СЦЕНАРІЙ СВЯТА,

ПРИСВЯЧЕНИЙ

МІЖНАРОДНОМУ ДНЮ РІДНОЇ МОВИ

 

 

 

 

 

 

Розробила

                                                                   вчитель української мови та літератури

                                    Слобожанської гімназії №2

                                Зміївської районної рада

                     Харківської області

                                        Колісник Євгеня Олексіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2019

Тема:  Збережемо наш скарб – рідну мову

Мета: донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови,  формувати знання учнів про шлях становлення рідної мови, прищеплювати і   розвивати  почуття патріотизму, національної гордості за мову, за тих, хто передав нам у спадок   цей неоціненний скарб;   виховувати любов до рідної мови, бажання досконало її знати .

         Перед початком свята звучить пісня «Рідна мова» (слова Г.Вієру, музика П.Дворського)
 На сцені висять вислови про мову:   Мова – це зброя (П.Тичина)
Мова – це час, це минуле й сучасне народу (В.Русанівський)

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова      (В.Сухомлинський)
Мово рідна, слово рідне,  Хто вас забуває,  Той у грудях не серденько –  Тільки камінь має. (С.Воробкевич)

Хід свята

І Ведучий.  Доброго дня шановні гості та учасники нашого заходу! Вітаємо Вас на світлому святі, яке зібрало нас у цьому залі, святі традицій народних, пісень вольних, мови рідної .

 ІІ Ведучий.  Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. У школі мовчазні учні походжають широкими коридорами – і ніхто ні  з ким не сперечається, не розповідає про вчорашні пригоди. ..Стоїть мертва тиша… Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите в клас, сідаєте за парту. А що далі? Підручника  у вас немає, бо немає писемної мови. Вчитель мовчить. 

І Ведучий.  Мова — найважливіший засіб спілкування, і життя без неї уявити неможливо. Рідна мова першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями, тому мова -  «найбільше і найдорожче добро кожного народу, схованка людського духу, його багата скарбниця ». 

Учень 1:  Мова кожного народу –
                 Неповторна і своя;
                 В ній гримлять громи в негоду,
                 В тиші трелі солов’я.
Учень 2:  Солов’їну, барвінкову,
                 Колискову – навіки –
                 Українську рідну мову
                 В дар мені дали батьки.
Учень 3:  Берегти її плекати
                 Буду всю й повсякчас, -
                 Бо ж єдина – так, як мати,
                 Мова в кожного із нас.

ІІ Ведучий.   Свято наше відбудеться у вигляді усного журналу, перелік сторінок якого перед вами на дошці.                       

Усний журнал

1. Перша сторінка – Свято  мови у світі
2. Друга сторінка -   Виникнення  мови
3. Третя сторінка -  Наша мова - українська
4. Четверта сторінка – Пісня –душа народу
5. П’ята сторінка : «Народ скаже, як зав’яже»
6.  Шоста сторінка: «Український гумор»

 

Перша сторінка: «Свято  мови у світі»

ІІ Ведучий.   Історія цього свята починається  з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які виступили за надання бенгальській мові статусу офіційної. Через 19 років  визвольної війни східна частина Пакистану виокремилась в незалежну державу Бангладеш зі своєю мовою.  У листопаді 1999 року  Генеральною конференцією ЮНЕСКО був  проголошений Міжнародний день рідної мови, який  щорічно  21-го лютого  відзначають всі народи Землі.

І Ведучий.  В Україні це свято взяло початок  з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню  інших мов національних меншин Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

    Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців  із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов.  Щоб мова не зникла, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.

 

Друга сторінка: «Виникнення  мови»

 

ІІ Ведучий.   Протягом віків вчені намагалися відповісти на питання, як і коли з'явилась мова. Вважалося, що найдавнішою мовою була  фригійська, а за нею з'явилась єгипетська.

 Під впливом християнської релігії виникла думка; що першою мовою була давньоєврейська, а від неї походять всі інші. Адже, за Біблією, всі люди — нащадки Адама, а він розмовляє саме цією мовою.

 В 60-ті роки ХХ сторіччя з'явилася думка про те, що людина запозичила звуки мови у тварини. Науковці вивчали «мову» бджіл, гусей, дельфінів, вовків, комах (наприклад, польових коників), порівнювали їх з людською.

