Міністерство освіти і науки України Державний

                          Професійно-технічний Навчальний Заклад

                     ДНIПРОВСЬКИЙ ЦПТО

 

 

 

Спеціальність : «Робітник фермерського господарства »

 

 

 

 

 

Дипломна робота

 

 

                                     ЗРАЗОК

 

. Одержання високоякісного молока на фермах фермерського господарства «Україна»

Дніпровського району

Дніпропетровської області

 

 

 

Здобувач освіти                                                 І.І. Дояр

/підпис/

Керівник дипломної роботи

викладач                                         В.М.Шевченко

/підпис/

 

Майстер  виробничого

навчання                                            О.В Патлпха

/підпис/

 

 

 

 

Царичанка 2025

                      Міністерство освіти і науки України Державний

                          Професійно-технічний Навчальний Заклад

                     ДНIПРОВСЬКИЙ ЦПТО

 

 

                  Спеціальність : Робітник фермерського господарства

                Кваліфікація: робітник фермерського господарства 4-го розряду

 

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу здобувачу освіти

                   Дояру Івану Івановичу                           

(прізвище, ім’я по батькові)

 

1.          Тема роботи: Одержання високоякісного молока на фермах фермерського господарства «Україна» Дніпровського району Дніпропетровської області

 

2. Термін здачі здобувачем освіти завершеної роботи  27 січня 2025 року

 

 

3. Вихідні дані до роботи  первинна зоотехнічна документація підприємства: племінні картки корів, відомості зважування молодняку в різні вікові періоди, журнал осіменінь та отелень корів та телиць, річні звіти господарства             

 

 

4. Короткий зміст роботи – перелік питань, що розробляються в роботі

 в роботі наведено використання кормової бази, характеристика молочних порід корів червона степова та українська чорно-ряба , наведено динаміку молочної продуктивності тварин, якісний склад молока, раціони годівлі ВРХ, племінна робота в господарстві, охорона та безпека праці.

 

Розділ	Консультант	Підпис, дата
		завдання видав	завдання прийняв

5. Перелік графічного матеріалу (точно вказати обов’язкові креслення)

14 таблиць

 

 

 

6.Консультації по дипломній роботі

 

Дата видачі завдання: “       ”              20  р.

Керівник                    (підпис)

 

Завдання прийняв до виконання                 (підпис)

 

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

 

№ п/п	Етапи дипломної роботи	Термін виконання етапів роботи	Примітка
1.	Вступ. Актуальність теми. Мета і методика досліджень		виконано
2.	Огляд літератури. Сучасний стан та напрями розвитку галузі скотарства. Вплив різних технологічних рішень при утримання молочної худоби на рівень їх продуктивних ознак		виконано
3.	Матеріал, мета і методика досліджень. Умови досліджень		виконано
4.	Власні дослідження. Структура стада. Продуктивні якості та відтворювальна здатність корів. Умови годівлі та утримання тварин різних статево-вікових груп		виконано
5.	Експериментальні дослідження. Особливості годівлі та утримання піддослідних тварин. Молочна продуктивність корів. Якісний склад молока.		виконано
6.	Екологічні заходи		виконано
7.	Охорона праці в господарстві		виконано
8.	Висновки і пропозиції		виконано

 

 

Здобувач освіти                (підпис) Викладач      (підпис)

                                      Майстер в\н                   (підпис)

Зміст

Анотація	6
1. Вступ	7
1.1. Актуальність теми	7
1.2. Мета і задачі	8
2. Огляд літератури	9
2.1. Сучасний стан та напрями розвитку галузі скотарства	9
2.2. Вплив різних технологічних рішень при утриманні молочної худоби на їх продуктивні ознаки	12
2.2.1. Взаємозвязок ремонту стада та майбутньої продуктивності корів	12
2.2.2. Вплив годівлі на продуктивні якості тварин	17
2.2.3. Залежність молочної продуктивності від умов утримання та використання худоби	21
3. Матеріал, умови і методика виконання роботи	24
3.1. Умови досліджень	24
3.2. Характеристика порід корів червоної степової та       Української чорно- рябої , української червоно-рябої.	29
4. Власні дослідження	33
4.1. Структура стада	33
4.2. Відтворювальна здатність корів	35
4.3. Молочна продуктивність дійного стада	37
4.4. Технологія утримання та годівлі тварин	38
4.4.1. Вирощування молодняку	38
4.4.2. Утримання, годівля та доїння корів	41
4.5. Первинна обробка і реалізація продукції	43
5. Екологічні заходи		44
6. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях		46
1.1. Організація системи управління охороною праці в господарстві		46
6.2. Аналіз стану охорони праці на підприємстві		47
6.3. Аналіз виробничого травматизму		48

6.4. Вимоги праці під час доїння	49
6.4.1. Загальні положення	49
6.4.2. Вимоги праці перед початком роботи	50
6.4.3. Вимоги безпеки праці під час виконання роботи	51
6.4.4. Вимоги безпеки праці після закінчення роботи	52
6.5. Безпека в надзвичайних ситуацій	53
6.6. Заходи з покращення стану охорони праці в господарстві	53
Висновки і пропозиції	53
Список літератури	57

 

Анотація

Дипломна робота виконана на тему: Одержання високоякісного молока на фермах фермерського господарства «Україна» Дніпровського району Дніпропетровської області

Робота містить 8 розділів.

В першому розділі зазначена актуальність вибраної теми, визначені мета і основні задачі для її вирішення.

В другому розділі проаналізовано сучасний стан та напрями розвитку галузі скотарства в Україні, а також є наведено результати досліджень та погляди різних вчених на питання впливу різних технологічних факторів при утриманні та годівлі молочної худоби на рівень їх продуктивності.

У третьому розділі зазначено матеріал, мету, методику та умови досліджень.

Четвертий розділ містить аналіз господарської діяльності: структуру стада господарства, характеристику продуктивних якостей та відтворювальної здатності корів, аналіз технології годівлі, утримання, доїння та первинної переробки і реалізації молока.

В п’ятому розділі зазначено вплив галузі скотарства господарства на екологію вцілому, а шостий – присвячений охороні праці на підприємстві.

В кінці роботи наведені узагальнюючі висновки з проведених досліджень та надані рекомендації виробництву щодо оптимізації технології виробництва молока в господарстві.

Робота виконана на 59 сторінках друкованого тексту, містить 14 таблиць, 30 джерел літератури.

1.                  Вступ
   1.           Актуальність теми

Продовольча безпека України задовольняється комплексом галузей сільськогосподарського виробництва, в тому числі молочним скотарством, яке є основною ланкою молокопродуктового підкомплексу. Однак, на сьогодні скотарство переживає критичні часи. Стійке зменшення поголівʼя, в тому числі дійних корів, велика собівартість кормових ресурсів, застаріле обладнання, відсутність фінансової допомоги з боку інвесторів та держави – все це призвело до відмови підприємств різних форм власності утримувати велику рогату худобу та виробляти таку важливу сировину, як молоко та яловичину. Рівень споживання молока, м’яса на одну особу, згідно з останніми рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, значно нижчий науково обґрунтованих норм (1,6 кг молока на одну людину щодоби) [28].

Молоко та молочні продукти виробляє більше як 200 господарств різних форм власності, так як їх споживає все населення нашої країни. Попит на ці цінні продукти знаходиться на високому рівні, так як їх корисність для організму і незамінність іншими продуктами харчування беззаперечна. Молоко містить білки, вуглеводи, жири, незамінні амінокислоти, вітаміни, мінеральні речовини, що відсутні в інших продуктах харчування. Воно ідеально засвоюється організмом людини. Окрім того, цей цінний продукт має седативну дію, позитивно впливаючи на нервову, імунну та інші системи організму.

Повноцінність та збалансованість раціонів годівлі для дійних корів, оптимальність показників мікроклімату приміщень для їх утримання – це на сьогодні основні питання, які стоять перед виробниками молочної продукції. Від якості та складу кормів, що входять в раціон молочної худоби, залежить повне розкриття генетичного потенціалу тварини, вміст поживних речовин в молоці, його смакові якості та технологічні властивості [15,23].

Більшість фермерських господарств та приватних підприємств, що

утримують дійне стадо до 1000 голів, використовують для його годівлі корми власного виробництва, які самі виробляють. Раціони годівлі з набору таких кормових ресурсів не завжди відповідають та задовольняють потреби молочної корови, і, як результат, – зменшення рівня молочної продуктивності, погіршення якісного складу сировини та не довголіття використання тварини.

З метою усунення негативного впливу в структурі раціонів кормових ресурсів невідповідної якості та збалансованості раціону за поживними речовинами, більшість господарства використовує білково-вітамінно- мінеральні кормові добавки, пробіотики, пребіотики, ферменти та інше. Це, на сьогодні, найефективніший метод профілактики багатьох захворювань корів та підвищення їх продуктивних ознак [27].

Виходячи з вищезазначеного актуального питання сьогодення, мною було досліджено  рівень продуктивності дійних корів ,властивості молока корів різних порід, утримання корів згідно санітарно-гігієнічних норм , раціон годівлі корів як одине з технологічних рішень при виробництві молока у фермерському господарстві «Україна».

 

2.   Мета і задачі

Метою роботи передбачалося розглянути вплив раціону годівлі корів червоної степової та української чорно-рябої молочної порід на рівень їх продуктивності в умовах фермерського господарства «Україна» Дніпрорвського району Дніпропетровської області та надати пропозиції виробництву щодо удосконалення технології виробництва молока в цілому.

Для вирішення поставленої мети було визначено наступні задачі:

•                      вивчити погляди різних вчених та практиків на застосування різних технологічних рішень при утриманні молочної худоби та проаналізувати сучасний стан та напрями розвитку галузі молочного скотарства;
•                      ознайомитися з основними господарсько-економічними показниками

діяльності підприємства;

•                      вивчити структуру стада великої рогатої худоби;
•                      вивчити технологію утримання та годівлі поголівʼя;
•                      вивчити раціон годівлі корів в вплив його молочнону продуктивність корів різних порід;
•                      порівняти біохімічні показники молока корів різних порід залежно від структури раціону годівлі;
•                      зʼясувати вплив галузі скотарства на екологічну ситуацію в країні;
•                      вивчити стан охорони праці на підприємстві;
•                      сформулювати висновки.
•                       

2.                  Огляд літератури

1. Сучасний стан та напрями розвитку галузі скотарства

За повідомленням Державної цільової програми розвитку аграрного сектору, за період з 2010 по 2020 рік загальне виробництво продукції сільського господарства зросло на 35,8 %, зокрема на підприємствах різних форм власновті – на 59,8 %. Однак вагома частина валової продукції тваринництва сьогодні виробляється в господарствах населення (43,0 %) [28]. Скотарство – одна з найважливіших галузей, що забезпечує населення важливими продуктами харчування (молоко, мʼясо) та на 55,0 % визначає продовольчу безпеку нашої країни вцілому. Галузь скотарства має декілька напрямів свого розвитку: суто на виробництва виробництво яловичини (м'ясне скотарство), м'ясо-молочне виробництво та племінний напрям. В Україні зосереджено поголівʼя тварин української чорно-рябої молочної породи, червоної степової, української червоно-молочної породи та інші, які відрізняються не лише високими показниками молочної продуктивності, а й, маючи добрі репродуктивні характеристика, дають високоцінне поголівʼя молодняку, що користується попитом в інших країнах. За даними Асоціації виробників молока, лише за 10 місяців 2021 року племінні та репродукторні ферми нашої країни експортували бальше трьох тисяч              племінних нетелів і

корів, що на 8,0 % більше, ніж за аналогічний період минулого року [4].

Не дивлячись на це, галузь зазнає певних труднощів. Основні – це загальне скорочення поголів’я тварин, відсутність стабільної кормової бази, незадовільний рівень селекційно-племінної роботи та технологічного забезпечення, недостатнє державне фінансування.

Кризові явища в скотарстві характеризує скорочення за перше півріччя 2021 року виробництва молока на 5,6 % порівняно з першим півріччям 2020 року. Загальне поголів'я дійних корів зменшилося на 5,8 % і склало 1,67 млн. голів. Недостатність виробництва молока вплинуло на молокопереробну галузь. В цьому році на переробку надійшло на 12,0 % сировини менше. В результаті  скоротилося  виробництво  масла,  сирних  продуктів,  сухого

знежиреного молока та казеїну. А ці призвело до зростання за зазначений період імпорту молочних продуктів із $140 млн. до $165 млн. у грошовому еквіваленті.

