Абетка природи: "Перший місяць зими - грудень"

Абетка природи: «Перший місяць зими – грудень»

    «Стало біло навкруги –

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди,

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я - ....»

Звісно, це зима! Сховав перший місяць зими під кригою водойми, розмалював шибки щедрим сріблом, повдягав у білі кожухи ліси, кожну купочку землі перетворив на міцну грудку. Тому його і назвали грудень.
У грудні пізно розвидняється, рано смеркається, дедалі коротшають дні. Тому в давнину цей місяць ще називали «хмурень». . Уживалися й інші народні назви: мостови́к, стужа́йло, вітрози́м, зи́мник, лютові́й, хму́рень, тру́сим, лю́тень, а також: студинець, мочавець / мочарець, казидоро́га.

      Тільки наприкінці місяця  день почне ледь-ледь помітно довшати, а ніч коротшати. Як кажуть: сонце - на літо, а зима на мороз повертає.

Про перший місяць зими є така скоромовка:

«Їхав грудень возом,

Віз мішок морозу.

До морозу криги,

А до криги снігу.»

       А де народжується сніг? Раніше вважали що сніг - це замерзлі краплини води. І сиплеться він з тих самих хмар,  що і дощ. Однак вчені дослідили: сніг ніколи не народжується з краплинок води (вони можуть перетворитися лише у град, який інколи випадає влітку разом з дощем). Водяна пара піднімається високо-високо над землею, де дуже холодно, і тут утворюється крихітні крижинки-кристалики. Але це ще не ті сніжинки, які падають на землю. Маленький шестикутник кристалик весь час росте, і нарешті стає гарною зірочкою-сніжинкою. Вони повільно спускаються на землю, злипаються і падають  у вигляді лопатого снігу.

       У грудні можна перевірити багато народних прикмет як от:

• безхмарно і ясно — чекайте на мороз;
• яскраво горять зірки на небі — до морозу;
• снігу навалило дуже багато — наступного року буде поганий урожай;

навколо сонця чи місяця видно кільця — до сильного снігопаду.

       З настанням зими життя в природі не завмирає, воно лише змінюється. Спробуйте побачити ці зміни. Ось із гніздечка-гамачка визирає шишкар, оглядає зимовий ліс, чистить на морозі ніс. Звуть його ще кригодзьобом. Не боїться шишкар зими. Для пташенят у гнізді від припас пуху, шишок, зерняток. Вистачить, щоб пересидіти мороз і віхолу.

       На водоймах господарює водяний горобчик. Невеличка бурувата пташка пірнає по полонку, не боячись ні глибокого місця, ні морозу. Під водою пташка добуває собі їжу: ловить різних комах-плавунців, личинок, дрібненьку рибку. Вода до неї зовсім не пристає, бо пташка змащує своє пір'я спеціальним жиром.
Захищає птахів від холоду настовбурчене пір'я. У нових шубах зустріли зустріли грудень чимало звірів: зайці, куниці, вовки.

        З першим снігом природа розкриває першу сторінку цікавої книги слідів:
«Є абетка снігова, а сліди її слова.

Заєць слід кладе рисками: одна -  збоку, а кілька – прямо.

Хто рядочок рівно вишив? Це пробігла щойно миша.

Рись  взуває  в капці лапки -  має слід чотири крапки.

Лось пішов на водопій.

Слід його серед полів -  наче слід від ковзанів.»

      Народ склав багато приказок та прислів'їв  про грудень. Ось деякі з них:

• Грудень землю грудить і хату студить.
• Грудень — не брат, а холоднеча — не сестра.
• Смутний грудень, як прийде студень.
• Грудень рік кінчає, а зиму починає.
• Прийшов грудень, приніс студень.
• У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертають.
• Сумний грудень і в свято, і в будень.

Яким би похмурим не був грудень. Та все ж природа прекрасна у будь-яку пору року.