Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша

Народився «гарячий Панько» Куліш, як він згодом іноді підписуватиметься, 7 серпня 1819 р. у м. Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині — Шосткинський р-н Сумської обл.) у родині заможного хлібороба Олександра Андрійовича та дочки козацького сотника Івана Гладкого —Катерини

Була в нього і «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, яка й привернула його до книжної мудрості і наполягла на навчанні у Новгород-Сіверській гімназії, директором якої був відомий український письменник і педагог І. Тимківський.

Після закінчення у 1839 р. Новгород-Сіверської гімназії П. Куліш вступає до Київського університету Св. Володимира. Та мрія навчатися тут, яку він плекав протягом 7 років після невдалої спроби вступити до цього навчального закладу, обірвалася оскільки він не мав документального свідчення про дворянське походження, а отже — й права тут навчатися.

Літературну творчість П. Куліш розпочав з опрацювання українських народних казок і фантастичних переказів, Та першим його літературним твором була оповідка «Циган» (1841), яку він витворив із почутої від матері народної казки.

. З початку 40-х років завдяки протекції інспектора шкіл М. Юзефовича здобув посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. У цей час він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко, или Малороссиявосемьдесят лет назад» (напри-кінці 1842 р.) та оповідання-ідилію«Орися» (1844 р., вперше опубліковане 1857 р.

Визначним є внесок П. Куліша у розвиток української ліричної та ліро-епічної поезії. Перша версифікаційна спроба письменника поема «Україна. Од початку Вкраїни до батька Хмельницького» (1843) народи-лася з його задуму «выразить жизнь малороссийского народа в эпопее». Т

Автор першого історичного роману українською мовою «Чорна рада» був найактивнішим учасником процесу зародження, формування і становлення жанру історичної прози в українській літературі 40-50-х рр. ХІХ ст. У 1845 р. у журналі «Современ-ник» світ побачили перші розділи роману «Чорна рада».

Пантелеймон Олександрович отримує запрошення до Петербургу на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

У червні 1843 р. у Києві Тарас Шевченко розпочав малювати олійними фарбами портрет Пантелеймона Куліша, але завершити до січня 1847 р. не встиг. У 1847 р. вирушає до Західної Європи для вивчення слов'янських мов, історії, культури та мистецтва.

На рубежі 1845-1846 рр. у Києві було утворене Кирило-Мефодіївське товариство. М. Жулинський писав, що трійця — Шевченко, Косто-маров і Куліш - була духов-ним осердям заснованого в Києві Кирило-Мефодіїв-ського товариства, участь у якому так драматично позначилася на їхніх долях.

Одружився 22 січня 1847 року з Олександрою Білозерською, майбутньою письменницею. Він був старшим за дружину на дев’ять років. Його дружина починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок. На честь неї письменник перейменовує хутор Мотронівка на Чернігівщині, в якому оселився у Ганнину Пустинь. Боярином на весіллі Куліша був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко.

У 1847 р. П. Куліша за участь у товаристві було заарештовано у Вар-шаві. Після кілька-місячного ув’язнення у Петропавловській фортеці із забороною друкуватися, він був відправлений на за-слання до Тули.

В грудні 1850 р. Пантелеймона Куліша було звільнено під нагляд поліції із забороною друкуватися. Найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш цього періоду вважав двотомну збірку фольклорноісторичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси», які з’явилися у Петербурзі у 1856-1857 рр. у двох томах і викликали подив та захоплення читачів та критиків

У 1857 р. виходить повним друком «Чорна рада», український буквар і читанка — «Граматка», «Народні опові-дання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував, відкриває власну першу україн-ську друкарню у Петербурзі.

У березні 1858 р. П. Куліш разом з дружиною вирушає в мандри Європою, під час якого засновує альманах «Хата», а брат дружини В. Білозерський клопочеться про видання першого українського часопису «Основа», підготовкою мате-ріалів до якого відразу ж захопився П. Куліш.

На той же період припадає й вихід першої, найвагомішої збірки письменника — «Досвітки. Думи і поеми» (1862), якою він претендував стати Шевченковим наступником у поезії, «докінчати» Шевченкову «роботу», що й задекларував у тодішніх поетичних посланнях-маніфестах «Братові Тарасові на той світ» і «До братів на Вкраїну»

Як драматург П. Куліш дебютував першою (і єдиною) дією, написаною прозою, незавершеної п'єси «Колії. Українська драма з останнього польського панування на Вкраїні» (1860). Найвищим здобутком Куліша-драматурга стала «Драмована трилогія» (1893).

У 1864 – 1868 рр. працював у Варшаві, з 1871 р. — у Відні, а з 1873 р. — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», паралельно працюючи над тритомним дослідженням «История воссоединения Руси» (1874-1877).

Роки збігали, відходили у небуття друзі, однодумців, по суті, не залишилося. У 1876 р. після заборони використання української мови згідно Емського указу, письменник оселяється на хуторі Мотро-нівка, де господарює, укладає із своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», яку після появи друком 1879 р. цензура забороняє і вилучає з продажу.

Вершиною поетичної творчості Куліша стає збірка «Дзвін» (1893), складена з віршів і поем 80-х – п. 90-х рр., а окрасою всієї української поезії стала його любовна лірика та ліро-епіка, присвячена дружині

В останній період свого життя письменник багато перекладає, зокрема твори Шекспіра, готує до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін», завершує історіографічну працю в трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши»

У 1899 р. вийшла друком лірико-епічна поема «Маруся Богуславка», яка внаслідок пожежі 1885 року на хуторі Мотронівка збереглася без закінчення.

Помер. Пантелеймон Олександрович Куліш 14 лютого 1897 року. Помер за робочим столом, з олівцем у руках…

Заповітною мрією Куліша було створення самостійної української держави, віру в яку він висловив ще у 1843 р. у «Книзі о ділах народу українського і славного Війська козацького Запорозького» і проніс через усе життя. Лейтмоти-вом Кулішевих змагань упродовж усього свого життя було двоєдине прагнення: зберегти національне обличчя українського народу, його мову й культуру, звичаї і традиції; закласти основи національно-самобутньої української літератури — і, водночас, європеїзувати українців.

Література:1. Куліш П. Твори. В 2 т. Т. 1. Київ : Наукова думка, 19942. Заспів // Куліш П. Твори. В 2 т. Т. Київ : Наукова думка, 1994. 3. Куліш П. Твори. В 2 т. Т. 2 : Поеми; Драматичні твори. Київ : Наукова думка, 1994. 4. Куліш П. Твори : В 2 т. Т. 1 : Поезія . Київ : Дніпро, 1989. —5. Куліш П. Орися. Київ : Либідь, 1999. 6. Куліш П. Повість про Український народ; Моє життя (Жизнь Куліша); Київ : Український світ, 2005. 7. Куліш П. Полум’яний син України. Орися Київ : Освіта, 1997. 8. Куліш П. Чорна рада Харків : Аргумент принт, 2012. 9. Українська класична література : кращі твори : Жіноча доля і кохання / Г. Квітка-Основ'яненко ; П. Куліш ; М. Вовчок ; О. Кобилянська ; М. Коцюбинський ; уклад. С. М. Заготова ; іл. О. К. Перепелиця. — Донецьк : БАО, 2009.