Збірка креативних завдань з української літератури, 5 клас

 

 

Збірка креативних завдань з української літератури на розвиток здібностей школярів до словесної творчості (5 клас)

 

 

 

Тема «Василь Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон». Різні життєві позиції царя Плаксіяі Лоскотона (песимістична та оптимістична)

«Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, —
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був па троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі — ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька — Вай-Вай,
Третя донечка — Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались — Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія.
Цілі дні вони сиділи,
Голосили, та сопіли,
Та стогнали, та ревли,
Сльози відрами лили.
Цар Плаксій велів сердито:
"Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!
Хто всміхнеться — в часі тім
Я того негайно з’їм!"
Завдання

• Уявіть, що ви разом зі своїм кращим другом потрапили в країну Сльозолий. Вигадайте та розкажіть історію, яка могла б статися з вами у цій країні.

«Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити…

«…Бо уже цей Лоскотон
Скоро нам розвалить трон:
Що тоді ми будем пити,
Як не будуть плакать діти!»  

Завдання

Запропонуйте рецепт напою для Сльозолия, який допоміг би йому змінитися.
«Але дядько Лоскотон
Не боявся цих заслон:
Він ходив по всій країні
І носив з собою сміх
В розмальованій торбині,  
В пальцях лагідних своїх».

Завдання. Опишіть, що знаходиться в торбині Лоскотона.

Тема. Леонід Глібов. «Що за птиця?»

Між людьми, як пташка, в'ється,

У людей і їсть, і п'є;
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.

Завдання. Складіть акровірш-загадку про осу.
Орієнтовне виконання

Оля по доріжці бігла,

Сонцю дівчинка раділа.

«А-а!.. На що я наступила?!..»

Тема. Л.Глібов. «Квіткове весілля»

Завдання. Уявіть, що на весілля запрошені глухий і сліпий. Об’єднайтесь у пари. Нехай «глухий» розповість «сліпому», що він бачить на весіллі (кольорові образи), а «сліпий» розповість «глухому», які звуки лунають на весіллі.

 

Тема. Василь Симоненко  «Подорож у країну Навпаки»
«…Толя теж сидить бідує,
Вилива жалі свої:
«Дуже Тоня вередує,
Розважай весь час її...»

Завдання. Розкажіть, як змінився Толя після повернення з країни Навпаки.
«…Недалеко звідсіля
Є чудна одна земля —
Там ні дня нема, ні ночі,
Кожен робить там, що схоче...»

Завдання. Уявіть, що ви створюєте мультик «Подорож у країну Навпаки». Опишіть, як ви зобразите цю країну в вашому мультику, щоб маленьким глядачам не захотілося в ній побувати.

Допишіть казку В.Симоненка сценою зустрічі чотирьох друзів після повернення з країни Навпаки. Об'єднайтеся в групи по чотири особи і складіть уявний діалог героїв.

Напишіть від імені Толі листа своїм однокласникам «Я не раджу вам відвідувати  країну Навпаки, тому що…»

 

Гра «Розплутай небилицю!»

Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а вітрила шовкові так і понадимались — тільки летіти! От він, недовго думавши, сів на корабель, той корабель знявся й полетів... Як полетів та й полетів — нижче неба, вище землі — й оком не зглянеш!

Летів-летів, коли дивиться: — вовк. Зліз дурень з корабля і каже вовкові: «Сідай на мене і кажи, куди тебе везти?»— Вези куди сам знаєш! Привіз  дурень вовка в дубовий гай, де панна жила. Побачив її вовк та й каже: «Сідай разом зі мною на дурня та поїдемо до царя на обід». А панна відповідає: «Як розгадаєш загадку, що в світі є ситніше, прудкіше, миліше над усе?», то поїду з тобою. Засумував вовк, прийшов до дурня, та й загадує йому цю загадку. А дурень і говорить: «Не знаю». Сів вовк на дурня і поїхали вони до царя на обід.

Завдання. Назвати українські народні казки, які «переплуталися».

Орієнтовна відповідь

У цій небилиці «переплуталися» три народні казки» «Летючий корабель», «Мудра дівчина», «Про Жар-птицю та Вовка».

