Змінювання іменників за відмінками.
Змінювання іменників за відмінками.
Мета. Ознайомити учнів з поняттям «відмінювання», із відмінковими питаннями до іменників — назв істот і неістот, назвами відмінків. Розвивати уміння спостерігати, узагальнювати мовні явища.
Обладнання. Таблиця відмінювання іменників, ілюстрації українських вишиванок, або виставка вишиванок учнів та батьків класу, додаток № 5.
Хід уроку
I. Організація класу.
II. Перевірка домашнього завдання (вправа 321).
1. Оголошення конкурсу на кращу усну розповідь за фотоілюстрацією (с. 133).
2. Жеребкування (черговість виступів конкурсантів).
3. Розповіді учнів. Оцінювання. Нагородження (за потребою і по можливості).
III. Повідомлення теми і завдань уроку.
— Прочитайте, як називається сьогоднішня тема. (Змінювання іменників за відмінками.)
— Яке проблемне питання стоїть перед нами? Прочитайте. (Які відмінки є в українській мові? Що означає кожен із них?)
IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.
1. Коментоване виконання (вправа 322).
— Прочитайте текст. Зверніть увагу, як змінюється слово білка, зв’язуючись із різними словами. На які питання воно відповідає?
а) Виписати іменник білка із зв'язаними з ним словами за зразком.
б) Списати перше і друге речення вправи, підкреслити головні члени речення. (За наявності часу.)
в) РЗМ. Перекласти текст про білку, уникаючи повторень одного й того самого слова.
2. Ознайомлення учнів з правилом про іменники, які, зв’язуючись у реченні з іншими словами, змінюють свої закінчення (с. 134).
3. Каліграфічна хвилинка.
— Сьогодні повторимо, як пишуться великі букви.
Н Р Д З О М К
— Скільки букв записали? (7.)
— Це не просто дібрані букви. Ними починаються слова — назви відмінків.
4. Опрацьовування правила, яке треба запам’ятати (с. 134).
Увага! Інформація для вчителя
Для вивчення теми «Відмінки іменників» учителеві варто використати пояснювально-ілюстративний метод, оскільки цей граматичний матеріал підлягає засвоєнню в результаті запам’ятовування. Користуючись повідомленням, демонстрацією таблиці, учитель організовує сприймання молодшими школярами потрібної інформації, яку вони фіксують у пам’яті.
Таблиця для організації сприймання має охоплювати повну назву відмінків, скорочене позначення відмінків, питання, на які відповідають відмінки, приклади відмінювання іменників в однині та у множині. Спочатку вчитель пропонує учням пригадати, як змінюються іменники, від чого залежить зміна закінчення. Далі, користуючись таблицею, повідомляє, шо в українській мові є сім відмінків (шість із них відповідають на певні питання; сьомий, кличний відмінок, не відповідає на питання, його використовують у звертаннях). Для того щоб учні запам’ятали послідовно назви всіх відмінків та питання до них, необхідно практикувати різні завдання; розташувати відмінки у правильній послідовності; до назв відмінків дібрати питання; упізнати відмінок за питанням; до питання дібрати відмінок; визначити відмінок іменників. Ефективними будуть мовні ігри, наприклад, «Відмінковий ланцюжок», робота в парах, постановка запитань учнями.
✵ Звертаємо увагу студентів (учителів) на те, їло вправи на визначення відмінків іменників у реченні мають виконуватися тільки під керівництвом учителя, переважно в колективній або груповій формах. Такі завдання не слід пропонувати учням у самостійних та контрольних роботах. Це саме має стосуватися також і учнів 4 класу!
(Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / (За наук. ред. М.С. Вашуленка. — К.: Літера ЛТД, 2011. — с. 205)
5. Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).
Ще грецькі вчені помітили, шо іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці «відмінні» від прямої форми й утворили категорію «відмінка». У сучасній українській мові категорія відмінка об’єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довгий час вважався лише кличною формою.
Називний — називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки — «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не потребує допомоги прийменників.
Родовий — означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, шо. вжитий з іменником без прийменника, він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників. Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників близько двохсот).
Давальний — назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення — назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.
Знахідний — від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.
Орудний споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.
Місцевий — вказує на місце і вживається усього з п’ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).
Кличний — від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, вживається без прийменників.
Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.
За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці знахідний.
Кількість відмінків у різних мовах неоднакова від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки.
6. «Попрацюймо разом!» (за вправою 323).
— Розгляньте таблицю на сторінці 135.
— Запишіть назви відмінків і питання, на які вони відповідають.
— Зверніть увагу, як скорочено позначаються відмінки.
Фізкультхвилинка.
7. Вправа 324.
— За поданими в таблиці зразками усно провідміняйте слова парта, зошит, місто.
— Складіть три речення з цими словами (у будь-якій формі). Запишіть.
8. Робота в зошиті (с. 49).
V. Осмислення, узагальнення та систематизація знань.
«А як це визначити відмінок іменника в реченні?» (колективна робота над текстом).
— Спишіть текст з дошки. Визначте і надпишіть над словом відмінки виділених іменників.
Вишиванки — один з видів українського народного мистецтва. В народній вишивці втілено чудеса народної вигадки. На вишиванці розміщені різні орнаменти. Праця над вишиванкою радісна і клопітка. Поруч з нею завжди пісня.
— Про що ви думаєте, дивлячись на ілюстрації з вишиванкою.
Завдання. Один із виділених іменників усно розібрати як частину мови. (Додаток № 5.)
VI. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.
С. 134 — правило, с. 135 вивчити назви відмінків і запитання до них, вправа 325.
VII. Підсумок уроку.
— Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями? (Відмінювання.)
— Скільки всього є відмінків? (7.) Назвіть за порядком.
— Що означає «провідміняти слово»? Провідміняйте слово дорога.
— Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника? (Поставити запитання.)
— Яка форма іменників є початковою? (Форма називного відмінка однини.)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку