, серце кров'ю обливається, коли бачиш, як Аттікус розпустив дітей. Я не пам'ятала своєї матері, але Джем пам'ятав, інколи він розповідав мені про неї, і від слів місіс Дюбоз він аж білів, так сердився.

11

51

Двояке ставлення до Аттікуса

    Місіс Дюбоз усміхнулась. Я не могла уявити, як вона могла розмовляти з людиною, котру так ненавиділа.

11

56

 

 

 

 

Звичаї

Пити лімонад

І хоч як ми зітхали, хоч як огинались, Аттікус не дозволяв нам лишатися перший день удома. Скільки я пам'ятаю, цей день ми завжди проводили на «Пристані Фінча». (Різдво)

В недільні дні … після обіду…. Тітка Олександра вмощувалася відпочити години дві, а ми не сміли гомоніти на подвір’ї — адже усі сусіди спочивають

    За традицією, в Мейкомбі жінка інколи запрошує до себе в гості сусідок, байдуже, хто вони,— баптистки чи пресвітеріанки

 

 

 

 

 

 

Потрібність в рідних

що б я робила, якби відчула, що Аттікусу не потрібна ні я, ні моя допомога чи порада. Але ні, він дня не зміг би прожити без мене. Навіть Келпурнія без мене обійтися не може. Я їм потрібна.

Зрозумій мене — їм справді без мене багато краще, я їм нічим не допомагаю. Вони не злі. І купляють мені все, чого забажаю, але, повір, набридло: «Ось те, що ти хотів, іди гуляти», «У тебе й так всього повно в кімнаті» або «Ось тобі книжка — іди й читай».— Далі Діл намагався говорити басом: — «Що ти за хлопець? Інші діти бігають, грають в бейсбол, а не тиняються по дому та докучають батькам». Потім Діл знову розповідав своїм звичайним голосом. — Ні, вони не злі. Вони цілують мене, обнімають, і «На добраніч» кажуть, «Доброго ранку», «До побачення», і що люблять мене...

 

Діл...

    — М-м-м?

    — Як ти думаєш, чому Страхолюд Редлі не втік з дому?

    Діл протяжно зітхнув і одвернувся.

    — Можливо, йому нікуди тікати...— промимрив сонно.

 

74

 

Я сказала — дуже рада, хоч це була неправда. Іноді доводиться говорити неправду, особливо тоді, коли все одно нічого не зміниш.

 

 

Бесіда з дітьми на прохання тітки Олександри

    Тепер я розумію, чого хотів тоді від нас Аттікус, але він був чоловіком, не більше. А чоловікам мистецтво витонченого виховання непідвладне — тут потрібна жінка.

 

13

68

По назве твору

Містер Андервуд не говорив про хиби судового процесу, він писав так, що його могла зрозуміти навіть дитина. Він просто сказав, що вбивати калік — не має значення, стоять вони, сидять чи тікають,— гріх. Він порівнював смерть Тома з безглуздим убивством співочих птахів, яких винищують мисливці та діти.

25

125

Гитлер

Як же так можна, Джем, вона ненавидить Гітлера, а сама погано думає про своїх людей...

27

129

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Можна використати учителю за бажанням.

 

  1. В каком американском штате происходят события, описанные в романе? (Алабама)
  2. Кому из героев принадлежат слова: «Почти все люди хорошие…, когда их в конце концов поймешь». (Аттикус Финч)
  3. За что Аттикус уважал миссис Дюбоз? (за мужество)
  4.  Чем увлекалась мисс Моди? (цветоводство, кулинария)
  5. Какой первый подарок Страшилы нашли дети в дупле старого дерева? (2 куколки из мыла)
  6. Чья фотография на конкурсе красивого ребенка выиграла премию 5 долларов? (Дилла)
  7. Что подарил Аттикус Джиму и Глазастику на Рождество? (духовые ружья)
  8. 8. Какой роман читал Джим больной миссис Дюбоз? («Айвенго». В.Скотт)
  9. Были ли у Кэлпурнии свои дети? (да)
  10.                    «Самый меткий стрелок на весь округ Мейкомб». О ком там говорит мисс Моди? (Аттикус)

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 5
Оцінки та відгуки
  1. Криничанська Світлана
    Дякую за чудову роботу! Цікавий і глибокий аналіз твору.
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Сіденко Наталія Іванівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  3. Куріна Світлана
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  4. Шевченко Вадим
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  5. Надоля Дар'я
    Даже професiйно
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
Показати ще 2 відгука
doc
Додано
6 лютого 2018
Переглядів
17310
Оцінка розробки
5.0 (5 відгуків)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку