А у нас на вечорницях дівки-чарівниці

А у нас на вечорницях дівки-чарівниці

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць, формувати відчуття краси рідної мови;  розвивати творчі  акторські здібності учнів, дикцію; виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні.

Обладнання: свято проводиться в актовому залі школи, який прибраний у стилі української хати.

Хід заняття:

Поспішайте всі до нас,

До нашої світлиці.

Де чекатимуть на вас

Гарні вечорниці.

 Тут вареники в макітрі

 Витинатимуть гопак,

 А дівчата й наші хлопці

 Заспівають вам, ще й як!

Тут весело пройде час –

Тож запрошуємо вас!

І. Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок із рути і Барвінку. Це історія мужнього народу, який віками боровся за волю, за щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

ІІ. Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу. Знати свій народ – це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, які, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку.

 

І. Знати свій народ – це знати батьківську хату, стежину, яка веде у великий шлях Батьківщини.

ІІ. Знати свій народ – це знати бабусину вишиванку, забуту і розтоптану жорстоким часом.

 

І. Знати свій народ – це знати дідусеву казку про правду і кривду.

 

ІІ. Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня.

(Пісня «Сховалось сонце за горою…»)

 

1. Знов свято зібрало велику родину,

Щоб струни бриніли у кожній душі.

І радісний спів обійняв Україну,

Бо пісня, як вітер, не знає межі.

 

2. Хай пісня летить через ріки й поля

До кожного дому – родини.

Коли ми співаєм – радіє земля, –

Без пісні нема України.

 

3. Хай щастя і злагода будуть у вас

У кожній сім’ї і родині.

Родина – свята, найдорожча для нас,

Без пісні нема України.

 

(Пісня «Святкова»)

 

І. Сьогодні ми повинні знати і думати про свої корені, про те, без чого не

мислиться кожен народ: звичаї, традиції, рідну мову, мамину пісню, бабусину казку.

 

ІІ. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

 

І. Шановні(е) присутні(панство).

Давайте завітаємо до однієї з українських хат. (Див. додаток 12)

 

Разом. Ми вас запрошуємо на наші вечорниці.

 

Господиня. Добрий вечір, добрі люди!

 

Господар. Доброго вам здоров’ячка.

 

Г-ня. Будьмо знайомі: я – Надя, господиня вечорниці.

 

Г-р.   А я господар вечорниць – Роман.

 

Г-ня.   Готую своїм гостям пісну вечерю, бо триває Пилипівський піст.

(Ставить коровай)

 

Г-р.   Та поспішай, бо вже не рано. Незабаром дівчата почнуть сходитися. А

може не прийдуть Андрія славити?

 (Дивиться у вікно)

 

Г-ня.   А чому їм не прийти? Прийдуть! Кожна повинна вареників наварити,

  щоб було чим хлопців на святі пригорщати. Та ще поворожити поки   

  хлопців нема.

 

Г-р.    А ось і вони, чуєш? Вже йдуть.

 (Тупіт)

 

Дівчата (разом).   Добрий вечір!

 

Г-р.   Добрий вечір, дівчата! Проходьте до хати.

 

Г-ня.   Добрий вечір, гості дорогі!

 

1 Д.    А чи можна до вас на вечорниці?

 

Г-ня.  Та заходьте, заходьте дівчатка. Ми на вас вже давно чекаєм.

 (Вносить миску з тістом)

 

2 Д.   Добрий вечір вашій хаті,

 Уклін господині,

 Чи веселі вечорниці

 В нашій Україні?

 (Ставить на стіл горіхи)

 

3 Д.   Добрий вечір господарі,

Слава цій світлиці!

 Чула, що у цій хатині

 Будуть вечорниці?

 

4 Д.   Дуже гарна в вас світлиця, чиста, як вода в криниці!

 (Ставить на стіл яблука)

 

Г-р. і Г-ня.  Доброго вечора вам, любі гості!

 

5 Д.   Аби щастя було в хаті (крок уперед)

 

6 Д.   Щоби всі були багаті (крок)

7 Д.   Аби було любо, мило

 

8 Д.   Аби всі були щасливі!

