Життя й творчість Тараса Шевченка

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861

… Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах. Т.Шевченко

Метрична книга с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії із записом про народження Тараса Шевченка 25 лютого (9 березня н. ст.) 1814року. Запис :,,У жителя с.Моринец Григория Шевченка и жены его Екатерины родился сын Тарас. Молитвовал и крестил иерей Алексей Базаринский.’’

У тій хатині , у раю Село! І ось стоїть перед мною наша убога , стара біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею та чорним димарем… Княгиня.1853 За що, не знаю , називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози… Якби ви знали, паничі.1853

У тій хатині , у раю Тарас Шевченко Портрет діда 1843 р. Папір , олівець

У тій хатині , у раю За часів моєї найніжнішої молодості я з покійним батьком чумакував. Виїжджали ми з Гуляйполя. Я сидів на возі й дивився – знову степ, степ широкий, безкраїй… Т.ШЕВЧЕНКО ,,НАЙМИЧКА’’

У тій хатині , у раю Давно те діялося . Ще в школі, Таки в учителя-дяка , Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе , Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш .І зроблю Маленьку книжечку . Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочка обведу . Та й списую Сковороду Або ,, Три царіє со дари”. Та сам собі у бур’яні , Щоб не почув хто , не побачив, Виспівую та плачу.

У тій хатині , у раю Я знав мало не весь Псалтир напам’- ять і читав його , як казали слухачі мої, виразно , себто голосно . Завдяки таким моїм здібностям не був у селі похований ні один покійник , над яким я не читав Псалтиря.

Село Кирилівка належало до віль- шанського маєтку. Його власником був полковник гвардії Павло Васильович Енгельгардт/

У тій хатині , у раю На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає, Кругом хлопці та дівчата, Як мак процвітає. Грає кобзар ,виспівує , Вимовля словами, Як москалі , орда, ляхи Бились з козаками Як збиралась громадонька В неділеньку вранці, Як ховали козаченька В зеленім байраці. Граї кобзар, виспівує, Аж лихо сміється.. ,, Була колись Гетьманщина , Та вже не вернеться!..’’ Тарасова ніч.1838

І виріс я на чужині Восени 1829 р. Павло Енгельгардт Відбуває на службу до Вільна (тепер Вільнюс, столиця Литви ), а серед його челяді – п’ятнадцятирічний Тарас , кімнатний козачок . У лютому 1831 р .П. Енгельгард перебирається до Петербурга; разом Із челяддю прибуває туди і Тарас

Літній сад

І виріс я на чужині І от одного ранку привів я його до Карла Великого. Радість його була невимовна , коли Брюллов лагідно й поблажливо похвалив його малюнки. Т.Шевченко ,,ХУДОЖНИК” 1856 р.

І виріс я на чужині Написаний Карлом Брюлловим портрет Василя Жуковського було розіграно в лотерею і на зібрані кошти 22 квітня 1838 року Тараса Шевченка викуплено з кріпацтва.

І виріс я на чужині 22 квітня 1838 року за 2500 карбованців Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. У 24 роки він став вільною людиною.

Незабутні золоті дні У травні 1838 року Тараса Шев- ченка за клопотанням Карла Брюл- лова зараховано стороннім учнем Академії мистецтв. ,,… живу , учусь ,нікому не кла- няюсь ,окроме Бога …,велике щас- тя бути вольним чоловіком,”-пише він у листі до брата Микити 15 листопада 1839.

У роки навчання в Академії мистецтв Т.Шевченко тричі нагороджували срібними медаля-ми 2-го ступеня .

Тієї слави козацької повік не забудем! У 1840 року вийшла друком його перша поетична збірка ,, Кобзар ”, що стала поворотною подією в розвитку української літератури . До першого видання ,, Кобзаря” ввійшло 8 творів: ,, Думи мої, думи мої”; ,, Перебендя”; ,, Катерина”; ,, Тополя”; ,, Думка”; ,, До Основ’яненка”; ,, Іван Підкова”; ,,Тарасова ніч’’.

