Збереження позитивного стану дитини

Психологічний комфорт як  вміння долати  неприємні життєві ситуації

•               Намагайтеся  бути в житті філософом (  коли це необхідно, згадуйте про почуття гумору, через його призму життя сприймається набагато легше).
•               Намагайтеся  дивитися на все збоку. Так легше тримати себе в руках.
•               Ніколи не скаржся – від цього не стане краще. Це не означає, що не треба розповідати про свої проблеми близьким, тим, хто Вас розуміє та підтримує. Розмова допомагає зняти напруження та проаналізувати ситуацію оповідачу.
•               Не марнуйте дарма часу на тривоги та побоювання, шукайте в діях позитив.
•               Любіть себе більше.
•               Не будьте пасивними, дійте, шукайте вихід! Крім Вас ніхто не вирішить Вашу проблему.
•               Допомагайте іншим. Життєвий досвід може стати вам у пригоді.
•               Не покладайте рук , борітеся!
•               Подивіться на ситуацію по-новому, з іншої точки зору, ніж та, котра була у Вас до цього.
•               Перебуваючи у стресових ситуаціях, учіться відпочивати. Фізичні навантаження допомагають на деякий час «відключитись» від проблем. Це дуже добрий метод відпочинку для мозку.
•               Просто чудово, якщо у вас є хобі. Зазвичай улюблені захоплення допомагають релаксувати та приносять багато приємних емоцій.
•               Думайте позитивно. Налаштовуйте себе на позитивний результат, підсумок.
•               Кричіть та плачте. Іноді це буває  корисним і необхідним.
•               Злегка натисніть на скроні. Масажування нервів полегшує біль і усуває різноманітні недомагання.
•               Слухайте музику. Ніщо так  не заспокоює, як позитивна музика.

          Рахуйте  до десяти. Перед тим, як зреагувати на ситуацію, порахуйте до десяти про себе. Така пауза дає змогу взяти себе в руки.

•               Прийміть гарячу ванну. Гаряча вода  заспокоює.
•               Прогуляйтеся  місцевістю з гарним краєвидом. Картина, яка радує око, заспокоює та згладжує негатив.
•               У тяжких стресових випадках краще звернутися за допомогою до психолога чи  хоча б  зателефонувати до телефону довіри чи екстреної психологічної допомоги.
•               Підтримку краще всього шукати серед тих, кому Ви дійсно довіряєте. Тільки такі люди зможуть стати  опорою в тяжкій життєвій ситуації.

Збереження позитивного стану дитини забезпечать такі рекомендації:

1. Безпосередньо спостерігати за поведінкою учня та його взаєминами з однокласниками, реакцією в природних умовах або в умовах психолого -педагогічного експерименту, аналіз педагогічних установок.

2. Уважно вивчати особливості сімейного та позашкільного оточення школяра, умов його виховання (повнота сім'ї, культурний та освітній рівень її членів, кількість дітей, ставлення членів сім'ї одне до одного, наявність фактів зловживання членами сім'ї алкоголем чи наркотиками, використання батьками брутальних засобів виховання, реакція їх на агресивні дії дитини та ін).

3. Створювати атмосферу спокою, доброзичливості, стабільності, рівноваги.

4. Позитивно висловлюватися, надавати емоційну підтримку, спрямовану на формування у дитини впевненості, віри у себе.

5. Піклуватися про наповнюваність класів, створення "куточків затишку", центрів діяльності, у яких дитина матиме змогу спілкуватися з однолітками у невеличкій підгрупі.

6. Педагогам та батькам узгоджувати виховні дії між собою.

7. Відсутність авторитаризму й пригнічення особистості дитини, відмовитись від заборони самостійних дій та рішень, надавати їй право вибору.

8. Розумно організовувати режим життя, привчати до певного розпорядку з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей.

9. Забезпечувати фізичне, розумове й емоційне навантаження відповідно до можливостей кожної дитини, запобігати перевтомі.

10. Особливу увагу приділяти дитині у час кардинальних змін у житті - переведення до іншого класу, прийшов новий вчитель, або відбулися зміни у складі родини тощо.

11. Прагнути уберегти дитину від стресогенних чинників, відмовитися від залякування, від створення ситуацій, які її турбують.

12. Розумно, виважено реагувати на прояви агресії, негативізму, впертості у дитини.

13. Надавати дитині змогу вільно обирати для себе вид діяльності, задоволення її природної потреби у спілкуванні.

14. Розвивати у дитини здібності адекватного сприйняття себе та інших.

15. Зауваження робити лише в м'якій, доброзичливій формі. Бажано, щоб критика супроводжувалася конкретною порадою та впевненістю учнів щодо виправлення своїх недоліків або помилок.

16. Учителю  необхідно пам'ятати, що дуже часто серед агресивних дітей помічається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам'ять; вони або занадто повільні, або, навпаки, дуже імпульсивні. А тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень дітей, емоційного дискомфорту, конфліктних ситуацій з батьками, учителями, однокласниками, втрати інтересу до навчання і до школи в цілому. Тому, для підтримки постійної уваги, необхідної працездатності під час уроку – заняття,  їм бажано добирати різноманітні вправи та змінювати форму роботи.

