Збірка "Цікаві правила від мудрої сови"

Про матеріал

Збірка містить авторські вірші - правила , які можна використати під час вивчення основних тем з української мови в 4 класі. Цікаво подані правила допоможуть дітям та вчителю швидше засвоїти матеріал.

Перегляд файлу

Зміст

Методичні рекомендації…………………………………………..3
Звуки і букви…………………………………………………….... 6
Речення……………………………………………………………. 7
Текст……………………………………………………………… 10
Слово………………………………………………………………12
Іменник………………………………………………………….... 16
Прикметник………………………………………………………. 21
Дієслово……………………………………………………………23
Числівник…………………………………………………………. 28
Займенник…………………………………………………………29
Прислівник……………………………………………………….. 30
Службові частини мови…………………………………………. 31

Методичні рекомендації

Як краще засвоїти правило, не просто запам’ятати визубривши його ,а зрозуміти,вміти застосовувати під час писемного мовлення? Мабуть це запитання ставив перед собою кожен учитель .Особливо воно актуальне при роботі з учнями початкових класів. Працюючи над цією проблемою, я дійшла певних висновків, якими і хочу з вами поділитися.

Висновок перший – зроби правило простішим, доступнішим , а значить зрозумілішим для дітей.

Завчити правило у вигляді віршика, римовані рядки запам’ятовуються та сприймаються дітьми набагато легше.

Намалювати , схематично зобразити правило ,використати піктограми, або,навіть ,надати поняттю певного образу. Визначення поняття речення – це чоловічки , які тримаються за руки(в тексті зв’язані між собою),розташовані в певному порядку. Чоловічків домальовують самі діти.

Текст – це будиночок,який діти теж можуть зобразити і підписати самостійно.

Подати правило в вигляді сенкану, наприклад:

Іменник

точний , конкретний

називає, відповідає, означає

Іменник дає назву предмету.

Частина мови.

Коли треба запам’ятати ряд букв чи звуків ввести їх у прості речення, які добре запам’ятовуються. Наприклад, для вивчення букв, які позначають дзвінкі приголосні звуки запам’ятати речення «Мій журавель знає , де жаба гуляє. Еґе!»

Під час вивчення правопису префіксів З та С хлопчик Капетефа, який дружить з префіксом С.

Певні образи та речення краще запам’ятовуються дітьми, ніж просто перелік букв.

Висновок другий – не можна подавати правило в готовому вигляді.

Вивчення правила завжди необхідно починати з постановки проблеми, досліджень, припущень ,обговорення думки дітей, чим більше діяльності було використано під час вивчення правила, тим більше воно запам’ятається дітям.

Під час обговорення необхідно створити такі умови, при яких діти не повинні боятися помилятися, щоб потім шляхом пошуку та припущень знайти правильне рішення.

У віршованих правилах можна пропускати слова, рядки та відновлювати їх разом з дітьми. Навчіть дітей навіть посміятися над своїми припущеннями,

емоційність теж дуже важливий фактор при роботі з молодшими школярами.

Висновок третій – під час вивчення правил створювати ігрові ситуації ,бо як відомо, гра у молодших школярів – основний вид навчання.

Можна під час повторення та закріплення провести гру « Я – іменник»(можна використати під час вивчення будь – якої частини мови)

Учень , який стає частиною мови, отримує завдання розповісти про себе , як про частину мови. Решта дітей допомагають.

Використовувати інтерактивні форми навчання.

«Мозкова атака» на початку кожного уроку під час вивчення певної частини мови .Бо повторення , як говорять, - мати навчання.

Робота над вивченням правил в групах,парах.

Презентувати правила у вигляді комп’ютерних презентацій , а в 4 класі можна запропонувати дітям створити власну презентацію.

Висновок четвертий - завжди надавати учням право вибору.

Учні отримують вибір вивчити правило з підручника чи посібника.

Деяким учням краще даються правила, які вони записують до скарбнички,

а ще краще , до створеної самостійно книжечки, власноруч.