Одним із популярних видів мʼяса є яловичина. У раціоні харчування українців цей продукт стає дедалі недоступнішим. За даними Державної статистики, на території країни в господарствах різних форм власності є 3,1 млн. голів м'ясної худоби (волинська мʼясна, поліська мʼясна, українська м'ясна та інші). Україна експортувала у 2021 році (за 10 місяців) 11,15 тис. тон яловичини в Китай – 7,96 тис. т, Білорусь – 3,2 тис. т, Казахстан – 2,48 тис. т. Імпорт сягає 10,7 тис. т з Австрії (964,2 т), США (142 т) та Литви (291 т) [1,3].

Відтворення м'ясного поголівʼя відбувається за рахунок 1,6 млн. племінних м'ясних корів. На сьогодні їх кількість на 6,7 % менше, ніж торік.

Населення України споживає за рік 53,8 кг мʼяса на людтну, в тому числі 15,0 % з якого є яловичина. Статистикою відмічено, що кожного року цей відсоток знижується і буде зменшуватись далі, що пов’язано зі стрімким підвищенням цін на даний продукт. Ціни на ·гуляш із яловичини зросли на 40,0 % ( до 230,28 грн./кг). Реалізаційна ціна ребра виросла на 44,0 % (до 140,48 грн./кг),· а вирізка – на 28,0 % (до 255 грн./кг). При цьому на світовому ринку зростання ціни на яловичину становило лише 26,0 %.

Зниження обсягів виробництва молока продовжується надалі. Так, за відомостями Держстатистики, за перше півріччя 2021 року загальне зниження склало понад 5,6 %. При цьому, молочнотоварні ферми виробили лише на 0,5 % менше сировини. Натомість, в господарствах населення у зв’язку зі скороченням дійних корів виробили молока на 8,0 % менше за відповідний показник І півріччя минулого року. При цьому обсяги поставки молока на переробці підприємства ледь досягають 3,1 млн. тон, тоді як у 2020 році вони перевищували 3,5 млн. тон, а у 2018 році були на рівні 4,2 млн. т [12].

Слід відмітити, що середні закупівельні ціни на молоко підприємствах

різних форм власності зросли більш як на 20,0 %. Отримане молоко «екстра» класу зросло в ціні на 20,0 %. Варто відмітити, що у 2021 році вперше в історії не відбулося сезонне зниження ціни на сире молоко.

Підсумовуючи все вище зазначене, можна виділити наступні основні чинники, які негативно впливають на розвиток молочної галузі скотарства:

•   низька продуктивність тварин, що впливає на ефективність галузі;
•    високі витрати і висока вартість інвестиційних ресурсів, що необхідні для розвитку скотарства;
•    неефективна взаємодія галузі і державних установ у сфері прийняття рішень щодо напрямів та обсягів підтримки, в тому числі заходів митно- тарифного регулювання;
•           постійна зміна правил ведення підприємницької діяльності, технічного регулювання тощо;
•        відсутність державного управління і контролю в галузі щодо направленої селекційно-племінної справи у тваринництві;
•     несформованість внутрішнього ринку племінної молочної худоби та низький генетичний потенціал;
•        нестабільність внутрішніх цін на молоко в результаті високої сезонності виробництва, особливо в приватних і фермерських господарствах та господарствах населення;
•      періодичні спалахи захворювань різного характеру, в тому числі інфекційних та захворюваності молочного стада маститом [9].

У цій ситуації розвиток галузі скотарства можливий лише за умови активізації інноваційної діяльності, ефективного використання ресурсо- та енергоощадних технологій, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, державної підтримки товаровиробників різних форм господарювання, підвищення рівня інвестиційності досліджуваної галузі.

Сьогодні молокопереробні підприємства все більше відчувають дефіцит молочної сировини на ринку. Відновлення та розвиток галузі скотарства, в тому числі молочної індустрії, в Україні потребує інвестицій,

які необхідні нині для стимулювання розвитку виробництва та переробки молока.

 

2.          Вплив різних технологічних рішень при утриманні молочної худоби на їх продуктивні ознаки
   1.   Взаємовʼязок ремонту стада та майбутньої продуктивності

корів

На продуктивні ознаки стада корів, окрім генетичного потенціалу, значний вплив має зоотехнічна робота з ним. Кількість одержаних телят впливає впливає не лише на інтенсивність ремонту стада, але й на рівень виробництва молока, тому що в кінцевому результаті молоко і м'ясо – це

«біологічний» наслідок отелення корів. Тільки після народження теляти корова в повній мірі оплачує працю людини високою продуктивністю.

Щоб одержати максимальну ефективність відтворення та високий рівень продуктивності, кожна тварина стада має регулярно давати потомство протягом довгого періоду життя, щоб окупити вартість свого вирощування до зрілого віку. Племінний ремонтний молодняк має відповідати не лише зоотехнічним вимогам, але і ветеринарним. Якщо в господарстві виявилися тварини, які захворіли на лейкоз та інші інфекційні захворювання, необхідно змінити наявну систему тваринництва. Коректуються селекційні плани, реорганізовується утримання та вирощування молодняку, вивчаються родоводи тварин у зв’язку із стійкістю їх проти лейкозу та інших захворювань [11].

В племінних заводах та репродукторах, які продають племінних тварин, вирощування молодняка необхідно організовувати з урахуванням вимог              профілактики              лейкозу.              Бажано              впроваджувати внутрішньогосподарську спеціалізацію ферм великої рогатої худоби. Суть цієї спеціалізації полягає у відокремленому вирощуванні та розміщенні груп тварин відповідно до їх віку та призначення. Для цього на основній фермі утримують лише корів, нетелей у другій половині тільності і телят протягом

перших 10 днів життя. Нетелей бажано утримувати в окремому приміщенні – контрольному корівнику, а телят – у профілакторії. Необхідно також окреме родильне відділення.

На спеціалізовану ізольовану ферму вирощування молодняку передають телят з 10-денного віку. При цьому в неблагополучних на лейкоз господарствах – лише від здорових батьків. Спочатку їх утримують групами по 8-10 голів в одному станку телятника-прийомника, де протягом всього періоду утримання випоюють молоком та відвійками лише після пастеризації. Потім у 5-6-місячному віці телят поділяють за статтю і переводять в інші приміщення. Ремонтних телиць вирощують до 17-18- місячного віку. Здорових нетелей з 6-7-місячною тільністю передають в контрольний корівник для первісток [21].

Період до настання статевої зрілості і деякий час після нього є непродуктивним і тому деякі керівники господарств вважають його несуттєвим для телиць. Таке відношення часто призводить до того, що телиці одержують гірші корми, погано ростуть, відстають у розвитку. В той же час наукові дослідження свідчать, що у молодих телиць розвиток відтворювальних органів у значній мірі залежить від росту тіла.

Ріст і розвиток статевих органів телички проходить поступово. Загальний розвиток тіла значно впливає на інтенсивність статевого формування. Р.Уіллі виділяв в розвитку і формуванні органів відтворення три фази: перша – дозрівання гіпофізу у віці 3-6 місяців, друга – дозрівання яєчників 6-12 місяців, третя – дозрівання матки, яке завершується лише в 3 роки.

Від народження і до річного віку проходить рівномірний і швидкий ріст гіпофізу. В цей час швидкість залози найбільша, порівняно з наступними періодами. П.Г. Пецкой повідомляє, що середня яєчників новонароджених теличок становить 0,5-0,6 г і протягом наступних чотирьох місяців їх вага змінюється повільно. Значне збільшення ваги яєчників відбувається у віці 5-6 місяців. Одночасно з ростом яєчників проходить ріст і фолікулів. Однак,

овуляція і утворення жовтого тіла не відбувається до того часу, поки не зʼявляться перші зовнішні ознаки настання статевої зрілості [19].

Під впливом гормонів гіпофізу і яєчників посилюється ріст матки та інших органів статевого апарату. Д. Хеммонд вважав, що середній вік статевого дозрівання для телиць усіх порід у нормальних умовах годівлі становить в середньому 9 місяців з коливанням від 5 до 15 місяців. Експериментально було доказано, що телиці, які вирощувалися на посиленому раціоні годівлі мали першу тічку в 8,5 місяців, а з низьким рівнем годівлі – в 16,6 місяців (таблиця 1).

Але для господарських цілей важливо знати, що на початок першої тічки впливає розвиток тіла, який легше всього контролювати показником живої маси. У телиць симентальної, української чорно-рябої молочної та інших крупних порід перша тічка настає в середньому за живої маси 280,0 кг. При незадовільній годівлі статевий розвиток затримується доти, поки тварина не досягне певних розмірів.

Таблиця 1 Вік статевого дозрівання телиць, які вирощувалися на трьох різних

раціонах годівлі

 

Рівень годівлі	Вік настання першої тічки, тижні		Вага тварин при появи першої тічки, кг
	в середньому	коливання	в середньому	коливання
Низький (60,0 %)	72	59-80	245	194-260
Нормальний (100,0 %)	49	37-55	263	199-294
Високий (140,0 %)	37	29-43	263	208-290

 

Аналіз даних зарубіжних країн свідчить, що за останні роки у більшості країн з розвинутим тваринництвом вік першого отелення корів поступово зменшується і становить в середньому 27-30 місяців залежно від породи. Вважається, що для безпечних родів первістки крупних порід перед

отеленням повинні мати вагу близько 480,0 кг і 430,0 кг після отелення. Для порід менш ваговитих ці величини дорівнюють відповідно 350,0 та 320,0 кг [6].

Слід відмітити, що у різних видів тварин – різна форма матки, що впливає на процеси відтворення. У молочних корів матка дворога, тіло її незначних розмірів, роги матки згинаються так, що від несправжнього тіла (місця слиття рогів) вони спрямовуються вперед і вниз, потім назад і вверх. Мязова оболонка матки добре розвинута, особливо в кінці, що забезпечує головну силу при виштовхуванні теляти з родових шляхів.

Тяжкі отелення зв’язані з величиною первісток та утриманням їх в період тільності. Рівень годівлі, особливо в останню третину тільності впливає на масу теляти при народженні. Але крупно плідність у погано вирощених дрібних корів-первісток більша, ніж у нормально розвинутих тварин. Досліди С.А. Хінтона, проведені на одно яйцевих двійнятах, показати, що 20,0 % корів, вирощених на низькому рівні годівлі, загинули при отеленні у віці 24 місяці. Серед тварин контрольної групи з оптимальним рівнем годівлі загибелі корів від тяжких родів не виявлено. В той же час ні одна із нетелей, вирощена на низькому рівні забезпеченості кормами, не загинула при отеленні у віці 32 місяці, але половина з них потребувала ветеринарної допомоги при розтеленні.

Чим старша телиця і більша її вага при першому отеленні, тим більший рівень її подальшої молочної продуктивності. Однак ріст і розвиток молочної залози більше стимулюється повторними отеленнями і тому додаткова продукція протягом життя більша у тих корів, що раніше і частіше теляться. К.В. Тернер вважав, що збільшення надоїв корів від одної до другої лактації обумовлене на 20,0-25,0 % підвищенням живої ваги і на 75,0-80,0 % повторною тільністю за рахунок більшого розвитку залозистої тканини вимʼя [14].

Вплив віку нетелей при першому осіменінні на їх плодючість і живу вагу новонароджених телят вивчали Г. Трбоєвич та інші на поголівʼї червоної датської породи. Враховуючи кількість, строки осіменіння, першого та другого отелення, рівень молочної продуктивності в першу лактацію, встановлено, що найбільша плодючість була у нетелей, яких вперше осіменяли у віці 19-21 місяців. Із збільшенням віку нетелей – підвищувалася їх молочна продуктивність. При цьому найбільша вага при народженні була у телят від нетелей, яких осіменяли у 29-36 місяців. Тривалість періоду між отеленнями і віком першого осіменіння мала позитивну і достовірну кореляцію (+0,84) [22].

Є. Ліппман також вивчав вплив раннього використання телиць чорно- рябої породи на їх майбутню продуктивність та плодючість. Для цього телиць контрольної групи осіменяли у віці 20 місяців, а дослідних тварин – у 13 місяців. В результаті вага новонароджених телят в дослідній групі була в середньому 33,0 кг, у контрольній – 35,0 кг. Середня продуктивність первісток по групах за 305 днів першої лактації була 2782,0 кг (дослідна група) та 2968,0 кг (контрольна група) молока, процент жиру становив відповідно 3,70 та 3,55 [27].

К.Г. Мадда вивчав інтенсивність використання корів айширської породи при їх ранньому паруванні. При цьому вік першого осіменіння становив 11 місяців, жива вага при першому отеленні 330,0 кг. В результаті були отримані телята з живою масою при народженні 29,0 кг. Надій за першу лактацію склав 2014,0 кг з вмістом жиру 3,83 %, а в другу лактацію – 2413,0 кг з вмістом жиру 3,82 % [6].