17. Знаходити шляхи для зниження суб'єктивної значущості ситуації і завдань школярів, переносити акцент на усвідомлення ними стрес-факторів під час діяльності і формування почуття впевненості в успіху при взаємодії з високотривожними дітьми.

18. Дітям з низьким рівнем агресивності давати завдання, що передбачають виявлення ініціативи та самостійності. Також їм дуже потрібні заохочення та доброзичлива увага, щоб зміцнювалась впевненість у своїх силах.

19. Могутнім засобом корекції емоційного стану є спілкування з природою, що заспокоюють, урівноважують душевний стан дитини. Добре, якщо ця діяльність супроводжується слуханням музики, співом.

20. Позитивні результати дає проведення аутотренінгу. За допомогою слова можна цілеспрямовано впливати на психіку дитини, викликати бадьорий, життєрадісний настрій, знижувати агресивність, знімати збудження, тривожність, посилювати функції внутрішніх органів, мобілізувати резерви організму, допомагати долати страх, нерішучість, зневіру у себе.

Психогімнастичні  ігри і вправи, рекомендовані педагогам

 для проведення з учнями у класі:

Етюд «Веселка»

Діти сідають у зручну позу, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють собі веселку, чудову гру її кольорів. І себе – у спокійному, приємному стані, розслабленими, на відпочинку. Після закінчення вправи обговоріть, які почуття виникали під час її виконання, хто «бачив» ще щось незвичайне.

Вправа закінчується тим, що діти встають, прогинаються і рухами рук над головою зображають дугу веселки (водночас розминаючи м'язи).

Гра «Паровозик»

Діти стають один за одним і кладуть руки на пояс тому, хто стоїть попереду. Це – паровозик. Два учні стають у протилежних кутках кімнати і зображають семафори. Завдання «вагончиків» полягає в тому, щоб «їхати» лише в тому напрямку, який показує «семафор». Тільки-но «семафор» змінює напрямок руху, діти мають повернутися на місці й переставити руки на пояс тому, хто стоїть попереду, і рухатися у протилежному напрямку.

Гра сприяє розвитку уваги, навичок спільної діяльності, вчить чітко дотримуватись правил.

Вправа «Леви»

Учитель: уявіть собі, що всі ми – леви, велика сім'я левів. Давайте влаштуємо змагання: хто голосніше гарчить. За моєю командою починаємо якомога голосніше гарчати.

- Почали!

- А хто може ричати ще голосніше? Добре гарчіть, леви!

Учні намагаються гарчати якомога голосніше, зображаючи при цьому стійку лева. Учитель: проте лев – цар звірів, сильна і благородна тварина. Він прекрасний і гордий, вільний і не метушливий. Він уміє себе стримувати... Ми всі – сильні духом, сповнені гідності леви (діти зображають величну поставу, ходу лева), могутні, впевнені в собі, спокійні та мудрі.

Етюд «Малюнок у повітрі»

Мета: рефлексія почуттів.

Учитель: зараз я попрошу вас уявити себе художниками. Але це не- звичайний малюнок. Нам не потрібні фарби і альбом. Будемо малювати …у повітрі! Уявіть собі, що у вас в руках пензлик. Всі уявили? Добре. А тепер я попрошу намалювати квітку, дерево, метелика, котика тощо.

Якщо діти навчилися виконувати вправу, спробуйте складніші завдання: намалювати картину «Радість», «Свято», «Моя мама» тощо.

Гра «Добра тварина»

Мета: розвиток почуття єдності.

Учитель: діти, станьте в коло. Давайте пограємо у гру «Добра тварина».

Візьмемося за руки та уявімо, що ми – одна тварина. Давайте прислухаємося до її дихання. Усі разом зробимо вдих-видих, вдих-видих і ще раз вдих-видих. Дуже добре. Послухаємо, як б'ється наше спільне серце. Тук – робимо крок уперед. Тук – крок назад. І ще раз...

Пам’ятайте, що ми всі – одна дружна шкільна родина.

Вправа «День народження»

Мета: висловити образи, зняти емоційну напругу, об'єднати учнів.

Оберіть «іменинника». Усі діти дарують йому подарунки жестами, мімікою. Іменинник має згадати, чи кривдив він когось, і виправити це (знову за допомогою міміки і жестів).

Вправа «Кораблик»

Мета: підвищити самооцінку, розвинути упевненість в собі.

Учитель: підніміться, будь ласка, із-за парт. Уявіть собі, що ми на кораблі. При словах «Тиха, спокійна погода, світить сонечко» ви повинні зобразити гарну погоду.

При слові «Шторм!» діти починають створювати шум, кораблик гойдається все сильніше. Один із «моряків» на кораблі має перекричати шторм: «Я не боюся шторму, я найсильніший матрос!».