" Збірка Екологічний світ очима дітей"

Верес Галина Мирославівна

Новороздільський НВК ім.В.Труша

Львівська область

 

 

Природа — такий же унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити неможливо.

 

 

Чи знаєш ти, світе, як сиво рижає полин,

Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

(Б. Олійник)

 

 

Розум є здатність використовувати сили навколишнього світу без руйнування цього світу.

(О. Стругацький, Б.Стругацький)

 

 

Подумай про час, про все, що було, подумай про день сьогоднішній і віки, що прийдуть за ним.

(Уолт Уітмен)

 

 

Факел життя не утримати одній людині, одному народові, одній державі, якщо всі ми, хто живе на Землі, хто назвав себе Ното Sapiens - людиною розумною, не будемо його охороняти.

 

 

Поглянь навкруги, яка прекрасна квітка в лузі, який мелодійний спів жайворонка лунає звідусіль, як весело радіє дітвора, милуючись природною красою.

 

ЛЮДИНО! СХАМЕНИСЯ!

 

Ти нищиш усе довкола. Ти рубаєш гілку, на якій сидиш. Своєю ненаситністю і байдужістю ти ламаєш все те , що створив Всевишній на віки. Ти не задумуєшся над тим, що прирікаєш на невиліковні хвороби своє ще не ненароджене дитя; подумай, в якому світі житимуть твої онуки.

 

Опам'ятайся, людино, ти не цар природи, а витвір її, і тому коли ти нищиш природу, то в першу чергу прирікаєш на загибель саму себе. Ти вважаєш , що основою життя є гроші. За них можна купити дім, прикраси, вишуканий одяг, найсмачніші ласощі, але ніколи за гроші не купити природної красоти, любові, затишку, здоров'я.

 

Запам'ятай: багатства ПРИРОДИ тобі не прийшли в дарунок від предків, а ти позичив їх у майбутніх поколінь.

 

Г.М. Верес, вчитель хіміії

Моя Земля

 

Земле моя молода!

Куле моя чарівна!

Шум лісів, пташиний спів

І жовтогарячі жита –

 

Це прекрасна природа твоя,

І у ній царем є людина,

Що невблаганно жорстока до тебе,

Моя красуня єдина,

 

Все у світі підкоряється науці,

Вона поставила тебе на другий план,

І людство, незважаючи на внуки,

Складає катастрофи план.

 

Вона вбиває все живе на світі

І знищує озону шар,

Скликаючи біду на діти,

Зганяючи на землю стаї хмар.

 

Там, де війна триває,

Де катастрофа відбулась страшна

Там смертоносний вітер лиш блукає,

Лишень панує всюди темнота.

 

Давно дитячий сміх тут не лунає,

Все заросло, сховалось в бур'яні,

Тут радіація проклята силу має –

Ніхто не в змозі подолать її,

 

Ніхто на теє не зважає,

Бо кожен зайнятий своїм

Там море-океан ридає,

Та байдуже до цього всім.

 

Там дід Дніпро ще довго буде

Нести у море хвилі бруду

Ніхто й ніколи не забуде

Таких дарів науки люду.

А, може, ті мечі науки

Навіки нам зложити,

Щоб знов природа забуяла,

Щоб в злагоді із нею жити,

 

Щоби збагнуло людство,

Що вона вище всіх прогресів,

Що це найвищая мета

Позбавитись екологічних стресів.

 

М. Білик, 10 клас

 

                 *  *  * 

Усі ми знаєм,

Що Розділ -

Це Батько всіх наук,

Це місто роботящих рук,

Це мати працівників завзятих,

Це місто хіміків затятих.

 

Колись давно - велична ця споруда ,

А тепер - нзнаная руїна,

Бо наукою великою

Захопилася країна.

 

Колись ми жили собі вільно,

Не боячись страшенних бід.

Та нині не пройде й хвилина,

Як в чорну землю піде новий гріб.

 

В повітря тут заводи вже старенькі

Кидають тонни бруду,

Та кожен скаже, як завжди:

«Займатись цим не буду.»

 

Давно озера не малі

Смердять, наче ті тхорі,

А влада, ховаючись у нірки,

Туди скидає тонни сірки..

 

Постійно риба в річці гине,

Бо необачний там вибухівку кине.

 

Чи то смертельний потічок

Дійде тихенько до річок.

 

Там дід Дніпро ще довго буде

Нести у море хвилі бруду.

Таких дарів науки

Людство ніколи не забуде.

 

Усі ми знаєм, що ліси –

Це людства всіх легені

І в цей же час, неначе пси,

Вирубуємо все скажені.

 

Весна уже прийшла,

Та не цвіте акація,

Бо давно в її коріння

Просочилась радіація.

 

Давно епоха ця минула,

Коли з природою ми в мирі жили,

Коли вона нас годувала,

Коли ми всі її любили.

 

Давно-давно це було ...

А тепер - природа вся завила,

Бо наука мечем кривавим

Її в серденько поразила.

 

А може ті мечі науки

На віки нам зложити,

Щоб наше місто процвітало,

Щоби майбутнє не ридало.

 

І щоб природа забуяла,

Щоби ліси ожили,

Щоб нас Планета привітала,

Щоб в злагоді ми з нею жили.

 

М. Білик, 10 клас

 

 

    Липа

 

Росте липа край дороги,

А поряд - тополя.

Скажіть, скажіть, як не плакать,

Коли така доля?

 

Росте липа край дороги,

Цвіте буйним цвітом,

А сусідонька тополя

Розмовляє з вітром.

 

І радіють собі люди

З стрункої тополі,

Липу теж не забувають:

Рвуть, скубуть доволі.

 

Плаче липа теплим літом,

Бо чому, не знає,

Злії люди з ніжним цвітом

Гілочки ламають.

 

Наламають і зрадіють,

Що доволі цвіту.

І ніхто не пожаліє,

Лиш заплаче вітер.

 

Б. Пшик, 2 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краса врятує світ

 

"Краса врятує світ" - цей вислів нам відомий.

Про що говорить він? Який у ньому зміст?

Краса - поширене поняття, всім знайоме,

і значення його в житті важливе всім.

В природі ми не часто замічаємо

красу життя навколишніх світів.

На неї ми уваги не звертаємо,

хоч саме в ній звучить прекрасний спів.

Весна чи літо, осінь чи зима

завжди чарівна, в будь-яку погоду,

вражає глибоко незнана таїна,

якась незвична і проста краса природи.

В природі теж панують почуття.

Вони керують нашими думками.

Відкрий-но очі на красу життя,

щоб лиш любов горіла поміж нами.

Краса любові, зовнішня краса

також важливі у житті людини.

Любов дарує крила й небеса,

Краса дає нам щастя щохвилини.

Так, правда криється у вислові відомім.

Тут є важливий зміст, велика таїна:

"Краса врятує світ" - хай знають в кожнім домі!

Світ щастя, радості, любові і добра!

 

О. Телішевська, 11 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

*  *  *

 

 

 

 

Всі знають, що природа в небезпеці,

Але чи розуміють цього суть,

Чи усвідомлюють загрозу всій планеті,

яка поширюється швидко, ніби ртуть?

Ліси, поля, долини, гори й ріки –

Уся природа стала на межі

Життя і смерті. Крок вперед - й навіки

зостанемось в минулому усі.

Як людство може це не зрозуміти,

Воно ж пиляє гілку, на якій сидить.

 

Страждають не лише дерева й квіти.

Від своїх помилок страждаємо і ми.

Наш час настав - на помилках навчились,

Згадаємо Чорнобильську АЕС .

Терпіти наслідки аварії стомились

 усі. Навіщо зайвий стрес?

Так, помилки минулого несправні;

але в руках у нас - майбутнє поколінь.

