"Золотий жук". Особливості композиції - "розповідь у розповіді", її художнє значення (поєднання різних точок зору, створення емоційної напруги, таємничої атмосфери. Образи.

Урок № 46

 

Мета уроку:

-навчальна: ознайомити учнів із життям і творчістю американського письменника Едгара По, показати багатогранність його особистості; дати теоретичні поняття про детектив і охарактеризувати особливості детективів письменника; допомогти зрозуміти  поняття «точка зору» та  значення прийому «розповідь у розповіді»;

-розвивальна: розвивати навички виразного читання, усного мовлення, логічного мислення, дослідницької діяльності учнів, вміння аналізувати сюжет і композицію твору;

-виховна: виховувати інтерес до літератури , пізнання незвичайного та загадкового.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, ілюстрації до них.

Теорія літератури: детектив, оповідач і розповідач,  початкове поняття про точку зору.

 

Мій раю запашний,  О, як далеко ти!

Шарль Бодлер

Хід уроку

І. Організація класу 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.  Слово   вчителя

─Кажуть, що романтики несуть у  життя мрії про прекрасне, які не дають

світові загинути в  мороці протиріч і  труднощів. У своїй уяві вони живуть у  дивовижній країні чудес, де панує гармонія, і прагнуть подарувати їх звичайним людям. Деякі люди їх розуміють, сприймають, а  інші, навпаки, сміються й вважають божевільними. Та невже політ душі — це божевілля? Мабуть, що ні.

Одним із таких, хто сприймав світ більше душею, аніж розумом, був американський поет, критик, новеліст Едгар Аллан По. Людина, що все життя шукала прекрасне й  з тривогою запитувала себе й   інших: «Де той край, край золотий Ельдорадо?» Як ви знаєте, Ельдорадо — це не просто країна казкових багатств, а   й   чудесних мрій, де панують добро, щастя, справедливість. А   саме цього й  бракує іноді нашому життю сьогодні.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа та завдань уроку

1.               Слово   вчителя

─ Епіграфом уроку слугують слова відомо французького поета Шарля Бодлера, який займався вивченням творчості американського письменника й   присвятив йому декілька статей. «Мій краю запашний, о, як далеко ти!» Саме ці слова, на нашу думку, виражають основні тенденції творчості Е. По — пошуки прекрасного в   житті.

 

 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.               Слово   вчителя

─Доля великих поетів завжди овіяна легендами. Серед легенд, пов'язаних із історією життя Е. По, є декілька, які вигадав він сам. Оскільки письменник захоплювався життям Дж. Байрона, то дуже хотів, щоб сучасники бачили і в ньому романтичного поета. Він, напевне, не мав надії стати поряд з Дж. Байроном, але підсвідомо прагнув наблизитися до нього. І тому Е. По вигадував себе і власну біографію. Головними авторами легенд, до речі, були недруги Е. По, а переважна більшість нападок була спрямована не проти віршів, новел, журнальних статей, а проти нього. Так, РуфусГрізволд, баптистський священик, укладач різних антологій і літературний душоприказник Едгара По, в руках якого по смерті письменника опинився його архів, знищив одні документи, вигадав інші та підробив треті.

2.Портрет письменника

Учитель. Біограф писав про трирічного Е. По: «Це був вродливий хлопчик з великими темно-сірими очима на усміхненому личку, об ваному кучерявим темно-каштановим волоссям...»

Е. По прожив 40 років. Фото з архіву біографа Бетмана зроблено у 1848 р. Письменнику залишилося жити лише рік. Життя минуло. На фото ми бачимо великі очі, кучеряве волосся, але немає безтурботної посмішки. В очах — печаль, яка віддзеркалює тяжке, трагічне життя письменника.

3. Розповіді заздалегідь підготовлених учнів-бібліографів про життєвий і творчий шлях Едгара По.

 1-й учень.Едгар Аллан По народився 19 січні 1809 року в   Бостоні у   сім’ї акторів. Його батько, Девід По, ірландець за походженням, залишив сім’ю. Мати, англійка  Елізабет Арнольд По, була талановитою та популярною актрисою. Але в   кінці 1811 року вона захворіла й   померла зовсім молодою. Трьох дітей розібрали добрі люди. Едгара взяв до себе місцевий торговець тютюном бездітний Джон Аллан.  

