Навчально-методичний посібник на тему: "Здоров'я молодшого школяра"

Перегляд файлу

Відділ освіти, молоді та спорту Сарненської РДА

Сарненський районний методичний кабінет

Навчально-методичний посібник

Формування психічного, фізичного та емоційного здоров’я у дітей

молодшого шкільного віку

$C:\Users\Ser\Desktop\здоровёя діти.jpg$

Автор: Третяк Руслана Федорівна

2017

Схвалено науково-методичною радою Сарненського районного методичного кабінету

Протоко № 3 від 10.01.2017

Третяк Руслана Федорівна. Навчально-методичний посібник – Сарни, 2017- с. 84.

У посібнику вміщено матеріали про різні аспекти збереження здоров’я молодших школярів. Доповнено різноманітними видами вправ, занять, технік, що стануть у нагоді вчителям початкових класів, батькам, фахівцям психологічної служби, широкому загалу.

Зміст

Вступ ...................................................4

Розділ I

1.1.Фізичне здоров’я........................................8

1.2 Розвиток фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку......11

1.3 Адаптація молодших школярів до фізичних навантажень.........12

1.4 Комплекс ранкової зарядки...............................15

1.5 Фізкультхвилинки......................................16

1.5 (1) Ігрові фізкультхвилинки...............................19

1.5 (2) Кінезіологічні фізкультхвилинки........................21

1.6 Дихальні вправи........................................24

1.7 Комплекс вправ дихальної гімнастики.......................25

1.8 Пальчикові ігри для дітей.................................27

1.9 Імітаційні вправи «Тварини»...............................30

1.10 Профілактика плоскостопості.............................32

Розділ II

2.1 Психічне здоров’я.......................................34

2.2 Фактори , що зумовлюють порушення психічного стану дитини...38

2.3 Формування в дітей уміння навчатися, засвоювати знання на оптимальному для себе рівні з економними для себе затратами психічної та фізичної енергії......40

2.4 Арт-техніка............................................42

2.5 Музикотерапія..........................................49

2.6 Кольоротерапія.........................................58

2.7 Сміхотерапія...........................................61

Розділ III

3.1 Емоційне здоров’я.......................................66

3.2 Формування емоційного досвіду молодшого школяра засобами казки......69

3.3 Заняття з використанням казкотерапії.......................73

3.4 Ігри-медитації..........................................79

3.5 Релаксаційні вправи.....................................80

3.6 Аромотерапія..........................................82

Список використаної літератури

ВСТУП

Здоров’я залежить і від того, які домашні завдання даються дитині, як і коли вона їх виконує. Величезну роль відіграє емоційне забарвлення самостійної розумової роботи вдома. Якщо дитина береться за книгу із небажанням, це не тільки пригнічує її духовні сили, але й несприятливо відбивається на складній системі взаємодії внутрішніх органів. Я знаю багато випадків, коли дитина, яка почуває відразу до занять, відбувався серйозний розлад травлення, виникали шлунково-кишкові захворювання тощо.

В.О.Сухомлинський

Проблема охорони психічного, фізичного та емоційного здоров’я є і буде займати гідне місце у процесі організації навчально-виховної роботи. Вивчення проблем здоров’я дітей у наш час набуває особливої актуальності. Про це свідчить статистика стану здоров’я школярів, яка сьогодні є досить невтішною. З різних причин кількість хворих дітей у нашій державі зростає. Велике значення в цьому відіграє соціально-економічна перебудова суспільства, незадовільні умови життя частини населення, що знижує компенсаторно-пристосувальні можливості дитячого організму та його опірності до дії різних шкідливих факторів, а також несприятлива екологічна ситуація. Це призводить до того, що 10% дітей закінчують школу умовно здоровими, інші, вже в підлітковому віці мають хронічні захворювання (42%), погіршені показники фізичного та розумового розвитку.

Окрім зазначених вище причин незадовільного стану здоров’я дітей, у медико-психолого-педагогічних дослідженнях звертається увага на «шкільні» фактори ризику, які негативно впливають на здоров’я дітей. Сьогодні школа пред’являє значні вимоги до дитини, які нерідко не відповідають її фізіологічним можливостям. У результаті цього збільшується емоційне нервово-психічне навантаження на центральну нервову систему, спостерігається зниження фізичної активності дітей, порушення режиму їхньої праці та відпочинку.

Усе це переконує у важливості здоров’я спрямованої діяльності навчальних закладів, необхідності запровадження спеціальних заходів для збереження і зміцнення здоров’я школярів. Провідна роль у реалізації цього важливого завдання належить педагогам.

Однак, незважаючи на значну кількість праць із проблем здоров’язбереження, існує низка неопрацьованих питань, які стосуються підготовки вчителів початкових класів, здатних реалізувати державну ідею поліпшення здоров’я населення України.

Психологи вважають, що основними критеріями психічного здоров’я є:

відповідність суб’єктивних образів, що виникають у людині, відображуваним об’єктам дійсності;
адекватність реакцій характеру, інтенсивність діючих подразників життєвих подій;
рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер, що відповідає віку;
здатність керувати власною поведінкою, намічати розумні життєві цілі, підтримувати необхідну для їх досягнення активність;
готовність до взаємодії з іншими людьми, адаптивність у мікросоціальних відносинах.

Ще у 1904 році на з’їзді лікарів було звернено особливу увагу на «турботу про охорону здоров’я підростаючого покоління та особливості дітей, які навчаються у навчальних закладах...» і запропоновано низку заходів «з метою усунення» шкідливих впливів з боку школи на здоров’я і фізичний розвиток учнів.

Як відомо, організація навчання має такі особливості.

1) вона спрямована на одержання великої кількості інформації та широких теоретичних знань різних наук;

2) супроводжується постійною інтенсифікацією навчального процесу в поєднанні з несприятливими гігієнічними умовами навчання (непристосовані приміщення, заняття у другу зміну, велика кількість дітей у класі, невідповідність шкільних меблів, масова відсутність спортзалів тощо).

Ці особливості викликали необхідність аналізу шкільної ситуації, з’ясування причин «шкільних хвороб», на які фахівці звертали увагу ще у 70-х роках XIX століття. Наприклад, у працях професора М. І. Бистрова і доктора В. Г. Нестерова було зазначено, що відсоток головного болю і розладу нервової системи збільшується пропорційно віку та кількості годин, що йдуть на систематичне навчання.

Л. М. Толстой виділяє особливий «шкільний стан душі», за якого «всі вищі здібності — уявлення, творчість, міркування — поступаються місцем якимось напівтваринним здібностям придушувати у собі всі вищі здібності для розвитку тільки тих, які збігаються зі шкільним станом страху, напруженням пам’яті та уваги».

К. Д. Ушинський, у свою чергу, вважає: «Вивчаючи процес пам’яті, ми бачимо як безсовісно поводиться з нею наше виховання, як пхає воно туди різний мотлох і радіє, якщо зі ста кинутих туди відомостей одна як-небудь уціліє... Як мало ще зробила педагогіка для полегшення роботи пам’яті — мало і у своїх програмах, і у своїх методах, і у своїх підручниках».

Поєднання цих причин, очевидно, визначило особливу роль школи в охороні та зміцненні здоров’я школярів. Слід зазначити, що школа дійсно має унікальну можливість вирішення завдань збереження здоров’я дітей, бо через школу проходять усі діти, навчання триває протягом багатьох років, а навчальні заняття (у школі і вдома) становлять більшу частину часу життя кожної дитини.

Дослідження фізіологів і гігієністів довели, що на частку несприятливих впливів школи (шкільних факторів ризику), які негативно позначаються на стані здоров’я дітей (поряд із генетичними, соціальними та екологічними факторами), припадає від 20% до 40%. Вплив школи, умов навчання, навчальні перевантаження є настільки значимими саме тому, що вони діють безупинно, тривало, систематично і комплексно. Крім того, роки навчання для кожної дитини — період, коли будь-які несприятливі впливи мають найбільшу дію.

До 20-х років XX століття належать перші дослідження працездатності (В. О. Правдолюбов) і розумової стомлюваності учнів (О. П. Нечаев). Причому дослідження В. О. Правдолюбова є унікальними, оскільки до них були включені школярі 9-19 років, і дослідження проводилися в динаміці протягом декількох років. При цьому враховувалася різниця за віком і статтю, бралася до уваги успішність навчання, стан здоров’я дітей. В. О. Правдолюбов звертав особливу увагу на дітей ослаблених, із низькою працездатністю, підкреслюючи, що низька працездатність не означає ліні, що для таких дітей «шкільна робота — суцільні муки, поступове самогубство». Він переконливо доводив, що у кожному класі можна знайти «певну кількість дітей зі схильністю до душевних захворювань, для розвитку, та і створення яких непомірні шкільні вимоги являють собою досить сприятливе підґрунтя».

Здоров’я дітей у будь-якому суспільстві та за будь-яких соціально-економічних і політичних ситуацій є найактуальнішою проблемою та предметом першочергової важливості, оскільки воно визначає майбутнє країни, генофонд нації, науковий і економічний потенціал суспільства і поряд з іншими демографічними показниками є чутливим барометром соціально-економічного розвитку країни.

Безумовно, на стан здоров’я дітей впливають такі фактори, як несприятливі соціальні та екологічні умови. Різко негативна екологічна обстановка у районах проживання та навчання дітей суттєво підвищує їхню захворюваність і знижує потенційні можливості освітнього процесу.

Одночасно із негативним впливом екологічних і економічних криз на підростаюче населення негативно впливають безліч факторів ризику, наявних у загальноосвітніх установах, які призводять до подальшого погіршення здоров’я дітей і підлітків від першого до останнього року навчання.

Стан здоров’я — інтегральна характеристика зростання і розвитку дитини, яка багато в чому визначається умовами її життя. Під умовами життя слід розуміти все — від генетичної схильності до тих чи інших захворювань до техногенних катастроф, які завдають серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю дітей, несприятливі соціальні умови життя дитини, нераціональне харчування (трапляється і просте виснаження) негативно впливають на здоров’я, створюють умови для порушення фізичного та психічного здоров’я школярів.

Ніхто не сумнівається в тому, що серйозний вплив на розвиток і стан здоров’я дітей мають соціальні проблеми та екологічна шкода, ніхто не заперечує генетичної обтяженості. І все-таки фахівці вважають, що 20-40% негативних впливів, які погіршують здоров’я дітей, пов’язані зі школою, з некомфортними умовами процесу навчання.

Поняття комфортних умов навчально-виховного процесу насамперед означає створення у школі педагогічних умов, які максимально ефективно забезпечують не тільки розумові, моральні, індивідуальні якості особистості дитини, але і її фізичне , психічне та емоційне здоров’я.

Розділ I

1.1 Фізичне здоров’я

Фізичне здоров’я – такий стан організму, коли показники основних фізіологічних систем перебувають у межах норми й адекватно змінюються в процесі взаємодії з довкіллям; це гармонійна взаємодія всіх органів та систем, їх динамічна врівноваженість із середовищем.

Основні показники фізичного здоров’я

регулювання фізичної, психічної та емоційної працездатності дітей на заняттях;
активізація рухової діяльності на початку і в середині заняття, проведення динамічних хвилинок;
цілеспрямований розвиток всіх органів і систем дітей (в тому числі мозку): дихальної та серцево-судинної систем, шкіри, органів зору, слуху та нюху;
охорона дитячого слуху, зору, голосу, збереження правильної постави;
використання загартувальних елементів: відчинити вікно на визначений час відповідно до температури повітря надворі;
нагадування дітям до або після заняття про необхідність виконання гігієнічних процедур перед їжею, після відвідування туалету;
організація денного сну достатньої тривалості, цікавого відпочинку на перервах між заняттями.

Схема формування здорового способу життя

Шляхи формування фізичного здоров’я

Основними принципами формування фізичного здоров'я вважають:

- На внутрішньоутробному етапі розвитку:

- профілактика порушень у статевих клітинах батьків;

- оздоровлення майбутньої матері;

- захист матері і плоду під час вагітності від шкідливих факторів (спосіб життя матері, вплив навколишнього середовища тощо).

- На ранньому і наступних етапах життя дитини:

- забезпечення оптимальних умов життя (фізична захищеність дитини, відсутність стресів, адекватне харчування, достатній сон);

- здоровий спосіб життя дитини;

- грамотне формування соматичної конституції (до 5-6-річного віку, коли можливі будь-які коригувальні впливу на процес формування); одним з найважливіших моментів при цьому є своєчасна корекція постави;

- своєчасне і адекватне застосування розвиваючих, гармонізують, тренувальних дій, що забезпечують неухильне підвищення рівня здоров'я;

- специфічна і неспецифічна профілактика захворювань.

У даний час для визначення рівня здоров'я при масових обстеженнях дітей рекомендується використання швидких, нетрудомістких скринінгових методів.

Скринінг (англ. screening-просіювання, відбір) – активне масове обстеження населення з метою виявлення ознак порушення здоров'я або факторів ризику для здоров'я, що дозволяє відібрати людей, які потребують відповідних лікувально-профілактичних заходах.

1.2 Розвиток фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку

Видатний педагог В.О. Сухомлинський велике значення надавав діяльності школи та вчителів, спрямованій на поліпшення здоров'я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що піклуватися про здоров'я дітей найважливіше завдання вчителя .

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає загартовування її організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а проводячи їх у приміщенні, дотримуватися гігієнічних вимог.

Важливим показником нормального фізичного розвитку дитини є правильна постава, яка зумовлює нормальне положення і функціонування внутрішніх органів. Формування правильної постави залежить від багатьох умов, а саме від того, як учень ходить, стоїть, сидить, чи виконує щодня ранкову гімнастику, фізкультхвилинки на уроках, ігри та вправи на перервах. Фізичні вправи є основним засобом формування правильної постави.

Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку його центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Існує тісний взаємозв'язок між руховою діяльністю дитини та її розумовим розвитком.

У початкових класах учні повинні мати уявлення про правильний руховий режим, усвідомлювати значення ранкової гігієнічної гімнастики, фізичної культури, активного відпочинку в позаурочний час, знати, який одяг та взуття потрібні для занять фізичними вправами, стежити за правильністю постави, знати правила загартовування.

У молодшому шкільному віці природний фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Разом з вольовими якостями одночасно виховуються моральні риси особистості, а моральне виховання неможливе без прояву вольових зусиль.

1.3 Адаптація молодших школярів до фізичних навантажень

Усі батьки мріють, щоб їх дитина росла здоровою, міцною та ерудованою. Батьки хочуть, щоб дитина була гармонійно розвинена і здорова, адже її легше виховувати, у неї швидше встановлюються всі необхідні вміння та навички, вона краще пристосовується до зміни умов і сприймає всі запропоновані вимоги. Здоров'я найважливіша передумова правильного формування характеру, розвитку ініціативи, сильної волі, обдарувань, природних здібностей.

Що ж таке здоров'я? Звертаючись до "Словника" С.І. Ожегова, ми знайдемо таке визначення здоров'я: "Це правильна, нормальна діяльність організму". А в Статуті Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) говориться, що здоров'я це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але й повне фізичне, психічне, духовне і соціальне благополуччя. І саме тому проблему здоров'я слід розглядати комплексно, в широкому соціальному аспекті.

Схема фізичного здоров’я

Якщо фізичне здоров'я – це показники росту, ваги, окружності грудної клітки дитини, його постава, статура, стан рухової активності, моторики та координації, відчуття апетиту, відсутність хвороб і фізичних дефектів, то психічне здоров'я включає в себе емоційний комфорт, врівноваженість психіки дитини, розумову працездатність, розвиток психічних процесів, рівень зрілості процесів збудження і гальмування тощо.

