Гете отримав чудове виховання і освіту. Підлітком він вивчив шість мов: латинську, грецьку, англійську, французьку, італійську і давньоєврейську. Він грав на клавесині, флейті і фортепіано, займався малюванням, захоплювався фехтуванням і верховою їздою, вивчав латинську літературу та філософію.
Веймар: місто, що стало домівкою Гете. Серед шанувальників поета виявився юний герцог Карл Август Веймарський. Він запросив 26-літнього Гете до себе на службу. У 1775 році письменник переїздить до Веймара і залишився там до кінця життя. Про своє життя-буття упродовж цього десятиліття письменник згодом скаже: « я живу дуже просто, зайнятий з ранку до ночі. Іноді мені здається,я впаду, такий важкий цей хрест, що я несу без будь-якої допомоги» Гете, врешті-решт стомившись від веймарського двору, його інтриг і порожнечі, у 1786 році від’їжджає до Італії.
На початку 1880 років стан здоров’я великого поета погіршився. 15 березня 1822 року Гете застудився, а 22 березня на 83 році життя Гете помер, ослаблою рукою пишучи щось у повітрі. Поховали його у Веймарі. Життя і творчість Гете завжди були неподільні, і він неодноразово це підкреслював: «Всі мої вірші… навіяні дійсністю. Вірші, не пов’язані з життям, для мене – ніщо»
Гете. Грав на фортепіано, флейті, гарно малював. Знав 6 мов (латинська, грецька, французька, італійська, англійська, давньоєврейська)Захоплювався античною філософією, літературою, любив складати та переказувати казки«Буря і натиск»«Страждання молодого Вертера»Юридична освіта. Веймер. Таємний радник. Дружба з Шиллером. «Фауст»«Всі мої вірші… Навіяні дійсністю… Вірші, не пов’язані з життям, для мене - ніщо»