Життєвий і творчий шлях Й.В.Гете. Трагедія «Фауст».

Тема: Життєвий і творчий шлях Й.В.Гете. Трагедія «Фауст».

Мета: навчальна: ознайомити учнів із життям і творчістю видатного німецького поета і філософа Й. В. Гете; почати роботу над трагедією «Фауст»; допомогти учням зрозуміти її проблематику та особливості побудови; розвивальна: розвивати навички ораторського мистецтва, виразного та коментованого читання, усного і писемного зв’язного мовлення, логічного мислення, навчати готувати виступ на літературну тему, працювати з додатковою науковою та монографічною літературою; виховна: виховувати повагу до людської особистості, сприяти формуванню життєвих орієнтирів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: віртуальна екскурсія.

Прийоми навчання: «Мозкова атака», Сенкан, Асоціативний кущ, робота в групах, порівняння, аналіз проблеми, бесіда.

Обладнання: портрет Й.В.Гете, тексти трагедії «Фауст», мультимедійний проектор, презентація.

Епіграф                            Треба кимось бути, щоб щось створити.

                                                                                                  Й.В. Гете

                                            Щоб писати, треба перед усім жити.

                                                 Антуан де Сент-Екзюпері

Девіз:           Спинись, хвилино, гарна ти!

Гете «Фауст»

Хід уроку

І. Організація класу.

Привітання. Емоційне налаштування.

Заплющіть очі і пригадайте найщасливіший день свого життя. Я бачу на ваших обличчях усмішки, такі щирі, справжні. Роплющіть, погляньте на дошку, я так само приготувала для вас сонячну посмішку. Подаруйте цю посмішку один одному, мені і збережіть її протягом уроку. Сподіваюся, що урок допоможе вам не лише збагатитися новими знаннями, а й стати багатшими душею, теплотою сердець, умінням радіти успіхам інших.

ІІ Мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово вчителя.

Мудреці-філософи стверджують, що «найбільша таємниця Всесвіту – життя; найбільша таємниця людини – творчість». Творчість пов’язана з мистецтвом і талантом, який присутній у кожному із нас. Та в одних ця Божа іскра ледь жевріє, а у інших – палає, осяюючи світ. Німецька культура ХVІІІ століття вийшла за національні рамки і влилася у світову культуру. Німеччина цього періоду подарувала світові гігантів літератури світового значення – Й.В.Гете і Шиллера, геніальних композиторів Моцарта і Бетховена, дала світові великих мислителів – Канта, Гегеля.

2.  Оголошення теми і мети уроку.

     Тема уроку:   Життєвий і творчий шлях Й.В.Гете. Трагедія «Фауст». (запис у зошити)

     Епіграфом уроку стали слова самого поета:

                      Треба кимось бути, щоб щось створити. Й.В. Гете

     Девіз:           Спинись, хвилино, гарна ти!                Гете «Фауст»

     Про особистість Й.В. Гете, його внутрішній світ, багатогранність його таланту ми поговоримо на нашому уроці, підготувати який допомогла творча група. (Демонстрація портрета Й. Гете).    

ІІІ. Робота над темою уроку

1.  Звернемося до словника. Словникова робота (слайд 2)

     Гуманізм – ставлення до людини як до найвищої цінності, відстоювання права особистості на свободу, щастя і всебічний розвиток.

     Гуманіст – прихильник гуманізму.

     Просвітитель – пропагандист прогресивних ідей, знань, культури та ін..

    Творець – 1) той, хто створює матеріальні або духовні цінності;  2) за релігійними уявленнями – надприродна істота, що створила світ, Бог.

    Філософ – 1) фахівець з філософії; мислитель, що розробляє світоглядні питання; 2) спокійна, розсудлива людина.

2. Цитатна доріжка (слайд 3)

Проаналізуйте афоризми Гете. Що їх об’єднує?

• Бути людиною – значить бути борцем.
• Найбільшу радість можна отримати лише від великої праці.
• Найголовніше – мати сильну волю, здібності і наполегливість, щоб довести все до кінця.
• Немає нічого великого, крім істини. Який я радий, що присвятив своє життя істині.
• Працюйте, поки вам світить день.
• Характер формується лише в боротьбі.