Однак, незважаючи на деякі переваги форсованого росту телиць і дуже ранніх отелень, рекомендувати цей метод вирощування не можна. Наукові спостереження свідчать, що при надмірно інтенсивному вирощуванні тварин їх секреторна тканина молочної залоза не встигає досягти нормального розвитку. Крім того, деякі телиці жиріють і не проявляють повністю продуктивних задатків. Тому слід надавати перевагу помірно вирощеним телицям, які в подальшому мають підвищений рівень продуктивних ознак.

Таким  чином,  подальший  розвиток  галузі  молочного скотарства залежить від технологічного процесу розведення тварин для створення стада. Підвищення рівня продуктивності корів забезпечується спрямованою селекційно-племінною роботою при використання ефективного відбору за показниками, що мають значну мінливість.

 

2.   Вплив годівлі на продуктивні якості тварин

Про вплив годівлі та утримання на рівень молочної продуктивності корів є точні і детальні дані. В той же час уявлення відносно впливу цих факторів на плодючість корів основане головним чином на емпіричних припущеннях або експериментальних дослідженнях на лабораторних тваринах. Складність вивчення проблеми годівлі і плодючості обумовлена ще й тим, що поряд з годівлею на відтворювальну здатність корів впливають багато інших факторів. Індивідуальні фактори (резерви тіл, рівень продуктивності) обумовлюють різні інтервали між початком дії шкідливих факторів і появою клінічних симптомів неплідності, від чого безпосередні зв’язки можливо встановити лише у небагатьох випадках [26].

Наступна проблема годівлі та плодючості полягає у вивченні потреби тварин у поживних та біологічно активних речовинах для підтримання здатності до розмноження. Особливого значення у молочної корови набуває втрата поживних речовин з молоком. Крім того, необхідно враховувати вплив на засвоєння поживних речовин хімічних зв’язків між мінеральними та іншими складовими речовинами корму. Наприклад, за даними Г. Корнемана, велика кількість калію у раціоні зменшує засвоєння магнію з 25,0 % до 5,0 %. Вирішення              проблеми              плодючості              та              прогнозування              подальшої молочної продуктивності ускладнюється ще й тим, що вміст поживних речовин у раціоні годівлі в багатьох випадків невідомий, тому що аналіз кормів проводиться спорадично. Відомо про негативний вплив нестачі каротину на функцію розмноження та на рівень продуктивності. Зменшення кількості каротину в раціоні на 100,0 мг подовжує період від першого

осіменіння до запліднення на 10 днів [17].

Подібні зв’язки характерні й для інших поживних речовин. Нестача кобальту має досить специфічну дію. Відсутність цього елементу супроводжується низькою плодючістю та продуктивністю. Допускають, що кобальт, поліпшуючи синтез вітаміну В₁₂ мікрофлорою рубця, діє на загальний стан організму тварини [15].

Недостача кобальту спричиняє неплідність, аборти і народження кволих телят. Запліднюваність корів шортгорнської породи, які утримувалися на пасовищах, бідними на кобальт і мідь, була 53,0 % після першого осіменіння. Інʼєкції препаратів міді з кобальтом підвищила запліднюваність відповідно 67,0 %.

Надлишок поживних речовин у раціоні також негативно впливає на плодючість корів та їх продуктивні ознаки. Наприклад, за даними Б. Аенелті, споживання надмірної кількості кальцію на 10,0 г більше, ніж 110,0 г на день, подовжує проміжок часу між отеленнями приблизно на 16 днів [7].

В. Гофманн повідомляє, що навіть при повноцінному складі кормів відносно протеїну, вітамінів, наявності кормів тваринного походження, добрих гігієнічних умов утримання у корів спостерігається велика неплідність яка не піддається лікуванню терапевтичними заходами, якщо раціон містить велику кількість солоду. Надмірне згодовування солоду негативно впливає на співвідношення між протеїном та вуглеводами і між різними мінеральними речовинами. Крім того, збільшуються випадки захворювання молочної залози корів на стрептококовий мастит, що зменшує рівень надоїв.

У деяких випадках зменшення надоїв та плодючості корів може бути від надлишку калію внаслідок надмірного внесення гноївки на ліки та пасовища. Слід враховувати і різну дію деяких елементів на продуктивні якості, маючи на увазі залежність між грунтом, рослинами і тваринами. Грунт на пасовищах бажано досліджувати кожні 2-3 роки. Це дасть можливість забезпечувати правильну систему добрив і підтримувати необхідне  співвідношення  між  поживними  речовинами  в  траві,  що

безпосередньо впливає на продуктивність тварин [7,8].

На деяких молочних фермах для підвищення надоїв високопродуктивним коровам згодовують велику кількість зернових кормів (до 9,0 кг на добу). Цей захід підвищує енергетичну цінність раціону, і, як правило, молочна продуктивність корів зростає. Однак, якщо при цьому раціон бідний на об’ємисті корми, то зменшується забезпечення тварин клітковиною, вітамінами, мінеральними речовинами. В результаті зменшується жирність молока.

Посилене згодовування зернових кормів часто вважають причиною неплідності високопродуктивних корів. Однак ця думка не підтвердилася трирічними дослідженнями Д. Морроу, Г. Тайррелла на коровах з надоями понад 7000,0 кг молока за лактацію. Все ж було помічено, що кістозні фолікули частіше виявлялися у корів, які отримували більшу кількість концентратів. Вона мали більш тривалий період між отеленнями і порівняно з контрольною групою тварин потребували більшої кількості осіменінь на запліднення [14].

Годівля високопродуктивних корів набуває особливого значення в період сухостою та перші два місяці після отелення. При високій молочній продуктивності і силосному типі годівлі для нормального протікання охоти та високої заплідненості бажано протягом чотирьох тижнів до отелення і восьми тижнів після нього щоденно добавляти до раціону по 50000 МО вітаміну А та 10000 МО вітаміну Д₂.

Про вплив складу раціону на відтворювальні та продуктивні якості корів повідомляє Р. Тасселл. Зниження рівня протеїну на 50,0 % від норми в другу половину тільності подовжує період від отелення до першої охоти та знижує подальший рівень молочної продуктивності.

Етіологія нестачі міді в раціонах жуйних ще недостатньо вивчена, тому що ознаки її зʼявляються у корів на пасовищах, які мають нормальний рівень цього елемента (більше 5,0 мг/кг). Відзначається анемія і затримка росту при нестачі міді, але не має переконливих доказів впливу цього елементу на

запліднюваність та продуктивність [13,18].

Зменшення кількості марганцю в раціоні з 25,1 до 16,9 мг на 1 кг корму не порушує астральний цикл, але знижує запліднюваність корів. Недостача цього елементу не впливала на хід тільності і отелення, але відмічено народження телят-виродків. Раціон корів повинен мати не менше 25,0 мг марганцю на 1 кг корму.

Дослідженнями А. Дервиша, М. Золімана встановлено, що однією з причин повторної охоти у корів може бути нестача марганцю в кормах. Добавка до раціону 2,0 г марганцю сприяє зменшення кількості таких корів. Виявлена кореляція між кількістю марганцю у волосяному покриві, вмістом його в грунті і повторними охотами корів [25].

Дія йоду пов’язана з функцією щитовидної залози. В стадах з частими випадками абортів корів, народженням мертвих та кволих телят відмічена понижена протеїнозвʼязуюча йодна активність. Згодовування йодних препаратів підвищує відтворювальну здатність корів у зонах з нестачою йоду. Критерієм кількості постачання корови йодом є кількість щоденної секреції тироксину. В нормі вона становить 280,0 мг на 100,0 кг живої ваги.

Надлишок деяких металів в раціоні, наприклад цинку, заліза, магнію, негативно впливає на всмоктування фосфору. За даними М.Ф. Томме та інших, фосфор із кормових фосфатів засвоюється на 80,0-90,0 %. Найвищу біологічну доступність для молочних корів мають розчинні сполуки фосфору (фосфат натрію, фосфорна кислота, монокальційфосфат), потім йдуть дикальційфосфат, обезфторений фосфат та кісткове борошно. За дослідами М.Ш. Магомедова, А.П. Вьюгіна, для молочних корів бажано в раціоні присутність диамоніюфосфату, ніж фосфату мочевини [8].

Згодовування коровам однієї лише люцерни зменшує їх плодючість і викликає розвиток кіст яєчників. Люцерна містить естроген естрадіол, який негативно впливає на запліднюваність корів [10].

За дослідами Мак Клурі, молочних корів в період від отелення до осіменіння підгодовували сіном в середньому по 5,0-6,0 кг на тварину в день

після ранішнього та вечірнього доїння. В перервах між доїннями стадо випасалось в загоні. Середня жива вага корів, яких підгодовували сіном у зазначений період, підвищилась і 62,0 % з них отелилися після першого осіменіння. Таким чином, посилений раціон після отелення дає можливість збільшити вагу і підвищити запліднюваність корів [23].

Одним із актуальних напрямків підвищення ефективності засвоєння поживних речовин кормів є додаткове введення в структуру раціонів кормових добавок, а саме пробіотичних. Активний розвиток бактерій сприяє кращому розщепленню клітковини та синтезу вільних жирних кислот. В результаті покращується конверсія корму.

Проведені дослідження М.В. Харко та іншими доводять позитивну дію препарату «Biosprint» на молочну продуктивність корів та якісні показники молока. В структурі раціону за однотипової годівлі тварини повинні одержувати кормову добавку в кількості 5–6 г/гол добу. Підвищення середньодобових надоїв становило на 15,5–9,2 %. У корів при використанні біопрепаратів спостерігалася стабільна тенденція до зростання вмісту жиру у молоці на 0,05-0,1% та білку на 0,02–0,03%, що вказує на покращення його якості [27].

 

3.   Залежність молочної продуктивності від умов утримання та використання худоби

Впродовж доби у вимені корів безперервно відбувається синтез молока. Прибуваючи, воно наповнює вим'я, створює тиск, і, якщо корову вчасно не видоїти, процес молокоутворення в ньому припиняється, починається тільності. В цей же час доїння корів скорочують.

Молочна продуктивність корів пов'язана з місткістю вим'я: чим вищий надій, тим більша місткість вим'я. І навпаки. Місткість молочної залози визначають за разовимнадоєм [15].

Правильне і своєчасне доїння – нормальний фізіологічний процес для тварин. За дослідженнями практиків, досвідчений персонал одержати на

20,0% більше молока від корів, ніж недосвідчений. Невміле доїння призводить до зниження рівня продуктивності тварини [29].

Молочна продуктивність корів після отелення зростає протягом 3-4 місяців, сягаючи піку на 4,5,6. місяці лактації (залежно від породи, годівлі, утримання), післячого молочна продуктивність знижується.Найнижча кількість жиру та білку в молоці спостерігається на 2-3 місяці лактації, а потім до запуску вміст жиру та білку в молоці підвищується. Одночасно знижується кількість лактози та кислотність молока. На 7 місяці лактації також змінюються технологічні властивості молока. Така сировина непридатна для виробництва сиру, адже погано згортається сичуговим ферментом. Все це пояснюється в основному пониженням кислотності молока.

Склад утішного молока відрізняється від вечірнього. В ньому зменшена кількість сухих речовин та жиру. Рівень продуктивності корів першого і другого отелень менший, ніж дорослих. Встановлено, що надій корів за 1 лактацію становить 75,0 %, а за 2 – 85,0 % від удою дорослих корів. Найвищі надої зазвичай отримують за 5-6 лактації. Зниження молочної продуктивності корів у зв'язку зі старінням починається з 8-9 лактації. При сприятливих умовах годівлі високі добові надої молока можуть зберігатися і у віці 12-15 років [20].

Високопродуктивні молочні корови відрізняються кращим розвитком внутрішніх органів, так як здатні більше спожити корму, а отже, дати більше продукції. Встановлено, що корови різних порід в різних умовах утримання продукують молоко з варіативним вмістом жиру. Високий вміст жиру в молоці мають тварини гірських регіонів.

Найбільший вплив на організм тварин має висока та низькі температури, а також сонячна радіація, зміни атмосферного тиску. Встановлено, що зменшення рівня молочної продуктивності відбувається при зниженні барометричного тиску. Так само ця тенденція стосується продуктивних якостей і при високій відносній вологості в приміщенні (85,0-

90,0 %), а такоє при зміні повітря із швидкістю 1,5-2,0 м/с [11].