Він добре піклувався про хлопчика, дав йому гарну освіту. Та з  роками палка натура Едгара не завжди знаходила розуміння поміркованого Джона Аллана. Не рідко це призводило до суперечок. До того ж батька дратувала необхідність сплачувати «борги честі» прийомного сина. Не сприймав він також і   захоплення Едгара поезією. На деякий час батько і   син посварилися й  навіть розірвали стосунки. Але чвари чергувалися з примиренням.Два роки Едгар пробув в  армії, хоча військова кар’єра його не вабила. Великим було бажання писати. По спромігся надрукувати декілька невеликих поетичних збірок, в   яких автор відходив від буденності й  поринав у  прекрасну вигадану реальність, в  якій йому дихалося легше.

 2-й учень.Літературне визнання прийшло до письменника-початківця у   1834 році, коли було надруковане оповідання «Рукопис, знайдений у  пляшці».

Навесні 1834 року помер містер Аллан, навіть не згадавши Едгара у  заповіті. «Оскільки я не був навчений ніякій професії й  виховувався в  очікуванні ба -гатого спадку, то це був жорстокий удар, що майже зламав мене»,— з   сумом сповіщав По одному з   родичів. І тепер він повністю поринув у   працю. По пише і   надсилає свої оповідання в  журнали, які із задоволенням їх друкують. У грудні 1835 року По стає редактором журналу «Сетердівізітер». Того ж року забирає до себе тітку рідного батька міссКлемм з  донькою Віргінією. Наступної весни Едгар з  Віргінією побралися. Кажуть, що вона була чарівною молодою жінкою, відданою своєму чоловікові, втілювала в  собі кращі моральні й   фізичні риси улюблених героїнь По. Здавалося, що письменник став нарешті щасливим. Втім, це тільки на перший погляд. Робота, сім’я, напружені стосунки з   видавцями журналів — усе це вимагало великих душевних сил. До того ж По надзвичайно боляче реагував на кон’юнктурні замовлення. Він з   усієї сили намагався примирити справжнє літературне служіння зі смаками масової публіки.

 3-й учень.У своїй творчості письменник виявив глибокі знання мистецтва і  більшості

галузей сучасної йому науки. Він був обізнаний у   математиці, хімії, біології, психології, фізиці, філософії, знався на теорії ігор, повітроплаванні, мореплавстві тощо. Цікавився По й  парапсихологією, містикою. Це знайшло відображення не тільки у  вчинках його складної натури, а   й   на сторінках творів. Його цікавлять порухи людської душі в   різних ситуаціях. Саме тому він переносить своїх героїв у  виняткові зовнішні або психологічні обставини. Письменника приваблює метод логічних роздумів над вчинками людей. За словами російського письменника Ф. Достоєвського, «У Е. По є  одна риса, яка зовсім відрізняє його від усіх інших письменників і  є однією із визначальних його особливостей — це сила уяви». Саме уява й  переносила По в   інший світ, кращий від реального.

 

 4-й учень.У той час, коли видавці одержували величезні прибутки за оповідання По, сам автор потерпав від матеріальної скрути. До того ж захворіла дружина. У  січні 1847 року Віргінія померла, а  Едгар до кінця днів сумував за нею.

Останні роки життя письменника — це роки відчаю, душевних страждань, постійних переїздів. По почав пити, намагався навіть покінчити життя самогубством. 3 жовтня його знайшли у   Балтіморі напівроздягненого, без ознак свідомості. А  через чотири дні Едгар Аллан По помер у  Балтіморському шпиталі. На цвинтар його проводжали лише дев’ять осіб.

5-й учень.Бажаного раю на цій землі По не знайшов. Та спокою не мав небіжчик і  після смерті. Один із його знайомих надрукував по смерті письменника статтю-некролог, в   якій було багато брудних і образливих натяків на його життя та творчість. І лише через одинадцять років із виходом книги С.Уїтмена «По та його критики» творчий спадок письменника був належно оцінений.

8. Бесіда

-Що найбільше вразило вас у житті письменника?

-Які оповідання Е.По ви читали, а за якими бачили фільми?

-Яке ваше враження від цих творів?

4. Слово вчителя.

  Едгар По був засновником детективної літератури. А чи є у нього послідовники? Так, звичайно. Це, насамперед, відомі автори детективів: А. КонанДойль, Агата Крісті, Жорж Сименон.

  А. КонанДойль писав, що Е.По розкидав насіння, з якого проросли сучасні твори. Письменники вимушені йти вузькою стежкою, постійно розпізнаючи сліди Е.По, який пройшов перед ними.

Основне ядро в прозаїчній спадщині Е. По становить новелістика. Саме в ній він досяг вершин художнього вдосконалення.

  Природно, що не менший інтерес для Едгара По представляла інтелектуальна діяльність людини. Інтерес цей пронизує всю новелістичну спадщину письменника. У найбільш концентрованому вигляді він виявлений в так званих детективних розповідях.