Фізичне здоров'я і психічний стан дитини взаємопов'язані і взаємозумовлені. Відчуття свого фізичного здоров'я і своїх фізичних можливостей, тілесного благополуччя сприяють сталому почуттю комфорту. Відомо, що на будь-яку подію душа і тіло відгукуються разом. Психічне напруження викликає м'язовий тонус і, навпаки, м'язова напруга призводить до емоційного сплеску. А розслаблення м'язів викликає зниження емоційної напруги і призводить до заспокоєння, відновлення темпу дихання. Цей зворотний вплив використовується для регуляції психічного стану.

Необхідно створити умови, які допоможуть пом'якшити розрив дитини з батьками та подолати страх і тривожність не тільки у дітей, але й у їхніх батьків, таким чином, забезпечити поступовий перехід дитини з умов сім'ї в освітній заклад.

Перевірте себе (тест для вчителів та батьків)

Вчені відзначають, що фізичне виховання і загартовування дітей є обов’язковими складовими частинами повсякденного життя, адже виконують важливі завдання. Поставте біля кожного твердження «так» або «ні».

За допомогою рухів дитина не тільки зростає і розвивається, але й зміцнює свій організм.
Фізична активність сприяє формуванню рухового аналізатора й розвиткові основних фізичних якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості, координації рухів), забезпеченню високої працездатності, без якої задовільний стан здоров’я просто неможливий.
Рух підвищує стійкість організму до захворювань. Це важливо для правильної організації загартовування, яке підвищує захисний потенціал.
Рух разом із системою загартовування підвищує стійкість до застудних захворювань. У наших кліматичних умовах загартовуватися потрібно до холоду, а якщо ми жили б, наприклад, в Африці, - то загартовувалися до спеки і високої вологості. Але принципи загартовування не змінюються, відрізняються лише конкретні методики.
Рух нормалізує порушену діяльність окремих органів і систем, корегує дефекти фізичного розвитку. Це важливо для дітей із вадами здоров’я, деякими захворюваннями. Для них фізична культура - часто єдиний шлях до відновлення здоров’я.
У сім’ї необхідно формувати позитивну мотивацію до фізичних занять, зробити рухову активність звичкою і обов’язковою складовою повсякденного життя. Обговоріть ці питання з дітьми.

Важливо, щоб вони розуміли, що фізичне виховання – це засіб зміцнення здоров’я. Звертаємо вашу увагу на те, що всі наведені твердження впливають на наше здоров’я, тому дотримуватись їх конче важливо.

Запам'ятайте! Діти завжди наслідують приклад дорослих. Отже, робіть висновки.

1.4 Комплекс вправ ранкової зарядки

Ранкова зарядка – це комплекс вправ, які допоможуть вранці зарядити організм бадьорістю та енергією.

Завдання ранкової гімнастики:

- сприяти швидкому переходу від сну до пробудження;

- підвищити розумову працездатність, створити готовність до наступної праці;

- стимулювати розвиток м’язів, що забезпечують правильну поставу, розвивають органи дихання, кровообігу, поліпшують обмін речовин;

- сприяти загартуванню організму учнів.

Вправа 1. Ходьба на місці з одночасним поплескуванням рукою по коліну, яке піднімається. Виконати 10 - 15 разів.

Вправа 2. Простягнути руки вперед і догори, стати на носки і підтягнутися (вдих); опустити руки через боки вниз (видих). Повторити 4-6 разів.

Вправа 3. Присісти на носки, розводячи коліна у боки (видих); підвестися (вдих). Повторити 4-6 разів.

Вправа 4. Ноги розставити на ширину плечей, руки покласти на потилицю. Нахилятися вправ, одночасно правою рукою торкатися ноги нижче коліна (видих). Повернутися у вихідне положення (вдих). Так само нахилятися вліво. Повторити 6-8 разів.

Вправа 5. Простягнути руки вперед догори, стати на носки, підтягнутися, «зірвати яблуко» (вдих), нахилитися вперед, руки опустити вниз, «покласти яблуко у кошик» (видих). Повторити 4-6 разів.

Вправа 6. Присідання, руки вперед. Повторити 6-8 разів.

Вправа 7.Стрибки на місці (6 - 12 разів). Перейти на ходьбу (20 - 25 с).

Вправа 8.Розвести руки в боки (вдих) і опустити вниз (видих).

1.5 Фізкультхвилинки

Фізкультхвилинка (фізкультпауза) має стати обов’язковим елементом кожного уроку в початковій школі (крім тих уроків, на яких сам процес навчання передбачає достатню рухливість, наприклад, уроків музики, трудового навчання,фізичного виховання).

Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими школярами, особливо з шестирічками. Їм дуже важко висидіти весь урок. Для підвищення загальної працездатності, поліпшення їхнього здоров‘я дуже корисні фізкультхвилинки і паузи. Вони знімають втому, нормалізують увагу й активність, відновлюють сили й робочий настрій, почуття бадьорості й свіжості, підвищують дисциплінованість.

Завдання фізкультурних хвилинок і пауз:

• повернути втомленій дитині працездатність, увагу;

• зняти м'язове і розумове напруження;

• попередити порушення постави;

Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість дітей із різними захворюваннями з класу до класу не зменшується, а навпаки, збільшується, досягаючи 4-5 (!) разів порівняно з початком навчання у школі.

Фізкультхвилинка включає 3-4 вправи, добре знайомі дітям і легкі для виконання. Кожна вправа виконується 3-4 рази в середньому темпі. Тривалість фізхвилинки 2-3 хвилини.

Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м’язів дітей: плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Необхідно включати в комплекс вправи для відпочинку очей, дихальні вправи, вправи на координацію рухів.

Щоб процес виконання фізичних вправ був цікавим для дітей, необхідно час від часу змінювати вправи (кожні 2-3 тижні), виконувати їх під музику, включати танцювальні рухи.

Дітям подобаються фізкультхвилинки, які супроводжуються віршованими текстами.

Щоб у дітей не збивався ритм дихання, їхні рухи були точними і сильними, при проведенні таких фізкультхвилинок учитель промовляє текст, а діти виконують вправи.

Чим більшим є статичне навантаження, тим частіше й активніше потрібно робити фізичні вправи. У першому класі необхідно проводити по дві фізкультхвилинки - на 10-ій і 20-ій хвилині кожного уроку. Але якщо діти швидко стомлюються, можна провести і три фізкультхвилинки протягом уроку (особливо в першому півріччі ).

Під час виконання вправ дуже важливо забезпечити приплив свіжого повітря в клас. Якщо є змога музично супроводжувати фізкультпаузи, то це є додатковим фактором відпочинку дітей. Бувають різні види фізкультурних хвилинок і пауз:

комплекси фізичних вправ (передбачають вправи для м'язів рук, спини, ніг, які здатні зняти статичне напруження, активізувати дихання, посилити кровообіг (усунути застійні явища);
кінезіологічн ( з метою профілактики деяких соматичних захворювань у дітей);
імітаційні ( віршовані ) ;
ігрові ( стимулюють пізнавальну діяльність молодших школярів).

Фізхвилинки на уроках

Комплекси фізичних вправ

Комплекс 1

1. В.п. – сидячи за партою, руки навхрест на парті,голову опустити.

1 – 2 – підняти голову, руки вперед угору, прогнутися, подивитися на руки ( вдих);

3 – 4 – в.п. ( видих).

Повторити 4 – 6 разів у повільному темпі. Виконуючи вправу, напружити м‘язи, прогнутися в попереку, потягнутися за руками ввгору, приймаючи в.п., розслабити м‘язи.

2. В.п. – сидячи за партою, руки на парті.

1 – руки перед грудьми, лікті на рівні плечей, долонями вниз;

2 – руки вперед, долонями всередину;

3 – руки перед грудьми;

4 – в.п.

Повторити 4 – 6 разів у середньому темпі. Тулуб тримати вертикально. Дихати рівномірно, без затримок.

3. В.п. – сидячи за партою, долоні на колінах

1 – 2 – стати в. положення о.с. ( вдих).

Повторити 4– 6 разів у повільному темпі. Підводячись, допомагати руками.

Комплекс 2

1. В.п. – сидячи за партою, руки до плечей.

1 – руки вперед, пальці розчепірити ( вдих);

2 – в.п. ( видих).

Повторити 4 – 6 разів у середньому темпі . Руки згинати до плечей енергійно, плечі розводити так,щоб сходилися лопатки. Голову тримати рівно.

2. В.п. – стоячи біля парти, ноги нарізно, ліву руку за голову, праву за спину.

1 – 3 пружні нахили вправо, натискаючи лівою рукою на голову ( видих);

4 – змінити положення рук ( вдих);

5 – 8 те саме в інший бік.

Повторити 3 – 4 разів в кожен бік у середньому темпі. Ноги не згинати.

3. В.п. – стоячи з боку парти, обличчям до неї, руки на парті.

1 – 2 – присісти на носках, коліна розвести ( видих);

3 – 4 в.п.

Повторити 4 – 6 разів у повільному темпі. Тулуб тримати вертикально, голову не нахиляти.

Комплекс 3

1. В.п. – сидячи за партою, руки вперед, долонями вниз.

1 – пальці стиснути в кулак;

2 – в.п. Виконати до 6 – 8 стискань і опустити руки.

Повторити 4 – 6 разів у середньому темпі. Дихати довільно.

2. В.п. – сидячи за партою, голова опущена, руки за голову, пальці зчеплені, лікті опущені.

1 – 2 піднімаючи голову, розвести лікті і прогнутися (вдих);

3 – 4 розслаблюючи м‘язи, повернутися у в.п. ( видих).

Повторити 4 – 6 разів. Відводячи лікті в сторони, лопатки звести.

1.5 (1) Ігрові фізкультхвилинки

Гра «Ведмідь»

Учитель пропонує учням уявити, як повільно ходить ведмідь, вайлувато переступаючи з ноги на ногу; як бігає – швиденько і прямо пересувається вперед, (дозволити школярам пробігти від своїх парт до дошки), як він бурчить.

Гра «Піаніно»

Поставити всі пальці на парту і під рахунок вчителя «раз і два» імітується гра на піаніно, пальці перебираються по порядку, починаючи від великого до мізинця.

Гра «Комарики»

Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання комара, потім рухами – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками. Наприклад: «Комарик над головою». Діти плещуть у долоні над головою. «Комарик біля вуха» тощо.

Гра «Зайчик»

Учні присідають біля своїх парт. На слова вчителя: «Сірий зайчик сів і жде, спритно вушками пряде», вихованці приклавши кисті до вух, то розгинають, то згинають їх. Потім класовод пропонує «зайчикам» ніжки погріти:

Зимно зайчику стояти,

Треба трошки пострибати

Скік-скік, скік-скік, скік-скік.

Треба трошки пострибати,

Пострибавши відпочити.

«Зайчики» займають місце за партою.

Гра «Чи знаєш ти свій клас?»

Учитель: «Покладіть ручки і заплющіть очі. Я називаю предмет, який є в нашому класі, а ви показуєте на нього рукою, коли я скажу: «Розплющити очі», ви побачите, чи правильно показали».

Гра «Гойдалки»

Стати прямо, ноги нарізно, руки на поясі. Гойдатися, піднімаючись на носки й опускаючись на п’яти під рахунок учителя («раз» – на носках, «два» – на п’яти. 10 разів).

Гра «Косар»

Встати з-за парт, випростатися, ноги нарізно, руки перед собою. Повертаючись ліворуч і праворуч, робити широкі рухи руками («раз» і «два»), ніби косячи траву. Дихання вільне. (Виконувати у середньому темпі 5-6 разів).

Гра «Потягни канат»

Стати прямо, руки нарізно, підняти руки вгору (вдихнути повітря), робити такі рухи ніби тримаєшся за канат і тягнеш його, трохи згинаючи коліна (видихати повітря), до рахунку 7-8. (Виконувати 3 рази)

Гра « Будь уважним» ( для відпочинку м‘язів шиї та очей)

Школярів заспокоїти, посадити рівно, запропонувати руки покласти на парту, заплющити очі і під повільний рахунок зробити кілька обертів головою : на « раз» - підборіддя торкається грудей; на « два» - голова нахиляється праворуч; на « три» - потилиця повисла над спиною; на « чотири» - голова нахиляється ліворуч. ( Вправу виконуємо 3 – 4 рази).

Розплющити очі, подивитися на парту і сусіда.. За командою вчителя погляд перевести на стіну, потім у вікно, знайти за вікном предмет, розташований якомога далі. Учні дають відповідь на запитання: «Який предмет ви побачили?»

1.5(2) Кінезіологічні фізкультхвилинки

Кінезіологічні фізкультхвилинки проводяться з метою відновлення зору, активізації роботи м’язів ока, зняття стресу під час виконання контрольних робіт. Здійснюється кінезіологічна профілактика деяких соматичних захворювань у дітей.

Вправи для очей

Кіт Васько

Учитель: Сплять маленькі кошенята,

Всі заплющіть оченята!

(Діти заплющили очі)

Діти:А Васько не хоче,

Він розплющив очі!

(Очі розплющені)

Учитель:Подивився вгору, вниз,

Поводив очима скрізь.

(Очі вгору, вниз, по колу, головою не рухаючи)

І праворуч, і ліворуч,

Перевірив: вуха поруч!

Знову — вгору, знову — вниз,

Лапою помацав ніс

(Діти, дивлячись на свій вказівний палець, наближають його до носа)

Ось і вправа закінчилася.

Очі ваші не втомилися?

Мишка

Очей своїх з мишки

Кіт Вася не зводить.

Направо, наліво

Очицями водить (рухи очима,голова нерухома)

А мишка кружляє,

А мишка гуляє, (колові рухи очима)

Про хитрого Васю

Нічого не знає

Комплекс вправ гімнастики для очей

Швидко покліпати очима, заплющити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4 -5 разів.

Міцно замружити очі. Порахувати до 3, відкрити очі та подивитися вдалечінь. Порахувати до 5. Повторити 4 – 5 разів.

У середньому темпі проробити 3 – 4 кругових рухів очима в правий бік, стільки ж само - у лівий. Розслабивши очні м’язи, подивитися вдалечінь – на рахунок 1 – 6. Повторити 1 – 2 рази.

Витягнути руку вперед. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1 – 4. Потім перенести погляд вдалечінь на рахунок 1 – 6. Повторити 4 – 5 разів.

Вправи для профілактики короткозорості

В. п. – ноги на ширині плечей, руки в боки.

Кругові рухи руками вперед і назад. Весь час стежити за кінчиком великого пальця. Повторити 3-4 рази.

В. п. – сісти на стілець.

Замружити і відкрити очі. Повторити 3-4 рази. Виконувати в середньому темпі.

Вправи для профілактики порушень зору

« Стрілянина» очима праворуч, ліворуч, униз ( по 6 разів).

« Намалюйте очима 6 кіл за годинниковою стрілкою і 6 кіл – проти .

« Напишіть « очима цифри від 0 до 9.

« Напишіть» очима число, місяць і рік свого народження.

«Намалюйте» очима пружинки.

«Намалюйте» очима 6 горизонтальних вісімок і 6 вертикальних.

«Намалюйте» очима 6 трикутників за годинниковою стрілкою, потім 6 трикутників – проти.

Замруживши ліве око, правим «напишіть» непарні числа від 1 до 9. Замруживши праве око , лівим «напишіть» парні числа від 2 до 10.

«Намалюйте» очима пружинку з 12 витків ліворуч і праворуч.

«Намалюйте» очима геометричні фігури ( коло, квадрат, трикутник) спочатку за годинниковою стрілкою, а потім – проти.

