Збірник для позакласного читання з завданнями до текстів для 3 класу

 

Рішенням педагогічної ради № 4 від   21.11.2022

 

Укладач: Жабуровська Катерина Петрівна, вчитель початкових класів ІІ категорії, Гранітненський ліцей.

 

Рецензент: Каргіна Лілія Миколаївна, заступник директора з НВР, вчитель української мови та літератури  вищої категорії, Гранітненський ліцей.

 

Анотація:  У даному збірнику підібрано навчальні тексти різних жанрів та розроблено завдання до них для формування усіх складових повноцінної читацької навички школярів. Невміння передати зміст прочитаного призводить до нерозвинутої мислительської діяльності, бідного словникового запасу. 

Робота містить цікаві вправи та завдання на формування не лише свідомого читання, а й покращення швидкості та якості читання, заохочення до читацької діяльності, отримання додаткової пізнавальної інформації, сприяє моральному, етичному та естетичному розвитку.

В підсумку використання пропонованих завдань в учнів  має сформуватися поняття цілісності тексту, причино-наслідковості подій, уміння працювати з текстом, а також  розвинені  моральні та духовні якості.

Збірник адресовано учителям і учням для використання на уроках позакласного читання та  самостійного читання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Умовні позначення………………………………………………………………..6

 

ПРИРОДА НАШ ДРУГ

Є. Гуцало. Рятівник……………………………………………………………….7

М. Слабошпицький. Чудасія на балконі…………………………………………9

С. Носань. Дружня сімейка…………………………………………………….12 Береза сумує і плаче……………………………………………………………..14

 

КНИГИ – МОРСЬКА ГЛИБИНА…

За О. Єфімовим. Твоя бібліотечка……………………………………………...17

 

НАРОДНА МУДРІСТЬ КРІЗЬ ВІКИ

Українська народна казка. Вечірник, Полуночник, Світанок………………...20

 

УРОКИ З ЖИТТЯ

Б. Комар. Проханий……………………………………………………………...26

В. Моруга. Як теля надягло бриля……………………………………………...28

 

ТАЄМНЕ ПОМІЖ НАС

О. Зима. Про сірого ворона та чарівні окуляри………………………………..32

Ю. Ярмиш. Паличка-рятівниця………………………………………………....35

 

З ДАЛЕКОГО МИНУЛОГО

О. Данилевська. Великі князі Володимир і Ярослав………………………….41

З журналу «Барвінок». Тварини у космосі……………………………………..43

 

МАЛЕНЬКИЙ СВІТ ВСЕРЕДИНІ НАС

В. Сухомлинський. Найкраща лінійка…………………………………………46

Корисний чи шкідливий?....................................................................................46

М. і С. Дяченки. Марійка і жадібний грабіжник (уровок з детективу «Пригоди Марійки Михайлової»)………………………………………………48

В. Чухліб. Пісня тоненької  Очеретини………………………………………...55

 

Картинна галерея спогадів………………………………………………………58

Список використаних джерел…………………………………………………..59

Додаткове завдання ……………………………………………………………..60

 

Вступ

У нинішньому суспільстві все більшого значення в житті людини набувають інформаційні технології. Комп’ютерна техніка тепер є у більшості сімей. Всесвітня мережа  Інтернет дає можливість отримати інформацію з будь-якого питання. І тому книжка почала втрачати популярність. Інтерес до читання поступово згасає. Але ніякий Інтернет не може замінити живого спілкування з книгою.

Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, своєю чергою, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. Тож свідоме читання стає основою освіти і самоосвіти, неперервною навичкою освіти людини протягом усього життя.

Д. Дідро сказав: «Люди перестають мислити, коли перестають читати». Тому зараз гостро постає питання залучення дітей до книги, формування вміння її читати, користуватися нею, вміння правильно вибрати книгу.

«Чи вмієте ви читати?» – якщо таке запитання поставити сьогоднішнім школярам, то воно принаймні викличе здивування. «Звичайно, що вміємо», – таку відповідь дадуть діти.

Але якщо казати не про вміння складати літери у слова, а про сприйняття прочитаного, тоді, мабуть, для багатьох учнів проблема читання є дуже актуальною.

Вміння читати і розуміти прочитане мають загально-навчальний характер, а їх сформованість в учнів сприяє ефективній навчальній діяльності з усіх предметів.

Читацькі уміння і навички (культура читання) виховуються протягом усього життя особистості. Але фундаментом організації та розвитку читацької діяльності дитини мають стати шкільні уроки літературного та позакласного читання.

Недостатній розвиток читацьких умінь може призвести до серйозних труднощів у навчанні й стати причиною невстигання учнів. А належний рівень сформованості свідомого  читання – запорука життєвого успіху.

Отже, головним із завдань сучасно уроку читання має бути сформований  навик учнів свідомо читати та орієнтування у прочитаному. Він  передбачає вміння учнів читати незнайомий текст із належною швидкістю і після одного прочитування розуміти фактичний зміст, структуру тексту; ділити текст на частини; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між реченнями, абзацами; уміння виділяти в прочитаному головне і деталі; визначати тему та головну думку тексту, його призначення; добирати заголовки до тексту і його частин; уміння ставити запитання до прочитаного й відповідати на них.

Виділяють два види читання: читання з метою придбання читацького досвіду; читання з метою засвоєння та використання інформації.

З переходом дітей з класу у клас їхня швидкість читання покращується, хоча зустрічається фрагментарність сприймання прочитаного та пропуск окремих моментів, що призводить до неповного або неточного розуміння прочитаного.

Зрозуміло, що рівень навчальних досягнень учнів прямо пропорційно залежить від сформованості свідомого  читання.

  Формувати навичку свідомого читання допомагають різноманітні вправи і завдання. Всі вони об’єднані в систему, яка поділяється на три складові:

o завдання, спрямовані на підвищення швидкості та точності сприйняття слова;

o завдання, які забезпечують швидке і точне сприйняття, розуміння речення;

o завдання, які удосконалюють розуміння тексту.

Постає питання, як же навчати учнів читати свідомо та працювати з прочитаним матеріалом?

Тому тут велика відповідальність покладається на вміння вчителя організувати навчальний процес так, щоб дітям було цікаво працювати з літературним твором. Вчитель має дібрати такі методи, технології, прийоми та форми роботи, які розкриють дітям вміння бачити небачене, розмірковувати над тим, що є дійсним та шукати те, що є не пізнаним. 

Уроки позакласного читання є продовженням роботи над формуванням свідомого читання.

На початку року я провела серед своїх учнів опитування стосовно їх читацької діяльності і отримала такі дані: 40% дітей  полюбляють читати, відвідують бібліотеку і мають свою домашню; 20% віддають перевагу, коли їм читають, до бібліотеки не ходять і 40% взагалі не люблять працювати з книгою. Для них це «покарання».

Найбільш поширеними жанрами є казка та  оповідання. Є навіть учень який любить читати дитячі енциклопедії. Враховуючи ці дані я підібрала такі читацькі матеріали, які нестимуть не лише пізнавальну інформацію, а й інформацію для роздумів, щоб учневі хотілося читати і прагнути самому пізнавати світ.

Найбільші можливості для розвитку свідомості читання мають види роботи: вступна бесіда; бесіда у зв’язку з розбором частин тексту та оповідання в цілому; робота над планом та переказом прочитаного; словникова робота. Проте на своїх уроках я відводжу важливу роль етапу перевірці розуміння прочитаного. Підбираю такі завдання, які націлюють дітей на вміння аналізувати прочитане, виділяти головне, синтезувати свої думки, висловлювати свої враження, емоції щодо прочитаного.  А вже наступні етапи уроку відводяться на вдосконалення читацьких якостей, розвитку зв’язного мовлення, ігровим завданням і т.д.

Справедливо відмітити, що всім варіантам попередньої підготовки учнів до уроку позакласного читання  передує атмосфера загальної зацікавленості, доброзичливості і впевненості у своїх силах. Для того аби зацікавити учнів у читанні даного твору, я перед ними будую проблемне питання, відповідь на  яке ми отримаємо протягом наступного  уроку шляхом виконання різноманітних завдань. Адже не можна буде виконувати завдання без розуміння прочитаного. Переді мною  постає важлива роль організувати свою роботу з учнями на уроці так, щоб кожен з них зміг показати свою підготовку, найповніше розкрити знання, одержані у процесі опрацювання нового матеріалу. Нерідко відбувається так, що учень, прочитавши книжку, не може розповісти зміст тексту або відповідає односкладними реченнями. Це говорить про те, що учень не знав, на що в першу чергу слід звернути увагу.

  Тому я пропоную власну добірку завдань, які використовую на кожному уроці позакласного читання з метою формування свідомого читання, оволодіння навичок виділяти головне, правильно встановлювати зв’язок частин тексту, розуміти значення слів, усвідомлення головної думки та мети тексту, вміти віднести прочитаний текст до певного літературного жанру, встановити просторові та причино-наслідкові зв’язки подій, розширення словникового запасу, вмінню висловити свої переживання та ставлення до подій, підвищити інтелект. Усвідомлення текстів, що читаються, поліпшуються завдяки таким завданням та систематичності їх проведення.

 

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

тестові завдання

завдання на кмітливість

  письмові відповіді

   зафіксуй час читання

  картинна галерея спогадів

•  цікаві відомості

 

 

 

Як гукнеш так і відгукнеться

 

Євген Гуцало

РЯТІВНИК

Уже підстаркуватий чоловік ішов через зимовий ліс. Це був лісник, котрий подався в обхід, щоб оглянути своє господарство. Був початок березня, але весною ще й не пахло. Залежаний сніг порипував під валянками, тугенький морозець обпікав щоки.

Підстаркуватий лісник минув гурт молодих ялин, вийшов до засніженої річечки і завмер... Він угледів, що неподалік на березі лежить, упавши на бік, великий рогатий лось, а йому в шию вчепився вовк. Мабуть, попадали вони щойно, а перед цим у них кипіла боротьба.  

  Обоє — лось і вовк, помітили людину, тому на мить позавмирали, стежачи за нею. Тоді лісник підніс угору дубову палицю, яку тримав у руках, і, погрозливо замірившись, пішов уперед. Вовк іще якусь мить тримався зубами за лосеву шию, далі відпустив її і прожогом метнувся на лісника. Не встиг той навіть опустити палицю вовкові на голову, як вовк важким ударом свого тіла звалив його на сніг і вже б учепився зубами, та лісникові пощастило обома руками вхопити вовка за шию.

Намагався здушити звіра якомога сильніше, але вовк дряпав його пазурами, викручувався. Це був дужий і хижий звір. Лісник відчув, що сила полишає його, що за митьдругу вже не зможе боротися з напасником.

Та ось із лісникових рук щось миттєво вирвало вовка. Отетерілий* лісник звівся, думаючи, що вовк, мабуть, знову кинеться на нього, й побачив лося, що підскочив до вовка, вдарив його рогами й знов підкинув угору.

«Так ось хто мене врятував, — подумав лісник. — Я вступився за нього, а він за мене».

А лось, який убив вовка й таким чином віддячив лісникові за свій порятунок, прудко побіг уздовж берега “

Лісник підібрав на снігу свою палицю. І все щепобоюючись, сторожко підійшов до вовка. Торкнув йогопалицею — мертвий.

 — Що ж, сіроманцю, важив на чуже життя — позбувсясвого...

 

Отетерілий — украй розгублений, переляканий.

 

Завдання на перевірку свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. До якого жанру відноситься даний текст?
   