Продуктивність корів та вміст речовин в молоці залежить також від перерви між доїннями. Збільшення перерви дає підвищення продукування молока твариною, але при цьому жирність його нижча. Відмічено, що в перших цівках молока найнижчий вміст жиру. А останні цівки мають найвищий. Тому ретельне видоювання корів – запорука підвищення якісних показників молока та профілактика захворюванню молочної залози. Утворення  молока  відбувається  сильніше  тоді,  коли  залоза добре видоєна. По мірі ж накопичення молока у вимені – інтенсивність молокоутворення знижується [24].

Збільшення кратності процесу доїння призводить до зростання надоїв корів в залежності від їх рівня годівлі на 5–20 %. При молочній продуктивності до 2000 кг перехід з двох- на трьохкратне доїння не призводить до збільшення надою. При надої 3000 кг такий перехід збільшує на 8,0–10,0 %, при 4000 кг і більше – на 12,0–15,0 % [6].

Реакція на зміну кратності доїння в більшій ступені визначається породними та індивідуальними особливостями тварин. Більшість корів, а іноді цілі стада різних порід дають рекордний рівень молочної продуктивності і при двократному доїнні (Урве Бланка – світова рекордистка при двократному доїнні дала 27674 кг за лактацію при найвищому  добовому  надої  –  110,9  кг).  Організація  праці  на фермі також має деякий вплив на продуктивність. При двократному доїнні з добре підготовленим персоналом рівень продуктивності підвищується на 30,0 %, а час видоювання – скорочується на 25,0 %. При нормальних умовах годівлі, утримання і догляду корови в першу половину лактації (до 5 місяців) виробляється 60,0-70,0 %, а за другу – 30,0-40,0 %.

При цьому загальна кількість молочного жиру (кг), так як і рівень продуктивності, вищий в перший період, а середній вміст жиру молока – вищий в другій половині лактації (на 0,5–0,8 %) [15].

Таким чином, слід зазначити, на рівень продуктивних ознак молочних корів, окрім їх генетичного потенціалу, великий вплив мають умови утримання та годівлі, кратності доїння, кліматичні умови, індивідуальні особливості тощо. Дотримання оптимальних умов мікроклімату в приміщенні та збалансованої годівлі корів дає можливість підвищити рівень їх молочної продуктивності на 55,0-60,0 %, що є актуальною темою сьогодення та необхідною умовою прибуткової діяльності молочних господарств.

3.   Матеріал, умови і методики виконання роботи
   1.   Умови досліджень

Фермерське господарство «Україна» розташовано в селищі Іванівка Дніпровського району Дніпропетровської області. Підприємство працює з 1990 року, а незмінним керівником є Молочник М.П. Від господарства до районного центру відстань становить 20 км, а до міста Дніпро – 100 км. Регіон має дорожнє покриття, що дозволяє використовувати автомобільний транспорт.

Господарство зерно-молочного напряму виробничої діяльності. Основною частиною господарської діяльності є галузь рослинництва – займається вирощуванням зернових і технічних культур з подальшою їх реалізацією. Невелика частка загального виробництва належить галузі молочного скотарства. На підприємстві утримують корів червоної степової та української чорно-рябої молочної порід в кількості 200 голів. Реалізація молока відбувається населенню та на молокопереробне підприємство

м. Дніпро.

Кліматичні умови в зоні, де розташоване господарство, наступні: середньорічна температура повітря дорівнює +10,5°С, в зимовий період - 7,5^°С; в літню пору року +20,4°С. Річна кількість опадів – 480 мм з коливаннями зимою 130 мм, в літній період – 350 мм.

На території підприємства переважають грунти середньо-суглинисті.

Потужність гумусового профілю становить 82-92 см.

Господарство впродовж багатьох років працює, орендуючи землі у населення найближчих сіл. Для обробітку грунту підприємство має власний автопарк з механічними засобами.

Динаміка та структура земельних угідь фермерського господарства

«Україна» представлена в таблиці 2.

За даними таблиці 2, загальна земельна площа господарства становить 1850,0 га. Слід відмітити, що кожного року йде збільшення площі підприємств за рахунок орендних паїв населення. Порівнюючи з 2024 роком

площа землі господарства збільшилася на 17,1 %, що свідчить про розширення діяльності підприємства.

Таблиця 2

Динаміка і структура земельних угідь

 

Вид угідь	2024 рік		2024 рік		2025 рік
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа,	1580,0	100,0	1720,0	100,0	1850,0	100,0
в т.ч. сільськогосподарсь кі угіддя	1580,0	100,0	1720,0	100,0	1850,0	100,0
з них: рілля	1545,0	97,8	1685,0	98,0	1830,0	98,9
пасовища	35,0	2,2	35,0	2,0	20,0	1,1

 

Необхідно відмітити, що господарство має пасовища, тим самим забезпечуючи табірне утримання великої рогатої худоби в літні місяці. Площа пасовищ становить 20,0 га або 1,1 % від загальної площі землі.

Для підвищення рівня прибутковості галузі рослинництва господарство вирощує велику кількість різних культур, в тому числі зернових, технічних та баштанних. В таблиці 3 наведена площа та врожайність основних сільськогосподарських культур за останній рік.

Таблиця 3 Посівні площі і врожайність сільськогосподарських культур

Показник	Площа, га	Врожайність, ц/га
Разом	1850,0	-
Зернові культури	810,0	-
ячмінь	320,0	39,3
пшениця	260,0	44,6
кукурудза	230,0	52,7
Технічні культури	470,0	-

Продовження таблиці 3

 

соняшник	360,0	28,5
ріпак	110,0	26,7
Кукурудза на силос	140,0	243,1
Багаторічні трави	295,0	-
в т.ч. на сіно	195,0	137,0
на сінаж	100,0	142,0
Однорічні трави	135,0	-
в т.ч. на зелений корм	135,0	135,2

 

За даними господарської діяльності підприємства, 43,8 % площі всіх сільськогосподарських угідь зайнято під вирощування зернових культур. А саме: ячменю – 39,5 % (320,0 га), пшениці – 32,1 % (260,0 га), кукурудзи – 28,4 % (230,0 га). Врожайність ячменю у 2021 році становила 39,3 ц/га, пшениці та кукурудзи – 44,6 та 52,7 ц/га відповідно.

Господарство займається вирощуванням технічних культур. Їх площа становить 25,4 % від загальної площі сільськогосподарських угіль. Серед технічних культур підприємство вирощує соняшник та ріпак. Їх площа складає відповідно 19,4 та 6,0 % від загальної площі сільськогосподарських угіль. Врожайність технічних культур становить 28,5 ц/га соняшника та 26,7 ц/га ріпака.

Для забезпечення великої рогатої худоби кормами господарства вирощує кукурудзу на силос. Її площа становить 140,0 га від площі сільськогосподарських культур. Врожайність – 243,1 ц/га.

Підприємство також вирощує багаторічні та однорічні трави. Вони займають 295,0 та 135,0 га відповідно. Врожайність багаторічних трав складає 137,0-142,0 ц/га, а однорічних – 135,2 ц/га.

Велика рогата худоба в фермерському господарстві зосереджена на одній фермі. Підприємство має власне дійне стадо в кількості 200 голів, що

представлено коровами двох порід – червоною степовою та українською чорно-рябою молочною.

Показники розвитку тваринницької галузі в підприємстві наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Показники розвитку галузі тваринництва

 

Показник	2025 рік
Загальне поголівʼя на початок звітного року, гол.	425
в т.ч. дійні корови	200
нетелі	45
Молодняк до 6-місячного віку, гол.	88
Молодняк старше 6-місячного віку	92
Середній надій по стаду, кг	5091,9
Середньодобовий приріст молодняку, кг	0,593
Реалізовано на забій, всього, ц	110,0
Реалізовано молодняку, голів	66
Придбано з інших господарств, населення, голів	17

 

Загальна кількість великої рогатої худоби в господарстві становить 425 голів, з них 200 голів – дійні корови. Наявність нетелей в кількості 45 голів вказує на можливість розширення дійного стада в подальшому.

Молодняк різного віку в господарстві становить 180 голів.

Дані економічної ефективності виробництва тваринницької продукції у 2025 році наведені в таблиці 5.

Валове виробництво молока у 2021 році склало 6435,0 ц. Товарність молока – 97,8 %. Собівартість виробництва 1 ц молока становила 867,0 грн./ц, а ціна реалізації – 1050,0 грн./ц.

Таблиця 5 Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва

у 2021 році

 

Показник	Продукція тваринництва
	молоко	м'ясо
Валове виробництво, ц	6435,0	110,0
Реалізовано, ц	6297,0	110,0
Товарність продукції, %	97,8	100,0
Собівартість 1 ц, грн.	867,0	7420,0
Ціна реалізації 1 ц, грн.	1050,0	8630,0
Рентабельність виробництва, %	11,6	8,4

 

Станом на звітній рік господарством було реалізовано 110,0 ц яловичини на м’ясопереробні підприємства. Реалізаційна ціна становила 8630,0 грн. за 1 ц живої ваги.

Таким чином, фермерське господарство «Україна», є рентабельним підприємством з виробництва продукції тваринництва та рослинництва. Рівень рентабельності виробництва молока корів становить 11,6 %.

 

2.   Характеристика порід корів червоної степової та

                    Української чорно- рябої , української червоно-рябої

 

       Породи молочного напряму продуктивності

 

Основними породами цього напряму продуктивності є чорно-ряба, українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська черво­но-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.

Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важ­ливу роль у вдосконаленні й виведенні нових порід. Вона створена в результаті схрещування місцевих корів із бугаями голландського походження.

Тварини чорно-рябої породи мають пропорційно розвинений ту­луб. Жива маса повновікових корів становить 500 — 550, бугаїв — 800 — 900 кг. В умовах достатньої годівлі від корів отримують по 4000 — 5000 кг молока, а в племінних господарствах — 6000 — 6500 кг із умістом жиру 3,4 — 3,8 %. Надої деяких рекордисток досягають

10 — 17,5 тис. кг.

□ Від корови Волги ЕЧП-339, за 305 днів третьої лактації було надоєно 17 517 кг молока з вмістом жиру 4,2 %. В Україні від корів Киянка 3338 —12 681 кг, вміст жиру 3,89 %, Еймос 09931 — відповідно 12 283 кг і 3,88 %.

Чорно-рябій худобі належать світові рекорди за надоєм. Корова Бічер Арлінда Еллен за лактацію дала 22 822 кг молока з вмістом жиру 2,83 %, а за 365 днів — 25 047 кг із загальною кількістю жиру в молоці 707 кг. Світовий рекорд за мо­лочною продуктивністю встановила корова Убре Бланка (Куба) 3/4 голштинська 1/4 зебу. За лактацію (305 днів) від неї надоєно 24 268,9 кг, а за 365 днів — 27 674,2 кг з вмістом жиру 3,80 % і загальною кількістю молочного жиру 1051,6 кг. Максимальний добовий надій її був 110,9 кг.

Жива маса телят чорно-рябої породи в середньому становить 32 — 40 кг. Молодняк має високу інтенсивність росту. Бички у 15 міс досягають живої маси 400 — 450 кг і витрачають на 1 кг приросту

6,5— 7 к. од. Забійний вихід — 55 — 58 %.

Розводять тварин цієї породи у лісостеповій і поліській зонах України. Молочність і технологічні властивості вим’я корів чорно- рябої породи поліпшують ввідним схрещуванням із бугаями голш- тинської породи, корови якої мають міцний кістяк, молочний тип будови тіла, більшу живу масу, високі надої, добре розвинене вим’я ванно- та чашоподібної форм, пристосоване до машинного доїння з високою швидкістю молоковіддачі.

Українська чорно-ряба молочна порода (рис. 1) виведена схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як само­стійна порода затверджена в 1996 р. Тварини цієї породи пе­реважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами.

Рис. 1. Корова української чорно-рябої молочної породи

 

Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів — 600 — 650, бугаїв — 850 - 1100 кг.

У кращих племінних господарствах від корови надоюють по 6000 — 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 — 3,8 %, а витрата корму на 1 кг молока становить 0,9 — 1,1 к. од. Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-місячному віці телиці досягають живої маси 400 — 420, бугайці — 500 — 520 кг за витрати корму на І кг приросту 6,5 — 7,2 к. од. Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах

27 — 29 міс, а сервіс-період триває 85 — 100 днів.