Вправи для активізації роботи м‘язів ока

Вправи сприяють зняттю статичного напруження, поліпшують кровопостачання і циркуляцію внутрішньо очної рідини, вдосконалюють координацію в горизонтальній площині, підвищують стійкість вестибулярних реакцій, сприяють поліпшенню координації руху очей і голови, поліпшують пружність повік.

Сядьте, розслабте тіло. Широко розплющуйте і заплющуйте очі з інтервалом у 30 с. Повторити 5-6 разів.

Обертайте очима по колу по 2 – 3с. Повторити 3 – 4 раз Швидко покліпайте повіками протягом 1 – 2 хв.

Дивіться вдалечінь 30 – 40с. Переведіть погляд на палець на відстані 20 – 30см від ока і дивіться 3 – 5с. повторити 3 – 5 разів.

Трьома пальцями кожної руки легко натисніть на верхню повіку відповідного ока і потримайте 1 – 2с. Повторити 3 – 5 разів.

Витягніть руки вперед, дивіться на кінці пальців витягнутої руки. Повільно наближайте палець, не зводячи погляду. Повторити 3 – 4рази.

Відведіть напівзігнуту праву руку з іграшкою вбік. Повільно пересувайте іграшку то праворуч, то ліворуч і стежте за нею очима. Повторити те саме лівою рукою.

Підведіть очі вгору, опустіть очі, гляньте праворуч, потім ліворуч. Повторити 3 – 4 рази.

Поверніть голову назад і намагайтеся побачити предмети позаду. Виконати вправу 2 – 3 рази для правої і для лівої сторони.

Вправи для відновлення зору

Стимулюють централізований, дистанційний ф периферійний зір, стимулюють рухи очей, запобігають косоокості, тренують здатність очей фокусувати, підсилюють координацію очей, стимулюють скорочення й розслаблення зіниць. Профілактика астигматизму.

Покліпайте повіками, уявіть, що це крила метелика. Продовжуйте кліпати й починайте « малювати» руками дзеркально-симетричні візерунки. Дивіться на руки, потім крізь них.

Глибоко дихайте, дивіться вдалину. Носом « малюйте» горизонтальні, вертикальні й діагональні вісімки навколо предмета, на який дивитеся. Проробіть вправу з кількома предметами.

Заплющіть очі й уявіть, що на них світить сонце. Покліпайте так, начебто ловите сонячне світло. Уявіть сонячний промінь і подивіться на нього заплющеними очима, насолоджуючись переливами кольорів. Уявіть темряву й розслабтеся.

Складіть руки перед обличчям. Моргніть і подивіться на долоні. Нехай очі кілька разів «обійдуть» руки. Повторіть в інший бік. Відпочиньте. Потім поморгайте і дивіться тільки на одну долоню, потім на іншу. Тепер очима «копайте» простір ліворуч, потім праворуч, потім унизу.

1.6 Дихальні вправи

Поліпшують поставу, стимулюють рух діафрагми, поліпшують кровообіг, гармонізують діяльність дихальної, нервової і серцево-судинної систем.

Глибокий вдих руки повільно підніміть до рівня грудей). Затримайте подих ( увагу сконцентруйте на середині долонь). Повільно видихніть ( руки опустіть уздовж тіла).

Глибоко вдихніть. Закрийте вуха руками від верхньої точки до мочки. Затримайте подих. Видихніть з відкритим сильним звуком « а-а-а» ( чергуйте зі звуками « и-и-и», « у-у-у»).

Глибоко вдихніть. Руки повільно підніміть угору. Затримайте подих на вдиху. Видихніть з відкритим сильним звуком « а-а-а». Руки повільно опустіть. Вдихніть. Руки повільно підніміть до рівня плечей. Затримайте подих. Повільно видихніть із сильним звуком « про», обійміть себе за плечі, опустіть голову на груди. Повільно і глибоко вдихніть. Руки підніміть до рівня грудей. Затримайте подих. Повільно видихніть із сильним звуком « у-у-у». Руки опустіть униз, голову на груди.

Стисніть правою рукою ліве плече. Голову поверніть ліворуч і подивіться назад. Розведіть плечі із силою. Глибоко вдихніть, затримайте подих, видихніть. Подивіться назад через праве плече, знову із силою розведіть плечі. Глибоко вдихніть, затримайте подих, видих. Опустіть руки вздовж тіла, голову опустіть на груди. Вдихніть, видихніть. Повторити вправу, тримаючи лівою рукою праве плече.

Видихніть, розплющіть очі. Вдихніть, заплющіть очі. Продовжуйте, видихаючи при світлі, вдихаючи в темряві. Нехай ваші очі повністю розслабляться, коли вони заплющені. Розплющіть очі й покліпайте. Щоразу, відкриваючи очі, зауважуйте те, що бачите: всі вигини і форми, лінії і кути. Спочатку тільки темне, потім – світле.

Руки вгору, вниз, промовляти звуки „Ш”, „Ж”, видихаючи повітря.

В. п. – стати рівно, руки вниз.

1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – різко обняти

Вивчи кілька вправ для фізкультхвилинки. Вони допоможуть тобі розслабитися на уроці, біля комп’ютера, під час виконання домашніх завдань.

1.7 Комплекс вправ дихальної гімнастики

З віком поступово зростає навантаження на опорно –руховий апарат й інші системи організму завдяки більшій інтенсивності і підвищення дозування вправ. Більше уваги приділяється спеціальним дихальним вправам. Широко використовується різна індивідуальна допомога, зокрема, даються імітаційні вправи.

Дихальні вправи виконуються в середньому темпі. Кількість повторень збільшується до 6 – 8 разів.

«Їжачок»

В. п. – стоячи прямо. Поворот голови вправо – вліво в темпі рух. Одночасно з кожним поворотом вдих носом – короткий , шумливий (як їжачок) з напругою м'язів всієї носоглоткою ( ніздрі рухаються і ніби з’єднуються , шия напружується). Видих м’який , довільний , через напіввідкриті губи.

«Вушка»

В. п.- стоячи прямо. Похитуючи головою вправо – вліво , виконувати сильні вдихи. Плечі залишилося нерухомими , але при нахилі голови вправо – вліво вуха якомога ближче до плечей . Стежити , щоб тулуб при нахилі голови не повертається . Вдихи виконувати з напругою м'язів всієї носоглотки , видих довільний.

Очищувальне «Ха» - дихання

В.п.- стоячи прямо , ноги на ширині плеч. Зробити вільний глибокий вдих, одночасно піднімаючи руки перед собою в гору . Затримувати дихання , поки це приємно . Відкрити рот розслабити гортань, зробити енергійний видих через рот, одночасно опускаючи руки і нахиляючись в перед («ха»). Поволі випрямитись і відпочивати протягом п’яти дихальних циклів. Видихати повітря потрібно з полишенням, ніби звільняючи від турбот.

«Задування свічки» (енергетизоване дихання)

В.п. – стоячи прямо ,ноги на ширині плеч . Зробити вільний вдих і затримати дихання , поки це приємно. Скласти губи трубочкою. Зробити три короткі не часті видихи, ніби намагаючись задути свічку , яка горить: «фу- фу- фу». Під час вправи корпус тримати прямо . Відпочивати протягом п’яти дихальних циклів.

Стимулювальне «шипляче» дихання

В.п. – стоячи прямо . Дихальний рух такий самий , як гармонійно – повному диханні. Вдих робиться через ніс у природному темпі , вдих максимально затягується . Під час видиху повітря виходить через рот, видаючи високий свистячий звук , як під час вимовлення звука «с» Язик розміщений таким чином , що створюється опір звуку, який виходить.

«Вітер»( очисне , повне дихання)

В.п. –лежачи , сидячи , стоячи. Тулуб розслаблений . Зробити повний видих носом , втягуючи в себе живіт , грудну клітку.

Зробити повний вдих, випинаючи живіт і ребра грудної клітки, затримати дихання 3- 4 с. , скрізь тиснуті губи із силою випустити повітря кількома уривистими видихами. Повторити 3- 4 рази .

Примітка: вправа не лише добре очищає а й допомагає при переохолоджені і знімає втому . Тому рекомендується робити її після фізичного навантаження якомога частіше .

«Веселко, обійми мене»

В.п. – стоячи або в русі. Зробити повний вдих носом із розведенням рук у сторони, затримати дихання на 3-4 с. Розтягуючи губи в усмішці, вимовляти звук «С», видихаючи повітря і втягуючи в себе живіт і грудну клітку. Руки спочатку спрямувати вперед, потім схрестити перед грудьми, ніби обіймаючи плечі: одна рука йде під пахву, інша на плече.

«Подихай однією ніздрею»

В.п. – сидячи, стоячи, тулуб випрямлений, але не напружений. Праву ніздрю закрити вказівним пальцем правої руки. Лівою ніздрею робити тихий тривалий вдих. Тільки-но вдих закінчений, відкрити праву ніздрю, а ліву закрити вказівним пальцем лівої руки – через праву ніздрю робити тихий тривалий видих із максимальним спорожненням легенів і підтягуванням діафрагми максимально вгору, щоб у животі утворилася ямка. Те саме іншою ніздрею. Повторити 3-6 разів.

1.8 Пальчикові ігри для дітей

Перша іграшка дитини – її ручки та пальці. Приходить той час, коли мама помічає, що її маленька дитина, якій уже 3-4 мiсяцi, розглядає свої пальчики, руки, рухає ними, бавиться протягом тривалого проміжку часу. Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.

„Пальчикові" ігри – вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. „Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Пропонуючи малюку "пальчикову" гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її повторювати. Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени сім‘ї разом відтворюють "пальчикову" гру. Спочатку вона може тільки спостерігати за тим, як батьки граються у „пальчикову" гру, поступово включаться у "пальчикову" гру окремими звуками та рухами. Важливо, щоб вiдповiдна "пальчикова" гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, "пальчикову" гру присвячено весні протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова „пальчикова" гра, пов‘язана з певною подією, святом, періодом року. Можна виділити певний час для „пальчикової" гри. Наприклад, перед сніданком. Коли лунають слова з гри, гортань дитини вібрує, повторюючи вci звуки, спершу беззвучно, а через деякий час з‘являться відтворені склади i слова із запропонованої "пальчикової" гри. Hacтає i той момент, коли малюк разом з вами показує "пальчикову" гру з пальчиками. Світ „пальчикових" iгop дapyє радість i малятам, i батькам.

Пальчикова гра 1

Перший пальчик – наш дiдycь,

Другий пальчик – то бабуся,

Третій пальчик – наш татусь,

А четвертий – то матуся,

А мізинчик – наш малюк,

Biн сховався тут.

(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).

Задрімав мізинчик трішки,

Безіменний – стриб у ліжко,

А середній там лежить,

Вказівний давно вже спить.

Вранці вci вони схопились враз –

В дитсадочок бігти час

(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших – «будимо». Розкриваємо всі пальці «враз»).

Пальчикова гра 2

На роботу

Старший встав – не лінувався.

Вказівний за ним піднявся -

Розбудив сусід його.

Той – свого, а той свого.

Встали вчасно вci брати -

На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: «Встали вчасно всі…» широко розставити пальцi).

Пальчикова гра 3

Доброго ранку

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку тобі i мeнi!

(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).

Пальчикова гра 4

Спечем хлібчик

Спечем, спечем хлібчик

Дітям на обiдчик.

Найбільшому - хліб місити,

А тобі – воду носити,

А тобі – в печі палити,

А тобі – дрова рубати,

А малому – замітати.

Тільки хліба напекли – танцювати почали.

Це робота не легка – витинати гопака.

(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

Пальчикова гра 5

Пташенята в гнiздi

Полетіла пташка-мати

Малюкам жуків шукати.

А малята не літають -

Із гніздечка виглядають.

(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо". Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi" живі пташенята).

Пальчикова гра «Kвіткa»

Сяє сонечко привітне -

Kвіткa з пуп‘янки розквітне.

(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що розпустилася).

Пальчикова гра «Хрущ»

Я – малий веселий хрущ.

Мене знає кожен кущ.

Маю я красиві вуса

І нічого не боюся.

(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки („вуса"). Ворушити вусами).

Пальчикова гра «Квіточка»

Під снігом квiточка росте,

Красу на землю принесе,

Промінчик доторкнеться -

І квітка усміхнеться.

(Показати руками шар снігу. Пoтiм утворити руками квітку й торкнутися до її пелюсток, показуючи „промінчик". Далі квітка потроху розкриває пелюстки).

Пальчикова гра «Віяло»

В літню спеку віяло

Вітерцем повіяло.

3 нами вітерець погрався -

І у віяло сховався.

(Зображати руками віяло. Потім пальчики ховаються в кулачок).

1.9 Імітаційні вправи «Тварини»

Особливо цікаві вправи, що імітують рухи тварин, птахів. Кожна дитина індивідуально, по-своєму імітує рух будь-яких тварини або птиці.

Імітуй рухи тварин: «Жираф» — рухи головою вверх-вниз, вправо-вліво, колові рухи.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2559.JPG$

«Восьминіг» - колові рухи плечима вперед-назад, плечі підняти- опустити (разом та по черзі).

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2558.JPG$

«Птах» - руки підняти-опустити (ніби крила), колові рухи, рухи руками вперед-назад.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2555.JPG$

«Лелека» - піднятися на носки, опуститися

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2557.JPG$

«Мавпа» - нахили вперед - назад, колові рухи тулуба, рухи вліво-вправо, стрибки.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2556.JPG$

1.10 Профілактика плоскостопості

Профілактика плоскостопості поєднана з формуванням правильної постави та включає гігієнічні вимоги і раціональний режим навантажень на ноги.

Із найпростіших профілактичних заходів можна рекомендувати такі:

щоденна гігієнічна ножна ванна з температурою води 36 - 37°С;
вироблення ходи без широкого розведення стоп;
ходіння босоніж по пухкій землі, піску теплої пори року, що поліпшує кровообіг і підвищує тонус ніг;
якщо доводиться довго стояти, стопи слід розташовувати так, щоб вони були паралельні, корисно періодично ставати на зовнішні краї стоп (якщо обставини дозволяють, можна сісти, піднявши ноги вище, наприклад на стілець);
слід заборонити дітям стрибки з великої висоти, оскільки це може призвести до своєрідного «роздавлювання стопи» внаслідок її недорозвинення, а невеликі підскоки, навпаки, дуже корисні як засіб тренування;
важливим профілактичним моментом є правильний підбір взуття відповідного розміру та призначення (взуття не повинно бути ані тісним, щоб не стискати стопу, ані занадто просторим; не рекомендується тривале носіння взуття на високих підборах або спортивного взуття).

Для дітей з плоскостопістю корисним є проведення самомасажу при появі неприємних відчуттів у м’язах гомілки, стопи. Масажувати слід переважно внутрішню поверхню литки і підошовну поверхню стопи, причому на гомілці – у напрямку від гомілковостопного суглоба до коліна, а на стопі - від пальців до п’ятки. На гомілці застосовують погладжування, розтирання долонями і розминання, а на стопі — погладжування і розтирання.

Комплекс вправ для профілактики і лікування плоскостопості у дітей.

1. Качати веред – назад м’яч, спочатку однією ногою, а потім другою.

2. Сидячи на підлозі з зігнутими ногами (п’ятки щільно прилягають до підлоги і не відриваються).

3. ВП – те саме з витягнутими ногами (коліна випрямлені). Великим пальцем ноги в напрямку від великого пальця до коліна. Зробити 3-4 поглажу4вання кожної ноги.

4. З зігнутими колінами, збирати пальцями дрібні предмети.