 

Г-р. і Г-ня разом.   Дякуєм! Дякуєм!

 

Г-ня.   Ой, які ви всі гарні дівчата! У Олі – нова хустка. У Іри – нове намисто. А Наталя, бачте, пишається: у неї ладні чобітки.

Але де ж  це ви барилися?

 

1 Д.   Чекали Таню. Вона довго косу заплітала.

 

Г-ня.   А чого ж так розчервонілася?

 

2 Д.   Холодно на вулиці. Дме вітер.

 

Таня.   Ой, та зізнаюсь я вам! Сьогодні як стемніло, пішли ми з Олею селом слухати під вікнами, що люди кажуть.

 

3 Д.   Навіщо?

 

Таня.   Бо кажуть, що на Андрія під чужим вікном почуєш – те й справдиться.

 

4 Д.   І що ж?

 

Оля.   Чули, як у хаті дядька Павла тітка Ганя дочку за водою надвір послала.

 

5 Д.   Що ж це означає?

 

Таня.   Значить, наступного року їх дочці сватів чекати – заміж піде.

6 Д. Я йшла на вечорниці та й захопила полін для печі, то й поворожу за кого

заміж вийду: «вдівець», «молодець».

 

7 Д. І що ж випало?

 

6 Д. Звичайно, «молодець».

 

Г-ня.   Ану дівчата, гайда до плота ворожити.

 

Д.      Вдівець, молодець, вдівець, молодець, вдівець, молодець. Ще й стрункий і

високий.

 

Г-ня.   Зараз будемо ворожити, загадувати на майбутню долю.

 (У макітрі іграшки)

 Мікрофон – артист

 Скальпель – хірург

 Ручка – вчитель

 М’ячик тенісний – спортсмен

 Літак – льотчик

 

Д. Мене бабуся вчила, що треба йти на двір, кликати судженого на вечерю,

бити ложкою по долоні. Звідки пес загавкає, туди заміж підеш. Ось так:

 «Прийди любий на вечерю»| 2р.

 (Гавкіт собаки)

 

Г-ня.   А поворожим ще на мисці?

 (Покласти ключ, перстень, мірт)

  Ключ – будеш господинею.

  Перстень – вийдеш заміж.

  Мірт – ще походиш дівчиною.

Г-р. Поспішайте, дівчатонька, усе приготувати, бо хлопців – тільки не видати.

 

Г-ня.   Ось наліпимо вареників біленьких, смачненьких. Та й приймемо ними хлопців гарненьких. Щоб вони разом з нами дружно працювали, наші вечорниці піснею стрічали.

 

(Пісня «Накрутили кучері дівчата»)

 

Д.   Про кого промовка, а наші хлопці тут як тут!

 (Виходить і приводить одного хлопця. Руки в боки)

       Зізнавайся, що ти хотів нам зробити?

 

Х.    Ну двері підперти, щоб не відчинилися.

 

Д.    А ще що?

 

Х.    Ще, ще… Ну, віник прив’язати до стріхи.

 

Д.    Ах, так, ти хотів нам нашкодити! Покараємо тебе! Дівчата, давайте його мукою обсипимо.

 

Х.    Дівчата, відпустіть, відпустіть. Я більше не буду! Я вам гарних хлопців приведу.

 

Д.     Справді приведеш?

 

Х.     Приведу! Хлопці, всі сюди.

 

2 Х.   Добрий вечір вам, дівчата!

 Та вам, молодиці!

 Чули ми, що у цій хаті

 Будуть вечорниці!

 

3 Х.    Добрий вечір вам, дівчата!

Чого зажурились?

 

Д.     Здоровенькі були, хлопці!

 Де ж, ви, забарились?

 

(Пісня «По дорозі жук…» переспів х-д)

 

Д.      До нас, до нас, парубочки!

 Бо в нас вечорниці,

 А в нашої господині тисові полиці.

 

Х.     Добрий вечір господарі, у вашій оселі.

 Прийміть наші побажання на свята веселі.

2 Х.    Добрий вечір щебетушки, ви вже тут?