5. Теорія літератури.

  Детектив(англ. todetect — розкривати, знаходити) — це один із різновидів пригодницької літератури, в  якому описуються події, пов’язані з  процесом розслідування і   розкриття якогось злочину.

Детектив має свою композицію:

—  зав’язка — інформація про злочин;

—  розвиток дії — процес розслідування;

—  розв’язка — простежуються дії детектива після того, як особа злочинця

встановлена;

—  реконструкція злочину.

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.

Оповіда́ння— невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

Оповідання дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється оповідання від новели виразнішою композицією, наявністю описів, роздумів, відступів. Конфлікт в оповіданні, якщо й є, то не такий гострий, як у новелі. Розповідь в оповіданні часто ведеться від особи оповідача.

Оповідач ─ образ, який може бути в епічних і ліро-епічних творах. Він спостерігає і оцінює події збоку, як чуже життя. Це свого роду посередник між автором і героями. Його позиція може збігатися з авторською або не збігатися. Він має можливість порівнювати різні оцінки і погляди. Оповідач виступає у формі першої особи.

Розповідач ─ образ, який  може бути в епічному творі. Як правило, розповідач і є автором, і персонажем твору. Розповідач може бути далеким від автора або виразником авторських ідей. Він може бути спостерігачем, співучасником подій, суддею. Автор може не називати розповідача, але, читаючи твір, можна уявити стать, вік, соціальне становище розповідача.

Поняття «точка зору».Використання особи розповідача дає можливість представити таку точку зору, яка відрізняється від авторської. Оповідач є особою, яка знає про всіх, а розповідач знайомить нас із тим, що він бачить, або з тим, що з ним відбувалося.

Анкета оповідання Е.А. По «Золотий жук»

1. Автор, назва. Е.А. По «Золотий жук»

2. Рік написання. 1843

 3. Історія написання. З часів По американська публіка захоплювалася розгадуванням різноманітних загадок-шифровок, що їх у великій кількості друкували журнали. Це надихнуло письменника на задум твору, значною мірою побудованого на розгадуванні піратської криптограми. Рукопис твору не одразу був схвалений до друку й досить довго чекав на оприлюднення. Проте його публікація мала шалений успіх.

4. Жанр. Логічна новела з детективною інтригою

Ознаки новели:  напружений сюжет; - чітка композиція; - невелика кількість героїв; - несподівана розв’язка

Ознаки детективу:

• таємничі обставини при яких пірат Кідд вбив своїх спільників; -
•  розслідуванням займається Легран (відлюдник-натураліст) - детектив-непрофесіонал, поруч з ним друг-оповідач; -
• детально описується хід думок Леграна; -
• розгадка – знайдений скарб – дивовижна, несподівана; -
•  «хвороба» Леграна має просте пояснення; -
• в кінці Легран детально роз’яснює як йому вдалося розшифрувати криптограму та знайти місце скарбу

4. Герої. Вільям Легран, його вірний слуга Юпітер, оповідач

5. Дія відбувається в Південній Кароліні на острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя

6. Сюжет. Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби. Ланцюжок міркувань Леграна: Знахідка на узбережжі → Малюнок → Дослідження пергаменту (вогонь — череп — кіт — тепла вода — сковорідка — криптограма) → Розшифрування криптограми → Легенда про Кідда → Нічна подорож → Піратський скарб.

Отже, Легран знайшов жука - Джупітер загорнув його в пергамент – оповідач і Легран піднесли пергамент до вогню - на пергаменті з'явилося спочатку зображення черепа - потім - кота - Легран промив пергамент теплою водою- поклав його на сковорідку - з'явилася криптограма.

7. Елементи сюжету

1. Легран на острові Салівен (експозиція).

 2. Розповідь про жука (зав'язка).

 3. «Хвороба» Леграна (розвиток дії).

4. Експедиція в гори (кульмінація).

5. Хід думок Леграна (розв'язка).

8. Композиційний принцип - «розповідь в розповіді».

Такий спосіб побудови твору дозволяє представити різні точки зору на одну подію, створити емоційне напруження, таємничу атмосферу

9. Точки зору персонажів твору

Легран Зі шматком пергамента пов’язана якась таємниця, її обов’язково треба розгадати; можливо, вона буде корисною

Оповідач Легран захопився химерною ідеєю, у нього «золота лихоманка»

Джупітер (Юпітер) Хазяїна вкусив золотий жук, і той захворів

10. Тема: розгадування таємниці захованого скарбу Леграном.

