Агресія девіантних підлітків як наслідок сімейної соціалізацїї

УДК 316.356.2

Агресія девіантних підлітків як наслідок сімейної соціалізації

 Найвпливовіший інститут соціалізації - це сім я. Будь-які відхилення від норм організації цього інституту можуть викликати девіантну поведінку у підлітків, що поступово переростає у вербальну та фізичну агресію. Одним із визначних факторів емоційної атмосфери в сім ї є рівень конфліктності та конформності сімейних відносин. Незбалансованість цих двох понять впливає на виникнення стану напруженості у дітей і розвиває агресивні форми поведінки як способи зняття психологічного напруження. Для девіантних підлітків агресія та бажання дійти компромісу є  головними моделями поведінки під час з’ясування відносин як з батьками. так і з однолітками.

 Результати соціологічного дослідження, проведеного працівниками кафедри соціології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, показали, що чим старшою є дитина, тим складнішими будуть її стосунки з батьками. Реакція на розуміння з боку батьків дуже часто викликає у підлітків різні форми протесту, що виявляються у відвертій непокорі, негативізмі, девіації та агресії.

 Мета цього дослідження полягає в з’ясуванні причин конфліктів дітей і батьків та причин розбіжності думок стосовно прав і обов’язків членів сім’ї, дорослих і підлітків.

 Це дослідження націлене на вивчення та розв’язання проблем, залежності між практикою сімейного керівництва і агресивною поведінкою підлітків, проблем відсутності довірливих взаємин між батьками і дитиною, рівноваги виховного потенціалу і матеріального становища сім’ї.

 Вивчення залежності між практикою сімейного керівництва і агресивною поведінкою девіантних підлітків зосередилося переважно на природі, сутності та суворості покарань, а також на контролі за поведінкою дітей. Застосування жорстоких покарань - це фундамент для відносно високого рівня агресії підлітків. Будь-яке покарання пов’язане з демонстрацією таких форм поведінки, за допомогою яких батьки намагаються вплинути на поведінку дитини. Після такої тактики, тиску і примусу у підлітків формується хибне уявлення про те, що найефективнішим способом впливу на оточуючих є агресія. А об’єктом завжди потрібно обирати слабшу за себе людину.

 Діти, які надто часто відчувають тиск і покарання, з часом починають уникати батьків, намагаються чинити їм опір. Тоді підлітки находять друзів на вулиці. Взаєморозуміння підлітків, що зазнали жорстоких покарань та непорозуміння з батьками, призводять до розвитку у дітей девіантних ознак поведінки. Після жорстоких покарань скорегувати поведінку дитини більш м’якими методами вже не вдається. Норми поведінки, які батьки намагаються прищепити дитині, застосовуючи сильні покарання, не стають для неї цінностями. Такі методи впливу змушують ховати зовнішні ознаки своєї поведінки.

 Відсутність довіри між батьками і дитиною в дитячі роки поглиблюють конфліктність між ними у підлітковому періоді. На думку І.Кона, наявність таких конфліктів можна трактувати соціальними та психологічними причинами. До соціальних причин відносимо емансипацію від батьківської влади, боротьбу дітей за право самостійно обирати життєву стежину. До психологічних - жорстокість та безкомпромісність чоловічого характеру.

 Одна із головних тенденцій перехідного підліткового віку – спілкування з однолітками, біль-менш рівними за становищем. Колектив однолітків у процесі соціалізації виконує цінний комплекс важливих функцій. Як вважає І.Кон, спілкування з однолітками – це важливий специфічний канал інформації, різновид міжособистісних стосунків та специфічний різновид емоційного контакту.

 Інакше кажучи, в колективі однолітків підлітки знаходять те, чого не можуть знайти з дорослими: спонтанність, розуміння, порятунок від нудьги та буденності, визнання власної значущості.

 Отже, розглядаючи агресію підлітків з девіантними ознаками поведінки як наслідок первинної (сімейної) соціалізації, виділено основні причини конфліктів між батьками та дітьми: залежність між практикою сімейного керівництва і агресією підлітків, проблеми довірливих стосунків, рівновага виховання та матеріального становища сім’ї. Важливою умовою подолання конфліктів є зміна стилю спілкування з підлітком, максимальне наближення його до стилю дорослого спілкування. Найважливішою умовою ефективної соціалізації й запобігання агресивним формам поведінки  є розвиток мотивації прихильності, за допомогою якої дитина вчиться бажати зацікавленості, схвалення з боку оточення і, передусім, батьків.

 Розуміння причин конфліктності та бажання запобігти розвиткові непорозумінь між батьками та дітьми має вести до переосмислення життєвих цінностей, розширення гуманістичної системи виховання та всебічного розвитку особистості.