2.  

А. казка;

Б. оповідання;

В. легенда;

 

3. Яка була пора року?

А. весна;

Б. літо;

В. зима;

 

4. Хто побачив напад вовка?

А. дід;

Б. лісник;

В. грибник;

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

5. Продовжте речення.

Так ось хто мене врятував, - ____________________________________

_____________________________________________________________.

 

6. Поясніть значення слова.

ОТЕТЕРІЛИЙ-- _______________________________________________

 

7. Закресли зайве речення.

Це був дужий і хижий звір.

Мабуть, попадали вони щойно, а перед цим у них кипіла боротьба.

А вже ввечері ми повернулися до хижини.

Залежаний сніг порипував під валянками, тугенький морозець обпікав щоки.

 

8. Яка мета цього оповідання?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. Як на твою думку, хто виявився «рятівником»? Поясни чому.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____

Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Щастя любить тишу

 

Михайло Слабошпицький

ЧУДАСІЯ НА БАЛКОНІ

Ми живемо аж на дев’ятому поверсі білого будинку, що стоїть над самісінькою Русанівською затокою. Вийду я на балкон, гляну ліворуч, гляну праворуч — і там, і там бачу, як купаються хлопці, як ловлять рибу, і геть усю затоку бачу. А ще видно острів на Дніпрі, укритий деревами, а далі, за Дніпром, — червоні дахи будинків, трамваї, автобуси і лінію метро, яка вискакує з-під землі, і по ній пропливають поїзди…

 Мабуть, у всьому Києві ніде немає кращого місця, аніж це, де виріс наш будинок. Як добре, що ми саме в ньому одержали квартиру!

 Отже, живемо ми в цьому будинку, у цій квартирі, і в ас на балконі завжди хтось живе. То голуби поселяться і цілими днями про щось між собою туркотять. То зграя горобців вицвірінькує. А то довго хрупотів морквою в клітці кролик, якого мені подарували в бабусиному селі. Привіз його зовсім маленького, а коли вже осінь настала і довелося віддавати кролика назад у село, бо взимку буде холодно йому тут, то став він великий, мов кіт.

 А цієї весни почалася на нашому балконі справжня чудасія. Стояв там у нас фанерний ящик із землею. Мама збиралася в нього квіти посадити.

Якось вона вийшла на балкон, щоб поприбирати після зими. Коли, чую, гукає мене.

— Це твоя робота? — запитує і не каже про що.

— Яка?.. Де?..— дивуюся я, бо цього року ще й не виходив туди — то морози, то дощі; що я там робив би?

 А мама показує в ящику, у землі, ямку. І де вона могла взятися? А в тій ямці — справжнісіньке яйце. Тільки на куряче й трохи не схоже. Бо крапелинками всіяне і менше, аніж ті, що ми купуємо на базарі.

— То це хіба не ти його сюди поклав? — ніяк не могла повірити мама.

          — Та, звичайно ж, не я! — хотів навіть було розсердитися.

Але ту сердитість мою уже перебила цікавість: а й правді, звідки воно?

 І не голубине, і не горобине. Таж і ніколи голуби з оробцями в нас на балконі не неслися.

А вже ввечері ми все знали. То — дика качка. Справжнісінька дика качка! Вона сиділа в ящику і зовсім не боялася того, що ми дивимося у вікно на неї. Коли я відчинив двері і вийшов на балкон, качка не полетіла, а спокійнісінько глянула на мене. Я хотів доторкнутися до неї, але мама не дозволила.

 — Не чіпай, — каже, — хай вона звикає до нас…

Отож я й не чіпав качку. Тільки заглядав у ямку, коли її не було в ящику. Там насподі* вона настелила сухого листя. А на ньому вже з ’явилося друге яйце, третє, четверте…

 Потім їх стало аж дев’ятеро. Попритулялися одне до одного, мов живі істоти.

 Що ж вона з ними робитиме? Мабуть, каченят висиджуватиме… Невже в нас на балконі будуть живі каченята?

Даремно я сумнівався. Так воно й сталося. Одного ранку ми почули з балкона писк і вереск. Глянули туди — аж там повзають пухнасті жовті каченятка. Такі гарні й кумедні. Та все тицяються дзьобиками то в ящик, то в стінку, то у свою маму. Мовби шукають чогось.

 Коли ми відчинили двері, каченята полізли до кімнати. А качка з балкона сердито засичала на них, щоб верталися назад. Та вони її не слухалися. Мабуть, вона їх ще встигне виховати. Ми стали годувати каченят крихтами хліба й дрібно нарізаними шматочками яблук. Вони глитали* все підряд.

— Мов із голодного краю вирвалися, — сміялася мама. Качка дозволяла нам годувати своїх дітей, тільки сичала сердито, якщо ми брали котресь на руки. Мабуть, боялася, щоб ми їх не забрали в неї назовсім. Начебто ми не розуміємо, що такого робити не можна!

А каченята росли та й росли і стали такими голосними, що всі сусіди знали тепер про них і часто приходили до нас подивитися на жителів балкона. Їхня мати зовсім спокійно терпіла людей. Ніхто із сусідів ще не знав такої чудасії. А я пишався: не випадково качка вибрала саме наш балкон. Онде їх скільки в будинку, є і вище, й нижче за нас, а їй захотілося саме тут гніздо мати.

Каченята ж, мама любить так казати, росли як з води. З води — бо воно й справді так: ми ставили на балконі великий тазок з водою, і вони хлюпалися там скільки хотіли. Отоді вереск здіймався! Ніби ціла птахоферма в нас на балконі. А їх же — тільки дев’ятеро та ще мати їхня.

От уже наші каченята підросли і стали зовсім не схожі на тих, які вилупилися на світ

— Скоро вони нас покинуть, — сказала мама. — А восени полетять у теплі краї…

— І ніколи на наш балкон не повернуться? — запитав я. – Ніколи-ніколи?

— Мабуть, ні…

— От шкода! — вигукнув я.

— Навіщо ж їм повертатися? Вони ж будуть зовсім дорослі…

А потім наші каченята вирушили в перволіт. Їхня мати почала спихати каченят з балкона. І кожне ставало в повітрі на крило.

 — Прощавайте, — журно сказав я їм. — І не забувайте мене.

 

Насподі – на дні, нанизу, у нижній частині.

Глитали – жадібно, квапливо ковтали.

 

Завдання на перевірку свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. Визначте жанр даного твору.

А. казка;

Б. оповідання;

В. легенда;

 

2. Від чийого імені йде розповідь в тексті?

А. хлопчика;

Б. дівчинки;

В. всієї сім’ї;

 

3. В якому місті жив головний герой оповідання?

А. Житомирі;

Б. Чернігові;

В. Києві;

 

4. З якого поверху відкривалося таке гарне видовище природи?

А.  З  12;

Б.  З   9;

В.  З   5;

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

5. Перерахуйте всіх тих, хто жив на балконі?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. В яку пору року на балконі оселилася качка? Скільки яєць вона знесла?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Встанови послідовність подій у тексті.

__  І не голубине, і не горобине.

__ А цієї весни почалася на нашому балконі справжня чудасія.

__ А потім наші каченята вирушили в перволіт.

__ Одного ранку ми почули на балконі писк і вереск.

__ А в тій ямці – справжнісіньке яйце.

 

8. Із чого видно, що між мешканцями квартири і качкою встановились довірливі стосунки?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

  Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____

  Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Що два, то не один

 

Сергій Носань

ДРУЖНА СІМЕЙКА

Дощові води, стікаючи в яр, вирили у схилі глибоку канаву, яка зяяла жовтими глинистими боками. Понад нею ми й спиналися на гору. Майже на вершині донька зупинила мене, стривожено гукаючи:

— Ой!.. Татку, поглянь, кленок помирає!

          – Де ?

— Ось, ось...

Кленок був крихітний. З трави визирала тільки голівка жовто-червоного листка. Я оглянув пагонець і запитав:

 — А чому ти гадаєш, що кленок помирає?

 — Листочок пожовтів.

 — Пожовтів? Це його осінь забарвила у свій улюблений колір.

 — А ще — кленок скоро впаде, бачиш?

 — Це вже інша справа.

Кленок ріс на самісінькому краєчку канави, і, схилившись, ми побачили, що й корінчики його визирають з-під землі, вже присохлі. Весною, коли побіжать талі води, зони підмиють землю, берег осунеться — деревце загине. Зваживши все це, ми пішли додому, взяли заступа, зикопали кленка разом із грудкою чорнозему. Викопали й замислились — де ж його посадити?

 — Татку, — звернулася до мене донька, — а давай посадимо його на галявинці нашій!

— Давай.

— І на ній ростиме кленок... Наш кленок, якого ми зрятували.

— Правильно, доню.

Так розмірковуючи, ми прийшли на галявинку, знайшли на ній крихітного ясенка, що ріс неподалік своїх батьків, кремезних та дужих, і посадили кленка поруч ясена, щоб росли вони в парі, не заважали один одному і були щирили друзями.

 — Кленок і ясенок — братики. Еге ж, татку?

— Братики

— А давай ще й сестричку до них поселимо?

— Сестричку? Це думка... Буде в них дружна сімейка. Ми відшукали в низині маленьку берізку і посадили її поруч з кленом та ясенем. ...Весною деревця дружно зазеленіли. Ростуть вони весело, міцні й гінкі.

 

Завдання на перевірку свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. Як називається прочитаний твір?

А. Дружня сімейка;

Б. Санітарна служба;

В. Порятунок кленка;

 

2. Хто автор твору?

А. Василь Сухомлинський;

Б. Тамара Коломієць;

В. Сергій Носань;

 

3. Хто займався порятунком кленка?

А. доня;

Б. тато;

В. вони разом;

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

4. Яка тема твору?

__________________________________________________________________

 

5. Напишіть власну думку стосовно вчинку дівчинки та батька.  

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Поміркуй та дай відповідь.

6. Віднови послідовність подій.

_  А ще – кленок скоро впаде, бачиш?

_  Кленок і ясенок – братики.

_  Весною, коли побіжать талі води, вони підмиють землю, берег осунеться – деревце загине.

_  Ой!...Татку, поглянь, кленок помирає!

_  Весною деревця дружно зазеленіли.

 

7. Впізнай рослини за листочками. Підпиши ті, які росли на сімейній галявині.

                

_____________       ____________      _____________      ____________

 

                         

______________     ____________         ___________          ____________      

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Стань природі другом

 

Сергій Носань

БЕРЕЗА СУМУЄ І ПЛАЧЕ

 Смачний березовий сік! Та ще коли одразу з-під берези візьмеш банячок чи яку іншу посудинку з чистою прохолодною водою. А вона солодко пахне живою деревиною, глибінню землі. Береш і п’єш із насолодою, повільно, аби не зронити бодай краплинку. П’єш, ніби вбираєш у серце весну. Смачний березовий сік і, кажуть, цілющий.

Блукаємо між дерев, збираємо ожину. На пагорбку — береза стоїть. Біла-біла серед золотих сосен. Стоїть самотня і ніби зажурена. Листя на ній ріденьке і якесь воно не таке, як в інших беріз липневої пори, - темно-зелене та густе. Ні. У цієї воно — бліденьке, жовтаве. Кожну галузку, мов жилочку, видно крізь нього. Хворіє береза? Мабуть, так...

Підходимо ближче. Очі мої блукають високо-високо між березового гілля. «Що з тобою трапилось?» — подумки запитую березу.

