Життєтворчий проєкт "Я - чекіст, але я і людина"

Проєкт “Я – чекіст, але я і людина”

Михайло Хвильовий. Новела “Я (Романтика)”

Мета: формувати готовність учнів до здійснення морального вибору; здатність до пріоритезації цінностей; уміння нести відповідальність та відстоювати власні переконання.

Очікувані результати: цінності універсалізму; самостійність у ситуаціях вибору; виховання гуманізму та милосердя.

Ключове питання: Як віднайти своє справжнє «Я»?

Тематичні питання:

1. Ідеологія у теорії та на практиці

2. Кінці душі головного героя

3. Чи варта благородна мета антигуманних засобів?

Методичні рекомендації. Під час аналізу новели варто постійно порівнювати персонажів між собою, віднаходити спільне та відмінне. Варто звертати увагу на мотиви вчинків та їхні наслідки. Також необхідно розуміти контекст сучасних автору історичних подій та мистецького процесу. Для  проєктування  доцільно  відвести  урок,  організувати  роботу  учнів  у  трьох групах. Рекомендована форма презентації (захисту) проєктів: частина наступного уроку.

Операційна карта з розробки тематичного питання 1

ІДЕОЛОГІЯ У ТЕОРІЇ ТА НА ПРАКТИЦІ

Ідеологія – сукупність філософських, політичних, правових, моральних, релігійних та мистецьких поглядів, що характеризують те або інше суспільство, клас, політичну партію.

• Якої ідеології дотримувалися головні герої новели? Якими були їхні основні ідеї, прагнення та цілі?
• Чи був однаковим підхід героїв до втілення ідеології на практиці?

Фанатизм  –  сліпа, пристрасна відданість своїй вірі й нетерпимість до інших вірувань, до іновірців; безрозсудна одержимість якимись ідеями, поглядами, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших ідей, поглядів.

• Кого із героїв можна назвати фанатиком? Що змушує людину стати на цей шлях? Обґрунтуйте свою думку.

Операційна карта з розробки тематичного питання 2

КІНЦІ ДУШІ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ

Амбівалентність – психічний стан роздвоєності; співіснування протилежних відносин або почуттів до людини, об'єкта чи ідеї; невизначеність або нерішучість, яким напрямком слідувати чи як вчинити. У психіатрії, психології та психоаналізі розглядається як наявність та взаємодія одночасно двох антагоністичних (протилежних) почуттів, думок або бажань (наприклад любов та ненависть).

• Поясніть, як ви розумієте визначення «амбівалентність».
• Охарактеризуйте різні кінці душі головного героя (Доктор Тагабат і Дегенерат, Андрюша і Мати) у контексті протиставлення.
• Що спільного та відмінного між різними альтер его героя?
• Які риси, на вашу думку, переважають у душі головного героя?

Дилема дикобразів – притча, написана німецьким філософом Артуром Шопенгауером у 1851 році. Дикобрази туляться один до одного аби зігрітись у холодний день, але чим ближче вони один до одного, тим сильніше ранять один одного голками. Ідея притчі полягає в тому, що чим ближчі стосунки, тим більша ймовірність нашкодити один одному, тому варто витримувати дистанцію.

У своїй душі «Я» мав, здавалося б, непоєднувані альтер его. У своєму співіснуванні вони руйнували один одного та постійно були у конфлікті.

• Чи можлива взагалі розумна дистанція у такому співіснуванні?
• Чи виграє хтось у цій історії? Чи існує варіант розвитку подій без жертви?
• Чи справедливо поступатися особистим, родиною, людяністю заради такого далекого ідеалу «загірної комуни»?

Операційна карта з розробки тематичного питання 3

ЧИ ВАРТА БЛАГОРОДНА МЕТА АНТИГУМАННИХ ЗАСОБІВ?

Універсалізм – віра в те, що моральні цінності – наприклад, права людини – є значною мірою однаковими завжди і всюди. Універсалізм є протилежністю релятивізму.

• Як ви розумієте мораль, зокрема моральні цінності?
• Як ви вважаєте, моральні критерії та ідеали є абсолютними чи радше відносними? Доведіть свою думку (мінімум три аргументи)
• Чи послуговуєтеся ви мораллю у ситуаціях вибору у власному житті? Наведіть приклад.

Категоричний імператив – фундаментальний моральний принцип Канта. За Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип є імперативом (командою), і він є категоричним (застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах). Він є класичним прикладом етичних теорій, систем моралі, що зосереджуються радше на істинному характері поведінки (і намірах особи), аніж на наслідках цих дій.

• Класичне питання: чи виправдовує мета засоби?
• У яких випадках можна знехтувати моральними ідеалами?
• Чи повинне бути логічне обґрунтування правил та законів, аби люди ними послуговуватись?