У племінних господарствах України створено типові стада поро­ди, які мають високу молочну продуктивність. Кращими із них є племзаводи «Плосківський», «Бортничі», «Олександрівка», «Дзвін­кове», «Чайка» Київської, «Велика Бурімка», «Україна», «Маяк» Черкаської, «Кутузівка», «Україна» Харківської, «Пасічна» Хмельни­цької, «Оброшине», «Радехівський» Львівської, «Зоря» Рівненської областей, дослідні господарства Інституту сільського господарства Полісся УААН та Вінницького НВО «Еліта».

□ Рекордистки породи — корови Регата 7216, від якої за третю лактацію надоє­но 13 755 кг молока з вмістом жиру 3,3 °С, і Крапка 108, надій якої за другу лак­тацію становив 12 227 кг молока з умістом жиру 4,08 %. Упродовж життя від корови Песизи 1514 за 11 лактацій надоєно 80 935 кг молока.

У породі є три внутрішньопородні типи (центрально-східний, за­хідний і поліський), три заводські (київський, подільський, харків­ський), шість ліній і 55 високопродуктивних родин. Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молочної породи — це Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реа­лізований за умов нормальної годівлі та утримання.

Червона степова порода (рис. 2) створена на початку XX ст. у результаті складного відтворного схрещування місцевої української худоби з червоними породами Західної Європи (остфрисляндська, англерська, вільстермаршська).

Тварини червоної масті з різними відтінками — від світло- до темно-червоного. Позитивні якості породи — пристосованість до жа­ркого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліп­шення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і приростами. На 1 кг молока витрачається 0,9 — 1,1 к. од. Недоліки — невисокий уміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, не­пропорційність розвитку часток вим’я та деякі екстер’єрні вади.

Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 — 560, бугаїв — 800 — 900 кг. Новонароджені телята мають живу масу 30 —

35 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 — 4500 кг мо­лока із умістом жиру 3,6 — 3,7 %.

Рис. 2. Корова червоної степової породи

 

□ Рекордисткою за молочною продуктивністю є корова Морошка 1196, від якої за 300 днів третьої лактації отримано 12 426 кг молока із умістом жиру 3,82 %.

Розведенням і вдосконаленням породи займаються племінні за­води «Любомирівка», «Червоний шахтар» Дніпропетровської, ім. Кі­рова Запорізької, «Диктатура» Донецької областей та ін. Порода ра­йонована в Автономній Республіці Крим, Харківській, Дніпропет­ровській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Луганській, Кіро­воградській, Запорізькій областях.

Червона степова порода поліпшується чистопородним розведен­ням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосу­ванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід. Результатом такої роботи є створений новий тип, який відрізняється від тварин червоної степової породи вищою продуктивністю, екс­тер’єром і технологічними якостями.

Українська червоно-ряба молочна порода (рис. 3) виведена на основі сименталів відтворним схрещуванням їх із монбельярда- ми, айрширами та червоно-рябими голштинами. Варіантами схре­щувань передбачалось одержати масив тварин із часткою крові чер­воно-рябих голштинів 60 — 80 %. Під час вибору порід для схрещу­вання враховувались їхня спеціалізація в молочному напрямі про­дуктивності та високі технологічні властивості тварин.

У новій породі передбачалося поєднати високу молочну і м’ясну продуктивність, придатність до машинного доїння, добру пристосо­ваність до місцевих умов та високу оплату корму продукцією.

Рис. 4.. Корова української червоно-рябої молочної породи

 

Порода затверджена в 1993 р. Її ознаками є червоно-ряба масть, міцна конституція, гармонійність будови тіла, ванно- і чашоподібна форма вим’я, міцне прикріплення його, великі й добре розгалужені молочні вени.

Молочна продуктивність корів у середньому становить 4360 кг із умістом жиру в молоці 3,83 %. В окремих племінних заводах одер­жано значно вищі надої: «Тростянець» Чернігівської області — 6150 кг молока, вміст жиру 3,8 %, «Маяк» Черкаської — відповідно 5630 кг і 3,8 %, «Червоний велетень» Харківської — 5460 кг і 3,9 %.

Червона польська порода створена у Польщі складним від­творним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської та червоної датської порід. Тварини невеликі, мають щільну або міцну конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих умов. Жива маса корів — 450 — 500, бугаїв — 700 — 850 кг, телята народжуються живою масою 25 — 35 кг. Надій корів — до 3000 кг, а в племінних господарствах — 4000 — 5000 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 — 3,9 %. М’ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у молочному напрямі. Розводять тварин цієї породи у Волинській, Тернопільській і Рівненській областях.

4.   Власні дослідження
   1.   Структура стада

У фермерському господарстві «Україна» Дніпровського району Дніпропетровської області займаються розведенням та вирощуванням великої рогатої худоби двох порід: української чорно-рябої молочної та червоної степової.

Тварини української чорно-рябої молочної породи порівняно масивні, з міцною конституцією і гармонійною будовою тіла. Це конкурентоспроможна молочна порода, генетичний потенціал якої передбачає рівень молочної продуктивності у межах 6500-7500 кг молока і більше за лактацію. Вміст жиру – 3,7-4,0 %, білку – 3,1-3,3 %. Корови цієї породи мають досить високі адаптаційні та акліматизаційні якості, тому поширеність на території України досить висока.

Корови червоної степової породи відрізняються меншим рівнем молочної продуктивності (3600-4500 кг) з вмістом жиру в молоці 3,2 %. Ці тварини мають високе продуктивне довголіття та досить стійкі до різних захворювань, в тому числі до лейкозу.

Для тварин обох порід характерна молочна залоза ванно- або чашоподібної форми, з великим запасом і міцною зв’язкою.

В господарстві з метою покращення рівня молочної продуктивності корів використовують схрещування з бугаями-плідниками голштинської породи.

Структура стада великої рогатої худоби в господарстві «Україна» наведено в таблиці 7.

За даними таблиці 7, в структурі стада дійні корови займають 40 %.

Нетелей – 9 %.

Молодняк в господарстві розподілився наступним чином: телята до року – 17.6 %, молодняк на відгодівлі – 32.4 %.

Таблиця 7 Структура стада великої рогатої худоби на 01.01.2025 р.

Статево-вікова група	Велика рогата худоба
	гол.	%
Корови	200	40
Нетелі	45	9
Телята до року	88	17.6
Молодняк на відгодівлі	162	32.4
Всього	495,0	100,0

 

Дійні корови в господарстві «Україна» використовуються в середньому 3-4 лактації. При цьому більш довготривале використання характерне для корів червоної степової породи.

Структуру дійного стада в розрізі лактацій представлено в таблиці 8.

Таблиця 8

Структура дійного стада в розрізі лактацій, голів

 

Лактація	Українська чорно-ряба молочна порода		Червона степова порода
	голів	%	Голів	%
1	18	21,9	77	64,6
2	27	32,9	11	9.2
3	29	35,4	10	8.4
старше 3	8	9,8	20	16.8
Всього	82	100,0	118	100,0

 

Дані таблиці 8 свідчать, що в структурі дійного стада 44.6 % первісток, з них 80.5 % представлени українською чорно-рябою молочною породою та 18.9 % червоною степовою. Корів другої та третьої лактації в стаді в розрізі

порід – 68,3 та 43,8 % відповідно.

Слід зазначити, що корів старше 3 лактації у дійному стаді 21,5 %. Серед корів української чорно-рябої молочної породи таких нараховується 9,8 %, а серед тварин червоної степової – 41,7 %.

 

2.   Відтворювальна здатність корів

Одним з найважливіших показників господарської цінності тварин є їх відтворювальні якості. Низькі показники відтворення стада стримують темпи нарощування поголівʼя ферми і тим самим знижують можливість добору тварин за основними селекціонованими ознаками та прибутковість підприємства. Тому економічно важливо, окрім рівня молочної продуктивності, приділяти увагу репродуктивним якостям корів [22].

При веденні селекційної роботи в господарстві слід пам’ятати, що статевий цикл у корів триває 21 день з відхиленням 18-22 дні. А саме статева охота – 12-18 год.

У фермерському господарстві «Україна» корів і телиць осіменяють перший раз після виявлення охоти і повторно через 10-12 год. При її наявності. При цьому корів запліднюють зранку перед доїнням або навпаки через 2-3 години після нього.

Осіменіння у господарстві проводиться штучним методом з урахуванням рівня віку і живої маси, вгодованості тварин, тривалості сервіс- періоду і сухостійного періоду.

Показники відтворювальної здатності корів в господарстві «Україна» наведені в таблиці 9.

Згідно даних таблиці 9, в фермерському господарстві «Україна» до першого осіменіння допускаються телиці, що мають живу масу більше 355- 374 кг залежно від породи. Вік тварин при першому осіменіння становить

560 днів для червоної степової та 590 днів для української чорно-рябої молочної породи.

Середня тривалість сервіс-періоду для корів червоної степової породи

становить 74 дні. Для тварин української чорно-рябої молочної характерний дещо подовжений сервіс-період – 98 днів. Тривалість тільності у корів в господарстві складає 285-287 днів.

Таблиця 9

Показники відтворювальної здатності корів

 

Показник	Порода
	червона степова	українська чорно-ряба молочна
Вік телиць при першому осіменінні, днів	560	590
Жива маса телиць при першому осіменінні, кг	355	374
Середня тривалість сервіс-періоду у корів, днів	74	98
Тривалість тільності, днів	285	287
Тривалість сухостійного періоду, днів	65	73
Триваліст міжотельного періоду, днів	359	385
Одержано телят від корів і нетелів, голів	42	69
Вихід телят на 100 корів, %	87,5	84,1

 

Слід зазначити, що міжотельний період у корів червоної степової породи знаходиться в межах норми і становить 359 днів (норма – не більше 365 днів). У корів української чорно-рябої молочної породи він дещо перевищує норму – 385 днів.

Вд корів та нетелей обох порід в господарстві отримано 111 голів молодняку. Вихід телят на 100 корів становить 87,5 % для червоної степової породи та 84,1 % для української чорно-рябої молочної, що є досить високим показником проведеної селекційної роботи на підприємстві.

 

3.   Молочна продуктивність дійного стада

Прибутковість молочнотоварної ферми залежить не тільки від кількості

отриманого молодняку, а й від рівня продуктивних ознак дійного стада.

Показники продуктивності дійного стада в господарстві «Україна» представлені в таблиці 10.

Таблиця 10 Рівень продуктивності дійного стада на 1.01.2025 р.

Показник	Корови червоної степової породи	Корови української чорно-рябої молочної породи	В середньому по господарству
Всього корів, голів	48	152	200
Надій, кг	3950,3±124,4	5760,2±127,7	5091,9±134,6
Вміст жиру в молоці, %	3,26±0,042	3,62±0,058	3,49±0,071
Вміст білку в молоці, %	3,19±0,032	3,39±0,028	3,32±0,056
Кількість молочного жиру, кг	128,78±34,16	208,52±29,06	179,08±40,25
Кількість молочного білку, кг	126,01±10,12	195,27±13,07	169,70±15,24

 

За даними таблиці 10, корови в фермерському господарстві «Україна» мають надій молока в середньому 5091,9 кг за лактацію. В тому числі продуктивність корів червоної степової становить 3950,3 кг, а тварин української чорно-рябої молочної породи – 5760,2 кг.

Слід зазначити, що вміст жиру в молоці в середньому по господарству становить 3,49 %, в тому числі у корів червоної степової – 3,26 %, а у тварин української чорно-рябої молочної – 3,62 %. Відсоток білку в молоці корів різних порід – 3,19 та 3,39 відповідно. В середньому по господарству цей показник дорівнює 3,32 %.

Кількість молочного жиру та молочного білку, отриманого від корів червоної степової породи становить 128,78 та 126,01 кг відповідно. Для

тварин української чорно-рябої молочної породи – 208,52 та 195,27 кг відповідно. В середньому по господарству отримано 179,08 кг молочного жиру та 169,70 кг молочного білку.

 

4.   Технологія утримання та годівлі тварин
   1.   Вирощування молодняку

Від умов утримання та годівлі телят в перші два тижні після народження залежить в подальшому їх ріст і розвиток. В цей період молодняк в фермерському господарстві «Україна» утримують в спеціально облаштованих приміщеннях-профілакторіях, де тварин утримують молоко матері (молозиво). Його дають теляті перший раз через 2-3 години після народження. Відомо, що в молозиві матері після отелення знаходиться 22,5 % білку, 6,5 % жиру, 33,6 % сухих речовин, 2,1 % цукру, 1,4 % золи.

Зразу після народження телят зважують, дають йому кличку і номер, записують до журналу отелень та приплоду.