— Ой, тату! — скрикує донька. — Глянь, глянь, що це?

І не договорила. В голосі біль і тривога. Кидаюся поглядом униз... Леле!.. Від самісінької землі і десь на метр чи півтора вище із стовбура берези стирчать металеві трубки, гнуті з жерсті, іржаві жолобки, і просто так зяють просвердлені дірки і надрубини, зроблені сокирою чи ножем. Хто чим міг довбав берізку. Живого місця немає на стовбурі. Обійшов я березу і зрозумів... Тут вона чи не єдина. Принаймні, в цьому квадраті.

Поруч дорога в’ється, стежки схрестилися. Тож ранньої весни — хто не йде, не їде, то й заверне до берези соку скуштувати. І карбує її живе тіло чим попадеться. Ріжуть, І свердлять, забивають трубки, жолобки припасовують, аби краще сік вибрати... А вибравши, так і лишають ті рани, ні чопиком їх не затуливши, ні глиною не замастивши. От і виходить, що всі-то життєдайні потоки в дерева перетято.

Гірко стає за людину, за їїжорстокість і байдужість. Докірливо дивиться береза жовтими рідкими листочками. Дивиться, сумує і ніби аж плаче.

 

Завдання для первіки свідомості прочитаного

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

1. Коли збирають березовий сік?

__________________________________________________________________

 

2. Коли сік найсмачніший?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3. Чим пахне перший сік?

__________________________________________________________________

 

4. Хто пішов до лісу по ожину?

__________________________________________________________________

 

5. Де росла самотня береза?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. Чому береза була хворою?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Чому саме на цій березі було стільки надрізів, зарубів, жолобів?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. Від чийого імені йде розповідь?

__________________________________________________________________

 

9. Як потрібно заліковувати березу після збирання соку?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

10. Дай пораду людям, котрі збирають сік?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

11. Установи послідовність пунктів плану для поетапного переказування тексту

__  Безвідповідальністьлюдини.

__  Одинока береза.

__  Смачний та цілющий березовий сік.

__  Хвороба берізки.

 

12. Склади правила правильного збирання соку.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

 

 

 

Книги – джерело до знань

 

За Олександром Єфімовим

ТВОЯ БІБЛІОТЕЧКА

 Бібліотека, хай і домашня, створюється не за один день. І не за один рік. Вам дарують книжки родичі, батьки, товариші. Купуєте книги в книгарнях. А буває, батько чи мати або старші брати і сестри привезуть хорошу книжку з іншого міста.

Ну, а коли вже вдома збираються книжки, їм необхідно виділити спеціальне місце в шафі або поличку.

 Радимо ставити книжки не абияк, а в певному порядку. Окремо — художні (вірші, казки, оповідання, повісті), окремо — науково-пізнавальні (про природу, техніку, тварин тощо). І в кожному з цих підрозділів зручно розставити книжки за абеткою. Приміром, спочатку поставимо твори Андерсена, Білоуса, Близнеця, а далі — Вишні, Воронька, Гончара, Гуцала і т. д.

У кожного з вас є книжки, які особливо подобаються. Одному до вподоби казки, іншому — твори про сміливих людей, третій полюбляє веселі вірші та оповідання. Ясна річ, що улюблених книжок і на полиці у вас вдома буде більше. І все ж радимо, щоб бібліотечка була різноманітною.

Добре, коли під рукою будуть і словники, і збірники загадок, приказок, прислів’їв, народних пісень. І вся ця довідкова частина бібліотеки теж зберігається разом. Це дуже зручно.

 І ще кілька порад власникам домашніх бібліотечок.

 Під час користування книгою не слід робити поміток на її сторінках, загинати по корінцю. І від загинання самих сторінок книжка також псується. Краще користуватися спеціальною закладинкою чи листівкою. Не слід вкладати між сторінками зайві предмети.

Пам’ятайте, що пил, сирість і волога — запеклі вороги книги. Тому не рідше двох разів на рік книжки треба протирати сухою ганчіркою або чистити пилососом.

Згубно діє на книжки і сонячне проміння: вицвітає текст, блякнуть малюнки, руйнується папір. Не забувайте про це.

Якщо з якоїсь причини книжки намокли, їх треба одразу висушити. Для цього між мокрими сторінками добре покласти аркушики паперу — вони вберуть вологу. Потім доцільно просушити книжки на повітрі. Для цього їх ставлять відкритими віялом. Згодом висушені сторінки треба вирівняти: випрасувати їх через папір теплою праскою.

На полиці книжки мають стояти вільно, щоб залишалося місце для проникнення повітря.

Прислів’я

• Книга не пряник, а до себе манить.
• Удомі без книги, як без вікон, темно.
• Життя без книжок – весна без квітів.
• Книга вчить, як на світі жить.

 

Завдання на перевірку свідомості прочитаного

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

1. Як створюється домашня бібліотека?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

2. Де облаштувати домашню бібліотеку?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3. Як поставити книги?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

4. Які книги рекомендують тримати в домашній бібліотеці?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5. Чого не варто робити при користуванні книгою?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. Що є запеклими ворогами книг?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Як привести до ладу намоклу книгу?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. Які книги є у вашій домашній бібліотеці?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. Як потрібно доглядати за книгами?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

10. Як швидко знайти потрібну сторінку?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

11. Що потрібно зробити, щоб швидше ознайомитися з інформацією яку містить дана книга?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

12. Які прислів’я про книги тобі відомі?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

 

 

Казка вчить, як на світі жить

 

Українська народна казка

ВЕЧІРНИК, ПОЛУНОЧНИК І СВІТАНОК

Жили колись давно чоловік і жінка. І народився в них перший син, якому батьки дали ім’я Вечірник (бо саме ввечері родила його мати). Минув рік, і однієї полуночі порадувала жінка чоловіка другим сином — Полуночником. А потім, через рік, народився й третій син — Світанок.

 Пішли сини у світ. Перший син приходив завжди до батьків увечері, другий — у полуніч, а найменший, що Світанком звався, — на світанку.

А саме в тому царстві-государстві пропала раптом у царя дочка. Що вже не шукали її всі придворні й слуги — та даремно: не найшли ніде й сліду. Тут міністри і порадили цареві попитати про царівну хлопців — Вечірника, Полуночника й Світанка, що кожен день ходять по світу.

Прийшли царські слуги до господаря, принесли дарунки, питають:

          — Де ваші сини?

— Сини мої в дорозі, — каже батько. — Але ви почекайте. Скоро вже Вечірник прийде, ви його і попитаєте.

Прийшов Вечірник. Розпитали його царські слуги про цареву дочку.

 — Ні, не бачив і не чув ніде я про царівну, — одказав Вечірник.

 — Попитайте Полуночника іще, — каже царським слугам батько.

Стали царські слуги чекать Полуночника. Не забарйвся і той прийти.

 — Ні, не стрічав ніде царевої дочки, — одказав Полуночник.

— Що ж, попитайте ще Світанка, — знову каже батько царським слугам.

 Стали ті чекати третього сина. Незабаром прийшов і Світанок. Та і він не знав нічого про цареву дочку.

Аж тепер Вечірник, Полуночник і Світанок дізналися, що вони брати. Порадилися і вирішили всі троє іти у світ шукати царську дочку.

 Як вирішили, так і зробили. Попрощалися сини з батьками, вирушили гуртом у світ.

 Йшли полями, йшли лісами. Та все марно. Уже хотіли й вертатися, та ось найменший брат Світанок запримітив гору, а в ній діру. І вона, ця діра, у саме підземелля.

Зсукали брати шнура, та ні Вечірник, ні Полуночник не захотіли опускаться в провалля.

 — Опускайся, брате, ти, — мовили старші брати Світанкові. — А ми тут посторожуємо, почекаємо.

 Схопив хлопець за край шнура, поліз у підземелля. Ліз, ліз і враз побачив унизу галявину, а на ній — хатку, що стояла посередині галявини. Зайшов Світанок у хату: дід з бабою саме вечеряли.

Узяв хлопець ложку, став і собі їсти з ними.

Дід каже.

 — Давай, бабо, ще...

 Баба ще налила. Дід поїв, а далі каже:

— Я голодний... хтось з нами вечеряє. Ти бери, бабо, коцюбу і ставай у дверях. Будемо ловити.

Так дід і баба зловили хлопця. Той і розказав, чого прийшов сюди.

 — А чого ви сліпі? — запитав хлопець.

Дід з бабою стали оповідати:

— Коли ми пасли корову, прийшли злі русалки і повипікали нам горючою водою очі. З тих пір ми і невидющі. Помогти нам може тільки жива вода.

Попросивсь хлопець у діда і баби пасти корову. Вивів її в поле, а сам заховався в тернину. Прийшли русалки. Вискочив хлопець із тернини — та й половив їх. Пообіцяв: —

Якщо одна з вас принесе цілющу воду, то й одпущу.

Згодилася одна русалка принести цілющу воду. Одпустив її хлопець. Незабаром принесла вона воду. Полив хлопець на дерево — воно загорілося. Тоді дала русалка цілющу воду. Полив хлопець знову на дерево — воно зажило.

Узяв хлопець живу воду, поніс дідові і бабі. Змочив їм очі — вони й стали видючими.

Настав час прощатися з дідом і бабою.

Виніс дід чарівного меча, віддав хлопцеві, баба ще порадила:

— Коли будеш вилазити звідтіля на світ, то спершу почепи до шнура каменя.

 Попрощався хлопець з дідом і бабою, пішов шукати царівни. Йшов не довго, не коротко, аж побачив у скелі печеру. Зайшов, а там сидить у кутку красива дівчина. Побачила вона хлопця та й каже:

          — Тікай, бо скоро змій прилетить. Як побачить він тебе, то зжере.

— А хто ти така? — питається хлопець.

Тут і розказала дівчина, що вона царева дочка, а украв її з царського саду, куди вона вийшла погуляти, великий семиголовий змій.

 Узяв Світанок дівчину і — в дорогу. Аж чує: земля двигтить, за ними летить, женеться семиголовий змій. Замахнувся хлопець дідовим мечем — зрубав змієві шість голів, а сьомої не може. Довго билися, рубалися, аж хлопець упав знесилений. Тоді царівна хлюпнула на нього цілющою водою, він ожив, одрубав змієві сьому голову.

Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. Набрів хлопець на діру у скелі, де чекали на нього старші брати. Узяв кінець шнура, прив’язав до нього царівну. А вона зняла з руки перстень, переламала: одну половину взяла собі, а другу дала хлопцеві.

Витягли старші брати царівну, знов опустили шнура, а хлопець згадав бабину пораду, почепив до нього каменя. Дотягнули брати до половини його і кинули.

 Задумався Світанок, пішов у ліс. Побачив орлине гніздо: велика сова саме хотіла з ’їсти маленьких орлят. Замахнувся хлопець мечем, одігнав сову, захистив од смерті орлиних дітей. Тут надлетів орел і каже:

          — За те, що ти врятував моїх дітей, я стану тобі в допомозі.

— Допоможи мені, орле, вибратися звідтіля наверх.

— Добре... Тільки на запас візьми багато м ’яса і живучої води.

Вернувся хлопець до діда і баби, випросив у них вола, зарізав його.

М’ясо і живучу воду приладнав до спини орла, сам сів на нього. Полетіли.

Що пролетять трохи — і дає хлопець орлові з ’їсти м’яса, що пролетять — знов дає м ’яса. Та під самим верхом орлові забракло м ’яса. Тоді хлопець одрізав і дав йому свою литку, а на рану полив живучою водою. Вона зажила.

