Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів: трагікомедії («Сто тисяч», «Мартин Боруля»), сатирична комедія («Хазяїн»)

Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області

Двадцять третє жовтня. Класна робота

Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів: трагікомедії («Сто тисяч», «Мартин Боруля»), сатирична комедія («Хазяїн»), соціально-психологічна драма («Безталанна»), історична трагедія («Сава Чалий»). Іван Карпенко-Карий і «театр корифеїв»

«Мікрофон»– Яким чином ім’я І. Карпенка-Карого пов’язане із театром корифеїв?– Чи бували ви на його батьківщині?– Якою уявляєте цю місцину?

Сьогодні ви познайомитеся з життєвим шляхом і творчою діяльністю драматурга І. Карпенка-Карого, його зв’язком із «театром корифеїв», усвідомите багатогранність літературної та театральної діяльності письменника; поглибите свої знання з теорії літератури про жанрову різноманітність його драматичних творів.

Іван Карпович Тобілевич(Карпенко-Карий) (1845 - 1907)

Прийом «Кластер»(Ґронування)Складіть ґроно щодограней таланту письменника

«…був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом, та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література». Проблемне питанням: Чи справдилася оцінка Івана Франка?

Іван Карпенко-Карий мав неабиякий акторський талант. Відзначався простотою гри, прекрасною мовою, непідробним гумором.

Він виконував ролі Виговського («Богдан Хмельницький»М. Старицького)

Назара Стодолі (однойменна п’єса Т. Шевченка) Івана («Безталанна»)

Калитки («Сто тисяч»)Хоми («Ой не ходи, Грицю»),возного («Наталка Полтавка»), діда мірошника («Наймичка»)та багатьох інших персонажів. Мартина Борулі («Мартин Боруля»)

Ось що писала московська газета «Театральные известия» під час гастролей театру: Его перо лишь правдой дышет, И чужд ему совсем шаблон. Он так же славно пьесы пишет, Как и играет славно он!..

У відомому монолозі Івана Барильченка з п’єси «Суєта» І. Карпенко-Карий викладав свої власні думки про завдання театру й драматургії: «Сцена ж — мій кумир, театр — священний храм для мене! Тільки з театру, як з храму, треба гнать і фарс, і оперетку; вони — позор іскуства, бо смак псують і тільки тішаться пороком! Геть їх з театру! Мітлою слід їх замести. В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожать кам’яні серця, і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводять в душу слухача жадання правди, жадання загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убілять його душу паче снігу! Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!.. Служить таким широким ідеалам любо!»

Саме таким «широким ідеалам» драматург присвятив усе своє славне творче життя. Про роль сім’ї Тобілевичів у розвитку професійного українського театру М. Рильський написав вірш «Три брати». Колись, на славу Україні,Зродила мати трьох синів. Дала крилята їм орлині,Дала їм очі соколиніІ душі, повні мрій і снів. Садовський славний! Ти між нами. Отой орел, і в слові сім. Чи пізнає себе з братами,Ширококрилими орлами,Що штуки мир скорився їм?.. Мов той орел в краю блакиті,—В просторі штуки чарівнім,—Ширяєш ти по вільній хаті,Підвладне все тобі в ті миті,І ти живеш життям двійним…

І ось брати твої з тобою: Карпенко старший — чарівник,Що так звабляє всіх нас грою,Що надихає й вас пороюІ що відкрив нам свій тайник. Подій лукавства і зневаги,Подій неправди огидних,Великодушних діл відвагиІ нищих духом переваги. Над кодлом сильних і грізних!.. А слава сцени — Саксаганський!.. Кого він з нас не чарував?Чи то в комедії селянській,Чи то в драмі хуторянській,—Яких він типів не вдавав?.. Живіть на славу Україні,Чаруйте скрізь її синів.І славні будете в родині,І як тепер, при сій хвилині,Скрізь привітають трьох братів!..Іван Тобілевич. Микола. Садовський. Панас. Саксаганський

Арсенівка. Кропивницький

(початок 20 століття). Село Арсенівка Єлисаветградського повіту Херсонської губерніїКропивницький

Метрична книга Арсенівської церкви села Максимівки Великовисківської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії за 1845 рік із записом про народження та хрещення Івана Карповича Тобілевича

Робота з підручникомст.62

Іван був старшим сином у сім’ї Карпа Адамовича та Євдокії Зіновіївни Тобілевичів Не випадково, з пошани до матері Микола і Марія вибрали собі театральні псевдоніми Садовських (дівоче прізвище Євдокії Зиновіївни), а Панас — псевдонім Саксаганський, на честь містечка Саксагані, звідки мати була родом.