Висновок п’ятий - правило обов’язково повинно бути підтверджено прикладами. А його використання поясненнями.

Дуже подобається дітям виправляти Незнайкові помилки, але слід не забувати обов’язково аргументувати свій вибір.

Одним із актуальнішим видом роботи над запам’ятовуваннями орфограм є коментоване письмо.

Під час наведення прикладів можна теж використовувати різноманітні ігрові ситуації. Гра «Хто більше», «Ти мені , я – тобі».

Звуки та букви

Звуки - говоримо, чуємо.

Букви – пишемо, бачимо, читаємо.

Речення

Думку закінчену виражає!

Розповідне про щось розповідає . !

Питальне завжди питає ? !

Спонукальне до дії закликає . !

Та кожне речення велика буква починає.

Кожне з цих речень може окличним стати,

Коли його з особливими емоціями казати.

Тоді в кінці речення знак оклику напишіть.

Діти , всім серцем Україну любіть !

Якщо до когось в реченні звертаються,

Слова оті «звертанням» називаються!

Їх голосом звичайно виділяють,

Як пишуть комами , або окличним знаком помічають.

------ ------- ------- , ЗВ !

------ , ЗВ, ------ ------ .

ЗВ, ------ ------- ------- .

Бережіть навколишній світ , люди !

Світи, сонечку, яскраво всюди.

Матусю, здоровою будь завжди.

Тату, сімейне вогнище бережи.

Є в реченні слова головні,

Без них речення не буває, ні!

Підмет і присудок , про них мова,

В реченні вони завжди – основа!

Про кого? чи про що? У реченні говорять підмет скаже.

А що він робить? Присудок підкаже.

Інші слова в реченні – другорядні, але теж важливі і владні.

(Хто?) Діти (що зробили?) посадили (де?) біля щколи (скільки?) багато

(чого?) квітів.

__________ ========= . . . … … .

Є в реченні члени однорідні,

Вони , мов брати чи сестри рідні ,

На однакове запитання відповідають

Та з одним і тим же словом в реченні

зв'язок мають.

Коли однорідні члени речення читаємо,

З перелічувальною інтонацією вимовляємо,

А на письмі комами розділяємо.

У нас у класі навчаються діти (які?) ввічливі,

добрі, порядні !

Однорідними бувають головні члени речення,

а також другорядні.

Щоб однорідні члени в реченні зв’язати ,

Будемо сполучники прохати.

А , але , і, й та інші тоді речення будуть правильніші.

Але , коли сполучники пишеш – пам’ятай

Перед а та але завжди кома стоїть, знай!

А від і та й кома завжди біжить ,

Не ставте її перед і та й , слова в реченні не сваріть!

Речення бувають прості - з однією основою

Таня хвалиться лялькою новою.

------------ ======== . . . … .

А бувають складні, не одну основу мають

Хлопці танок веселий танцюють, а дівчатка пісень українських

співають.

------------ … … ========== , --------------- … … ========= .

Текст

Зв’язані за змістом між собою речення,

Розташовані по порядку – це текст!

Текст можна назвати, або дати заголовок.

Те,про що в тексті розповідається,

Його темою називається.

Кожен текст чогось навчає,

Це мета тексту, кожен знає.

$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0185604.wmf$

Цей будинок «Текст» називається,

Він із зачину починається.

Далі йде основна частина,

Вона найбільша , його середина.

Потім - кінцівка, будинку цього маленька верхівка

Якщо текст про щось розповідає,

Його « Розповідь» називаю.

Якщо вирішить щось чи когось

описати,

Буду «Описом» називати.

Думку (твердження) доведу,

Текст «Міркування» складу!

$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0299125.wmf$

Слово

Слова, як і люди,бувають різні,

Бувають добрі, бувають грізні.

Бувають друзями і ворогами,

Бувають дуже прямими з нами.

Буває значень мають багато,

А можуть бути схожими , але зовсім різне означати.

А є слова, що нічого не значать,

Всім служать й зовсім не помітні , наче.

Та все ж не можна без жодного слова,

Інакше біднішою стане мова.