У фермерському господарстві велику увагу приділяють годівлі телят до 6-місячного віку. Правильно організована годівля, збалансованість за поживними речовинами раціони молодняку в перші місяці сприяють збереженості поголів’я, підвищенній енергії росту та кращій оплаті корму в подальшому при переводі тварин на раціони з домінуванням грубих та соковитих кормів.

Схема годівлі телят до 6-місячного віку наведена в таблиці 11.

Згідно схеми годівлі (таблиця 11), на кожне теля до 6-місячного віку витрачає господарство 360,0 кг цільного молока та замінника і 400,0 кгвідвійок. Молоко замінюють відвійками поступово. Спочатку дають тільки молоко, а через дві декади – раз на день молоко та два рази відвійки.

Температуру молока та відвійок при випоюванні телят в перші місяці життя в господарстві контролюють, підтримуючи на рівні: в 1 місяць – 35-37

°С, 2 місяць – 30-35 °С, в подальшому – 20-25 °С.

Таблиця 11

Схема годівлі телят до 6 місяців

 

Період годівлі, декади	Жива маса в кінці місяця, кг	Кількість кормови х одиниць на добу	Добовий раціон годівлі телят, кг
			моло- ко, ЗЦМ	відвій ки	Конкор ми	сіно	силос	премікс
1	37	-	6	-	-	-	-	-
2	-	-	6	-	0,1	-	-	Привчан- ня
3	-	-	6	-	0,2	-	-	0,1
За 1 місяць	53	2,2	180	-	3,0	-	-	0,1
1	-	-	6	-	0,3	-	-	0,3
2	-	-	-	3	0,5	-	-	0,4
3	-	-	-	3	0,5	-	-	0,5
За 2 місяць	72	2,5	120	60	13,0	-	-	12,0
1	-	-	2	4	0,6	-	0,5	0,5
2	-	-	2	4	0,7	0,2	1,0	1,0
3	-	-	-	6	0,8	0,5	1,5	1,5
За 3 місяць	91	2,8	40	140	21,0	7,0	30,0	30,0
1	-	-	-	6	1	1,5	2,0	0,5
2	-	-	-	4	1,2	1,5	3,0	0,5
3	-	-	-	4	1,2	2,0	3,0	0,5
За 4 місяць	110	3,1	-	140	34,0	50,0	80,0	15,0
1	-	-	-	2	1,3	2,0	4,0	0,5
2	-	-	-	2	1,3	2,0	4,0	0,5
3	-	-	-	2	1,4	2,5	4,0	0,5
За 5 місяць	130	3,4	-	60	40,0	65,0	120,0	15,0
1	-	-	-	-	1,5	2,5	5,0	0,6
2	-	-	-	-	1,5	3,0	5,0	0,6
3	-	-	-	-	1,5	3,0	5,0	0,6
За 6 місяць	150	3,7	-	-	45,0	85,0	150,0	18,0
Всього за період	-	-	360	400	156,0	207,0	380,0	91,0

 

В молочний період у телят проходить перебудова травної системи,

тому організм тварини повинен бути підготовлений до переходу від молочної годівлі до засвоювання грубих та соковитих кормів.

В після молочний період вирощування телят, особливо теличок, важливо не лише підвищення їх живої ваги, а й правильне формування тілобудови і розвиток органів, що відповідають вимогам молочних тварин. Добовий раціон годівлі молодняку в після молочний період представлений в таблиці 12.

Таблиця 12

Добовий раціон молодняку

 

Вік, міс.	Жива маса в кінці періоду, кг	Середньод обові прирости, г	Добова даванка корму, кг
			конц- корми	Силос	сіно	сіль	преци пітат
7-9	204,0	450-525	0,7	10,0	3,0	0,025	0,020
10-12	252,0	450-525	0,6	14,0	3,0	0,030	0,030
13-15	294,0	385-500	0,4	16,0	4,0	0,035	0,030
16-18	350,0	385-500	0,5	16,0	4,5	0,040	0,035
19-21	374,0	400-550	0,5	18,0	4,5	0,045	0,040
22-24	420,0	400-550	0,5	20,0	5,0	0,050	0,050

 

Згідно даних таблиці 12, раціон годівлі молодняку віком 7-24 місяці складається з сіна, силосу, концентрованих кормів, солі та преципітату. Набір кормів впродовж року в господарстві міняється в залежності від того, які корми є в наявності на підприємстві. Сіно у весняний період в господарстві

«Україна» часто замінюють сінажем та ярою соломою. Іноді частину силосу можуть заміщати коренеплодами (баштанними), що вирощує господарство.

2.   Утримання, годівля та доїння корів

Корів в фермерському господарстві «Україна» утримують прив’язно взимку, а влітку – на кормовигульних майданчиках біля ферми, розподіляючи тварин на чотири спеціалізовані групи:

•            корови, що запускають, та сухостійні;
•            новотільні корови;
•               корови на роздоюванні та осіменінні;
•               власне дійне стадо після 120 днів лактації.

Нетелей після отелення переводять на роздій. Молоді тварини досить чутливі до організації умов годівлі. Тому в господарстві раціони годівлі для первісток складають кожні 10 днів з урахуванням росту тварин та їх продуктивності.

В зимовий період раціони годівлі для корів в господарстві включають грубі корми та силос приблизно в однакій кількості. Комбікорми нормують залежно від рівня молочної продуктивності.

Добовий раціон годівлі корів наведений в таблиці 13.

Таблиця 13

Раціон годівлі корів в господарстві, кг на добу

 

Показник	Добовий надій молока, кг
	12-14	14-16	16-20	20-25
Сіно злаково-бобове, кг	5,0	5,5	6,0	8,0
Сінаж люцерновий, кг	5,0	5,3	5,8	6,0
Силос кукурудзяний, кг	6,2	6,3	6,4	6,4
Солома ячмінна, кг	3,0	3,0	3,0	3,0
Комбікорм, кг	1,2	1,4	1,5	1,7

За даними таблиці 13, в структуру раціону годівлі корів залежно від рівня продуктивності входить 5,0-8,0 кг сіна злаково-бобового, 5,0-6,0 кг сінажу люцернового, 6,2-6,4 кг силосу кукурудзяного, 3,0 кг соломи ячмінної та 1,2-1,7 кг комбікорму.

У фермерському господарстві «Україна» корів доять в молокопровід, використовуючи апарати типу УДМ-8, виготовлені ТОВ «Агросистема ЛТД» (Україна) у відповідності з ТУ, що пред’являються до доїльного обладнання.

Перед початком доїння вимʼя корови готують до доїння. Для цього його підмивають теплою водою температурою 40° С, після чого витирають насухо чистим рушником. З метою швидкого виділення молока, частки вимʼя злегка масажують, поглажуючи їх пальцями рук зверху вниз. Перші 2-3 цівки молока зціжують у спеціальний посуд для діагностики маститу у корів, а також з метою зменшення бактеріального забруднення (бактеріальна пробка). Всі ці операції займають не більше 1 хвилини.

Після цього оператор надіває на дійки доїльні стакани і сам процес молоковіддачі триває 5-6 хвилин.

При доїнні переносними апаратами один оператор видоєю 20-25 корів. Тварин, в яких виявлено мастит, утримують і доять окремо. Корів, що мають субклінічні форми захворювання видоюють доїльним апаратами в кінці всього стада, після чого доїльне обладнання дезинфікують. Для виявлення матиту в господарстві кожного місяця перевіряють дійних корів з використанням спеціальних препаратів (масти дин).

В кінці доїння проводять масаж молочної залози, який здійснюють легким поглажуванням і здавлюванням окремих часток вимʼя.

Доїння корів у фермерському господарстві «Україна» проводять 2 рази на добу – зранку з 5 до 7 годин, та ввечері – з 17 до 21 години.

 

5.   Первинна обробка і реалізація продукції

У фермерському господарстві «Україна» проводять первинну обробку молока,  яка  включає  ряд  операцій:  очищення  від  технічних  домішок,

охолодження, зберігання при низькій температурі і транспортування на молокопереробне підприємство.

Для цього на підприємстві є приміщення, умовно поділене на дві зони, яке складається із молокозливної (для приймання, очищення і дослідження молока) та мийної (для миття, дезінфекції, сушіння та зберігання доїльної апаратури та молочного посуду).

Для отримання молока високої санітарної якості на підприємстві суворо дотримуються правил первинної обробки молока, глибове охолодження його до температури +4-6°С та беззаперечний санітарний стан молочного обладнання та посуду.

Система молокопроводу оснащена приспособленням циркуляційного миття з автоматичним управлінням всіх процесів. Усі робочі розчини дезинфікуючих та миючих засобів, що використовуються в господарстві, додатково підігріваються до температури 80°С. В якості дезинфектора використовують розчин дезмола, хлораміну. Один раз на місяць цистерну для охолодження молока обробляють 0,1 %-ним розчином соляної кислоти.

Контроль за санітарним станом молочного обладнання в господарстві проводиться прискореним методом за колі-титром згідно «Санітарних правил по догляду за доїльними установками, апаратами та молочним посудом».

Щодекадно в господарстві проводять контрольні доїння, які дають можливість визначити кількість і якість молока від кожної корови.

Для охолодження молока в фермерському господарстві використовують цистерни-охолоджувачі типу ТО.

Отримане молоко господарство релізує молокопереробному підприємству м. Павлоград (Лакталис) та населенню. Реалізаційна ціна у 2025 році становить 1050,0 грн. за 1 ц сировини.

5.            Екологічні заходи

Усі великі комплекси по виробництву молока та вирощуванню нетелей – це підприємства закритого типу з повним набором ветеринарних об’єктів. Вся територія ферми поділяється на виробничі зони, маючи уособлені шляхи підїзду, пропускні системи тощо.

При проектуванні ферми повинні дотримуватися таких правил: обов’язкове облаштування санітарно-захисних зон, дотримання принципу

«усе порожньо-усе зайнято», будівництво санітарних тамбурів в приміщеннях, наявність мобільних та стаціонарних установок, а також транспортних засобів для перевезення хворих тварин, будівництво лікувально-профілактичного приміщення, фіксаційних станків для масової ветеринарної обробки тварин, профілактичних ванн для обробки копит тварин, проведення боротьби з гризунами, дотримання правил захисту навколишнього середовища тощо.

Для формування стад використовують тварин лише з благонадійних по інфекційним захворюванням господарств, перевозять тварин спецтранспортом комплексу.

Найбільший вплив на екологію навколишнього середовища має гній, отриманий від утримання великої рогатої худоби. Тому видаленню його з ферми та подальше зберігання і транспортування на поля має велике значення з точки зору впливу на природу та грунти.

На молочних фермах з привʼязним утриманням худоби гній із приміщень видаляють транспортерами типа ТСН-2Б, ТСН-3Б, ТШ-30А бо ТСН-160, погружаючи в самосвальні тракторні причепи СПТС-4М або 2ПТС-6. Після чого транспортується на поля або фермерські гноєсховища.

Гній, що отримують при утриманні корів на глибокій підстилці, прибирають один раз на рік влітку бульдозерами Д-159Н або Д-444 на гусеничному тракторі. З використанням естакади, що знаходиться в кінці корівника, гній вантажать в транспортні засоби або саморозкидувачі та вивозять на поля.

При боксовому утриманні молочної худоби на гладкій бетоній підлозі та внесенні підстилки один раз на тиждень з розрахунку 0,2 кг на голову/добу напіврідкий гній прибирають бульдозером типу БН-1, навішеним на трактор. Гній згрібають в поперековий транспортер, якій з’єднаний зі самохвальним тракторним причепом. З проходів боксових корівників гній видаляють щодоби, коли тварини знаходяться на кормовигульних майданчиках або в інших секціях приміщення. При прибиранні гною бульдозером ширина проходів повинна бути не менше 2,0 м.

В боксових корівниках з гладкою бетонною підлогою застосовують також скреперні установки УС-15, які гній згрібають в поперековий канал гноєприбирального транспортеру УС-10. Затосування цих транспортерів є більш перспективним, так як при цьому виключається заїзд трактора в приміщення, можна використовувати різні режими роботи та прибирать гній а приміщенням з вузькими проходами.

В якості підстилки в господарствах використовують солому, соломʼяну різку, стружку, торф, який вносять один раз на тиждень з розрахунку 0,2 кг на голову в день. В задній частині боксу влаштовують поріг шириною 15 см та висотою 8 см, який утримує підстилку на поверхні боксу.

