« Значення «Букваря « Т.Шевченка в розвитку літературної освіти

                                Реферат

       на  тему « Значення «Букваря « Т.Шевченка в  розвитку  літературної  освіти

                                   План

      1 «Букварь   Южнорусский» - перший вільний  промінь світла  в освіті.

       2 Особливості Шевченкового  «Букваря»

    3 Реакція суспільних  кіл на книгу  Шевченка

    4 Дослідження мови  та правопису  «Букваря» науковцями

      5 Список  використаних  джерел

: 

      1 «Букварь   Южнорусский» - перший вільний  промінь світла  в освіті.

      Тарас Шевченко прагнув  поширення  письменності  серед народних мас, вбачав в освіті «перший вільний промінь світла, що може проникати в здавлену колами невільничу голову». Він підкреслював, що загальна письменність народу — «величезне добро». Кобзар палко схвалював ідею створення недільних шкіл. Перебуваючи в Києві, він брав участь в обговоренні питання про їх організацію, як робив це й пізніше, повернувшись до Петербурга, дбав про створення для них навчально-педагогічної літератури. Оскільки ці школи існували на добровільні пожертви, поет призначив на їхню користь певну частину накладу свого «Кобзаря», випущеного в 1860 р., та регулярно переказував частину своїх коштів. Він особисто цікавився харківськими недільними школами, листувався з діячами цих шкіл. У своїх листах, зокрема, Тарас Шевченко просив передати чималу кількість примірників «Кобзаря» для недільних шкіл.

        Опікуючись   освітою  дорослих, поет  непокоївся  тим, що для  недільних  шкіл  бракує  необхідних  навчальних  посібників. Т. Г. Шевченко вирішив  забезпечити  недільні  школи  спеціально  для  них  укладеними  українською  мовою  книгами. Тяжко  хворий, він  узявся  за  складну  нову  для  нього роботу : вивчення  існуючих  навчальних  посібників, удосконалення  методу навчання  читанню. За  описом  С. Х. Чавдарова, «Букварь  Южнорусский»   Т. Г. Шевченка  має  24  сторінки. У 1861  році  було  видано  10 тисяч примірників. Автор  хотів, щоб, оволодівши  грамотою, колишні  неписьменні  могли  успішно  читати  і українську, і  російську  книжку. Декілька  сторінок  відведено  для  молитов. Уміщується  «Дума про Пирятинського  поповича  Олексія», «Дума  про  Марусю попівну Богуславку», народні  прислів’я: « Або  ти, тату, йди  по дрова, а  я  буду дома; Або  ж  я  буду  дома, а ти  йди  по дрова», «Брехнею  увесь  світ пройдеш, – та назад  не  вернешся», «Багато  панів, а  на  греблю  й  нікому», «Ледащому животові – й пироги вадять» та ін. Такий  підхід  був  на  той  час сміливим  і прогресивним.

     Буквар було випущено тиражем 10000 примірників. Кошти від його продажу спрямовувалися на розвиток недільних шкіл. Реакційні кола доклали чимало зусиль, щоб перешкодити поширенню цієї книжки в українських селах і містах, де вона могла принести найбільшу користь

      Тарас Шевченко часто критикував недоліки навчання й виховання в різних навчальних закладах царської Росії. Він прагнув швидше «перешкодити школу», побудувати навчально-виховний процес на нових засадах, мріяв про народну школу, яка б давала міцні знання, сприяла розумовому й фізичному розвитку дитини, а вчитель був би добрим наставником.

        Великий Кобзар був упевнений, що навчання та виховання дітей має спиратись на рідну материнську мову, народні традиції, фольклор, на досягнення прогресивної демократичної педагогіки.

     2 Особливості Шевченкового  «Букваря»

      «Букварь  Южнорусский»  був  передовий  для свого часу  підручник  для недільних  шкіл. Він  містив алфавіт з великими  та  малими літерами, цифри і вправи на читання. За цим букварем уперше учні  повинні були  спочатку вивчити звуки і  літери в  алфавітному порядку. Після цього  переходили  до читання цілих слів.

