Здоров’язбережувальні освітні технології у початковій школі

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства педагогічна думка здійснює пошук нових пріоритетів в освіті та вихованні підростаючого покоління, у центрі яких – особистість дитини з її потребами й інтересами, життєвими цінностями. Найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, є здоров’я дитини, його формування й підтримка на різних етапах навчання. Тому актуальним є питання розробки нових освітніх концепцій, здійснення валеологізації навчання на підставах компетентнісного підходу, пошуку здоров’яформуючих та здоров’язбережувальних технологій навчання, спрямованих на гармонійний розвиток особистості кожної дитини та формування й збереження її інтегрального здоров’я.

Поняття  здоров’я визначається  вченими  як  стан  фізичного,  психологічного  та  соціального благополуччя,  високої  працездатності  людини.

За сучасними науковими підходами структурними складовими здоров’я визначено: фізичне здоров’я, що розглядається як поточний стан функціональних органів і систем організму; психічне здоров’я – стан психічної сфери людини, який характеризується загальним душевним комфортом, забезпечує адекватну регуляцію поведінки й обумовлений потребами біологічного і соціального характеру; соціальне здоров’я – система цінностей, настанов і мотивів поведінки в соціальному середовищі.

Конституцією України визначено право на здоров’я як одне з головних громадянських прав, а захист життя людини – як обов’язок української держави. Заклади освіти як державні установи покликані опікуватися проблемами дитинства та надавати соціально-психологічну і реабілітаційну допомогу дітям, тим самим удосконалюючи впровадження і забезпечення прав дітей, чітко визначених у ратифікованій Україною Конвенції ООН про права дитини. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одне з найважливіших завдань сучасної школи, яке має стати атрибутом будь-якої освітньої діяльності у навчальному закладі і поза його межами.

Здоров’язбережувальні освітні технології

Технологія навчання – це, насамперед, системний метод створення, застосування знань з урахуванням технологічних і людських ресурсів та їхнього взаємовпливу, метою якого є оптимізація форм освіти (ЮНЕСКО); галузь застосування системних принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання.

Зміст здоров’я розкривається в декількох поняттях: стан організму, який характеризується його зрівноваженістю з довкіллям і відсутністю будь-яких хворобливих змін, та як стан тілесного, душевного й соціального благополуччя.

Під здоров’язбережувальними технологіями вчені пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
• оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
• повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Здоров’язбережувальна педагогіка  –  галузь педагогіки, особлива увага якої приділяється пріоритету здоров’я серед інших напрямів виховної роботи школи, уключає послідовне формування в школі (або в іншому освітньому закладі) здоров’язбережувального освітнього простору з обов’язковим використанням педагогами здоров’язбережувальних технологій, щоб учні мали змогу отримувати знання без шкоди для власного здоров’я, а також виховання в дітей культури здоров’я, під якою ми розуміємо не тільки грамотність у питаннях здоров’я, що досягається в результаті навчання, але й практичне втілення потреби вести здоровий спосіб життя, піклуватися про власне здоров’я

Слід зазначити, що впровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язбережувальних технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Сутність здоров’язбережувальних та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної «вартості», поліпшення якості життя суб’єктів освітнього середовища. (Т. Бойченко)

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):

•                  здоров’язбережувальні  – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
•                  оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
•                  технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
•                  виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

 Ці технології можуть бути представлені за ієрархічною структурою з урахуванням того, яким чином кожен учень залучений до навчального процесу:

•                позасуб’єктні: технології раціональної організації навчального процесу, формування здоров’язбережувального виховного середовища, форми організації здорового харчування (включаючи дієтичне);
•                ті, що відзначаються пасивною участю учнів: фітотерапія, офтальмотренажери тощо;
•                ті, що здійснюються за активної позиції учнів: різні види гімнастики, технології навчання здорового способу життя, виховання культури здоров’я.

Мета здоров’язбережувальних освітніх технологій – забезпечити учням можливість збереження здоров’я за період навчання в школі, сформувати у них необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті. Обов’язковий елемент всіх здоров’язбережувальних освітніх технологій – регулярна експрес-діагностика стану здоров’я учнів і відстеження основних параметрів розвитку їх організму в динаміці (початок-кінець навчального року), що дозволяє зробити відповідні висновки про стан здоров’я учнів і його зміну.