 

3 Х.    Мене звати Іваном. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна,

правда, сліпа на одне око, а друга – не несеться, за те бачить добре. Маю дуже багато землі. Скільки б не дивився і не придивлявся, нічого не побачиш. А що вже худоби – і павуки, і комахи, і мухи, а що вже мурашок – світу білого не видно.

 Чим я не наречений? А ще мрію ось про що?

 

(Пісня «Коли б я був полтавський…»)

 

Наталя.    Який у тебе гарний пояс вишиваний, Назаре, і сорочка.

 

Назар.    То мені сестрички вишили – Марічка і Катруся.

 

(Пісня «Ой ти ж гарний Назаре»)

 

Х.    А гарні які дівчата, мов писані!

 

1 Х.   А які тут рушники! То вже дівчата вишили. Такими рушниками славиться

Україна.

 

2 Х.   Витри обличчя такими рушниками і ніби нап’єшся цілющої води, яка

надає тобі богатирської сили.

 

3 Х.    Українські рушники… На них кладуть хліб – сіль, благословляють синів

на службу в армію.

 

4 Х.    Українські рушники… З вами порівнюють дорогу, що введе до рідного

дому.

 

 (Приносить квасолю і кукурудзу)

 

Г-р.    Сідайте хлопці до роботи. Треба квасолі та кукурудзи налущити.

 

Х.      Вечорниці почалися –

 до роботи взялися ми.

 Кукурудзо, стережися,

 перелущим тебе ми!

 

2 Х.   Дуже славні вечорниці,

 всім весело, всюди сміх,

 налущимо всі ми разом

 кукурудзи повний міх.

 

3 Х.   От і добре, що з кукурудзою впораються без нас! А то мені своїх рук

шкода.

 

Г-ня.   Що ж у вас хазяєчки у хаті робиться? По всій хаті пір’я розкидане.

 

Д.      Пір’я з решета тікає,

 бо робота дружна йде,

 Андріївські вечорниці –

 ой нема таких ніде!

 Та воно таке неслухняне, це пір’я!

 Зовсім не слухається.

 По всій хаті літає.

 

(Пісня «Чом я не хазяйка…»)

 

Г-ня.   А пам’ятаєш, Романе, як збиралися дівчата і хлопці на перелазі, коли ми

були молодішими, і змагалися, яка вулиця більше пісень знає?

Пригадуймо ж любі наші гості:

Ой зелене жито, зелене.

Ой на горі два дубки.

В саду гуляла.

Розпрягайте, хлопці, коней.

Ой у вишневому саду.

Час рікою пливе.

Копав, копав криниченьку.

Ой є в лісі калина.

 

І.       Здавна ведеться, з роду в рід передається, що у хаті, в якій справляли

вечорниці, співучою є вся сім’я. То ж прислухаймось до однієї з таких хат.

 

(Пісню виконує сім’я Гнатів)

 

Х.    Дівчата, а чи готові вже наші вареники? Почастуйте нас?

 

Д.     От зараз ми вас почастуємо.

 

(Пісня «Навари милая…»)

 

Г-ня.    Їжте, гості, просимо щиро!

    Вареники наші з сиром,

    Вареники не погані,

    Вареники у сметані.

 

(Пісня «Із сиром пироги»)

 

Х.    А на прощання спробуйте з нами поворожити. Пригощайтесь пампушками

– та не простими, а з побажаннями.

 

2 Х.     Будьте уважні. Всередині сюрприз.

Часник – на здоров’я.

Копійка на багатство.

Перець – на силу.

Солодощі – на солодке життя.

 

Г-р.    Дякуємо вам шановні гості, що завітали на наші вечорниці.

 

Г-ня.    Дякуємо вам, хлопці та дівчата, що звеселили нашу хату піснями,

  жартами. А ми були раді вас пригощати, чим хата багата.

І.        Хай ваша хата буде багата на хліб, сіль, велике добро, діти хороші, добре

здоров’я, пісню, загадку, сімейне тепло.

 

ІІ. Чарує нас квітами наша земля,

 Чарує нас гілля калини,

 Калино червона, калино моя, –

 Без тебе нема України!

 

 (Пісня «Ой у лузі червона калина»)