      Особливістю  Шевченкового  букваря  була  відсутність у ньому вправ на читання окремих складів, які не з'єднуються в конкретні слова. Після вивчення абетки учні читали мікротексти, де слова поділялися на склади з позначенням наголосу. Потім переходили до зв'язних текстів, які становили ще одну відмітну особливість цього підручника. За обов'язкові для навчальної літератури того  часу  релігійні  тексти правили уривки з «Псалмів Давидових» (12, 53,93, 149), перекладених Тарасом Шевченком, крім них, для вправляння в читанні автор вмістив у букварі народні думи, приказки та прислів'я повчального характеру.

      Це перший підручник для навчання грамоти в українських школах, написаний рідною мовою. Він став значною подією в розвитку народної освіти. Тарас Шевченко старанно підготував структуру, зміст, методичний апарат підручника, в якому відбито передові педагогічні ідеї того часу, застосовуються  принципи  народності, доступності, зацікавлення. Ідеї, що їх утверджував Тарас Шевченко в своєму «Букварі», ввійшли до золотого фонду вітчизняної педагогіки.

      Наведені в букварі Тараса Шевченка стислі, влучні, дотепні й дохідливі народні висловлювання сповнені мудрості і морального змісту. В них критикуються неробство, паразитизм, жадоба до збагачення, лицемірство, підступність. Пропагуються чесність, правдивість, почуття колективізму, дружба, взаємодопомога, працьовитість. Буквар відзначається жанровою різноманітністю матеріалу для читання. Його зміст спрямований на осуд моралі експлуататорських класів. Тарас Шевченко вміло поєднує вимоги народної  та  наукової  педагогіки  до навчання і виховання дітей. Навчальний матеріал букваря сприяв збагаченню лексики, розвитку мислення і мовлення, пам'яті, навичок, набуттю необхідних знань про суспільство і природу відповідно до вікових особливостей учнів.

Тарас Шевченко високо цінував роботу педагога, вважаючи, що до неї слід допускати лише людей чесних, сумлінних. Відомо, що до заслання Тарас Шевченко сам мав намір стати вчителем малювання у Київському університеті. Його було затверджено на посаді, але стати до своїх обов'язків учителя і вихователя він не встиг

         Плани  Шевченка  сягали  далі  створення  букваря. Мріяв  він  про освіту, яка  давала  б широкі  світоглядні  знання. Поет  мріяв: «Склав  я  і видав  буквар  для  наших  сільських  шкіл  у  кількості  10000  екземплярів і продаю  його  на  користь  тих  же  шкіл  по три  копійки  за  книжечку. … Коли  зберу  усі  гроші, то  думаю  видати у такому ж обсязі  букваря  і  лічбу та  арифметику. Потім  космографію  і географію, нашого  краю  переважно, у великому обсязі, але  не дорожче  5 коп., потім  коротку  історію  нашого сердешного  народу. І  коли  все сіє сотворю, тоді  назву  себе  майже щасливим

.         Але, на жаль, цим  планам  не  судилося  здійснитись. Щоб  роздобути гроші  на  видання  «Букваря», поет  написав  свій автопортрет, виставив п’ять  офортів, які  мали  великий  успіх  на виставці.

      3 Реакція суспільних  кіл на книгу  Шевченка

      Гнівну реакцію  викликав  «Буквар»  у  проросійських колах. Найстрашнішу  «крамолу»  реакціонери  вбачали  в  тому, що  поет «насмілився»  видати  свою  книжку  українською  мовою, забороненою офіційно. Шевченків  «Буквар»  не  на  жарт  перелякав  і начальника головного  управління  цензури Є. Путятіна. У  листі  до начальника ІІІ відділення  В. Долгорукова  він  наголошував  на  небажаності розповсюдження  «Букваря»: «К  недозволению  букваря  к  печати  Главное управление  не  видело никакого законного основания, но покровительствовать от имени правительства распространению оного в Малороссии в виде народного  ученика признавало  неуместным»

    Справа   впровадження  Шевенкового  «Букваря» в народні школи  натрапила  на  опір  з  боку шкільної  адміністрації і вищого духівництва, зокрема  чернігівського єпископа Філарета і київського митрополита  Арсенія. Головним  управлінням  цензури  «Букварь» був  відхилений  як навчальний  посібник. Ліберали  та буржуазні  націоналісти  України  заявили, що  Шевченко   незрозумілий для народу.

