Звертання в колискових піснях. 8 клас. Каменєва Ніколь.

Звертання в українському фольклоріКолискові пісніВиконала учениця 8 класу Каменєва Ніколь

«Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя» (В. Скуратівський)Усе починається з дитинства, з колискової. А колискова – це душа, яка ходить навшпиньках. Це сповідь матусі над колискою. І почути її можуть лише ті, хто вміє слухати.

Материнські пісні – першоджерело духовності, моральності, чемності, чесності. Душу дитини пращури плекали змалку. У родинному спілкуванні українців суттєвою ознакою були звертання батьків до дітей. До наших днів збереглися пестливі слова – звертання матері до малого дитяти, такі як: донечко, синочку, сонечко, пташечко, ясочко, леліточко, серденько, котику, зайчику, горобчику, соколочку…

Усі наведені вище слова є непоширеними звертаннями і вжиті в кличному відмінку. Це про нього Дмитро Білоус написаву вірші «Слова покличні – прості й величні»: Одвертий кличний – немов дитинний,музичний, зичний та ще й гостинний. Вживеш ти усно чи на папері –мов у світлицю відчиниш двері.

Звертання в колискових. Також у колискових піснях наявні такі непоширені звертання: дитино, дитиночко, дитя, хлопчику, вишенько, ніченько, сонку, соночку, вітре, зозулечко; є й поширені: моя радість, мій розмаю, котику біленький, котику сіренький, котку рудю, котку волохатий, коте сірий, коте чорний, ангеле маленький, тихий вітрочку, сонко-дрімко, коте-дитиночко та інші. Вони надають колисковим особливої ніжності, легкості й пестливості.

Яскравим прикладом є українська колискова «Гойда, гойда, гой, ніченька іде…» у виконанні Ніни Матвієнко. Гойда, гойда-гой, очка заплющи,В сні щасливому зогрієшся ти. Йди до хлопчика, люба вишенько,В колисочці вам буде тепленько. Йди до хлопчика, люба вишенько,В колисочці вам буде тепленько. Гойда, гойда-гой, ніч прийшла до нас,Діточкам малим спатоньки вже час. Рости, хлопчику, з вишенькою враз,Хай не скупиться доленька для вас. Рости, хлопчику, з вишенькою враз,Хай не скупиться доленька для вас…

Або ж колискова «Котику сіренький» у виконанні Росави. Котику Сіренький, Котику Біленький,Котку Волохатий, не ходи по хаті. Не ходи по хаті, не буди Дитяти. Дитя буде спати, Котик воркотати. Ой ну люлі, Котку, не йди на колодку,Не йди на колодку, бо заб'єш головку,Та буде боліти, нічим завертіти…

Звертання в колискових. Скільки любові, ласки й ніжності в таких словах: Спи, мій хлопчику прекрасний, баєчки-баю. Тихо світить місяць ясний, баєчки-баю… Або ж: Рости, рости, сину,Рости, мій розмаю. Я на тебе, мій розмаю,Всю надію маю.

«Спи, моя радість, засни» Спи, моя радість, засни,Вогники згасли ясні,Бджілки заснули в саду, Рибки поснули в ставку, Місяць на небі встає, Світить в віконце твоє. Тихо, дитя, позіхни, Спи, моя радість, засни. Засни, засни.

Микола Сингаївський писав: Колискова пісня, колискова –То найперша материна мова. Пахне вона м`ятою і цвітом, Чебрецевим і суничним літом. Пахне молоком і споришами… Скільки в ній ласкавості і шани, Скільки в ній тривожності людської,І надій, і сивини гіркої… Колискова пісня, колискова –То солодка материна мова. Отже, колискові пісні – це твори, сповнені магією слова, це ВСЕСВІТ!

Сподіваюся, ви почули й душу, що ходить навшпиньках, і матусину сповідь над колискою.

Дякую за увагу!