Арсенівка. Кропивницький

Повітове училище м. Бобринець (фото 2010 р.)В одинадцять років Іван Тобілевич вступив до Бобринецької повітової школи, яку закінчив через три роки. На цьому його офіційна освіта й закінчилася через брак коштів. У 1859 році Іван Тобілевич закінчив заклад на «відмінно» і став писарчуком у канцелярії містечка Мала Виска, а згодом влаштувався на таку ж посаду в Бобринці. Довелося йому йти в 14 років працювати.

У Бобринці був аматорський театральний гурток, і молодий Тобілевич активно включився в його діяльність.

Арсенівка. Кропивницький

1865 – переїздить до Єлисаветграда. Кропивни́цький (до 1924 року Єлисаветград, у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово, у 1939–2016 роках — Кіровоград. Фото 1867 р. Єлисаветград. Карпо Тобілевич переїхав сюди жити разом зі старшим сином. Іван Карпович одержав підвищення до столоначальника, а потім до секретаря міської поліції. Служба давала засоби для існування, а душа належала театрові й літературі.

Приміщення театру, збудоване в Єлисаветграді у 1867 році. Тут часто виступав І. Карпенко-Карий як аматор, а згодом як професіональний актор.Єлисаветград став театральним осередком. Туди з гастролями часто приїжджали відомі театральні трупи, радував виставами й аматорський гурток, а улюбленцем публіки був Іван Тобілевич. Він, до речі, так захопився п’єсою Т. Шевченка «Назар Стодоля», що взяв прізвище героя — Карий — собі за псевдонім, а дітей своїх назвав Назаром та Галею. Діти Карпенка-Карого з нянею: стоять - Назар та Ірина, сидить Юрій

У Шевченковій п'єсі він виконував роль Гната, а Надія Тарковська — роль Галі. Молоді люди закохалися і 1870 року одружилися, хоча батьки Надії намагалися зробити все, щоб заборонити цей шлюб.

Вони не знали, що залишать Надію із міцним плечем, на яке вона могла зіпертися. Батьки дівчини померли через рік після того, як вона одружилася. Причина тому – страшна холера. Молодшого брата Олександра Надія взяла жити до себе. Це він згодом стане визначним громадським діячем. А його син Арсеній – відомим поетом, а онук Андрій – всесвітньовідомим кінорежисером. Арсен Тарковський- племінниквнучатий племінник - Андрій Тарковський

«Хутір Надія» зберігся і до сьогодні. Це державний заповідник-музей у селі Миколаївка. Свого часу безліч сил для його врятування доклали Арсеній та Андрій Тарковські – нащадки того самого Олександра, якого прихистила сестра.

  І. Карпенко-Карий писав на різноманітні теми, використовуючи й різні жанри драматичних творів. З-під його пера виходить прозовий твір «Новобранець», перша драма «Чабан», яка пізніше дістала назву «Бурлака», написана  1883 року. 1881 – написав оповідання «Новобранець», яке було опубліковане М. Старицьким в альманасі «Рада» тільки через два роки у 1883р. Тут – глибоке знання народного побуту, психології трудящої людини. Перші твори письменника. Більше автор до прози не повертається!

Драматична діяльність В умовах гласного нагляду поліції, обшуків і допитів драматург написав п’єси «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля». Усього з-під пера драматурга вийшло 18 п’єс. Найвідоміші із них (окрім названих): трагікомедія («Сто тисяч» (1890)) , сатирична комедія («Хазяїн» (1900)), соціальні комедії («Суєта», «Житейське море») та ін.

Незважаючи на перешкоди (через Емський указ 1878 р., що писати про історичне минуле, таке багате на теми й цікаве для читача, заборонено), Карпенко-Карий усе ж таки звернувся до історичної тематики: п’єси «Бондарівна» (1884), «Мазепа» (1893, досі не опублікована: рукописний оригінал знаходиться в Петербурзі), «Паливода ХVІІІ століття» (1893), «Гандзя» (1902). Вершинним твором І. Карпенка-Карого на історичну тематику вважається трагедія («Сава Чалий» (1899)).

Прийом «Кластер»Складіть ґроно щодограней таланту письменника. Драматургартистрежисерканцелярист вчительартистичноїмолодіосновоположник новочасного українського театругромадський діяч(Ґронування)

Метод «Мікрофон» Чи вдалося нам досягти поставлених цілей уроку? Що сьогодні стало для вас відкриттям? Чи залишилися питання, які потребують додаткового опрацювання?

Домашнє завдання Опрацювати матеріал уроку, підготуватися до літературного диктанту, прочитати комедію «Хазяїн».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА: Пахаренко В.І. Основи теорії літератури. – К.: Генеза, 2009. – 209 – 210 с.- Пахаренко В.І. Українська література ( профільний рівень): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / Василь Пахаренко. - Київ: Вид-во «Грамота», 2018 р.ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа . Аудіо-сайт Mp3-pesnja. Режим доступу: http://www.mp3-pesnja.com- URL: https://uk.wikipedia.org/wiki. URL: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/URL: https://www.google.com/search?q