3. Бесіда-обговорення цитат. «Мозкова атака»

   - Про кого йдеться у висловлюваннях Гете?

   - Як ставиться поет до людини? Якою її бачить і уявляє?

   - Представником якої доби був Гете? (Просвітництва)

 - Чому діячів цієї доби називають саме так – просвітники, просвітителі?  (Вони несли людям світло істини)

 - Що просвітники вважали найвищим законом життя? (Розум)

 - Яке найголовніше гасло доби Просвітництва? (Знання - це сила)

 - Які основні ідеї Просвітництва? (Найдосконалішою є «природна людина». Від народження всі люди рівні. Освіту мають отримувати всі)

   - В чому вбачали своє завдання представники цієї доби? (Прагнення змінити життя на основі утвердження нових ідеалів і моральних цінностей, формування нової людини, установлення загальної гармонії. Удосконалити світ повинна людина, наділена освіченим розумом, який ще потрібно було виховати)

   - Як ставилися вони до людини? (як до вільної, рівної перед справедливими законами. Вірили в Людину, в її освічений розум і здорове природнє почуття. Вірили у великі можливості людини, що здатна змінити світ на розумних началах)

4. Запишіть асоціативний ланцюжок до слова «людина» (за цитатами).

   ЛЮДИНА - ……(борець, філософ, творець, патріот, мудрець, гуманіст)

    5. Зверніть увагу на епіграф. Робота з епіграфом.  

              Треба кимось бути, щоб щось створити.     Й.В. Гете

• Як ви розумієте слова поета?  (Потрібно бути Людиною)

 6. Постановка проблемного запитання:

• Чи був Гете такою людиною?

7. Робота з портретом Й. В. Гете. Словесний портрет.

Дослідити суть проблеми ми зможемо, здійснивши віртуальну екскурсію у Німеччину ХУІІІ ст., побувавши у музеї творчості Гете. Запрошуємо вас на у першу залу, де зібрані портрети Гете, написані різними художниками у різні періоди його життя.

• Що ви можете сказати про німецького митця, ще не знаючи його біографії? Яким він уявляється вам?      (Демонстрація портретів)

   Висновок: Кожен з художників побачив німецького митця по-своєму. Але об’єднує ці портрети те, що зображена на них людина, безумовно, талановита, мудра, неординарна.   

Молодий німецький поет Г.Гейне відвідав Гете у Веймері.

Через 8 років після смерті великого поета і мислителя Гейне згадував про цю зустріч: «Його зовнішність була такою ж значущою як і слово, що жило у його творах, і постать його була такою ж гармонічною, світлою, радісною, благородною, пропорціональною, і по ньому. як по античній статуї, можна було вивчати грецьке мистецтво. Очі його були спокійні, як очі божества… Час, правда, вкрив його голову снігом, але не зміг схилити її . Він продовжував носити її гордо і високо, і коли говорив, то здавалося, що йому дана можливість пальцем вказувати зіркам шлях на небі.»

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ. Наша наступна зупинка - м. Франкфурт-на-Майні, де пройшли дитячі та юнацькі роки Гете. Ось будинок і музей поета, в якому 28 серпня 1749 року народився майбутній німецький геній. В роки Другої світової війни будинок був знищений. Але франкфуртці, які гордилися, що саме тут народився Гете, по фрагментам відбудували музей, прискіпливо слідуючи оригіналу  (демонстрація слайду).

1. Повідомлення підготовлених учнів про життєвий і творчий шлях Й.Гете.

Про дитячі  та юнацькі роки розкажуть біографи.

У цей час ви працюйте таким чином: у міру прослуховування

 1 група -  «Асоціативне гроно»

2 група -   досліджує жанри, в яких працював поет

3 група –  «Сенкан»

4 група –   Створює хронологічну таблицю

Йоганн Гете народився у сім’ї заможного бюргера Йоганна Каспара Гете. Батько майбутнього письменника був доктором права, імперським радником. Як справжній син доби Просвітництва, він мав велику бібліотеку, що складалась з двох тисяч книг, домашню картинну галерею, оскільки підтримував художників і часто замовляв їм картини. Батько сам переймався вихованням сина і дбав, аби він знав усі основні дисципліни, природничі науки, умів малювати, розумівся на музиці, а також займався спортом – верховою їздою, фехтуванням.

Вольфганг одержав перші уроки читання у три роки. Бабуся подарувала йому ляльковий театр, який відіграв важливу роль у розвитку творчої уяви. Гете вивчав шість іноземних  мов: латинську, грецьку, французьку, італійську, англійську, давньоєврейську.

У 14 років Вольфганг під керівництвом батька почав вивчати юрисприденцію. Серйозно займався вивченням латинської літератури. Багато читав. Серед авторів -  Дені Дідро, Овідій, Гомер, Вергілій. Юний Вольфганг чудово грав у дитячих спектаклях, любив складати та переказувати казки.

Навчався спочатку у Лейпцизькому, а потім у Страсбузькому університеті (1765 - 1771). За бажанням батька вивчав юридичні науки, займався також медициною, філософією, збирав народні пісні. У Страсбурзі познайомився з філософом, видатним діячем німецького літературного руху «Буря і натиск» Йоганном  Гердером, що вплинув на формування його естетичних смаків. У 1770 році разом з ним очолив групу молодих поетів. Гете переконаний, що тільки природа - джерело і основа життя, діяльності й творчості. Тему природи та кохання він відтворив у віршах: «На озері», «Травнева пісня», «Побачення і розлука», «Жага кохання» та ін.

У 1771 році Гете захистив дисертацію і отримав ступінь ліценціата, став членом адвокатського стану. Доля його закинула до невеличкого містечка Вецлара, де він 9 червня 1772 року по­знайомився з Шарлоттою Буфф, нареченою свого при­ятеля Кастнера, і закохався в неї. Добре знаючи, що чуже щастя руйнувати не слід, навіть хотів піти з життя через це кохання. У Гете була велика колекція зброї, серед якої дуже красивий кинджал. Коли поет лягав спати, то клав його біля себе і проводив над собою досліди: чи може він встромити лез прямо в груди? Та знайшов у собі сили викарабкатись із ситуації: з головою поринув у творчість. Цей епізод сво­го життя він переповідає в романі “Страждання моло­дого Вертера” (1774р.), який зробив його популярним. Це був «штюрмерський» період життя Гете.

А з 1775 року розпочинається для Гете «веймарський» період творчості: поет влаштовується на службу до герцога Августа Саксон-Веймарського і до кінця життя оселяється в тихому містечку Веймарі. Він обстоює важливі реформи в місті, стає членом таємного уряду. У перші 4 роки державної діяльності Гете брався за все, що могло бути корисним для його батьківщини: скоротив наполовину армію герцогства, відкрив школу для солдатських дітей, поліпшив фінансовий стан держави. Багато зусиль доклав письменник, щоб піднести престиж університету, де він читав лекції з анатомії. Ще однією важливою справою Гете було створення у Веймарському передмісті найпрекрасніших парків Німеччини.

3 1782 року Гете —  таємний радник. У цей час він зовсім розчаровуєтеся в ідеалах “Бурі і натиску”. Він залишаєтеся на просвітительських антифеодальних позиціях. В ліриці поета цього періоду звучать мотиви примирення, прагнення спокою (вірш “Нічна пісня подорожнього”), відчувається зв’язок з фольклором (балади «Рибалка», «Вільшаний король»).

У 1786 Гете таємно залишає Веймар і вирушає у дворічну подорож Італією. Відвідує Венецію, Флорен­цію, Неаполь, Рим, вивчає пам’ятки мистецтва, займається малюванням під орудою німецьких худож­ників, які в цей час там мешкали, і створює свої шедев­ри: трагедії “Егмонт”, “Іфігенія в Тавриді”, драму “Торквато Тассо”.

У 1788 повертається до Веймара, віддаляється від громадського життя і вирішує цілком присвятити себе творчості й особистому самовдосконаленню.

