Збірник виховних заходів, присвячених Герою України Андрію Снітку "Назавжди в пам'яті та серці ти - "Хома"

Відділ освіти Маневицької райдержадміністрації

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 смт Маневичі імені Андрія Снітка

 

 

Назавжди в пам’яті та серці ти – «Хома»…

Збірник виховних заходів, присвячених Герою України Андрію Снітку

 

 

Іщик Алла Миколаївна,

заступник директора з виховної роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

Маневичі – 2017

 

Назавжди в пам’яті та серці ти – «Хома»…

Збірник виховних заходів

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 смт Маневичі імені Андрія Снітка

сторінок  58

 

Анотація.

У збірнику подано сценарії заходів із вшанування пам’яті випускника школи, Героя України Андрія Снітка, який  загинув під час АТО на Сході України.

На сторінках подано біографічні дані, поетичні рядки, фотографії. До збірника додаються  мультимедійні презентації, відеоматеріали про життя і подвиг юного героя.

Рекомендовано  заступникам директора з виховної роботи, педагогам-організаторам, класним керівникам для проведення заходів національно-патріотичного спрямування з учнівською молоддю.

 

Розробники

Іщик Алла Миколаївна, заступник директора з виховної роботи, спеціаліст вищої категорії, старший учитель.

 

 

Рецензент

Каліс Ніла Павлівна – методист методичного кабінету відділу освіти Маневицької райдержадміністрації

 

Навчально-методичне видання затверджено радою методичного кабінету Маневицького району

Протокол № 4 від 07.04.2017 року

Зміст

Вступ…………………………………………………………..………………...4

1. Слово про Андрія «Янголом він повернувся до нас»……………………….6

2. Іщик А.М. Сценарій мітингу, приуроченому відкриттю меморіальної дошки випускнику школи, бійцю добровольчого батальйону «Азов» Андрію Снітку………………………………………………………………………..........11

3. Іщик А.М. Сценарій зустрічі з воїнами АТО, волонтерами, яка приурочена присвоєнню школі імені Андрія Снітка та з нагоди Дня захисника Вітчизни………………………………………………………………………….22

4. Кубах О.В., Савчук Н.М., Миткалик Т.В. «Із Небесною Сотнею став назавжди у вічнім строю» (сценарій вечора- пам’яті з нагоди дня народження  та присвоєння звання Героя України Андрію Снітку)……………………………………………………………………………28

Список використаних джерел……………………………………………….39

Додатки

Додаток  1. Фотографії   мітингу, приуроченому відкриттю меморіальної дошки…………………………………………………………………………….40

Додаток 2. Фотографії  зустрічі з воїнами АТО, волонтерами, приуроченої  присвоєнню школі імені Андрія Снітка………………………………………..47

Додаток 3. Творчі роботи переможців шкільного конкурсу «Герої не вмирають!»……………………………………………………………………….54

Додатки на диску

1. Відеоролик  відкриття меморіальної дошки
2. Презентація «Здобудеш українську державу  або загинеш у боротьбі за неї!»
3. Презентація  вечора пам’яті з нагоди дня народження Андрія Снітка та присвоєння  йому  звання Героя України.

 

 

 

Вступ

Сьогодні Україна переживає один із найсуворіших періодів становлення та розвитку. Відбувається  випробування народу на стійкість, мужність, порядність. Саме в такі часи загартовуються  сила і дух нації, викристалізовуються її цінності, торується нелегкий шлях до суверенності.

На жаль, людина не народжується з почуттям самоусвідомлення себе громадянином і патріотом власної держави. Вона повинна пройти складний шлях розвитку, набути досвіду, стати носієм ціннісних пріоритетів.

Національно-патріотичне виховання учня – процес вироблення в особистості чіткого уявлення про закономірності розвитку патріотичних ідей, розуміння ролі історичних знань про свою країну, про свій народ, його традиції та звичаї, вироблення стійких патріотичних переконань та уміння відстоювати їх в умовах реальної дійсності.

Заходи національно-патріотичного виховання повинні націлювати молодь на те, що патріотизм – це любов до України, до свого народу,  гордість за її минуле і сьогодення, готовність до їх захисту, утвердження в свідомості об’єктивної оцінки ролі українського війська в  історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України, її громадян від княжої доби, Гетьманського війська, військ УНР, січових стрільців, воїнів УПА до часів незалежності, Майдану, героїв Небесної Сотні та зони АТО.

 

 

СЛОВО ПРО АНДРІЯ

ЯНГОЛОМ ВІН ПОВЕРНУВСЯ ДО НАС

Назавжди в пам’яті та серці ти  – «Хома».