Загоїмо всі наші рани давні,

щоб від аварій залишилась тільки тінь.

В природі кризис незвичайного масштабу –

глобальна криза у історії людській.

І кожен з нас повинен мати право

на щастя, на життя, здоров'я й спокій свій.

Лише тоді, коли забудем небезпеку,

яка нависла над людьми усіх світів,

ми зможемо забути страшне пекло

й нове життя почати на землі.

 

О. Телішевська, 11 клас

 

 

 

 

*  *  *

Земля дідів і прадідів наших - це мила серцю Україна.

Тут народилися і виросли наші батьки, по цій землі зробили і ми свої перші кроки. Споконвіку тут жили люди, і працювали, ростили дітей. Але в часи дідів і прадідів не виникало серйозних екологічних проблем, бо люди з шаною і повагою ставилися до матінки-природи, не віддаляли себе від неї.

Чому тоді так гостро нині постала проблема екології? Чому так часто люди грубо втручаються у внутрішній світ природи? Мабуть, тому, що вважають себе повноправними її господарями, гарними знавцями її законів.

Всілякими способами втілюються грандіозні проекти осушення боліт, затоплення водами штучних морів родючих земель, будівництва атомних електростанцій.

Подібні "проекти віку" мали принести користь людям, але ніяк не природі. І саме тепер ми на собі відчули наслідки безгосподарського ставлення до неї.

Страшним лихом для всього українського народу стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Це сотні і тисячі хворих і калік, села і міста, які аж "світяться" від радіонуклідів, радіаційний фон у деяких місцях у десятки разів перевищує допустимі норми. Забруднені всі райони, куди тільки сягнула чорна хмара чорнобильського лиха.

 

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів'ях трьох річок.

То хто є ви злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

Л. Костенко

 

Горе впало на Україну, зачепило Білорусію й Росію. Стан навколишнього середовища нашої країни погіршила чорнобильська трагедія. Злочинно-недбале господарювання впродовж багатьох років також привело до тяжких наслідків і забруднено землю і повітря, змертвіло багато водойм.

Нині кожна людина, на мою думку, хоч у якій би галузі вона не працювала, не має морального права стояти осторонь екологічних турбот, бути пасивним спостерігачем, бо все менше і менше залишається на нашій землі місць, де людина почувала б себе у цілковитій безпеці.

Треба жити в єдності з природою, берегти і примножувати її багатство. Кожен справжній патріот своєї батьківщини повинен берегти свою землю, піклуватися про її благополуччя, щоб щедро родили жита, текла цілюща вода, щоб чудові краєвиди милували людське око.

С. Галатьо, 10 клас

 

*  *  *

Земля. Над цим словом можна задуматись довший час, тому що воно викликає у нас як позитивне, так і негативне враження. Але на сьогоднішній день нас повинна більше хвилювати негативна сторона цього слова. Тому давайте задумаємось і спробуємо розгадати це загадкове слово «Земля».

 

У світі вже нагромаджено страхітливі засоби масового знищення, достатні для багаторазового винищення всього живого на землі. Можна сказати, що світ підійшов до такої критичної межі, коли відоме гамлетівське запитання «Бути чи не бути?» постало вже не перед окремими людьми,а перед усім людським родом! А все це через те, що, «завойовуючи» природу, люди значною мірою підірвали основи власної життєдіяльності, стабільності світових екологічних систем, зменшили екологічну різноманітність на планеті. У результаті відбулося погіршення стану навколишнього середовища, і французький еколог Жак ів Кусто мав усі підстави сказати: "Раніше природа лякала людину, а тепер людина лякає природу". Тому ми повинні зрозуміти, що це загроза не тільки теперішньому, але й майбутнім поколінням людей.

 

Але не зважаючи на все це, ми повинні милуватися сьогоднішнім днем, співом пташок, сходом та заходом сонця... і пам'ятати приказку: "Готуймося до гіршого, сподіваймося на краще".