 Питається орел:

 — Що ти давав мені їсти в останній раз?

 А хлопець:

— Давав своє м’ясо.

 Так вибрався молодший брат наверх. Пішов він до царя, а там весілля: його старший брат жениться з царівною. Вона ж нікому не хоче казати правди, бо брати настрахали.

Світанок — одразу ж до царя. Розказав, як його старші брати обманули, показав половину перстня, а царівна — свою половину.

Тут же цар наказав гнати геть за брехню старшого і середнього братів. А наймолодший брат оженився з царевою дочкою. На тому й казці кінець.

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. Чому у братів були такі дивні імена?

А. тоді було так модно;       

          Б.  народжувались вони у відповідну пору;   

          В. так назвав цар.

 

2. Яка біда трапилась у царстві-государстві?

А. зникла вода;                       

Б. зникла дружина;       

В. зникла донька.

 

3. Чому брати ніколи не бачились?

А. були сиротами; 

Б. жили в різних місцях;  

В. приходили до батьків в різний час.

 

4. До кого за допомогою звернувся цар?

А. до батьків хлопців;                  

Б. до змія;                            

В. до чаклуна.

 

5. Хто рушив на пошуки царівни?

А. батьки;                                       

Б. брати;                               

В. слуги.

 

6. Куди вела діра, яку побачив один з братів?

А. у печеру;                                   

Б. у провалля;                       

В. у підземелля.

 

7. Хто спустився по шнурку?

А. Світанок;                                  

Б. Полуночник;                    

В. Вечірник.

 

8. До кого завітав брат перший на своєму шляху?

А. до орла;                                    

Б. до діда й баби;                  

В. до змія.

 

9. Що допомогло повернути зір бабі й діду?

А. жива вода;                                

Б. хитрість хлопця;               

В. русалки.

 

10. Який подарунок зробили дід з бабою?

А. дали перстень;                          

Б. дали живої води;              

В. дали меча.

 

11. Де хлопець знайшов царівну?

А. у печері;                                    

Б. у в’язниці;                        

В. у ямі.

 

12. З ким боровся хлопець за порятунок дівчини?

А. зі змієм;                                   

Б. з волом;                             

В. з орлом.

 

13. Скільки голів було у змія?

А. 3;                                              

Б. 7;                                        

В. 5.

 

14. Що допомогло побороти змія?

А. меч;                                        

Б. дівчина;                               

В. жива вода.

 

15. Що зробила дівчина перед тим як вибратися з підземелля?

А. Поділила перстень навпіл;      

Б. поцілувала парубка;          

В. одягнула корону.

 

16. Чому хлопець не виліз називні?

А. залишився побороти зло;          

Б. його обманули брати;       

В. довго збирався.

 

17. Кого ще врятував молодший брат?

А. совенят;                                

Б. діда й бабу;                           

В. орленят.

 

18. Як віддячив батько-орел хлопцеві?

А. підняв на поверхню;             

Б. з’їв його литку;                   

В. покатав верхи.

 

19. Чим годував хлопець орла?

А. зерном;                                 

          Б. травою;                                 

          В. м’ясом.

 

20. Що дав Світанок орлові, коли в нього закінчилось м’ясо?

А. свою литку;                           

Б. живу воду;                           

В. пів перстня.

 

21. Хто  одружувався на царівні?

А. Полуночник;                          

Б. Вечірник;                            

В. вірний слуга.

 

22. Як Світанок довів, що він врятував царівну?

А. розказав свою правду;            

Б. показав свої рани;            

В. показав пів перстня.

 

23. Як цар покарав братів?

А. кинув до в’язниці;                   

Б. наказав прогнати;          

В. казнив.

 

24. Закінчи речення: «Скоро казка мовиться, та не скоро діло….»

А. робиться;                                 

Б. пишеться;                        

В. славиться.

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

 

В одну річку двічі не ввійдеш

 

Борис Комар

ПРОХАНИЙ

Ой і проханий же був Юрко! Кличуть його:

— Іди, Юрасику, в піжмурки гратися!

Він не йде, чекає, щоб добре попросили. Знає, без нього не обійдуться.

 Або дає хтось із гостей цукерок:

 — На ось тобі гостинця.

Так Юрко заховає руки за спину і не бере. Поки впросять.

Навіть коли одного разу тракторист хотів посадити його біля себе в кабіну, і тоді він довго не сідав.

А це недавно пішов Юрко до свого сусіда, діда Антона, з яким він товаришував. Аж той саме їсть вареники з вишнями.

— Сідай, парубче, до вареників, — запрошує дідусь.

 — Спасибі, не хочу, — каже Юрко. — Я тільки що пообідав.

 Доїв дідусь вареника, взяв другого та й знову:

— Твоя ж мати сьогодні, мабуть, не варила вареників?

— Не варила, — признався Юрко.

— То на хоч одного покуштуй, — простягає дідусь. — Бач який пузатий!

— Ні, не хочу. Я не голодний, — стоїть на своєму Юрко.

          — Ну як хочеш, а я буду їсти. Добрі вареники! — прицмокнув дід Антон і вже більше не запрошував.

 А Юркові, дарма що відмовився, ох як вареників хотілося покуштувати, бо таки був ласий до них. Кожного разу, як дідусь умочав вареника в густий мед, у нього аж слина котилася. Та він ждав, щоб дідусь іще раз запросив, — тоді вже зразу сяде. Але той увесь час говорив про інше. То розпитував Юрка, чи скоро в школу ходитиме і чи не розбив ще м ’яча, якого батько з міста привіз, то почав розповідати про себе, яким він малим був. Тим часом уминав вареники.

Бачить Юрко, як швидко меншає вареників і меду, не витерпів, запитав:

 — Дідусю, що ви мені казали, тільки я прийшов до вас?

— Що ж я тобі, хлопче, казав? — задумався дід Антон. — Може, те, щоб ти здоровкався, коли в хату заходиш?

— Ні, пізніше. Тоді, як я отут стояв.

— А-а, це щоб сорочку в штани забрав і ґудзики застебнув?

          — Та ні, не те... Ви щось мене просили, а я не хотів, — допомагав скоріше пригадати старому Юрко, бо в мисці залишилося всього три вареники, а в тарілці зо дві ложки меду.

Але дід Антон ніяк не міг згадати, що ж він казав Юркові. І тільки тоді, коли вимочив до крапельки з тарілки пахучий мед, з’їв останнього вареника, ударив руками по колінах:

— Та це ж ти, мабуть, хотів вареників покуштувати?

          — Авжеж, хотів... — ледве стримуючи сльози, мовив Юрко й посунув до дверей.

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. Як звали проханого?

А. Іван;

Б. Антон;

В. Юрко.

 

2. Чому хлопця назвали «проханим»?

А. потрібно було постійно прохати щось взяти або зробити;

Б. дуже вже хороший був у всіх справах;

В. був компанійським і всі звали його до свого гурту.

 

3. Хто провчив Юрка?

А. друзі;

Б. дід Антон;

В. мама з татом.

 

4. Що їв дід Антон, коли Юрко прийшов до нього в гості?

А.  вареники;

Б. пельмені;

В. яблука.

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

5. Як саме провчив дід Юрасика?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. Як на вашу думку, чи справедливо вчинив дідусь Антон? Обгрунтуй свою відповідь.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Як ви гадаєте, чому постійно відмовлявся хлопчик від пропозицій, якщо він і сам дуже всього хотів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. Щоб ви порадили Юркові?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

І сміх, ігріх

 

Василь Моруга

ЯК ТЕЛЯ НАДЯГЛО БРИЛЯ

Скік-брик, брик-скік! — вискочило телятко на лужок.

Туди ніжками — хвить, сюди ріжками — хить: кого б оце буцнути під бік? Розігналося та в тополю лобом — гуп!

Еге, боляче! Підскочило та ратичкою по будякові — гоп! Ой-ой, як він коле!

Аж дивиться — гусенята недалеко пасуться.

 «Ага, — подумало собі теля, — побуцаю їх. Вони маленькі, здачі не дадуть».

Пригнуло голівку до землі — та на гусенят. І не помітило, як з-за кущів вихопився старий дебелий гусак. Теля раптом ніби спіткнулося на бігу і з розгону — беркиць* у калюжу! То гусак уперіщив його крилами по ногах, щоб не ображало меншеньких.

Підвелося теля, та однак не покаялось. Усе йому хочеться когось буцнути. А он каченята ідуть до води. І, здається, самі. Глянуло теля сюди — нічого не видно, туди подивилося — все гаразд. «Селезня близько немає, — подумало теля, — отож поб’ю-поб’ю цю малечу і втечу».

Підкралося тихесенько до виводка та тільки зібралося заднього, найменшенького, стусонути*, а селезень — і звідки тільки він узявся! — щип його за хвіст! Злякалося теля та як дремене навтьоки!

 А битися усе-таки хочеться. Тільки із ким? Там — боляче, тут — колюче, а той, дивись, ще й здачі дасть. Хіба он лопух: він і не твердий, і не колючий, і кусатися не вміє.

«Дай-но, — гадає собі теля, — поколю його рогами ще й потопчу ногами!»

І мерщій до лопуха: р-раз його лобом! А він узяв та й наколовся на ріжки. І закрив теляті очі, та так, що й не видно йому нічогісінько. Ото ще лихо! Були б у теляти руки, то зняло б воно той лопух, та й уся біда! А так спробуй ніжками дістати до голови. Похитало мале вухами — не злітає лопух. Крутнуло головою — тримається. Побігло тоді теля навмання: може, вітерцем його здме? Та дарма: не падає лопух!

Побачили те і каченята, і гусенята, і навіть риби з води та й почали сміятися:

— Дивіться, дивіться, теля надягло бриля!

Тільки самому теляті вже не до сміху, бо не може нічого вдіяти з лопухом. Як заревло воно, як заплаче! Добре, що череда паслася недалеко: почула корова той плач, прибігла і лопуха язиком злизала! Може, ото звідти й приказка така: мов корова язиком злизала? А може, й ні. Та тільки після того теля ні до кого не лізе битися. Навіть коли дуже хочеться.

 

Беркиць – потрапив у калюжу.

Дебелий – великий, вгодований.

Стусонути – ударити.

 

 

Завдання для перевірки свідомості читання

Виконай тестові завдання.

1. Охарактеризуйте теля. Виберіть всі вдалі вислови.

А. веселе;                                    Д. кумедне;

Б. бешкетливе;                            Е. хитре;

В. ледаче;                                    Є. вигадливе;

Г. боязке;                                     Ж. сором’язливе.

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

2. Поясни значення слова. Добери синонім.

Бриль -- ______________________________________________________

 

3. Запиши всіх, кого хотіло буцнути теля.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

4. Поясни, чому теляткові так хотілося битися?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5. Випиши з тексту речення, яке пояснює, що телятко попало в халепу.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Поміркуй та дай відповідь

6. Установи відповідність.. Яку кару отримало теля від своїх бойових товаришів.

Тополя     *                                        *    ударив по ногам

Будяк       *                                        *    закрив очі

Гусенята  *                                        *    ущипнув за хвіст

Селезень  *                                        *    поколов ротичку

Лопух       *                                        *   забив лоба

 

К

Д

О

Р

Е

З

Ю

Є

И

А

П

Н

І

А

Л

А

У

Д

С

Я

К

Р

З

Ї

З

У

Ч

Ц

И

К

В

Г

С

И

Т

О

Н

М

О

Л

Б

Я

Л

Ф

Щ

Г

Р

Р

Т

О

М

З

А

Е

М

Ь

О

П

Д

О

А

Ж

В

Л

Н

В

Г

И

К

І

Д

К

Ч

С

А

Я

З

И

М

Я

Ю

Н

Ь

Д

О

Ж

М

И

А

Р

К

О

Л

П

Г

Е

Х

А

М

7. Прочитай та запиши приказку. Як ти її розумієш.