Снітко Андрій Володимирович народився 25 січня 1996 року у мальовничому  поліському селі Гораймівка  Маневицького району Волинської області.

Мама Андрія,  Галина,  працювала у колгоспі, а згодом - на фермі. Андрійко ріс жвавим, веселим та допитливим хлопчиком. Любив поганяти з друзями  у футбол на сільському вигоні. Влітку його манила річка  Кормин, яка протікала недалеко від обійстя.

1 вересня 2002 року вже знайомою стежиною пішов із мамою у перший клас Гораймівської школи.  У ній навчався успішно, отримав похвальні листи  за високі досягнення у навчанні за 2 та 3 класи. Після уроків залюбки допомагав неньці по господарству. Багато ніжності та доброти віддала  йому мама, але це слово так швидко виявилося останнім у житті Андрія. Коли йому було 11 років, закінчував четвертий клас, мама захворіла, деякий час полежала в лікарні у комі та… померла. Андрій залишився круглим сиротою. Спершу його хотіла забрати у свою сім'ю класний керівник Ніна Мельник (вона теж виховувала  двох синів), деякий час Андрій проживав у хрещеної Світлани, а також у тітки Валентини.

8 червня 2007 року вибув зі школи  у зв’язку  з переїздом до Маневич.  У свою сім’ю його прийняла Халик Раїса Миколаївна, яка на той час уже виховувала четверо  дітей, двоє з яких - прийомні.

З 19  червня 2007 року прийнятий до 6 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №1   смт Маневичі. Отримував  корисні знання в рідній школі. Давав  вихід своїм найрізноманітнішим талантам - то в спорті, то в  туризмі, то в художній самодіяльності. В різних іпостасях побачили його  -  і як старанного учня, і як людину, що вміє заспівати, і затанцювати, і слово сказати, і в КВК шкільному почуття гумору продемонструвати.  Такого запалу, ентузіазму, бажання дарувати іншим іскорки своєї багатої душі ще треба пошукати! Зігрівало тепло людської приязні вчителів, які навчали його, викликали  інтерес до історії, до майбутнього нашої держави: « Ми – українці.  Живемо в Україні. Тут жили наші предки і будуть жити наші діти. Не повинні ми забувати,  хто такі і якого ми роду,  бо доля  може зіграти злий жарт»,- так розмірковував Андрій у своєму творі, будучи старшокласником.

У 2013 році закінчив 11 клас, отримав атестат зрілості. Будував нові творчі плани на майбутнє, адже життя тільки починало набирати оберти. Активно продовжував  займатися спортом. Неподалік будинку, насипавши у мішок тирси, вішав його на дерево  і тренувався, як із боксерською грушею (той мішок висить на дереві ще й зараз) .

Статний, підтягнутий, спортивний, Андрій у 2013році вступає до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки  в інститут фізичної культури і здоров’я. Та не довелось юнаку сповна пізнати і  відчути усіх радощів студентського життя. Коли відбувалися події на Майдані,  не міг залишатися осторонь.  У травні 2014 року разом із товаришем Петром Поліщуком стає активним учасником  Євромайдану. Знайшов багато патріотично налаштованих  друзів-однодумців серед своїх одногрупників.  Багато часу проводив у Києві. Саме тоді  вирішив, що піде у зону АТО. Андрій записався добровольцем на мобілізаційному пункті спецбатальйону міліції «Азов» у Києві, отримав позивний «Хома».

А далі, як у кіно, - добровольцем на Схід, під Іловайськ,- і своя війна в своїй країні. Серпень 2014 року був просто пекельним від усвідомлення того, що смерть чатує щомиті. Протягом трьох місяців він активно захищав рідну землю.  Надзвичайною жорстокістю відзначилися найманці. Іловайськ став пасткою для українських воїнів.   Не втрачали пильність ні вдень, ні вночі, постійна тривога… Беріг материне серце від болю. Та не зміг вирватися  з обіймів смерті.

20 серпня 2014 року 18-річний «Хома»  разом зі своїми побратимами потрапив у засідку, зачищаючи територію. У бік захисників полетіли гранати. Раптом одна з них упала прямо перед хлопцями.  Внутрішній голос волав:

«Андрію! Спинися!»  От тільки власного  життя  заради друзів-побратимів  не пошкодував - і  в  нестямності мужній, одчайдушності впертій він накрив своїм тілом гранату.

Не доспівав, не дотанцював, не долюбив…

Смерть Андрія одягла у вічний смуток  згорьовану матір, опекла серця друзів, знайомих, учителів.