В умовах стійлового утримання без використання підстилки напіврідкий гній видаляють із стійла такими ж засобами, що і з підстилкою. З територій ферми в гноєсховище гній прибирають мобільними та стаціонарними засобами. При цьому покращується санітарний стан господарства, виключається розкидування гною та витікання жижі на шляху його транспортування. Однак, пр. використанні таких установок слід додавати до гною невелику кількість води, в результаті чого погіршується його якість. З метою покращення якості гною в нього додають подрібнену солому, залишки корму або торф та зберігають до повного дозрівання в гноєсховищі. В господарствах будують 2-3 гноєсховища, заповнюючи їх почергово.

Рідкий гній, який отримують при безприв’язному утриманні молочної

худоби на щілинній підлозі, через щілини проштовхується копитами корів в бетонні траншеї, звідки видаляється канатно-скреперними установками, самопливом або циркуляційним способом з використанням стоків. Із гноєсховища або навантаженого бункера, який розташований біля приміщення, гній транспортують на поля передвижними цистернами типу ЗУ-3,6 та ЗЖВ-1,8.

При зберіганні гною в гноєсховищах його розділяють на рідку та тверду фракції. Останню використовують для зрошування полів при фермерського сівообороту. Тверду фракцію транспортують на поле або використовують при виготовленні компосту, додаюча в нього солому.

Значна частина гною накопичується на кормовигульних майданчиках, худобопрогонних дорогах, переддоїльних та післядоїльних майданчиках. Його періодично прибирають бульдозером БН-1. З переддоїльний майданчиків гній можна також видаляти гідрозмивом.

6.   Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
   1.   Організація системи управління охороною праці в господарстві Усі вимоги та правила з охорони праці, що діють в господарстві, встановлені згідно з Конституцією України, Кодексом законів про працю,

Законом «Про охорону праці». Усю відповідальність за виконання цих вимог на підприємстві покладено на директора Молочника М.П..

В господарстві розроблена програма навчання та інструкція з охорони праці обслуговуючого персоналу.

Обовʼязково проводяться інструктажі з охорони праці. Вступний інструктаж, коли приймають на роботу.

Первинний інструктаж, коли вперше приступають до роботи працівники.

Повторний інструктаж – не пізніше ніж через шість місяців після первинного.

Позаплановий інструктаж проводиться у разі необхідності.

Усі проведені інструктажі обов’язково фіксуються підписами в Журналі реєстрації інструктажів.

 

2.   Аналіз стану з охорони праці на підприємстві

В фермерському господарстві «Україна» працює 17 чоловік персоналу. Відповідає за безпеку людей при роботі, догляді та утриманні великої рогатої худоби директор, який є за сумісництвом інженером з охорони праці.

В господарстві є спеціальний куточок з охорони праці, де перевіряються періодично знання правил безпеки персоналу та знаходиться документація з охорони праці.

Кожний працівник, якому дозволено доглядати велику рогату худобу, ознайомлюється з основними правилами утримання та догляду за тваринами, а також з правилами надання першої допомоги при нещасних випадках.

Навчання та перевірка знань здійснюється не менше одного разу на рік для всіх працівників і один раз на три роки для посадових осіб і керівника

підприємства.

Територія господарства огороджена, у нічний час освітлюється, має зелені насадження. Гній з приміщень та території господарства регулярно видаляється.

На територію ферми та в самі виробничі приміщення можливо попасти через дезбар’єри і дезковрики.

Обслуговуючий персонал допускається до роботи тільки після медичного огляду. Надалі персонал один раз на квартал, доярки раз на місяць проходять профілактичний медогляд. Доярок 1-2 рази на рік піддають диспансерному обстеженню на туберкульоз і бруцельоз.

Всі приміщення на підприємстві відповідають протипожежним нормам проектування.

 

6.3Аналіз виробничого травматизму

Аналіз виробничого травматизму представлено у таблиці 14.

1. Коефіцієнт частоти травматизму: К_ч = (Т/Р) х 1000 де, Т – кількість нещасних випадків;

Р – середня кількість працюючих за зміну; 1000 – постійна величина.

2. Коефіцієнт тяжкості травматизму: К_т =Д/Т де, Д – кількість днів непрацездатності;

Т– кількість нещасних випадків.

3. Коефіцієнт втрат робочого часу: К _п= (Д/Р) х 1000

Аналіз виробничого травматизму показав наступне. В господарстві за 2025 рік середньорічна кількість працівників склала 17 чоловік, з них зайнятих у галузі скотарства – 15. За звітній період кількість працюючого персоналу збільшилася на 10,0 %.

У 2024 році при роботі з молочними коровами працівник ферми пошкодив кінцівку. Кількість днів непрацездатності склала при цьому 19,0.

Коефіцієнт  втрат  робочого  часу  900,0,  в  тому  числі  у  галузі

тваринництва – 1009,0.

 

 

Аналіз виробничого травматизму в господарстві

Таблиця 14

 

Показник	Рік
	2019	2020	2021
1. Середня кількість працівників за зміну (Р), в тому числі:	25	15	17
- у тваринництві	20	12	15
2.Кількість нещасних випадків (Т), в т.ч.	0	1	0
- у тваринництві	0	1	0
3. Кількість днів непрацездатності (Д), в тому числі:	-	19	-
- у тваринництві	-	19	-
4. Коефіцієнт частоти травматизму (К ч), в т ч.:	-	32,0	-
- у тваринництві	-	35,0	-
5.Коефіцієнт тяжкості травматизму (К т), в т.ч.:	-	19,0	-
- у тваринництві	-	19,0	-
6. Коефіцієнт втрат робочого часу (Кп), в тому числі:	-	900,0	-
- у тваринництві	-	1009,0	-

 

Подальша робота має бути спрямована на зменшення цих показників. Для цього необхідно, щоб дальша робота була більш ефективною і щоб нещасні випадки можна було упередити розумними і виваженими технологічними рішеннями.

 

6.4Вимоги безпеки праці під час доїння корів

6.4.1Загальні положення

Доїння корів в господарстві проводять особи, які не мають медичних протипоказань. Попердньо вони пройшли теоретичне і практичне навчання, склали іспит і отримали відповідне посвідчення на право експлуатації

застосовуваних механізмів та обладнання.

Перш ніж приступити до роботи, доярки проходять вступний інструктаж з охорони праці, про що відповідні записи реєструються в Журналі реєстрації вступного інструктажу на робочому місці. Дозвіл на самостійне виконання робіт фіксують датою і підписом інструктора.

Не допускаються в господарстві до доїння корів вагітні жінки та жінки, які годують немовлят.

Якщо на фермі велика кількість корів, то їх обслуговують декілька доярок. Однак, одна з них призначається керівництвом старшою і відповідає за результати роботи всіх інших, в тому числі за дотримання вимог та правил з охорони праці.

За кожною дояркою закріплена група корів, які до неї звикають. Тому працівник може виконувати лише свою роботу, і не має права без дозволу обслуговувати не своїх тварин.

Територія господарства має санпропускник, тому сторонні люди не можуть потрапити на ферму.

На початку зміни усі працівники проходять медичний огляд. Не допускаються до доїння корів персонал у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп’яніння, у хворобливому або стомленому стані.

 

6.4.2Вимоги безпеки праці перед початком роботи

Перед початком зміни працівники одягають спеціальний одяг та взуття, які зберігаються у індивідуальних шафах персоналу.

Після цього, кожен працюючий перевіряє стан дверей та воріт, які повинні бути справними і легко відчинятися, немаючи порогів. У разі виявлення несправності, або тирчащих предметів, неможна усувати проблему, зав’язуючи двері та ворота мотузками або фіксуючи на тимчасові гвіздки. Необхідно повідомити зоотехніка, який викличе інженера і полагодить двері.

Перед процесом доїння корів кожен дояр повинен оглянути своє робоче

місце та увімкнути вентиляцію і освітлення.

Підлога в доїльному залі повинна бути чистою та неслизькою. Якщо вона занадто слизька, то її посипають соломою чи тирсою.

До початку доїння із доїльного залу повинні бути прибрані трактори, кормороздавачі, зупинені транспортери для видалення гною. Окрім того, в проходах приміщення не повинно бути інвентарю, кормів та інших зайвих предметів.

До початку доїння сама доярка повинна перевірити справність доїльних апаратів та їх комплектність. Якщо виявлена пошкоджена соскова гума доїльних стаканів, то її негайно заміняють, тому що вона завдає коровам болю і травм.

Крім того, доярка повинна перевірити величину робочого вакууму в підсосковому просторі, а також частоту пульсацій в доїльному апараті. Усі крани вакуумпроводів, які не використовуються під час доїння, повинні бути закриті. При виявленні в системі скляних труб молокопроводів дефектів, негайно необхідно повідомити інженеру для їх усунення.

На початку доїння все молочне обладнання, а також доїльні апарати, лінію молокопроводів і молочний інвентар провивають спеціальними мильними розчинами, після чого ополіскують гарячою водою.

Кожна доярка знає індивідуальний номер, клички, поведінку корів, закріплених за нею груп. Однак, на початку доїння, вона повинна перевірити наявність попереджувальних написів на зовнішній стороні стійл, де знаходяться темпераментні та агресивні корови.

До початку доїння персонал оглядає усе наявне поголів’я корів. Не допускають з усіма тваринами до доїння корів, хворих на мастит, і тих, що потребують лікування.

 

6.4.3.Вимоги безпеки праці під час виконання роботи

Кожна ферма працює за власним планом та розпорядком дня. Тому доїння  проходить  також  у  відповідні  години  доби.  Все  це  сприяє

формуванню і закріпленню у корів спокійного і слухняного норову.

При підході до корів, доярка обов’язково повинна окликнути тварин, щоб вони не злякалися. Заборонено бити або якось грубо відноситися до тварини, тому що можна отримати агресію, що призведе до травмування.

Перш ніж підключати обладнання, доярка проводить підготовчі заходи. А саме: обмиває вимя тварини теплою водою, витирає його насухо, готує доїльні апарати. Вода повинна бути обов’язково теплою, щоб не викликати стрес у корови та не зменшити її продуктивність.

Після цього доярка проводить спеціальний масаж молочної залози. Здоює перші цівки молока в окреме відро, так як вони містять бактерицидну пробку.

Надягає доїльні стакани і включає апарати доїння.

Усі ці технологічні процеси доярка повинна проводити, не порушуючи їх послідовність і не викликаючи агресивність та стрес у тварин.

 

6.4.4Вимоги безпеки праці після закінчення роботи

Після того, як корови видоїлися, доярка виключає з електромережі усе обладнання.

Корови повертаються на своє місце в стійла чи бокси, а доярка закриває за ними ворота та двері.

Після доїння всі доїльні апарати і молокопроводи, молочний посуд дезинфікують спеціальним мийним розчином.

Після доїння, доярка наводить порядок на своєму робочому місці. Весь інструмент, інвентар чистить та кладе у відведене місце.

Те саме стосується і спецодягу та взуття.

Персонал приймає душ та миє мильним розчином руки.

В кінці зміни доярка здає своє робоче місце, попереджаючи змінницю про несправність того чи іншого обладнання, про стан здоровя корів, про випадки непокори тварин тощо.

6.5Безпека праці в надзвичайних ситуаціях

У разі виникнення надзвичайної ситуації в господарстві та при необхідності усі виробничі приміщення звільняються від тварин. Корів виганяють, використовуючи щити, струмені води та інший інвентар.

Якщо виникла пожежа в корівнику, відключають вентиляцію, та вживають заходів для її ліквідації.

Усі надзвичайні ситуації фіксуються в спеціальних журналах, про що також повідомляється голові господарства.

 

6.6 Заходи з покращення стану охорони праці в господарстві

Пропонуємо наступні заходи, спрямовані на покращення умов праці співробітників в господарстві «Юран»:

•        Збільшити кількість засобів індивідуального захисту та спецодягу для працівників;
•        Зменшити рівень стресу корів в літній період додатковим оснащенням системи вентиляції.

Висновки і пропозиції

1. В фермерському господарстві «Україна» Дніпровського району Дніпропетровськох області основними галузями виробництва є рослинництво (вирощування зернових, технічних та кормових культур) та молочне скотарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь господарства становить 1850,0 га. Для літнього утримання та забезпечення галузі тваринництва зеленими кормами в наявності сіножаті та пасовища.
2. В господарстві утримують тварин червоної степової та української чорно-рябої молочної порід. В структурі стада корови займають 36,6 %. Рівень молочної продуктивності в середньому по стаду – 5091,9 кг. Вихід телят по господарству становить 84,1-87,5 %.
3. Відмічено підвищення середньодобових надоїв корів за рахунок якості кормів в раціоні та утримання ВРХ

4.От же. За сприятливих умов годівлі та утримання нормальним лакта­ційним періодом вважають 305 днів. Тривалість лактації залежить від індивідуальних особливостей тварин. Деякі корови само- запускаються, інші лактують до отелення. Проте останніх слід запус­кати, зменшуючи кількість згодовуваних концентрованих і сокови­тих кормів до повного припинення синтезу молока.