Слова прямі говорять так, як буває,

в прямому значенні виступають.

(золотий годинник)

Слова в переносному значенні мудрують, пряме значення слів неначе кодують.

(золотий чоловік)

Друзі – слова , хоч бувають зовні не схожі,

Наприклад: гарні, красиві, пригожі,

Про одне й те саме розповідають

Синоніми спільне значення мають!

Слова – вороги не можуть дружити,

Зло – добро, правда – брехня не можуть разом жити.

Слова ці зовсім протилежні, як лід і вогонь вони,

їх називають антонімами!

Є слово одне, а значень має багато,

Такі слова багатозначними треба називати.

Коса у дівчини, коса , для того, щоб сіно косити,

А на тій косі, що на морі, можемо відпочити!

А ці слова цікаві теж, ти їх омоніми назвеш,

Жирафа має найдовшу шию, а я жирафу все одно шию!

Читаю й пишу однакове слово, а зовсім різні частини мови!

Або по – різному їх вимовляю: приклад – приклад,

Або написати по-різному маю: навіз - на віз!

Є в мові нашій дуже різні

нерозкладні сполучення слів – фразеологізми.

їх тільки разом коли почуєш,

то зрозумієш ,або поміркуєш!

Щоб мова була виразна й багата,

Сполучення ці необхідно вживати!

Дати драла –втекти,

Хоч греблю гати – дуже багато.

Не на тяп – ляп їх треба знати,

Щоб котові хвоста зав’язати !

*Слово ділимо на частини - склади ,знай!

Твердо ти запам’ятай:

Скільки в словах звуків голосних,

Стільки ж і складів у них!

Слово перенось лиш по складах, не забувай!

1 букву не перенось і на рядку не залишай.

Від приголосного голосний не забирай,

Та «й» і «ь» від букви попередньої не

відривай!

Кожне слово з частинок складається,вони морфемами називаються.

Як у дерева чи любої рослини, як у сім’ї , у родини

Корінь головна і слова частина.

Спільнокореневі слова споріднені , мов родина.

Одне й те саме означають та спільну частинку – корінь мають.

Дуб, дубки, дубовий, дубняк,

дубочок, піддубник,

Дуб – корінь цих слів, он як!

Щоб від кореня нові слова будувати ,суфікс та префікс будемо

прохати.

Префікс - частинка , що перед коренем стоїть у слові,

І слову значення дає зовсім нові.

Вхід, вихід, захід та схід - префікс слова будує як слід.

І суфікс слова творити допомагає .

Був дуб великий , а з суфіксом дубочок маленький уже

проростає.

Багато дерев – утворився дубняк , і тут суфікс нам допоможе,

ось так!

Щоб слова у реченні зв’язати , можемо закінчення прохати,

Воно завжди міняється, змінною частиною називається.

Книжка мудрість нам несе, книжку я люблю за це .Книзі дякую я дуже, книжкою пишаюсь ,друже!

Іменник

Іменник – предмети називає

та на питання хто? або що? Відповідає.

А ще є іменники загальні та власні .

Власні з великої букви пишуться, ясно!

Це імена, клички тварин, назви сіл, міст,

Гір, морів, річок та країн.

Загальні з малої пишуться букви,

бо їх багато, не забув ти?

В селі Кочережки, де річка Самара, $C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0149627.wmf$

корова Лиска в ліску заблукала . А хлопчик Іванко її спіткав,бо кролику Труні траву він рвав.

Іменники різного роду бувають

$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0187423.wmf$

$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0281904.wmf$

$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0304933.wmf$

Якщо предмет один – однина,

Багато предметів, то вже множина!

Іменник два числа має.

В «один - багато» часто грає.

Іменник, коли треба, закінчення міняє,

На різні запитання усім відповідає.

В цьому йому відмінки допомагають,

Вони свою назву теж мають.