Символічно, що ховали патріота 24 серпня 2014 року, в День Незалежності, заради якої він жив, заради неї поклав життя.  Дитина-сирота зібрала та  об’єднала навколо себе всіх земляків. Плакало небо. Плакали люди. А він такий юний, усміхнений із Небесною Сотнею став назавжди у вічнім строю.

Символічно і те, що народився Андрій  у День студента. Студентом, учнем назавжди повернувся до рідної школи, щоб стати вчителем патріотизму, відданості, незламності для всіх наступних поколінь.

25.01.2015 року  відкрито меморіальну дошку  пам’яті  на фасаді школи.

Рішенням районної Ради від  09.10. 2015 року № 52/4  ім’я Андрія Снітка   було присвоєне загальноосвітній  школі І-ІІІ ступенів №1, в якій він навчався.     

Рішенням Маневицької селищної Ради від 18.12.2015 року   ім’ям Андрія Снітка   названо вулицю смт Маневичі.

21.11.2016 р. об 11. 00 підписано Указ Президента про присвоєння Андрію Снітку  звання Героя України ( посмертно)

Він назавжди став янголом-охоронцем школи, Маневиччини, України. Його світла душа з небес буде захищати, оберігати нас, адже на землі  він не вмів і не хотів жити інакше.

Він бачив небо жовто-голубим,

В його душі – любов до України.

Він добровільно вибрав такий шлях –

Боротися за неї до загину!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ  ВІДКРИТТЯ  МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ ВИПУСКНИКУ ШКОЛИ,  ЯКИЙ  ЗАГИНУВ  ПІД   ЧАС АТО 

Іщик А.М. заступник директора з виховної роботи, спеціаліст вищої категорії, старший учитель.

Мета заходу:  виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; спонукати школярів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі; увіковічення подвигу юного героя.

(Мелодія «Пливе кача…»)

Ведучий.

Гудуть Майдани, «Слава Україні!»

Межують їх на схід і захід вперто.

А Дніпр Широкий котить хвилі сині.

Аби ж «Героям Слава» не посмертно.

Сьогодні відбувається подія, яка болить кожному з нас. Школа, як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя. З роками діти виростають і стають юнаками та юнками, а школа їх проводжає і чекає випускників на теплі зустрічі. Тому саме сьогодні, напередодні вечора зустрічі випускників, у свій 19 день народження, випускник 2013 року, боєць добровольчого батальйону «Азов», який загинув під Іловайськом, Андрій Снітко повертається до своєї рідної школи, щоб запросити на свій другий день народження, увіковічений у меморіальній дошці.

Але допоки ми живі, – житиме пам'ять про наших героїв. Андрій із меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні.

Директор.

Мітинг, приурочений відкриттю меморіальної дошки випускнику школи, бійцю добровольчого батальйону «Азов» Андрію Снітку, оголошується відкритим.

Гімн (оркестр)

Ведучий.

Вірш-посвяту Андрію Снітку читає методист ЦТДЮ смт Маневичі Любов Боричевська.

Пам’яті Андрія Снітка

Був серпень. Яблука в саду

Спадали в роси, 
А небо плакало дощем. 
Ще зовсім босе

Ступало літо но стежках

Тривожно, з болем, 
Бо не в одну родину вже

Вривалось горе. 
Зі Сходу вісті, як вітри, 
Страшні летіли, 
А материнськії серця,

Стиснувшись, мліли. 
Прийшла ця звістка. Наш солдат 

На міннім полі 
Пішов на смерть відважно сам,

Назустріч долі. 
А він - ще й начебто не жив, 
Був зовсім юним, 
У дружбі - вірності служив, 
З добром усюди. 
Стрічав упевнено весну, 
Журливу осінь. 
І лиш не знав, що на війну

Душа запросить. 
Не треба докору й сумлінь

Таких відвертих, 
Хто став героєм у бою –

Не може вмерти. 
Постане вічністю над всім

Його відвага, 
А для прийдешніх поколінь

Це - дух наснаги. 
Прийде весна в поліський край,

Розбудить віти. 
Зазеленіє тихо гай

Герою - квіти. 
Ми подаруємо, як дань, 
І мить мовчання. 
Між нами пам'ять і печаль. 
Без запитання.

Ведучий.

Учора ще дітьми вони були,

Останній вальс у школах танцювали…

Тепер військову форму одягли

Та матерів своїх поцілували…

Ще зовсім не жили ті юнаки…

По-справжньому ще, мабуть, не любили…

Дорослішими стали на роки…

Братів своїх побачили могили…

• Я хочу надати слово директору школи, який у 2013 р.

вручав Андрію атестат, а нині начальнику відділу освіти О.О.Гаврилюку.