11. Ідея: утвердження не сили золота, а сили людської думки, багатства уяви та розуму особистості, завдяки яким Легран і знайшов скарби.

12. Характеристика образів

Оповідач — розумний, гарний товариш, співчутливий, азартний

Джупітер — вірний та відданий хазяїнові, наївний, не дуже розумний, турботливий, інколи аж занадто.

Вільям Легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. Легран — людина, котра поважає права інших (визволив Юпітера ще до того, як в Америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. Приязність, гостинність — його ознака. Величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність Леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, географія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. Розуміється на мистецтві. Кмітливість, спостережливість, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що допомагає Леграну, спираючись на знання, досягти мети. Як будь-яка людина, Легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. В образі Леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.

Секрет успіху Леграна

Особисті якості цілеспрямованість, спостережливість, кмітливість, допитливість, уважність

Знання з хімії, фольклору, англійської мови, географії, історії

Вміння логічно мислити, фантазувати, розгадувати криптограми

Цікаві факти

֎ Салівеновий острів. Задля створення ефекту достовірності оповіді Е. По використовує реальні географічні назви. Салівеновий острів (Sullivan’s Island) (площа 8,5 кв. км) — острів в Атлантичному океані, штат Південна Кароліна (США), розташований у гирлі гавані Чарльстон. Його названо на честь капітана Флоренса О’Саллівена, який прибув сюди одним із перших і заснував ірландське поселення в Чарльстоні. Форт Моултрі — місце військової служби Е. По з листопада 1827 по грудень 1828 р.

֎ Прототипи золотого жука. У примітках до книги Е. А. По сказано, що автор вигадав свого жука, поєднавши ознаки двох видів жуків, поширених на території США. Яких саме жуків поєднав письменник, як вони називаються? Опис золотого жука Е. А. По відповідає реальності. Нереальною є тільки його велика вага. Скоріше за все прототипом золотого жука був один з американських видів Plusiotis (Scarabaeidae). Золотистий хрущ із цього роду і справді здається відлитим із чистого золота, хоча важить він не більше за інших жуків. У описаного Е. А. По жука є ще темні плями на надкрилках, відсутні у срібного та золотого виду Plusiotis, тому коментатори зазвичай вважають, що По змішав ознаки двох різних видів.

У Книзі рекордів Гіннесса жуки сімейства Scarabaeidae, які живуть здебільшого у тропіках, визнані найсильнішими тваринами, що існують на світі, у відношенні до своїх розмірів. Скарабей священний (Scarabaeus Sacer) був у давньому Єгипті предметом культу (у тому, як саме жуки котять кульки гною, вбачали прообраз руху сонця). Існував у Єгипті й культ бога Хепрі — бога вранішнього сонця, який зображувався у вигляді скарабея або людини з головою скарабея.

Фігурки скарабея, виготовлені з дорогоцінного каміння, служили печатками, амулетами, прикрасами. На великих «скарабеях» робились надписи, малюнки, емблеми. Ці фігурки клали у труни й саркофаги померлих, іноді розміщали їх у муміях. Такої уваги жодні інші жуки не привертали.

Скарабей — обов’язковий герой науково-популярних книг, у яких розповідається про жуків. А який іще жук може похвалитися тим, що з присвячених саме йому, а не людям, кадрів, розпочинається відомий художній фільм «Фараон» (1966) режисера Єжи Кавалеровича? Не обійшли увагою цих комах і письменники. Про різних жуків у своїх творах писали Артур Конан Дойл («Мисливець за жуками»), Кліффорд Саймак («Золоті жуки»), Ганс Крістіан Андерсен («Гнойовик»), Марк Твен («Пригоди Тома Сойера»), Франц Кафка («Перетворення»), Віктор Пелєвін («Життя комах»). Отже, жук у повісті Е. А. По вигаданий, хоча й дуже схожий на знаменитого скарабея.

֎ Пірат Кідд. Згадуваний у творі піратський капітан Кідд — історична особа. Вільям Кідд, що жив у XVII столітті, був спочатку капітаном англійського флоту, але згодом став піратом. Був заарештований і страчений у Лондоні. За переказами, Кідд сховав десь на американському узбережжі награбовані скарби.

֎ Детективи Е.А. По на кіноекрані. Твори Е.А. По неодноразово було екранізовано. Зокрема, у 1970-х роках здобув популярність цикл з дев’яти фільмів за найвідомішими творами письменника, знятий американським режисером Роджером Корманом. У 1996 р. вийшов фільм «Золотий жук» (Іспанія-США)

А нещодавно кіномитці спромоглися вповні відтворити багатство фантазії По за допомогою найсучасніших спецефектів і комп’ютерної графіки. Яскравим прикладом сучасного прочитання творів класика стала стрічка «Ворон» (2012) американського режисера Джеймса Мактіга, у якій переплелися факти біографії письменника й сюжети його оповідань. У кінофільмі злочинець скоює серію вбивств за детективними історіями По. Відтак поліція долучає письменника до розслідування і намагається використати його творчу уяву, щоб запобігти подальшим злочинам.

