Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її творчості.

Скубенко Тетяна Миколаївна,

учитель зарубіжної літератури

Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

Смілянської міської ради

Черкаської області

Тема уроку. Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її творчості.

Мета уроку. Познайомити учнів з життєвим та творчим шляхом А.Ахматової, повторити вивчене раніше про основні віхи історії України та Росії к. ХІХ – першої половини ХХ ст., розвивати вміння працювати самостійно, вести дослідницьку діяльність, виховувати повагу один до одного.

Предметні компетентності, що формуються на уроці: учень/учениця уміє розповідати про головні віхи життєвого і творчого шляху Анни Ахматової; визначає творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму; аналізує поезії ; відзначає наявність у них елементів акмеїзму.

Тип уроку. «Усний журнал» з використанням мультимедійних технологій, інтегрування з уроком  всесвітної історії

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

• Познайомитись з життям та творчістю видатної російської поетеси А.Ахматової
• Повторити раніше вивчене про основні віхи історії України та Росії к.ХІХ – першої половини ХХ ст.
• Провести взаємонавчання учнів (дві групи – істориків та філологів – отримали випереджувальне завдання для проведення дослідницької роботи)
• Перегорнути сторінки усного журналу і з’ясувати, як певні події історії впливають на формування особистості людини-митця?

ІІІ. «Мозковий штурм»

• Що прийнято називати «срібною добою» російської поезії?
• Які течії у цей час існують?
• Що таке символізм?
• Дайте визначення поняттю «Акмеїзм»

ІV. Сприймання навчального матеріалу

Епіграф уроку

«Я не переставала писать стихи. Для меня в них - связь моя со временем, с новой жизнью моего народа. Когда я писала их, я жила теми ритмами, которые звучали в героической истории моей страны. Я счастлива, что жила в эти годы и видела события, которым не было равных.»                                                                                                              А.Ахматова

Сторінка 1. «Щасливе життя» (історія, див. слайди 3-7)

Сторінка 2 (література, слайди 8-17)

1. Анна Ахматова народилася у дачному передмісті Одеси в сім'ї відставного морського інженера-механіка, капітана 2-го рангу Андрія Антоновича Горенка, та Інни Еразмівни, до заміжжя — Стогової. Дитячі роки майбутня поетеса провела в Царському Селі, куди переїхала сім'я Горенків у 1890 р. У 1900 р. вона вступила у Царськосельську Маріїнську гімназію («Мої перші спогади — царськосельські: зелена, сира розкіш парків, вигін, куди мене водила няня, іподром, де гарцювали маленькі строкаті лошата, старий вокзал...»). Після розлучення з чоловіком матір забрала дітей і переїхала спочатку в Крим, а з 1906 р. замешкала у родичів у Києві. У 1907 р. Ахматова вступила в останній клас київської Фундукліївської гімназії, відтак навчалася на юридичному відділенні Вищих київських жіночих курсів.

Перший вірш опублікувала у віці 11 років в журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем узяла прізвище прабабусі по материнській лінії.

2. Ще у 14 років Анна Ахматова познайомилась з Миколою Гумільовим, який теж навчався у Царському селі у хлопчачій гімназії.

Після одруження з видатним російським поетом-акмеїстом М. Гумільовим (вінчання відбулося 15 квітня 1910 р. в Нікольській церкві села Нікольська Слобідка, що поблизу Києва) Ахматова стала студенткою Вищих історико-літературних жіночих курсів у Петербурзі. Саме в цьому місті проминуло майже все її життя. У 1910 та 1911 роках Ахматова разом із чоловіком двічі побувала у Парижі, а в 1912 р. — в Італії. У цьому ж році у них народився син Лев Гумільов — майбутній відомий історик і географ.

У квітні 1918 р. Ахматова розлучилася з М. Гумільовим. Отримавши офіційні документи про розлучення, восени цього самого року вийшла заміж за друга М. Гумільова                 В. Шилейко, вченого-ассирієзнавця і фахівця з клинописних мов. Покинути революційну Росію Ахматова відмовилася, сприйнявши революцію як неминучу розплату за гріховність і свого життя, і життя свого покоління.

3. Публікуватися Ахматова почала з 1907 р. (вірш «На руці твоїй... «у паризькому російському щотижневику «Сіріус»), пов'язавши свою ранню творчість з акмеїзмом. «Одні йшли у футуризм, інші — в акмеїзм. Разом з моїми товаришами — Мандельштамом, Зенкевичем і Нарбутом — я стала акмеїсткою», — згадувала пізніше Ахматова. У своїй ранній ліриці поетеса, творчо сприйнявши на-бутки символізму, відмовилася від символістської містики та абстрактності, намагаючись передавати земний характер почуттів.  Перша збірка Ахматової «Вечір» («Вечер») вийшла друком на початку березня 1912 р. у видавництві «Цех поетів» накладом 300 прим. За своїм змістовим наповненням «Вечір» — це своєрідний поетичний щоденник, у якому наявна, як зауважив у передмові до збірки М. Кузмін, гостра сприйнятливість і прийняття світу в його сонячній плоті, а також внутрішня трагедійність свідомості. У книгу увійшло 46 віршів, написаних, в основному, у 1910-1911 pp.