Виступ

Ведучий.

Найвищою нагородою тих, хто уцілів, –  є життя, а для загиблих – пам'ять. Схилімо ж голови у хвилині мовчання перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

(Хвилина мовчання)

Ведучий.

Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це вмить обірвана чиєсь людська стежина. Такою зіркою і було життя Андрія. Він відійшов за межу вічності у вісімнадцять, так і не доспівавши, не долюбивши.

Прошу до слова голову Маневицької районної Ради Веремчук Л.В.,

Голову РДА Линдюка А.О., директора Гораймівської ЗОШ Давидюка М.С.

Виступи

Ведучий.

    Тобі було б сьогодні – дев'ятнатцять,

    Веселе свято з квітами, тортами,

    Зійшлося б вдома друзів десь зо двадцять…

    Не буде свята, адже ти не з нами…

Андрію, ти герой для нас усіх.

Та чомусь лиш сльози, а не сміх

Почесне це звання в нас викликає

І серце гострим болем обпікає.

Ти завжди жив, щоб не завдати болю

Ні рідним, ні своїм товаришам,

А під час бою ти закрив собою

Тих хлопців, що воюють й досі там…

Вони за тебе мстять скаженим ворогам,

Виборюють священну перемогу,

І вірим ми: всміхнеться доля нам –

У мирі жити матимемо змогу!

Ведучий 

До вас звертаються  побратим Андрія Вадим Нашков та одногрупник Юрій Собчук.

Виступи

Пісня у виконанні дуету дівчат Кубах Іванни та Стрій Дарини «Подай руку Україні»  ( сл. Кароль Кас,

муз. М. Мальської)

Ведучий.

 Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців?  Поминальний дзвін і тепло свічки?

У нашій пам'яті Андрій Снітко залишився не лише гарним сином, чудовим другом, товаришем, а й веселим хорошим учнем.

• До слова прошу класного керівника Савчук Н.М.

Виступ

Ведучий.

Андрій героїчно загинув 20 серпня 2014 року. Хотів захистити рідну Україну. Символічно, що його з почестями поховали у День Незалежності, за яку він поклав життя. Тоді небо плакало дощем… Плакали й однокласники…

- З власним віршем до вас звертається  однокласниця Галина Шулипа

Ти знаєш, мамо, як плачуть небеса? 
І їм теж боляче, й у них пекучі сльози.

Вони, як ти, втрачають не бійця, 
А сина, що пішов в далекі грози. 

Люди кричать: «Смерть всім ворогам!» 
І за свободу гинуть - сини, внуки, хлопці.

Рік тому лиш у книжках слово «війна», 
А в вісімнадцять вже у добровольці. 

Гранати, постріли, байдужість у очах -

Андрій боровся з цим на кожнім кроці. 
Не встиг посмакувать  юнак життя.

Загинув лиш роззувшись - на порозі. 

Двадцяте серпня, місто Іловайськ –

Солдата смерть, гучне «Героям слава!». 
А хлопець не повідав долі шлях, 
І перервалась різко його життя вистава. 

Дощ йде, а інколи все дужче рветься град.

«У вічну путь» родина проводжає. 
Синок вже не зайде в домашній сад, 
Його у деревині грунтом закидають. 

"Герої не вмирають? - Це брехня! 
Андрій віддав своє життя - за наше

Назавжди в пам'яті та серці ти – «Хома»! 
Й девіз стальний: «Ніколи не здаватись!»

Ведучий.

Місто, де тепер суцільні ями,

Спить тривожно – майже і не спить.

«Не хвилюйся – я стою тут прямо.

Постріли – ховаюся наспід».

Тут хіба цінуються медалі?

Важливіше – крок і знову крок.

«Ти пробач, що не відповідаю –

Вибухами глушиться дзвінок».

Тут воюють вміло і невміло.

«Ти за мене – добре? – помолись.

Я тепер такий, як ти хотіла,

Просто трохи далі, ніж колись».

«Ти пробач за неспокійну старість,

За твою та інших мам, мамусь.

Просто уяви, що повертаюсь –

Я ж обов’язково повернусь».

- Шановна, Раїсо Миколаївно! Прийміть слова глибокої вдячності за сина-патріота, який, не шкодуючи власного життя, захищав кордони України і виборював мир для всіх.

Пісню «Мальви» виконує Семенюк Людмила

 ( сл. Б. Гури, муз. В.Іасюка)

Ведучий.

Історії ж бо пишуть на столі,

Ми ж пишемо кров'ю на своїй землі.

Ми пишемо плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

Могилами у полі без імен.