 

8. Установи послідовність подій.

__  Аж дивиться, гусенятка недалеко пасуться.

__  Розігналося та втополю лобом – гуп!

__  «Дай-но, -- гадає собі теля, -- поколю його рогами ще й потопчу   ногами!»

__  А он каченята ідуть до води.

__  як заревло воно, як заплаче!

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

 

Не бери чужого, друже, це погано дуже-дуже

 

Олександр Зима

ПРО СІРОГО ВОРОНА ТА ЧАРІВНІ ОКУЛЯРИ

В одному лісі жив лісник із дружиною. І був у них хлопчик Сергійко. Хлопчик дуже любив свій ліс. А ще більше любив він високу грушу, що росла в їхньому саду.

 Груша була стара і таємнича. На тій груші, у великому гнізді з чорного ломаччя, жив Сірий Ворон.

Сергійкові здавалося, що Сірий Ворон кривдить грушу й через те вона поволі всихає. Кожної весни із її зелених шат вистромлювалися сухі галузки. Вони були схожі на залізне волосся на голові велета.

Хлопчик хотів урятувати грушу. Обкопував і поливав її, та одного літа груша всохла. Довелося її спиляти. Коли груша впала, разом з нею впало й гніздо Сірого Ворона. Із гнізда випали золота монета, обгортка від шоколаду, осколок дзеркальця й срібний ґудзик від оксамитової куртки лісника. Дуже зрадів лісник, коли знайшов ґудзика. То був дуже старий ґудзик. На ньому завжди блищала велика срібна зоря.

Сергійко теж прибіг подивитися на гніздо Сірого Ворона. Коли хлопчик побачив усе те добро, що лежало в гнізді, він дуже здивувався й запитав батька:

— Тату, для чого Сірий Ворон зносить усе це в своє гніздо? Він же не ходить у магазин і не пришиває ґудзиків до своєї куртки з пір’я?

— Сірий Ворон, сину, — мовив тато, — збирає не гроші й не ґудзики. Він несе у своє гніздо все, що блищить на сонці. Ворон думає, що то блищать скалочки чарівних окулярів.

 — А що то за окуляри? — запитав Сергійко. — Ти ніколи не згадував про них. Що то були за окуляри? Розкажи, тату.

— Гаразд, — погодився тато й посадив Сергійка на ще теплий пеньок груші.

— Слухай же, — продовжив тато. — Давно-предавно, коли ще ні нас з тобою, ні цієї груші не було на світі, з ’явилися перші звірі й птахи. Було їх дуже багато. Були вони дуже різні. Кожен з них шукав свого пристанища. Почали птахи обживати ліси, степи, озера й гори. Усі мостили свої гнізда, і тільки Сірий Ворон не брався до роботи. Ніяк він не міг нагріти собі місця. — Слухай, Вороне, чому ти досі не в’єш гнізда? — запитала його Сойка. — Де твої діти житимуть?

— Без тебе знаю, — гордовито відповів Сірий Ворон. — На те я наймудріший серед вас, — додав і полетів у хащі, де жила Сова.

— Ти просто ледар! Та ще й невихований! — гукнула навздогін Сойка.

Сірий Ворон навіть не озирнувся на ті слова.

 «Ще побачимо, хто в кого тепла проситиме», — зловтішно подумав Ворон та й сів на дуба. Сидів він там до самісінького вечора і пильно стежив за Совою.

Треба сказати, що колись Сова бачила не тільки вночі, а й удень. Тільки для цього Сова одягала своїчарівні окуляри. Скельця тих окулярів блищали, наче сонце.

Сірий Ворон як побачив чарівні окуляри Сови, так зразу ж і подумав, що вони гарячі і від них можна завжди погрітися в гнізді. Але для цього треба було вкрасти в Сови чарівні окуляри.

От одного разу Сова не помітила Сірого Ворона на дубі, залишила в дуплі чарівні окуляри й полетіла на нічні лови. Уночі ж Сова чудово бачила й без окулярів.

Сірому Воронові тільки того й треба. Прокрався він у Совине дупло, знайшов чарівні окуляри, схопив їх у дзьоба й кинувся тікати в сусідній ліс.

Сірий Ворон не подумав про те, що чарівні окуляри так блищатимуть, і не прихопив із собою темної торбини. От як тільки він полетів, окуляри від змахів його крил ще дужче розгорілися й засяяли, неначе метеорит у небі.

 — Що це так світиться? — питали здивовано птахи, що вже вкладалися спати.

 — Може, то полетіла Жар-Птиця? — несміливо запитала Жовта Мухоловка.

Їй ніхто не відповів. Усі, мов зачаровані, дивилися на дивний вогонь над лісом.

У сутінках найкраще бачила Сова. Вона зразу ж упізнала свої окуляри й кинулася наздоганяти Сірого Ворона.

 — Віддай, віддай, злодюго! — гукнула Сова й летіла слідом нечутно, наче мара. Сова вже майже наздогнала Сірого Ворона. Ворон злякався, каркнув і випустив Совині окуляри. Вдарилися вони об пеньок дуба й розлетілися маленькими блискітками. Гірко зажурилася Сова й крикнула у відчаї:

— Кари тобі, Вороне! Тобі і твоїм дітям — кари!

 — Кар-р! — тільки й зміг прокричати Сірий Ворон. Він так злякався прокляття, що геть забув усі свої слова. З тих пір і Ворон, і його діти забули свою мову і вміють тільки каркати. Це тепер і їхня пісня, і їхня мова. І каркатиме Сірий Ворон доти, доки не знайде усіх скалок, не складе з них чарівних окулярів і не поверне їх Сові. От і несе Сірий Ворон у своє гніздо все, що блищить під сонцем.

— Тату, а Сірий Ворон знайде колись усі скалки з чарівних окулярів? — запитав Сергійко. Йому було жаль Сови, котра тепер не може побачити ні сонця, ні квітів, ні метеликів, ні білих хмар у високому синьому небі.

— Хто його знає, — відповів тато. — Сірий Ворон не втрачає надії. Хоча це дуже нелегко зробити, сину.

 — Дуже мені жаль Сірого Ворона, — зітхнув Сергійко. Потім подумав і сказав: — І Сови жаль. Невже не можна якось допомогти Сірому Воронові? Тоді б він повернув Сові чарівні окуляри.

— Не можна, Сергійку, — твердо сказав тато. — Сірий Ворон скоїв великий злочин. А той, хто розіб’є чужу радість, уже ніколи не матиме щастя.

— Навіть людина? — перепитав зі страхом Сергійко.

— І навіть людина, — пояснив тато. — Радість і горе на землі для всіх однакове. І для звірів, і для птахів, і для людей.

Сергійко дивився на старе гніздо Сірого Ворона й думав про те, що він робитиме тільки добро. І для звірів, і для птахів, і для людей.

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. До якого жанру відноситься цей твір?

А. оповідання;

Б. казка;

В. легенда.

 

2. Де жив Сергійко?

А. в лісі;

Б. в місті;

В. В селі.

 

3. За чим доглядав Сергійко?

А. за лісом;

Б. за грушою;

В. за вишнею.

 

4. Що впало на землю коли зрізали дерево?

А. гніздо;

Б. вулик;

В. годівничка.

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

5. Перерахуйте, що було в гнізді у ворона.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. За татовою розповіддю, що і для чого шукав Ворон?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Яку кару дістав Сірий Ворон за свій злочин?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. У чому головна думка казки?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Не одяг красить людину, а добрі діла

 

Юрій Ярмиш

ПАЛИЧКА-РЯТІВНИЦЯ

Був собі на світі ледар. Звичайнісінький ледар. Мабуть, і тобі траплялося бачити такого. Звали його Миколою.

А сталося це тоді, коли на деревах та кущах із малесеньких буро-жовтих бруньок визирнули зелені язички першого листя. Хлопці ганяли надворі м ’яча. А Микола занудьгував: мати зачинила його в помеш ­ канні, щоб він як слід вивчив уроки.

«Ото б добре було, — мріяв Микола, — знайти чарівну паличку-рятівницю. Щоб замість мене й домашні завдання робила, й усе інше. За такою паличкою на край світу піти не страшно!»

І раптом сталося чудо...

 — Навіщо ж на край світу? — почув Микола чийсь добрий й тихий голос. Хлопчик озирнувся. Посеред кімнати стояв малесенький дідусь — удвічі нижчий за Миколу. На ньому були червоні шаровари з білими цятками й білий ковпак із червоними зірочками. Довга сива борода зникала десь аж за спиною.

— Навіщо на край світу йти? — повторив дідусь. — Можна мати те, що бажаєш, і тут.

— Вибачайте, — пробурмотів Микола розгублено, — хто ви такий? Дідусь відповів:

— Я — Головний охоронець чарівної палички-рятівниці!

Микола мовчав, зачарований. Виходить, що в казках усе правда, й чарівники — таки є!

 — Ви справді дасте мені чарівну паличку? — спитав він недовірливо.

 Дідусь відповів дуж е поважно:

 — Якщо ти заслужиш — звичайно! Але ти маєш виконати той моїх завдання. Згода?

 Микола про всяк випадок кивнув. Може ж таки завдання не дуже важкі?.. —

Слухай перше завдання! — голос у дідуся ще більше споважнів*. — Тиждень ти, Миколо, маєш сам прибирати свою постіль і допомагати матері!

«У-у, — хотів був викрутитись Микола, — не хочу!»

Але якийсь голос прошепотів йому: «Почекай, не тікай, адже в нагороду ти дістанеш чарівну паличку-рятівницю!»

— Я згоден, — тихо сказав Микола.

— От і добре, — весело кивнув дідусь, поправив на голові ковпак і ... розтанув у повітрі, наче його й не було.

 Цілий тиждень Микола прибирав у кімнатах, допомагав матері мити посуд і навіть до крамниці двічі бігав. Мати й раділа, й дивувалася — звідки б то все? Ох, якби знала вона, певно, не мала б такого доброго настрою. Адже син був такий запопадливий* тільки тому, щоб опісля нічого не робити, а мати на послугах чудесну паличку.

Якраз за тиждень Головний охоронець чарівної палички-рятівниці з’явився перед Миколою.

— Як твої справи, чи виконав, що я тобі звелів? Микола розповів про все.

— Початок непоганий, — погладив свою пишну бороду старий. —Перший крок до чарівної палички ти зробив. А тепер слухай друге завдання: щоб ти аж десять днів не чіпав і не кривдив малюків — я ж знаю, з тобою таке буває. Та це ще не все: як старші хлопчики кривдитимуть малих, щоб ти їх боронив... Добре?

Дідусь поправив свій ковпак і зник...

— Ото вскочив у халепу*! — свиснув Микола. — Сашко Дубина, певно, роз’юшить мені носа!

 Але іншої ради не було. Треба було ставати хоробрим і справедливим.

І коли на великій перерві Сашко Дубина штовхнув якогось першачка і той гепнувся та щей носа набив, Микола підскочив до Сашка й гукнув:

— Ану, підійми його зараз та попроси пробачення, бо буде погано. Второпав?

