Звертання в українській мові. Робота Білоус Дарії

Звертання в українській мові Виконала учениця 8 класу Білоус Дарія

Звертання відіграє значну роль у повсякденному мовленні, без нього неможливе спілкування. Широко використовувалися звертання в українських народних піснях, які відображають велич перемог славетних козаків, сум та біль через поразки, загибель побратимів, поневолення людей, загарбання територій.

Звертання — це слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова. Звертання бувають: НЕПОШИРЕНІ«Не плач, коню, надо мною,Не бий землі під собою».«Аж тут їде сам владика:"А здорові, хлопці!""Ой довго ми вас чекали,Благослови, отче!"ПОШИРЕНІ«Єднаймось, брати-українці,Не час на роздори, не час…»«Вийде мати — розпитає:"Ой коню мій вороненький!А де ж мій син молоденький?"

Звертання не є членами речення, не відповідають на жодне питання: Убирайся ж, моя ниво,В зелень, розцвітай,І під сонячним промінням. Колос наливай!

Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення:«Сину мій, коли приїдеш до нас?» (кома після звертання).«Гей, не дивуйтесь, добрії люди, Що на Вкраїні повстало...» (звертання з обох боків виділяється комами).«Добривечір тобі, ти, темний байраче!» (кома перед звертанням).

Розділові знаки при звертанніНа початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишемо з великої букви:«Соколику-сину! Вчини мою волю: Продай коня, щоб не їздить по чистому полю!»«Соколихо-мати! Не хочу продати: Треба мому кониченьку овса й сіна дати!»

Звертання виражаються: кличною формою іменника:"Соловейку, ти мій брате,Виклич мені дівча з хати та раз, два!» прикметником, ужитим у значенні іменника:«Будь щаслива та здорова, чорноброва».

Особовим займенником у сучасній літературній мові звертання ніколи не виражається.Іноді в експресивному мовленні зустрічається звертання, виражене особовим займенником у формі другої особи однини і множини. Воно має вульгарний відтінок. Наприклад: Слухай, ти. Ну, ти, нахабо (І. Рябокляч).

Звертання за статевою чи віковою ознакою свідчать про невихованість особи (жінко, дєвушка, мужчина, діду, бабо (до незнайомих осіб). Присутню особу слід називати на ім’я й по батькові чи на прізвище, якщо ж Вам невідоме ні ім’я, ні прізвище людини, то потрібно звертатися пане (пані, панно) або добродію (добродійко).

Уживання звертань У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, загальної назви та імені, обидва слова вживаються тільки в кличному відмінку: Лідіє Андріївно, Лесю Ростиславівно, Наталіє Миколаївно, Григорію Івановичу, Ірино Юріївно, Маріє Степанівно, Олегу (Олеже) Григоровичу, Миколо Владиславовичу; друже Сергію, пані Юліє, колего Валерію, добродійко Ярославо, брате Василю, товаришу Вікторе.

Уживання звертань У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва слова, допускається також уживання прізвища у формі називного відмінка: пане Гризодубе (і Гризодуб), добродію Москаленку (і Москаленко), друже Паливодо (і Паливода), товаришу Зерове (і Зеров), добродію Щербаку (і Щербак), колего Рудичу (і Рудич), друже Братусю (і Братусь).

Звертання, що складаються з двох загальних назв, можуть мати такі форми: Обидва слова стоять у кличному відмінку: пане полковнику, добродію директоре, пане вчителю. «Прощай, прощай, панове громадо,Може, з ким сварився!»Перше слово – у кличному відмінку, друге – у називному:добродію бригадир, пане продавець.

Прикметники та займенники у складі звертання мають форму називного відмінка: шановний пане, моя зіронько. Оживи, козацька славо, у бандурних струнах. Козацька (прикм.) – Н.в.,славо – Кл. в."Іди, іди, мій синочку,Та не забаряйся,За чотири неділеньки. Додому вертайся!"Мій ( займ.)– Н. в.,синочку – Кл. в.

Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони. При ньому можуть уживатися займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. Ці займенники до групи звертання не входять. Не раз тебе, моя ниво,Кляла біднота."Ой ти, Байдо та славнесенький,Будь мені лицар та вірнесенький,Візьми в мене царівночку,Будеш паном на всю Вкраїночку!"Якщо ці займенники входять до складу поширеного звертання, то не окремо виділяються комами, а разом з усіма компонентами звертання: Який ти красень, Києве ти мій, в убранні осені! (В. Сосюра.)

Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом із вигуком. «Ой ви, галочки-сизокрилочки,Підніміться вгору,Ой ви, хлопці, славні запорожці,Верніться додому!»«Ой сину мій Іване,Дитя моє кохане!А чи тебе оженить,Чи у військо урядить?..

Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки: Ой [частка] Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шевченко.)А ненька зачула, важенько здихнула:«Ой [частка] гаю ж мій, гаю! Ой гаю ж мій, гаю!Котору дитину кохала, любила, край себе не маю!»

Отже, звертання дуже часто вживаються в українських народних піснях, які, за висловом Олександра Довженка, є геніальною поетичною біографією українського народу. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!