Називний ( Хто? Що?) - називає мама

Родовий (Кого? Чого?) - немає мами

Давальний (Кому? Чому?) - дати мамі

Знахідний (Кого? Що? ) - шукати маму

Орудний (Ким ? Чим?) - гордиться мамою

Місцевий ( На кому? На чому?) - розміститься на мамі

Ще відмінок є незвичний,

питань не має, лише гукає,

зовуть його – Кличний мамо

Ще про іменник треба сказати:

В реченні і головним , і другорядним може стати!

Давальний та місцевий відмінки,

За запитаннями розрізняй.

Місцевий прийменники має – пам’ятай !

У давальному відмінку особі щось дають, допомагають.

В місцевому відмінку на особі щось розміщають.

Березі водички я підливаю . ( В давальному відмінку слово

«березі» вживаю.)

На березі моїй бруньки почали проростати. (« На березі» в місцевому відмінку буду вживати.

***

Стола чи столу ? Родовий відмінок чоловічого роду питає,

Кого? чи чого немає?

Як правильно відповідати?

В орфографічного словника треба спитати.

***

Іменники жіночого роду перед і,

У давальному та місцевому відмінках ,

Приголосні Г К Х на З Ц С міняють

Подруга – подрузі, гуска – гусці,

Муха – мусі,

А ще чоловічий рід у місцевому відмінку

Луг – лузі, бік – боці , слухай уважно на уроці!

Орудний відмінок свої особливості має,

Твердий приголосний закінченням ою

Слова завершає.

М’який та на ж, ш, ч закінченням ею

кінчаються.

А з й з єю прикрашаються.

***

Орудний відмінок чоловічого роду на р

З ом чи ем словником перевіряй

Шофером, столяром, але чоботарем так і знай!

***

Жіночий рід в орудному відмінку ,

М’ який приголосний звук подовжує

Тінню, блакиттю, молоддю продовж і ти!

Привіт! Я – прикметник , частини мови.

Мене ти знаєш чудово!

Предметам ознаки я наділяю,

І все про них вам розповідаю:

веселий, маленький, чудовий,

весняний, солодкий чи кислий,

м’якенький , слухняний.

Про мене ти вивчи усе й пам’ятай ,

А зараз питання мої пригадай.

Який цей хлопчик? Відповідай!

$C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\картинки школа\інтернет\kopija-2-dlja_vali_3_kopija.jpg$

Коли про один предмет розповідаю,

То в однині виступаю.

Коли багато предметів ,то це множина:

Ніжні берізки, тополя струнка!

В реченні , так частіше буває,

Другорядним членом я виступаю.

З іменником дружбу велику маю,

у тому ж роді , числі та

відмінку, що й він буваю!

Дівчинка добра, розумна, старанна

( жіночого роду я тут, як

гарно!)

Хлопчик сміливий, веселий і дужий

( рід чоловічий маю я,друже)

А кошенятко пухнасте, смішне

(роду середнього стану за те)

А щоб краще рід мій визначати,

Треба закінчення запам’ятати!

Ч.р. – ий, ій

Ж.р. – а , я С.р. - е ,є

Вас вітає дієслово

–

вивчена частина мови!

Звісно, вказую на дію,

Нудьгувати я не вмію.

Присудком у реченні

Завжди я буваю.

А тепер тебе питаю:

На які питання я

відповідаю?

В часі минулому що я робив?

Бігав, сміявся, уроки

учив.

В часі теперішньому що я роблю?

Я розвиваюсь, росту і

люблю.

Ну а в майбутньому

що я робитиму?

Стану розумним, добро я

творитиму

Я особливий в часі минулому

Маю три роди, чи не забули всі?

Їх згадайте, не сидіть,

Приклади ще підберіть

І закінчення назвіть.

Ч.р. – нульове закінчення

Ж.р. - -а С.р. - -о

Коли на питання

що робити? що зробити?

Я відповідаю,

Значить, неозначену форму маю.

Закінчення –ть, -ться, -ти, -тися

запам’ятай

І у вірші неозначену форму відшукай.

Я бажаю не лінитись,

Гарно вам усім учитись,

Труднощам не піддаваться

І нового дізнаватися

Дієвідміни 2 маю, їх так розрізняю,

3 – тя особа множини закінчення уть, ють.