5. Затиснути пальцями ніг олівець, малювати на листку паперу різні фігури, притримуючи папір іншою ногою.

6. Сидячи на підлозі з зігнутими колінами стопи притиснути до підлоги. Підігнути пальці ніг і одночасно підтягнути п’ятку вперед до пальців, потім пальці розпрямити і т.д. Виконувати двома ногами.

7. Сидячи на підлозі, ноги зігнути в колінах, коліна злегка розведені, підошви одна до одної. Випрямляти ноги до тих пір, поки є можливість тримати, обнявши один до одного і пальці і п’ятки.

8. Сидячи на підлозі з випрямленими колінами, писати ступнями коло в двох напрямках.

9. Сидячи на підлозі з зігнутими колінами не торкатися п’ятками підлоги, рухати ступнями вверх-вниз, торкаючись підлоги тільки пальцями, коліна випрямляти.

10. Сидячи на стільці, зводити і розводити п’ятки, не відриваючи п’яток від підлоги.

11. Обхопити м’яч стопами і припідняти його.

12. Ходьба на носочках, на п’ятках, на зовнішньому краю стопи.

13. Ходьба по ребристій поверхні.

14. Стискати гумову грушу.

15. Ходьба напівприсядки “по-качачому”.

Розділ II

2.1 Психічне здоров’я

Психічне здоров'я - це стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом, адекватність його реакцій на соціальне середовище, а також на фізичні, біологічні й психічні впливу, відповідність нервових реакцій силі і частоті зовнішніх подразників, гармонія між людиною і оточуючими людьми, узгодженість уявлень про об'єктивну реальність даної людини з уявленнями інших людей, критичний підхід до будь-яких обставин життя.

Виділяють три рівні психічного здоров'я людини:

- рівень психофізіологічного здоров'я (визначається станом і функціонуванням центральної нервової системи);

- рівень індивідуально - психологічного здоров'я (визначається станом і функціонуванням психічної діяльності);

- рівень особистісного здоров'я (визначається співвідношенням потреб людини з можливостями та вимогами соціального середовища).

Психічне здоров'я забезпечує взаємодія біологічного, психологічного та соціального рівнів.

Критерії психічного здоров'я:

відповідність суб'єктивного внутрішнього відображення об'єктивній оточуючій дійсності;
відповідність усіх реакцій людини на зовнішні подразники, буденні чи значні життєві події;
адекватний до віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер;
адаптивність в мікросоціальних відносинах (дружба, кохання, сім’я, колектив);
здатність до самоуправління поведінкою, розсудливого планування життєвих цілей і підтримка активності для їх досягнення;
відчуття захищеності, базова довіра до світу, до життя, інших людей;
відсутність підвищеної тривожності, неврозів, страхів;
збереження психологічної рівноваги в усіх життєвих ситуаціях та ін.

Критерієм психічного здоров'я, самореалізацїі є здорова особистість, яка характеризується вираженою цілеспрямованістю (здобуттям сенсу життя), енергійністю, активністю, самоконтролем, волею, адекватною самооцінкою.

На психічне здоров´я людей впливає велика сукупність чинників.

До основних власне суспільних чинників, які визначають психічне здоров´я громадян, належать:

- соціальні й політичні конфлікти та нестабільність;

- наявність роботи або безробіття;

- позиція і змістовна спрямованість засобів масової інформації (ЗМІ);

- певний соціально-психічний стан, у якому перебуває суспільство;

- соціальна бідність;

- тривала дія негативних емоцій;

- соціальна, емоційна і фізична депривація;

- соціальна справедливість чи несправедливість;

- правова захищеність чи незахищеність;

- соціальний оптимізм;

- співвідношення матеріальних і духовних потреб у суспільстві;

- релігія;

- соціальна деградація;

- соціально-психічна єдність суспільства тощо.

Психіка народу - це складне, багаторівневе, системне, цілісне суще утворення, яке виявляється як інтегрована взаємодія ментально-психічного, духовно-перцептивного, психокомунікативного, емоційно-почуттєвого і спонукально-вольового, та водночас є основою, рушійною і керуючою силою національної життєдіяльності та розвитку. У ній відображено інтегровану єдність функціонування сукупності соціально-психологічних явищ, процесів, понять, значень, смислів, вірувань, традицій, звичаїв, стереотипів, ціннісних орієнтацій, установок та іншого, що впливає на поведінку й діяльність народу (етносу) та його соціально-психічний стан. Суспільство може перебувати в одному з трьох станів:

- соціально-психологічної стабільності;

- соціально-психологічного напруження;

- соціального психозу.

Сьогодні стає очевидним те, що багато негативних явищ, які є в нашому суспільстві, виникли через роз´єднаність української нації, відсутність у ній злагоди, підтримки національних сил та їхніх лідерів, скоординованих дій, активності, спрямованої на подолання перешкод та протистояння руйнівним процесам.

Наші противники використовують усе, що може розколоти націю: поділ українців на «східняків» і «західняків», релігію, історію, мову, «націоналізм», «бандерівців».

Отже, суспільна дійсність здійснює суттєвий вплив на психічне здоров´я громадян.

2.2 Фактори, що зумовлюють порушення психічного стану дитини.

1.Особливості прояву характеру молодшого школяра, що потребують пильної уваги.

Емоційність. Така дитина надто чутлива, жаліслива; в неї відсутні зайвий раціоналізм і практицизм при нормальному інтелекті. Вона безпосередня у прояві почуттів, наївна.

Може плакати від співчуття, все бере близько до серця. Це зумовлює підвищену чутливість до проблем емоційних взаємин (болісна розлука з близькими, труднощі у спілкуванні з однолітками).

Вразливість. Ця психологічна якість як особливий різновид емоційної пам'яті закріплює у свідомості дитини неприємні події і враження. Вона довго пам'ятає образу, страх,болісно переживає минуле.

Імпресивність. Будучи схильною до внутрішніх переживань (все ховати в собі), дитина немовби затримує, накопичує емоційні реакції, а потім несподівано для інших виявляє їх.

Беззахисність, або незахищеність, проявляється в основному у спілкуванні з однолітками: дитина не може «дати здачі», відповісти на образу, плаче, не знаходить у відповідь потрібних слів, гірко переживає приниження та образу. За своєю природою вона добра, довірлива, прямодушна. Погано переносить біль — фізичний і душевний, чутлива до конфліктів, погроз, грубості, диктату.

Вираженість почуття власного «Я». Дитина вирізняє себе з-поміж тих, хто її оточує, має розвинене почуття власної гідності, відчуває сильну потребу у самоствердженні, має свої погляди, самостійна, активна, прагне ролі ведучого (що не завжди у неї виходить), її важко (мусити просити вибачення. Вельми чутлива до несправедливості, фальші. Намагаючись довести свою правоту і наштовхнувшись на нерозуміння, впадає у розпач, відмовляєтеся від контактів.

2. Внутрішньосімейні відносини.

Для дітей із конфліктних сімей, де дезорганізовані, дисгармонійні стосунки, характерний широкий спектр аномалій у психіці.

Неблагополучна психологічна атмосфера сім'ї майже завжди викликає в дитини емоційно загострені переживання, які вона не може подолати через вікову

незрілість психіки. Конфлікти між батьками викликають глибокий внутрішній конфлікт у дитини, який може зумовити розвиток психогенного захворювання, що впливає на важливі сфери формування особистості, систему стосунків у сім'ї, з однолітками, з іншими дорослими.

Одним із психотравмуючих факторів є насилля над дитиною – коли щось робиться проти її волі. Це не обов’язково фізичне покарання, а й словесне незадоволення у гострій формі, нищівна безапеляційна критика, знущання у вигляді примусу, насмішок, перенесення своїх проблем та поганого настрою на стосунки з дитиною тощо.

3. Фактор впливу інформаційного простору.

Поряд з вирішальним впливом сім'ї на свідомість дитини впливає і ЗМІ. Більшість дітей у наш час починають регулярно дивитись телевізор у віці до 3-х років, а до 15 – просиджують за телеекраном більшу частину свого вільного часу.

Сьогодні ми знаємо, що перегляд телевізійного насилля робить дітей «товстошкірими» і вони спокійно ставляться до міжособистісного насилля. Особливої уваги потребує спільний сімейний перегляд кінофільмів. Якщо при цьому відсутня негативна оцінка, то з часом агресивна поведінка сприйматиметься як норма і як єдиний вихід з різних ситуацій.

Сцени агресії забирають усі сили і дорослого глядача, і дитини, що йдуть на боротьбу з погіршеним

настроєм. Ми обурюємося на тих, хто провокує агресію. Ми обурюємося на мільйони продавців і покупців насилля. Ми злі на власників передач, які перетворили наші вечори на м'ясорубку.

Насправді, все значно простіше, ніж здається. Мас-культ лише підносить нам те, чого ми хочемо. Іншими словами, для того, щоб позбутися агресії на телебаченні, шпальтах газет, достатньо лише втратити до цього інтерес.

2.3 Формування в дітей уміння навчатися, засвоювати знання на оптимальному для себе рівні з економними затратами психічної і фізичної енергії.

У молодшому шкільному віці навчання потребує чимало часу, а навчальна діяльність стає провідною, тобто такою, що визначає хід і результати розвитку дитини. У навчальній діяльності формуються головні новоутворення (довільність, внутрішній план дії, рефлексія), завдяки яким психіка молодшого школяра досягає рівня, необхідного для подальшого навчання. Тому саме валеологічний ефект навчальної діяльності має бути в центрі уваги вчителя. Умови, за яких він відбувається, лежать на поверхні.

У міру того, як учень оволодіває вмінням навчатися, навантаження на організм і психіку зменшується, навчальна праця полегшується. Учень усе економніше витрачає енергію і повніше збагачує свій енергетичний ресурс, таким чином підтримуючи гарне самопочуття і віддаляючи момент стомлювання. На досягнення результату витрачається менше часу.

Такий ефект досягається за рахунок того, що учень стає все більш самостійним у навчанні, а тому може діяти у природному для себе темпі, не витрачаючи енергії на те, щоб постійно пристосовуватися до темпу, в якому діє клас.

Нервове напруження учня значно знижується за рахунок посилення мотивації виконання завдання (доречно пригадати висновок І.Павлова про те, що коли інформація не викликає інтересу, у корі головного мозку формується центр активного відторгнення). Саме тому на початковому етапі формування навчальної діяльності, коли ще не сформований її змістовий мотив, ефективним є використання ігрових форм.

Важливою умовою навчання є також режим психомоторного розкріпачення і сенсорної свободи учнів. Справа в тому, що під час скорочення м'язів людини, яка рухається, у кору головного мозку надходять нервові імпульси, підвищується тонус, і, як результат, посилюється працездатність.

Засвоєння вміння навчатися пов'язане з розвитком саморегуляції діяльності. Це уміння суб'єкта виділяти, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією свої власні способи діяльності.

Розвитку цих процесів учнів у початковій школі сприяють насамперед організація колективно розподіленої діяльності і широке використання коментування учнем своєї діяльності та діяльності однокласника.

Ефективною є робота в парах та групах, особливо під час розв'язання проблемних завдань. Саме в діалогах на етапі визначення способу виконання завдання (способу дії) і під час перевірки відпрацьовується уміння бачити процес ніби збоку, а це розширює можливості для більш повного його аналізу.

Продуктивні й ігрові форми, або з допомогою арт- технік, наприклад, «Спіймай помилку» чи «Ведучий радіопрограми «(запис на аудіоплівку з наступним прослуховуванням і виправленням помилок).

2.4 Арт-техніка

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток є не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Крім того, творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності. Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна мета – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів. Творчі здібності вчитель розвиває на уроках праці та малювання, але сьогодні викладання цих предметів повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

Психомалюнок в арт-техніках.

Мета. Ознайомлення із принципами роботи з психомалюнком; використання психомалюнка в індивідуальній та груповій роботі для психодіагностики і психокорекції.

Загальні принципи використання психомалюнків. функції психомалюнків в арт-терапевтичній роботі. Принципи застосування малюнка у психодіагностиці.

Способи інтерпретації психомалюнків у психодіагностиці. Класичні діагностичні засоби. Види малюнків у відповідності до особистісної типології К.Г.Юнга. Кольорова карта для арт-терапії. Інтерпретація ліній.

Індивідуальні та групові форми використання психомалюнків у психокорекції.

Специфіка використання психомалюнків у роботі з дітьми. Ігрові форми роботи. Використання малюнку для визначення розумового розвитку дитини.

Графічні арт-техніки.

Мета. Ознайомлення із прийомами роботи з фарбами, олівцями, фломастерами та допоміжними засобами для них (пензлі, ролики, губки тощо); використання графічних арт-технік у психодіагностичній та психокорекційній роботі.

Вправи з кольорами . Інтерпретація кольорів в арт-терапії. Вправа “Стан – колір, зміна”.

Спонтанне малювання. Вправа “Каракулі”.
Малювання способом відбитків. Вправа “Чорнильні плями і метелики”. Вправа “Відбитки”.
Малювання “Чарівними фарбами”.

Арт-техніки роботи з папером.

Мета. Ознайомлення із прийомами роботи з папером, використання властивостей паперу для психокорекції особистісних властивостей, станів, переживань.

Принципи роботи з папером.
Робота з кольоровим папером.
Створення колажів. Вправа “Колаж життя”.
Пап’є-маше.
Виготовлення масок. Вправа “Моя маска”.
Техніка “глиняні каракулі”

Мета. Застосовується для осіб, які мають страх перед малюванням та ліпленням готових форм, а також з тими, над свідомістю яких тяжіють нав’язані культурою шаблони про “красиве” і “потворне”, які заважають їм творити. Особливо ефективна ця техніка на початкових етапах групового процесу, коли сприяє згуртуванню групи і встановленню довірливих відносин.

Техніка використовується як в індивідуальній, так і в груповій роботі, вона базується на методиці каракуль.

Пара осіб (при роботі в групі) чи клієнт і арт-терапевт (при індивідуальній роботі) беруть по куску м’якої глини, яка вже підсохла. Їм пропонують виліпити чотири-п’ять будь-яких фігур різної форми. Далі парі пропонують помінятися фігурками і об’єднати фігурки іншого будь-яким чином (при бажанні можна взяти ще глини).

Після завершення роботи проводиться розгляд і обговорення того, що вийшло. Обговорення будується таким чином, щоб, акцентуючи увагу на отриманих виробах як продуктах спільної творчості, спробувати оцінити їх в контексті взаємовідносин клієнта і арт-терапевта (при індивідуальній роботі). Через декілька днів після того, як вироби висохнуть, можна запропонувати розфарбувати їх. Ця додаткова стадія дозволяє точніше з’ясувати те, які були творчі наміри клієнта.
Групова модифікація: фігура передається по колу і кожен додає до неї, що забажає, змінюючи її, але не до невпізнанності. Обмін триває до того часу, доки автор не отримає назад свою фігуру. Вкінці заняття доцільно провести обговорення, акцентуючи увагу на почуття членів групи в момент, коли вони отримали свою роботу назад. Тоді кожному, можливо, потрібно було щось у собі подолати і прийти до усвідомлення колективного авторства своєї роботи, як і робіт всіх учасників групи.

Арт-техніки роботи з піском.

Мета. Ознайомлення із прийомами роботи з піском, використання природних властивостей піску у психодіагностичній, психокорекційній і психопрофілактичній роботі.

Історія виникнення пісочної арт-терапії. Принципи пісочної терапії. Подання інструкції при роботі з піском.

Обладнання для роботи з піском. Піднос: форма, колір, розміри. Матеріали: пісок, вода, предмети пісочниці. Типи предметів, які використовуються в пісочній арт-терапії.