Сашко з несподіванки пробурмотів розгублено:

— Почекай, зараз!.. Усі десять днів Микола був у школі найхоробрішим і найсправедливішим

 — Ти на правильній дорозі, — сказав Головний охоронець чарівної палички-рятівниці, коли минув і другий строк.

 — Але це не все. Останнє завдання — найважливіше!

Микола навіть дихати перестав.

 — Я знаю, — вів далі дідусь, — що ти погано вчишся. Тепер весна. Незабаром кінець останньої чверті. Коли закінчиться навчальний рік, покажеш мені табель. Ти зрозумів мене?

У Миколи навіть серце тьохнуло.

 — Зрозумів. Треба, щоб у ньому були хороші оцінки...

Ось у яку біду вскочив Микола. Але відступати було вже нікуди. Миколина мати дивувалася:

— Сину, чого це ти все з книжками сидиш? Іди хоч трохи у футбол пограй.

— Не можу, — відказував Микола, хоч йому й дуже кортіло побігти на вулицю до друзів, — скоро ж іспити. Повторювати треба!

Але хлопчик став помічати, що йому хочеться працювати не тільки заради чудесної палички...

І ось пролунав останній дзвінок. Микола одержав табель і побіг швиденько додому, щоб показати його батькам та ще з більшим хвилюванням-нетерплячкою — Головному охоронцеві.

Дідусь у червонозоряному ковпаку був, як завжди, точний. Тільки-но батьки хлопчика пішли з дому, він зараз же з ’явився. Поглянув на оцінки і сказав весело:

— Молодець, Миколо! Передаю тобі свій скарб!

 І Головний охоронець простягнув Миколі чарівну паличку-рятівницю.

Так ось яка вона! І не подумаєш, що чарівна. Така собі жовтенька паличка, трохи більша за учнівську ручку та й усе. Ніхто й не здогадається, що це справжній казковий скарб.

— Щоб паличка виконувала твої бажання, — вів далі Головний охоронець, — треба наказати їй:

Паличко-рятівнице,

                                             паличко-рятівнице!

       Зроби те, вірний друже,

                                            чого хочу я дуже!

А далі додай, чого саме бажаєш. Чого б ти хотів?

— Ну... морозива!

За мить перед Миколою стояла гарна кришталева ваза, а в ній — полуничне морозиво.

Микола, вражений, спитав:

— А що можна звеліти паличці?

— Усе. Окрім того, що проти совісті.

— А звідки береться те, що бажаєш, — з нічого? Очі в дідуся стали ласкаві, добрі.

— Звісно, ні, Миколо. З нічого навіть у казці ніщо не з ’являється. Просто тобі дурно буде діставатися все, що зробили інші люди.

Микола задумано крутив у руках паличку. Ось яка ти, рятівнице... В одних забираєш, а іншим даєш. Але я зроблю, як совість підказує. І Микола дзвінко звелів:

        — Паличко-рятівнице,

  паличко-рятівнице!

         Зроби те, вірний друже,

                                             чого хочу я дуже!

Хай усім ледарям руки до роботи свербітимуть!

Потім Микола простяг паличку Головному охоронцеві і сказав:

— Самому цікавіше все робити. Візьміть паличку!

— Здоров будь, Миколо! — весело сказав дідусь. — Ти правильно вирішив.

Він торкнувся свого червонозоряного ковпака й зник, наче ніколи і не з’являвся отут у кімнаті.

Ніколи?! Перед Миколою на столі лежав табель з хорошими оцінками. І мати більше не гнівалася. Ніхто не називав Миколу ледарем.

 А надворі хлопці кричали, ганяли м ’яча. І Микола вистрибом побіг до них.

Споважнів – набув поважної інтонації.

Запопадливий – ретельний, дбайливий.

Халепа – неприємність.

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

1. Як звали «ледаря»?

__________________________________________________________________

 

2. В яку пору року  зустрівся хлопчик з головним охоронцем палички?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3. Опищи головного охоронця.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

4. Скільки разів зустрічався Микола з дідусем?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5. Що потрібно було робити Миколі після першої зустрічі з охоронцем?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. Яка була умова другої зустрічі?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Якою була третя умова, щоб отримати паличку?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. Яке було бажання хлопчика по совісті?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. Коли він відчув задоволення від своєї праці? Чому?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

10. Якби Микола залишив у себе паличку, чи став би він знову лінивим? Доведи.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

11. Якби у вас опинилась паличка, чого б ви побажали?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

12. Дайте пораду всім ленивим дітям.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

 

 

Минуле знати – себе величати

 

•            Учені – історики, археологи, мовознавці – шукають відповіді на багато запитань:хто правив Київською державою, як з’явилися нові міста, звідки походить назви поселень, річок, як люди навчались…

Про це можна довідатись із науково-художніх оповідань і довідникових текстів.

Оксана Данилевська

ВЕЛИКІ КНЯЗІ ВОЛОДИМИР І ЯРОСЛАВ

Князь Володимир, син Святослава, сів на великокняжий стіл у 978 році і правив державою тридцять сім років. Як і його батько, Володимир замолоду ходив у воєнні походи, приєднав до Київської Русі нові землі, захищав її від набігів печенігів.

За Володимира почали карбувати перші давньоруські монети — златники і срібники. На них з одного боку було зображення самого князя, а з іншого — його гербат-ризуба і напис: «Володимир, а це його злато» або «Володимир, а це його срібло». Ось звідки походить теперішній Державний Герб України.

Та найбільшої шани зажив Володимир церковними справами. У 988 році він запровадив на Русі християнство Прилучення Київської держави до християнського світу сприяло розвиткові її культури. Нащадки назвали князя Володимира Великим, а православна церква пошановує його як святого.

Син Володимира Ярослав став великим київським князем у 1019 році і правив по 1054 рік. Він примножив славу і велич Київської держави. За його князювання розбудовувався Київ, виростали нові міста. Він зібрав усі руські закони в одну книгу — «Руську правду», за якою жили і чинили суд наші предки.

Князь Ярослав дуже любив книги, багато читав, мав найбільшу на той час у Київській Русі бібліотеку. Він вважав знання великою силою. Із сусідніми країнами прагнув жити в мирі, а не воювати. За добрі справи, великий розум його називали Мудрим.

 

Завдання для перевірки сформованості прочитаного

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

1. Скільки років правив князь Володимир?

__________________________________________________________________

 

2. Звідки можна довідатися про історичне минуле? Напишіть всі відомі вам джерела.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3. За якої справи князь Володимир зажив найбільшої слави?

__________________________________________________________________

 

4. Хто ступив на престол після Володимира?

__________________________________________________________________

 

5. Чому князя Ярослава назвали Мудрим?

__________________________________________________________________

 

6. Чому  князя Володимира назвали Великим?

__________________________________________________________________

 

Поміркуй та дай відповідь

7. Підпиши портрет Володимира.

             

_________________        _________________         _________________

 

8. Розподіли заслуги та справи між князями.

                                                   *   Захищав Київську Русь

                                                   *   Запровадив християнство

ВОЛОДИМИР *                       *   Ходив у воєнні походи

                                                    *  Створив найбільшу бібліотеку

                                                              *   Почав випуск золотників та срібників

ЯРОСЛАВ       *                        *   Багато читав

                                                    *  Видав книгу з законами

                                                    *   Розбудовував Київ                                           

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

Пізнання починається із здивування

 

З журналу «Барвінок»

ТВАРИНИ В КОСМОСІ

Першими, хто полетів у космічні простори, були найкращі друзі людини — собаки. Причому до лав космонавтів брали лише дворових песиків — прямо з вулиці їх відправляли до спеціального науково-дослідного інституту.

Як гадаєте, чому на таку почесну роль брали не породистих собак, а звичайних?

 Річ у тім, що вуличні цуцики з раннього віку змушені пристосовуватися до несприятливих умов, а тому кмітливіші й витриваліші за домашніх пестунчиків.

Крім того, при виборі кандидатів у космонавти зважали й на такі дані: вага собак не мала перевищувати 6 кг, а зріст — 35 см.

 З вибраними собаками починали працювати команди науковців, лікарів і дресирувальників. Песиків навчали виконувати накази, носити спецодяг, вправляли на тренажерах.

Уперше до космосу вирушили собаки в 1951 році (за 10 років до людини). Команда—Дезик і Циган — провела в польоті майже 20 хвилин. У кабіні була кінокамера, що знімала їх увесь час. Прибувши на Землю, песики радісно бігали навколо апарата, гавкали, стрибали. А один з учених прямо з полігона забрав колись безпритульного Цигана додому зі словами: «Хай цей герой живе тепер у мене».

 Справжніми зірками стали собаки Білка та Стрілка. 1960 року на космічному апараті вони здійснили 18 обертів навколо Землі й щасливо повернулися додому. Відеокамери зафіксували, як по-різному поводилися собаки в невагомості: Стрілка була дуже підозрілою та недовірливою, Білка, навпаки, насолоджувалася новим станом — радо перекидалася і навіть намагалася подати голос.

 Після повернення Білка та Стрілка здобули світову славу. Вони були почесними гостями в дитячих будинках, дитсадках і школах. Дітям навіть дозволяли погладити їх, тільки, звісно, обережно!

Крім собак, у космосі побували й інші тварини. Першими успішними космонавтами серед мавп стали макака Ейбл та біляча мавпочка Бейкер із США, а серед котів — кішка Феліссет із Франції.

 У 70-ті роки минулого століття в космос літали птахи, риби, пуголовки, жуки, черепахи. Птахи — голуби та перепели — почувалися в невагомості некомфортно, а от риби дуже швидко пристосувалися. Як гадаєте, чому?

І сьогодні різні тварини активно підкорюють космос.

 

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. Хто першим полетів у космічні простори?

А.    Б.     В.

 

2. Яких песиків брали до лав космонавтів?

А. породистих;

Б. дворових;

В. хворих

 

3. Якими даними мали володіти собаки?

А. зріст 36см, вага – менше 6кг;

Б. зріст менше 35см, вага – більше 6кг;

В. зріст 35см, вага – не більше 6кг.

 

4. Чому брали виключно звичайних собак?

А. вони пристосовані до несприятливих умов;

Б. вони сильні духом;

В. їх не шкода.

 

5. Хто працював з вибраними собаками?

А. дресирувальники, космонавти, лікарі;

Б. дресирувальники, науковці, лікарі;

В. науковці, космонавти, спортсмени.

 

6. Як довго були перші космонавти  в космосі?

А. 10 років;

Б. 20 хв;     

В. 10 годин.

 

7. Як звали перших собак-космонавтів?

А. Дезик і Циган;

Б. Білка і Стрілка;

В. Астерікс і Обелікс.

 

8. Які собаки-космонавти здобули світову славу?

А. Дезик і Циган;

Б. Білка і Стрілка;

В. Астерікс і Обелікс.

 

9. Куди запрошували почесних гостей космосу? Виберіть всі правильні відповіді.

А. в дитячі будинки;

Б. в дитсадки;

В. в поліцію;

Г. в пожежні служби;

Д. в школи;

Е. в музеї.

 

10. Які ще представники тваринного світу побували в космосі? Оберіть всі правильні варіанти.

А. макаки;                     Г. папуги;                           Є. черепахи;

Б. кішка;                        Д. риби;                              Ж. змії;

В. папуга;                      Е. жуки;                              З. шимпанзе.

 

11. Як люди дізнавались про події на борту корабля?

