Зв’язне мовлення Усний вибірковий переказ тексту наукового стилю

Урок № 16

Зв’язне мовлення

Усний вибірковий переказ тексту наукового стилю

Мета: формувати текстотворчі вміння, зокрема  вміння визначати тему й головну думку тексту, його стиль та покладені в його основу типи мовлення, виокремлювати з тексту інформацію відповідно до завдання, визначати підтеми тексту в процесі складання плану, усно відтворювати вибрану інформацію за планом;  виховувати пошану до вітчизняної історії та рідної мови; розвивати  логічне мислення, усне мовлення, пам’ять, уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів.

Обладнання: текст для переказу.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань  уроку.

ІІ. Робота над усним вибірковим переказом.

* Читання тексту вчителем (або учнями).

*З'ясування лексичного значення слів, що перебувають в пасивному словнику дeв’ятикласників.

* Визначення теми  й  головної думки тексту.

* З’ясування стилю тексту. Визначення основного й допоміжного типів мовлення.

* Формулювання вчителем завдання (щодо того, які з фрагментів тексту потрібно переказати).

* Складання плану вибіркового переказу.

* Повторне  читання тексту.

* Усне вибіркове переказування тексту учнями.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. Вправа  92 (усно).

Текст  наукового  стилю  для вибіркового переказу

Київська Русь  в історії України

Утворення Київської Русі було цілком закономірним явищем в історії слов’янських народів Європи. Слов’яни другої половини І тисячоліття перебували на приблизно однаковому рівні розвитку. В південних слов’ян починають утворюватися власні держави.

Наприкінці VІІІ – на початку ІХ ст. утворилася Праукраїнська держава – Середньодніпровська Русь. Головну роль у житті  нової держави  відігравали племена полян – саме вони  прибрали собі назву “русь”. Від імені “русів” пішла й назва нової держави, а столицею її став древній центр полян-русів Київ. Отже, була сформована  держава Київська  Русь.

Розвиток Праукраїнської держави  було перервано захопленням Києва  варязьким конунгом Олегом у 882 році.  Змінилася політична організація держави: замість конфедерації  праукраїнських племен на чолі  з князівською династією Києвичів утворилася держава імперського типу з князівською династією  варягів Рюриковичів.  Характерними для держави імперського типу стали підкорення й визиск інших племен і насильницьке розширення території.

За визначальною роллю русів-українців і Києва у житті держави Київська Русь  була давньою українською державою імперського типу, яка об’єднала  племена й народи від Карпат і до Волги та від Прибалтики до Росі.

У складі Київської Русі прискорилося формування етнічого ядра, до складу якого входили  племена полян-русів, сіверян  і древлян. У них ставало все більше спільного у мові, культурі, звичаях, побуті, заняттях. Кращі досягнення цих племен  поступово поширювалися й серед інших, насамперед сусідніх, племен.

У Київській державі створились  умови для прискореного  завершення формування української мови – головної ознаки народу.  В своїй основі вона мала  народну говірку полян-русів середньої Наддніпрянщини, яка активно впливала на говірки сусідніх племен і водночас вбирала в себе їх елементи.

У ХІ ст. розмовна мова жителів Середньої Наддніпрянщини у своїй основі була разюче подібною до мови українців ХІХ ст.

Поряд із народною існувала й писемна мова, абетку якої (кирилицю) створили видатні слов’янські просвітителі Кирило й Мефодій. Нею користувалися  при виданні державних документів, у процесі спілкування знаті та духовенства. Саме про неї літописець Нестор писав, що в усіх слов’ян “мова була спільною – слов’янською”. Проте взаємовплив і зближення розмовної та писемної мови прискорювалися.

У ХІІ ст. у літописах з’являється назва “Україна”, яка означає “край”, “земля”, “країна”. У Київській Русі завершилося  формування українського народу за головними етнічними показниками. В цьому полягало одне з історичних значень Київської Русі в історії українського народу.

Відбулися значні зрушення в сільському господарстві. Значно вдосконалилися  землеробські знаряддя праці, покращився обробіток грунтів. Це стало основою для наступного розвитку землеробства в українських землях.

Почали активно засновуватися й розвиватися міста. Міжнародного значення набула столиця держави Київ – найбільше й найрозвинутіше місто тогочасної Європи. Важливе значення мали Чернігів, Переяслав, Білгород, Вишгород. За розвитком міст, у яких проживало до 15% всього населення, Русь-Україна йшла врівень з іншими країнами Західної Європи.

У Київській Русі були закладені основи для розвитку ремесел. Утворилися залізообробні центри, які задовольняли потреби у залізних знаряддях праці й побуту.  З’явилися нові ремесла:  виготовлення виробів зі скла, ювелірне ремесло, виробництво емалей.

У рамках Київської Русі прискорився перехід від натурального господарства до товарного. Все більша кількість товарів призначалася на продаж. Активізувалася торгівля між людьми, між містом і селом, між окремими землями.

Існування держави  сприяло  прискоренню зміни суспільної організації населення: на зміну  родовому ладу прийшла сільська община, яка з того часу  визначала життя селян протягом  багатьох століть.

Величезне значення мала Київська Русь у розвитку культури східних слов’ян. У ній було створено билинний епос про богатирів, які захищали  Русь від ворогів. Зародився  оригінальний жанр – літописання.  З’явилася спільна для слов’янських народів писемність, що упродовж багатьох століть  була однією з основ їх етнічної близькості. Від часу Київської Русі беруть свій початок  школи, бібліотеки, література, камінне будівництво. Освіта й наука  досягли такого високого рівня, що навчальні заклади стояли на порозі перетворення в університети. (За В.Борисенком; 570 сл.)

• Пояснити лексичне значення слів  конунг (варяг), етнічний (такий, що стосується народу).
• Виписати слова-терміни, витлумачити їхнє значення (конфедерація (союз суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами), імперія (монархічна, здебільшого велика держава,  очолювана імператором, що, як правило, має колоніальні володіння), династія (кілька монархів з одного роду, які змінюють одне одного за правом успадкування), родовий лад, сільська община).
• Скласти план вибіркового переказу “Мова України-Русі” (орієнтовний: І. Створення умов для прискореного  завершення формування української мови – формування етнічого ядра (полян-русів, сіверян  і древлян). ІІ. Основа української мови -  народна говірка полян-русів середньої Наддніпрянщини. ІІІ. Подібність розмовної мови жителів Середньої Наддніпрянщини ХІ ст. до мови українців ХІХ ст. ІV. Паралельне існування народнорозмовної  й писемної української  мови. 1. Абетку (кирилицю) створили Кирило й Мефодій. 2. Коли користувалися писемною мовою (при виданні державних документів, у процесі спілкування знаті та духовенства). 3. Взаємовплив розмовної та писемної мови прискорювався.  V. Значення Київської  Русі у розвитку культури східних слов’ян, зокрема писемності, освіти й науки).
• Усно  переказати за складеним планом подану в тексті інформацію про мову України-Русі.