Проективна психодіагностика в пісочниці (індивідуальна та групова форми). Карти пісочної арт-терапії. Символіка відбитків на піску та форм з піску. Покази до застосування групової пісочної арт-терапії. Основні психодіагностичні „мішені” в груповій роботі.

Психокорекція в пісочниці (індивідуальна та групова форми). Прийоми обговорення. Основні способи гри з піском і водою.

Психопрофілактика, розвиток і навчання в пісочниці.

Ігри на розвиток тактильно-кіненстетичної чутливості і дрібної моторики рук. Вправа “Відбитки наших рук”.
Ігри на розвиток фонематичного слуху, корекцію звуковимови, навчання читанню і письму. Вправи “Подорож до звуків”, “Письмена на піску” .
Пізнавальні ігри: географічні, фантастичні, історичні .

Арт-техніки роботи з глиною.

Мета. Ознайомлення із прийомами роботи з глиною, використання природних властивостей глини у психодіагностичній, психокорекційній та психопрофілактичній роботі. Навчання творчій взаємодії з глиною, з об’ємом і площиною.

Принципи ліплення. Енергетичний аспект, аспекти екстеріоризації, самоутвердження, самовдосконалення. Етапи роботи з глиною для підвищення самооцінки.

Стадії роботи з глиною. Знайомство з глиною. Підготовчі етапи у технології ліплення: вимішування глини, розкачування кулі, трансформація кулі в куб, виліплювання дірок в кубі.

Навчання прийомам роботи з глиною. Прийоми роботи з глиною: занурення рук в глину, стискання, розтягування, витягування, розрив, проколювання, розкачування, прикріплення.

Техніка знайомства з глиною “Глиняні каракулі”
Виготовлення фігур та предметів з глини. Вправи “Форма мого переживання”, “Моя улюблена тварина”.
Групова композиція з глини на вказану тематику. Вправа “Будуємо місто”.

Арт-техніки роботи з природними та синтетичними матеріалами.

Мета. Ознайомлення зі способами використання різних природних та синтетичних матеріалів у роботі з арт-техніками.

Загальні принципи використання природних та синтетичних матеріалів. Мета застосування природних матеріалів в роботі з дітьми. Види природних та синтетичних матеріалів.

Створення виробів з природних матеріалів . Мозаїки з зерен, з ракушок.
Робота з овочами. Техніка з овочевих печаток.
Робота з тканиною. Вправа “Тактильний портрет”.
Робота з ґудзиками.
Робота зі шнурівками. Вправа „Малювання за допомогою клубка”.
Робота з сірниками.

Вправа “Малювання за допомогою клубка”

Мета. Розвиток творчих здібностей, підвищення самооцінки; можливе використання з діагностичною метою. Покази: для гіперактивних, тих, що легко відволікаються, імпульсивних, агресивних, замкнутих дітей.

Це техніка, яка є альтернативною малюванню. Може застосовуватися з тими дітьми, які уникають гратися чи малювати (діти зі зниженою самооцінкою через страх осуду бояться малювати).

Арт-терапевт повинен мати клубок ниток або шнурівки будь-якого кольору і товщини. Розмотуючи нитку, він показує дітям, яким чином, створюючи на підлозі чи столі певні фігури, можна за її допомогою „малювати”. Потім він передає клубок одному з дітей і прохає його продовжити „малювання” дитина, створивши свою частину зображення, передає клубок наступному. Після того, як всі діти „помалювали”, проводиться обговорення (наприклад, хто що бачить у лініях, створених ниткою).

Запитання:

Чи можеш ти побачити тут якісь букви?
Які фігури ти тут бачиш?
Чи можеш ти тут розгледіти якісь букви?
Яка їжа тут „намальована”?
Що нагадують тобі ці лінії: людей, пейзажі, якісь події і т.д.?

Сором’язливим і повільним дітям арт-терапевт може порадити походити навколо „малюнка” або відійти від нього подалі – це іноді допомагає активізувати їх уяву.

Вправи з сірниками “Сірниковий візерунок”

Візьміть 3 сірники. Закрийте їх у долонях. Потрясіть і киньте на стіл (або килим). Разом з дитиною розглянете комбінацію, що утворилася.

«Подивися, як красиво лягли сірники. Куди «дивляться» голівки сірників? Нагору, униз, ліворуч, праворуч. Запам’ятай цей візерунок. Зможеш його повторити? Я тобі допоможу. Давай візьмемо три сірники з коробки. Дивися на наш візерунок і постарайся його повторити. Молодець!

А тепер давай пограємо так. Візерунок від нас сховався під листком папера. Він хоче знайти свого брата (або сестру). Давай йому допоможемо. Запам’ятав той візерунок? Зроби такий же. Молодець!»

Якщо дитині складно виконувати завдання самостійно, допомагайте їй, проговорюючи кожну свою дію. Гра допоможе розвинути довільну увагу і пам’ять, дрібну моторику, просторові уявлення і багато чого іншого.

Вправи з сірниками “Фігури, які ожили”

Висипте сірники з коробки на стіл. Скажіть дитині: «Давай намалюємо із сірників будинок (складаємо разом з дитиною із сірників будинок). А поруч з будинком що?.. Дерево. А потім?.. Доріжку... Куди? До річки. Дивися, яка цікава картина в нас з тобою вийшла!

А тепер спробуй сам намалювати що-небудь із сірників. Молодець!

«Давай з тобою подумаємо, хто живе в цьому будинку? Так, бабуся! Ми зробимо її із сірників. Ще хто?..»

У цій грі вам допоможе ваша уява та винахідливість. Далі можна створювати й об’ємні фігури і будинки.

Відкриємо маленький секрет: на цих іграх вчаться актори, удосконалюючи спостережливість, уяву, увагу, пам’ять і чутливість. Саме це допомагає нам орієнтуватися в навколишньому світі і пристосовуватися до умов, що змінюються.

Однак граючись із сірниками, варто забирати коробку, щоб не викликати спокуси запалити сірник. Напевно, не варто вчити наших дітей користуватися сірниками, адже щоб розпалити газову плиту існують п’єзозапальнички...

Арт-техніки у парній роботі.

Мета. Організація спільної зображувальної роботи в парах, що дозволяє розвивати комунікативні навички, досліджувати і коректувати соціальні ролі і звичні форми поведінки.

Вправа “Загальний малюнок”.
Вправа “Каракулі”.
Вправа “Портрети”.
Вправа “Спільний проект”.
Вправа “Почергове малювання”.

Вправа для групової арт-терапевтичної роботи

“Дерево”

Мета: діагностика і розвиток здатності до кооперації; діагностика і корекція групових процесів.

Покази: діти старшого віку, підлітки

Обладнання: листки паперу, які розкладають один біля одного (для зручності їх можна злегка закріпити).

Інструкція: “Кожен з вас вибирає собі листок, на якому він хоче малювати. Тема спільного малюнку – дерево. Готовий малюнок повинен являти собою дерево. Розмовляти один з одним не можна”.

І етап. Учасники приступають до спільного малювання дерева. Для виконання цього завдання потрібно одночасно добре сконцентруватися на своїй індивідуальній частині і при цьому постійно мати на увазі, що метою є спільний твір.

У ході спостереження за груповою роботою слід звернути увагу на наступне:

• Хто малює стовбур?

• Якщо декілька людей починають малювати стовбур, то чия ідея перемагає в результаті?

• Які зусилля докладає кожен, щоб захистити своє бачення стовбура (малює особливо яскраво, з силою натискає на олівець чи фломастер, інтенсивно його замальовує)?

• В якій мірі їм вдається переконати інших у своїй правоті?

• В якій мірі на це погоджується сама група?

• Що привносить кожен у загальну картину? Чи в змозі група дати життя спільній картині зі стовбуром і кроною?

ІІ етап. Пропонуємо учасникам розглянути картину, що вийшла. Перший результат: учасники відразу, без інтерпретації, бачать міру своєї здатності і готовності кооперуватися. Запитання, на які пропонуємо самим собі відповісти учасникам:

• Чи цілісною є картина?

• Чи добре пов’язані між собою різні частини картини?

ІІІ етап. Відразу після закінчення огляду відбувається групове обговорення. Запитання для обговорення:

• Який твій вклад у ціле, що він привносить?

• В якій мірі ти сприймаєш свій малюнок як частину цілого?

• Перемістися у свій малюнок, уяви собі, що ти – це він. Як ти почуваєш себе на своєму місці (наприклад, скраю чи посередині)? Як з цим у тебе в житті? Ти задоволений своїм „місцем” чи ні?

• Тепер вибери для себе іншу частину дерева – ту, яка тебе особливо приваблює, і помісти себе туди. Як ти почуваєш себе на цьому місці, що тепер ти привносиш у ціле? Що тепер ти являєш собою, на відміну від свого малюнка? Якщо б ти був цією частиною, як би ти почував себе в групі? А в житті? У тебе з’явилися якісь нові почуття і можливості? Що ти можеш робити і відчувати, чого не міг до цього? Чого не можеш?

Тепер дай можливість обом частинам малюнка поговорити один одним. Що могла б одна з них сказати іншій? Які їх стосунки один з одним?

2.5 Музикотерапія

Музикотерапія (музична терапія) — це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу — фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну — з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта. За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо. Музикотерапія сприяє розвиткові потенційних якостей особи чи відновлення функцій організму шляхом досягнення вищого ступеня внутри- чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування. Теоретичною базою музикотерапії як науки є такі дисципліни, як клінічна терапія, біомузикологія, музична акустика,теорія музики, психоакустика, прикладне музикознавство, музична естетика і порівняльне музикознавство. Клієнт може бути скерований на курс музикотерапії своїм лікуючим лікарем, психологом, психотерапевтом, лікарем медпункту за місцем роботи чи навчання, однак наявність лікарського скерування для проходження такого курсу не є обов'язковою.

Нині музикотерапія як оздоровча дисципліна поширена в усьому світі. Освіту за цією спеціальністю можна здобути у країнах Європи.

За структурою корекційно-розвивальна програма з музикотерапії для дітей молодшогошкільного віку зі складними порушеннями психофізичного розвитку включає основні компоненти змісту матеріалу, який представлено у 5 колонках. У 1-й – нумерація тем програми, у 2-й – кількість годин на вивчення кожного розділу змісту, яка є орієнтовною. Кількість годин на вивчення програмових тем музичний керівник може змінювати, зважаючи на складність матеріалу та рівень підготовленості дітей до його сприймання та засвоєння. У 3-й колонці подано зміст навчального матеріалу або тему заняття, яка охоплює основні музичні поняття. У 4-й колонці визначено спрямованість корекційно-розвивальної роботи у певних її видах. У 5-й колонці, відповідно до змісту заняття та корекційно-розвивальної роботи визначено основні напрямки практичного матеріалу упродовж всього року. Програма не містить вимог щодо результатів корекційно-розвивальної роботи. При цьому дуже важливо виховувати у дітей культуру слухання та бажання займатися музичною та творчою діяльністю.

Зміст занять з музикотерапії

№ п/п	К-сть	Тема заняття	Спрямованість корекційно-розвивальної роботи	Практичний матеріал за напрямками
1	2	3	4	5
	1	Вступна бесіда про музику	Психоемоційна та соматична релаксація	02 заспокійлива
	2	Краса музики	Рецептивне сприймання музики	05 стимуляція емоційної сфери
	3	Слухання музики	Рухова релаксація та злиття з ритмом музики	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Звук	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	09 підвищення активності
	3	Музика і природа	Рецептивне сприймання музики	01 релаксація (розслаблення)
	3	Гармонія	Психоемоційна та соматична релаксація	02 заспокійлива
	3	Мелодія	Дихальні та гімнастичні вправи під музику	03 глибока релаксація
	3	Ритм	Рухова релаксація та злиття з ритмом музики	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Темп	Рухова драматизація під музику	06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	3	Форма	Рухова релаксація та злиття з ритмом музики	11 закладення основ національної свідомості
	3	Засоби музичної виразності	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	3	Настрій музики	Психоемоційна та соматична релаксація	01 релаксація (розслаблення)
	3	Характер музики	Гра з іграшками	08 стимуляція інтелектуальної сфери
	3	Співи	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	3	Народна музика	Казкотерапія	11 закладення основ національної свідомості
	3	Музичний звук	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах	09 підвищення активності
	3	Нота	Музикомалювання	07 активізація творчих здібностей
	3	Властивості музичного звуку	Гра на музичних інструментах та ритмічна декламація	05 стимуляція емоційної сфери
	3	Вплив звуку на фізичне тіло	Музично-рухові ігри та вправи	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Звук і колір	Музикомалювання	07 активізація творчих здібностей
	3	Сила озвученого слова	Казкотерапія	06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	1	Музичні інструменти: бандура	Музично-рухові ігри та вправи	11 закладення основ національної свідомості
	1	Музичні інструменти: скрипка	Психоемоційна та соматична релаксація	01 релаксація (розслаблення)
	1	Музичні інструменти: піаніно, рояль	Рецептивне сприймання музики	04 стимуляція позитивного настрою
	1	Музичні інструменти: баян	Музично-рухові ігри та вправи	07 активізація творчих здібностей
	2	Українські народні музичні інструменти (бубон, сопілка, бандура)	Казкотерапія	11 закладення основ національної свідомості
	1	Дитячі шумові інструменти: духові (сопілка, ріжок, шарманка)	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах	09 підвищення активності
	2	Дитячі шумові інструменти: ударні (брязкальці, маракаси, бубон, маленькі дзвіночки різного звучання, ложки, металофон, ксилофон, тарілки, трикутник, тріола, маленькі дитячі шкіряні барабанчики)	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах	09 підвищення активності
	3	Оркестр (дитячий шумовий)	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	05 стимуляція емоційної сфери
	2	Вплив музики на людину	Рецептивне сприймання музики	01 релаксація (розслаблення)
	2	Вплив музики на настрій людини	Гра з іграшками	04 стимуляція позитивного настрою
	2	Вплив музики на здоров’я людини	Психоемоційна та соматична релаксація	02 заспокійлива
	3	Співи	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	1	Композитор	Дихальні та гімнастичні вправи під музику	03 глибока релаксація
	3	Ефект Баха	Гра з іграшками	08 стимуляція інтелектуальної сфери
	2	Класична музика	Рецептивне сприймання музики	06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	3	Ефект Моцарта	Музикомалювання	08 стимуляція інтелектуальної сфери
	3	Музичні образи романтиків	Казкотерапія	05 стимуляція емоційної сфери
	3	Реалізм Чайковського	Дихальні та гімнастичні вправи під музику	02 заспокійлива
	1	Образи Равеля	Музикомалювання	07 активізація творчих здібностей
	2	Ефект Дебюсі		06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	3	Творчість	Музично-рухові ігри та вправи	07 активізація творчих здібностей
	3	Українська народна музика	Вокалотерапія	11 закладення основ національної свідомості
	3	Пісня	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	3	Музичні жанри	Музично-рухові ігри та вправи	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Пісня	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	3	Танець	Рухова релаксація та злиття з ритмом музики	05 стимуляція емоційної сфери
	3	Марш	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	09 підвищення активності
	3	Музичні образи	Рецептивне сприймання музики	06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	3	Притчі та легенди	Рухова драматизація під музику	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Дитячий фольклор	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	3	Музика і література	Казкотерапія	05 стимуляція емоційної сфери
	3	Музика і танець	Рухова релаксація та злиття з ритмом музики	09 підвищення активності
	3	Музика і живопис	Музикомалювання	07 активізація творчих здібностей
	3	Сучасна популярна музика	Музично-рухові ігри та вправи	11 закладення основ національної свідомості
	3	Музика для відпочинку	Психоемоційна та соматична релаксація	03 глибока релаксація
	3	Музика для гри	Музично-рухові ігри та вправи	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Музика для навчання	Гра з іграшками	08 стимуляція інтелектуальної сфери
	3	Музика для творчості	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	07 активізація творчих здібностей
	3	Фонова музика	Психоемоційна та соматична релаксація	03 глибока релаксація
	3	Духовний розвиток людини	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	3	Музичні образи в навколишньому світі	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	06 стимуляція емоційно-образних уявлень
	3	Музика як засіб досягнення людиною гармонії із собою	Психоемоційна та соматична релаксація	02 заспокійлива
		Музика як невичерпне джерело життєвої сили	Музично-рухові ігри та вправи	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Українські народні традиції та їх святкування	Казкотерапія	05 стимуляція емоційної сфери
	3	Інструментальна музика	Гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація	04 стимуляція позитивного настрою
	3	Вокальна музика	Вокалотерапія	10 стимуляція мовленнєвої активності
	3	Закладення основ національної свідомості	Рухова релаксація та злиття з ритмом музики	11 закладення основ національної свідомості

2.6 Кольоротерапія

Кольоротерапія – це найдавніша наука. Ще в стародавньому Римі використовувався такий спосіб кольоротерапії, як насичення води кольором. У посудину з водою клали дорогоцінні й напівдорогоцінне каміння певного кольору. А потім прописували цю воду пити. Для різних недуг використовували різні коштовні камені. Наприклад, від застуди лікували бірюзою.