  І Ведучий. Можливо, колись в майбутньому вчені зможуть відповісти на питання, як виникла мова, яка була першою, які звуки, слова з'явились спочатку, які -  пізніше. Але одне зрозуміло: мова виникла тоді, коли вже були племена, причому майже кожне плем'я мало свою мову. У сусідніх племен мови були ще близькими, але що далі одне від одного жили племена, тим більше відрізнялися їхні мови. 

ІІ Ведучий. У Новій Гвінеї ще й до сьогодні збереглося близько 620 мов, в Індії -  845. Сьогодні у світі  налічується приблизно 5 тисяч  мов , якими  розмовляє різна кількість людей. Так, китайською мовою говорять понад 800 млн., російською 240 млн. Загальна кількість носіїв української мови — більше 43 млн. чоловік

 

Третя сторінка -  Наша мова – українська

 

І Ведучий.  Українська мова належить до слов'янської групи мов, яку традиційно ділять на східнослов'янські, західнослов'янські південнослов'янські. Українська, російська та білоруська мови  є східнослов'янськими.   

 ІІ Ведучий.    За свідченням Геродота, скіфські племена, що в давнину жили на землях України, розмовляли сімома мовами. Історія кожної мови визначається в нерозривному зв’язку з історією народу, який є носієм цієї мови , її творцем.
(Входить Ярослав Мудрий (учень, переодягнений відповідно до тієї епохи)
Ярослав Мудрий. О, рідна Русь! Ти маєш чим гордитися.
                                 У тебе є могутність і достаток.
                                Але без мови ми – безкрилі птиці,
                                Отої, що отримали у спадок.
                                В нас люди не лише хоробрі і дужі,
                                Їх зброя – то не тільки меч і луки,
                                Освіченість потрібна, як і мужність,
                                Держава – не держава без науки.
                                Бібліотеки – мудрості скарбниці –
                                Я створював  для блага свого люду.
                                Слов’янська мово, золота кринице,
                               Допоки є ти, ми народом будем. Пам’ятайте про це! (Йде зі сцени)

 І Ведучий.  Наша мова успадкована від мов племен, що населяли Київську Русь Тому й з'явились в українській мові, як і в багатьох інших, різні слова, що називають одні й ті ж предмети.

 

 

 Учень:  Які чудесні барви у нашій рідній мові,

                Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!

                У Києві говорять інакше, ніж у Львові, —

                І чорногуз, і бусол, лелека і боцян...

                Так наче називаєш різновиди лелек ти,

                А це лиш різні назви, синонімічний ряд.

  Учень:  А є ще риси мови, що звуться діалекти:

                Де говори місцеві на дещо інший лад.

                На Київщині (в Липках) взуття зовуть обувка,

                А огірок звичайний в Чернігові — гурок,

                А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,

                І назви, і вимова різняться що не крок.   ( Д. Білоус)

ІІ Ведучий.  Але  й донині немає точної відповіді, коли  саме виникла українська мова. У IX ст. було винайдено письмо, складена слов'янська азбука, авторами якої  були Кирило і Мефодій. Мову цю назвали церковно-слов'янською, бо володіли нею спочатку церковнослужителі.

 І Ведучий. За записами цією мовою можемо приблизно визначити, що українська мова  з'явилась ще до XI ст. Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. Зачинателем її був

І. Котляревський, а основоположником — Т.Г.  Шевченко. 

ІІ Ведучий. Отже,  українська мова є однією з найдавніших мов. Про це свідчать і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків.  

Четверта сторінка – Пісня –душа народу

 

І Ведучий „В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною, навічно злитими, здруженими уявляються мені як дві вільнокрилі птиці, — мова і пісня. Бо ж наша мова  - як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобріша, найвиразніша мова”, - говорив   Павло Григорович Тичина.  Тож ми переходимо до наступної сторінки нашого свята -  «Пісня –душа народу»                                     

(учениця виконує пісню Світлани Весни «Це моя Україна»)

 

ІІ Ведучий.  Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня – душа народу, це його краса і доброта. Українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу: італійська, українська, грузинська. 300 тисяч пісень склала Україна цією мовою.

І Ведучий. Пісня – це трепетне серце народу, його крила. Пісня існує стільки ж, скільки існує людина. Навіть легенда така є.  