 

В. Кобрин, 10 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Збереження природи

 

Людина - це частина живої природи. Природа - це наше життя. Кожна людина повинна берегти природу так, як свою рідну матір. Адже ми дістаємо від неї все необхідне нам для життя. У природному середовищі все тісно пов'язане між собою. Саме вона возвеличує дух і тіло людини.

Знання про природу допомагають людям правильно використовувати природні багатства, відновлювати й охороняти їх. Матеріали для будівництва дає нам природа. У природі є дуже багато різноманітних рослин, завдяки їм ми вдихаємо чисте повітря. А також є багато і лікарських рослин, які допомагають нам у виліковуванні від багатьох хвороб. Майже у кожного із нас виникає питання: як ставиться до природи людина? Адже серед нас є дуже багато таких людей, які не вміють бережливо ставитись до природи. Вони її нищать, не бережуть, вони не знають, що таке природна краса. Зараз на землі вже знищено сотні видів окремих рослин і тварин, сотні тисяч гектарів лісів, родючих земель, лугів. Людина, в якої не має любові до природи, стає рано чи пізно брутальним споживачем. Тварини, рослини, а також і людина страждає від забрудненого повітря різними шкідливими речовинами, отруєння річок стічними водами. Отже, за природою ми повинні доглядати дуже пильно, не нищити її, адже вона і так на грані вимирання. Ще з дитинства ми знаємо, як багато шкоди приносить вирубування лісів, створення штучних водосховищ. Завдання кожної людини-посадити деревце, розчистити джерельце.

Пригадаймо, як говорив М.Т.Рильський, мріючи про це:

 

Щоб росли ми, щоб цвіли ми,

Щоб садами ще й рясними

Цвів навколо вільний світ.

 

Адже найкращим відпочинком для людей є і буде природа.

Отже, ми повинні берегти природу, дбайливо ставитись до неї, а також і до всього живого на Землі. Цінувати його: воно ж дає нам життя. Все, що ми маємо і що нас оточує, нам дала природа, і ми повинні подякувати за все це їй. Наш святий обов'язок - збереження природи. Цей обов'язок створить нам прекрасний настрій і принесе велике задоволення.

 

Л. Чіх, 9 клас

 

Проблеми екології в моєму рідному місті

 

Згідно з даними лабораторії спостережень за забрудненням атмосфери Львівського обласного центру та гідрометеорології, в першому півріччі 2000 року істотних перевищень вмісту забруднюючих речовин у пробах повітря за середньодобовими та максимально-разовими показниками не спостерігалася.

 

За часів наших прадідів не виникало серйозних екологічних проблем, тому що люди шанували й поважали матінку-природу. Нині проблема екології актуальна і "нагадує" про себе повсякчас. Люди втілюють у життя грандіозні проекти, які приносять нам користь, але аж ніяк не природі. Наприклад, місто Новий Розділ.

 

Новий Розділ - чарівний і мальовничий куточок української землі. Воно ще не було позначено на географічних картах, а стало широко відомим не тільки на Львівщині, а й далеко за її межами. Прославив це місто гірничо-хімічний комбінат, завдяки промисловості якого розбудувалося нове місто.

 

На сьогоднішній день підприємство входить до переліку 100 найбільших забруднювачів України і знаходиться в басейні транскордонної р. Дністер. Належить до основних джерел забруднення поверхневих, підземних вод. Накопичення відходів досягло критичних меж і становить біля 4 млн. т. Питання утилізації даних відходів не вирішено. Активізація зсуву кар'єру загрожує житловим забудовам.

 

Отже, щоб екологія не тільки нашої місцевості, а й цілої держави була на найвищому рівні, люди не повинні вважати себе повноправними її господарями, грубо втручатися у внутрішній світ природи, ніби вони є гарними знавцями її законів. Треба жити в єдності з природою, берегти і любити її синьоокі озера, родючі лани, південні степи і скелясті пагорби, якщо ми примножуватимемо її багатства, то ці чудові краєвиди ще довго милуватимуть людське око.