Тема. Іван Франко. «Фарбований Лис»

«Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і радійте! Сьогодні рано Святий Миколай виліпив мене з небесної глини, придивіться, яка вона блакитна. І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Гостромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний за своє життя і своє добро. Йди на землю і будь царем звірів, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів». Почувши це, звірі аж у долоні сплеснули…»

Завдання. Розкажіть від імені Лиса Микити, про його враження від царювання.

«…Але не встиг він добігти до базару, коли йому назустріч біжить Пес, з іншого боку надбігає другий, а там бачить третього. Псів уже наш Микита не одурить. Зараз пронюхали, хто він, загарчали та як кинуться до нього! Наш Микита закрутився, мов муха в окропі: що тут робити? Куди дітися? Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі одчинені ворота, а з воріт на подвір’я. Зіщулився тут і роздивляється, куди б його сховатися…»

Завдання. Запропонуйте з цього місця свою версію казки.

 

Тема. Василь Королів-Старий. «Потерчата»

Завдання. Проведіть рольове обговорення того, що трапилося з дяком Оверком одного вечора на болоті. (Ролі: «дяк Оверко», «Дитинчата-Потерчата», «Домовик»).

Намалюйте словесні портрети Потерчат та Домовика.

Складіть казку про Домовика, який господарює в вашій оселі.

Напишіть листа Домовику, в якому висловіть свої до нього прохання.

«…I знову вони почали посуватись понад болотом, освічуючи йому правдиву путь.

Однак дяк їх не зрозумів. Він все стояв і трусився, як лист на осиці…»

Завдання. Поясніть дякові Оверку поведінку Дитинчат-Потерчат. Переконайте його, що боятися Потерчат не потрібно.

Тема: Василь Королів-Старий «Хуха-Моховинка»

Завдання. Опишіть хатинку Хухи-Моховинки. Чи приємно вам було б жити в такій хатинці?

Уявіть, що старий дід, якого врятувала Хуха-Моховинка, зустрівся з дяком Оверком із казки «Потерчата». Що б він розповів про нечисту силу дякові? 

Чи правильно, на вашу думку, вчинила Хуха, врятувавши від смерті свого кривдника? Як би ви вчинили на її місці? 

Складіть казку про власні пригоди, в яких вам на допомогу приходять герої казок В. Королів-Старого (Домовик та Потерчата «Потерчата»), (Хуха «Хуха-Моховинка») та Потороч («Потороча Хрипка»).

«…Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто «Люди». А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях, — печерницями; що понад річками та озерами, — очеретянками; ті, що у високій траві та бур’янах, — бур’янками. Бувають ще: степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого».

Завдання. Складіть казку про Хуху очеретянку.

Тема. Оксана Сенатович. «Малий віз»

«– Це тебе ми чекаємо? — взяв руки в боки сивоусий козак. — І кого ж це ми дочекалися?»

Завдання. Що міг розповісти Дмитрик козакам про себе? Складіть розповідь від імені Дмитрика.

Уявіть, що ви подорожуєте Малим Возом разом із Дмитриком. Що б ви хотіли дізнатися у козаків? Зверніться до козаків зі своїми запитаннями.

Складіть казку за мотивами твору О.Сенатович «Малий віз» «Дмитрик на підводному човні запорожців».

Козаки оберігали  скарби. Відшукайте скарби української мови в казці «Малий віз».

Гра „Шукачі скарбів"

Дітям пропонується знайти і виписати художні засоби у творі «Малий віз».

Орієнтовне виконання

Епітети:
Червневе небо
Зоряне озеро
Сивовусий козак
Порівняння:
Зоряне озеро - як небо
Човен подібний до великої жовтої черепашки

Метафори:
Небо обтрушувало в озеро зорі
Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба
Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари
Витяг з води Віз
Дмитрик разом з ліжком поїхав у невідоме
Підводний човен зблід.

Розгляньте репродукцію відомої картини І.Репіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Чи такими вам уявляються козаки з казки «Малий віз».