Вірш «Сжала руки под тёмной» читає учениця

4. Друга поетична збірка Ахматової — «Вервиця» («Чётки»), яка з'явилася через два роки після «Вечора», принесла їй всеросійську славу і висунула у перші ряди сучасної російської поезії. З-поміж численних критичних відгуків на збірку найглибшою і найпроникливішою Ахматова вважала статтю М. Недоброво, котрий підмітив у поезії «Вервиці» «ліричну душу швидше жорстку, ніж надто м'яку, швидше жорстоку, ніж слізливу, і вже відверто пануючу, а не пригноблену».

Після «Чоток» до А.Ахматової приходить слава. Серед її захоплених шанувальників були поети, які тільки входили в літературу, - М.І.Цвєтаєва, Б.Л.Пастернак.

Більш стримано, але все ж схвально поставилися до А.Ахматової  О.О.Блок і В.Я.Брюсов.

Поезію Анни Ахматової називали «жіночою поезією», а її саму – російською Сапфо

У ці роки Ахматова стає улюбленою моделлю для багатьох художників і адресатом численних віршованих присвячень.

Її образ поступово перетворюється на невід'ємний символ петербурзької поезії епохи акмеїзму.

Звучить пісня Давида Тухманова на вірші Анни Ахматової «Смятение» у виконанні

Людмили Барикіної

Сторінка 3. «Революція 1917 року»(історія, див. слайди 18-23)

Сторінка 4 (література,  слайди 24-39)

1. Ранній період творчості Ахматової завершила поетична книга «Біла зграя»(«Белая стая», 1917), позначена глибокими роздумами ліричної героїні про тривожну крихкість і непевність сучасного світу. Намагаючись вивищитися над проминущим і повсякденним, наблизитися до глибоких психологічних та етичних узагальнень, Ахматова мимовільно чи свідомо виходить за межі декларованих акмеїстами конкретності та відчутності, речевості образів і мовної простоти. Це, в першу чергу, пояснюється особливостями її світосприйняття крізь призму людської душі. Натомість теми нерозділеного та втраченого кохання, що домінувала у перших двох збірках, прийшла інша тема — тема всеперемагаючого і зцілюючого кохання («Твій білий дім і тихий сад лишаю...», «Відповідь», «Ні, царевич, я не та...», «Любому»). Водночас поетеса по-новому осмислює тему батьківщини та війни, пам'яті та совісті («Усамітнення», «Все забрано: і сила, і любов...», «Липень 1914», «Молитва», «Пам'яті 19 липня 1914»). До визначальних характерологічних ознак поетичної манери Ахматової слід віднести філігранне нюансування почуттів, епіграматичність і рефлексійність, а також сюжетність її ліричних мініатюр.

2. Жовтневу революцію більшовиків Ахматова не прийняла, але Росію не покинула. Її назвали «внутрішньою емігранткою».

У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії. Вона досліджує  архітектуру старого Петербургу, вивчає життя і творчість О.С.Пушкіна, якому присвячує, зокрема, есе «Загибель Пушкіна».

Внутрішній конфлікт поетеси з дійсністю, неприйняття і заперечення більшовицької сваволі відобразилися у збірках «Подорожник» («Подорожник», 1921) та «Anno Domini»(1922), після чого до середини 30-х pp. настало вимушене мовчання. Саме у 1920-х pp. життєва доля Ахматової набула трагічного забарвлення. У серпні 1921 р. більшовики заарештували і без суду розстріляли М. Гумільова, брехливо звинувативши у контрреволюційній змові. У 1925 р. Ахматову виключили з ленінградського відділення Всеросійської Спілки письменників як «непролетарського поета», звинувативши у «декадентських настроях» і «відриві від соціалістичного виробництва». Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової піддавались жорсткій цензурній правці — і з 1923 до 1934 року Анна Ахматова практично не друкувалась.

Сторінка 5 «Репресії 30-х років ХХ ст.» (історія, див. слайди 28-35)

Сторінка 6 (література, слайди 36-39)

1. У 1935 р.  потрапили у в'язницю  син Лев Гумільов і третій чоловік — М. Пунін, мистецтвознавець і музейний працівник. Після письмового звернення Ахматової до Сталіна їх звільнили.

Восени 1935 р. Ахматова розпочала роботу над знаменитою поемою-циклом «Реквієм» («Реквием»), у якій трагічні події особистого життя нерозривно переплелися з великою народною трагедією, значною мірою завдяки оригінальній поетичній формі, «близькій до народних голосінь» .

У 1937 НКВД готує матеріали для звинувачення її у  контрреволюційній деяльності.

У 1938 році знову заарештований син Ахматової.