-25 січня Андрій Снітко став частинкою історії Маневиччини, повернувся до рідної школи як пам'ять, як приклад мужності та жертовності в ім'я Вітчизни.

- І ось настав історичний момент відкриття меморіальної дошки. Я запрошую до слова директора школи А.Н.Артишука.

Виступ. Відкриття дошки

Ведучий.

А Україна житиме! Я знаю!

Вона цвістиме серед всіх держав,

Бо ще не бачив світ такого краю,

Щоб за свободу люд життя поклав.

Щоб на війну ішли як добровольці,

Боротися за волю та за нас,

У Бога попросивши Миру й Сонця…

Ми переможемо! Уже прийшов наш час!!!

• Мітинг, приурочений відкриттю меморіальної дошки випускнику школи, бійцю добровольчого батальйону «Азов» Андрію Снітку, оголошується закритим.

Гімн.

Панахида . Освячення меморіальної дошки священником УПЦ смт Маневичі о. Михайлом.

 

Покладання квітів біля меморіальної дошки та на

могилі Андрія.

 

 Фотографії до сценарію. Додаток 1.

Відеоролик. Додаток на диску 1.

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ЗУСТРІЧІ З ВОЇНАМИ АТО, ВОЛОНТЕРАМИ, ПРИУРОЧЕНИЙ ПРИСВОЄННЮ ШКОЛІ  ІМЕНІ  АНДРІЯ СНІТКА ТА З НАГОДИ ДНЯ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ

Іщик А.М. заступник директора з виховної роботи, спеціаліст вищої категорії, старший учитель.

Мета заходу:  поглибити знання учнів про складники патріотизму ; формувати ціннісні орієнтації до держави та суспільства, риси сучасного патріота української держави, уявлення про способи вияву патріотичної позиції; виховувати почуття співучасті та милосердя, національної гордості і любові до України.

 (На початку заходу звучить мелодія «Пливе кача…»)

Ведучий.  

Доброго дня! Вітаємо всіх на нашому заході, присвяченому воїнам, які воюють, воювали і полягли на сході України, захищаючи нашу землю. Вітаємо всіх воїнів із Днем захисника України. Це свято усіх, хто покликаний захищати свою Батьківщину, а також нагода згадати звитяги предків, які своїми ратними звершеннями здобули та відстояли нашу свободу і незалежність.

Ведучий. Пісня  « Україна – це ми » звучить  у виконанні учениці 8класу Климук Ірини.

Ведучий.

Війна – це жах…

Війна – це руйнація…

Війна – це смерть…

Офіційно її немає, та вона поруч щодня.

Але є ті, для яких Батьківщина

Більша за життя – герої, які не вмирають.

Ведучий.

Вірш Віти Стронської  читає учениця 11 класу Антонова Вікторія.

 

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.
Вибач, рідненька, я вже не прийду.
Мені не болить, я від болю не плачу,
Я зараз душею до Бога іду.

Ти вибач, не плач – твої сльози тримають,
Мене на землі, а мені вже пора.
Мене побратими із Богом чекають.
І зірка на небі  моя вже зійшла.

Матусю, пробач, що закрив рано очі,
Я прошу тримайся, я тебе люблю.
Світитиму з неба тобі я щоночі
І інколи, ще уві сні зайду...

Зайду, щоб ще раз  тебе міцно обняти,
Бо ти найдорожча в моєму житті.
І те, що не встиг на прощання сказати:
"Спасибі за щирі молитви святі!"

Я знаю, зараз весь смуток і розпач,
У серці твоєму безмежно болить.
Прошу, відпусти  і  більше не плач.
Життя проти вічності – лише мить.

Ведучий.

Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна,.. АТО… Хоч як би ми це не називали. Не обійшла біда і наші Маневичі. 24 серпня 2014року  селище проводжало в останню дорогу наймолодшого воїна району, нашого випускника Андрія Снітка.

Слова «Слава Україні – Героям слава!» перестали бути просто вітанням для нас, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

І на сьогодні ми зробили все, щоб увіковічнити цей героїчний вчинок. Рішенням районної ради від 08.10.15р. ЗОШ І-ІІІ ст. №1 смт. Маневичі присвоєно ім’я Андрія Снітка – випускника 2013року.

Презентація (під мелодію «Пливе кача…») Додаток на диску 2.

Ведучий.

Я прошу хвилиною мовчання вшанувати нашого випускника – героя, а також усіх солдатів, які загинули в антитерористичній операції, захищаючи нас, і які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями.

Хвилина мовчання

Ведучий .

