Мета: з’ясувати рівень сформованості таких текстотворчих умінь, як уміння визначати тему й головну думку тексту, підтеми і мікротеми (у процесі самостійного складання плану), добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, реалізувати задум (письмово відтворювати текст), удосконалювати написане; виховувати повагу до таких рис, як працелюбність, відповідальність, самокритичність; удосконалювати навички самостійної роботи, розвивати логічне мислення, писемне мовлення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Підготовка до роботи над контрольним переказом.
* Читання тесту вчителем.
*З’ясування лексиного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають пасивному словнику учнів.
*Визначення теми й головної думки тексту.
*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.
*Самостійне складання плану переказу.
*Повторне читання вчителем тексту.
ІІІ. Самостійна письмова робота учнів на чернетках.
ІV. Редагування чорнових варіантів переказу. Переписування переказу до зошитів.
V. Домашнє завдання. Скласти й записати текст (обсяг – 12-15 речень) на тему Як пізнати себе, використавши 4-5 слів з НН.
Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір для плину нашого життя цілком може стати вирішальним.
Ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром.
Кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. А ще кажуть, що справжнього майстра характеризують три ознаки. Перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний “почерк”. Це те, що все виконане майстром робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.
Ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? Навчився щось робити вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється, все не так просто. Якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити інтересам людей, стати аморальною.
Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая, “великого комбінатора” Остапа Бендера? Або здібного вченого – героя роману Герберта Уеллса “Людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним.
Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею “сродної праці” Григорія Сковороди?
Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гармонія особистості з обраною професією. Тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна.
Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. А для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. Отже, пізнай себе - і знайдеш своє покликання! (З посібн.; 330 сл.)