У 1939 післе певної репліки Сталіна видавництва пропонують Ахматовій ряд публікацій. Виходить її збірка «З шести книг" (1940). Незабаром вона піддається ідеологічному розносу і  вилучається з бібліотек.

2. «Реквієм» - Це поліфонічна розповідь про мученицьку долю свого народу, була вперше опублікована окремим виданням у Мюнхені в 1963 р. У Росії поема «Реквієм» вийшла друком лише у 1987 p., хоча основна частина тексту поеми-циклу (пролог, десять окремих фрагментів та епілог) створювалися з осені 1935 до весни 1940 р.

Вже після смерті А.Ахматової, у 1987 році, під час Перебудови, був опублікований трагічний і релігійний цикл "Реквієм", написаний у 1935 — 1943 (доповнений 1957 — 1961).

Звучить голос Ахматової (уривок з поеми «Реквієм»)

Сторінка 7. «Війна та післявоєнний час» (історія, див. слайди 40-46)

Сторінка 8 (література , слайди 47-55)

1. 1941 р.  Війну Ахматова зустріла в Ленінграді.

У перші місяці Великої Вітчизняної війни Ахматова пише плакатні вірші (згодом "Клятва", 1941, і "Мужество", 1942 стали всенародно відомими).

Учениця читає вірш «Клятва»

Пізніше за наполяганням лікарів була евакуйована спочатку в Москву, потім в Чистополь, звідти через Казань у Ташкент. У Ташкенті виходить збірка віршів Анни Ахматової.

1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного 1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А. Жданова). Виключена зі Спілки радянських письменників.

Позбавлена можливості друкуватися, а отже мати засоби для існування, Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії. Був знищений весь тираж уже надрукованої у 1946р. збірки її віршів.

Спробою продемонструвати лояльність до режиму була публікація циклу віршів «Слава Миру» (1950 р.), написаних до ювілею Сталіна у відчайдушній спробі полегшити долю сина, який знову був ув‘язнений (після того, як пройшов війну і дійшов до Берліна). Надалі А. Ахматова незмінно виключала цей цикл з усіх своїх збірок.

Багатозначна недомовленість стає одним з художніх принципів пізньої творчості Ахматової. На ньому будувалася поетика підсумкового твору - "Поэмы без героя" (1940 - 62), яким поетеса прощалася з Петербургом 1910-х.

1958 – збірка «Вірші»

1962 — Ахматова номінована на Нобелівську премію з літератури.

1964 — в Італії отримала премію «Етна-Таорміна»

1965 – збірка «Біг часу»

1965 рік — диплом почесного доктора Оксфордського університету, вперше в історії якого англійці порушили традицію: не Анна Ахматова піднімалась по мармурових сходах, а ректор спускався до неї.

V. Узагальнення та систематизація вивченого

1. Методика «Перехресний вогонь»

Учитель історії ставить питання групі філологів, учитель літератури – історикам.

2. «Знайди відповідність»

На дошці фото: портрета Пушкіна, погруддя Сапфо, Ейфелевої вежі, Чарлі Чапліна, ікони, чоток. Як вони пов’язані з темою уроку?

3. Тест-контроль

Література

1. А.Ахматова народилась у:

А) Києві, Б) Одесі, В) Царському Селі

2. Її справжнє прізвище

А) Горенко, Б) Гордієнко,  В) Грінченко

3. Першим чоловіком Ахматової став

А) Пунін, б)  Шилейко, в) Гумільв

4. Сина Ахматової звали

А) Сергій, б) Лев, в) Микола

5. Перша збірка віршів називалась

А) «Вечір»,  б) «Чотки», в) «Клятва»

6. Після революції Ахматову називали «внутрішньою…

А) дворянкою». Б) емігранткою», в) контрреволюціонеркою»

7. У 1921 році вийшла  збірка

А) «Подорожник», Б) «Кропива», в) «Троянда»

8. У 1939 видавництва пропонують Ахматовій ряд публікацій після певного вислову

А) Берії, Б) Сталіна, В) Хрущова

9. Цикл "Реквієм" присвячений темі

А) війни, б) репресій, в) голодомору

10. Виключена зі Спілки радянських письменників у

А) 1941, б) 1965, в) 1946

11. У 1964 році  отримала

А) нобелівську премію, б) Гонкурівську премію, В) премію «Етна-Таорміна»

12. Ахматова померла у

А) 1965, б) 1966, в) 1967

Домашнє завдання

- вивчити конспект, прочитати за підручником ст. 148-154;

- проаналізувати зміст поеми А.Ахматової “Реквієм”;

- один вірш А.Ахматової (за бажанням) вивчити напам'ять

Використані джерела:

1. Електронний ресурс – Режим доступу: http://anna.ahmatova.com/

2. Електронний ресурс – Режим доступу: http://achmatova.velchel.ru/

3. Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.ahmatova.ru/

4. Електронний ресурс – Режим доступу: http://osvita.ua/doc/files/news/.../Ahmatova.doc

5. Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/zaruba/biography/ahmatova.html