      У 90-ті роки Гете заприятелював із німецьким поетом Ф Шиллером. Вони були різні, але обидва хотіли підняти духовний рівень народу. В цей період він створює «виховні романи». Один з них -  «Роки навчання Вільгельма Мейстера», де відчувається заклик Гете до спільної невпинної праці.

1791 року герцог призначив Гете керівником веймарського придворного театру, і цю посаду поет обіймав понад чверть століття.

Крім того, що поет сам писав драматичні твори, ставив на сцені пєси Шекспіра, Лессінга, Шиллера, свої власні, він здійснив суттєву реформу у театрі Веймара:

• розділив оперу і драму;                • докорінно змінив репертуар;

• багато уваги приділяв вихованню талановитих вихованців;

• відкрив театральне училище;

• розробив основні правила акторської гри, побудовані на музичних законах (кожній ролі відповідала певна тональність);

• намагався покращити соціальний стан акторів, до яких у суспільстві ставилися немов до циган;

• зробив архітектурний проект будинку нового театру.

   Саме у Веймарі склалося і особисте життя поета. Господинею в його будинку стала проста дівчина Крістіана Вульпіс. Вони прожили разом 28 років. У них було 5 дітей, четверо з них померли немовлятами.

1826 року був обраний іноземним почесним членом Петербурзької академії наук

    1827 року Гете був обраний почесним членом Ради Харківського університету. Серед творів Гете цього періоду слід назвати трагедію «Фауст», ліричний збірник «Західно-східний диван», автобіографї «З мого життя. Поезія і правда», низку статей з питань літератури та мистецтва.

Гете був пристрасним і талановитим дослідником. Веймарське видання його творів складало 56 томів, 12 з яких присвячено науковим працям. Запровадив термін «морфологія», як вчення про форму. Єдина таємниця світу, на його думку, - це таємниця сонячного світла. Поет проголосив себе віруючим сонцепоклонником.

Щоб побачити і почути старійшину європейської літератури, до Веймара приїздили вчені, письменники, музиканти, художники: Василь Жуковський, Адам Міцкевич, Вільям Теккерей, Вільгельм Кюхельбекер, Орест Кіпренський. Гете ціка­виться всіма сферами людського буття, а літературою найбільше: захоплюється Дж. Байроном, О. Пушкіним (на згадку якому подарував своє перо), вірить у велике майбутнє П. Меріме і Стендаля, читає В. Скотта., Беранже. Важко навіть уявити, скільки книг прочитав за життя поет. Щоденна норма становила 80 сторінок книжки. Лише в домашній бібліотеці понад 10 тисяч видань.

15 березня 1832 року Гете застудився, а 22 березня на 83 році життя Гете помер, ослаблою рукою пишучи щось у повітрі. Поховали його у Веймарі в одному склепі з Ф.Шиллером.

  Українською мовою твори Гете перекладали: Іван Фран­ко, Павло Грабовський, Максим Рильський, Микоал Лукаш, Микола Тере­щенко.

Слово вчителя. Ось з такою людиною непростої долі ми познайомилися під час нашої віртуальної екскурсії.

7. Обговорення виконаного завдання  в групах.

(Відповіді кожної групи).

  6. Робота над проблемним запитанням

      - Чи був Гете тою людиною, про яку ми говорили на початку уроку?

      - Чи можна дописати наш асоціативний рядок, маючи на увазі самого

         поета?

ЛЮДИНА – геній, просвітник, учений, політик, поет, письменник, драматург, театральний діяч…

2. Ознайомлення з трагедією «Фауст». Історія створення

Слово вчителя.

«Найвищий геній той, хто в себе вбирає, все вміє засвоїти, не зашкоджуючи власному призначенню» так писав Гете Гумбельту. Його хвилювали глобальні питання людства, він прагнув пізнати сутність загального буття, природи, мистецтва і відповідно до цього визначити місце і призначення особистості. Гете вважав, що єдине, що нам слід робити – це заглиблюватися в самих себе, заглибленню у світ і людину письменник присвятив все своє життя. Ключовими питаннями були наступні питання:

•   Чому саме так створено світ?
•   В чому сенс життя?
•   Хто вона  - людина? Для чого вона? Звідки вона? Яке її призначення на Землі?
•   Як побудувати життя , щоб воно приносило радість, щастя, задоволення?
•   Як спрогнозувати своє майбутнє?