       Передові  російські  і  українські  педагоги  одностайно  підтримували  педагогічні  ідеї  Шевченка. Так, М. І. Пирогов  у  статті  «Про недільні  школи» (1863) прямо  пов’язував  завдання  демократичної  освіти  з ім’ям  Шевченка. К. Д. Ушинський , М. В. Остроградський, Х. Д. Алчевська використовували, де   тільки дозволяли  умови, твори  Шевченка  для пропаганди  революційної   ідеології у масах.

       Таким чином, «Буквар»  Т. Г. Шевченка сприяв відродженню і пробудженню  духовного життя України, що й було причиною рішення уряду  «отклонить  принятие  и  раздачу «Южнорусского  букваря»  в  виде ученого руководства» . Як своїм «Букварем», так і всією творчістю, Шевченко підносив ідею національної освіти і виховання молодого покоління, виступав за духовний розвиток народу, культивування рідної мови, національної поезії, мистецтва, власної культури. Національна спрямованість у вихованні, на думку поета, мала не допустити в душах учнів космополітизму та шовінізму. Сутність національного виховання поет вбачає у піднесенні національної свідомості народу. Педагогічні науки  пробудженні в дітей любові до рідної мови, своєї землі, рідного краю з його героїчною історією.

      Гуманістична  концепція  освіти Шевченка  відкидала  погляд  на  вчителя, як  на  «автомата говорящего». Вчитель – це  обов’язково життєрадісна  людина, захоплена  справою, яка  вміє  зацікавити  дітей. Сам Тарас  Григорович  навчався  у  п’яних  дячків, тому  гостро  відчував  біль  за  дітей, учителі  яких – сірі, байдужі, черстві  і  нецікаві, Такі  вчителі, на його  думку, гальмують  нормальний  розвиток  дітей. Симпатії  поета  на боці  вчителів, які шукають  нові  прийоми  навчання.

4 Дослідження мови  та правопису  «Букваря» науковцями

      Обсяг букваря Т. Шевченка . 24 сторінки. Структура  підручника описана в праці В.І. Статєєвої . На початку підручника вміщено"Велыку азбуку" та "Малу азбуку”» на 4-ій сторінці підручника подано друковані великі літери та арабські цифри від 0 до 9, можливо, призначені для розрізної азбуки, що використовувалася при золотівському методі навчання грамоти. Тут літери представлені вже не в алфавітному порядку: Л Щ М Н О П Ч Т К Ь Ш Ъ Е Х И . Ц Й Ж Ф В VЭ Я Р А Д Э Ю Ы З У І Г Б С. На 5-6-ій сторінках у розділі "Склады " вміщено уривки з "Давидових псалмів" Т. Шевченка; на 7-ій сторінці подано переспів 132 псалма, але вже без поділу на склади; на 8-11 сторінках уміщено розділ "Молитви", де автор подав кілька церковнослов’янських молитов і власні україномовні коментарі до них.  На 12-ій сторінці  представлена рукописна  азбука, велика і мала, та 2 рукописні невеликі тексти, призначені для навчання каліграфічного письма. У невеличкому розділі "Личба" (с. 13) подано цифри від 1 до 10,  а також 100, 1000, 10000, 100000 та 1000000. На тій же сторінці вміщено й таблицю множення. Далі подано народні думи. "Дума про пырятинского поповича Олексі я" (с. 14-18) та "Дума про Марусю попивну Богуславку" (с. 18-22). На 23-24-ій сторінках наведено 13 українських прислів’їв у розділі "Народни пословыци" [13, 35-37].  Буквар написано українською мовою, тільки в деяких текстах ужито церковнослов’янську мову, передану гражданкою.  Молитви,  подані церковнослов’янською мовою, займають незначну частину букваря  (. 1,5 с.). В українослововживання та близько 500 лексем.