Якщо не надати корові сухостою тривалістю 45 - 60 днів перед отеленням, то у наступну лактацію вона зменшить продукування молока. У період інтенсивного розвитку плода корова не в змозі за рахунок кормів одночасно забезпечити себе поживними речовинами на продукування молока, розвиток плода і підтримання життє­діяльності власного організму. Крім того, молочній залозі треба да­ти відпочинок для відновлення залозистої частки альвеол.

Протягом лактації надої корів змінюються. Після отелення добо­ві надої підвищуються і досягають максимуму на 2 — 3-му місяці, після чого поступово знижуються, особливо з 5-го місяця тільності. Зміна надоїв упродовж лактації називається лактаційною кривою. Вона зумовлюється молочною продуктивністю, індивідуальними особливостями, фізіологічним станом, а також умовами годівлі та утримання. У частини корів протягом лактації добові надої зміню­ються незначно, а в інших спостерігається велика різниця. Високо­продуктивні корови мають високу і стійку лактаційну діяльність. Тварини з ніжною конституцією характеризуються швидко спадаю­чою лактацією, а у низькопродуктивних спостерігається стійка низь­ка лактаційна діяльність.

Практика показала, що надої корів за лактацію на 25 % зале­жать від вищого добового надою і на 75 % від характеру лактаційної кривої. У високопродуктивних тварин зниження надоїв у наступні місяці становить 4 — 6 %, а в низькопродуктивних — 9 — 12 %.

У разі добору корів за молочною продуктивністю звертають увагу на характер лактаційної кривої. Тварини з високими добовими на­доями і стійкою лактаційною кривою дають більше молока за лак­тацію, довше використовуються з господарською метою і, отже, від них отримують вищий надій упродовж життя.

Вплив різних чинників на кількість і якість молока. Молоч­на продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіоло­гічного стану, живої маси, віку, умов годівлі, утримання і викорис­тання тварин.

Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність. У стадах бувають рекордистки, корови з середньою і низькою про­дуктивністю. Спадкові можливості тварин не можуть бути реалізо­вані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієнічних умов утримання.

Породні особливості є одним із важливих чинників, що визна­чають молочну продуктивність. Сучасні спеціалізовані молочні по­роди мають високу продуктивність (чорно-ряба, українська чорно- ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна, голштинська та ін.). Вони ефективно використовують корми. За повноцінної збалансованої годівлі на 1 кг молока витрачають 1 — 1,1 к. од. корму. Річні надої корів цього напряму продуктивнос­ті становлять 3000 — 5000 кг молока з вмістом жиру 3,5 — 3,8 % і білка 3,1 — 3,4 %.

Серед молочних є породи, в молоці яких 5 — 6 % жиру і 3,8 — 4,2 % білка. До них належать джерсейська і гернсейська. Корови комбіно­ваного напряму продуктивності за надоями дещо поступаються тва­ринам молочних порід, а за вмістом жиру в молоці переважають їх. Наприклад, від корів лебединської породи надоюють по 3300 — 4000 кг молока, в якому 3,8 — 3,9 % жиру.

Молочна продуктивність корів м’ясних порід сягає 1200 — 2000 кг, вміст жиру в молоці — 3,7 — 4 %, а у корів породи санта-гертруда жиру в молоці 4,6 — 5,8 % і білка 3,5 — 4,5 %.

У сучасних умовах племінної роботи, годівлі та утримання най­повноцінніше за вмістом жиру і білка молоко одержують від корів із надоєм 3500 — 5000 кг за лактацію. Здебільшого підвищення надоїв до 6000 — 7000 кг призводить до зниження жирності молока, але меншою мірою позначається на кількості білка.

У стадах різних порід приблизно є 25 — 30 % корів, молоко яких має підвищені жирність і білковість, а 15 % тварин поєднують ці показники з високими надоями порівняно з середніми показниками по стаду.

Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв на 25 — 50 %. За витратами кормів корови з невисокою молочною продуктивністю обходяться господарству в два рази дорожче, ніж високопродуктивні, оскільки чим вищі надої, тим менше витрача­ється твариною поживних речовин на утворення молока. Високопро­дуктивним коровам на 1 кг молока потрібно 0,7 — 0,9, а низькопро­дуктивним — 1,5 к. од.

Недостатня годівля, особливо дефіцит протеїну в раціоні, нега­тивно позначається не тільки на надоях, а й призводить до знижен­ня вмісту жиру в молоці. Згодовування коровам соняшникової, ба­вовникової та лляної макухи сприяє підвищенню цього показника на 0,2 — 0,4 %. На якість молока позитивно впливають також добро­якісне сіно, трава бобових і злаково-бобових культур.

Склад та якість молока погіршуються у разі згодовування недоб­роякісних кормів і великої кількості деяких видів соковитих кормів (турнепс, бруква, гичка коренеплодів). Великі даванки коровам ма­кухи погіршують якість масла і з такого молока не можна виготови­ти високоякісний сир.

На продуктивності корів також позначаються температура, воло­гість, уміст газів у повітрі приміщень. Оптимальні параметри мік­роклімату для корів такі: температура повітря 5 — 15 °С, відносна вологість 70 — 75 %, обмін повітря на 1 ц живої маси 17 м³/год, швид­кість руху повітря 0,5 м/с, концентрація вуглекислоти 0,25 %, аміаку 20 мг/м³.

Критичними зоогігієнічними параметрами для корів, що нега­тивно позначаються на продуктивності, є температура нижче від

5 °С і вище за 25 °С та вологість вище від 75 %.

Високі відносна вологість (90 %) і температура повітря спричи­няють зниження вмісту жиру в молоці, а низькі — підвищують його і зменшують загальну кількість молока.

На вміст жиру в молоці позитивно впливає моціон. За даними професора Р. Б. Давидова, у молоці, одержаному в осінні місяці, бі­льше жиру на 0,2 — 0,4 %, ніж у молоці весняних надоїв, коли коро­ви мало рухаються і менше перебувають на свіжому повітрі.

Корови повинні бути забезпечені не тільки необхідною кількістю високоякісних кормів, а й водою. Для утворення 1 л молока потріб­но 4 — 5 л води, тому напувати тварин треба не менше від трьох ра­зів на добу.

Молочна продуктивність також залежить від стану здоров’я, віку тварин, віку під час першого осіменіння, живої маси, тривалості су­хостійного й сервіс-періоду.

Тільки здорові корови здатні до нормального відтворення і висо­кої молочної продуктивності. На надоях негативно позначаються такі захворювання, як туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, мастит та ін.

Надої корів до 4 — 5-ї лактації підвищуються, 2 — 3 роки перебу­вають на одному рівні, потім знижуються, що пов’язано з віковими змінами функціональної діяльності не тільки молочної залози, а й інших органів. З віком зменшується кількість залозистої тканини, але у більшості випадків тварини розвивали максимальну молочну продуктивність на 8 — 10-й лактаціях.

Список літератури:

1.       Все про молоко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.agribusiness.kiev.ua.
2.     Величко А. Є., Кухарук Р. М., Маслова І. В. та ін. Стан та перспективи розвитку ринку молока та молочних продуктів України. – АГРОСВІТ, № 16, 2021. – С. 62-68.
3.     Войтенко С. Особливості галузі молочного скотарства України [Електронний ресурс] / С. Войтенко, Л. Вишневський // Тваринництво України. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua.
4.     Войтенко С. Ситуація в галузі молочного скотарства [Електронний ресурс] / С. Войтенко. – Режим доступу: http://econf.at.uа
5.     Высококачественные корма — основа получения высокой продуктивности сельскохозяйственных животных [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.optima43.ru/index.
6.     Галушко И. А. Молочная продуктивность коров голштинской породы отечественной и зарубежных селекций / И. А. Галушко // Инновационные технологии в животноводстве: междунар. науч.-техн. конф., 7-8 окт. 2010 г.: тезисы докл. – Жодино, 2010. – С. 33–35.
7.     Девис Карл Л. Кормление высокопродуктивных молочных животных / Карл Л. Девис. – Днепропетровск: Агро-Союз, 2007. – 54 с.
8. Деменська Н. М. Вплив використання біологічно-активних добавок у годівлі корів на кількість та хімічний склад молока. Науковий вісник Асканія-Нова, 2008, (1). – С. 66-71.
9. Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2020 року. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2010 р. № 557.
10. Для корів і телят – пробіотики «Ентеронормін» і «Ентеронормін Детокс». Тваринництво сьогодні. 2018. № 6 (88). – С. 404-408.
11. Єфіменко М. За новітніми методами селекції / М. Єфіменко, Б.

Подоба, Г. Коваленко // Тваринництво України. – 2016. – №2. – С. 18–22.

12. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: монографія / за ред. П.Т. Саблука, В.І. Бойка. Київ: ННЦ ІАЕ, 2005. – 340 с.
13. Інформаційна база даних хімічного складу кормів України для організації обґрунтованої годівлі сільськогосподарських тварин / за ред. акад. Г.О. Богданова, Є.В. Руденка. – Херсон: Інститут тваринництва УААН, 2009. – 215 с.
14. Калінчик М. В. Тенденції досягнень науки і практики у годівлі тварин шляхом оптимізації раціонів / М.В. Калінчик І.М. Алексєєнко, К.О. Лисенко. – Продуктивність агропромислового виробництва [Наук.-практ. зб.]. – 2012. – № 22. – С.14–29.
15. Карлова Л.В., Лесновська О.В., Санжара Р.А., Деберина І.В., Денисюк О. В. Ефективність використання первісток за різних способів їх утримання. // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції

«Теорія і практика розвитку вівчарства України в умовах Євроінтеграції». – м. Дніпро: ДДАЕУ, 2021. – С. 176‒178.

16. Костенко В.І., Сірацький Й.З. Скотарство і технологія виробництва та переробки молока та яловичини. – Київ. Урожай, 1995. – 522с.
17.     Методики визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних робіт, нової техніки та раціональних пропозицій.– Київ, 2000. – 98 с.
18. Основи балансу в раціоні корів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/component.
19. Оніщенко Л.С. та ін. Вплив препарату Смартамін на молочну продуктивність корів. / Аграрна наука і харчові технології, вип. 4 (98), 2017. – С. 9-18.
20. Омелькович С. П. Господарсько-корисні ознаки корів української чорно-рябої молочної породи різних генотипів та їх відповідність параметрам бажаного типу / С. П. Омелькович // Зб. наук. пр. Поділ. держ. аграр.-техн. ун.-ту. – 2009. – Вип. 17. – С. 79–82.

21. Пелехатий М. С. Молочна продуктивність корів новостворених українських молочних порід / М. С. Пелехатий, А. Л. Шуляр // Зоотехнічна наука: історія, проблеми, перспективи: мат. міжнар. наук.-практ. конф., 16–18 березня 2011 р.: тези доп. – Кам’янець-Подільський, 2011. – С. 190–191.
22. Піддубна Л. М. Вплив генетичних факторів на продуктивність молочного стада / Л. М. Піддубна, М. С. Пелехатий // Зб. наук. пр. Вінн. нац. аграр. ун.-ту. – 2011. – Вип. 8 (48). – С. 38–44.
23. Підпала Т.В. Селекція сільськогосподарських тварин / Підпала Т.В. – Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2006. – 277 с.
24. Полноценная углеводная добавка для жвачных животных [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.agroinn.ru/news .
25. Радько В. І., Свиноус І.В., Микитюк Д. М. Якість як основа підвищення ефективності виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах. Вісник аграрної науки. 2016. №1. – С. 61-65.
26. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. - Х.: Еспада, 2002.- 648с.
27. Свеженцов А.І. Особливості годівлі високопродуктивних корів. Дніпропетровськ, 1999.- 522с.
28.   Харко М.В., Денькович В.С. та ін. Молочна продуктивність та обмінні процеси в організмі корів за використання в структурі раціону препарату «Biosprint» // вісник ЛНУВМБ імені С.З. Ґжицького, 2017, т 19, №

79. – С. 122-126.

29.     Шупик С. Молочне скотарство сільськогосподарських підприємств: сучасний стан та перспективи розвитку. – Economic Analysis, Volume 31. № 1. 2021, – С. 252-260. www.econa.org.ua
30. Шиян Д. В. Рівень розвитку молочного скотарства як фактор формування молокопродуктового підкомлексу в регіонах. Вісник ХНАУ. Серія: Економічні науки. 2019. №1. – С. 82-90.