Напишіть Івану Сіркові листа від імені Дмитрика, від свого імені.

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Тарас Шевченко. «Садок вишневий коло хати»

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Завдання.

Яку пору року описано у творі? А яка ваша улюблена пора року? Розкажіть, що вам у ній найбільше подобається?

Яку пісню могли б співати дівчата, ідучи з поля? Об'єднайтеся у групи і підготуйте виконання української народної пісні.

Опишіть картину природи, зображену у вірші.

Орієнтовний опис

Природа в усіх поезіях Кобзаря така справжня, така красива і жива: «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть…», «співають ідучи дівчата…» І ми одразу чуємо і гул хрущів, і красиві переливчасті голоси дівчат, і нічну чарівну пісню соловейка. Навіть відчуваємо свіжий запах молодих зелененьких вишеньок… Натруджені плугатарі повертаються з поля, втомлені, але спокійні І задумливі, зачаровані красою навколишньої природи. А вдома ждуть їх ласкаві матері, які вже приготували вечерю.

Мистецька гра «Я – мистецтвознавець»

Розгляньте картину Т.Г.Шевченка «Селянська родина». Напишіть статтю-опис картини для шкільного мистецького журналу.

Орієнтовне виконання завдання

Т.Шевченко був чудовим знавцем народного побуту. Про це свідчать його поезія і картини, зокрема «Селянська родина». На полотні ми бачимо куточок подвір'я та стареньку хату під солом'яною покрівлею.Тут наприкінці довгого літнього дня збиралася селянська сім'я: молоді батьки, їхній синочок і старий дід.Малюк, мабудь, ненароком розбив горщика. Першим порухом батька було покарати сина за шкоду. Лагідним жестом мати заступається за малого. Заспокоєний нею батько в одну руку бере люльку, а другою тягнеться до сина, щоб його приголубити. Під ногами в людей крутиться цікавий до всього дворовий пес.

Неподалік на призьбі сидить і гріється у промінні призахідного сонця сивий дідусь. Він заглиблений у свої думки і не дослухається до  того, що відбувається на подвір'ї. (За Д.Степовиком).

Запитання. Чи відповідає картина «Селянська родина» настрою вірша «Садок вишневий коло хати»? (Ні. Настрій картини сумний. Художник на полотні зображує

тяжке і сумне кріпацьке життя. Вірш «Садок вишневий коло хати» «дихає» іншим настроєм – світлим ліричним. Природа знімає проблеми, наближає життя до ідеалу.

Мистецька гра «Я екскурсовод»

Завдання. Уявіть, що ви екскурсовод у музеї Т.Г.Шевченка. Прокоментуйте експозицію  ілюстрацій до вірша «Садок вишневий коло хати…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Богдан-Ігор Антонич. Вірші «Молитва», «Весна», «Назустріч»

Мистецька гра «Я фотограф»

Завдання. Прочитайте вірш  «Молитва». Розгляньте  світлини, якими фотограф проілюстрував кожну строфу вірша. Знайдіть помилку у розміщенні фотографій. Словесно опишіть світлини, які б ви запропонували як ілюстрації до вірша.

 

Молитва людська є неначе дим, кружляє над селом, мов білий лебідь, аж стовбуром кудрявим, золотим   розвіється по кришталевім небі.
Молитва людська - це ґотицька вежа, що виструнена навсторч у блакить, що захват майстра й біль її мережав - над гамором юрби німа мовчить.
Молитва людська є немов тополя, на небо дивиться над ланом жит, струнка, тонка, самітна серед поля хитається від вітру та дрижить.
Молитва людська є немов орел, над хмари вилетить з землі порога, Аж задрижить, неначе перепел: побачить вогняне обличчя Бога.

 

Весна

Росте Антонич, і росте трава,

і зеленіють кучеряві вільхи.

Ой, нахилися, нахилися тільки,

почуєш найтайніші з всіх слова.

 

Дощем квітневим, весно, не тривож!

Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,

хто сипле листя — кусні скла на тебе?

У решето ловити хочеш дощ?