֎ Комп’ютерна гра «Золотий жук». Оповідання Едгара Аллана По знаходить нове втілення у четвертій грі з відомої серії Dark Tales від ERS Game Studios. Вам потрібно допомогти Вільяму Леграну відшукати скарби, втрачені сотні років тому. Але Легран не єдиний, хто полює за здобиччю піратів: злодій в масці намагається втекти з ключем до розгадки, і таємнича жінка в вуалі, здається, теж причетна до цього. Слідуйте за підказками за допомогою вашого вірного ньюфаундленда, щоб розшукати скарби і перешкодити планам злочинців.

Літературознавча довідка

Розповідач — вигадана автором особа, від імені якої в епічному творі зображено події та персонажів. Розповідач сприймається як літературна постать, котра зазвичай постає водночас автором і персонажем. В українському літературознавстві побутують терміни «розповідач» і «оповідач», які різняться граматичним виявом розповіді: оповідач виступає у формі першої особи, розповідач — у формі третьої особи. Точка зору (у літературному творі) — оцінювання подій та персонажів з позиції автора або дійової особи (чи кількох дійових осіб) твору.

Точка зору не лише представляє певну оцінку зображуваного, а й відбиває світогляд і систему цінностей, які цю оцінку визначають. Нерідко в художньому тексті відбувається зіткнення різних точок зору, що надає читачеві можливість їх зіставляти та протиставляти, а також самому долучатися до процесу «пошуку істини». На важливість урахування різних точок зору в повісті «Золотий жук» указує епіграф, що містить рядок «Усі помиляються». Він, власне, є ключем до розгадування основної загадки твору, що перетворюється на своєрідну інтелектуальну гру для читача.

Криптогрàма — напис, зроблений спеціальними умовними знаками — шифром.

 

6. Робота з таблицею

 

Різновиди та особливості оповідань Е. По

Детективні (логічні)	Фантастичні
У центрі — таємниця, загадка, злочин	Химерне поєднання реального та ірреального, фантастичного, жахливого
Сюжет — інтелектуальний процес розслідування, розгадування таємниці	Сюжет — опис надзвичайних подій, жахів, містичного, усього того, що не піддається законам логіки
Герой — вигадана розумна особа, яка розгадує таємницю (Огюст Дюпен, Легран)	Герої живуть у напівфантастичному світі, залежать від потойбічних сил, рухи їх свідомості не передбачувані

 

7. Бесіда на первісне сприйняття оповідання «Золотий жук»

      - Яке враження справило на вас оповідання?

      - Які почуття виникли у вас з початку твору? Як вони змінювалися протягом

читання оповідання? 

-Ваше ставлення до героїв твору? Хто з них вам найбільше сподобався?

     - Чи дотримується Едгар По детективної формули в оповіданні «Золотий 

жук»? Доведіть.

8. Визначення елементів композиції

Експозиція — Легран на острові Салівен (знайомство з місцем дії, героями).

Зав'язка — розповідь про жука.

Розвиток дії— «хвороба» Леграна, роздуми Леграна, пошуки скарбу.

Кульмінація — експедиція в гори, знахідка скарбу.

Розв'язка — хід думок Леграна, розповідь Леграна про власні спостережен-

ня, міркування, пошуки.

9. Слово вчителя про роль деталі в детективних творах

— Щоб розгадати таємницю, потрібно не випускати з уваги жодної, навіть найдрібнішої деталі. У детективних творах досить часто деталь, яка на перший

погляд може здатися незначною, стає вирішальною у встановленні істини.

V. Закріплення вивченого матеріалу

 1. Узагальнювальна бесіда

- До якої тематичної групи належить новела «Золотий жук»?

- Який настрій відчувається у творі?

VІ. Підбиття підсумків уроку

  Інтерактивна вправа 2Мікрофон»

(Учням пропонується закінчити одне з речень)

-Для мене було новим …

- Особливо цікавим для мене було…

VІІ. Домашнє завдання

Підготувати переказ розповіді Леграна про знахідку, не опускаючи жодної важливої деталі.

Охарактеризувати героїв оповідання (оповідача, Юпітера, Леграна).

Намалювати ілюстрації до оповідання (за бажанням).