Для досягнення мети здоров’язбережувальних освітніх технологій застосовуються такі групи засобів:

•                рухової спрямованості;
•                оздоровчі сили природи;
•                гігієнічні.

До засобів рухової спрямованості належать фізичні вправи, фізкультхвилинки і рухливі перерви, емоційні розрядки і «хвилинки спокою», гімнастика (оздоровча, пальчикова, коригуюча, дихальна, для профілактики простудних захворювань, для бадьорості), лікувальна фізкультура, рухливі ігри, спеціально організована рухова активність дитини (заняття оздоровчої фізкультурою, своєчасний розвиток основ рухових навичок), масаж, самомасаж, психогімнастика, тренінги та ін.

Використання оздоровчих сил передбачає проведення занять на свіжому повітрі, що сприяє активізації біологічних процесів, підвищує загальну працездатність організму, сповільнює процес стомлення і т. ін.

Облік впливу метеорологічних умов (сонячного випромінювання, температури повітря і води, змін атмосферного тиску, руху й іонізації повітря й ін.) на певні біохімічні зміни в організмі людини, які призводять до зміни стану здоров’я та працездатності, може сприяти зняттю негативного впливу процесу навчання на школярів.

Як відносно самостійні засоби оздоровлення можна виділити: сонячні та повітряні ванни, водні процедури, фітотерапію, ароматерапію, інгаляцію, вітамінотерапію (вітамінізацію харчового раціону, йодування питної води, використання амінокислоти гліцину двічі на рік – у грудні та навесні з метою зміцнення пам’яті школярів). Можливе і застосування нових елементів: фітовіталень, кабінетів фізіотерапії, оздоровчих тренінгів для педагогів та учнів.

До гігієнічних засобів досягнення цілей здоров’язбережувальних освітніх технологій навчання належать: виконання санітарно-гігієнічних вимог, регламентованих санітарними правилами і нормами; правил особистої та загальної гігієни (чистота тіла, чистота приміщень для занять, повітря і т. ін.); провітрювання і вологе прибирання приміщень; дотримання загального режиму дня, режиму рухової активності, режиму харчування і сну; прищеплення дітям елементарних гігієнічних навичок (миття рук, використання носової хустинки тощо); навчання дітей прийомам здорового способу життя, найпростішим навичкам надання першої медичної допомоги (при порізах, саднах, опіках, укусах); своєчасна вакцинація учнів з метою попередження інфекцій; дотримання граничного допустимого рівня навчального навантаження для уникнення перевтоми.

Недотримання гігієнічних вимог до проведення занять знижує позитивний ефект здоров’язбережувальних освітніх технологій. Однією з головних вимог до використання перерахованих вище засобів є їх систематичне і комплексне застосування: у вигляді занять з використанням профілактичних методик і, можливо, застосуванням функціональної музики, аудіосупроводу уроків; через чергування занять з високою і низькою руховою активністю; у вигляді реабілітаційних заходів; через масові оздоровчі заходи, спортивно-оздоровчі свята, тематичні свята здоров’я, походи  на природу, екскурсії; під час організації роботи з сім’ями  школярів з метою пропаганди здорового способу життя в системі організаційно-теоретичних  і практичних занять на батьківських лекторіях, у роботі з педагогічним колективом – як навчання педагогічного колективу в умовах інноваційного  освітнього закладу.

Систематичний вплив на організм та психіку учнів може бути успішним лише за умови доцільного використання методів здоров’язбережувального впливу.

У здоров’язбережувальних освітніх технологіях застосовуються дві групи методів: специфічні (притаманні тільки процесу педагогіки здоров’язбереження) та загальнопедагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та виховання).

У структурі методу виокремлюють певні прийоми як його складові та окремі етапи під час реалізації. Прийоми можна класифікувати так:

•                профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);
•                компенсаторно-нейтралізуючі (фізкультхвилинки, оздоровча, пальчикова, дихальна, коригуюча гімнастики; масаж, психогімнастика та ін.);
•                стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії);
•                інформаційно-навчальні (листи, що адресуються батькам, учням, педагогам).

Використання методів та прийомів залежить від професіоналізму вчителя, його особистої зацікавленості; від регіональних та місцевих умов.