Зміст та структура дослідницьких умінь учнів основної школи

Зміст та структура дослідницьких умінь учнів основної школи

Христина БОРОДКІНА – аспірантка НПУ імені М.П. Драгоманова,

вчитель математики СШ №194 «Перспектива», м. Київ

Визначення змісту поняття «дослідницькі уміння» логічно почати з вивчення структури поняття «уміння».

В науково-методичній літературі немає однозначного підходу в означенні поняття «уміння», тому проаналізуємо останнє по відношенню до наукових та довідкових видань.

Таблиця1.1

Визначення поняття «уміння» в довідкових виданнях

Достатньо широкий спектр можливих означень поняття «уміння»  спостерігається в роботах науковців (табл. 1.2).

Таблиця1.2

Визначення поняття «уміння» в наукових виданнях

Таким чином, у всіх визначеннях прослідковується спільний аспект – наявність компоненти дії. О.М. Леонтьєв відзначив, що «людська діяльність не існує інакше, як у формі дії або ланцюга дії, якщо ж з діяльністю у думці відняти дії, які вона здійснює, то від діяльності взагалі нічого не залишиться» [6, с. 144].

Таким чином, провідна роль у формуванні умінь належить мисленню, уміння включають елемент творчості і є попереднім етапом в утворенні навичок, уміння можливо трактувати як засвоєний спосіб дії,  адаптований до умов ситуації.

В науково-методичній літературі також немає однозначного підходу в означенні поняття «дослідницькі уміння».

Якщо говорити про довідкову літературу, то доречно згадати наступне означення [3, с. 13]:

«Дослідницькі вміння – способи здійснення розумових і практичних дій (у тому числі творчих дослідницьких дій), складові дослідницької діяльності, успішність формування і виконання яких залежить від попередньо набутих умінь.»

Науковці трактують «дослідницькі уміння» достатньо широко (табл. 1.3).

Таблиця1.3

Визначення поняття «дослідницьке уміння» в науковій літературі

Спільною рисою всіх означень є наявність складових, необхідних для здійснення дослідницької діяльності.

Таким чином, під дослідницьким вмінням можливо розуміти систему умінь, здатностей та способів реалізації діяльності, які необхідні для проведення  навчального  дослідження або його окремих структурних частини.

На рівні наукових джерел, науковці виділяють достатньо багато видів дослідницьких вмінь: організаційні, навчально-організаційні, інтелектуальні, організаційно-практичні, комунікативні, мовні, операційні тощо. В зв’язку з цим, по відношенню до поняття дослідницькі уміння виникає дві основні проблеми:

1) проблема ідентифікації  дослідницьких умінь;

2) проблема класифікації дослідницьких умінь.

Першу проблему в загальному (на загально-предметному рівні) розв’язати достатньо складно, адже як зазначила Г. С. Костюк [5] існує стільки умінь, скільки є різних конкретних видів діяльності людини. На складність відповідної проблеми також вказувала Г.В. Лиходєєва [8], яка підкреслювала, що дослідницькі уміння учнів, як складові творчої діяльності, неможливо подати як точно описані та строго регульовані системи операцій або дій.

Велика кількість дослідницьких умінь та неоднозначність в підходах кластеризації (диференціації по рівнях, кластерах) останніх призвели до появи деяких класифікацій, які важко вважати доречними та коректними. Важливою загально-предметною класифікацією дослідницьких умінь є класифікація               В. Андрєєва [1, c.76], в якій розглядається чотири групи дослідницьких умінь учнів:

•       операційні: вміння спостерігати, порівнювати, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, узагальнювати, структурувати і систематизувати матеріал, класифікувати, виділяти головне, застосовувати аналогію, робити індуктивні і дедуктивні висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, застосовувати знання і вміння в новій ситуації, виявляти проблему, висувати гіпотезу, бачити різні підходи до вирішення проблеми і знаходити оптимальний спосіб її рішення, прогнозувати і оцінювати результат;
•       технічні: вміння працювати з літературою (конспектувати, анотувати, складати бібліографію і використовувати її), підбирати необхідний для дослідження матеріал, організовувати експеримент, описувати отриманий експериментальний матеріал, робити висновки і оформляти результати свого дослідження у формі доповіді, виступу;
•       організаційні: вміння визначати мету і завдання дослідження, планувати дослідження, вибирати найбільш ефективні методи і засоби дослідження, здійснювати самоконтроль і саморегуляцію дослідницької діяльності, перебудовувати свою діяльність у разі потреби, аналізувати і контролювати результати своєї діяльності з метою її поліпшення;
•       комунікативні: вміння викладати свої думки, вести дискусію, відстоювати свої позиції, встановлювати ділові взаємини з науковим керівником і товаришами, застосовувати прийоми співпраці у процесі дослідницької діяльності (обговорення завдання і розподіл обов’язків, взаємодопомога і взаємоконтроль), виступати з повідомленням про результати дослідження.

В. Литовченко [7], виділяє наступні групи дослідницьких умінь:

•       операційні: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, висунення гіпотези, зіставлення;
•       організаційні: застосування прийомів організації в науково-дослідницькій діяльності, планування дослідницької роботи, проведення самоаналізу, регуляція власних дій у процесі дослідницької діяльності;
•       практичні (технічні): вміння опрацювання літературних джерел, проведення експериментальних досліджень, спостереження фактів, подій, обробка даних спостережень, впровадження результатів у практичну діяльність;
•       комунікативні: застосування прийомів співробітництва в процесі дослідницької діяльності для взаємо-допомоги, взаємоконтролю.

І.А. Зимня та Є.А. Шашенкова [4] виділяють наступні складові дослідницької діяльності:

•       інтелектуально-дослідницька: уміння аналізувати, співставляти і порівнювати факти, явища, концепції, точки зору; бачити проблему, виокремлювати головне, відзначати протиріччя і формулювати проблему, поставити ціль, визначити завдання роботи; критично аналізувати інформацію, давати їй оцінку, аргументувати своє ставлення до питання, що вивчається;
•       інформаційно-рецептивна: уміння спостерігати, збирати та обробляти дані; систематизувати і класифікувати факти та явища; отримувати інформацію та складати її огляд; інтерпретувати інформацію тощо.
•       продуктивна: уміння проводити експеримент, у відповідній послідовності виконувати практичну частину дослідження, використовувати різноманітні методи емпіричного та теоретичного дослідження, здійснювати бібліографічний пошук та узагальнювати інформацію; викладати хід і результати дослідження; захищати отримані результати у процесі виступу; складати тези, писати статтю.

Н. Недодатко [9] виділяє такі компоненти дослідницьких умінь:

− інтелектуальний: знання, розумові операції аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення й систематизації, абстрагування, моделювання, уміння описувати об’єкти, що вивчаються чи спостерігаються; індуктивний висновок і встановлення причинно-наслідкових зв’язків, постановка проблеми й висунення гіпотези її вирішення, пошук й використання аналогії, дедуктивного висновку й доказу; 

− практичний: використання навчальної, довідкової та додаткової літератури, добір приладів і матеріалів для експерименту, вимір величин у процесі експерименту, оформлення результатів дослідження у вигляді графіків, таблиць, діаграм;

− самоорганізація і самоконтроль: планування роботи, раціональне використання часу й засобів діяльності, регулювання й перебудова своїх дій, самоперевірка отриманих результатів, самооцінка.

Безумовно потрібно відмітити, що диференціація дослідницьких умінь по етапам дослідницької діяльності носить умовний характер. Одним з недоліків такого поділу є те, що деякі вміння входять в різні групи. Наприклад, вміння збирати і обробляти дані входить в групи, які забезпечують інформаційно-рецептивної і продуктивну боку дослідження. Вміння продуктивної боку дослідження різні за змістом. Вміння проводити експеримент, пов'язані з практичною частиною дослідження. Вміння захищати отримані результати, пов'язані з поданням результатів дослідження. Крім того, відсутність педагогічних методів дослідження ускладнює їх використання в педагогічній практиці.

Оскільки умінь достатньо велика кількість, в подальшому будемо акцентувати увагу на самих групах умінь.