Вона була простою, розумною й пре-красною дитиною природи. Вона покохала всім чистим серцем своїм уланського офіцера за красу його та ласкаві речі. І коли він, награвшись з нею, кинув її, як дитина цяцьку, то вона, нерозумна тільки заплакала і ще й досі не візьме собі утямки, як ото може людина божиться, а потім збрехати. ЇЇ простій, невинній душі годі було зрозуміти це. А поміж людей більш чи менш цивілізованих це річ звичайнісінька. Це однаково, що взяти й не віддати. Т.Шевченко «Наймичка» КАТЕРИНА.1842. Полотно, олія

Одержавши в Академії мис-тецтв квиток на подорож в Україну, Шевченко виїхав із Петербурга в травні 1843 р. У 1843 р. за рисунками з натури художник виконав жанрові картини «Селянська родина» та «На пасіці», якими засвідчив пошуки власного шляху в мистецтві. Під час подорожей Україною Шевченко зробив ряд начекерків та ескізів, які використав при створенні серії офортів «Живописная Украина». У березні 1845 р. він отримує звання некласного художника. Працюючи в складі Київської археографічної комісії, змальовує пам’ятні місця та мальовничі ландшафти.

Офорт: 1.Спосіб поглибленого гравірування , при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоляному покритті металевої граверної дошки і протравлюють кислотою. 2.Гравюра на міді або цинку з малюнком , протравленим кислотою , а також друкарський відбиток з такої гравюри.

,, Живописна Україна” Тараса Шевченка Із усіх мистецтв мені тепер найбільш подобається гравюра. І не без підстав . Бути добрим гра- вером – значить ширити серед громади прекрасне і повчальне . Значить бути корисним людям і угодним Богові. Найкраще , най- благородніше покликання гравера! Тарас Шевченко

«У Києві»

«Видубицький монастир»

«Судна рада»

«Старости»

«Дари в Чигирині 1649 року»

«Казка»

17 квітня 1847 року Т.Шевченка було доставлено в Петербург, до ІІІ відділу. Слідство у справах Кирило-Мефодіївського товарис-тва не встановило формального членства у ньому Т.Шевченка, але «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихо-творений» він з усіх братчиків зазнав найтяжчої кари: поета заслано в солдати, рядовим Оренбурзького окремого корпусу. Затверджуючи вирок, імпера-тор Микола І додав: «Под строжай-ший надзор и с запрещение писать и рисовать». Лише завдяки участі в роботі Аральської описової експедиції(1848-1849) Т.Шевченко отримав напівлегальну можли-вість малювати. Він рахувався в роті піхоти, але працював як художник.

На другий день після нашого виступу ми бачили в далині пал, тобто вогонь, пущений киргизами по степу, щоб спалити стару ковилу і дати можливість рости новій, і довго милувались, як спочатку окремі вогники поступово зливались у суцільні нитки, над якими стояла суцільна заграва. Олексій Макшеєв « Подорожі по киргизьких степах і Туркестанському краю»

Айда в казарму!Айда в неволю! В степу край дороги Стоїть дерево високе, Покинуте Богом. Покинуте сокирою, Огнем непалиме, Шепочеться з долиною О давній годині. І кайзаки не минають Дерева святого. На долину заїзжають, Дивуються з його І моляться… У Бога за дверима лежала сокира.1848

І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть, Неначе п’яний, очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом?.. Т.Шевченко «І небо невмите, і заспані хвилі» 1848

Ця прекрасна жінка для мене істинна благодать Божа. Це одна-єдина істота, якою я захоплююся іноді навіть до поезії. Т.Шевченко З листа до Б.Залевського 9 жовтня 1854р.

Неймовірно важке життя, щоденна муштра… Підтримувало прихильне ставлення першого коменданта Новопетровського укріплення Антона Маєвського, а з 1853р.—Іраклія Ускова. І знову участь у роботі експедиції—на цей раз у гори Каратау — дала йому можливість малювати.

