«Зимові пригоди у світі тварин»

Урок літературного читання

«Зимові пригоди у світі тварин»

Уважність, старанність, праця — наші сходинки на шляху до знань!

Розминка

Летів горобець через верхній хлівець. Ніс пуд гороху і нам дав потроху. Чорно- білий чорногуз У болото чорне вгруз. Ворона сороці намисто купила В намисті сорока намистинки лічила.

2. Чистомовка– Добре ми з вами зігрілись. Давайте промовимо чистомовку-добавлянку. Ма-ма-ма- ой весела в нас…( зима)Ло-ло- ло- скільки снігу…( намело)Мі-мі-мі- дуже раді ми …(зимі)Мо-мо-мо- пташкам корму ми …(дамо)Му-му-му-а морквиночку…( кому)Ям-ям-ям- цим білесеньким…( зайцям)

Відгадай загадки1. Хто з кори комах виймає про здоров’я лісу дбає? (Дятел)2. Сів крилатий гість на вітах,Назва гостя з шести літер,На хвості у нього вісті,Як усидиш тут на місці?Що за гість? Ото морока…Подивіться, ж то сорока3. Чорна шапочка у нього. Сизувата спинка, у блакитнім піджачку взимку. (Снігур)4. Шубка з сірого пушку. Скаче в жовтім фартушку. Чорний шарфик та шапшина. Хоч маленька ця пташина. Та корисна трудівниця. Називається …(синиця).

Гра «Дочитай речення»

Взимку сонце світить…(та не гріє). Грудень рік кінчає, … … (а зиму починає). Січень не так січе, як у вуха… (пече). Сніжна зима – … (багате літо).

Ольга Зубер. ЩЕДРИЙ ВЕДМІДЬ І ВДЯЧНА МИШКА

Зима в лісі була холодна та люта. Щедро сипала вона снігами й мела хуртовинами. Замела й мишачу нірку під сосною. Сидить Мишка, боїться й носа висунути. Ось, зголодніла вона, залізла в свою комірчину й знайшла там зернятко. Одне-однісіньке. Сидить Мишка й плаче. Тримає в лапках те зернятко й не знає, що з ним робити. Чи то з’їсти, чи то назад покласти. Думала вона, думала, а тоді й каже:− З’їм, а тоді піду до Ведмедя, попрошу в нього ще зерняток. Так вона й зробила. Підкріпилася перед дорогою, одягла теплу хустинку, чобітки, кожушок, взяла сани, та й подалася. Йде вона по лісу, вітер її здуває, хуртовина стежку снігом засипає, мороз щічки щипає. Важко Мишці проти них іти одній-однісінькій. 

Послизнулася вона на слизькій гірці, упала, лапку забила. Болить, аж плакати хочеться. Та не плаче Мишка, бо знає, що Мороз її слізки вмить на крижинки перетворить. Іде, терпить, тягне санчата за собою. А дорога не близька. Ведмідь аж на тім краю лісу живе. Геть знесиліла Мишка, поки дійшла до його хатини. Постукала в шибку лапкою, стоїть, труситься.− А хто це тут стукає? – питає Ведмідь, вийшовши з хатини.− Це я, пане Ведмедю, - Мишка з нірки, що під сосною за лісовим струмочком.− А, знаю-знаю! І що тобі треба?− От я хочу попросити в тебе, пане Ведмедю, зерняток. Знаю, що в тебе запаси великі.− Ой, Мишо! Та мені мої запаси самому треба! Бачиш, зима яка люта! Невідомо, коли й скінчиться!− Ой, пане Ведмедю! Ой, благаю тебе! Я така голодна! З’їла сьогодні останнє зернятко! – заплакала Мишка, затуливши лапками оченята.− Ну, годі, годі!Не плач! Стій тут, нікуди не йди! А то ще снігом замете…шукай тоді тебе таку дрібну… -- сказав Ведмідь й пішов у хатину.

Миша вхопилася за гілочку й трималася, щоб не здув вітер. Ведмідь згодом повернувся.− Ось, тобі, Мишо, гостинці. Тут і зернята й борошно, і горішки й скляночка меду. І ще шматочок вишневого пирога. А також, трохи картоплі, моркви й капустинка, - прибалакував Ведмідь, кладучи це все на сани.− Ой, дякую тобі, пане Ведмедю! - сказала Мишка, кланяючись аж до землі, - Ти найкращий Ведмідь у світі!− Та годі вже! Іди, а то ще замете тебе снігом! Бачиш, яка хурделиця розходилася! Та сани були такі важкі, що Миша не змогла їх зрушити з місця.− Ой, щось, Мишо, ти й справді охляла! – сказав Ведмідь. Він повернувся у хату, одягнув чоботи й кожуха, посадив Мишу на сани й сам довіз її до нірки, що знаходилася за лісовим струмочком, під високою сосною.

Миша ще раз гарненько подякувала Ведмедеві. А потім порозкладала свої гостинці в комірчині й з задоволенням поласувала шматочком вишневого пирога. А наступного дня, напекла Мишка смачних пиріжків, та й віднесла їх пану Ведмедю, на знак вдячності, за його добре серце. Отож, і ти, як той Ведмідь, роби добрі справи, і як та Мишка – дякуй за допомогу.

Уміння

Прислів’я (робота в парах)

Прислів’я про зиму. Літо збирає, а зима з’їдає. Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур. Зимою деньок, як коморів носок. Узимку сонце крізь плач сміється. Зима без снігу, як літо без хлібу. Зима багата снігами, а осінь снопами. Зимове сонце, як мачухине серце: світить та не гріє. Січню морози, а лютому хурделиці.

Сенкан. Снігурічервоні, гарніспівають, їдять, літають. Снігурі зимові птахи. Птах

Цікавинка. А ще зібрали зимові народні прикмети. Горобці ховаються в затишок – на мороз і заметіль.Іній на деревах – перед морозом, а туман – перед відлигою. Дим піднімається стовпом до неба – на мороз. Яскраві зірки взимку – на мороз. Глибокий сніг взимку – на дощове літо. Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суровою. Якщо в лютому хмари пливуть низько – до морозної погоди.

Успіх– А вам діти сподобався урок?– Хто задоволений своєю роботою на уроці?– Хто не зовсім задоволений своєю роботою? Чому?

Домашнє завдання. Скласти сенкан “Зима”