С. І. Бризгалова [2, с.45] класифікує дослідницькі уміння наступним чином:

• науково-інформаційні;
• методологічні;
• теоретичні;
• емпіричні;
• письмово-мовленнєві;
• комунікативно-мовленнєві.

Г.В. Лиходєєва [8] вказує на можливість виділити такі структурні компоненти навчально-дослідницьких умінь: організаційний, інформаційний, інтелектуальний, комунікативний, технічний.

Потрібно чітко розуміти, що поняття «компоненти дослідницьких умінь» та «складові дослідницьких умінь» розглядаються в контексті виділення груп вмінь за ознаками, тому їх не потрібно приймати за новоутворення. В протилежному випадку, відповідні поняття потребують чіткої наукової формалізації.

Компактною є класифікація А.М. Скрипки, яка ґрунтується на етапах дослідницької діяльності, які описані A.M. Ароновим. За A.M. Ароновим дослідницька діяльність проходить в п'ять етапів:

1.     постановка проблеми;
2.     формування гіпотез;
3.     обґрунтування гіпотез;
4.     переоформлення результатів дослідження для застосування;
5.     застосування результатів дослідження.

В даній системі етапи 1, 2, 3 утворюють перша фазу – власне отримання (відкриття, побудова) нового знання. Етапи 4, 5 формують другу фазу дослідницької діяльності– оформлення отриманого знання. Друга фаза в моделі A.M. Аронова здійснює зв'язок теорії і практики і за словами                          А.М. Скрипки є новою, на відміну від етапів першої фази.

Відповідно до моделі A.M. Аронова, А.М. Скрипка пропонує класифікувати дослідницькі уміння на основі п'яти умінь:

•       вміння ставити проблему;
•       вміння висувати гіпотезу;
•       вміння обґрунтовувати гіпотезу;
•       вміння переоформляти результати дослідження;
•       вміння застосовувати результати дослідження.

Безумовно, перевагою такого підходу є мінімалізм структурних частин класифікації, однак в цьому криється і її недолік. Якщо говорити про етап обґрунтування гіпотези, то лише відповідного вміння однозначно не достатньо для проведення дослідження. В даному випадку наприклад необхідно вміти синтезувати, абстрагувати, узагальнювати, структурувати і систематизувати навчальний матеріал. Таким чином, в класифікації А. Скрипки природньо говорити не про конкретні вміння, а про групи вмінь.

Отже, змістом дослідницької діяльності є вирішення проблем, процес якого проходить в кілька етапів і включає в себе власне вирішення проблеми і оформлення отриманих результатів. Для свого здійснення дослідницька діяльність вимагає практичної і розумової діяльності, яка супроводжує кожен етап дослідження і визначає умови  подолання відповідних суперечностей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Андреев В. И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности : методическое пособие / В. И. Андреев. – М. : Высшая школа, 1981. – 240 с.
2. Брызгалова С. И. Формирование готовности учителя к педагогическому исследованию: теория и практика : монография / С. И. Брызгалова. – Калининград, 2004. – 151 с.
3. Ермилин А. И. Дополнительное научное образование как фактор развития детской одаренности / А. И. Ермилин, Е. И. Перфильева // Инновации в образовании. Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. – 2011. – № 4 (1). – С. 18–24.
4. Зимняя И. А. Исследовательская работа как специфический человечекой деятельности / И. А. Зимняя, Е. А. Шашенкова. – Ижевск : ИЦПКПС, 2001. – 103 с.
5. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк / під ред. Л. М. Проколієнко. – К. : Радянська школа, 1989. – 608 с.
6. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
7. Литовченко В. Н. Формирование исследовательских умений студентов педагогических специальностей университетов средствами НИР : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика” / В. Н. Литовченко. – Минск, 1990. – 26 с
8. Лиходєєва Г. В. Формування навчально-дослідницьких умінь учнів у процесі навчання елементів стохастики : автор. на здобуття ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 – «Теорія та методика навчання (математика)» / Г. В. Лиходєєва. – Київ, 2009. – С. 9.
9. Недодатко Н. Г. Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників : автор. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 – «Теорія навчання» / Н. Г. Недодатко. – Харків, 2000. – С. 10.