А. ставили кінокамери;

Б. через бортовий комп’ютер;

В. через супутник.

 

12. Завдяки чому стали відомі Білка і Стрілка?

А. їм вдалося гавкати у космосі;

Б. вони здійснили 18 обертів навколо землі;

В. вони щасливі вийшли з екіпажа.

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Діло майста величає

 

Василь Сухомлинський

НАЙКРАЩА ЛІНІЙКА

Микола й Роман сидять за однією партою. У Миколи за письмові роботи завжди найкращі оцінки, а в Романа — погані.

Ось і сьогодні роздала вчителька зошити з тим диктантом, що вчора писали. У Миколи найвища оцінка, а в Романа ніякої, бо забагато помилок. Написала вчителька: «Треба краще працювати».

Засумував Роман.

Після уроку мови пішли діти в майстерню. Там був урок ручної праці. Кожному учневі вчитель дав дощечку й загадав зробити лінійку.

Микола й Роман працювали поруч. У Миколи вийшла лінійка крива, кострубата. А в Романа — рівна, гладенька, гарна.

Учитель сказав:

— У Романа лінійка найкраща. Йому ставлю найвищу оцінку. А тобі, Миколо, ніякої не можу поставити. Треба краще працювати.

 Засумував Микола.

Закінчився урок. Роман просить учителя:

— Дайте мені ту лінійку, що я зробив.

 — Бери, — дозволив учитель.

Роман узяв лінійку, приніс її в клас і поклав на парту, поруч із зошитом, у якому за диктант немає ніякої оцінки.

 

КОРИСНИЙ ЧИ ШКІДЛИВИЙ?

 Велика дерев’яна скринька. Дно її заслано синім шовком. До шовку пришиті метелики: білі, червоні, сірі, жовті.

Скринька лежить на столі. Вчитель викликає до столу учня й питає:

 — Ось перед тобою метелики. Розглянь кожного з них, і скажи: корисний цей метелик чи шкідливий?

Андрійко не може відірвати очей від найбільшого метелика. Крила — немов багряні вітрила, а на полі багряному — золоті смужечки й срібні краплинки. Здається Андрійку, що ось зараз затремтять крильця, пурхне метелик і полетить у сад.

 Ні, не полетить, бо мертвий він. Назавжди пришитий ниткою до синього шовку, ще й голочкою маленькою приколотий. Зітхнув Андрійко, глянув у сад, потім знову на метелика.

— Ну чого ж ти мовчиш? — дивується вчителька. — Ти ж знаєш. Ну ось ти зараз розглядав цього великого метелика. Який же він зрештою — корисний чи шкідливий?

— Красивий, — тихо каже Андрійко.

Завдання для перевірки свідості прочитаного

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

1. Хто головні герої оповідання «Найкраща лінійка»?

__________________________________________________________________

 

2. Чому сумували хлопці?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3. Що говорили вчителі, коли не могли поставити ніякої оцінки?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

4. Яка головна думка оповідання?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5. Випиши з тексту «Корисний чи шкідливий» опис скриньки.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

6. Чому метелик не міг полетіти?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Які почуття у тебе викликало це оповідання?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. Як ти вважаєш, що то була за скринька?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Мудрим ніхто не вродився, а навчився

 

Марина і Сергій Дяченки

МАРІЙКА І ЖАДІБНИЙ ГРАБІЖНИК

(Уривок з дитячого детективу* «Пригоди Марійки Михайлової»)

 Була собі дівчинка, звали її Марійка Михайлова, вона вчилася в третьому класі. Вчилась добре — лишень із фізкультури мала дев’ятку, бо повільно бігала. Решта ж оцінок були самі дванадцяти, та річ не в тім.

Річ утім, що Марійка вміла відгадувати таємниці, розплутувати загадки, розв’язувати кросворди і викривати злочини. Тому до неї часто зверталася міліція — по допомогу.

Якось Марійка сиділа за столом і робила уроки — саме завтра вона мала контрольну з математики. Коли це у двері задзвонили. Марійчина мама спершу спитала «Хто там?», відтак відчинила двері, і з ’ясувалося, що це прийшов Майор Міліції, Марійчин знайомий. Він уже не вперше до неї приходив — і увесь час із якимось проханням.

— Ну, що? — запитала Марійка, побачивши Майора.

— Знову?

Далі вона схаменулася, що поводиться нечемно, і ввічливо сказала:

— Доброго дня.

 — Доброго дня, — відповів Майор Міліції. Він дуже хвилювався. Його просто-таки було не впізнати. — Марійко! Потрібна твоя допомога.

— Але ж у мене завтра контрольна, — мовила Марійка.

 — А я ще не зробила уроки.

М айор розхвилю вався щ е дужче:

— Хіба м ож на говорити про якусь там контрольну, коли у місті скоєно жахливий злочин?!

— То що трапилося? — спитала Марійка.

— Пограбовано банк! — Майор Міліції геть почервонів від хвилювання. — Злочинець забрав усі гроші. А завтра у всіх бібліотекарів — день зарплатні, вони прийдуть до банку по гроші. А грошей і немає!

Марійка спохмурніла. їй стало шкода бібліотекарів. І До того ж вона сама була записана у три бібліотеки одночасно — бо любила читати.

 — Злочин слід викрити сьогодні ж! — мовив Майор І Міліції.

Марійка зрозуміла, що доведеться їхати, бо справа серйозна. Про всяк випадок вона перепитала:

— Без мене ніяк не можна обійтися?

 — Що ти! — перелякано сказав Майор Міліції. І Марійка, зітхнувши, закрила зошит.

★ ★ ★

 Міліцейська машина проїхала усім містом і зупинилася біля банку. На ґанку стояв головний касир і плакав.

— Замість плакати, — суворо звернулась до нього Марійка, — краще розкажіть, як відбулося пограбування.

 Касир витер сльози носовичком, поглянув на Майора і тихенько сказав: —

Шановний Майоре Міліції! Ця дівчинка зовсім маленька, вона, певно, лише до третього класу ходить. Чому ж вона розмовляє зі мною, наче доросла, і ставить безглузді запитання?

— Ці питання не безглузді, — мовив Майор Міліції. — Це дуже правильні запитання. Розкажіть, прошу, нашій співробітниці і консультантці усе, що вона просить!

Касир жалісно схлипнув.

 — Пограбування здійснили жахливо, — сказав він крізь сльози. — Злочинець був озброєний пістолетом. Він сказав: «Це пограбування!» Потім він сказав: «Віддайте гроші, бо гірше буде!» Далі він склав усі гроші у велику торбу і зник.

 — Як виглядав злочинець? — спитала Марійка.

— Як свиня, — відповів касир. — Тому що він був у масці поросяти.

 — Таке трапляється з грабіжниками, — сказав Майор Міліції. — Вони надягають маску, аби приховати справжнє обличчя.

— А який він мав голос? — спитала Марійка.

— Змінений, — відказав касир. — Він навмисне верещав, мов недорізаний.

— І не залишив відбитків пальців, — сказав Майор Міліції. — Адже був у рукавичках.

— Що я завтра скажу бібліотекарям? — вигукнув касир.

 — Вони ж прийдуть по свою зарплатню!

— Маю оглянути місце злочину, — сказала Марійка.

Вона витягла з портфеля велике збільшувальне скло і довго розглядала палас, на якому стояв злочинець. Відтак відгорнула край паласа — під ним був маленький ґудзик.

— Це наша прибиральниця, — сказав касир і почервонів. — Вона весь час змітає сміття під палас.

— Це не сміття, — заперечила Марійка. — Це доказ, тобто річ, що допоможе знайти злочинця.

— Таких ґудзиків повнісінько в кожній крамниці, — сказав касир. — Як ви знайдете злочинця за ґудзиком?

— Побачимо, — сказала Марійка.

Вона вийшла на вулицю і заходилася розглядати тротуар перед входом до банку.

 — Що робить ця дівчинка? — питали перехожі, проте Марійка на них не звертала. Вона знайшла на тротуарі десять піщинок і поклала їх до поліетиленового пакетика

— Наше щастя, що не було дощу, — мовила Марійка, ховаючи пакетика і збільшувальне скло. — І що тут не проїжджала поливальна машина. І що ледача прибиральниця змітає сміття під палас...

 — Маєш зачіпки? — з надією спитав М айор Міліції.

Марійка застромила пальця в ніс, аби поколупатися. Коли вона розмірковувала, їй завжди хотілося колупатися в носі. Та вона вчасно згадала, що це непристойно, і опустила руку.

— Марійко! — жалісно мовив Майор. — На тебе вся надія! Чи знаєш, де шукати грабіжника?

 — Не хвилюйтеся так, — сказала Марійка, щоб його заспокоїти. — Маю деякі міркування. Ось що. Відвезіть-но мене на вулицю Сирецьку.

★ ★ ★

 На вулиці Сирецькій було чимало будинків. Поперед одним будинком був дитячий майданчик, а в ньому пісочниця, а в пісочниці було стільки піску, що він просипався на стежку перед першим під’їздом.

 Марійка залізла в пісочницю, витягла з портфеля відерце і совок і задумливо заходилася робити бабки.

 — Неподобство, — сказав водій Майору Міліції. — Міліцейська машина має стояти й чекати, аж якесь дівчисько награється в пісочку! Так ми ніколи не впіймаємо грабіжників!

— Марійка знає, що робить, — спокійно відповів Майор.

Минула година. Марійка виліпила тридцять три бабки і познайомилася з маленьким хлопчиком та його бабусею, які гуляли в цьому ж дворі.

★ ★ ★

Урешті-решт Марійка встала, склала відерце й совок і зайшла до першого під’їзду. Там над списком мешканців горів тьмяний ліхтар. Марійка витягла з портфеля блокнот і ручку і переписала прізвища усіх мешканців.

— А тепер, — сказала вона Майору Міліції, — відведіть мене, будь ласка, до Маріванівни.

Маріванівна була найстарішою вихователькою. Вона стільки років пропрацювала в різних дитячих садках, що, здається, не було в цьому місті дорослого, якого вона і не виховувала. Навіть Майор Міліції був у неї колись усередній групі.

 Маріванівна була не просто старою — вона буламудрою і чудово пам’ятала кожного свого вихованця. Вона мала цілий стос випускних альбомів і фотографій з новорічних свят.

Коли Марійка приходила до Маріванівни, та завжди пригощала її чаєм із трояндовим варенням. Ось і цього разу Маріванівна запросила її сісти у крісло, а сама заходилася заварювати чай.

— Як твої шкільні справи? — спитала Маріванівна.

— Завтра контрольна, — сказала Марійка. — 3 математики. Хотіла б я захворіти на грип!

— Дурниці, — мовила Маріванівна. — Контрольна — це ж лише сорок п’ять хвилин, а грип — аж два тижні!

— Авжеж, — сказала Марійка. — Маріванівно... А чи у вас у групі були коли-небудь жадібні хлопчики?

— Скільки завгодно, — відповіла Маріванівна. — Жадібний хлопчисько, на жаль, річ звичайна.

— А як ви їх виховували? — спитала Марійка.

 — Їх дуже важко виховувати, — сказала Маріванівна. — Бо жоден жадібний хлопчисько не знає, що він жадібний. І

 Маріванівна поставила на мережану серветку перед Марійкою кухлик ароматного чаю, в якому плавали трояндові пелюстки.

 — Якийсь колишній жадібний хлопчисько пограбував банк, — сказала Марійка

           — Так я і знала, що ти до мене не просто так, а у справі, — мовила Маріванівна трохи ображено.

