ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЗМІНИ ЗЕМНОЇ КОРИ

6 клас

Урок №26

Дата:

ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЗМІНИ

ЗЕМНОЇ КОРИ

Мета: розширити знання про літосферу шляхом вивчення процесів зовнішніх сил Землі; формувати первинні вміння встановлювати взаємозв’язки між дією зовнішніх сил та формами рельєфу; розвивати вміння учнів працювати з різними джерелами інформації; виховувати навички колективного спілкування, взаємодопомоги.

Обладнання: атласи, підручники, фізична карта півкуль, дидактичні картки, аркуші паперу, маркери, малюнки, що демонструють різні зовнішні процеси.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: називати та наводити приклади зовнішніх процесів, що зумовлюють зміни земної кори, коротко їх характеризувати.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Прийом «Географічна розминка» — «Світлофор»

Використовують фізичну карту півкуль та атласи.

Учитель ставить запитання про розміщення вулканів з використанням «підказок», учні за допомогою «світлофора» відповідають.

Зразки запитань

Який із сучасних діючих вулканів найвищий?

Який найвищий вулкан Африки?

Назвіть вулкан, якому поклоняються жителі Японії.

Який вулкан розташований в Антарктиді?

Назвіть вулкан, що «не відбувся» у Кримських горах.

Прийом «Опитування-естафета»

Використовують дидактичні картки. Проводять між рядами.

Картки передають з перших парт на останніх. Кожна пара виконує по одному завданню, не обов’язково за порядком.

Взаємоперевірка

Можна поміняти картки між рядами та провести аналогічно взаємоперевірку.

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Приваблива мета»

Учитель. Вам усім відомий процес ліплення фігурок з пластиліну або глини. Людину, що ліпить професійно, називають скульптором. Як працює скульптор? Незалежно від того, правша він чи лівша, завжди ліпить двома руками. Природу Землі можна порівняти зі скульптором: вона невтомно «ліпить» і створює образ поверхні нашої планети. З роботою однієї з її «рук» ми вже знайомі — це внутрішні сили Землі, що спричиняють рух плит, магматизм. Результат їхньої роботи наявний — це гори, западини. А що ж робить «друга рука» природи? Чому поверхня Землі така різноманітна?

Сьогодні на уроці ми маємо з’ясувати, як «працює» ця «друга рука», звідки бере сили та який її результат.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1 Роль зовнішніх та внутрішніх процесів у формуванні сучасного вигляду Землі

Складання схеми на дошці та в зошитах

2 Характеристика зовнішніх процесів

Зовнішні процеси відбуваються на земній поверхні або на невеликій глибині під впливом сонячної енергії, вітру, води, живих організмів.

Прийом «Творча лабораторія» (робота в групах)

Завдання. Охарактеризуйте за планом один із зовнішніх процесів, продемонструйте свою відповідь рисунком (схемою).

План характеристики (заздалегідь написаний на дошці або роздрукований для кожної групи)

1. Назва процесу.

2. Види роботи, яка виконується під час процесу.

3. Форми рельєфу, що виникають.

4. Можливі негативні наслідки процесу.

5. Способи боротьби з негативними наслідками цього процесу.

Висновок 1. Земну поверхню формують не тільки внутрішні процеси, а й зовнішні. До них належать вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків, вітру.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Прес-конференція»

Обговорення роботи груп: наскільки вдало було складено характеристики тощо.

Прийом «Географічний диктант»

Як називається руйнівна робота води?

Як називається руйнівна робота вітру?

Назвіть основні типи вивітрювання.

Які форми рельєфу створюються руками людей?

Як називаються піщані гори, створені вітром у пустелі?

Які водно-ерозійні форми рельєфу поширені в Україні?

Взаємоперевірка

Прийом «Конкурс запитань» (робота в групах)

Кожна група складає по кілька запитань, пов’язаних з процесом, який вона досліджувала. Групи обмінюються запитаннями.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Заключне слово вчителя

Зовнішній вигляд земної поверхні постійно змінюється. Ці зміни зумовлені взаємодією внутрішніх та зовнішніх сил Землі. Зовнішні процеси надзвичайно різноманітні. Часто результати роботи зовнішніх сил негативно позначаються на господарській діяльності людини.