Підготовлений учень про історію створення .

Вчитель.

Трагедія «Фауст» є найвищим досягненням поетичного генія Гете.

Задум «Фауста» виник у Гете ще у 1773 році, коли йому було 23 роки.

Ще в молоді роки поет захопився широковідомою тоді старовинною легендою про прославленого мага й чорнокнижника доктора Йоганна Фауста, що насправді жив колись у Німеччині. Свою душу Фауст мусив віддати чорту в обмін  за володіння земною мудрістю.

Уже до Гете особистість і доля Фауста привертала увагу письменників: Крістофера Марло, Лессінга. Існуючий у літературі сюжет про вченого - мага Гете поєднав з іншим, досить поширеним сюжетом: палко закоханий юнак спокушає молоду, недосвідчену дівчину; вона чекає від нього дитину, а він малодушно кидає її напризволяще. Поет знайшов спосіб поєднання цих сюжетів: Мефістофель (чорт) омолоджує вченого і перетворює його на юнака. Однак тема виявилась складною для молодого поета, і він припинив роботу над рукописом. Майже через 25 років, коли став справжнім майстром, під впливом Шиллера, Гете повертається до роботи над трагедією. «Фауст» стає головним змістом творчого життя Гете.

Проблемне запитання: «Назвіть джерела, з яких Гете запозичив сюжет «Фауста».

Джерела трагедії:

•   народні легенди про доктора, чарівника, чорнокнижника Фауста;
•   поширений сюжет: юнак спокушає юну дівчину та кидає її;
•   Біблія, Книга Іова (легенда про праведника, якого спокушував сатана з дозволу Бога).

7. Особливості композиції твору:

Бесіда з учнями.

•   Які ваші перші враження від прочитаної трагедії?
•   Визначимо композицію твору (Твір складається з «Присвяти», «Прологу у театрі», «Прологу на небі», та двох частин.)
•   Чи можна чітко виділити місце дії? (Події в сценах і актах переносяться в різні місця)
•   У чому полягає особливість композицію твору? (У творі велика кількість персонажів, реальне переплітається з фантастичним)

Особливість композиції:

2 прологи (зав’язка)

1 частина – 25 сцен (1806)  – не розбита на дії, як того вимагає форма драматичного жанру;

2 частина – 5 дій (1825-1830) – забагато для драматичного твору.

Висновок: несценічна п’єса.

Визначимо тему твору (Це драма про історію людства, про мету, сенс людської історії, про людину, її місце у світі, покликання, відповідальність перед іншими людьми.)

За жанром — це драматична поема, яка об’єднує в собі реальність і фантастику, лірику і філософію.

Сам Гете назвав свій твір “трагедія”, бо тут присутній гострий і непримиренний конфлікт Добра і Зла, що триває у Всесвіті. Герой сам прагне вибороти свою долю наперекір волі вищих сил.

8. Виразне читання «Присвяти»
9. Бесіда на сприйняття прочитаного.

• Про що йдеться у «Присвяті»?
• Які думки висловлює автор?

10.                    Коментар учителя.

Ґете відверто говорить у «Присвяті» про те, наскільки дорогий для нього цей твір, якому він віддав майже 60 років свого життя. Йому згадуються «ту­манні видіння»: це ті перші образи, що виникли в уяві колись молодого поета. Ав­торові дорогою є пам’ять про час виникнення його сміливого задуму. Він подумки неначебто проходить увесь шлях: від перших рядків до фіналу твору. Разом із тим поет згадує своє минуле кохання, друзів. Це все важко забути, адже це його жит­тя. Присвята неначе нагадує, що у зачині твору лежать глибоко особистісні моти­ви, тобто усі образи несуть на собі відбиток реального життя.

Поета також хвилює нерозуміння його деякими читачами. Він поринає у свій світ «духів, суворий і німий».