У сучасному світі кольоротерапія - це один з розділів психотерапії. Методів колірного впливу-безліч. Це може бути і медитація на колір, коли людина довгий час дивиться на певну гаму. Ефект від цветомедітаціі міг відчути будь-який, хто довго дивився на оранжево-жовте полум'я багаття.

Кольоротерапія може проводитися у вигляді цветорелаксаціі. Цей вплив здійснюється за допомогою навіювання психотерапевта. Людину занурюють в легкий транс і відтворюють кольорову атмосферу, в якій пацієнту комфортно.

Кольоротерапія може використовуватися і окремо, і в поєднанні з музикотерапії. Недарма існують спеціальні фільми для виходу з депресії.

Застосовувати кольоротерапія можна не тільки з подачі та допомогою фахівців, але і самостійно. Для цього необхідно лише знати який колір яким дією на людину володіє.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2571.JPG$ $C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2572.JPG$

Кожен мисливець бажає знати, де сидить фазан!

Червоний – колір дії. Він стимулює і підкірку головного мозку, і безпосередньо клітини кори головного мозку. Вплив на підкірку відбувається у вигляді підвищення тиску, температури, рухової активності і сексуальної активності. Що ж стосується впливу на клітини кори головного мозку, то червоний спонукає до дії. Неважливо, буде це робоча активність чи просто підвищена збудливість.

Психотерапевти не рекомендують використовувати червоний колір протягом довгого часу. Це загрожує побічними ефектами, такими як перевтома і втома.

Помаранчевий – суміш червоного і білого. Тобто його вплив на людину схожий на вплив червоного, тільки у більш м'якому вигляді. Характерний тим, що підвищує настрій, стимулює робочу активність і втомлює не так сильно, як червоний. Психологи в один голос рекомендують використовувати його для оформлення дитячих кімнат. Або, наприклад, куточка, де дитина буде займатися активною пізнавальною діяльністю.

Жовтий – колір сонця. Чудовий колір для профілактики депресій. Якщо, наприклад, помаранчевий сприяє виходу з депресивного стану, то жовтий попереджає його розвиток. Восени, взимку та ранньої весни жовтий колір нам життєво необхідний. Його можна використовувати у вигляді яскравих плям в інтер'єрі або аксесуарів в одязі.

Жовтий традиційно вважається кольором авантюристів і людей, легких на підйом. Він пробуджує жагу до знань. Стимулює прагнення пізнавати, вивчати, пізнавати щось нове. Спонукає кудись йти, їхати, відправлятися в подорожі.

Зелений належить до холодної гами, але є найм'якшим із кольорів цієї палітри. Він заспокоює, але майже не гальмує життєві процеси організму. Однак, є у зеленого один важливий недолік чи гідність. Це дивлячись з якого боку дивитися. Зелений безпосередньо впливає на ділянку головного мозку, що відповідає за апетит. Коротше кажучи, він його підвищує. Тому якщо кухня у господині повністю оформлена в зелених тонах, то їсти там будуть багато.

Синий – антипод червоного. Він майже повністю гальмує будь-яку активність. Знижує тиск, температуру. Знижує робочу активність. Має заколисливий ефектом.

Синій колір добрий для оформлення спальні і спального місця.

Блакитний – синій із білим. Цей колір теж володіє заспокійливим ефектом, але не настільки сильним, як синій. Фактично блакитний вважається жодним кольором. Його часто використовують для оформлення офісних приміщень, тому що він допомагає зібратися з думками, зосередитись і гасить емоції.

Фіолетовий колір найбільш гальмує. Його довгий вплив на людину загрожує появою постійного відчуття втоми.

Сірий, чорний, коричневий – депресивні кольори. Ні в якому разі не можна застосовувати в оформленні житлових приміщень, особливо, якщо крім цих квітів немає інших. Навіть якщо вам дуже подобаються ці кольори, намагайтеся розбавити їх яскравими плямами.

Люди старшого покоління, напевно, пам'ятають світильники з помаранчевими абажурами. У темряві зимової ночі вони розганяли морок і дарували відчуття тепла, спокою і піднімали настрій.

Білий – фактично, це відсутність кольору. Проте на психологічному рівні, потреба в білому – це потреба захиститися. Приховати емоції і поставити між собою і людьми розділову стіну. Невипадково сукню нареченої білого кольору, в цей момент життя вона як ніхто інший має потребу в емоційній захисту. Медичні халати теж білого кольору. Просто професія така, що постійно доводиться стикатися з чужим болем, але не можна приймати її близько до серця. У цьому плані білий захищає.

2.7 Сміхотерапія

Одним із малорозвинених напрямків здоров'язберігаючих технологій є напрямок вправ зі сміхом. Як це не дивно звучить, але саме «сміхові» вправи дозволяють виконати всі задачі здоров'язберігаючих технологій, які впроваджуються в навчальних закладах.

Проведені дослідження показали, що сміх здатний стимулювати роботу серцевого м'яза, так само як фізичні навантаження і вправи, тому й загальний оздоровчий ефект однаковий. Приблизно 1 хвилина сміху на добу прирівнюється до 15 хвилин занять на велотренажері або 25 хвилинам катання на роликах. Доведено, що похмурі і сердиті люди страждають від інфарктів на 35% більше, ніж ті, хто багато сміється і життєрадісний. Тому подібну профілактику слід робити систематичною вже в дитячому віці. В цьому віці «сміхові» вправи для дітей є більш природними, ніж для дорослих людей, адже діти безпосередні і не соромляться сміятися над тим, що їм здається кумедним.

Корисний сміх і для легенів. Під час сміху людина робить більш глибокий і тривалий за часом, ніж видих, вдих. Тому «сміхові» вправи найкраще здатні збагатити організм киснем, очищають верхні дихальні шляхи від слизу, що скупчився. А кисень, необхідний дітям для кращого засвоєння навчального матеріалу. Сміх також прийде на допомогу тим, хто прагне дізнатися, як знайти упевненість в собі. Адже відомо, що страх і боязкість виникають тоді, коли людина дихає неглибоко і поверхово. Позитивно вплив надає сміх на стан нашого імунітету. Під час сміху організм викидає на слизову дихальних шляхів антитіла, що захищають від різних інфекцій. Також сміх сприяє появі в організмі у великій кількості Т-лімфоцитів, які необхідні для боротьби з різними хворобами.

Крім усього іншого, сміх робить дитину щасливою. У дитини, що сміється, в організмі починають вироблятися ендорфіни, які називаються також гормонами щастя. Вони можуть дещо притупити душевну або фізичну біль. Тому сміх можна вважати і своєрідним ліками від стресу, болю та заподіяних кривд. У дитячому віці дуже важливо, щоб стреси та кривди не мали довгострокового впливу на організм. Інакше, в дитини буде занижена самооцінка, вона стане замкненою.

Варто зазначити, що ефективним вважається далеко не всякий сміх. Він повинен бути щирим і йти від душі. Як правило, здоровий сміх звучить як "ха-ха», а інші варіації реготу («хі-хі», «хо-хо» і т.п.) не роблять настільки позитивного впливу на організм.

Отже, сміх поділяється на:

сміх А (ха-ха) буде означати вислів задоволення і радості. Такий сміх є одним з різновидів здорового сміху;
сміх Е (хе-хе) вважається заздрісним і висловлює презирство і зловтіху;
сміх І (хі-хі) іронічний. Так сміються ті люди, яким є що приховувати;
сміх О (хо-хо) - у ньому вловлюється критика, сумнів і протест;
сміх У (ху-ху) висловлює прихований страх і боягузтво. Характерний для тих людей, які мають певні забобони і дуже бояться критики зі сторони.

Звичайно, впроваджувати «сміхові» вправи на уроках слід з урахуванням особливостей предмету. Наприклад, на позакласному читанні ви можете запропонувати дітям уривок розповіді із кумедними пригодами, або гумореску. На уроці математики, у ролі приклада розв’язання задачі візьміть не звичайну, а задачу із смішним текстом. Загальною «сміховою вправою» для будь-якого уроку може стати кумедна фізкультхвилинка.

Що ж стосується, впровадження «сміхових» вправ на заняттях у гуртках, то керівникам театральних, вокальних, танцювальних гуртків буде зробити це найлегше. Покажіть дитині смішний уривок танцю, клоунади, або «покорчіться» під час розпівки і ви оздоровити дитину без великих навантажень на її організм. Взагалі, «сміхові» вправу можна поєднати із казко терапією, прочитавши дітям розповідь із смішними пригодами.

Проходячи «мовне мистецтво» дітей також легко розсмішити, давши завдання попрацювати над скоромовками. У гуртках театрального напрямку «сміхові» вправи можуть бути закладені навіть у програму, так як гарний актор повинен вміти сміятися «за командою».

Вправи зі сміхотерапії:

Встаньте, вдихніть і... посмійтеся! Вийшло? Ні? Ми дуже серйозні, тому нам так складно щиро розсміятися. Почувши веселий жарт, ми всього лише посміхнемося. А адже саме сміх, а не чергова посмішка, приносить максимум користі. Потренуйтеся - і ви навчитеся сміятися в будь-який момент.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2591.JPG$

Виконайте ще одну вправу – посміхніться і утримуйте посмішку. Хід думок і навіть настрій почнуть поліпшуватися - і ось вже ваша усмішка стане не награною, а справжньою.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2592.JPG$

В американських книгах можна знайти таку рекомендацію: «Встаньте перед дзеркалом і почніть корчити пики і показувати язик своєму відображенню! Сміх не змусить себе чекати! ». Напевно, такий спосіб не всім підходить, але ж у кожного з нас є щось, що викликає щирий сміх – такі собі «сміхотаблетки».

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2593.JPG$

Це може бути улюблена комедія, смішні оповідання, збірники анекдотів чи відеозапису, на яких відображені сімейні свята. Зберіть для себе скриньку сміху та відкривайте її, коли це необхідно. Погане самопочуття, поганий настрій і депресія відступлять під натиском радісного сміху! Смійтеся на здоров'я!

Гуморески

«Дивний школяр»

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки,

Слухають онуки.

Раптом менший запитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

— От був номер! — малюки

Сміхом залилися,

— Як до школи ви прийшли

З бородою й лисі.

«Найкраща мова»

Йде синок до школи вперше.

Пита батька мати:

- Якій мові ми синочка

Будемо навчати -

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

- Хай вивчає ту, якою

Печатають гроші.

Контракт

«Заключив контракт мільйонний

Футболіст Дмитрина»,

Чита батько у газеті й погляда на сина.

Той уроки вчить старанно

Давно й без спочину.

Розлютився раптом батько

Й кричить на хлопчину:

— Все гризеш оту науку,

Хочеш вченим стати?

Краще йшов би на подвір'я

М'яча поганяти!

Розділ III

3.1 Емоційне здоров’я

Школа… Вона часто нагадує бджолину хатинку, з якої вилітають чи до якої залітають діти. Учні – це допитливі медоноси-збирачі, дослідники, майбутні українці. Вони зараз гамірно поводять себе, бо час дитинства - безтурботний. Емоції і почуття забарвлюють їхнє життя світлими й темними кольорами, роблять здатними радіти, дарувати радість і сприймати її, любити і ненавидіти, страждати і співпереживати.

Звичайно, становлення емоційного світу дитини має свої вікові сходинки - від першого плачу через образу до щастя чи нерозділеного кохання.

Емоції і почуття не можуть залишати людину байдужою, і таким чином «вмикається» уся «система» особистості.

Що ж таке емоції? Т.Кириленко дає таке тлумачення цього поняття: «Емоції - відносно короткочасні ситуативні переживання. Вони пов’язані з певною ситуацією, яка зачіпає інтереси людини, тобто має для неї значення.»

Якщо вона сприяє задоволенню потреби - виникають позитивні переживання, якщо ж ні - негативні.». Інше визначення емоцій дає В.Крутецький:

«Емоціями називають переживання людини свого відношення до того, що вона пізнає чи виконує, до інших людей, до самої себе». Звідси випливає, що емоції виникають при співставленні результату з тим, що планувалося. Досить часто у класному колективі про дитину, яка нас вразила, ми говоримо: «Ти сьогодні перевершив себе», а про ту, яка засмутила – «Ти не

виправдав нашого довір’я». Емоції виникають і тоді, коли дії учня розбігаються з його поглядами. Так виникає неспокій, страх, сором, хвилювання.

Відома проста істина: позитивні емоції - важливий фактор здоров’я і довголіття. Коли дитина радіє, вона ніби має крила.

Негативні емоції призводять до різних нервових розладів. Мені часто доводилося спостерігати, що діти, які яскраво виявляють негативні емоції, не мають друзів, бо не знаходять спільної мови. Вони виявляють егоїзм, грубість.

Так, наприклад, у моєму класі була дівчинка, яка постійно була незадоволена всім, дітям відповідала грубістю, виявилося, що так її налаштовували вдома.

Відвідування родини, спілкування з батьками не давали ніякого ефекту.

Стереотип домашнього виховання не можна було збороти, і такою пішла дівчина в життя, несучи негатив.

Тому слід зазначити, що найпершу і найголовнішу роль у становленні і формуванні емоційного світу дитини відіграє сім’я. У емоційно убогій сім’ї діти ніколи і нічому не радіють. Вони не розуміють гумору, комічних ситуацій, хворобливо реагують на жарт. Сміх тут не переливається в гранях емоційного настрою, діти почувають себе нещасними.

Веселість дорослих – запорука життєрадісності дітей. У таких родинах діти є комунікабельними. Вони відверті і прагнуть до спілкування з іншими.

Часто емоційні конфлікти дитини з родиною лежать в основі дитячих суїцидів, бажанні спробувати «собачий кайф» чи інші ігри, зробити щось, щоб довести дорослим свою правоту.

Формування емоційного світу дитини - це поступове сходження від зовнішньо красивого до краси внутрішньої. Це, власне, є виховання естетичних і моральних почуттів. Звичайно, на це особливу увагу звертає школа, бо вона дає дітям зрозуміти, що є красивим, а що – потворним.

