5 Відомо що впродовж 60 80 років минулого століття в межах Українського Полісся виконувалися масштабні меліоративні роботи спрямованіні на осушення

5 Відомо що впродовж 60 80 років минулого століття в межах Українського Полісся виконувалися масштабні меліоративні роботи спрямованіні на осушення заболочених територій зокрема заплав річок, та перетворення їх на сільськогосподарські землі. Перезволожені та заболочені землі в Україні займають близько 5,4 млн. га, з яких осушено 3,3 млн. га .

Осушення – це видалення надлишкової вологи з ґрунту. Осушення проводиться в сільському і лісному господарствах, під час будівництва доріг, аеродромів, промислових підприємств, добування корисних копалин, освоєння території під міста і сільські населені пункти, для санітарного покращення місцевості та інших цілей.

Всі західні області були і є об’єктами осушення. Значно перезволоженим є Українське Полісся: (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська області). Перезволоженими є Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області.

У 60 роках минулого століття меліоратори розпочали будівництво великих осушувальних систем з відкритою мережею каналів. Було розпочато інтенсивну роботу щодо осушення земель у гумідній зоні України, яка тривала до 1985 р.

На 01.01.96 року в Україні загальна площа осушення становила 3299,4 тис. га, побудовано 60 великих осушувальних систем (Ірпінська, Трубізька, Верхньоприп’ятська, Берегівська, Латорицька, Турська, Замисловицька, Остерська та ін.).

Завдання осушувальних меліорацій – перетворення боліт і перезволожених земель у родючі землі, які мають забезпечувати одержання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур.

Чи є доцільним, на вашу думку, проведення так званої «ренатуралізації» боліт, суть якої полягає у відновленні водного режиму з подальшим відновленням водно – болотної екосистеми, яка існувала до осушення? Болота працюють як фільтр, очищаючи численні і небезпечні забруднення, які потрапляють у поверхневі води із забруднених атмосферних опадів, грунтів, водозборів, промислових і побутових стоків. Значна частина чистої води в Дніпро надходить з Прип`яті, а в Прип`ять вода попадає з поліських боліт.

Торф, як губка, вбирає воду в кількості до 90% свого об’єму і більш ніж на половину складається з органічного вуглецю. Торфовища займають всього 3 відсотки від загальної площі планети, вони вміщають в собі 30% всього вуглецю, накопиченого в грунтах (550 мільярдів тонн CO2) – удвічі більше, ніж всі ліси світу. Саме тому торфовища визнано найефективнішими наземними екосистемами для зберігання вуглецю.

Після масштабних осушувально-меліоративних заходів кінця ХХ століття, коли болота вважали непотрібними і навіть “шкідливими” природними утвореннями, після хижацького використання болотних ресурсів, яке спостерігається особливо в наші часи в Україні, охорона боліт має бути пріоритетною.

З огляду на світові екологічні проблеми, пов`язані з глобальними змінами клімату і збереженням біорізноманіття, вагоме значення для забезпечення екобезпеки і збалансованого розвитку довкілля України має збереження водно-болотних, торфових екосистем.

Болота – важливий гідрологічний і кліматичний регулятор, осередок депонування парникових газів через акумуляцію вуглецю, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин. У контексті змін клімату та збереження біорізноманіття, тема охорони торфовищ виглядає більш глобально, ніж може здаватись на перший погляд – торфовища накопичують і зберігають атмосферний вуглець тисячі років.

Інженерна інфраструктура дренажних систем, побудована у 60-х – 80-х роках минулого сторіччя є морально застарілою. Меліоративні системи відпрацювали понаднормативний термін експлуатації, мають знос понад 85 % і потребують модернізації та відновлення, у тому числі відновлення від наслідків військової агресії російської федерації

Заборона знищення болотних екосистем та їх відновлення може стати одним з ключових рішень для запобігання дефіциту питної води та пом'якшення зміни клімату.

Разом з осушенням боліт і проведенням агресивної меліорації негативного впливу зазнавали й малі річки, які гідрологічно залежні від водності водно-болотних угідь. В останній час відбувається переосмислення важливості болотних екосистем у відновленні малих річок.

«Ренатуралізації малих річок в басейні Вісли на території України».

Роботи з водно-болотними угіддями — відновлення островів Єрмаков (2010 рік) та Малий Татару (2004 рік) в Дунайському регіоні. Обидва були обнесені дамбами, осушені та використовувались для господарських цілей. Це фактично перетворило їх на пустелю. Відновлення островів дало змогу повернути зволоженість, дику природу та туризм.

Для збереження клімату планети, зменшення викиду СО2 необхідне повторне заболочування боліт та їх вологе використання. Доведено, що осушені болота спричиняють вивільнення парникових газів

Україна входить до топ-10 лідерів на журавлинному ринку, здебільшого постачаючи на ринок ягоду дикорос. В Україні основні місця зростання журавлини-дикоросу: Карпати, Прикарпаття та Полісся. У Поліссі, на півночі Житомирської області, багато лісів і боліт. І журавлини в цих місцях багато, як і грибів та інших ягід-дикоросів. Журавлина: ягідна ніша з можливістю отримання прибутку до $37 тис./га

Вирощується рогіз на ренатуралізованих болотах, який використовується  в якості сировини для утеплення фасадів будівель (пресовані плити товщиною 16 см), одноразового посуду, плити для мебельної промисловості. Досвід Німеччини

Місцевий фермер на повторно заболочуваних болотних угіддях площею 100 га збирає врожаї рогозу та інших трав'янистих рослин у якості сировини для спалювання в теплоцентралі. Врожайність з 1 га сухої речовини – 1500 кг. Усю зібрану врожайність (тюки по 220 кг) оперативно відвозять до ТЕЦ, залучаючи техніку всіх наявних фермерів в окрузі, для захисту від дощу.

V. Висновок. Підсумовуючи вищевикладений матеріал, переосмислюючи екосистемну цінність водно-болотних угідь, для запобігання екологічної кризи, для збереження біорізноманіття для майбутніх поколінь та сталого екологічного розвитку нашої держави потрібно законодавчо ухвалити охорону торфових боліт, як цінних природних екосистем, від яких залежить глобальна стабільність біосфери, ретельно враховуючи позитивний та негативний міжнародний досвід