На сцену я прошу піднятись людей, які не тільки в бою  з автоматом, підтримували своїх побратимів, але й власними віршами та піснями піднімали бойовий дух воїнів. Сьогодні вони також хочуть віддати данину шани та пам’яті всім героям, яких немає, всім живим, які на передовій, всім жінкам та матерям, які не дочекались та чекають.

Слово мають Володимир Гузік, позивний «Антип», старшина роти батальйону «Айдар» та Ян Апріль, позивний «Птах», голос Майдану, голос «Айдару».

Виступ

 

Ведучий. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла  державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних із війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова « Слава Україні – Героям слава! »,  а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,  кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

•      Сьогодні ми вітаємо на нашому заході саме таких людей. Бурхливими оплесками давайте подякуємо за виховання сина-героя мамі Андрія Снітка Халик Раїсі Миколаївні та всій їхній дружній родині, яка  присутня у цій залі поряд із побратимами Андрія.
•      До слова прошу заступника командира полку «Азов» Андрія Дяченка,  а також вітаємо присутніх бійців полку «Азов».

Виступ.  Нагородження Халик Раїси Миколаївни медаллю полку «Азов».

Ведучий.

 У залі присутні одногрупники, студентська рада, бойові побратими зі Східноєвропейського університету, а також куратор групи, в якій навчався Андрій Снітко. Прошу до слова.

Виступ

Ведучий.

Для нагородження воїнів,  матерів,  дружин на сцену запрошується Швед Віра Іванівна – волонтер, голова організації «Матері Миру»

Виступ. Нагородження.

Ведучий.

До слова хочемо залучити волонтера, хоробру людину, настоятеля храму села Оконськ  о. Олександра.

Виступ

Ведучий.

У нашому залі присутні представники влади. Запрошуємо до слова Андрія Линдюка, голову райдержадміністрації,  Людмилу Веремчук, голову районної  Ради, Олександра Гаврилюка, начальника відділу освіти, колишнього директора нашої школи.

 Виступи

Ведучий.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

 Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

• Слава Україні!
• Героям слава!

Фотографії до сценарію. Додаток 2.

СЦЕНАРІЙ ВЕЧОРА ПАМ’ЯТІ  З НАГОДИ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТА ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ АНДРІЮ СНІТКУ.

«ІЗ НЕБЕСНОЮ СОТНЕЮ  СТАВ  НАЗАВЖДИ  У  ВІЧНІМ СТРОЮ»

Кубах О.В., соціальний педагог, спеціаліст вищої категорії

Савчук Н.М., класний керівник, старший вчитель

Миткалик Т.В., вчитель української мови та літератури, вчитель-

методист

Мета заходу: педагогічне спонукання до  самовиховання моральної стійкості, волі, цілеспрямованості, мужності, почуття обов’язку, патріотизму і відповідальності перед суспільством.

Слайд 1

Ведучий 1.

Січневий день. Тетянин день.

Іще міцніш холодить серце туга,

Бо день народження  Андрія…

Забути  його ти не смій!

Він в нашій пам’яті веселий, життєрадісний стоїть,

Хоча не віриться, що серед нас, живих,

Уже  немає більше друга… 

Твій день народження

Вже вкотре нас усіх

Зібрав  у цьому залі, щоб згадати,

Яким ти був,

І як любив, і як дружив,

І  як Героя дух

У нашій школі оселивсь назавжди!

Слайд 2

Ведучий 2.

Нічого найдорожчого немає,

Ніж отчий край –

На тому світ стоїть.

Село Гораймівка…

Тут Кормин протікає,

 Малеча ловить рибу, м’яч ганяє,

Снітку Андрію все тут промовляє:

«Люби село своє, Волинь свою люби!»

Слайд 3

Ведучий 1

Поліське село Гораймівка  Маневицького району розкинулось по обидва боки берега річки Кормин. Тут милують око поля, спокійні краєвиди лугів, місцевих лісів. До самого обрію в різних напрямках крокують підпори високовольтних ліній електропередач від Рівненської АЕС. Тут і там у селі виростали ошатні житлові будинки.

Слайд 4

Ведучий 2

Милував око односельчан будинок у саду, в якому проживала мама Андрія Снітка – Галина, яка працювала у колгоспі. А 25 січня 1996 року на світ Божий з’явився Андрій. Виростав собі хлопчик, усміхався сонцю, широко відкритими очима сприймав навколишній простір, особливо весною, як цвів садок біля хати, посаджений дідусем Володимиром. Уже знайомою стежиною пішов із мамою в перший калас  Гораймівської  школи.

Слайд 5

Ведучий 1.

А це фото з дитинства знов,

Це Гораймівська рідна школа,

У яку Андрій у шість років пішов,

Жилось весело в ній, як ніколи.