 

З всіх найдивніша мова гайова:

в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,

на вільхах місяць розклюють зозулі,

росте Антонич, і росте трава.

 

Мистецька гра «Я – художник»

Завдання

Розгляньте ілюстрацію до вірша Антонича «Весна», яку розміщено на одному із поетичних сайтів в інтернеті. Висловіть свою думку, чи відповідає цей малюнок поезії Антонича. Словесно опишіть картину, якою б ви проілюстрували вірш «Весна».

 

Назустріч

Росте хлоп’я, мов кущ малини,

підкови на шляхах дзвенять.

Ось ластівки в книжках пташиних

записують початок дня.

 

Запрягши сонце до теліги,

назустріч виїду весні.

Окриленим, хрещатим снігом

співають в квітні юні дні.

Мистецька гра «Я – літературний критик»

Завдання. Підготуйте статтю у мистецький журнал «Художньо-поетичний світ  віршів Богдана-Ігоря Антонича «Весна» та «Назустріч».

Орієнтовне виконання завдання

У своїх віршах «Весна», «Назустріч» Б.-І. Антонич пише: «Росте Антонич і росте трава», «росте хлоп’я, мов кущ калини». Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини.

Та й сама природа у віршах Б.-І. Антонича теж схожа на людину, повторює її дії. Ластівки не просто літають, а записують початок дня. То не дощ іде, а хтось стовк на друзки синє небо й обсипає ними світ. Вранці ліричний герой запрягає сонце до теліги, щоб виїхати назустріч весні.

Так кожен рядок поезій перетворюється на невеличку ніжну акварельну картину. Чарівний світ природи, змальований, у поетичних творах Б.-І. Антонича, примушує по-іншому подивитися на все, що нас оточує. Виникає потреба замислитися: як я сприймаю природу, серед якої живу? Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть «розповісти» дуже багато. Варто лише придивитися пильніше.

Мистецька гра «Я – мистецтвознавець»

У віршах Антонича ви побачили химерне поєднання людини і природи. У портретах відомого художника Октавіо Окампо також сховано кілька зображень, варто тільки добре придивитися, і вони самі виринуть і постануть перед вами – все залежить від вашої уваги і фантазії.

Завдання. Віді­йдіть подалі і подивіться на картину. Що ви бачите? Як ви гадаєте, що за диво-дівчину зобразив художник на цьому портреті? Чому цей портрет має назву «Весна»? Опишіть картину та висловіть свої враження від неї.

Орієнтовний опис

На картині Октавіо Окампо зображена прекрасна жінка. Може, це Весна  ніжна, мрійлива, турботлива. А може, лісова русалонька, яка привітно всміхається звірям і пташкам. У неї добрі очі і чарівна усмішка! Прямий гарний ніс, тонкі чіткі брови, густе темне волосся, яке обрамлює витончене обличчя... Справжня красуня!

Але коли підійти до портрета ближче і уважно придивитися – починаються дива! Ось пишне волосся перетворюється на двох гривастих брунатних коней. Вони немов застигли у дивовиж­ному стрибку. Чи, може, коні танцем вітають Весну? Відштовхуються від землі своїми сильними ногами і підстрибують високо-високо, так, що аж гривами торкаються неба.

А хто це в небі? Серед жовто-рожево-блакитних хмаринок кружляють три пташки, схожі на орлів. Вони також беруть участь у вітальному танці для Весни. Пташки немов кличуть коней до себе, у небо, кажучи, як добре отак літати у вишині.

Якщо уважно поглянути на очі дівчини-Весни, то побачимо, що це зовсім не очі! Це пташки вигнулися в польоті: одна опустила обидва крила, а інша – підняла. Тонкі брови красуні – це теж кри­ла птахів. Он як майстерно художник їх зобразив, справжній фокусник-ілюзіоніст. Ми відразу й не здо­гадалися, що намальовано насправді!

А червоні пухлі вуста, складені в привітну усмішку, раптом стають казковою пташкою, яка злітає. Мабуть, вона теж хоче долучитися до веселого танцю.

Ось такі секрети криються в цьому, здавалося, звичайному портреті.