11 Враховуючи динаміку руху річок які геофізичні фактори найбільше впливають на формування їхніх меандрів

11 Враховуючи динаміку руху річок які геофізичні фактори найбільше впливають на формування їхніх меандрів і яке значення це має для екосистеми річових долин

Враховуючи динаміку руху річок які геофізичні фактори найбільше впливають на формування їхніх меандрів і

Прямолінійний рух річки - найнестійкіший! Достатньо виступаючого з дна каменю, що стирчить колоди, прибитої до берега гілки або крижини, що застрягла в льодохід, як потік гальмується і починає шукати шлях з меншим опором. З'являються бічні течії, посилюється розмив берегів.

Потік постійно вирівнює свою здатність, що транспортує, по довжині річки шляхом ерозії або акумуляції. Якщо вона недостатня цьому ділянці, відбувається відкладення матеріалу, якщо надлишку — посилення ерозії. Поступово річка знаходить ту форму, коли вона витрачає мінімум енергії.

→ гірські породи мають неоднаковий ступінь опірності ерозії→ виявляється вплив сили Коріоліса→ пласти гірських порід залягають під кутом→ нижче лежать пласти гірської породи підняті у вигляді баніГеофізичні фактори найбільше впливають на формування їхніх меандрів

→ скупчення великих уламків порід по дорозі руху водного потоку → незначний перепад абсолютних висот→ велика кількість дрібних уламків, що утворюють наноси

→ біфуркація (роздвоєння) потоку

У річковому потоці переважає турбулентна течія, що відрізняється безладним характером, пульсаціями швидкостей за величиною та напрямом.

Вода і русло взаємопов'язані, у кожній річці є дві основні взаємодії:→ з одного боку, русло управляє потоком→ рельєф русла викликає зміну швидкісного режиму; → з другого — потік руслом→ змінюється форма самого русла під впливом діяльності потоку, що розмиває. Наприклад, на розширених ділянках русла потік розпластується, втрачає швидкість, при звуження берегів швидкість потоку зростає, русло інтенсивно розмивається, змінюється рельєф долини.

Оскільки форма та міцність підстилаючих порід різні, долина природної річки ніколи не матиме прямолінійних обрисів. Зустрічаються, звичайно, невеликі ділянки, де річка тече як би прямою, але це швидше виняток, ніж правило. Недарма водії автотранспорту, недобрим словом згадуючи повороти дороги, говорять про неї: петляє, мов річка.

Чим пояснити таке постійне «занепокоєння» річок? Причин кілька: → мінливий водний режим і пов'язаний з ним ухил річки, а отже, і сили тяжіння, що складають, → гідродинамічні особливості потоку,→ геологічна будова річкової долини.

В одних місцях береги і дно річки розмиваються, в інших — нарощуються, наноси відкладаються скрізь, де хоч трохи зменшується швидкість. Утворюються мілководні ділянки - перекати, глибоководні - плеси, опуклості та увігнутості берегової лінії. Одна закрут змінюється іншою, зі зворотною кривизною, а між ними формуються перехідні прямолінійні ділянки.

У міцних породах, що важко розмиваються, потік води не вільний у виборі свого напрямку, всі повороти річки зумовлені рельєфом.

Річки, що йдуть по слабко похилій поверхні починають звиватися на місцевості. Такі річки називаються меандруючими (блукаючими).

Меандруючі річки руйнують породи із зовнішньої сторони кожної меандри накопичує їх на внутрішньому вигині. Це є причиною того, що меандри з часом збільшуються у розмірі.

Русла меандруючих річок асиметричні. Найбільш глибока частина русла річки знаходиться на зовнішній стороні кожного вигину. Потоки води   на цих глибших ділянках переміщуються швидше і, відповідно, руйнують породи, що становлять береги. Течія річки повільніша на дрібних ділянках у внутрішній частині кожного вигину меандри. Слабка течія річки не може переносити велика кількість опадів та накопичувати їх на річкових мілинах.

яке значення це має для екосистеми річових долин?

Заплавні озера утворюються у разі, коли меандр досягає таких великих розмірів, що петлі річкових вигинів з'єднуються разом, утворюючи озера. При такому об'єднанні меандр швидкість води зменшується і починається процес накопичення опадів. З часом таке озеро може бути повністю заповнене осадом і зовсім зникнути. Ділянка перетину двох вигинів меандри називається старицею.

Низинну територію по обидва боки річки називають заплавою. Заплава наповнюється водою, коли річка виходить із берегів у період весняної повені, або в період великих дощів. Опади накопичуються у заплаві річки під час кожної повені. Накопичення річкового мулу в заплавних областях може зробити цей ґрунт придатним для сільського господарства.