Ведучий 2.

У школі навчався успішно, а після уроків на сільському вигоні любив поганяти з друзями у футбол.

Слайд 6.7.8

Ведучий 1.

Багато ніжності й доброти вділила йому мама, але це слово так швидко виявилося останнім у житті Андрія. Коли йому було 11 років, закінчував 4 клас, мама захворіла , деякий час пролежала  в  лікарні  у комі та…померла.

Ведучий 1.

Слайд 9.

І він спішив з Маневич до села,

І він стояв біля своєї хати –

Та лише в споминах йому всміхалась рідна мати, –

Й важка сльоза в очах його жила…

Він згадував  дитинства світ завзятий,

І вчительку, що шанував  завжди,

Що мала намір хлопця всиновляти ,

Коли життєвий путь бувало важко перейти.

Ведучий 2.

Андрій  залишився круглим  сиротою . Спершу його хотіла забрати у свою сім’ю класний керівник Ніна Мельник( вона теж виховувала двох синів), деякий час Андрій проживав у хрещеної Світлани, а також у тітки Валентини, поки не потрапив до прийомної сім’ї Раїси Халик, що жила в Маневичах.

Ведучий 1.

А життя все іде, все мина,

П’ятикласником став уже з часом.

Вже його зустрічає нова школа, сім’я,

І дружить Андрій  з усім класом.

У нашій школі Снітко почав навчатися з 5 класу. Життя у школі було цікавим, різноманітним. Ось деякі його моменти.

Слайд   10-29

Ведучий 2.

Слайд 30.

В актовім залі ялинка

Вся у вогнях сія,

Круг неї Олі, Юлі, Маринки,

Ось і Андрій Снітко – я!

І серце молоде ще  б’ється,

У ньому не зима – весна,

Якщо любов із небес дається,

Тоді не вигадка вона…

Ведучий 1.

    Чого Андрій тільки не вмів:

Ініціатор шкільних вечорів,

У КВК і на сцені артист,

Запам’ятався і як гуморист!

Слайд 31( ролик «Новий Рік»)

Ведучий 2.

Беру я в школі інтерв’ю,

Бо й цю професію люблю:

Мабуть, наївний я, поет, –

Шукаю доброго лиш знаки –

Так у полях з квіток всіляких

Бджола збирає лише мед!

Слайд 32   ( ролик « Інтерв’ю» )

Ведучий 1.

Яка гаряча, свіжа і смачна

У наших кухарів щоразу страва!

І як вони уміють готувати?

Мене, Андрія, це дивує і вражає.

Котлети, супчик, борщ

В голодних шлунках віру воскрешають,

Що з голоду я в школі не помру,

А буду жити…І кращого немає.

Слайд 34 ( ролик « У їдальні»)

Слайд 35

Ведучий 2.

Ось урок англійської у класі,

 Все зникало з пам’яті моєї:

Знов  лунали громом тематичні

Із літератури, алгебри чи фізики.

Але  друзі завжди мої поруч,

Щедрими і добрими були,

За майбутнє всі переживали,

Виручали кожен, як могли.

Слайд 36 (ролик « У класі»)

Ведучий 1.

Слайд 37—47    

Був Андрій у захваті від спорту,

Походів, туризму, відчуттів гостроти,

Був за цікаві поїздки, найкращі

Навіть в найдальші світи!

Слайд  48 -53

Ведучий 2.    

«І все нас віті треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт!

Єдине, що від нас іще залежить,-

Принаймні вік прожити, як належить.»  (Ліна Костенко)

Ми ще не знали те,

Що у душі цього хлопчини

Проростало все:

Добро і зло, жадане і немиле,

Що крізь життя Андрій

Сміливо пронесе усе,

Що із дитинства школа йому

В серце заронила.

Слайд 54-58      

Ведучий 1.

«Тут річка Стир хлюпоче,

Лоскоче береги,

Немов сказати хоче:

О, Луцьк мій дорогий!

Фізфак мій дорогий!..»

Як тут мені жилось,

 І як мені страждалось!

І як сповна студентського життя

Мені відчуть не довелось!

І що таке життя? Чи те, що переждалось?

Чи все-таки життя студента –

 Те, що відбулось?…

Слайд  59-66

Ведучий 2.

А далі…Майдан, війна.

–Як не я, тоді хто піде в зону АТО?-

Міркував так Андрій Снітко.

Хоч не був ще призов

Записався в «Азов» –

Добровольцем на Схід пішов.

Не людина я чесної справи хіба?

Хіба в Іловайську не йде боротьба?

На жертву, на подвиг піду я свідомо!..