Коли я вирвусь з цієї пустині? Далеко, дуже далеко від моєї милої, моєї прекрасної, моєї вірної батьківщини я любив іноді, дивлячись на широкий безлюдний степ, полинути думкою на широкий берег Дніпра й сісти де-небудь хоч би у Трахтимирові, у холодку під розлогою вербою, дивитися на позолочену заходом сонця панораму, а на темному фоні цієї широкої панорами, як діаманти, горять переяславські храми Божі, і один із них найяскравіше сяє своєю золотою банею. Т.Шевченко «Близнята»

25 травня 1859 р. після довгих зволікань Т.Шевченко одержав посвідчення на проїзд в Україну і того ж дня виїхав. Побував у Лебедині, Лихвині, Переяславі, на Михайловій горі у Максимовичів . У рідній Кирилівці гостював у брата Микити та сестри Ярини, заїздив у Корсунь до Варфоломія Шевченка. Т.Шевченко мріяв оселитися в Україні, мав намір придбати ділянку землі під забудову, але внаслідок чергового доносу його знову заарештовують. Поет змушений повернутися до Петербурга.

Під час останнього перебування Шевченка в Малоросії Тарас Григорович гостював у Максимовичів на Михайловій Горі з тиждень, хоч, за словами Михайла Олександровича, він приходив тільки ночувати до нього, а решту часу проводив у полі і в інших місцях, де малював,розмовляв із селянами. Михайло Чалий «Життя і твори Тараса Шевченка»

Не нарікаю я на Бога, Не нарікаю не на кого. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг—убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. Т.Шевченко «Не нарікаю я на Бога…»1860 З великими труднощами Т.Шев-ченко домігся дозволу на переви-дання своїх творів. 23 січня 1860р. Довгоочікувана збірка під тради-ційною назвою «Кобзар» побачи-ла світ у друкарні П.Куліша. Слідом за українським виданням того ж року з’явився «Кобзар Тараса Шевченка в переводе русских поэтов».

Я тілько хаточку в тім раї Благав і досі ще благаю, Щоб вмерти хочу на Дніпрі, Хоч на малесенькій горі

Я жити хочу серцем Посилаю тобі нашвидку зробле-ний план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тілько й треба, щоб робоча була дубова та круглий ганок скляний на Дніпро. Т.Шевченко Лист до В.Шевченка 18 лютого 1860р.

Тарас Григорович Шевченко хотів збудувати собі хатку над Дніпром — на Чернечій горі коло города Канева Київської губернії, в 1861-м году, на тому місці, де тепер його могила. Григорій Честахівський

Посаджу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку, і грушеньку На вспомин єдиній! Бог дасть, виростуть. Дружина Під древами тими Сяде собі в холодочку З дітками малими. Т.Шевченко «Подражаніє Едуарду Сові»

Моя ти любо! Усміхнись І вольную святую душу І руку вольную, мій друже, Подай мені. То перейти І Він поможе й лихо донести І поховать лихе дебеле В хатині тихій і веселій. Т.Шевченко «Ликері»1860 Я оце заходився жениться… Будущеє подружіє моє зоветься Ликеря — крепачка, сирота. І по-московському не говорить. Вона землячка наша із-під Ніжина… Поберемося на Покрови… Лист до В.Шевченка.22.08.1860

Свою Україну любіть! Уже тяжко хворий Т.Шевченко береться за написання підручників для українських народних шкіл . У січні 1861 року власним коштом видав «Букварь южноруссий» --зразок першої рідномовної книги школяра.

А жить так , Господи , хотілось Смоленський цвинтар у Петербурзі був лише тимчасовим місцем де покоїлися останки Шевченка… На початку весни того ж року вирушив із столиці в Малоросію жалібний поїзд з останками Шевченка. труна була вкрита, за козацьким звичаєм,червоною китайкою. Почесті, якими супроводжували проводи і зустріч праху Шевченка в Малоросії, найкраще показують, якою любов’ю і повагою користувався він. Василь Маслов Тарас Григорович Шевченко Біографічний нарис