Однак і господарська діяльність може стати причиною посилення зовнішніх процесів. Це підводить до висновку про те, що зовнішні процеси, як і внутрішні, необхідно ретельно досліджувати та вчитися запобігати їхнім негативним наслідкам.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Підготувати «шпаргалку» за зовнішніми процесами.

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Вода — велика мандрівниця. Пробиваючись через тріщини земної кори, вона тече під землею, розчиняючи гірські породи — вапняки, гіпс, доломіт, сіль. На місці розчинених порід утворюються величезні порожнечі. Їх називають карстовими. Назва «карст» виникла від плато Карст у колишній Югославії, де пустоти заповнені сталактитами, а стовпи-бурульки, що підіймаються знизу їм назустріч,— сталагмітами. Наука, що вивчає печери та процеси, з ними пов’язані, називається спелеологією, а вчених-дослідників печер називають спелеологами.

Найбільша у світі система печер — Флінт-Мамонтова розташована у штаті Кентуккі в США. Її довжина становить 560 км. Це складний п’ятиповерховий лабіринт карстового походження завглибшки до 300 м з обстеженими 225-ма галереями, 47-ма високими гротами, 23-ма вертикальними колодязями, 3-ма річками, 8-ма водоспадами та 3-ма озерами. Ця печера описана Марком Твеном у книжці «Пригоди Тома Соєра» як «печера індіанця Джо».

Друге місце у світі за протяжністю та перше місце у світі за розмірами підземного лабіринту у гіпсах посідає печера Оптимістична в Україні поблизу села Коралівка Тернопільської області. Її довжина сягає понад 200 км, але дослідження підземних лабіринтів ще не закінчені.

Вітер, як і вода, є талановитим архітектором. У різних місцях земної кулі трапляються скелі, схожі на гігантські гриби в шляпах, іноді ці шляпи кокетливо зсунуті набік, а іноді набувають форми пірамід, башт, замків.

Академік Володимир Опанасович Обручев назвав такі вітрові форми еоловими містами — на честь Еола, давньогрецького бога вітрів.

Багато таких міст у пустельних районах, де на допомогу вітру приходять піщинки, які, підняті вітром, з величезною силою обточують та шліфують кам’яні глиби, та різкі перепади температур, тобто фізичне вивітрювання.

Прикладом дружньої співпраці зовнішніх та внутрішніх процесів є вулканічний масив Карадаг на південно-східному узбережжі Кримського півострова. Величезний вулканічний масив, що народився в юрський період горотворення та вибухнув 200 млн років тому, являє собою унікальну природну пам’ятку. Тут є карколомні урвища, ущелини, осипи та примхливі скелі на зразок Лева, Сокола, Сфінкса й особливо виразного Івана Розбійника.

У Південному Китаї є особливий ліс, який називають Шилін, що в перекладі означає «кам’яний ліс». Тільки увійдеш до нього — і тебе зусібіч обступають кам’яні колоси заввишки п’ятишестиповерховий будинок. Вапнякові брили щільно поросли зеленочорними лишаями, що ще більше посилює подібність цих кам’яних утворів до хвойного лісу. Учені вважають, що колись величезна улоговина, де розташований Шилін, становила суцільну товщу вапняків, які під впливом підземних і текучих вод були розчленовані на окремі брили.

Найбільші піщані дюни зареєстровані біля селища Аце в Південно-західній Африці. Вони сягають висоти 253 м. Найбільші бархани теж розташовані в Африці — в Алжирській Сахарі й часом сягають 400 м, маючи довжину 5 км.

Найвища гора острова Тенеріфе з групи Канарських островів — Тейде з кожним роком стає нижчою незалежно від природних причин. Її вершину раніше буквально розтягли на сувеніри численні туристи, яких у середньому тут буває близько мільйона на рік. Тому висота гори, яку зазначають на карті (3718 м), вже не відповідає дійсності, бо вона стала нижчою більш ніж на 3 м.