Живопис і графіка Африки. Конспект уроку

Тема:   Живопис і графіка Африки

                Мистецтво живопису країн африканського культурного регіону –

це насамперед мистецтво наскельного живопису і петрогліфу у центрі уваги

яких знаходиться людська фігура,і у яких абстракція домінує над

реалістичністю.

            Спільні характерні риси наскельних малюнків давніх африканських

художників це перш за все сильний драматичний експресіонізм,відсутність

натуралізму і гострі, кутові форми.

                Головним сюжетом малюнків була дія: танець,ритуал,сцени побуту

тощо. Особливе багатство Африки наскельного живопису і петрогліфів,

пояснюється тим,що жаркий клімат не дозволив природі зруйнувати ці

творіння. На африканських наскельних малюнках можна повністю простежити

історію людей того часу. Сцени полювання,ритуальні дійства,танці.

           Особливе місце серед персонажів петрогліфів займають звірі і тварини.

У наскельних малюнках Африки переважав жовтий колір, тоді як у наскельних

малюнках на території Європи – червоний. Цей живопис пізніших періодів

відзначається особливим динамізмом: рухомі люди і тварини,погоня за звірами,

процес полювання,війна стародавніх племен .

 Кожна фігура людини  зображувалася унікальною,мала свою позу,на відміну

від тварин. Стародавні художники малювали за допомогою деревного вугілля,

сажі,суміші технічного вуглецю.

            На малюнках і картинах африканських художників відображалися їхній

світогляд і світосприйняття,традиційні мотиви,життя і побут. Їхній стиль

 відрізнявся потужною експресією,енергією,яка втілювалася як у самих формах,

так і символах. Характерними кольорами для африканського живопису були

червоний,зелений,жовтий,помаранчевий,різні відтінки коричневого.

                    Галерея картин африканських художників

    Відомий художник Африки (Мозамбік) Малангатана  Валенте  Гвенья

(1936− 2011) був удостоєний звання художник року (1997) , яке присудило

ЮНЕСКО. У своїй творчості митець поєднував традиційні для африканського

живопису прийоми динаміки і гротеску з європейськими техніками.

          Головна ідея його картин –  неототемізм,який підкреслює рівноправність

між усіма людьми на планеті.

 Твори художника Ахті- Патра Руга неймовірно яскраві і самобутні. Головними

героями колекцій майстра є герої міфів рідної країни. Художник мріє зробити

міфи Африки такими ж популярними як і легенди Стародавньої Греції. Крім

міфології  Ахті- Патра Руга працює з живими квітами,створюючи з них

приголомшливі скульптури,а також прикрашаючи ними готові картини.

          Основою для твору,як правило,служать тільки натуральні матеріали:

бамбук (як основа), шкури тварин (для обробки), грубі полотна,виткані

вручну з тростини. В результаті народжуються фантастичні картини, що

зображають сцену з чергового міфу Стародавньої Африки , посипані квітами.

          Стиль Тінгатінга ,названий так на честь художника Едуардо( Едварда)

Саїді Тінгатінга 91932 – 1972). Точної дати початку його творчості немає –

середина 60-х років XX ст. Самоучка,звичайний селянин із маленького

африканського села Танзанії,в пошуках засобів для існування одного разу

дістався до містечка Дар-Ес-Салам,де і прославився,малюючи на стінах

будинків і листах оргаліту. Його дивовижні малюнки підкорили глядачів,бо

вони уособлювали дух Африки. При всій своїй дитячості і безпосередності,ці

малюнки далеко не такі прості як здаються на перший погляд. Митець вважав

за краще в кожній своїй роботі розповідати про Африку через ілюстрування

життя його«5 символів», п'яти найбільших тварин Африки:слона,лева,жирафа,

бегемота і буйвола ( антилопи). Зображені тварини в декоративному стилі,

які ніби переплетені й нагадують каліграфію,майстерно вимальовані сури

(розділи Корану у віршах). Вважається,що дивовижний світ картин х  є

невичерпним джерелом для створення персонажів дитячих,мультфільмів,ігор

тощо.  Крім самої Танзанії ,живопис Е. Тінгатінга популярний у Кенії,Норвегії,

Швеції,Фінляндії,Данії. Митець став офіційно визнаним засновником

авторського стилю в сучасному світовому образотворчому мистецтві.

          Художниця Гатіно Янокоскі постійно працює над своїм стилем,

розвиваючи і відточуючи свою майстерність. У своїх творах   Гатіно

зосереджує увагу на традиціях і звичаях свої батьківщини,Кенії. Художниця

вважає,що її картини – це пряме відображення її внутрішнього світу,її духов -

ного та інтелектуального розвитку.

        Отже,африканський живопис вважався примітивним,однак саме він

суттєво вплинув на європейське образотворче мистецтво.

      Незвичайні форми взяли собі на озброєння різні авангардистські течії.

З того часу африканський живопис став розглядатися як серйозне мистецтво,

яке потребує особливої уваги. Авангардисти минулого і нашого часу знаходять

у ньому особливу геніальність. Такі форми сучасного живопису як кубізм,

примітивізм,і деякі інші були створені тільки завдяки африканському

мистецтву.

              Сучасний живопис і графіка

           Одним із центрів сучасного африканського мистецтва стала школа

Пото-Пото в Конго,заснована 1951 року французьким художником і

етнографом  П'єром Ладсу в передмісті Браззавіля. На відміну від інших

започаткованих європейцями шкіл,Пото-Пото орієнтувалась на традиції

мистецтва народів Африки. Тематика творів присвячувалась переважно

відображенню життя африканського села,міцно пов'язана з прадавніми

 звичаями і міфами. Сюжети митців Пото-Пото – це численні «Полювання»,

«Сільські свята»,«Базари»,«Танці». Людина у них – частина одухотвореної

Природи,що розчиняється в декоративній симфонії сліпучо яскравих барв.

         Майстри Пото-Пото створили оригінальний стиль,якому властиві

графічність і чіткість малюнка,експресія рухів,видовжені пропорції фігур.

Улюбленим матеріалом слугують аркуші ватману,картону або навіть

фотопаперу,а традиційними фарбами  − гуаш і акварель. Надзвичайною є

і манера виконання – дуже тонкі вишукані лінії,що утворюють тендітні

людські фігури та обриси природи. Одні художники використовують природні

кольори: небо у них блакитне,дерева і трава зелені,вода – синя,тварини і люди

теж натурального кольору. Інші митці,навпаки,вдаються до несподіваних,

фантастичних комбінацій у колориті,яких у реальному житті ніколи не

зустрінеш. У наш час школа Пото-Пото набула визнання й популярності не

лише в Африці,а й по всьому світу.