Прощавай, рідний Луцьк!

Прощавай, рідна домо!

Слайд  67-73

Ведучий 1.

Іловайськ та Донецьк –

То суворе, страшне горнило.

З сепаратистами й досі триває     

Жорстокий там бій….

А того серпневого дня

На розчистку кварталів

Бійці «Азова» одними з перших ходили-

Серед них і хлопчина з Маневич,

Колишній наш учень – «Хома».

Ведучий 2.

У житловому кварталі

Йшли повз висотний будинок,

Обдивлялись під’їзди ,

Де найманець міг  заховатись,

Були  обережні, обачні,

 Хоч стомлені, та не думали  про відпочинок,

Із завданням вже звикли

Завжди на «відмінно» справлятись.

Раптом десь попереду

Граната нізвідки  взялася,

Вже чути її смертоносне дзижчання і свист.

Внутрішній голос волає: – Андрію, спинися!

Хіба ж можна йти зараз

Отак на повний зріст?

Та він з-поміж інших рішуче вперед вибігає,

У нестямності мужній, одчайдушності впертій своїй,

Своїм тілом гранату відважно скоріш накриває, –

Побратимів рятує…

Навіть вразив усіх ворогів

Безсмертний цей подвиг твій!

Слайд 74  (ролик «Новини»)

Ведучий 1.

Слайд 75-78

У Іловайську так журно й прощально шелестіли клени.

Тихий ранок проводжав у Маневичі важку труну.

В День Незалежності на руках несуть її хлопці з «Азова» повз мене.

Плачуть люди і небо, до сліз болить серце,

Коли чуєш друзів  прощальну промову сумну…

А він таким юним, усміхненим і таким безжурним

Із Небесною Сотнею став назавжди у вічнім строю.

Хто б подумати міг, що гроза  на Сході шалена

Обірве добровольця-студента веселого путь,

Що «Азова» полкові  шовкові знамена

 За єдність країни у Вічність його поведуть.

Ведучий 2

«Тож подаруємо  як дань

Цю мить мовчання.

Між нами пам’ять і печаль

Без запитання»

Слайд 79 ( Хвилина мовчання )

Слайд 80 (ролик). Пісня «Я тебе ненавиджу, війна»  (муз. О.Злотник)  Виконує  Станіслав Мельник, учень 5-В класу

Слайд 81-83  

Ведучий 1.

У Маріуполі, Луцьку та інших містах України

Сміється з білбордів сміливець Снітко Андрій.

Ми пам’ятаємо подвиг твій, сину Волині,

Герой України! Ти в пам’яті нашій живий.

Слайд 84

Ведучий 2.

Маневичани свято шанують подвиг Андрія Снітка. Його ім’я носить наша школа та вулиця, якою він ходив щодня.

Слайд 85-86

Ведучий 1.

Подвиг Андрія надихнув багатьох до створення віршів та пісень.  Йому присвячують  книги-спогади і телепередачі .

Слайд 87 ( фрагмент передачі «Хоробрі серця»)

Ведучий 2.

Слайд  88.

У знак того, що подвиг Андрія не залишає нас байдужими, просимо підтримати акцію, яку організовує сьогодні полк  «Азов». 

Ведучий 1.

У грудні 2016 року Андрій був удостоєний найвищої нагороди Героя України (посмертно).

Слайд 89 ( Ролик нагородження)

Ведучий  1.

Ми віримо: прийде весна

В наш рідний край.

Ще зацвітуть сади,

І будуть мирними поля,

І стане чистим небокрай.

Герої помирають ?! – 

Ні! Неправда!

Ми ще пройдемося зі стягом жовто-синім

По всій країні,

Як мріяв ти, Хома, –

І скінчиться війна!

Пісня «Ми за мир» (сл. М. Білівської, О. Первової, С. Кримовської,

муз. О. Первової)  виконують Касьян Ліза та Ткачук Іванна,  7-Б кл.

 

Презентація до сценарію.  Додаток на диску 3.

 

 

           Список використаних джерел.

1.              Поезія.:Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь 

          Стус. – 2-ге вид., доп. – К.:Наук. думка, 2002. –272с.: портр. –

         (Б-ка школяра).

2.              Снітко А.  Він став героєм у бою. – Луцьк:ВМА «Терен», 2016. – 40 с.
3.              Шкляр В.М. Чорне сонце . – Харків: Книжковий клуб « Клуб      

          Сімейного  Дозвілля», видання українською мовою, 2005.-304 с. іл.

4.       https://uk.wikipedia.org

5.       http://manevychi.com

6.       https://www.youtube.com

7.       http://www.vsemisto-lc.info