— Пробачте, — сказала Марійка і почервоніла. — Наступного разу я неодмінно прийду просто так.

 Маріванівна надпила з кухлика, і Марійка надпила також. Вони разом пили чай і розглядали фотокартку над столом. На фото була Марійчина старша група, посередині стояла Маріванівна, а поряд — Марійка, ще як була маленькою, дошкільням.

— Чим я можу тобі допомогти? — нарешті спитала Маріванівна.

Марійка витягла з портфеля список мешканців першого під’їзду будинку на вулиці Сирецькій.

— Маріванівно, хто з цих людей... із цих колишніх дітей був найжадібнішим у своїй групі?

Маріванівна прочитала увесь список і одразу сказала:

— Звичайно, Петько Бджолярчук. Це був найжадібніший жадюга із тих, кого мені довелося бачити. Він тільки й знав, що «Моє!», «Нікому не дам», «Усе заберу собі!». Навіть коли знайде на дорозі патичок — то й того нікому не віддасть. Навіть коли знайде обгортку від морозива чи іржаву скріпку — все одно нікому не віддасть. Використану жуйку ніколи не викидав, посипав її в їдальні цукром і знову жував. Якби лише міг, повідбирав би всі іграшки у всіх міських дітей, склав би з них купу до п’ятого поверху та й сидів би під нею щасливий.

— Чи не пам’ятаєте ви, яке вбрання було в нього на новорічному святі? — швидко спитала Марійка.

— Авжеж, пам’ятаю, — здивовано проказала Маріванівна. — Вбрання зайця. Він мав шорти з круглим заячим хвостом і білу шапку з довгими вухами.

— Десь я помилилася, — сумно мовила Марійка.

— Доведеться починати все із самого початку...

Невдовзі вона допила чай, попрощалася і вже збиралася йти — адже на неї чекав Майор Міліції, а надворі вже вечоріло.

— Зачекай, — сказала Маріванівна вже на сходах. — Я пригадала... Петькові Бджолярчуку ніколи не подобалось його карнавальне вбрання. Щороку він просив у мами костюм поросяти. І щороку мама відповідала, що їй і без того вистачає вдома свинства.

 — Покажіть мені, будь ласка, його фотографію! — вигукнула Марійка.

Маріванівна повернулась до кімнати, витягла з шафи стос випускних альбомів і серед них вибрала один.

— Ось він, Бджолярчук. Марійка побачила — серед фотографій решти дітлахів — фотокартку шестирічного хлопчика в голубій сорочці. Петько Бджолярчук мав гладкі щоки і невдоволене обличчя.

Марійка Михайлова подзвонила у двері квартири номер тридцять один. Двері відчинив здоровезний дядечко у спортивному костюмі. Він був давно вже дорослим, проте щоки його залишились дуже схожими. Хай там що, але Марійка зразу його впізнала: це був колишній Петько Бджолярчук, а нині Петро Олегович.

 — Ви загубили ґудзика, — сказала Марійка і простягла ґудзик на долоні. — Ось він. Це ваш?

— О, дякую, дівчинко! — вигукнув Бджолярчук. — Як вдало все склалося! Якби не ти, довелось би мені змінювати всі ґудзики на куртці, а це такі збитки.

— Ви пограбували цілісінький банк, а заощаджуєте на ґудзиках, — дорікнула йому Марійка.

Тієї ж миті з-за її спини з ’явилася озброєна міліція на чолі з Майором. Не встиг Петько Бджолярчук і оком змигнути, як у його квартирі знайшли пістолет, мішок із грішми, куртку з відірваним ґудзиком і маску поросяти.

— Марійко... але як? — вражено розпитував Майор Міліції. — Як ти здогадалася?

— Дуже просто, — напівсонно бурмотіла Марійка на задньому сидінні міліцейської машини.

— Пісок... Це лишень видається, ніби у всіх пісочницях він однаковий. Але він різний... Аби це зрозуміти, треба зліпити не одну сотню бабок. На черевиках Бджолярчука був пісок, тому що він мешкав у першому під’їзді і ходив повз переповнену пісочницю. Від бабусі з онуком, які мешкають у тому самому під’їзді, я дізналася, що нову порцію піску завезли позавчора — саме напередодні пограбування... Але річ, звичайно, не лише в піску. Річ у Маріванівні, вона мудра. А ще річ у ж адібності, бо розумний грабіжник не став би зізнаватися, що ґудзик — його. Це ж речовий доказ!

Машина зупинилася біля Марійчиного будинку.

— Дякую тобі, Марійко, — розчулено мовив Майор Міліції.

— А математику я таки не доробила, — сказала Марійка сумно.

 

Детектив – той, хто викриває злочини. Детективами називають також твори, у яких описано розкриття заплутаних злочинів.

 

•            Про задум створення книжки «Пригоди Марійки Михайлової» її автори розповідають таке: «Коли ми були в Лондоні, то зайшли в помешкання до Шерлока Холмса. Там тепер музей великого детектива. Його кашкет. Його люлька. Його скрипка. Його портет на стіні. І ми подумали: а чого, власне, великим детективом може бути лише підстаркуватий дядечко? Адже відомо, що все в житті починається з дитинства – і добре, і погане. Тому ми написали про дівчинку Марійку Михайлову, не менш розумну і спостережливу, аніж сам Шерлок Хлдмс».

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Виконай тестові завдання.

1. Прочитаний твір відноситься до…

А. казки;

Б. детектива;

В. оповідання.

 

2. Як звали головного героя?

А. Марійка;

Б. Маріванівна;

В. Майор Міліції.

 

3. Яка сталася біда в місті?

А. пограбували магазин;

Б. пограбували крамницю;

В. пограбували банк.

 

4. За яким уроком застав Марійку Майор Міліції?

А. математики;

Б. малювання;

В. англійської мови.

 

5. Що марійка знайшла на підлозі у банку?

А. піщинки;

Б. гудзика;

В. обгортку від цукерки.

 

6. Навіщо марійка сиділа півдня у пісочниці?

А. просто гралася, відпочивала;

Б. досліджувала пісок;

В. збирала інформацію.

 

7. З яким наміром завітала Марійка до Маріванівни?

А. дізнатися про її самопочуття;

Б. запитати про самого жадібного хлопчика;

В. перейняти розум.

 

8. Який костюм мав на новорічному святі жадюга?

А. кролика;

Б. свинки;

В. котика.

 

9. За чим шкодував грабіжник?

А. за тим, що відкрив двері;

Б. за тим, що прийдеться перешивати гудзики;

В. за тим, що вчинив злочин.

 

10. За який період марійка розкрила злочин?

А. за обід;

Б. за день;

В за сутки.

 

11. Про що шкодувала Марійка?

А. що не гарно поступила з Маріванівною;

Б. що не вивчила урок;

В. що не награлася в пісочниці.

 

12. Чому Майор Міліції прийшов саме до Марійки?

А. бо вона була його племінницею;

Б. бо була відмінницею;

В. бо вміла розгадувати різні плутанини, загадки, кросворди.

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

Кожна лисиця свій хвостик хвалить

 

Василь Чухліб

ПІСНЯ ТОНЕНЬКОЇ ОЧЕРЕТИНИ

 Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Невідомо хто, але всі його мешканці — постійні й тимчасові — гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. Доводили одне дному і всім разом — хто на що здатен, хто що уміє і кому на болоті найвища шана має бути.

— Скре-ке-ке! Скре-ке-ке! — розпиналася Жаба-скрекотуха. — Я найкраще співаю, мене все болото слухає. Я найвище стрибаю! Я найшвидше плаваю! Я...

— Чекай-но! — хитнула чубатою головою Чапля, щодо того ніби дрімала. — А чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч?

— Пхе! Та це зовсім просто! — Жаба видряпалась на купину і виструнчилась на одній нозі. Та не постояла і хвилини — плюх у воду, тільки кола пішли

— Бу-гу! Бу-гу! — зареготав Бугай. — Теж мені артистка! Ось коли я заспіваю-загуду — аж шибки в селі деренчать.

— Деренчать — це коли я співаю! Хіба ти так умієш? Др-р, др-р! — обурився Деркач.

— Та це ж відомо: кожен передусім себе хвалить. Тож знайте — співаю найкраще я! Кі-квік! Кі-квік! Без мене й болото не болото! — випнув груди Кулик.

Тоненька Очеретина слухала всі ті розмови, слухала, і все нижче схилялася до води.

— А ти чого мовчиш? — зачепив її Вітер, який усюди буває, все бачить, усе знає.

— Бо я нічого не вмію робити,— прошепотіла Очеретина.

— Ет, таке вигадаєш! — лагідно доторкнувся до неї Вітер. — Кожен щось та вміє. Тільки, може, не здогадується про те.

 І він дмухнув на Очеретину раз, удруге.

І — о диво! — тоненька Очеретина несміливо, ледь чутно забриніла, пробуючи голос, а далі заспівала, заспівала...

Такою ніжною, такою сонячною була пісня тоненької Очеретини, що всі болотяні мешканці забули про свою суперечку. Заслухалися.

Ну, а Вітер полетів собі далі. Бо має усюди бувати, бо десь потрібен він іншим Очеретинам, які ще не пробудилися для своєї пісні.

 

Завдання для перевірки свідомості прочитаного

Поміркуй та дай відповідь

1. Підпиши всіх, хто вступав у суперечку.

                                  

____________                   _______________              ______________

 

                          

________________           ________________       __________________

 

2. Де виникла суперечка між жителями. Обведи.

 

          

 

3. Хто чим пишався. Встанови відповідність.

Жаба     *                                     * голосно співаю-гуду

Чапля    *                                     * найвище стрибаю, найшвидше плаваю

Бугай    *                                     * стою на одній нозі цілий день, цілу ніч

Деркач  *                                     * найкраще співаю

Кулик    *                                    * співать-деренчать

Дай повні письмові відповіді на поставлені запитання.

4. Чому очеретина не вступила з ними в суперечку?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5. Поясни значення слів. Добери сининім.

Гомоніли, лементували, галасували -- ____________________________

__________________________________________________________________

 

 

6. Хто допоміг очеретині розкрити таланти?

__________________________________________________________________

 

7. Чим усіх зачарував спів очеретини?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

8. Які якості у головних героїв засуджує автор?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. Яка  головна думка твору?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Прочитай виділений текст. Познач час за який ти справився.____ Завітай до картинної галереї та зобрази малюнок на згадку про прочитаний твір.

 

 

 

Катринна галерея спогадів

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.     Савченко О.Я., Моя домашня читальня. К.: Освіта, 2018.

 

2.     Кожушко Т. Й. Завідувач бібліотекою. Роль читання у формуванні громадянської позиції школярів.

https://naurok.com.ua/rol-chitannya-u-formuvanni-gromadyansko-pozici-shkolyariv-146525.html

 

3.     https://docs.google.com/document/preview?hgd=1&id=1T18l3JgfLa8FX7ytyqTyAwntdoBAaaYh20O2rqIG8zE

 

4.     Педагогіка  «Формування у молодших школярів самостійності в процесі роботи з дитячою книжкою»

http://www.educationua.net/silovs-415-1.html

http://www.educationua.net/silov-410.html

 

5.     Юристовська І. М. Вчитель початкових класів. Формування навички читання молодших школярів.

https://naurok.com.ua/dopovid-z-temi-formuvannya-navichki-chitannya-molodshih-shkolyariv-153592.html

 

Додаткове завдання

 

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________