В інших особах закінчення е та є дають.

Малюють – малюєш,

Копають – копаєш,

Несуть – несеш,

Всі знають – ти знаєш.

А якщо в 3 особі множини закінчення ать, ять,

У всіх інших особових закінчення буде и ї треба знать!

Сплять – спиш,

Стоять – стоїш,

Бачать – бачиш,

Значать – значиш.

У теперішньому і майбутньому часі

Належу до певної особи

Я дивлюсь

Ти дивишся

Він дивиться

Визначити особу спробуй.

Малюю, читаєш, співають ,працюють,

Питаю, смієшся, лежать і мудрують.

Не спіши і не хвилюйся,

Не “заводься”, не нервуйся.

Як пишусь із “НЕ” згадай

І мені відповідай.

Приклади ти наведи,

Їх у речення введи.

Все про мене ти вже знаєш,

Чітко ти відповідаєш.

Та повинен ти ще знати

Як дієслово аналізувати.

Я тобі допоможу.

Ти працюй – я підкажу

В реченні дієслово ти відшукай,

та за планом його розбирай.

Наука в ліс не веде, а з лісу

виводить!

План

1.Аналізоване дієслово

2.Початкова форма

3.На яке питання відповідає?

4.Час.

5.Число.

6.Особа ( у дієслів теперішнього і майбутнього часу)

7.Рід ( у минулому часі)

8.Дієвідміна.

9. Яким є членом речення.

Числівник

У числівника справа числа називати

Який? Котрий? Скільки?

Він має сказати.

Скільки предметів, або порядок їх при лічбі –

Це числівник повідомить тобі.

Один, два , три, чотири, п’ять,

Ти правило повинен пам’ятать .

Ще числівники на кількісні та порядкові поділяють,

В залежності від того , що вони означають.

А ще деякі числівники як писати,

Треба запам’ятати.

Шістнадцять, шістсот, п’ятдесяти,

сімдесяти, вісімдесяти – пам’ятай!

Займенник

Вказує на предмети ,кількість, ознаки,

але їх не називає,

Запитання частин мови, які заміняє, має.

Хто? Я, ти , він, вона, та вони.

Який? Такий, той, цей.

Займенники , що вказують на особу – особові,

Часто зустрічаються у нашій мові.

1-ша особа Я , ми

2-га особа Ти , ви,

3- тя Він, вона, воно, вони.

Коли ці займенники відміняються,

То дуже вони міняються

Я – мене, мені, мною, на мені,

Ми – нас, нам, нами, на нас,

Не ховайтесь, впізнали ми вас!

Прислівник завжди при слові,

Ознаку дії виражає,

де і коли дія відбувається розповідає.

Де? Коли? Куди? та звідки?

Та чому? Навіщо? Як?

Вгору, вниз, сьогодні, вчора,

Не забуду вас ніколи!

Прислівник – незмінна частина мови,

Є корінь, префікс в нього й основа,

Є суфікс, але закінчення немає,

Його суфікс заміняє.

Службові частини мови

Слова маленькі людям служать,

без речення скласти важко дуже,

Прийменники в, на, за, до, над, біля

з –поміж, поруч, задля

не люблять безділля.

Слова у реченні поєднають,

їх всі вживають, люблять і знають.

Сполучники однорідні члени речення ,

або цілі речення єднають,

За значенням сурядні та підрядні бувають.

І, й, та, ні, але, зате, однак,

щоб, аби, оскільки, тому що, як!

Ще частка - службова мови частина,

Не, ні, казна, хтозна, власне, навіть, ага,гаразд, би

Теж велика родина!

Щоб емоції та почуття свої передати,

Можна вигук у мові вживати.

Ого! Ага! Цить! Годі! Ох! Ой! Ура!

Включити у речення нам їх пора.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Гайдамака Наталя Григорівна

Пов’язані теми

Українська мова, 4 клас, Матеріали до уроків

Додано

21 лютого 2018

Переглядів

2233

Оцінка розробки

Відгуки відсутні