Виховання моральних почуттів – складний педагогічний процес. Методика його розроблялася тисячоліттями, але шкода, що на практиці іноді забувається найголовніша умова його успіху: добро виховується добром, честь – честю… Батьки повинні кожної миті відчувати на собі щирий, пильний погляд дитини, а значить – бути гідними наслідування.

Особливе місце у формуванні емоційної сфери школярів займає статеве виховання від хлопчика і дівчинки до жінки і чоловіка – цей шлях проходять діти в кожній родині, звичайно, по-різному. Стереотипи взаємин батьків закріплюються міцно, ламати їх дуже важко. Приклад батьків – найкращий доказ. Кожного дня діти спостерігають, як тато з повагою ставиться до мами, як мама високо цінує чоловічі риси. Все це формує у дітей такі почуття, як честь, гідність, совість, відповідальність.

Тож, кожен вчитель може спробувати замінити своєму вихованцю в разі потреби батька чи матір.

Зустрічайте дитину позитивними емоціями – і вона вам відповість тим же, нехай не з першого разу, але ще обов’язково відбудеться. Існує "формула" позитивного спілкування між людьми: краще зайвий раз посміхнись, ніж нахмурити брови, чи чи залишитися байдужою.

Щоб створити стан емоційного комфорту, треба:

Давати змогу дитині доводити розпочату справу до кінця і бачити результат своєї роботи;
Забезпечити спокійну обстановку, відмовитися від криків, різких жестів, авторитарних дій, від принизливих, недоброзичливих висловлювань;
Відмовитися від надмірної опіки, стимулювати бажання самостійно проявляти творчість, ініціативу і оцінити її;
Дати дитині змогу вибирати заняття за бажанням, а при потребі побути на самоті;
Знайти час вислухати дитину, розпитати її;
Розвивати у себе і дітей почуття гумору, уміння посміятися по доброму без зла з себе.

Емоційний комфорт – це не просто добре фізичне самопочуття, а бажаний емоційний стан, що свідчить про переживання людиною задоволення, успіху, безпеки.

3.2 Формування емоційного досвіду молодшого школяр засобами казки

Використання дитячих казок є провідним у дошкільному дитинстві. Персонажі казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних або негативних.

Цікаві дослідження впливу казок на душу дитини описано американським психологом Бруно Беттельгеймом "Психоаналіз чарівної казки. Про користь чарівного". Автор наголошує, що розвиток особистості відбувається поетапно, і кожен етап обслуговується певною казкою. Казка допомагає дитині сформувати свій внутрішній світ так, щоб піднятися ще на одну сходинку у своєму розвитку.

Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Люди і діти різного віку сприймають казку по-різному. Тобто казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково.

Наприклад :

"Троє поросят" дорослий засуджує легковажних поросят, які не захотіли будувати будинок надійний, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами і проживає життя разом з ними. У цій казці яскраво показано дорослішання особистості.

Ще один персонаж Вовк. Кожному знайомий стан дитини, коли вона зла і хоче зламати. зруйнувати щось. Це "Вовк", який живе в кожному із нас. Та казка підказує: "Вовк – некерована, неконтрольована агресія, що карається. Звідки вплив моралі: учись керувати "вовком" у своїй душі.

Ототожнюючи себе з кожним персонажем, дитина не розумом, а усім своїм єством переживає ці важливі для неї етапи дорослішання.

Занурюючись у казковий світ дитина уявляє себе кимось із героїв: долає перешкоди, помирає. відроджується. Цінність казки полягає у тому, що вона ніколи не вкладає готову істину в голову дитини, а спонукає до активної роботи над собою.

Подолання внутрішніх протиріч за допомогою казки.

Майже у кожній казці спостерігаємо перевтілення героїв. Проте для дітей перевтілення відбувається не лише у казках.

"Ось матуся обіймає свою дитину, пестить та голубить… Але потім сварить, кричить – мабуть, її зачаклував злий чарівник. У душі дитини стикаються два сильні антагоністичні почуття до однієї людини: любов та ненависть. Але ж маму не можна ненавидіти, це погано, такі почуття засуджує суспільство.

Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості.

Усі казки мають щасливий кінець. Це дуже важливо для дитини – бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Проте рано чи пізно дитина ставить собі чимало складних запитань: Чи зможе вона навчитись любити? Аби подолати ці страхи, стануть у пригоді казки, де наречена чи наречений є тварини, які потворні вдень, а вночі стають прекрасні. Це дає зрозуміти, що в людині поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. Вчить приймати людину такою, якою вона є.

Правила ознайомлення з казкою.

Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить.
Казку ліпше не читати, а розповідати.
Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.
Пам′ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій з чарівним підтекстом – для дорослого кидання персонажа у вогонь є порушення їх прав, а для дитини – впевненість у тому, що зло знищене.
Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через текст.
Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій.
Розповідаючи казку, використовуйте казковий зачин – це ті ворота, через які дитина потрапляє у казковий світ.

Практична частина:

Ділова гра : "Творимо терапевтичну казку крок за кроком".

Ще наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій. У казці одразу зрозуміло, де добре, а де зло, погані вчинки героя засуджено, а хороші – винагороджено. У головного героя завжди є шанс отримати допомогу надприродних сил і виправитися зі злом.

Мета: навчити педагогів створювати терапевтичну казку звернувши увагу на індивідуальні особливості дитячої психіки. За допомогою спеціально створеної казки легко подолати певні проблеми у розвитку дитини та соціалізації.

Крок 1. Визначаємо проблему чи ситуацію, яка потребує корекції.

Спілкуємось з батьками, спостерігаємо за дитиною для визначення проблеми. Це може бути поганий сон, неуважність, агресія, плаксивість, жадібність, образливість тощо.

Крок 2. Як дитина виявляє проблемну поведінку.

Визначивши проблему, згадуємо, як дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади записуємо, щоб потім використати їх у казці.

Крок 3. Аналіз можливих наслідків проблемної поведінки дитини.

Після того, як прояви проблемної поведінки з′ясовано, слід проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад, із жадібною дитиною інші діти не хочуть дружити.

Крок 4. Обираємо героя казки.

Обираючи героя казки, слід дотримуватись певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім′я йому слід дати інше, щоб не викликати у дитини спротив. Краще, якщо ім′я та прізвище героя буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштує дитину.

Крок 5. Розказуємо про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитись.

Тепер можна складати казку. Спочатку розказуємо про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитись. Скільки було друзів, як вони до нього ставились, Але одного разу злі сили зачарували героя і так далі…

Крок 6. Описуємо у казці, як герой виявляє проблемну поведінку.

Слід описати, як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (відгадати 3 загадки, виконати 3 завдання, подолати 3 перепони) – так дитина краще засвоїть та запам′ятає казку. Необхідно показати, як із кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла, до чого призводить погана поведінка.

Крок 7. Уводимо в казку персонажа на кшталт мудрої феї.

Далі уводимо в казку персонаж Мудрої Феї, Сови, Мудреця, Василини Премудрої і т. д. чи доброго чарівника. Він підкаже головному герою вихід із проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитись.

Крок 8. Щасливий кінець.

Наприкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію та виправився, а, отже, змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішого, ніж на початку казки.

Звісно, можна творити терапевтичні казки за власними принципами або інтуїтивно. Але на початку така покрокова схема стане у нагоді.

3.3 Заняття з використанням казкотерапії

Тема: Що означає бути добрим?

Мета:

допомогти дитині усвідомити свій внутрішній світ та особистісні цінності;
розвинути самосвідомість дітей;
підтримати мотивацію дітей у вивченні та усвідомленні самих себе.

Обладнання: альбоми, кольорові олівці, фломастери, індійська народна казка «Чи пам’ятають на світі добро?» (скорочений та адаптований варіант).

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

Всі діти люблять казки. У кожного з вас є улюблена казка. А чи знаєте ви, друзі, що казка це не просто цікава історія, а важливе послання від наших далеких предків. Це свого роду зашифровані інструкції, життєві уроки, які попередні покоління накопичували, зберігали і передавали наступним поколінням як найцінніший скарб – щоб нащадки знали, як зробити своє життя щасливим.

Давайте спробуємо з вами розшифрувати ці послання.

– Як ви думаєте, що означає бути добрим? Чи можна протистояти злу і залишатися добрим?

– Послухайте індійську народну казку “Чи пам’ятають на світі добро?” Може, ви знайдете в ній відповіді на свої питання.

ІІ. Читання (розповідання) казки «Чи пам’ятають на світі добро?» вчителем.

Чи пам’ятають на світі добро?

Дуже-дуже давно у темних густих джунглях жили тигр і тигриця, і було у них троє малюків. Став тигр старіти і слабіти, відчув що скоро помре. Покликав до себе своїх дітей і оголосив їм прощальний заповіт:

– Діти мої, – сказав тигр, – пам’ятайте, що тигр – цар лісів, полює за всіма звірами, і не сміють вони йому заперечувати. Є тільки один звір, від якого я хочу вас застерегти, один він сильніший та хитріший від тигра. Звати його Людина, і перед смертю застерігаю вас: бережіться, не полюйте на нього і не убивайте його.

З цими словами старий тигр ліг на бік і помер.

Із трьох малюків двоє старших були розумні і дотримуватися поради батька: ганялися тільки за сарнами, кабанами та різними іншими звірами в лісі, а людей уникали як вогню. Але молодший був норовливим і мав свої наміри:

- Що це за істота така ця Людина? Чув я, що сили у неї не багато, та не має вона ні іклів, ні кігтів. Я одним ударом долаю і оленя і кабана, подолаю і Людину.

Не зупинили молодого тигра ні благання матері, ні братів, що застерігали його і нагадували заповіт тигра-батька. Прокинувся він на світанку і пішов шукати Людину.

Зустрівся йому на дорозі старий буйвол. Спина його була вся у смугах від старих ударів батогом. Тигр ніколи не бачив людини і запитав буйвола:

– Хто ти? Може Людина?

– Ні, я тільки старий, бідний буйвол.

– Ось як, – сказав тигр. – Тоді, може ти розкажеш мені, що це за істота така Людина, бо я хочу знайти її та вбити.

– Стережись, молодий тигр, – сказав буйвол, – це небезпечна та підступна істота. Багато років я був слугою Людини: носив важкі ноші на своїй спині і стер ними свої боки. Поки я був молодим і сильним, чоловік цінив і годував мене, а тепер, коли я став старим та слабким і не можу більше працювати на нього, він вигнав мене в ліс. Стережись, стережись Людини, не шукай її і не намагайся вбити, вона хитра і небезпечна.

Тільки розсміявся молодий тигр і пішов своєю дорогою.

Через якийсь час зустрів він старого слона, який пасся на галявині. Шкіра його була вся в зморшках та складках, очі були мутними від старості, за вухами виднілись великі рубці там, де його били по голові палицею.

– Що ти за звір? – запитав тигр. – Може людина?

–Ні, я тільки старий слон.

– Ось як? Ну, якщо ти такий старий, то може ти знаєш, що це за звір такий, Людина? Хочу знайти її, вбити та з’їсти.

– Стережись, молодий тигре, не полюй на Людину, це підступний і небезпечний звір. Поглянь на мене, я – великий і сильний, і що ж? Людина підкорила мене, навчила і зробила своїм слугою на багато років. Поки я був молодим, чоловік годував мене та доглядав. Але коли я став старим та не можу більше працювати, мене вигнали в ліс і перестали про мене піклуватися. Послухай мене, не чіпай Людину, бо потрапиш у біду.

Молодий тигр тільки розсміявся у відповідь і пішов своєю дорогою. Через якийсь час почув він, що хтось рубає дрова, підкрався ближче і побачив лісоруба. Подивився, подивився на нього і запитав його, що він за звір. Лісоруб відповів:

– Ну і невіглас же ти, тигр. Невже ти не знаєш, що я людина?

– Так, – сказав тигр, – от мені пощастило; я шукав людину, щоб вбити її і з’їсти, ти мені якраз і знадобишся.

Почув це лісоруб і розсміявся:

– Вбити і з’їсти мене? Ти напевне не знаєш, що людина дуже хитра, щоб її міг з’їсти тигр? Пішли до мене і я тобі покажу таке, що тільки людина знає і тобі корисно буде це знати.

Тигру це сподобалось, і пішли вони разом, поки не прийшли до міцного будинку, де жив чоловік.

– Що це? – запитав тигр.

– А це називається дім, – сказав чоловік. – Я покажу тобі, як ним користуватись.

Зайшов до будинку і зачинив за собою двері.

– Ось бачиш, – сказав він тигру, – які дурні тигри, порівняно з людьми. Живете ви собі в ямі у лісі, на холоді, дощі та спеці, і всієї вашої сили не вистачить, щоб збудувати дім. А я ось слабший від тебе, а вибудував собі чудовий дім, де живу собі в своє задоволення.

– Ні, – розлютився тигр, – ти, жалюгідне, беззахисне створіння, живеш в такому будинку, а я, такий сильний, красивий, з кігтями та іклами стою зовні? Я повинен бути у будинку, а не ти. Виходь негайно і поступись мені місцем.

– Добре, – сказав чоловік, впустив тигра, а сам вийшов. Міцно зачинив будинок, взяв сокиру на плечі і пішов, залишивши тигра помирати від голоду та спраги.

Скоро тигру набридло сидіти у будинку і захотів він вийти з нього.

Як він не намагався, але нічого не виходило. Почали його мучити спрага і голод.

Пройшов деякий час, стало йому зовсім погано. Дивиться тигр у щілинку і бачить: прийшла сарна напитися до річки, що текла поблизу дому.

– Сестричко сарна, відчини двері, випусти мене, гину я.

Злякалась сарна, почувши тигра, але побачила, що він міцно закритий – заспокоїлась.

– Прикро мені чути про твою біду. Тільки я боюсь, що коли я випущу тебе, ти мене вб’єш та з’їсиш.

– Що ти, ні, обіцяю. Випусти мене!

Пожаліла сарна тигра, відчинила двері. Тільки тигр вискочив із дому, так і схопив сарну.

– Шкода мені тебе, сестричко, тільки я так зголоднів, що повинен тебе з’їсти.

– Але ти обіцяв, що не будеш мене їсти. А тепер, коли я врятувала тебе, ти добра не пам’ятаєш.

– Добро? Що таке добро? – сказав тигр. – Я не вірю, щоб добро пам’ятали.

– Ні? – здивувалася сарна. – Давай запитаємо трьох живих істот, яких зустрінемо, чи пам’ятають на світі добро. Якщо вони скажуть, що не пам’ятають, ти можеш вбити мене та з’їсти. Але якщо скажуть, що добро пам’ятають, ти повинен мене відпустити.

– Згода, – сказав тигр.

Пішли вони разом. Дивляться, біля дороги росте велике дерево.

– Доброго дня, дерево, – сказала сарна, – розсуди нас, будь ласка.

– У чому справа, сестро сарно? Охоче допоможу, як зможу.

– Ось яка справа, – почала сарна. Знайшла я цього тигра закритим у будинку лісоруба. Покликав він мене і попросив випустити та пообіцяв, що не з’їсть мене. Але як тільки я його випустила, він схопив мене і хотів убити та з’їсти. А коли я стала дорікати йому тим, що він добра не пам’ятає, так він сказав, що добра ніхто не пам’ятає. Ось ми і домовились з ним, що у перших трьох живих істот, які зустрінемо, ми запитаємо, чи пам’ятають на світі добро. Якщо скажуть, що не пам’ятають, то тигр може з’їсти мене, я якщо скажуть, що пам’ятають, то він повинен відпустити мене. Будь ласка, брате дерево, скажи ти нам, чи пам’ятають добро на світі?