Інсценізація легенди

 

Автор.  Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.

Бог. (Вигукує таланти, якими може наділити і роздає надписи).

• Елегантність і краса ( підходить дівчина з надписом на грудях – Франція).
• Любов до господарювання ( - Угорщина)
• Дисципліна і порядок  (  - Німеччина)
• Владність   ( - Росія)
• Здатність до торгівлі  ( -  Польща)
• Хист до музики   ( Італія)

Автор. Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. ( Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена

синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калин. )

Бог. - Хто ти ? Чого плачеш?

Дівчина. - Я –українка , а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт.

Бог. - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав.

  -  Як же зарадити твоєму горю?

(Дівчина хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.)

Бог. - Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це  - пісня!

Дівчина.  – Щиро дякую і з радістю приймаю цей дар! ( Дівчина вклоняється низенько)

Автор.  – З ясним обличчям і вірою понесла дівчина  пісню в народ. І з тих пір наша славна Україна вважається найкрасивішою, найспівучішою країною світу! 

ІІ Ведучий.  Нелегка доля української пісні. Вона була разом із народом і в будні і в свята. Тож згадаємо її сьогодні, віддамо шану українській народній пісні.

     Учень: Народна пісня – голос невсипущий,

                 Душі людської вічне відкриття.

                 Вона ніколи, як і хліб насущний,

                  Не вийде з моди сущого життя.

 

                                    (Учні виконують пісню Світлани Весни "Мій рідний край")

 

П’ята «Народ скаже, як зав’яже» (пазл)

І Ведучий. Наступна сторінка нашого журналу: «Народ скаже, як зав’яже».  Народ говорить, що слово до слова – зложиться мова. Наш мудрий народ склав дуже багато прислів’їв та приказок про мову та слово. Перед вами частини прислів’їв  та приказок. Ваше завдання -  утворити пазл – скласти прислів’я. Почали!

Дав слово – дотримуйся його.
Слова відлітають – написане залишається.
Красна мова находить добрі слова.
Мудра голова не говорить лихі слова.
Рана загоїться, але зле слово – ніколи.
Тепле слово і в мороз зігріє.
Шабля ранить голову, а слово – душу.
Як частуєш, такі й слова чуєш.
Перше роздумай, а тоді кажи.
Хто багато говорить, той мало творить.
Гостре словечко коле сердечко.
Коня кують уздами, а чоловіка – словами.

 

Шоста сторінка  «Український гумор»

 

ІІ Ведучий.  А який тонкий та дотепний український гумор! Наш народ захоплювався не тільки лірикою, а й любив дошкульне слово чи добродушний сміх. До вашої уваги гуморески Павла Глазового

Інсценізація гуморески П.  Глазового «Кухлик»

Автор: Дід приїхав із села, ходить по столиці.

             Має гроші - не минає жодної крамниці.

          Попросив він:

 Дід:- Покажіть кухлик той, що з краю.

Продавщиця: - Что? Чево? Я нє панімаю.

 Дід: - Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

Продавщиця:- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.

Автор:Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

Дід:- На Вкраїні живете й не знаєте мови.

Автор:Продавщиця теж була гостра та бідова.

Продавщиця:- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.

Автор:І сказав їй мудрий дід:

Дід:- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

Інсценізація гуморески П.  Глазового «У трамваї»

У трамваї повно.

- Что ви за народ?

Впереді слободно, проході вперод!

Ти чево, чувішка, прьося на носок?

Опупєла, что лі? В головє пєсок?

Нікакіх пойнятій об культуре нєт.

Убєрі свой локоть, он же как шкілєт.

Дама в полосатом, топай вєсєлєй!

Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.

Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!

Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.

Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!

Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.

Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?

Я же тібя спрашую русcким язиком!

               Так, бува, в трамваї здоровань гука.

       А у нього мова, чуєте, яка?

       І, либонь, гадає лобуряка той,

       Що російську знає, як той Лев Толстой.

 

І Ведучий  Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.  

ІІ Ведучий Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово - щастя, натхнення, добра, миру , світлого майбутнього, живіть повноцінним життям, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

Учень:

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм.

 

І Ведучий : На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Всього вам найкращого!

ІІ Ведучий : Дякуємо всім, хто брав участь у його підготовці свята. Хай вам щастить!