Зазначимо, що «Присвята» була звернена до сучасників Ґете. Молоде по­коління уже відрізнялося від нього самого. Але він прагнув приблизити їх до свого творіння.

11.                    Переказ тексту «Пролог у театрі»

«Пролог у театрі» побудований у формі розмови — дискусії директора теат­ру, поета і коміка. Вони з’ясовують, яким повинен бути «театр у нашій стороні». Кожен із них має своє уявлення про театр, а ширше — про мистецтво взагалі.

Для директора п’єса — це ремесло, прийоми якого досить прості і мають на меті лише одне: сподобатися публіці, привернути її до театру, щоб отрима­ти доходи.

Поет говорить, що його дратує, коли його «брати по перу» пишуть твори, розраховані на невибагливі смаки натовпу. На його думку, це не є мистецтвом, оскільки воно не одухотворене думкою, душею, талантом.

Комічний актор вважає, що не слід відвертатися від повсякденного життя, оскільки за бажанням у ньому можна знайти багато цікавих речей. У п’єсі, на його думку, має бути багато подій, щоб кожний глядач міг знайти у ній щось на свій смак.

Взагалі, основна суперечка відбувається між поетом і актором. Поет — при­хильник ідеального у мистецтві, актор приземленого.

У кінці директор виносить свій вердтикт і завершує дискусію словами:

Так розміркуйте ж все дотепно,

На сцені всесвіт умістіть

І швидко й бережно пройдіть

Із неба через землю в пекло.

1. Спостереження. Уривок із  спектаклю. Сцена «Пролог на небі»

Учасники цієї сцени: Господь, архангели Рафаїл, Гавриїл, Михаїл, а згодом Мефістофель.

Драматичним центром Прологу є суперечка між Богом і Мефістофелем, який виступає втіленням сили зла. Бог любить Людину і пишається нею, вірить у її високе призначення, адже Людина, як і Земля, - творіння Боже. Диявол, на відміну від Бога, вважає людську душу нікчемною, ницою і сперечається з Всевишнім, доводячи, що людину легко можна спокусити грошима, славою, почуттям. Бог не погоджується з Мефистофелем і вказує на Фауста, називаючи його взірцем Людини, пропонуючи Дияволові випробувати Фауста, «звести його на стежку зла». Бог вірить у людину, тому й погодився на такий експеримент.

Отже, «Пролог на небі» виявляє філософський зміст твору. Його відкри­то заявлена тема — сутність людини. Випробування Фауста Мефістофелем має підтвердити або чесноти, або ницість людини. Поцінувати Фауста — означає ви­значити сенс людського життя.

Сподіваюся, що вас зацікавила трагедія Гете і ви захочете зрозуміти цей твір глибше.

VІ. РЕФЛЕКСІЯ.  Підсумок уроку  (слайд 12)

1. РЕФЛЕКСІЯ.  Запишіть у символічну Книгу відгуків та побажань свої враження у вигляді: - Що нового ви відкрили для себе на уроці? ( Багато цікавого дізналися про Й. Гете; по-новому подивились на освіту, навчання; урок навчив нас бути оптимістами, цінувати життя, радіти йому; змінив відношення до книги).

       І ряд – скласти сенкан «Гете»;

       ІІ ряд – продовжити речення: «Сьогодні на уроці я …

дізнався…

здивувався…

відчув…

уявив…

     ІІІ ряд – продовжити речення: «Особистість Гете надихнула мене на…»

2. Оцінювання навчальних досягнень.
3. Слово учителя. Отже, сьогодні ми, знайомлячись із Гете і його твором, дослідили дуже важливе питання: якою має бути людина? І нехай навколо лютують життєві негаразди і випробування, ми маємо за будь-яких обставин залишатися Людьми. Сподіваюся, що все у вашому житті складеться якнайкраще!

V.  Домашнє завдання.

Дочитати трагедію Гете «Фауст».

1 група - Дібрати цитатний матеріал для характеристики образу Фауста.

2 група – створити гроно «Фауст»

3 група – створити сенкан «Фауст»