Сумно зашелестіло гілками дерево і каже:

– Радий би допомогти тобі, сестро, але мушу відповідати по совісті, так, як сам бачив. Росту я тут при дорозі і в затінку моїх густих гілок ховаються від спеки і люди і звірі. Відпочивають, насолоджуються прохолодою... А потім що? А потім йдуть собі далі, не тільки не дякують за гостинність, але ще й ламають моє гілля, щоб підганяти ним змучену худобу... Чи це означає «пам’ятати добро»? Ні, добра на світі не пам’ятають.

Бідна сарна зовсім занепала духом, і пішли вони далі. Бачать, пасеться буйволиця і її телятко. Буйволиця їсть суху і низьку траву, а телятку залишає високу та соковиту. Підійшли вони до буйволиці, лань і каже:

– Доброго дня, тітонько буйволице. Ось ми з тигром хочемо з тобою порадитись в одній справі. І розповіла сарна про свою сумну пригоду.

Подивилась буйволиця своїми великими очима на тигра, потім на сарну і каже:

– З радістю допомогла б тобі, сестро лань, але треба казати так, як я дійсно бачила на світі. Розсуди сама: ось є у мене телятко.

Поки воно маленьке, роблю все, що можу, щоб воно було ситим та щасливим. А коли воно підросте і стане міцним та сильним, чи буде пам’ятати про свою стареньку маму? Чи пригадає те, що вона робила заради нього? Чи буде воно берегти мою старість? Ні, живу я давно і скажу: добро на світі не пам’ятають.

Зовсім знітилась сарна, почувши таку відповідь. А тигр тільки й радіє. Залишилось запитати ще кого-небудь, щоб закінчити суперечку. Рушили вони далі. Дивляться – скаче по дорозі заєць.

Зупинили вони його та й питають:

– Доброго дня, зайчику, – каже лань, – можеш розсудити нас з тигром, справа не довга.

– Охоче, – каже заєць, – розповідайте у чому справа.

– Ось як було діло... – і розповіла сарна зайцю, як все сталося.

– Ой, сестро, дивна це справа. Щоб розв’язати таку складну задачу, треба мені все добре взнати та зрозуміти. Подивимось, як все було: ти, сарна, була зачинена у будинку лісоруба?

– Та ні, – загарчав тигр – це я був зачинений!

– Так, так, – каже заєць, – тебе зачинила сарна?

– Зовсім ні, – заперечила сарна, – ти, здається нічого не розумієш. Давай я тобі все добре поясню.

– Так, так, справа я бачу дуже складна, – відповів заєць, – відразу і не зрозумієш. Треба піти на те місце, де все сталося. Там ви мені все покажите і поясните.

Погодились на це тигр і сарна і пішли до будинку лісоруба.

– Ну ось тепер, – каже заєць,– ви мені все покажите і зрозуміло поясните, як було насправді. Ти де була, сестричко-сарно, коли тебе тигр помітив?

– А ось тут, – і сарна побігла до води, – я пила воду.

– А ти, дядечко тигр?

– А я був тут, всередині будинку, – сказав тигр і ввійшов до будинку.

– А двері були зачинені, так?

І заєць зачинив двері на засув. Потім він пішов з сарною, а тигр залишився в будинку і загинув.

ІІІ. Аналіз казки

Чи сподобалась вам казка?

Як ви вважаєте, про що ця казка? Чи пам’ятають на світі добро?

Чому старий тигр застерігав своїх тигренят не полювати на людину?

Що можна сказати про головного героя казки?

Чому молодий тигр не послухав свого батька?

Які наслідки мав цей вчинок?

Які стосунки у тигра з іншими героями казки?

Яку стратегію стосунків він вибрав?

Чи допомогло йому це?

У чому полягають головні труднощі героя?

Від кого отримує допомогу сарна?

Чому заєць вчинив з тигром саме так?

Чи можете ви навести приклад доброго вчинку, зробленого вами?

Чи пам’ятаєте ви добро, яке вам роблять інші?

На кого з персонажів цієї казки ви хотіли б бути схожими? Чому?

Висновок. Пам’ятайте, кожна казка несе в собі прихований сенс. Вона попереджає нас про наслідки руйнівних вчинків. У житті кожна подія може мати декілька варіантів розвитку, і тільки від вас залежить, який шлях ви оберете.

Подумайте, як би міг змінитись сюжет казки, якби її герої (тигр, людина, сарна та заєць) змінили свою поведінку.

ІV. Малювання ілюстрацій до казки

3.4 Ігри-медитації

Гру-медитацію проводять сидячи. Доцільно розташуватися на підлозі або на траві у позі з мінімальним м'язовим напруженням. Треба схрестити ноги і покласти руки на коліна. Голова, шия і тулуб мають бути на прямій лінії.

Медитацією можна займатися в будь-який зручний час, але не раніше, ніж через годину після їжі. Починати треба з розслаблення м'язів обличчя. Запропонуйте дітям усміхнутися, тоді зніметься напруга з усіх лицьових м'язів. (Нехай малюки уявлять, що вони усміхаються мамі, своєму другові).

Ігри-медитації бувають різні за характером і сюжетом. Деякі з них доцільно проводити під супровід класичної музики.

Психологічний тренінг, яким є ігри-медитації, забезпечує стан врівноваженості й душевного спокою, налаштовуючи дитину на цікаву для неї роботу.

Я - сонечко

Я – маленьке сонечко. Я прокидаюся, вмиваюся.

Я розчісую свої промінці і піднімаюся над обрієм. Я – велика куля. В мене багато тепла і світла. Я дарую своє тепло всій землі – лісам, рікам, лукам. Я вдихаю тепло. Я лечу над землею і освітлюю зелене листя, червону квітку.

Я – хмарка

Я – хмарка. Велика, пухнаста, легка. Мені втішно бути хмаркою, пливти у синьому небі, мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я підводжу вгору очі, вдихаю всім тілом світле повітря.

3.5 Релаксаційні вправи

У перекладі з англійської «геlах» означає розслаблення. Всі розуміють, що потрібно розслабитися, але як? Цьому потрібно вчитися. Існують різні методики. Освойте деякі з них, вони дозволять вам на короткий час вийти з шаленого ритму життя, щоб потім з новими силами повернутися до повсякденних справах.

Релаксаційні вправи найкраще проводити під спокійну музику. Регулярне виконання цих вправ робить дитину більш спокійною, врівноваженою, а також дозволяє дитині краще зрозуміти свої почуття. В результаті дитина володіє собою, контролює свої деструктивні емоції і дії. Релаксаційні вправи дозволяють дитині опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

Вправа «Муха»

Мета: зняти напруження з м’язів обличчя.

Нехай дитина зручно сяде: руки вільно лежать на колінах, плечі та голова опущені, очі заплющені. Та уявіть собі, що на її обличчя намагається сісти муха. Вона сідає їй то на ніс, то на ротик, то на лоб, то на очі.

Завдання дитини — не розплющуючи очей, відігнати набридливу комаху.

Вправа «Лимон»

Мета: досягти стану спокою.

Сядьте зручно: руки вільно розмістіть на колінах (долонями вгору), плечі та голова опущені, очі заплющені. Уявіть собі, що у Вас у правій руці — лимон. Починайте повільно його стискати до тих пір, поки не відчуєте, що «вичавили увесь сік». Розслабтеся. Запам’ятайте свої відчуття. Тепер уявіть, що лимон знаходиться у вашій лівій руці. Повторіть вправу. Знову розслабтеся і запам’ятайте свої відчуття. Після цього виконайте вправу одночасно обома руками. Розслабтеся. Насолодіться станом спокою.

Вправа «Бурулька»

Мета: досягти оптимального емоційного стану.

Станьте, заплющте очі, руки підніміть угору Уявіть, що Ви — бурулька. Напружте усі м’язи Вашого тіла. Запам’ятайте це відчуття. Необхідно завмерти у цій позі на 1-2 хвилини. Потім уявіть, що під дією сонячного тепла Ви починаєте поволі танути, розслаблюючи поступово кисті рук, потім — м’язи плечей, шиї, корпусу, ніг тощо. Запам’ятайте свої відчуття у стані розслаблення. Виконуйте вправу доти, доки не досягнете оптимального емоційного стану. Цю вправу також можна виконувати, лежачи на підлозі.

Вправа «Повітряна кулька»

Станьте, заплющте очі, руки підніміть угору, наберіть повітря у легені. Уявіть, що Ви — велика повітряна куля, що наповнена повітрям. Постійте у такій позі 1—2 хвилини, напружуючи усі м’язи тіла. Потім уявіть, що у кульці з’явилася невеличка дірочка. Повільно починайте випускати повітря, одночасно розслаблюючи м’язи тіла: кисті рук, потім — м’язи плечей, шиї, корпусу, ніг тощо. Запам’ятайте свої відчуття у стані розслаблення. Виконуйте вправу доти, доки не досягнете оптимального емоційного стану.

І, нарешті, під час сильного нервово-психічного напруження Ви можете виконати 20—30 присідань або 15—20 стрибків на місці. Це дозволить позбутися напруги, що виникла. Даний метод зняття психоемоційної напруги широко використовується спортсменами, артистами перед відповідальними виступами тощо.

3.6 Аромотерапія

Запахи відіграють величезну роль у житті сучасної людини. Причому цінувати запахи людина починає ще в дитинстві, хай і не завжди усвідомлено. Ви пам'ятаєте запах булочок, спечених мамою, запах моря, куди вас возили на канікули? Причому ці запахи настільки міцно залишаються у підсвідомості людини, що навіть у дорослому віці миттєвої викликають відповідні асоціації – варто закрити очі і здається, ніби ти знову в дитинство потрапив.

Особливо аромати співзвучні світу дитини. Діти наділені дивовижною здатністю відчувати і безпомилково вибирати цілюще для себе запах. Аромати збагачують дитинство радістю, захопленням, блаженством. Багато хто знає, що для повноцінного розвитку дитини його сприйняття необхідно насичувати яскравими зоровими образами, різноманітними звуками, тактильними відчуттями. Але також важливо дати йому можливість відчути різноманіття запахів, що закладе основу психологічного здоров'я і багатства її особистості.

Застосування натуральних ефірних олій у догляді за дитиною обумовлено їх природною близькістю до крихкого і чистого дитячому організму. На жаль, ринок запашних речовин на сьогоднішній день на 96% складається з продуктів аромосинтезу, які можуть містити хімічні замінники.

Основним принципом дитячої ароматерапії є застосування 100% натуральних ефірних масел. Тому треба дуже обережно підходити до вибору ароматичних засобів, які застосовуються в естетичних цілях, масажної практиці для підтримки психічного і фізичного здоров'я дітей. Навіть для дітей, схильних до алергічних реакцій, можливе використання аромоолій на тих же умовах, що і всім іншим. Для тестування попередньо нанесіть на зап'ясті трохи розрідженого складу (менш концентрованого).

Використовуйте тільки натуральні масла. Продукція аромосинтезу може викликати у дитини алергічну реакцію, неспокійна поведінка, порушення сну, роздратування слизової носа і очей.

Розглянемо деякі рецепти аромотерапії для дітей:

При стресовій ситуації

розчинити в невеликій кількості теплої води кілька крапель олії лаванди і обтирати тіло до зниження температури.

При нервовому напружені:

1)в одну десертну ложку масла-основи додати 1 краплю олії чайного дерева і 2 краплі масел лаванди і евкаліпта. Змащувати два рази на день область гланд, шию, пах, лікті і коліна.

2) На 10 мл базового масла по 1 краплі мирта і лаванди.

Приготуйте обрану вами суміш і використовуйте для масажу спини та грудної клітини.

Після шести років:

1) При сухому кашлі капніть в 1 літр гарячої води по 1 краплі масел ромашки й евкаліпта. Зробіть інгаляцію протягом 10 хвилин. При проведенні процедури дитині краще запропонувати закрити очі, тому що потрапляння парів ефірних олій може викликати сльози. Це не страшно, але дитині може не сподобатися і назавжди відбити охоту до подібних процедур.

2) При вологому кашлі зробіть інгаляцію, додавши на літр гарячої води по краплі масел евкаліпта і чайного дерева.

Також аромотерапія для дітей передбачає ароматизацію дитячої кімнати. Ви можете зробити це з метою профілактики або в комплексі лікування простудних захворювань, просто для створення гарного настрою у вашої дитини.

Аромотерапія для дітей полягає в основному в ароматизації повітря за допомогою нанесення масла на різні предмети. Це можуть бути вироби з дерева, глиняні або керамічні фігурки, спеціальні аромомедальйон або ароматичні подушечки.

Для того щоб просто створити бадьорий радісний настрій використовуйте наступні суміші:

1. 3 краплі олії лимона, по 2 краплі масел ромашки і апельсина. $C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2576.JPG$ $C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2574.JPG$

2. По 2 краплі кориці і лаванди, 1 крапля олії троянди.

$C:\Users\notebook-11\Desktop\фото проект\DSCN2579.JPG$

Застосовуючи аромотерапію для дітей, ніколи не наносьте ефірні масла, не розведені маслом-основою, на шкіру. В якості основи підійдуть рослинне, мигдальне, оливкова або інші транспортні масла.

Не давайте дітям приймати ефірні масла всередину - для цього підходять тільки очищені особливим чином масла, які може рекомендувати лише лікар. Не використовуйте ефірні масла, у якості яких ви не впевнені.

Список використаної літератури

Козленко Н.О. Школярам звичку займатися фізкультурою / Н.О. Козленко. К., 1985. 120
Боритко Н.М. Методологія та методи психолого-педагогічних досліджень [Текст]: навчальний посібник для вузів / Н.М. Боритко, А.В. Моложавенко, І.А. Соловцова; ред. Н.М. Боритко. М.: Академія, 2008. 320 с.
.Голощапов Б.Р. Історія фізичної культури і спорту [Текст]: навчальний посібник для пед. вузів / Б.Р. Голощапов. М.: "Академія", 2001. 312 с.
.Гугін А.А. Уроки фізичної культури в І-ІІІ класах / А.А. Гугін. М., 1977. 320с.
.Ільїн Є.П. Психодіагностика спорту [Текст] / Є.П. Ільїн. СПб.: Питер, 2008. 352 с.
.Качакін В.М. Методика фізичного виховання / В.М. Качакін. М., 1980. 304 с.
.Козленко М.П. Теорія і методика фізичного виховання / М.П. Козленко, Є.С. Вільчковський, С.Ф. Цвек. К., 1984. 220 с.
.Козленко Н.П. Фізичне виховання учнів перших класів / Н.П. Козленко, В.П. Мацулевич. К., 1988. 310 с.
.Марищук В.Л. Психодіагностика у спорті [Текст]: навч. посібник для вузів / В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, Л.К. Сидорова. М.: Просвещение, 2005. 349 с.
.Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури / Л.П. Матвєєв. М., 1991. 443с.
.Соколов В.А. Мотивація занять школярів фізичною і спортивною культурою / В. А Соколов. Мінськ, 1973. 227 с.
.Степаненкова О.Я. Теорія і методика фізичного виховання та розвитку дитини [Текст]: навч. посібник для вузів / О.Я. Степаненкова. М.: "Академія", 2006. 2-е: вид. ? 368 с.
.Теорія і методика фізичного виховання / за ред. Б.А. Ашмаріна. М., 1990. 287 с.
.Теорія і методика фізичного виховання / за ред. Б.А. Вайнбаума. М., 1979. 209 с.
Холодов Ж.К. Теорія і методика фізичного виховання і спорту [Текст]: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов. 3-є вид. М.: "Академія", 2004. 480 с.