 

З. Івахів, 10 клас

Моє рідне місто

Наше рідне місто Новий Розділ розкинулося на берегах Дністра і красується тут уже більше півстоліття. Новий Розділ - це місто, де кожен із нас народився, провів своє казкове, незабутнє дитинство, вперше закохався, пізнав природу в усій її красі, побачив схід сонця холодного зимового ранку й на крок наблизився до усвідомлення сенсу життя. Це все неспроста, адже для кожного жителя Нового Роздолу він є молодою Батьківщиною, найпершим і найріднішим домом, до якого рано чи пізно злітаються, мов птахи до свого гнізда, усі його діти. Хоча Новий Розділ місто не велике, його розвиток переживає стадію "розцвіту". Новий Розділ “квітне” не тільки в напрямку індустрії, а й у реальному житті. Це відбувається навесні: бруньки дерев і кущів розпускаються, народжуються сотні тисяч неповторних для них листочків, ніжних і лагідних мов немовлята. А яке прекрасне сонце у цю пору року! Кожен промінчик все з більшим теплом цілує кожну гілочку, листочки, квітку... Мабуть, лише в Новому Роздолі весняні промінчики так ніжно пестять наші щоки, вселяють у душу кожного новороздільчанина думку про щось таємниче, невідоме, віру у щось краще. Лише цвіт дерев, що ростуть у Новому Роздолі, надає тонкого духмяного аромату повітрю. Добре, що наше місто таке красиве. Кожна пора року надає Новому Роздолу особливої, таємничої краси і неперевершеності. Мабуть, саме тому кожен із нас любить усією душею і серцем те місто в якому назавжди залишиться краплина нашої душі. Тож збережемо і примножимо природу нашого міста.

 

У. Кальмук, 10 клас

 

Від імені всіх, хто літає, стрибає, плазує, всіх вухастих, копитових, лускатих, усіх тих, хто мешкає в траві, на, деревах, у воді, від імені всіх «братів Твоїх менших». Людино, нагальне звертаємось до Тебе ми, вище згадані, з не­відкладною вимогою: не занапащай життя наше! Ми з Тобою не лише рівноправні співквартиранти на Планеті ми й незамінний життєзабезпечуючий механізм живої природи, де їй став Гегемоном.

 

Тобі хочеться жити ще ситніше, без турбот, заможно, весело, вільготно... Тому Ти посилив і зміцнив свої мускули надпотужними машинами, створив хімічні сполуки, яких досі не було, удерся в сфери, де бути Тобі протиприродно. У силу свого розуму й здібностей Ти досяг того, до чого прагнув, й одержав те, що заслужив. І якщо десь висихає море, чорні бурі оголюють на цілих континентах неродючу плоть землі, світовий океан мертвою хваткою душить нафтова плівка, а сонце через силу продирається крізь щільну завісу промислових викидів — це твої діяння на Землі, Людино!

 

Оберни своє лице до Матінки-природи ! Угамуй свій егоїзм, затамуй пихаті поривання, притиш ідеологічні звади, відкинь зарозумілість і візьми в тямки, що спокутати гріх свій ще не пізно. Сьогодні ж, з цієї миті, грамотно й доладно продумай кожний завтрашній свій крок, не пошкодуй зусиль і коштів, пожертвуй сном і відпочинком, хитливим благом, яке Ти звеш сакраментальне матеріальним, і почни діяти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У збірку ввійшли поезії та твори

публіцистичного стилю на екологічну

тематику учнів

Новороздільського НВК ім. В.Труша

 

 

 

 

 

Зібрала й упорядкувала

 

  вчитель біології та хімії

Новороздільського НВК ім. В.Труша

Львівської  області

Верес Галина Мирославівна