        Мова букваря Т. Шевченка відображає мовлення самого автора (у "Давидових псалмах", коментарях до молитов)  і мову українського фольклору (у народних думах та прислів’ях). Т. Шевченко приділив значну частину в підручнику саме народним творам (думам, прислів’ям їта приказкам), оскільки прагнув, щоб українські учні навчалися доброї української мови з фольклорних джерел. Для ілюстрації мови і правопису "Букваря южнорусского" наведемо  фрагмент  із коментаря Т. Шевченка до однієї з молитов, розміщених у розділі "Молитви": "Іису съ Христо съ , сынъ Бо жій святы м ду хомъ , воплоще нный одъ пречи стоі и пренепоро чноі ди вы Ма ріи, науча вълюдо й беззако нныхъ сло ву пра вды и любо ви , еды ному свято му зако ну . Лю ды беззако ніи не нялы внры его и скреннему свято му сло ву, и роспялыего на Хрести ме же разбо йниками , яко усо бныка и Богоху ла " (с. 8).

        Як бачимо, правопис Т. Шевченка досить відмінний від сучасної української графіки й орфографії.  Літери  традиційної графіки й орфографії, тому непідготовлений читач, який не обізнаний з проблемною історією українського правопису,  з особливостями правопису письменника, може неадекватно сприймати особливості мови підручника.  З огляду на це зупинимося спочатку на характеристиці  графіки та правописних особливостей букваря.

      Буквар Т. Шевченка опубліковано гражданкою. Літери традиційно ї мовних текстах підручника зафіксовано 1434 кирилиці вжито тільки в одному слові "Б.кварь", яке використано в назві підручника на титульній сторінці книги.    Буквар навчав азбуки з 36 літер, що представлена в підручнику великими і малими друкованими буквами (гражданкою): А Б В Г Д Е Ж ЗИ І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы ЬЭ Ю Я . V. Э

        Азбука букваря Т. Шевченка відрізняється від сучасної української абетки кількома рисами: а) кількістю літер (у Шевченка . 36, у суч.  абетці . 33), б) відсутністю трьох літер ґ, є, ї, які є в сучасному алфавіті,  в) наявністю шістьох літер ъ, ы, э, э, ., v, яких немає в сучасній азбуці.  Крім того, в текстах букваря натрапляємо на ще одну літеру . ., якої не знаходимо в алфавіті. Правопис букваря Т.Шевченка описано в загальних рисах у невеличкій (1 с.) розвідці ..О. Дзендзелівського [4]. Загалом графічні та правописні особливості творів Т. Шевченка дослідив ще в 1934 році І. Огієнко, спираючись на оригінали Шевченкових творів,  листів та "Щоденник", виданий за оригіналом у 1927 році (ред. акад. С. Єфремов)  [8].

      За слушним спостереженням І. Огієнка, Т. Шевченко ніколи не цікавився правописними питаннями, не надавав їм великого значення [8; пор. 9, 12-13]. Тому й для букваря Т. Шевченка характерна непослідовність у дотриманні певних правописних принципів. Підручник написано загалом фонетичним правописом, проте збережені деякі старі літери  етимологічного правопису чи романівки. Зокрема, для "Букваря  характерні певні  правописні  особливостіі.

                 Список  використаних  джерел

 1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. – К., 1980;

 2. Белей Л.О. Старослов’янсько-український словник / Любомир Белей, Олег Белей. — Львів, 2001;

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови  Уклад.  голов.

ред. В. Т. Бусел.— К.,2005;

 4. Дзендзелівський Й.О. "Букварь южнорусскій" Т.Г. Шевченка

1861 р.  Й.О. Дзендзелівський//Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої175-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка /Ужгородський державний університет; Закарпатська обласна організація товариства "Знання". . Ужгород, 1989;.

5. Коляда Н.М. Розвиток недільних шкіл в Україні (друга половина ХІХ . початок ХХ ст.) : Автореф. дис. … канд. педагог. наук / Коляда Наталія Миколаївна; Інститут педагогіки АПН України. . К., 2004. 6. Кониський Олександр. Наські граматки // Основа. —1862. — Січень;

7. Курабцева І. К. Науково-культурне значення "Букваря южнорусского" Т. Шевченка і"Граматки" П. Куліша / І.К. Курабцева // Культура народов Причерноморья.— 2004.— . 51;

8. Огієнко І.І. Шевченкова мова // Рідна мова. – 1934. – . 5, 6, 8, 10;